Урок "Дослідження елементів поетики романтизму та символізму у творчості Шарля Бодлера"

Дослідження елементів поетики романтизму

 та символізму у творчості Шарля Бодлера

 

Урок-практикум

Сидорова О.В.,

учитель зарубіжної  літератури

 

Мета : удосконалення предметних компетентностей учнів на основі  поглиблення знань про символізм як мистецький напрям та  особливостей поетики символізму, дослідження стильової своєрідності творчості Шарля  Бодлера  як представника символістської течії в мистецтві;формування дослідницьких навичок, компетентностей щодо аналізу ліричних творів, визначення стану ліричного героя, загальної авторської концепції художнього цілого ;

удосконалення комунікативної та творчої компетентностей  учнів;

формування ціннісних життєвих орієнтирів, духовне збагачення учнів   кращими мистецькими здобутками людства.

Хід уроку

І.Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.Виразне читання вчителем фрагменту вірша Шарля Бодлера у музичному супроводі:

Бывают дни — с землею точно спаян,
Так низок свод небесный, так тяжел,
Тоска в груди проснулась, как хозяин,
И бледный день встает, с похмелья зол,
И целый мир для нас одна темница,
Где лишь мечта надломленным крылом
О грязный свод упрямо хочет биться,
Как нетопырь, в усердии слепом.
Тюремщик - дождь гигантского размера
Задумал нас решеткой окружить,
И пауков народ немой и серый
Под черепа к нам перебрался жить…

2.Обговорення почутого :

- Чи знайомі  Вам такі відчуття? Наскільки близьким  для Вас  за настроєм виступає ліричний герой поетичного тексту? Як Ви думаєте, чим може бути спричинений такий емоційний стан? Наскільки властивий  він  автору, який так визначав предмет своєї творчості:

«Я вважаю нудним і марним відтворювати те, що існує, бо нічого з того,що існує,мене не задовольняє. Природа не приваблива, і тому я надаю перевагу жахливим витворам  моєї фантазії…»?

Чи можна вважати тип світовідчуття автора та героя романтичним ?

Висновок: романтичність світовідчуття ліричного героя та автора зумовлені різким протиставленням ідеалу та дійсності, напруженою увагою до внутрішнього світу людини, який емоційно яскравіший та багатший ніж реальність, поетизацією страждань і скорботи, песимізмом і таким несподіваним на його тлі потягом до Краси, до світу високих ідеалів: “Я знайшов визначення Прекрасного, м о г о Прекрасного. Це щось полум’яне й сумне, щось трохи розпливчасте, що залишає місце для здогаду…»

Погодьтесь, песимістичний романтизм  автора , а ще більше знайдене ним визначення ідеально- прекрасного є надто специфічними, власне «бодлерівським», що, можливо, не співпадає із традиційним сприйняттям романтизму .

 Саме цю своєрідність, родзинку особистісної та творчої індивідуальності автора,  ми і спробуємо сьогодні відшукати . Чи варті пошуки наших зусиль?  Адже ,за визначенням Марини Цвєтаєвої , Бодлер- це безодня («Дві правди – два шляхи,дві сили – дві безодні: Данте і Бодлер.»).  А «коли дивишся у безодню, безодня дивиться в тебе»…

- Як Ви розумієте цей вислів Ніцше?

Безодня поезії Бодлера стане виміром розміру нашої людяності, здатності нашого серця побачити прагнення до прекрасного у найжахливіших проявах зла. Адже «навіть перебуваючи у пеклі, людська душе марить білосніжними висотами». Тому пекельна земна юдоль не лише неволить душу людини, а породжує прагнення до високого і прекрасного, яке на землі можна відшукати лише у храмі природи…

ІІ. Дослідження поетики творів Бодлера

Виразне читання вчителем вірша:

Природа - храм живий, де зронюють колони 
Бентежні стогони і неясні слова. 
Там символів ліси густі, немов трава, 
Крізь них людина йде і в них людина тоне. 
Всі барви й кольори, всі аромати й тони 
Зливаються в могуть єдиного єства. 
Їх зрівноважують співмірність і права, 
Взаємного зв'язку невидимі закони. 
Є свіжі запахи, немов дітей тіла, 
Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі, 
Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола, 
Як ладан і бензой, як амбра й мушмула, 
Що опановують усі безмежні речі; 
В них - захват розуму, в них відчуттям - хвала. 

