Урок-екскурсія "Болгарський слід в Одесі"

Тема: « Болгарський слід в Одесі»

Мета: - розкрити історичну та культурну спадщину своєї Батьківщини, ознайомитись з звичаями та побутом Одеси;

- розвивати творчі і інтелектуальні здібності; виховувати особистість, яка вміє аналізувати навколишню дійсність, помічати незвичайне у звичайному, яка усвідомлює своє місце в історично-культурних процесах м. Одеси та Европи;

- виховувати патріотичні почуття через вивчення вітчизняної історії та культури.

- показати мультикультурність нашого міста в назвах вулиць, житті та побуті;

- «Україна – наш спільний дім»

Завдання: - отримання наочних уявлень про життя болгарської діаспори в Одесі через проектну діяльність, роботу з архівними даними та краєзнавчим матеріалом;

- активізація пізнавального інтересу та мотивації до вивчення історії болгарської діаспори у місті Одеса;

- формування уявлень про життя та творчість болгарських письменників, просвітителів, військових діячів в Одесі.

 

Обладнання уроку: презентація по темі «Болгарський слід в Одесі»

 

Дидактичний матеріал: фотографії одеських вулиць, портрети Івана Вазова, Христо Ботева, Васила Апрілова, Алеко Константінова

Тип уроку: урок-екскурсія

Хід уроку

Для проведення цього уроку клас було об’єднано в групи по 2-3 дитини, вони отримали випереджальні завдання : підготувати інформацію про одну із зупинок нашої екскурсії

 

І. Організаційний етап уроку

Привітання. Створення емоційного настрою.

 

II. Мотивація навчальної діяльності.

Одеса багатонаціональне місто.

«Довго, з любов'ю я працював в Одесі... Я прожив в Одесі, будучи у вигнанні, але благословляю це вигнання»

Іван Вазов

III. Актуалізація опорних знань.

Бесіда з класом:

Сьогодні у нас незвичний урок., бо проходитиме він у вигляді екскурсії, і проводитимете його ви самі для своїх товаришів. Напередодні ви отримали завдання і досліджували історію рідного міста. Користуючись всіма можливими джерелами. Підніміть руки ті, хто вважає що: «Одеса – місто багатонаціональне».

Чи знаєте ви, що діаспора болгар в Одеській області налічує близько 200 тисяч болгар?

В Одесі налічується близько тисячі вулиць та провулків. Але сьогодні ми з вами проведемо один день із життя «болгарської» Одеси! Історія Одещини тісно пов'язана з історією болгарського народу. З 1801 по 1812 р. у районі Одеси заселяються тисячі болгар. У 1840 – 1860 роках Одеса була центром болгарського громадського та культурного руху. Героїчна боротьба болгар за свою свободу та незалежність викликала гаряче співчуття у різних верствах населення Одеси. В Одесі жили, навчалися та працювали видатні діячі болгарської освіти, поети, письменники та політичні діячі серед яких : Найден Геров, Васил Априлов, Христо Ботєв, Іван Вазов та інші.В ОНУ ім.
І. І. Мечникова навчався видатний болгарський письменник Алеко Константинов, майбутній міністр правосуддя Болгарії Георгі Згурєв, майбутній політик, міністр у п'яти міністерствах Болгарії Дімітар Тончев, головнокомандувач болгарської армії, міністр оборони Сава Муткуров. Одеса одне з європейських міст, яке розвиває та поглиблює сучасні міжкультурні та міжетнічні зв'язки народностей. І сьогодні ми з вами в цьому переконаємось.

Иван Вазов - Българският език

Език свещен на моите деди

език на мъки, стонове вековни,

език на тая, дето ни роди

за радост не – за ядове отровни.

Език прекрасен, кой те не руга

и кой те пощади от хули гадки?

Вслушал ли се е някой досега

в мелодьята на твойте звуци сладки?

Разбра ли някой колко хубост, мощ

се крий в речта ти гъвкава, звънлива –

от руйни тонове какъв разкош,

какъв размах и изразитост жива?

Вірш написаний Патріархом болгарської літератури Іваном Вазовим в Одесі.

