Урок. "Екологія тварин. Різноманітність та значення кільчастих червів".

                                                                                                   7 клас. Біологія      

                                     Урок № _

Тема. Різноманітність та значення кільчастих червів.       

Мета уроку: ознайомити учнів із загальною характеристикою кільчастих червів, показати їхню різноманітність;  

Розвивати вміння аналізувати, систематизувати, робити висновки;

Виховувати цінністне ставлення до тварин, толерантності, гуманізму.

Обладнання:таблиці, малюнки, підручник.

Міжпредметні зв’язки: фізика, хімія, географія, екологія, математика, основи 

 здоров’я.

Тип уроку: комбінований.

 

                                                 Хід уроку:

I.Організаційний етап

 

II.Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда

1. Кільчасті черви ?

2. Особливості зовнішньої будови кільчастих червів?

3.Особливості внутрішньої будови кільчастих червів?

  ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Тип Кільчасті черви підрозділяється на три класи — Багатощетинкові, Малощетинкові  й  П’явки.

Клас Малощетинкові черви

До цього класу належать переважно наземні та прісноводі види. їх тіло членисте, з короткими жорсткими щетинками, параподій (органів пересування) немає. Переважна більшість цих тварин – гермафродити

Клас Малощетинкові черви налічує до 5 тис. видів. Окрім мешканців ґрунтового середовища, серед них чимало мешканців прісних водойм.

Найменші малощетинкові черви — це мікроскопічні організми довжиною близько 0,5 мм. Найбільші малощетинкові черви — австралійські дощові черви Мегасколідес, досягають довжини 3-4 м .

Малощетинкові черви - мешканці прісних вод і ґрунту, і лише поодинокі види зустрічаються в морях. Зовнішня будова цих червів відрізняється відсутністю параподій та наявністю залозистого пояска в передній третині тіла у статевозрілих особин. По боках тіла розташовані щетинки, по чотири пари пучків на кожному сегменті. Більшість малощетинкових має розміри від 0,5 мм до 40 см, а деякі види тропічних земляних червів досягають 3 м. Найвідомішими представниками є дощові черв’яки та трубочники.

До малощетинкових належить дощовий черв’як, з яким ми вже познайомилися.

                                                 

На 1 га ґрунтів може жити майже 4,5 млн дощових черв’яків. Вони щодоби пропускають через себе приблизно 250 кг ґрунту. Установлено, що при високій чисельності дощових черв’яків на ділянці добре ростуть рослини й дають високі врожаї. Дощові черв’яки — їжа багатьох наземних тварин. їх поїдають кроти, їжаки, жаби, ропухи, шпаки.

  Дощовий черв’як звичайний - вид малощетинкових червів, який пристосувався до життя в ґрунті. Пересуванню в ґрунті сприяє видовжене, загострене з обидвох кінців тіло. Спрямовані назад щетинки дають можливість чіплятися за найменші нерівності ґрунту. Слиз, що виділяється шкірними залозами, зменшує тертя тіла черв’яка, перешкоджає його висиханню, сприяє диханню, має протимікробні властивості. Живляться дощові черв’яки відмерлими рослинними рештками. У ґрунті дощові черви риють нірки, до 2 м углиб. У теплу та вологу погоду вони вночі виповзають на поверхню, відшукують сире опале листя, напівзгнилі травинки й усе це затягують у нірки. Отже, дощові черв’яки - типові детритофаги, які відіграють дуже важливу роль у ґрунтоутворенні. В Україні відомо понад 50 видів дощових червів, і одного з них занесено до Червоної книги України (ейсенія Гордєєва).

  

Трубочник – черв’як, добре відомий рибалкам і власникам акваріумів. Ці тварини живуть у мулистих прісноводих водоймах. їхнє червонувате тільце вкрите невеликою кількістю жорстких щетинок. Трубочник занурює головний кінець у мул, а задній виставляє перпендикулярно до дна і скручує, забезпечуючи приплив свіжої води для дихання. Цей черв’як заковтує частинки мулу і, пропускаючи їх через кишечник, засвоює поживні речовини. Трубочник очищує забрудненуводу і є чудовим кормом для риб.

Ґрунтові дощові черви відіграють величезну роль в ґрунтоутворенні.

Вони перемішують ґрунт, знижують його кислотність, збагачують його органікою, збільшуючи тим самим родючість ґрунту. Останнім часом певні види дощових червів штучно розводять і продають як живі добрива. Крім того, дощові черви є їжею для чисельних ґрунтових тварин, птахів, земноводних, плазунів і ссавців, наприклад, кротів, борсуків та інших.

