Урок. "Екологія тварин. Паразитичні безхребетні тварини".
7 клас. Біологія
Урок № _
Тема. Паразитичні безхребетні тварини.
Мета уроку: ознайомити з поняттями «симбіоз», «паразитизм»; розкрити особливості пристосування тварин до паразитичного способу життя.
Розвивати вміння аналізувати, систематизувати, робити висновки;
Виховувати цінністне ставлення до тварин, толерантності, гуманізму.
Обладнання: таблиці, малюнки, підручник.
Міжпредметні зв’язки: фізика, хімія, географія, екологія, математика, основи
здоров’я.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку:
I.Організаційний етап
II.Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда
- Черевоногі молюски ?
- Двостулкові молюски ?
- Головоногі молюски ?
4. Значення молюсків в природі та житті людини ?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Розповідь з елементами бесіди
Паразитизм
Учитель пропонує учням прочитати текст у підручнику, виписати поняття «симбіоз» і «паразитизм», порівняти паразитизм із хижацтвом.
Симбіоз — будь-який тип співіснування організмів.
Паразитизм — тип симбіозу, за якого один організм завдає шкоди іншому.
— Як називається наука про паразитичні організми? (Паразитологія.)
Паразитологія — це наука, що вивчає паразитичні організми, їхню будову, життєдіяльність та засоби боротьби з ними.
Хто такі паразити?
Терміном паразити називають організми, які живуть за рахунок інших організмів-хазяїв. Паразити, котрі живуть усередині тіла хазяїна, називаються внутрішніми паразитами, або ендопаразитами (аскариди в кишечнику людини). В організм такі паразити проникають з їжею чи з водою, через шкірні покриви, передаються при контакті з хворими організмами, за допомогою тварин-переносників. Найчастіше внутрішні паразити живляться соками, тканинами або перетравленою їжею хазяїна. Паразитів, які живуть на зовнішніх покривах хазяїна, називають зовнішніми паразитами, або ектопаразитами (п'явки, блохи та кліщі). Зараження такими паразитами відбувається контактним шляхом, і живляться вони тканинами покривів (коростяні свербуни, коропоїди) чи кров'ю (блохи, п'явки).
Упродовж свого життя паразитичні організми можуть мати одного або декількох хазяїв. Так, аскарида людська паразитує в кишечнику людини все своє життя, а сисуни упродовж свого життєвого циклу мають двох хазяїв - проміжного і остаточного.
Проміжні хазяї - організми, у тілі яких паразит розвивається та часто розмножується безстатево або статево, але без запліднення (партеногенез).
Основні (остаточні) хазяї- організми, у тілі яких паразит розмножується статевим способом.
Крім порушення функцій, пов'язаного з ураженням тканин, паразити викликають отруєння організму хазяїв. Паразитів і спричинені ними хвороби вивчає паразитологія.
ПАРАЗИТИЗМ - це явище взаємовідносин між різними видами, коли один із них використовує іншого як джерело живлення та середовище існування, завдаючи при цьому шкоди.
Які безхребетні тварини є паразитами?
Паразитизм трапляється серед таких груп безхребетних тварин, як кишковопорожнинні, плоскі черви, круглі черви, кільчасті черви, членистоногі й молюски. Серед кишковопорожнинних є вид, який паразитує в ікрі осетрових риб. Це поліподій - єдиний внутрішньоклітинний паразит з групи багатоклітинних тварин. Багато паразитів є серед плоских і круглих червів. Вони спричиняють небезпечні для людей і тварин захворювання, що називають гельмінтозами. Паразитичні черви, або гельмінти, дуже поширені на Землі. Так, тільки в тілі людини можуть жити майже 300 видів гельмінтів. Найпоширенішими паразитичними червами є печінковий сисун, котячий сисун, ціп'як свинячий, ціп'як бичачий, широкий стьожак, ехінокок, аскариди, гострики, трихінела.