- Чим вабить зболену та спраглу душу ліричного героя  храм природи?

( Гармонією , красою, чистотою та свіжістю, яких так бракує  життю. А ще –таємничістю символів,які є натяками , знаками іншої , позаземної істини, про яку неясно промовляють , бентежачи душу, голоси природи).

Густі ліси символів не лише чарують несхожістю на брудний світ реальності, вони готові подарувати свій глибокий смисл як прозріння  лише тим,хто може бачити серцем. Адже саме такий погляд необхідний тому, хто прагне знайти у символі певній відповідник двох світів:земного, реального, даного нам у відчуттях та розумінні його суті, й іншого, що є результатом підсвідомого сприйняття людиною  проявів Всесвіту. Символ стає певним ланцюгом, що єднає ці світи,своєрідним порталом між зовнішнім та внутрішньо сутнісним, землею та небом,асоціюється з квіткою зла, що закорінена в життєвому «бруді», але обдаровує «нетутешньою» красою. У такій суперечливій єдності  автор бачить сутність життя і ділиться своїм баченням істини, застосовуючи мову символів.

Твердження стосовно того, що творчість Бодлера символічна, стане для нас з Вами робочою гіпотезою, що потребує підтвердження або спростування.

Робота в  групах з перевірки вірності твердження стосовно оцінки вірша Бодлера «Відповідності» та аналізу поезії Бодлера.

Завдання : підтвердити чи спростувати думку стосовно особливостей поетики вірша «Відповідності»: «У цьому вірші поет використовує  прийом синестезії – поєднання в одному тропі різних, іноді далеких асоціацій, викликаних різними органами чуття, що спричинює синтез кількох відчуттів і робить образ туманним і неясним, і разом із натяком, символом і звукописом є засобом творення сугестії ( навіювання)»

( Можливий варіант вирішення пропонованого завдання або коментар учителя:

У цьому вірші Бодлера запахи «ніжні, як гобой», «щедрі, злі, липучі, як смола».  Ці багатовекторні за чуттєвим сприйняттям та впливом прояви оточення затуманюють  створюваний поетом  образ, наближують звучання поезії до звукопису та дозволяють за рахунок  злиття «барв і кольорів», «ароматів і тонів» у «могуть єдиного єства», що «за безкрай шириться, як і саме життя», подарувати  читачеві «екстаз дум» і «захват почуття», сугестивно впливати  на його підсвідомість.

              Як верховинський лун, глухі, протяжні гуки

               Зливаються в акорд протяжний і міцний,

               Де все з’єдналося: і ніч, і день ясний, -

               Так сполучаються парфуми, барви й звуки.

                                            (Переклад М. Драй-хмари))

Завдання : здійснити аналіз вірша «Вечорова гармонія» та , дослідивши стилістику твору, довести авторство Бодлера . Завдання ускладнюється необхідністю надати аналіз у вигляді зв’язного тексту,побудованого як роздум читача над прочитаним, спроба передати сформований автором емоційний стан . Друг частина завдання щодо стилістичного аналізу тексту потребує ґрунтовного опрацювання під час виконання домашнього завдання.

 Можливий варіант побудови тексту аналізу вірша 

     З перших рядків поезії читача огортає словесний фіміам, розкладений автором під час урочистого богослужіння у храмі природи . Дивовижною поетичною магією він кличе читача загубитись разом із ліричним героєм у сумній красі небес та нарешті знайти ту гармонію, втрату якої оплакують ридання  самотньої скрипки. Вони ж – голос серця ліричного героя,в якому «потиром золотим» горять слова знесеної молитви про світло і життя , всупереч тому, «що чорним звуть нічим», про спокій та душевну рівновагу, які приходять разом із розумінням та відкриттям справжніх цінностей буття.

