Урок "Формула жадібності"

Вважається, що жадібність – це негативне почуття. Проте в світі є місто Габрово (Болгарія), яке зробило жадібність своїм символом. І багато в чому досягло успіху. Виходить, що жадібність багатовимірна і неоднозначна.

Чи ділитеся ви яблуком або цукерками з друзями? Або говорите, що у вас лише одне яблуко і цукерка, тому ви з ними поділитися не можете?

Чи дозволяєте списувати домашнє завдання, якщо у вас просять однокласники? Або говорите, що домашнє завдання потрібно було виконати самостійно, і ви не зобов'язані давати списувати?

Чи готові ви віддати нову і непрочитану улюблену книгу братові, який у вас її просить? Або ж ви не дасте книгу братові, оскільки спочатку хочете її прочитати самі?

Жадібність є однією з найнегативніших рис характеру, які властиві людині.

Проте вірус жадібності буває навіть у хороших людей. Це залежить від ситуації, від ваших життєвих цінностей і від розуміння – як ви виглядаєте в очах тих, хто вас оточує. Тому що це накладає відбиток на вашу репутацію. А репутацію бажано берегти і не псувати.

Цікаво, якби існувала формула жадібності, то як би вона виглядала? Напевно, так:

мо + ЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙЙ + ЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄ

Ще одна формула, за якою легко відрізнити жадібну людину: «Моє моє і твоє моє». Але головне – це відсутність у людини відчуття міри. Їй все мало.

І кожна людина розуміє, що жадібність не є гарною якістю і це погано, але не кожен з цією вадою може легко впоратися.

Перегляньте відео і скажіть, тітка Оксана все ж таки хитра або жадібна? А тато дівчинки?

Питання:

А ви себе вважаєте щедрим або скупим?

А навколо вас є жадібні люди?

Етика

Жадібні люди не можуть повірити в безкорисливість і щедрість інших, тому що у них немає внутрішньої гармонії, і вони прагнуть отримати лише користь. Найчастіше користь визначається в грошовому еквіваленті, оскільки жадібні люди щиро вважають, що гроші врятують їх від всіх невдач і нещасть, і будуть дійсним джерелом щастя.

Етично склалося так, що жадібні люди щиро вірять у свою безмежну щедрість і в першу чергу починають розповідати про широту своєї душі, свою доброту і допомогу іншим. При цьому жадібні люди практично завжди негативно сприймають чужу думку, яка не збігається з їх поглядами, адже вони щиро впевнені, що саме у них все правильно, і саме вони мають рацію, а інші помиляються.

Ось, наприклад, «Казка про жадібність»:

Жадібна людина не вірить у доброту інших людей, вона впевнена, що всі навколо жадібні і не можуть бути добрими, вони прикидаються, лицемірять і всім від неї потрібні лише гроші або послуги. Навіть якщо до такої людини прийшли з пропозицією поспілкуватися або дружити, вона все одно впевнена, що все через гроші або заради користі.

Щоб позбутися жадібності, треба:

а) вигадати для себе вправи. Наприклад, якщо хочеться поскупитися, то робити це 1 раз на тиждень, потім 1 раз на місяць, а потім припинити назавжди;

б) усвідомити причину своїх невдач і прагнути змінити себе і свої погляди на навколишніх людей. А також навчитися відрізняти жадібність від ощадливості. Це часто додає до жадібності такі якості, як цинізм і ханжество. Такі люди неприємні тим, хто їх оточує, і з ними припиняють спілкуватися;

в) навчитися контролювати свої негативні почуття, радіти успіхам інших і прагнути позбутися заздрості і жадібності;

г) проявляти щедрість по відношенню до інших людей і ділитися з ними дарунками і компліментами;

д) потренувати в собі властивість емпатії – це коли ви навчитеся відчувати, чим переймається інша людина, і її біль передається вам.

Жадібність здатна зіпсувати життя людини і зробити її непривабливою для тих, хто її оточує, хоча від неї не так важко позбавитися.

Здоров’я/Анатомія

Як правило, перші натяки на якусь хворобу у людини закладаються у зв'язку з її неправильним ставленням до життя і негативними станами, пов'язаними з її рисами характеру. Тобто можна сказати, що будь-яке захворювання формується на рівні її розуму, психіки і тільки потім відбивається на фізичному стані, оскільки мозок і тіло мають тісний зв'язок.

І якщо характер людини зіпсований через її жадібність, то тілу складно витримувати таке негативне навантаження, і на цьому ґрунті починають розвиватися різні захворювання.

Звичайно ж, жадібність не можна розглядати лише як рису характеру, адже це відчуття, емоції, психологічний стан. Не кожна людина може зізнатися, що має таку слабкість і відчуває це, але жадібність супроводжується душевними перейманнями і вегетативними проявами.

