Урок "Друга світова війна в європейській поезії"

7 клас                               Зарубіжна література                            Дата:

Тема. Друга світова війна в європейській поезії. (Іммануель Вайсґлас «Круки», Семен Гудзенко «Нас не треба жаліти…»)

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із долею і віршами поетів, що написані в роки Другої світової війни;

розвивальна: удосконалювати навички учнів із текстологічного аналізу поетичного твору, зіставлення поетичних творів на одну тему, перекладів різних авторів; удосконалювати навички виразного читання, зв'язного усного мовлення;

виховна: допомогти усвідомити велич подвигу у ІІ світовій війні, виховувати в учнів шану і повагу до тих, хто ціною свого життя здобув перемогу.

Обладнання: тексти творів, портрети письменників.

Тип уроку: урок вивчення та аналізу художнього твору ( із замальовками життєпису поетів).

                Я ніколи не приєднаюся до руху проти війни.

                                                          Покличте мене, коли з'явиться рух за мир…

Мати Тереза

XIД УРОКУ

І. Організаційний момент.

II. Мотивація навчальної діяльності.

- Як ви розумієте епіграф сьогоднішнього уроку - слова Матері Терези: «Я ніколи не приєднаюся до руху проти війни. Покличте мене, коли з'явиться рух за мир»? Чому, на вашу думку, найвідоміша жінка світу - борець за мир, лауреат Нобелівської премії XX ст. не бажає приєднуватися до «руху проти війни»?

• Поміркуйте, чому письменники та поети різних часів піднімають тему війни

на сторінках своїх творів знову і знову?

• Як ви вважаєте, чому сучасним людям необхідно читати історичні твори?
• Що ви відчуваєте, коли звучить слово «війна»?
• Чи торкнулась війна вас особисто? Ваших рідних, близьких?

Слово вчителя.

Вже  багато років минуло з дня закінчення Другої світової війни, яка принесла людству чисельні жертви і руйнування.  Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Другу світову війну, мабуть ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, композитори, скульптори звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві. Здавалося б таке жахливе слово як «війна» не повинно було торкнутися людей у нас час, час, коли освічені люди можуть домовитися без зброї, адже всі вони розуміють, що приносити людей в жертву – це великий гріх.

ІІІ. Оголошення мети й завдань уроку

Слово вчителя

Війна… Страшне слово. Страшніше, ніж смерть, тому що смерть – неминуче природне явище, а війна -  страхіття, викликане  злою волею інших людей.

Це не просто — говорити про війну, що йде по землі, що перевіряє кожного на міцність: чи встоїть, чи витримає, чи захистить Вітчизну? Але набагато складніше — говорити про людину, яка протистоїть цій війні. Упродовж цього уроку ми познайомимося з різними творами про ті події, написані різними авторами, в різних жанрах, у різні часи. Ми спробуємо, читаючи, обговорюючи, пережити події та випробування, а головне — спробуємо зрозуміти, що допомагає зберегти в людині людське, допомагає подолати війну.

ІV.  Сприйняття й усвідомлення нового навчального матеріалу.

1. Слово вчителя.

2.Творча робота (за індивідуальним домашнім завданням)

               Повідомлення про життя і творчість Семена Гудзенко.

Семен Петрович Гудзенко народився 5 березня 1922 року в Києві, в родині інженера та вчительки. Будучи школярем, відвідував літературну студію Палацу піонерів. У 1939 році він вступив до Московського інституту філософії, літератури та історії, але до кінця не довчився — почалася Велика Вітчизняна війна. 
                 У липні 1941 року Семен Гудзенко добровольцем пішов на фронт. Отримав важке поранення. На фронті він став писати вірші. Першу книгу віршів він випустив у 1944 році. Вона називалася «Однополчани». У цій книзі поет виступає від імені всіх рядових учасників війни, на долю яких випали важкі випробування. Хрестоматійним став вірш поета «Моє покоління», яке було покладено на музику композитором Зубковим і яке прозвучало у фільмі «Циган» у виконанні Міхая Волонтира. Коли закінчилася війна, Гудзенко прийшов у військову газету кореспондентом. Продовжуючи писати, він опублікував збірки віршів: «Після маршу», «Закарпатські вірші», «Поїздка в Туву», поему «Далекий гарнізон». 
             12 лютого 1953 від наслідків отриманих поранень Семен Петрович Гудзенко помер у Москв

3. Розвиток усного зв’язного мовлення.