Ґрунтоутворення — це процес формування та розвитку ґрунтів під дією кліматичних чинників та живих організмів.

Важливу роль у водних екосистемах відіграють малощетинкові черви, такі як, наприклад, трубочник . Трубочники сприяють самоочищенню водойм, і одночасно є їжею для риб, про що добре знають акварі-умісти. Є серед водних малощетинкових червів і хижаки.

 

Отже, малощетинкові черви, або олігохети - група кільчастих червів, які мають нечисленні щетинки, поясок. Їх основне значення пов'язане з ґрунтоутворенням та біологічним очищенням водойм.

 

Клас Багатощетинкові черви

Клас Багатощетинкові - 6000 видів

Ці черви живуть переважно в солоній воді. Серед них є сухопутні та паразитичні види. Деякі багатощетинкові ширяють у товщі води, інші рухаються по дну, будують тимчасові хатинки або риють нірки в грунті. їх тіло членисте, вкрите щетинками, з боків від кожного сегмента відходять органи пересування – параподії.

Нереїс, багатощетинковий морський черв’як, по боках тіла має чисельні короткі вирости – параподії. Він ховається в нірках на дні

Нереїс – морський черв’як, що живе в прибережній зоні моря. Його довжина – до 10 см. Нереїс риє в піску ходи-нірки, живиться водоростями та дрібними тваринами. На головному кінці у нього розташовані органи чуття: щупики, щупальці, очі, вусики та нюхові ямки. По боках тулуба розташовані органи пересування – парні параподії. Вони схожі на лопаті з щетинками.

                                      

Палоло – морський черв’як, що живе в розколинах рифів біля островів Самоа та Фіджі, ловить рачків і червів. Під час спаровування задня частина тіла черв’яка зі статевими продуктами підіймається на поверхню океану. Для всіх червів це відбувається одночасно і має такий вигляд: протягом двох годин уся поверхня моря вкрита мільйонами яскраво забарвлених палоло. У “половинок” відростають параподії і з’являються очі. Місцеві жителі сприймають це як свято. Вони ловлять палоло, які на смак нагадують устриці, збирають кошиками – смажать, солять, сушать.

Тихоокеанський палоло – багатощетинковий чер’як. На його голові розташовані чотири щупальці

Довжина бродячих червів, великої групи багатощетинкових червів, може сягати 3 м. Вони повзають по дну і плавають у товщі вод, поїдають водорості, рачків і самі є їжею для морських мешканців.

Велика група сидячих багатощетинкових червів, які мешкають на дні, здатна виділяти спеціальну рідину, яка твердне й утворює зовнішній скелет. У деяких червів до цієї оболонки прилипають піщинки, уламки черепашок.

Тіло цих червів несегментоване, на головному кінці розташовані органи дихання – зябра. Живляться такі черви, фільтруючи воду.

 

До багатощетинкових кільчастих червів, або поліхет, належать види, які переважно живуть у морях, де ведуть придонний спосіб життя. Багато поліхет є хижаками, але серед них трапляються й рослиноїдні, детритоїдні та всеїдні форми. Є серед цих червів і такі, що живуть усередині губок, в черепашках раків-самітників або на морських зірках. По дну вільно повзають морські миші, схожі на їжаків, зі щетинками всіх кольорів веселки. Інші види активно плавають і зариваються в мул, як нереїс. У нього змієподібне тіло з добре відокремленою головою й численними параподіями, що мають пучки жорстких опорних щетинок. Зариваючись у м’який мул, нереїси роблять різкі бічні вигини тіла й наче занурюються в дно. Прижився нереїс у Каспійському морі, інтенсивно там розмножився та став важливою складовою частиною живлення осетрових риб. А такі черви, як піскожили, можуть глибше зариватися в пісок. Під час риття в піскожилів головну роль відіграють дуже розвинені м’язи тіла й гідравлічний спосіб руху шляхом проштовхування порожнинної рідини з одного кінця тіла в інший. Живляться

дрібними водоростями, тваринами й різними неживими часточками, захоплюючи їх разом із піском. Є основним кормом багатьох риб. Своєрідними і яскравими представниками багатощетинкових є сидячі поліхети, наприклад, серпули, що живуть у звивистих вапняних трубках. Із трубки вони висовують головний кінець із гарними різнокольоровими віялоподібними щупальцями, густо вкритими довгими війками. У коралових рифах тропічних островів Тихого океану живе палоло зелений. Забарвлення його тіла зеленкувате, розміри - до 1 м. Двічі на рік, у певній фазі Місяця, велика кількість статевозрілих особин з’являється на поверхні води, щоб розмножуватись.