Серед кільчастих червів паразитами є п'явки. Більшість з них харчується кров'ю живителів, якими є риби, земноводні, плазуни, птахи, ссавці. Прикладом таких паразитів є риб'яча п'явка. Вона знаходить здобич за допомогою нюху й прикріпляється до неї присоскою, розташованою на задній частині тіла. Особлива речовина, що міститься в слині, перешкоджає зсіданню крові, тому рана продовжує кровоточити якийсь час, щоб п'явка могла вдосталь поживитися.
Серед членистоногих паразитами є коропоїди, кліщі, блохи й воші. Коропоїди - це невеликі ракоподібні, що живуть на поверхні тіла риб та живляться їхніми соками. Кліщі належать до павукоподібних і є родичами павуків. Зазвичай ці паразити сидять на кінцях стебел трави і чекають на здобич, що проходитиме повз них. Якщо поряд з'являється теплокровна тварина, кліщ стрибає на неї й міцно прикріплюється передніми кінцівками, на яких є чіпкі кігтики. Воші - комахи з плоским тілом, у яких відсутні крила, погано розвинені очі й наявний колюче-сисний ротовий апарат. Ноги в цих істот чіпкі, пристосовані для утримання на волосяному покриві хазяїна. Зір у них слабкий, зате воші дуже добре орієнтуються по запаху. Всі представники групи - ектопаразити більшості ссавців і людини. Це людська воша, тюленяча воша, оленяча воша, заяча воша, свиняча воша та ін. Блохи - паразитичні комахи, у яких відсутні крила, є колючо-сисний ротовий апарат і сильні стрибальні ноги. Тіло цих дрібних комах здавлене з боків, голова маленька з однією парою простих очей і короткими вусиками. Паразитують на тілі звірів і людини й живляться, висмоктуючи кров. Представниками є блохи людська, пацюкова, котяча, собача та ін.
Отже, паразитичні види зустрічаються в усіх великих систематичних групах безхребетних тварин.
Які пристосування тварин до паразитичного способу життя?
Пристосування паразитів до життя
|
Пристосування |
Характеристика |
|
Спрощена будова тіла |
Відсутність деяких органів та систем (наприклад, нервової системи, органів чуття, дихальної системи) |
|
Міцні покриви |
Необхідні для захисту паразита від дії зовнішнього середовища (наприклад, кутикула в круглих червів) |
|
Органи прикріплення |
Різноманітні органи, що допомагають утримуватись в (або на) тілі організму-хазяїна (наприклад, гачки, присоски, шипи) |
|
Гермафродитизм |
Відпадає потреба в пошуку статевого партнера, що складно зробити в організмі хазяїна |
|
Висока плодючість і складні цикли розвитку |
Розвиток зі зміною хазяїв допомагає збільшити шанси на потрапляння яєць та личинок в організм остаточного хазяїна |
|
Стійкість яєць до впливу хі мічних і фізичних чинників |
Вплив можуть становити як чинники внутрішнього середовища організму-хазяїна, так і зовнішні чинники |
Упродовж еволюції паразитичні тварини пристосувалися до паразитичного способу життя, основними ознаками якого є певні особливості будови (морфологічні), функцій (фізіологічні) та розмноження (репродуктивні).
Основними заходами попередження зараження паразитами є: ветеринарний контроль за м'ясом на бойнях, ринках; очищення води, захист водойм від забруднення нечистотами; санітарний контроль за сміттєзвалищами в населених пунктах; недопущення використання незнезаражених фекалій як добрив; систематичні медичні огляди для виявлення та лікування хворих тварин і людей; знищення проміжних хазяїв (наприклад, молюсків, бліх) тощо. Особливо важливими заходами профілактики є дотримання правил особистої гігієни: миття рук перед їдою, боротьба з мухами, переварювання, прожарювання, пересолення м'яса, риби, застосування в їжу митих овочів, фруктів.
Отже, паразити володіють різноманітними формами пристосувань, що забезпечують їх процвітання.
Біологія + Фітотерапія
Насіння гарбуза використовують для очищення організму від різноманітних паразитів. Воно містить речовину (кукурбітин), що згубно діє на нервову систему червів та призводить до смерті. Гарбузове насіння - це універсальний засіб, оскільки він не має жодних протипоказань та не подразнює слизову травного каналу, на відміну від багатьох аптечних ліків. А які ще рослини рекомендуються для профілактики й боротьби з паразитичними тваринами?
