Урок "Доба Відродження"

 № 6 Дата 04.11.2016 р.

КОНСПЕКТ УРОКУ З ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ (8 КЛАС)

ТЕМА уроку: Доба Відродження.

МЕТА уроку:

• освітня: прищепити поняття гуманізму;
• виховна: виховання в учнів гуманістичних та загальнолюдських цінностей;
• розвивальна: розвиток в учнів історичного мислення.

Тип уроку: комбінований урок.

Методи і прийоми проведення: пояснення, розповідь, евристична бесіда, фронтальна й індивідуальна бесіда, демонстрація наочності.

Обладнання: наочність; дошка; документи; Дячков С. В. Всесвітня історія. Новий час (XV-XVIII ст.). 8 клас: Підручник для загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Дячков, С. Д. Литовченко. – Х.: Ранок-НТ, 2008. – 224 с.

Література: Дячков С. В. Всесвітня історія. Новий час (XV-XVIII ст.). 8 клас: Підручник для загальноосвіт. навч. закл. / С. В. Дячков, С. Д. Литовченко. – Х.: Ранок-НТ, 2008. – С. 82-86.; Інтернет.

Хід уроку:

Організація класу.

1.                     Актуалізація опорних знань.

Повторювальна бесіда, з метою підготовки до вивчення курсу: 1. Яким темам була присвячено більшість творів живопису в епоху Середньовіччя? 2. Як змінилося ставлення європейців до церкви в XV-XVI ст.?

2.                     Повідомлення теми, мети і завдань уроку.

Тему уроку і нові терміни записати на дошці.

План викладу:

1. Початок відродження.

2. Велику італійці.

3. Політичні утопії та теорії.

Мета уроку:

• висвітлити сутність культури Відродження;
• виховати в учнів загальнолюдські цінності та гуманістичні ідеали;
• розвивати історичне мислення.

Завдання: 1. Розкрити діяльність гуманістів. 2. Охарактеризувати основні політичні теорії.

3.                     Первинне сприйняття і усвідомлення учнями нового матеріалу.

1.                     Початок відродження.

Великі перетворення, що відбулися в європейських країнах у XVI ст., привели до значних змін у розвитку культури. Реформація церкви, стрімкий розвиток мануфактурного виробництва та Великі географічні відкриття змінили звичну картину світу. Європейці почали сумніватися в непорушності феодального суспільства та справедливості безмежної влади церкви. Освічені люди вимагали змін не тільки в суспільному або релігійному житті, але й у культурі.

Ще в XIV ст. в Італії почався новий етап розвитку європейської культури — Відродження, або Ренесанс («відродження» — фр.).

Прикметною ознакою Ренесансу стало відродження досягнень античної культури, що були частково знищені та забуті в часи Середньовіччя. Діячі Відродження намагалися відновити твори грецьких та римських авторів, відшуковували античні скульптури та мозаїки. Стало популярним вивчення давньогрецької мови та класичної латини, що відрізнялася від церковної латини Середньовіччя. Поети та письменники, скульптори та архітектори у своїй творчості наслідували найкращі зразки античної культури. Але митці епохи Відродження не сліпо копіювали твори давніх греків та римлян, а використовували досягнення античності, створюючи власні шедеври.

Не менш важливою ознакою епохи Відродження стало поширення в суспільстві нових поглядів на світ, що дістало назву «гуманізм» (від латин, «гуманус» — людський). Гуманісти, якими була більшість відомих митців Відродження, цікавилися перш за все людиною та всім, що її оточувало. В епоху Середньовіччя церква навчала, що головне завдання людини — беззастережне служіння Богу, тому людські бажання не мають значення. Гуманісти, у свою чергу, не відмовлялися від християнства, але вважали, що почуття звичайної людини не менш важливі, й кожен має право на земні радощі. На думку гуманістів, становище людини в суспільстві залежить не від походження, а від її духовних якостей та здобутих знань. їх обурювало намагання церкви жорстко контролювати розвиток освіти та науки. Тому гуманісти наполягали на поширенні загальної освіти, на розвитку національних мов, які розумів простий народ. Набагато важливішим за служіння Богу деякі гуманісти вважали вивчення людини, природи та поширення нових знань.

Відродження — етап у розвитку культури Європи, що характеризується зростанням інтересу до античних творів мистецтва та поширенням ідей гуманізму.

Початок Відродження. У XIV ст. в містах Північної та Центральної Італії відбувався швидкий розвиток ремесел та торгівлі. У руках міської верхівки — заможних купців, банкірів, ремісників — накопичувалися великі багатства. Більшість італійських міст були вільними від влади феодалів та монархів. У Венеції, Флоренції та Генуї існували незалежні республіки. Городян, чий вплив на суспільне життя став помітним, не влаштовувало панування феодальної культури, що перебувала під впливом християнської церкви. Стикаючись із пам’ятками античних часів, яких на Апеннінському півострові було чимало, італійці розуміли, що може існувати інша культура, відмінна від середньовічної.