Під час прояву жадібності у людини починає сильніше битися серце, частішає пульс, піднімається артеріальний тиск. А якщо скупа людина відчуває цю емоцію постійно, то це може призвести до хвороби і негативно позначитися на здоров'ї.

Жадібність може бути причиною багатьох хвороб. Скупі люди частіше, ніж щедрі, страждають хворобами шлунково-кишкового тракту. У них частіше трапляються інфаркти, оскільки вони живуть під дією хронічного стресу, часто зляться, нервують і отримують неврози, починають страждати розладом сну і безсонням.

Під дією усіх цих факторів організм людини в надлишкових обсягах виробляє адреналін, і тут починаються хвороби вже фізичного плану: головні болі, інфаркти, інсульти, гіпертонія.

В організмі людини серце є одним з найважливіших органів, оскільки воно забезпечує і підтримує життя в людині. Серце забезпечує наше тіло кров'ю і є основним двигуном загальної системи кровообігу. Часто цей орган людського організму порівнюють з механічним насосом, який регулює і розподіляє кисень відповідно до потреби органів.

А ви маєте уявлення про те, де ж в організмі людини розташоване серце? А знаходиться цей важливий орган у центрі грудної клітки і злегка зміщений донизу вліво. Таке розташування серця надає йому повну безпеку, оскільки спереду його захищає грудина, з боків захисну функцію виконують ребра, а позаду — хребет.

А що таке адреналін, передозування якого викликає інфаркт?

Питання:

Яка фізіологічна роль адреналіну для організму людини?

А які ще органи потерпають від жадності? (Відповідь: Руки! Чому? Тому що, коли протягуєш руку, щоб взяти чужу річ, тебе б'ють по руках).

Особистісне зростання

Жадібність, скупість — це надмірне бажання мати або здобути матеріальні блага, коли людина не бажає ділитися, віддавати або бажає отримати щось за будь-яку ціну.

Жадібну людину постійно переслідує страх втрат, бажання зберегти, накопичити і примножити, щоб відчувати себе в психологічній і фізичній безпеці.

Жадібність проявляється по-різному: одні обмежують себе в предметах першої необхідності, не приховуючи своєї скупості, інші ж, навпаки, намагаються свою жадність приховати, розповідаючи про свою щедрість. Така людина може запросити вас у кіно, але будьте готові до того, що платити доведеться вам.

Жадібність — це манія, при якій її "власник" всюди бачить замахи на свою персону і свої кошти. У його розумінні друзі спілкуються з ним лише заради грошей або якоїсь іншої користі. Жадібна людина не може зрозуміти щирості стосунків і до всіх ставиться з недовірою.

І, напевно, перші прояви жадібності дітей, як правило, батьки помічають тоді, коли на дитячому майданчику дитина відмовляється ділитися своєю іграшкою. У деяких батьків це викликає здивування. Але, можливо, цьому є причини:

А. Вік дитини, коли вона будує свої стосунки із зовнішнім світом, водночас перевіряючи, де проходить межа свого «Я» (це моя іграшка!).

Б. Дефіцит любові, у психології це називають депривацією. Таке може відбуватися навіть у цілком благополучних сім'ях, коли батьки через свою зайнятість мало часу приділяють дитині. Щоб загладити свою провину, купують дорогі іграшки. В цьому випадку даровані мамою і татом подарунки є для дитини втіхою, і вони ні з ким не хочуть ділитися.

В. Ревнощі, особливо якщо в сім'ї з'явився молодший братик або сестричка.

Г. Прагнення до лідерства.

Перегляньте відео, в якому показана хвора і патологічна жадібність:

Питання:

А як ви можете визначити «жадібність»? Хто для вас «жадібна людина»?

Історія

З першою появою людей на Землі з'явилася і її величність жадібність. Якщо віднестися до цієї проблеми з гумором, то Адама і Єву згубила саме вона. Не будь того горезвісного яблука, то можна було б жити щасливо в раю. Але їх досвід передався людству в гіпермасштабах.

Прояви жадібності виходять з далеких часів людської історії, адже первісним людям було складно себе забезпечити, і їм постійно не вистачало їжі, води і одягу. З появою товарно-грошових стосунків таке відчуття, як жадібність, все частіше почало зводитися до грошей і бажання все купити з їх допомогою або накопити і збагатитися.

Історія знає чимало відомих скнар. Наприклад, особливою жадібністю відрізнявся римський імператор Тиберій. Він збирав кожну копійку. А в результаті його наступник Калігула протринькав менше, ніж за рік, усі 2 млрд 700 млн сестерціїв, які накопив Тиберій.