Багато груп червів перейшли до внутрішнього паразитизму. Такі черви мешкають в інших тваринах (своїх хазяях) і завдають їм шкоди. Це суттєво вплинуло на їхню будову.
Які характерні особливості внутрішніх паразитів?
Клас Сисуни
Клас Сисуни налічує понад 4 тис. видів (в Україні - понад 600). Розміри варіюють від мікроскопічних до 75 мм (печінковий сисун велетенський). Це виключно паразитичні тварини, що мешкають у різноманітних внутрішніх органах (печінці, кишечнику, легенях, кровоносних судинах тощо) людини й тварин. Сисуни мають два присоски - ротовий і черевний, якими вони прикріплюються до тканин хазяїна. На дні ротового присоска відкривається ротовий отвір, яким починається кишечник. Сисунам притаманні складні життєві цикли, під час яких чергуються покоління, що розмножуються статево та відкладанням незапліднених яєць.
В Україні досить поширений котячий сисун, що уражає жовчні протоки печінки остаточного хазяїна, яким можуть бути людина та різні види рибоїдних ссавців (собаки, коти, вовки). Незважаючи на меншини розміри тіла (завдовжки всього до 18 мм), котячий сисун спричиняє, важкі захворювання, що можуть призводити до смерті людини.
Життєвий цикл котячого сисуна відбувається за участю двох проміжних хазяїв: прісноводного молюска бітинії та різних видів коропових риб. При цьому в організмі молюска розвиваються покоління котячого сисуна, які розмножуються відкладанням незапліднених яєць. Чисельність паразита в організмі першого проміжного хазяїна значно зростає. Залишивши тіло молюска, личинки котячого сисуна певний час плавають у товщі води, допоки через покриви не потраплять в організм другого проміжного хазяїна - риби. Остаточний хазяїн заражається котячим сисуном, споживши сиру або недостатньо просолену чи просмажену рибу з личинками паразита.
Інший поширений в Україні паразит - печінковий сисун - також паразитує в печінці та жовчних протоках багатьох видів свійських тварин: великої рогатої худоби, овець, свиней, кролів й інших. Людина і хребетні тварини слугують для сисуна остаточними хазяями. Паразит живиться тканинами хазяїна, що призводить до запалення печінки, переродження стінок жовчних проток тощо. Паразит може перебувати в організмі остаточного хазяїна від 10-12 місяців до 3-5 років і більше.
Життєвий цикл печінкового сисуна відбувається зі зміною хазяїв. Яйця з екскрементами хазяїна потрапляють у воду. Там з них виходить вкрита війками личинка. Вона потрапляє в організм проміжного хазяїна - прісноводного молюска малого ставковика, де розвиваються нестатеві покоління паразита. Личинки сисуна з м’язовим хвостом певний час плавають, потім вкриваються щільною оболонкою (утворюють цисту) і осідають на прибережній рослинності біля поверхневої плівки води. Отже, в організм другого проміжного хазяїна вони відразу не потрапляють. Остаточний хазяїн заражується при споживанні рослин або сирої води з інцистованими личинками паразита.
Клас Стьожкові черви.
Стьожкових червів налічують близько 3500 видів (в Україні - понад 500). Це паразити кишечнику людини та різних видів хребетних тварин з вузьким стрічкоподібним тілом завдовжки від кількох міліметрів до 30 м. Розширена головка має органи прикріплення: присоски, хоботок з гачками тощо. За головкою розташована шийка, тіло поділене на окремі членики. Паразит росте протягом усього життя, тому в ділянці шийки постійно утворюються нові членики. Їхня кількість у різних видів може коливатися від 3-4 до декількох тисяч. У кожному членику розвивається комплект чоловічих і жіночих статевих органів. Заповнені яйцями зрілі членики відриваються від заднього кінця тіла черв’яка та виводяться назовні.