За часів Петрарки ідеї Відродження завоювали прихильників серед представників усіх верств населення Італії, у тому числі серед феодалів та служителів церкви. Навіть римські папи почали підтримувати поетів, письменників, художників та скульпторів. Найбільшого розквіту Ренесанс набув в Італії наприкінці XV — на початку XVI ст., за часів Високого Відродження. Саме в цей період були створені найбільш відомі шедеври італійських митців, а культура Відродження почала поширюватися в інших європейських країнах.

2.                     Велику італійці.

В епоху Високого Відродження досягла свого найвищого розвитку італійська архітектура. Видатний архітектор Донато Браманте (1444—1514) створив багато будівель, що вважаються вершиною архітектури Відродження в Італії. Браманте почав працювати в Мілані, але згодом переїхав до Риму. Використавши досягнення митців античності, архітектор збудував церкву Темп’єтто в Римі, що стала зразком нового стилю.

Невелика церква з античною колонадою вражає простотою та довершеністю. Проектував Браманте й величний собор Св. Петра в Римі, але у створенні цієї споруди епохи Відродження брали участь інші архітектори.

Найбільш відомим діячем епохи Високого Відродження можна назвати художника, архітектора, письменника та вченого Леонардо да Вінчі (1452—1519). Народившись у місті Флоренція, Леонардо був змушений працювати в багатьох містах Італії. Великий майстер намагався об’єднати науку та мистецтво, він розробив учення про перспективу та будову людського тіла, яке використовував у своїх картинах.

Пензлю майстра належить найбільш відомий художній витвір епохи Відродження — славетна «Мона Ліза» («Джоконда»). Леонардо да Вінчі зобразив на портреті звичайну жінку. Використання м’яких контурів фігури та гри світла й тіні дали можливість художнику створити ефект об’ємного зображення. Спираючись на знання людської анатомії, да Вінчі так майстерно намалював обличчя жінки, що глядачеві здається, ніби Мона Ліза слідкує поглядом за тими, хто на неї дивиться, та усміхається. Можливо, тому зображення молодої жінки справляє на людей більше враження, ніж образи Мадонни чи християнських святих.

Не менш відома фреска Леонардо «Таємна вечеря» в міланському монастирі. За допомогою зображення руху персонажів майстер зміг передати напружену атмосферу, яка виникла під час останньої вечері Ісуса Христа з апостолами.

Не менш яскрава творчість флорентійського художника та архітектора Рафаеля Санті (1483—1520), який працював у Флоренції та Римі. Саме Рафаель деякий час керував будівництвом собора Св. Петра в Римі. Світове визнання отримав живопис великого майстра. Картини Рафаеля відзначаються м’якістю, вони немов осяяні сонячним світлом, у них відтворюється атмосфера духовного тепла й чистоти. Саме такими перед глядачем постають численні зображення мадонн, зокрема й найбільш відома «Сікстинська Мадонна». Показово, що Рафаель, створюючи образи мадонн, намагався зображувати сучасних йому жінок із людськими почуттями та емоціями. Не менш відомі також портрети сучасників, створені Рафаелем, у яких митець намагався передати внутрішній світ людини, її духовну красу.

Вражає своєю багатогранністю творчість великого архітектора Мікеланджело Буонаротті (1475—1564). Він створив план забудови Капітолійського пагорба в Римі, брав участь у побудові собору Св. Петра. Саме під його керівництвом були споруджені західна частина собору та величний купол церкви. До шедеврів мистецтва належить його розпис стіни Сікстинської капели.

3.                     Політичні утопії та теорії.

Перший утопіст епохи Ренесансу - це Томас Мор (1478 - 1535), який написав працю «Утопія»

Томас Мор назвав свою працю «Золота книжечка, настільки ж корисна, як і забавна про найкращий устрій держави і про новий острів Утопія». «Утопія» ділиться на дві частини, мало схожі за змістом, але логічно невіддільні одна від одної.