А зараз вам надається можливість відчути себе екскурсоводами.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Повідомлення учнів  

1. Зупинка: "Вулиця Болгарська, 48"

Відправна точка нашої екскурсії – вулиця Болгарська, яка проходить від Новощепного ряду до вулиці Олексіївської. Тепер увага – принципово важливий момент. Попри усталену думку, слід визнати, що молдавани, які отримали одеську прописку, не були піонерами округу Водяної балки. Роль тутешніх старожилів повинна відводитися болгарам, засновникам крихітної Булгарки, що згадується архітектором Моранді. Лівий берег водного яру став колискою одеських болгар задовго до утворення на правій стороні молдавського селища. Адже заклали Булгарку ті 60 братів-слов'ян, яких «вивели в останню війну з Ізмаїла». Неприступна турецька фортеця впала у грудні 1790 р., тому неважко прикинути час заселення цієї частини міста та зрозуміти причини, через які жителі болгарської колонії у повному складі входили до першого та наступних переписів населення Одеси. Практично з дня заснування міста в Одесі існувала велика болгарська діаспора, утворена представниками цієї національності, які рятуються від осудження.

Вулиця, де компактно проживало переважно болгарське населення, отримало назву Болгарська. Після Жовтневої революції було перейменовано на вулицю Будьонного. На початку 90-х років ХХ століття вулиці повернули ім'я – Болгарська.

2. Зупинка: «Пам'ятник Христо Ботєву, Прохоровський сквер, 1»

Пам'ятник Христо Ботєву роботи Володимира Глазиріна в Одесі встановлено 13 листопада 2009 року у Прохорівському сквері у рік 160-річчя від дня народження національного героя Болгарії.

Христо Ботєв Пєтков (1848 – 1876) – болгарський революціонер, поет та національний герой. У 1857 році за духовної семінарії було відкрито пансіонат для навчання південних слов'ян - болгар, сербів, хорватів і греків. Саме в цьому пансіонаті навчався легендарний болгарський революціонер-демократ та поет Христо Ботєв Пєтков. З 1863 по 1865 рік, Христо Ботєв навчався в Новоросійському університеті в Одесі, пізніше вчителював в Бессарабії. У травні 1867 року Ботєв виступає з полум'яною промовою на день слов'янської писемності, на честь Кирила та Мефодія. Так починається його революційна діяльність. Через небезпеку потрапити до турецького полону він змушений залишити Калофер і переїжджає жити до Румунії.

Під час Квітневого повстання (проти турецького панування) 1876 на північному заході Болгарії Христо Ботєв загинув. Через два роки після загибелі Ботєва країна здобула незалежність, і він став національним героєм.

Збереглося трохи більше двох десятків віршів Христо Ботєва, більшість із яких стали народними піснями. Мечом слова він відсікав негідне, сприяючи тому, щоби народ міг бачити істинне. Ботєв вважав, що у болгар хочуть відібрати майбутнє, звернути назад і, привести болгар до труни. Вказуючи на те, куди ведуть невігластво та наклеп, духовна спадщина героїв тим самим перешкоджає руху назад. І саме тому знання та прагнення до подвигу були завжди нестерпними темряві невігластва та наклепу.

У 1885 році день загибелі Христа Ботєва – 2 червня – було оголошено святом – «День Ботєва». Щороку цього дня о 12 годині гудком сирен відзначається пам'ять тих, хто віддав життя за незалежність Болгарії.

 

3. Зупинка: «Васил Апрілов, Вул.Буніна, 29»

 У середині ХІХ століття Одеса стала своєрідним центром болгарської культури за межами країни. Сюди, рятуючись від османської ярма, переселилися тисячі болгар.

Васил Євстафіїв Априлов (1789 – 1847) – літератор та просвітитель Болгарії. Народився 21 липня 1789 року у центральній Болгарії (яка на той час перебувала під пануванням Османської імперії) у місті Габрово.

Виходець із торгового середовища, він навчався у грецькій школі, закінчив німецьку гімназію в Румунії, вивчав медицину у Відні, але у зв'язку з хворобою змушений був перервати освіту та остаточно оселився в Одесі з 1811 року за адресою – вулиця Буніна 29.

В Одесі розпочинає самостійну підприємницьку діяльність, приймає російське підданство. Купив кілька гектарів землі поряд із Куяльницьким лиманом, виробляв там кальвадос (яблучна горілка) та продавав його, зокрема за кордон. До 1828 залишає торгівлю і починає займатися просвітницькою діяльністю. Васил Апрілов – один із засновників Габрівської школи (1835) – першої світської школи в Болгарії. Як філолог, він брав активну участь у дискусіях про роль рідної мови, її історичне минуле, проявивши при цьому завидну ерудицію.