Стьожкові черви не мають свого кишечнику. Поживні речовини з порожнини кишечнику хазяїна вони поглинають через покриви. Тривалість життя стьожкових червів може становити понад 10-12 років. Із стьожкових червів - паразитів людини - в Україні поширені бичачий і свинячий ціп’яки, ехінокок, стьожак широкий та ін.
Бичачий і свинячий ціп’яки досить подібні за будовою та життєвими циклами.
У свинячого ціп’яка на головці, крім чотирьох присосків, є ще коротенький хоботок з гачками, тому його ще називають озброєним. Бичачий ціп’як таких пристосувань не має, тож його ще називають неозброєним. Тіло бичачого ціп’яка довше, ніж свинячого (4-10 та 2-6 м відповідно). Крім того, проміжні хазяї для бичачого ціп’яка - це велика рогата худоба, а для свинячого - свині. Але для обох видів ціп’яків остаточним хазяїном слугує людина.
Паразитуючи в тонкому кишечнику людини, ціп’яки подразнюють його слизову оболонку своїми органами прикріплення, спричиняють виразки та отруєння організму хазяїна продуктами обміну речовин. Ці великі за розмірами паразити знесилюють організм людини, вилучаючи з її їжі багато поживних речовин і вітамінів. Тому у хворих часто спостерігають слабкість, запаморочення, нудоту, втрату апетиту, розлади нервової діяльності тощо.
Заповнені яйцями дозрілі членики з кишечнику хазяїна виводяться назовні. Для подальшого розвитку яйця паразитів повинні потрапити з їжею у кишечник проміжного хазяїна. З яєць виходять маленькі личинки, які за допомогою гачечків проникають у кровоносні судини і з кров’ю потрапляють до скелетних м’язів чи різних внутрішніх органів (серця, легенів, печінки тощо). Там личинки ростуть і перетворюються на фіну. Ця личинкова стадія має вигляд невеликого (розміром з горошину) міхурця, заповненого рідиною. Всередину міхурця вивернута зачаткова головка паразита. Остаточний хазяїн - людина - заражається, споживаючи недостатньо термічно оброблене м’ясо проміжного хазяїна, яке містить фіни. У кишечнику людини оболонка фіни руйнується, головка паразита вивертається та прикріплюється до стінки кишечнику. Після цього паразит починає рости, утворюючи нові членики.
Небезпечним паразитом людини є також ехінокок.
Проміжними хазяями для нього слугують людина та різні види рослиноїдних тварин (велика рогата худоба, вівці, кози, коні, кролі тощо). Остаточні хазяї - це хижі тварини (собаки, вовки, лисиці), які заражуються ехінококом, поїдаючи м’ясо інших тварин із фінами. Цей паразит дрібний - розміри статевозрілих особин ехінокока не перевищують 8 мм. Тому остаточним хазяям він відчутної шкоди не завдає. На головці ехінокока є коротенький хоботок з гачками та чотири присоски, тіло складається всього з трьох-чотирьох члеників.
Людина найчастіше заражається ехінококом під час необережного поводження з собаками. На шерсті тварин можуть траплятися мікроскопічні яйця паразита, які можуть зберігати життєздатність до 2 років. З брудними руками через рот вони потрапляють до кишечнику людини. З яйця виходить личинка, яка з током крові мігрує до різних органів (насамперед до печінки або легенів). На відміну від бичачого та свинячого ціп’яків, фіни ехінокока здатні до необмеженого росту. До того ж усередині кожної фіни утворюються дочірні, в них - ще дрібніші і т. д. Отже, завдяки здатності до вегетативного розмноження фіна ехінокока нагадує «матрьошку». Відомі випадки, коли фіни з печінки людини сягали у діаметрі до 15 см, а у великої рогатої худоби виявлені фіни, маса яких сягала понад 20 кг. Фіна росте до 10-20 років і більше, тисне на внутрішні органи, порушуючи їхнє нормальне функціонування. Видалити фіну з організму людини можна лише хірургічним шляхом.