Перша частина твору Мора — літературно-політичний памфлет; тут найсильніший момент — критика сучасних йому суспільно-політичних порядків: він бичує «криваве» законодавство про робітників, виступає проти смертної кари і пристрасно нападає на королівський деспотизм і політику воєн, гостро висміює дармоїдство і розпусту духовенства. Але особливо різко нападає Мор на обгородження общинних земель (англ. enclosures), розорюючих селянство: «Вівці, — писав він, — поїли людей». У першій частині «Утопії» дана не тільки критика існуючих порядків, але і програма реформ, що нагадує більш ранні, помірні проекти Мора; ця частина очевидно служила ширмою для другої, де він висловив у формі фантастичної повісті свої потаємні думки. У другій частині знову позначаються гуманістичні тенденції Мора. На чолі держави Мор ставив «мудрого» монарха, допускаючи для чорних робіт рабів; він багато говорить про грецьку філософію, зокрема про Платона, самі герої «Утопії» — гарячі прихильники гуманізму. Але в описі соціально-економічного ладу своєї вигаданої країни Мор дає ключові для розуміння його позиції положення. Перш за все в «Утопії» скасована приватна власність, знищена всяка експлуатація. Замість неї встановлюється усуспільнене виробництво. Це великий крок вперед, оскільки у попередніх соціалістичних письменників соціалізм носив споживчий характер. Праця є обов'язковою в «Утопії» для всіх, причому землеробством займаються по черзі всі громадяни до певного віку, сільське господарство ведеться артільно, але зате міське виробництво побудоване на сімейно-ремісничому принципі — вплив недостатньо розвинених економічних відносин в епоху Мора. В «Утопії» панує ручна праця, хоча вона і триває лише 6 годин на день і не є виснажливою. Мор нічого не говорить про розвиток техніки. У зв'язку з характером виробництва обмін в державі Мора відсутній, немає також і грошей, вони існують лише для торгівельних зносин з іншими країнами, причому торгівля є державною монополією. Розподіл продуктів в «Утопії» ведеться за потребами, без будь-яких твердих обмежень. Державний лад утопійців незважаючи на наявність короля — повна демократія: всі посади — виборні і можуть бути зайняті всіма, але, як і личить гуманісту, Мор надає інтелігенції керівну роль. Жінки користуються повноправністю. Схоластика не властива школі, освіта побудована на поєднанні теорії і виробничої практики. До всіх релігій в «Утопії» ставлення толерантне, і заборонений тільки атеїзм, за прихильність якому позбавляли права громадянства. У ставленні до релігії Мор займає проміжне положення між людьми релігійного і скептичного світогляду, але в питаннях суспільства і держави він — чистий раціоналіст. Визнаючи, що існуюче суспільство нерозумне, Мор разом з тим заявляє, що воно — змова багатих проти всіх членів суспільства. Соціалізм Мора цілком відображає навколишню обстановку, сподівання пригнобленого населення міста і села. В історії соціалістичних ідей його система ставить питання про організацію суспільного виробництва, до того ж у загальнодержавному масштабі. Новим етапом у розвитку соціалізму вона є ще й тому, що в ній усвідомлено значення державної організації для побудови соціалізму, але Мор не міг свого часу бачити перспективу безкласового суспільства (у «Утопії» Мора рабство не скасовано), що здійснює великий принцип "від кожного за здібностями, кожному за потребами "без будь-якої участі державної влади, що стала зайвою.

Інший представник возрожденческого утопізму - Томмазо Кампанелла (1568 - 1639).

Кампанелла був у розпачі від того, що не встигне написати вже обмірковану книгу "Місто Сонця" (La Città del Sole). Ця книга - найвидатніший добуток Томмазо Кампанелли. Вона створена, безсумнівно, під впливом "Утопії" Томаса Мора. У ній йдеться про місто, розташоване на горі і яке поділялося на сім поясів, або кіл. У кожному з них були зручні приміщення для житла, роботи, відпочинку. Передбачено й оборонні спорудження: вали, бастіони. Головним правителем серед жителів міста вважався первосвященик - Сонце. Він вирішує всі мирські і духовні питання. У нього є три помічники: Могутність, Мудрість і Любов. Перший займається справами миру і війни, другий - мистецтвом, будівельною справою, науками і відповідними їм установами і навчальними закладами. Любов піклується про продовження роду, виховання немовлят. Медицина, аптечна справа, усе сільське господарство теж у її веденні. Третій помічник також керує тими посадовими особами, яким довірене харчування та одяг. У державі Кампанелли встановлена рівність чоловіка і жінки.

Попри те, що після катування Кампанелла юридично вважався божевільним і його не можна було засуджувати, 8 січня 1603 року Свята служба присудила його до довічного утримання у в'язниці. Кампанелла таємно продовжував працювати. Закінчивши в перші місяці 1603 року "Метафізику", він відразу приступив до трактату "Астрономія".

5. Узагальнення і систематизація знань.

Складання систематизуючої таблиці на встановлення відповідності:

6. Підведення підсумків уроку.

Фронтальна бесіда, оцінювання активності учнів на уроці.

7. Домашнє завдання.

Опрацювати пройдений матеріал (§ 12). Записати в словник нові для учнів терміни.

Підпис вчителя С. І. Буртний