Урок-дослідження у 8 класі (українська мова). Читання мовчки текстів різних стилів, що містять однорідні члени речення (з аналізом мовних одиниць)

Урок-дослідження. Читання мовчки текстів різних стилів, що містять однорідні члени речення, з аналізом мовних одиниць

Досліджуємо роль однорідних членів речення у творах українських письменників. Усмішка «Ведмідь» входить до збірки українського письменника, класика сатиричної прози ХХ століття, Остапа Вишні (справжнє ім’я – Павло Губенко) «Мисливські усмішки». Це проникливо-лірична оповідь, де щирий, доброзичливий сміх у ставленні до мисливців і в змалюванні їхніх поглядів на полювання, природу змушують читача замислитися над сучасними гострими екологічними проблемами, виховують у нього почуття любові до рідного краю та рідної природи.

Досліджуємо роль однорідних членів речення у творах українських письменників«Мисливський словничок»Брянщина ― регіон московії. Історичні землі України, які було анексовано державою-агресором. Тов. С. ― скорочено від «товариш С.», канцеляризм радянських часів. Автор уживає таке скорочення для посилення комічного ефекту. Дикт, -у, ч.  Тонкі пластинки дерева, які застосовують для обклеювання столярних виробів, щоб надати їм гарного вигляду. Гарбá –и, ж. Віз, запряжений кіньми або волами, що використовувався для перевезення снопів сіна.

Досліджуємо роль однорідних членів речення у творах українських письменників. Прочитаймо уривок з усмішки Остапа Вишні «Ведмідь» і дослідімо роль однорідних членів речення в ньому за такими питаннями й завданнями. Знайдіть ОЧР у реченнях, у яких розповідається про… різновиди ведмедів, їхню користь для мисливців, підготовку до полювання,дії мисливця після того, як «математичний спосіб» мисливства подіяв. Яку синтаксичну роль вони виконують? Зробіть висновок про те, які письменницькі задачі вирішує митець, уживаючи ОЧР у цих реченнях. Які ОЧР допомагають створити картину української природи? Якою вона постає в усмішці?Як ОЧР допомагають підсилити гумористичний ефект у фрагменті про реакцію ведмедя на неправильний математичний приклад?Який тип зв’язку ОЧР та смислові відношення між ОЧР наявні в уривку?

Ведмедi бувають бурi, i сiрi, i бiлi... Бурi — ревуть по лiсах, починаючи з Брянщини. Сiрi звуться — "грiзлi", вони, спасибi їм, водяться досi далеко. А бiлi — тi в полярних морях та океанах, i далеко до них їхати, i холодно. Ну, а проте для кожного мисливця забити ведмедя — то вже така для нього честь i така йому з того слава, що хоч теоретично, а хочеться. Ви ж самi подумайте: по-перше — прекрасна ведмежа шинка й знамените ведмеже м'ясо, а по-друге — ведмежа шкура... Лежить таке велике-велике та волохате ведмеже хýтро у вас у кабiнетi перед канапою. Ви сидите на канапi, а перед вами приятелi сидять… Добрий мiй знайомий, тов. С., хоч сам вiн i не мисливець, розповiв менi дуже iнтересний спосiб полювати ведмедя. Сам я нiколи до того про такий спосiб здобути ведмеже хýтро й цiлу торбу ведмежого м'яса не чув, але спосiб цей, на мою думку, вартий всiлякої уваги, тим паче, що вiн зовсiм безпечний, i мисливець у всякiм разi тут своїм життям не ризикує. Виявляється, що дорослi ведмедi дуже пристраснi математики. Ви назнаєте мiсце, де ведмiдь полює чи просто годується, берете великий аркуш дикту, пишете на тому диктовi великими лiтерами таку математичну формулу: 2×2=5. Написавши цю формулу, берете молоток i цвяхом прибиваєте до ясенка чи до дуба на тiй стежцi, де ведмедь подорожує. Прибивати треба не дуже високо, та й не дуже низько, а так, щоб ведмiдь ту математичну формулу побачив. Прибивати краще опiвднi, коли ведмiдь одпочиває. А як вийде вiн увечерi полювати, щоб вiн її вже вздрiв.

Прибили. Зразу ж бiжiть додому, запрягайте коня в гарбý й їдьте до того математичного мiсця. Тiльки ж не пiд'їздiть до нього близько, заховайте коня з пiдводою десь у ярку чи за скиртою соломи, а самi бiжiть у лiс, вилазьте поблизу прибитої формули на дуба й чекайте нишком. Ось iде ведмiдь. Трiщить лiщина, падають з неї галузки, i взагалi шум. Ви не бiйтесь i спокiйно собi чекайте. Наткнувся нарештi ведмiдь на дикт з математичною формулою. Досвiдченi в такiм на ведмедя полюваннi люди розповiдають, що, коли вiн побачить 2×2 =5, з ним починає коїтись щось неймовiрне. Вiн то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них пiдступить, протирає лапою очi, дивиться, дивиться i, пересвiдчившись, що таки справдi написано 2×2 =5, хватається лапами за голову й починає ту голову ламати. Ламає, ламає, ламає... Ви сидите — i нiчичирк! Аж ось голова ведмежа трiскає й ламається. Ви злазите з дуба, пiдходите до ведмедя, — а вiн уже мертвий, упокоївся з поламки голови над невiрною математичною формулою. Ви бiжiть по пiдводу, пiд'їздiть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везiть додому… Ще раз говорю, що вищеописаного способу полювати ведмедя я не перевiряв, але всi, хто його знає, кажуть, що вiн дуже добутливий. Спробуйте, товаришi охотники! Дикт не так дорого коштує, а ведмеже хýтро — коштовна рiч. Та й м'ясо не дешеве.