У басейнах Дніпра та Дністра поширене захворювання людини і рибоїдних тварин (собак, котів, лисиць тощо), спричинене стьожаком широким. Стьожак , як і ціп’як, паразитує у тонкому кишечнику хазяїна і спричиняє подібне за своїми проявами захворювання. Тіло стьожака сягає до 20 м завдовжки, на його головці є дві прикріпні щілини. Паразит розвивається у водоймах за участю двох проміжних хазяїв: першого - рачка циклопа і другого - різних видів прісноводних риб, які живляться цими рачками або іншими рибами. Людина заражується, вживаючи недостатньо кулінарно оброблену рибу з личинками паразита.
Нематоди - паразити рослин.
Небезпечними паразитами рослин є галова, бурякова, стеблова, пшеничну нематоди. Одні з них проколюють покриви підземних частин рослин гострими утворами, розташованими у ротовій порожнині, і висмоктують уміст клітин. Інші проникають усередину рослин і живляться їхніми тканинами. Нематоди можуть завдавати відчутної шкоди рослинництву.
Нематоди - паразити людини і свійських тварин. Серед паразитів людини в Україні поширені аскарида людська, гострик і трихінела.
Аскариди мешкають у просвіті кишечнику і живляться його вмістом.
Органів прикріплення вони не мають, тому весь час рухаються назустріч харчовим масам. Тривалість їхнього життя становить 11-12 місяців. У зараженої людини спостерігають розлади роботи органів травлення, гострі болі в кишечнику, може розвиватися недокрів’я тощо.
Аскариди роздільностатеві: самки сягають завдовжки до 44 см, самці - до 25 см. Самки аскарид надзвичайно плодючі: кожна з них здатна виділяти за добу у просвіт кишечнику хазяїна до 270 тис. яєць. З кишечнику людини яйця аскариди виводяться у довкілля. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, сирою водою, брудними руками до її кишечнику потрапляють яйця паразита. У шлунку з яєць виходять личинки. Спочатку личинки аскарид проникають у кровоносні судини стінок кишечнику, а потім з кров’ю через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руйнують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишечнику людини, де й стають статевозрілими. Упродовж переміщення личинки ушкоджують тканини органів, можуть спричиняти запалення легенів і задуху.
Яйця аскарид досить стійкі до несприятливих умов довкілля і три¬валий час (до 7 років) можуть зберігати свою життєздатність.
Інший поширений паразит людини - гострик - також мешкає в кишечнику. Це невеликі черви (довжина самок до 12 мм, самців - до 5 мм) з незначною (близько місяця) тривалістю життя. Як і аскариди, гострики отруюють організм людини продуктами свого обміну речовин. Найчастіше гострик паразитує в дітей. Запліднені самки гострика вночі відкладають яйця на згортки шкіри навколо анального отвору, подразнюючи її своїми виділеннями. Людина відчуває сильний свербіж, а коли розчісує ці місця, то на її руках залишаються яйця паразита. Через немиті руки яйця гострика можуть знову потрапляти до кишечнику. Так відбувається багаторазове самозараження, і захворювання триває досить довго.
Ще одним небезпечним паразитом людини, поширеним переважно в місцевостях із розвиненим свинарством, є трихінела. Людина заражається, споживши недостатньо проварене чи просмажене м’ясо свині, заражене личинками трихінели. У кишечнику під дією травного соку личинки вивільняються із захисних капсул і протягом кількох діб стають статевозрілими (довжина тіла самок - до 4,4, самців - до 2 мм). Після запліднення самки народжують нових личинок, які крізь стінку кишечнику проникають до судин кровоносної системи і з кров’ю потрапляють до м’язової тканини, насамперед скелетної мускулатури, м’язів язика, очних яблук тощо. Тим вони живляться й розвиваються. Поступово навколо них протягом двох-трьох місяців формується капсула. У такому стані личинки можуть зберігати життєздатність упродовж багатьох років.
Статевозрілі черви ушкоджують слизову кишечнику та отруюють організм хазяїна продуктами свого обміну речовин. Але найбільшої шкоди завдають личинки, що живляться м’язовими волоконцями. У цей час у хворої людини значно підвищується температура тіла (до 39°С і вище), відчувається сильний біль в уражених м’язах, набрякає обличчя тощо. Якщо ж хворий пережив цей небезпечний період, через 2-3 тижні його стан поліпшується.