Апрілов сприяв тому, щоб Одеса стала видним центром болгарської культури, де здобували освіту багато болгарських юнаків.

У 1841 році в Одесі вийшла книга Васила Априлова «Деница новоболгарского образования» російською мовою, у якій розкривалися різні сторони болгарської освіти та книжкової справи.

4. Зупинка: Всеукраїнський центр болгарської культури. Пров. віце-адмірала Жукова, 9»

24 травня 1999 року в день пам'яті братів Кирила та Мефодія, які подарували світові «кирилицю» та переклали «Вічну книгу» – Євангеліє, – в Одесі відкрився Всеукраїнський центр болгарської культури. Центр болгарської культури в Одесі відкрито представниками болгарської діаспори, які проживають в Одесі.

У Центрі відзначаються національні свята, відбуваються виставки та кінофестивалі, працюють творчі гуртки для молоді.

 Беззмінним директором центру є Дмитро Федорович Терзі. Це ім'я відоме всім, хто хоч трохи цікавиться культурним життям Одеси та Одеської області. Будучи співробітником «Інтуриста» протягом 37 років, а також тривалий час начальником регіонального відділу круїзного туризму, він побував у багатьох країнах світу та спілкувався з людьми різних національностей, професій та покликань. Однак любов до болгарських коренів, тим, до яких він належить, і нескінченно ними пишається, а також пам'ять про своїх предків він зберігає і зміцнює та іншим допомагає наслідувати його приклад. Завдяки Всеукраїнського центру болгарської культури діє Одеська бібліотека ім. І. Вазова.

 

5. Зупинка: «Вазов Іван Мінчев. Вул. Софіївська, 34/кут Преображенської, 9»

У будинку, який знаходиться на перехресті вулиць Софіївська 34/кут Преображенської 9, з 1887 по 1889 проживав Вазов Іван Мінчев (1850 -1921) - видатний поет, прозаїк і драматург.

Народився 9 липня (27 червня за старим стилем) 1850 року в Сопоті, в сім'ї купця Мінчо Вазова. Його сімейство походить із роду заможних торговців. У 1866 році вступив до 4-го класу Пловдівської гімназії. У гімназії вивчає французьку мову та захоплюється поезією П'єра Беранже та Віктора Гюго. Вазов був членом Народної партії та міністром народної освіти в кабінеті Стоілова (1897 рік), коли впав від руки вбивці того ж кабінету один із найвидатніших прогресивних болгарських письменників Алеко Константинов. У 70-х роках письменник виїхав на територію Російської імперії, на нашу, українську територію – до Одеси. Саме тут у 1888 – 1889 pp. він написав роман «Під ярмом» – перлину болгарської літератури, перший великий твір, який представив Європі та всьому світу нову болгарську літературу (дуже швидко з'явилися переклади на десятки мов). Сам Вазов так згадував зародження задуму роману: «Дорогими спогадами, які прокинулися в моїй душі, вона тримала мене в постійному зв'язку з покинутою Батьківщиною, була мені єдиною відрадою в мандрівному житті. Я прочитав деякі розділи моїм співвітчизникам-емігрантам, які мешкали в Одесі.». Сила роману Вазова якраз у тому, що автор переконливо показав: попри такі «яничари» народ звільнився від чужоземного ярма. Звільнився тому, що людина, гідна цього імені, не може жити в рабстві.

6. Зупинка: «Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова. Вул. Дворянська, 2»

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (1881 -1885 р.) Одеський національний університет (ОНУ) імені І. І. Мечникова до революції відомий як Імператорський Новоросійський університет.

Після переселення ліцею на вулицю Дворянську, 2 будівлю придбав купець Вагнер. Найвідоміші представники болгарської діаспори, які в різні часи навчалися в університеті:

Алеко Костянтинов, народився 1 січня 1863 р. (13 січня за новим стилем) у сім'ї Іваниці Хаджиконстантинова та Тінки Хаджііванова.

Його рід зараховувався до найбагатших у місті Свіштів.