Одна з найбагатших людей, видатна американська фінансистка ХХ ст. Генрієта Хоуленд Грін, з метою економії ставила розігрівати вівсянку на батарею. А причиною її смерті стало те, що її схопив удар після звістки, що її куховарка переплатила за молоко.

Нафтовий магнат Джон Пів Гетті був ще тим скнарою. Маючи статок в 4 млрд доларів, він встановив на власній віллі таксофон для гостей, щоб заощадити на телефонних розмовах.

Британський мільйонер Ніколас фон Хоогстратен, маючи статок понад 800 млн доларів, економив на звичайних пакетиках чаю. Мільйонер, він по кілька разів висушував одноразові пакетики чаю і знову їх заварював.

Навіть такому красеню і улюбленцю публіки, як Джордж Клуні, притаманне почуття жадібності. Якщо його кіногерої легко розлучаються з грошима, то сам актор у житті виявився вельми скупуватим. Зайшовши у нічний заклад, Клуні замовляє собі безалкогольний коктейль, який коштує не більше 10 доларів, і при цьому постійно бурчить, що його обдирають, як липку.

Однак, приклади жадібності є і серед небагатих людей. Просто їх імена мало про що людям розповідають, тому їх історії не дуже відомі. Говорять, що якщо багата людина жадібна, то вона скупа, а якщо бідна, то вона альтруїст. Це не так. Жадібність залежить не від стану гаманця, а від характеру людини.

Питання:

А яких ще скнар в історії і серед сучасників ви знаєте?

Легенди і міфи

Найвідоміший міф про жадібність – це «Міф про царя Мідаса», що розповідає про жадібного царя, який попросив бога зробити так, щоб все, до чого він торкнеться, відразу ж перетворювалося на золото.

Бог виконав бажання Мідаса, і жадібний цар дорогою до палацу торкався пальцями різних предметів, і всі вони миттєво перетворювалися на золото.

Шалено зрадів Мідас такому диву і наказав слугам приготувати розкішний бенкет, на який запросив усіх своїх придворних, щоб розділили його радість. Але сидячи за бенкетним столом, цар зробив несподіване відкриття — скатертини, тарілки і кубки теж перетворювалися на золото, так само, як їжа і напої, як тільки він торкався їх своїми губами…

Питання:

Чим закінчився цей міф? Яка його мораль?

Економіка

«Скупість, жадібність або економія» — ось у чому питання, і як розібратися в цих поняттях? Що таке економія, і чим вона відрізняється від жадібності? І чи правильно розглядати економію як жадібність, але тільки в розумних межах?

Хоча чітку грань між економією і жадібністю провести складно.

Звичайно, якщо дохід не дозволяє людині жити розкішно, то їй доводиться відмовляти собі багато в чому і вести економний спосіб життя. Але бувають випадки, коли, здавалося б, у людини все є і з прибутками все гаразд, але вона продовжує собі відмовляти багато в чому. Вона починає економити не лише на собі, але і своїх близьких і друзях, тобто у неї розвивається маніакальна ощадливість. А це якраз і відноситься до розряду жадібності.

Якщо економна людина відкладає гроші на покупку якої-небудь великогабаритної речі, то скупа просто займається збиранням і відповісти на питання, навіщо вона це робить, як правило, не може. Якщо людина економить не на собі, а на інших, то це вже точно не ощадливість, а справжня жадібність.

Отже, економія — це жадібність у розумних межах, і така жадібність у багатьох випадках корисна.

Щоб не витрачати зайві гроші, але при цьому вести розумну економію домашнього господарства, необхідно ретельніше підходити до вибору покупок.

Питання:

Яка різниця між ощадливістю і жадібністю? Наведіть приклади.

Мистецтво

А ось одна історія, коли жадібність приносить успіх. У Болгарії, у місті Габрово, є унікальний музей місцевого фольклорного гумору, який користується неймовірним успіхом у туристів. Тут гід обов'язково зустріне вас зі словами: «Добро прийшли і пішли!»:

Біля входу в музей туристів зустрічає символ Габрово – чорний кіт без хвоста. А без хвоста він тому, що в цілях економії тепла габровці відрубували хвости котам, щоб вони швидше проходили в будинок і економили тепло в холодну пору року. Але, звичайно ж, це лише жарт і ніхто з жителів Габрово не залишить свого улюбленця без хвоста.

А ще в одному з габровських анекдотів розповідають, що господарі цього містечка в обов'язковому порядку проводжають гостей до самих дверей, щоб переконатися в тому, що вони не збираються повертатися назад.

Будинок гумору і сатири в Габрово унікальний. Це єдиний в світі музей, присвячений гумору.

Підведення підсумків кейс-уроку:

The End

«Знання завжди повинні бути свіжими!»