Які паразитичні види трапляються серед ракоподібних?
У прісних водоймах України поширені невеликі рачки коропоїди, що живляться кров’ю риб. Зверніть увагу на пристосування цих тварин до паразитичного способу життя. Сплощена форма тіла сприяє кращому прикріпленню до тіла хазяїна. Перша пара нижніх щелеп пере- творена на присоски, а за допомогою верхніх щелеп у вигляді хоботка коропоїди проколюють покриви риби та висмоктують її кров.
Які паразити відомі серед павукоподібних?
Кліщі
Паразитами тварин, рослин і людини є більшість кліщів, які належать до групи павукоподібних, багато з них є переносниками збудників захворювань. Так, вам відомо про те, що багато видів кліщів, які живляться кров’ю, переносять збудників небезпечних інфекційних захворювань (іксодовий, селищний, собачий кліщі).
Слід зазначити, що такі кліщі є паразитами, хоча вони не живуть усередині тіла хазяїна. Іксодовий кліщ може мати у своїй слині одночасно збудників двох або навіть трьох інфекційних захворювань, якими людина може заразитися навіть після одного укусу. Іксодового кліща можуть переносити птахи під час міграцій за тисячі кілометрів, поширюючи тим самим захворювання на великі відстані.
Кліщ коростяний свербун , що спричиняє коросту,— це ендопаразит, бо він живе у шкірі людини. Профілактика полягає в дотриманні чистоти, пранні та дезінфекції одягу, своєчасному виявленні та лікуванні хворих на коросту.
Пристосування до паразитизму та заходи безпеки
Кліщі мають пристосування до паразитичного способу життя: їхнє тіло здатне розтягуватися і збільшуватися в розмірах, вони можуть довгий час не живитися, їхній ротовий апарат здатний проколоти шкіру , очі редуковані або відсутні.
Профілактика спрямована на захист від укусів за допомогою спеціального одягу або відлякуючих хімічних препаратів. Для попередження захворювань, які переносяться кліщами, у небезпечних регіонах людям роблять профілактичні щеплення.
Паразитичні комахи
Воші
Серед комах, що паразитують на людині, відомі ектопаразити. Це представники групи вошей — головна, платтяна та лобкова воші. Воші є невеличкими безкрилими комахами. Вони живляться кров’ю людини і можуть переносити збудників хвороб. Саме через вошей людина заражається висипним і поворотним тифом. Зараження вошами називають педикульозом. Яйця вошей, які вони прикріплюють на волосся або одяг, називають гнидами.
Блохи
Людська блоха та деякі інші види блох — це ектопаразити, що живляться кров’ю. Небезпечні вони тим, що можуть переносити збудників чуми — бактерію чумної палички, яка міститься в їхній слині та фекаліях. Блохи також можуть поширювати енцефаліт і туляремію.
Заходами профілактики є підтримання належного санітарно-гігієнічного стану приміщень та знищення бліх і мишоподібних гризунів.
Клопи та двокрилі
Блощиця постільна живиться кров’ю людини. До ектопаразитів також відносять таких кровососів, як самки ґедзів , москіти, комарі. У слинних залозах малярійні комарі можуть переносити збудників малярії. Личинки оводів є ендопаразитами. Вони поселяються під шкірою тварин.
Пристосування до паразитизму та заходи безпеки
Сплощена форма тіла вошей і бліх полегшує їхнє пересування між волоссям тварин. Тільки форма сплощення в цих паразитів різна. Воші сплощені зверху вниз, а блохи з боків.
Стрибальні ноги бліх дозволяють їм легко нападати на тварин і швидко їх наздоганяти. А кігтики на ніжках вошей — міцно триматися за волосся тварини-хазяїна.
Профілактика педикульозу полягає в підтриманні чистоти тіла, волосся, одягу, перевірці санітарного стану вокзалів, поїздів тощо. З комарами, ґедзями та іншими кровососами борються, використовуючи спеціальні речовини.