Алеко Костянтинов закінчив перші два класи відомого училища «Світі Ніколсько» імені Христаки Павловича у Свіштові. Після цього продовжив свою освіту в Априлівській гімназії у Габрові. Здобув гімназійну освіту у місті Миколаєві, а вищу, за спеціальністю право, у 1881 – 1885 році – в Одесі.

Брав активну участь у житті болгарської еміграції.

Під час перебування у Южнослов'янському пансіоні з'явилися перші надруковані твори Костянтинова – вірші «Дзеркало» (1880) та «За що?» (1881), надіслані ним до Болгарії та опубліковані в газетах «Цілокупна Б'лгарія» та «Вільна Болгарія».

В них він не приховував свого ставлення до політичної ситуації у Болгарії і вказував на соціальні вади. Реакцією на конкретні політичні події стала написана в Одесі поема «Пісня про Слобід-Маджар і Пламен-Тен» (1883).

Георгі Згурєв – народився 13 жовтня 1857 р. у Болграді, Бессарабія.

1883 року він закінчив в Одесі юридичний факультет за спеціальністю право в Новоросійському університеті.

У період 1897-1899 був міністром юстиції Болгарії. Він також був віце-президентом п'ятнадцятих Національних зборів. До 1921 був головою Союзу юристів.

Димитар Тончев – народився 7 листопада (26 жовтня за старим стилем) 1859 р. в Калофер. З 1875 – 1882 р. навчався у м. Калофер.

1882 року закінчив Юридичний факультет у Новоросійському університеті в Одесі. Міністр у п'яти міністерствах Болгарії. Після повернення до Болгарії працював суддею у місті Пловдів.

З 1884 р. працював адвокатом у Софії. Як представник ліберального політичного спрямування, з 1884 по 1886 р. був заступником голови IV Чергових Національних зборів.

У 1899 – 1901 року Димитар Тончев брав участь у уряді Ліберії. У 1900 він став дійсним членом болгарського літературного товариства, сьогодні Болгарської академії наук.

У 1903 він був засуджений до восьми місяців позбавлення волі, потім амністований.

Також в університеті навчався Христо Ботєв Пєтков – болгарський поет, революціонер, про якого ми згадували раніше.

Одним із представників педагогічної еліти болгарського походження, який практично все своє життя присвятив роботі в ОНУ ім. І.І. Мечнікова був Володимир Никифорович Станко.

Майбутній учений народився у 1937 році у селі Тернівка Миколаївської області у родині болгар. Після школи вступив на історико-філологічний факультет Ростовського університету, звідки його перевели до Одеси. Тут Станко навчався на кафедрі історії стародавнього світу та середньовіччя історичного факультету державного університету ім. І. І. Мечникова .

Історик, археолог зі світовим ім'ям, фахівець у галузі палеоекології, палеоекономіки, палеосоціології, засновник одеської школи досліджень палеоліту, автор понад 150 наукових публікацій.

Завдяки професору Станку в ОНУ ім. І.І. Мечникова з'явилася кафедра археології та етнології України, створено потужну наукову етнологічну школу.

 

7. Зупинка: Ресторан Механа, Вул. Старобазарний сквер, 1»

  А зараз у нас остання смачна зупинка. Якщо ви хочете скуштувати традиційну болгарську кухню, станьте гостем невеликого сімейного ресторану Механа, де до вас відноситимуться з гостинністю та пригостять смачною, свіжою домашньою їжею. Яскраві страви цього закладу порадують вас, десь своєю простотою, а десь і вишуканістю. Таким чином, ви відкриєте собі «географічний смак» традиційної болгарської кухні.

 

ІV. Узагальнення знань учнів

Сьогодні на Одещині проживає найбільша діаспора болгар у світі. Водночас, саме болгарська громада — одна з найбільших і найінтегрованіших у суспільне, культурне життя міста та області. При цьому одеські болгари зберегли рідну мову, традиції та культуру.

 

V.Рефлексія.

- Що було цікавим на уроці?

- Що найбільше сподобалось?

- Як ви розумієте вислів Івана Вазова, який ви почули на початку уроку?

 

VІ.Підбиття підсумків (із коментарем)

Завдяки Вам, ми познайомилися з діяльністю болгарської діаспори в Одесі.

VІІ. Домашнє завдання

Уявіть, що ви є кореспондентами газети і повинні написати відгук екскурсії, яку підготували ваші товариші; скласти есе на болгарській мові.