Виразне читання вірша Семена Гудзенко «Нас не треба жіліти…»

Нас не треба жаліти, бо нікого б і ми не жаліли.
Перед нашим комбатом, мов на сповідь, стоїм поготів.
І від крові та глини шинелі в живих поруділи,
І барвінковий килим на могилах у мертвих зацвів.
Він відцвів і опав. Пелюстками осипались весни.
Матері наші плачуть, і ровесниць журба огорта.
Ми іще не кохали й не знали ми щастя ремесел,
Наша доля солдатська така нелегка й непроста.
У однолітків наших нема ні кохання, ні віршів —
тільки сила і впертість. А як скінчиться стежка війни,
все долюбим сповна і таке ми, ровесник, напишем,
що батьками-солдатами будуть пишатись сини.
А як хто не повернеться? Хто долюбити не зможе?
А кого в сорок першім в день перший забрала війна?
Заридає ровесниця, рідна мати з туги занеможе, —
Ні дружин, ані віршів у однолітків наших нема.
Хто вціліє — долюбить? Серцю це неможливо здолати!
І не треба полеглим, щоб живі відлюбили за них.
Чоловіка нема — ні дітей, ні господаря в хаті.
Хіба горю такому зарадять ридання живих?
Нас не треба жаліти, бо й ми не жаліли б нікого.
Хто в атаку ходив, хто ділився останнім шматком,
Зрозуміє цю правду, — вона в бліндажі і в окопи
Сперечатись приходила невдоволено-хриплим баском.
Хай живі пам'ятають, і нащадки нехай зрозуміють
цю в боях загартовану правду сувору солдат.
І каліцтва твої, і смертельнії рани навиліт,
І могили в степах, де мільйони полеглих лежать.
Доля наша така, з нею ми і співали, й сивіли,
Піднімались в атаку, підривали над Бугом мости.
Нас не треба жаліти, бо нікого і ми б не жаліли,
Щоб в найважчі часи батьківщину грудьми захистить.
А коли ми повернемось, — а повернемось із перемогою,
Як чорти, всі уперті, як люди, живучі та злі, —
Хай зготують обід нам і пива наварять хмільного,
Щоб удосталь було хліба-солі на нашім столі.
Ми доземно уклонимось рідним і люблячим людям —
Матерям і подругам, які не скорились журбі.
От коли повернемось й перемогу штиками здобудем —
Все долюбим, ровеснику, й роботу знайдемо собі!
(Переклад Ірини Фісак)

4. Бесіда

- Яким настроєм  наповнив вас вірш?

- Як ви гадаєте, чи правий письменник, що вважає захист Батьківщини обов’язком кожного громадянина, за який не треба дякувати?

-    Яким постає ліричний герой у цьому вірші?

Фізкультхвилинка. Вправа «Лебедина шия» та дихальна гімнастика.

5. Розвиток усного зв’язного мовлення.

Виразне читання вірша Іммануеля Вайсгласа «Круки».

Майбутнім не живем, його немає
Та може наостанок осягнем,
За що наc небо гнівно поливає
Цим градом чорних круків, мов вогнем.

А круків тих без ліку і без міри,
Летять зі свистом, моторош пройма.
Нема прихистку і немає сили,
Свист в голові триває, не вгава.

На цих шляхах зостанемось навіки,
Де мертві не довіряться живим,
Поляжем всі, розімкнуться повіки,
І зграї круків, і клубами дим.

Руками захиститися несила
Нехай у нас була б і сотня рук.
Туман спадає, ось - наступна хвиля,
І скоро смерть ухопить нас, мов крук.
                                                     (Переклад з німецької - Ігоря Папуші)

6. Бесіда.

- Чому ліричний герой говорить, що майбутнього немає?

- Що символізує чорний крук?

- Кого уособлюють круки в поезії?

7.Аналіз вірша Іммануеля Вайсгласа «Круки».

Заповнення таблиці:

Висновок:

Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, доки про них пам’ятають». Тема війни в літературі – це тема обов’язку шани, боргу сучасника, тема наступності поколінь, сходинка до наступних звершень. Змінилися покоління, вражає ставлення сучасників до пам’ятників, але ніщо не зможе заглушити величі подвигу і сили скорботи за полеглими у Великій Вітчизняній війні, ніщо не зможе вбити пам’ять про них. У народі кажуть, що найбільша честь – полягти за незалежність Батьківщини. Нехай у житті ви ніколи не зустрінетеся із страшним словом – «війна». Нехай світанки ваші будуть мирними, а служіння Батьківщині не потребуватиме від вас найдорожчого – життя.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ . Рефлексія.

Інтерактивний прийом «Моя трибуна»

▼ Що нового я дізнався на цьому уроці про поезію Другої світової війни?

▼ Який із поетичних творів справив на вас найбільше враження?

▼ Чому війна може навчити людину? (Перш за все, цінувати мир та об’єднуватись заради нього. Цінувати можливість бути поруч з близькими, а не чекати їх роками з фронту. Вільно жити та любити, а не отримувати «похоронки» на рідних. Спокійно йти по вулиці, а не бігти мерщій в бомбосховище. Купувати в магазині свіжі булочки, а не пекти хліб з лободи).

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх. Підготувати виразне читання поезії, яка найбільше сподобалась на уроці.  Прочитати повість В. Бикова «Альпійська балада».

Індивідуальне. Підготувати невелике повідомлення про життєвий і творчий шлях В. Бикова (1 учень).