Завдяки боротьбі із малярійними комарами та вчасному лікуваню хворих людей протягом ХХ століття вдалося значно обмежити поширення малярії.
Цікаво, що час появи одягу вдалося встановити за допомогою генетичного аналізу вошей. Виявилося, що вид вошей, який живе в одязі (платтяна воша), відокремився від інших вошей приблизно 70 тис. років тому. Тобто саме в цей час і набув масового поширення одяг.
Предки постільної блощиці жили в печерах Азії разом з кажанами і людьми. Швидше за все, саме від кажанів ми й отримали таких співмешканців. Перші згадки про цих паразитів залишили давні греки за 400 років до н. е.
Збудників малярії можуть переносити близько 100 видів малярійних комарів анофелісів. Та найчастіше це роблять представники 30-40 видів. До сьогодні щорічно від малярії вмирає більше мільйона людей, переважно в країнах Африки.
Запам'ятайте найважливіше
Паразитичні павукоподібні і комахи є, як правило, кровосисними ектопаразитами. Під час їхнього живлення разом зі слиною в ранку можуть потрапляти збудники небезпечних захворювань.
Профілактичні заходи полягають у підтриманні чистоти тіла, волосся, приміщень та громадських місць, своєчасному виявленні та лікуванні хворих, знищенні мишоподібних гризунів, мух, комарів тощо.
ІV. Узагальнення і систематизація знань
Фронтальна бесіда
1. Симбіоз ?
2. Паразитизм?
3. Паразитологія ?
4. Які пристосування тварин до паразитичного способу життя ?
Письмова самостійна робота
- Інструктаж вчителя
- Виконання учнями письмової контрольної роботи.
Завдання.
7 клас. Біологія
Самостійна робота з теми
«Різноманітність безхребетних тварин.»
І рівень
У завданнях 1-6 з чотирьох варіантів відповідей виберіть ОДНУ правильну
1. Укажіть тварину, яка має усі три відділи тіла – голову, тулуб, ногу:
А) беззубка; В) мідія; Б) ставковик; Г) устриця.
2. Укажіть продукт, при вживанні якого людина може заразитися трихінелою:
А) сира вода; В) немитий овоч;
Б) сира риба; Г) недостатньо просмажене м’ясо свині.
3. Визначте, з якої речовини переважно складається черепашка молюсків:
А) із целюлози;
Б) з вапняку й рогоподібної речовини;
В) із кремнезему;
Г) з хітину.
4. Укажіть тип розмноження, характерний для членистоногих:
А) статеве; В) вегетативне;
Б) нестатеве; Г) статеве та нестатеве.
5. Травинки з вологих луків не можна брати до рота, оскільки на них можуть бути:
А) фіни бичачого ціп’яка; В) личинки печінкового сисуна;
Б) яйця гостриків; Г) свинячий ціп’як.
6. Укажіть, які комахи є суспільними:
А) комари; В) таргани;
Б) мурахи; Г) метелики.
ІІ рівень
7. Виберіть ОДНЕ правильне твердження відповідей.
A) Тіло комах складається з трьох відділів: голова, груди, черевце.
Б) У членистоногих немає органів.
B) Нервова система членистоногих має вигляд трубки.
Г) Кінцівки членистоногих складаються з одного членика.
8. Допишіть пропущені в тексті слова.
Лускокрилі – комахи з ________________ парами ________________ крил.
9. Визначте назву тварини, організм якої має наведені ознаки.
Мешкає у прісних водоймах. Має розміри 2-5 мм. На голові разташовані довгі гіллясті вусики. Веде рухливий спосіб життя. Стрибає у воді, за що іноді називається водяною блохою.
ІІІ рівень
У завданні 10 необхідно встановити відповідність між рядками. До кожного рядка, позначеного БУКВОЮ, доберіть відповідник, позначений ЦИФРОЮ
10.Установіть відповідність між твариною, зображеною на рисунку, та її назвою.
1. Планарія
2. бичачий ціп’як;
3. гострик;
4. дощовий черв’як;
5. ехінокок.
11. Установіть відповідність між типом або стадією розвитку комахи та їх ознаками.