Більшість багатощетинкових червів - роздільностатеві тварини, для яких важливим у розмноженні є біосвітіння. Це явище відбувається завдяки виробленню в організмі особливої речовини - люциферину. Під дією спеціального ферменту ця сполука окиснюється з вивільненням енергії, що перетворюється на світло. Розвиток непрямий, у процесі якого з яєць з’являються вільноживучі личинки, які рухаються за допомогою війок. Поведінка в поліхет складніша, ніж у інших червів. Для окремих видів характерними є шлюбні ігри та боротьба за територію.

Отже, багатощетинкові черви, або поліхети - група кільчастих, переважно морських, червів, які на кожному сегменті тулуба мають параподії з численними щетинками.

Черв люмбрінереїс в своїх покривах має речовини, які ефективні в боротьбі з колорадським жуком.

 

Клас П’явки

Багато людей бояться п’явок, хоча точно не знають, чого треба боятися. Найстрашнішими нам здаються ті види, які мають великі розміри. А що порадять справжні зоологи?

Існує понад 400 видів п’явок. Вони можуть жити у воді і на суходолі. Це невеликі сегментовані червоподібні тварини. їхнє тіло сплюснуте в спинно-черевному напрямі. На передньому та задньому кінцях тіла розташовані присоски.

Ротовий орган п’явки дає змогу тварині прорізати шкіру жертви, щоб напитися крові. Завдяки гірудину, речовині, що запобігає зсіданню крові, всмоктана кров може довго зберігатися в тілі п’явки

Окрім кровососів, про яких ви знаєте, серед п’явок є хижаки та паразити. Порожнини тіла і щетинок у них немає.

                              

П’явки медичні застосовуються при лікуванні серцево-судинних хвороб, тромбофлебіту тощо

П’явки живуть як у воді, так і на суходолі, їхнє тіло має присоски на передньому та задньому кінцях

У ротовій порожнині п’явок розташовані щелепи, для прогризання покривів жертви, а також залози, які виробляють особливу речовину гірудин. Вона перешкоджає зсіданню крові. Завдяки цьому всмоктана кров може зберігатися в п’явці до 6 місяців. П’явки можуть плавати і пересуватися суходолом за допомогою присосків.

Медичну п’явку здавна застосовували для лікування гіпертонії, варикозу, атеросклерозу та інших захворювань.

У сорокових роках XIX сторіччя у Франції вживалимайже 25 мільйонів п’явок.

Несправжня кінська п’явка за розмірами більша за медичну, але не є кровососом. Вона хижак, нападає на інших червів і навіть на риб.

У кінської п’явки, що живе в невеликих прісноводних водоймах, щелепи такі малі, що вона не може прокусити шкіру крупних тварин. Але вона дуже небезпечна. Коли тварини п’ють, вона проникає в глотку, носоглотку, гортань, там, напиваючись крові, збільшується. Кінська п’явка спричиняє кровохаркання та кровотечу і навіть може призвести до задушення.

Запам’ятайте найважливіше

Основне значення кільчастих червів, як і всіх інших тварин, полягає в тому, що вони є частиною природи, ланками харчових ланцюгів. Живляться рослинами, тваринами, самі є їжею для інших тварин.

Велика роль дощових черв’яків в утворенні грунту. Завдяки їм грунт перемішується, розпушується, збагачується органічними речовинами. Багато водних червів, фільтруючи воду, очищають її.

Серед кільчастих червів є паразитичні види, що завдають шкоди людині та сільськогосподарським тваринам, і види, які використовуються в медицині

  У Фінляндії дощових черв’яків використовують для переробки стічних вод разом із відходами деревообробних підприємств. Також «працюють» дощові черв’яки й на переробці гною. Екскременти дощових червів збагачують ґрунт органічними речовинами. А самих черв’яків людина використовує в якості гарного корму для промислових риб і птахів.

 

  ІV. Узагальнення і систематизація знань

Запитання на закріплення

1.Яку будову тіла мають кільчаки?

2.Які характерні ознаки кільчаків?

3.Чим багатощетинкові кільчаки відрізняються від малощетинкових?

4.Яке значення мають кільчаки у природі?

5.Яке значення мають кільчаки для людини?

 

  V. Домашнє завдання

   Опрацювати § 8, конспект уроку.

 

VІ. Підсумок  уроку

- аналіз роботи на уроці

-виставлення та коментар оцінок