Зупинена автором мить «богослужіння» ліричного героя  - це увиразнення його бажання гармонізувати внутрішній світ та життєвий простір  і одночасно задоволення цього бажання, адже лише увійшовши в храм природи, злившись воєдино з кожною стеблиною та квіткою, що куряться кадильним димом, можна відчути божественне у Всесвіті та у власній душі.

Прагнучи абсолютно розчинити героя у природі, злити його «я» із Всесвітом, автор спочатку поступово ніби призвичаює ліричного героя до оточення, яке він мов би відкриває для себе наново, прислухаючись до нього та сповнюючись його пахощами та кольорами, які обдаровують «дивними млостями».

 Несподіваними , але органічними й гармонізованими складовими цих «млостів»  у Бодлера виступають різнорідні і на перший погляд несумісні речі. Але автор пропонує читачеві відчути звук пахощів та запах кольорів. Неперевершений майстер синеситезії (вираження одного через інше) знаходить відповідні прийоми поетичного письма для того, щоб меланхолійний вальс  став мелодією і нашої душі, вальсом гармонії людини і природи .

Їх єдність якнайкраще передана  метафорами, що одухотворюють природу: час прийшов, квіти куряться, ридають скрипка та серце, сонце пірнає в кров, ненавидить і шукає.

 Пріоритетність метафор над іншими засобами художньої виразності виправдана ідейною спрямованість вірша - пошуком гармонії між людиною і природою, яка обов’язково буде знайдена, тому що частка (людина) і ціле (природа) не можуть не бути гармонізованими.

Світ, який відкривається ліричному героєві, породжує світлу меланхолію. Такий оксиморон виникає саме тому, що герой болісно вистраждав душевне переконання у тому, що світло та  гармонія є істинами життя. Про це говорить читачеві пірнання сонця (а скоріше, серця героя) в кров, що застигає в сині. Але ця болісна боротьба позаду, залишивши на згадку про себе асоціацію між небесною загравою та кривавими потоками. І знову заграва і кров  зливаються в уяві та житті, підтверджуючи єдність і гармонію реального та ідеального, землі та неба, людини та Бога.

Ліричний герой відмовляється від темряви, ненавидить те, що «чорним звуть нічим».  Він відчуває, що, гармонізуючи своє життя, робить його значущим , вагомим і від цього , як не дивно, приходить полегшення, легкість, що є не легковажністю, а  справжньою свободою. Саме вона дозволяє душі героя кружляти  меланхолійним вальсом  Знайдений епітет звертає до роздумів про те, що людина зазвичай стає полонянкою не виру бурхливих відчуттів, а скоріше спогаду про нього, який кружить у ритмі вальсу, символізуючи кругообіг життя і смерті, початку і кінця. І якщо пережите не вбило героя, то воно стане початком чогось нового, більш врівноваженого та спокійного завдяки здобутому людиною досвіду.

 Цікаво, що автор закільцьовує не лише відчуття героя, а поетичний синтаксис, неодноразово повторюючи рядки-речення.

 Мелодія вальсу породжується поетичним розміром (у оригінальному варіанті тексту) та ритмом вірша, алітерацією (меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні)

 Кружляння звуків, пахощів залучає до  меланхолійного вальсування й кольори. На художньому полотні вірша – кільцева кольорова палітра: сутінково-голубий   -    синій   -    чорний   -    криваво-синій   -   золотий, яка  «підтримує» прагнення душі ліричного героя до світла, божественної гармонії.

 Піднесено – умиротворений настрій, яким сповнюється ліричний герой поезії, передається читачеві , об’єднує доланням виснажливої та руйнуючої людину залежності від  проявів життя, які автор символічно виражає  як «чорне ніщо», та спрямованістю до осонценого неба. Адже, «навіть перебуваючи у пеклі, душа людини марить білосніжними висотами»

ІІІ.Домашнє завдання 

1.Стилістичний аналіз вірша « Вечорова Гармонія».

2.Підготовка буктрейлера «Символізм у творчості Бодлера»