Ведмедi бувають бурi, i сiрi, i бiлi... Бурi — ревуть по лiсах, починаючи з Брянщини. Сiрi звуться — "грiзлi", вони, спасибi їм, водяться досi далеко. А бiлi — тi в полярних морях та океанах, i далеко до них їхати, i холодно. Ну, а проте для кожного мисливця забити ведмедя — то вже така для нього честь i така йому з того слава, що хоч теоретично, а хочеться. Ви ж самi подумайте: по-перше — прекрасна ведмежа шинка й знамените ведмеже м'ясо, а по-друге — ведмежа шкура... Лежить таке велике-велике та волохате ведмеже хýтро у вас у кабiнетi перед канапою. Ви сидите на канапi, а перед вами приятелi сидять… Добрий мiй знайомий, тов. С., хоч сам вiн i не мисливець, розповiв менi дуже iнтересний спосiб полювати ведмедя. Сам я нiколи до того про такий спосiб здобути ведмеже хýтро й цiлу торбу ведмежого м'яса не чув, але спосiб цей, на мою думку, вартий всiлякої уваги, тим паче, що вiн зовсiм безпечний, i мисливець у всякiм разi тут своїм життям не ризикує. Виявляється, що дорослi ведмедi дуже пристраснi математики. Ви назнаєте мiсце, де ведмiдь полює чи просто годується, берете великий аркуш дикту, пишете на тому диктовi великими лiтерами таку математичну формулу: 2×2=5. Написавши цю формулу, берете молоток i цвяхом прибиваєте до ясенка чи до дуба на тiй стежцi, де ведмедь подорожує. Прибивати треба не дуже високо, та й не дуже низько, а так, щоб ведмiдь ту математичну формулу побачив. Прибивати краще опiвднi, коли ведмiдь одпочиває. А як вийде вiн увечерi полювати, щоб вiн її вже вздрiв.

Прибили. Зразу ж бiжiть додому, запрягайте коня в гарбý й їдьте до того математичного мiсця. Тiльки ж не пiд'їздiть до нього близько, заховайте коня з пiдводою десь у ярку чи за скиртою соломи, а самi бiжiть у лiс, вилазьте поблизу прибитої формули на дуба й чекайте нишком. Ось iде ведмiдь. Трiщить лiщина, падають з неї галузки, i взагалi шум. Ви не бiйтесь i спокiйно собi чекайте. Наткнувся нарештi ведмiдь на дикт з математичною формулою. Досвiдченi в такiм на ведмедя полюваннi люди розповiдають, що, коли вiн побачить 2×2 =5, з ним починає коїтись щось неймовiрне. Вiн то ступне назад, вдивляючись у числа, то знову до них пiдступить, протирає лапою очi, дивиться, дивиться i, пересвiдчившись, що таки справдi написано 2×2 =5, хватається лапами за голову й починає ту голову ламати. Ламає, ламає, ламає... Ви сидите — i нiчичирк! Аж ось голова ведмежа трiскає й ламається. Ви злазите з дуба, пiдходите до ведмедя, — а вiн уже мертвий, упокоївся з поламки голови над невiрною математичною формулою. Ви бiжiть по пiдводу, пiд'їздiть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везiть додому… Ще раз говорю, що вищеописаного способу полювати ведмедя я не перевiряв, але всi, хто його знає, кажуть, що вiн дуже добутливий. Спробуйте, товаришi охотники! Дикт не так дорого коштує, а ведмеже хýтро — коштовна рiч. Та й м'ясо не дешеве.

Висновки В усмішці Остапа Вишні «Ведмідь» ОЧР допомагають створити уявлення про різноманітність видів ведмедів (бурі, сірі та білі), їхню користь для мисливців (м’ясо, шкура та шинка), у вигляді жартівливої «інструкції» дають нам план підготовки до полювання (берете, пишете, прибиваєте –дієслова в наказовому способі). Однорідні присудки, виражені дієсловами, створюють відчуття руху, динамічності, смішної метушні в усмішці (біжіть, запрягайте, їдьте, заховайте). За допомогою Остап Вишня створює в усмішці мальовничу й різноманітну картину природи (прибиваєте до ясенка чи до дуба, заховайте коня з пiдводою десь у ярку чи за скиртою соломи). Однорідні члени речення є засобом гумористичного зображення у творі (прибивати треба не дуже високо, та й не дуже низько (немовбито ведмеді вміють читати), голова ведмежа тріскає й ламається (ламати голову – фразеологізм, що означає –інтенсивно мислити над складним завданням). Тип зв’язку між ОЧР – сполучниковий, безсполучниковий, змішаний. Смислові відношення – єднальні, протиставні, розділові.

Домашнє завдання1. Опрацюйте текст «Іван Мазепа» (стор. 111-112). До якого стилю він належить? Чому?2. Запишіть одним реченням відповідь на питання: «Як ОЧР допомагають відтворити образ гетьмана Мазепи?»3. Запишіть схеми ОЧР до першого абзацу тексту, уписуючи синтаксичну роль ОЧР у кружечки, за зразком:3 реч. О і О О і О