A) 3 повним перетворенням;
Б) з неповним перетворенням;
B) личинка метелика;
Г) личинка коника.
1. З яйця виходить личинка, схожа на дорослу комаху, з недорозвинутими крилами і статевою системою;
2. личинка червоподібна, не має крил, ротовий апарат – гризучий;
3. личинки відрізняються від дорослої комахи будовою та поведінкою, у циклі розвитку є стадія лялечки;
4. личинка має сисний ротовий апарат;
5. личинки живляться тією самою їжею і мають ротові органи такої самої будови, що й доросла тварина.
IV рівень
12. Представники якого класу типу Молюски мають найбільш складну будову і поведінку? Дайте пояснення.
V. Домашнє завдання
Опрацювати конспект уроку, § 14.
VІ. Підсумок уроку
Паразитизм - це явище взаємовідносин між різними видами, коли один із них використовує іншого як джерело живлення та середовище існування, завдаючи при цьому шкоди.
7 клас. Біологія
Самостійна робота з теми «Різноманітність безхребетних тварин»
І рівень
У завданнях 1-6 з чотирьох варіантів відповідей виберіть ОДНУ правильну
1. Укажіть тварину, яка має усі три відділи тіла – голову, тулуб, ногу:
А) беззубка; В) мідія; Б) ставковик; Г) устриця.
2. Укажіть продукт, при вживанні якого людина може заразитися трихінелою:
А) сира вода; В) немитий овоч;
Б) сира риба; Г) недостатньо просмажене м’ясо свині.
3. Визначте, з якої речовини переважно складається черепашка молюсків:
А) із целюлози; Б) з вапняку й рогоподібної речовини; В) із кремнезему; Г) з хітину.
4. Укажіть тип розмноження, характерний для членистоногих:
А) статеве; В) вегетативне;
Б) нестатеве; Г) статеве та нестатеве.
5. Травинки з вологих луків не можна брати до рота, оскільки на них можуть бути:
А) фіни бичачого ціп’яка; В) личинки печінкового сисуна;
Б) яйця гостриків; Г) свинячий ціп’як.
6. Укажіть, які комахи є суспільними:
А) комари; В) таргани;
Б) мурахи; Г) метелики.
ІІ рівень
7. Виберіть ОДНЕ правильне твердження відповідей.
A) Тіло комах складається з трьох відділів: голова, груди, черевце.
Б) У членистоногих немає органів.
B) Нервова система членистоногих має вигляд трубки.
Г) Кінцівки членистоногих складаються з одного членика.
8. Допишіть пропущені в тексті слова.
Лускокрилі – комахи з ________________ парами ________________ крил.
9. Визначте назву тварини, організм якої має наведені ознаки.
Мешкає у прісних водоймах. Має розміри 2-5 мм. На голові разташовані довгі гіллясті вусики. Веде рухливий спосіб життя. Стрибає у воді, за що іноді називається водяною блохою.
ІІІ рівень
У завданні 10 необхідно встановити відповідність між рядками. До кожного рядка, позначеного БУКВОЮ, доберіть відповідник, позначений ЦИФРОЮ
10.Установіть відповідність між твариною, зображеною на рисунку, та її назвою.
1. Планарія
2. бичачий ціп’як;
3. гострик;
4. дощовий черв’як;
5. ехінокок.
11. Установіть відповідність між типом або стадією розвитку комахи та їх ознаками.
A) 3 повним перетворенням; 1. З яйця виходить личинка, схожа на дорослу комаху, з
недорозвинутими крилами і статевою системою;
Б) з неповним перетворенням; 2. личинка червоподібна, не має крил, ротовий апарат –
гризучий;
B) личинка метелика; 3. личинки відрізняються від дорослої комахи будовою та
поведінкою, у циклі розвитку є стадія лялечки;
Г) личинка коника. 4. личинка має сисний ротовий апарат;
5. личинки живляться тією самою їжею і мають ротові
органи такої самої будови, що й доросла тварина.
IV рівень
12. Представники якого класу типу Молюски мають найбільш складну будову і поведінку? Дайте пояснення.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку