Урок ""Футуризм як авангардистська літературна течія, його естетичні засади. Епатажність, радикальний розрив із літературною традицією, сміливий формальний експеримент."

Урок 4

Тема. Футуризм як авангардистська літературна течія, його естетичні засади. Епатажність, радикальний розрив із літературною традицією, сміливий формальний експеримент, пошуки нових засобів художньої виразності як характерні риси поезії футуризму.

     Володúмир Маяковський (1893–1930). Життєвий і творчий шлях письменника. Маяковський – лідер російського футуризму, його непересічна поетична обдарованість. Трагічна доля поета.

 Мета: розкрити особливості творчої манери поета як яскравого явища світової поезії ХХ ст., поглибити розуміння поняття «футуризм»; ознайомити з життєвим і творчим шляхом В.Маяковського, розвивати навички аналізу поетичних творів, визначення рис літературних явищ; виховувати почуття естетичної насолоди від читання та осмислення поезії, прагнення опиратися злу й несправедливості.

КМЗ: портрет письменнка, видання творів, ілюстративні матеріали до біографії, аудіозаписи.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організація  класу.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда з учнями.

- Як називали Анну Ахматову у вирі історії XX століття? З ким порівнювали? Чому? (Її називали російською Сапфо).

- Як справжнє прізвище Анни Ахматової? (Анна Андріївна Горенко).

- Як Анна Ахматова пов’язана з Україною? (Народилася під Одесою; коли батьки розлучилися, жила з матір’ю на півдні, в Євпаторії, потім – в

 

Києві. Там закінчила гімназію і вступила на юридичний факультет вищих жіночих курсів).

- Які збірки поетеси ви знаєте? («Вечір», «Чотки», «Біла зграя», «Подорожник», «Аnno Domini”, «Біг часу»).

- Коли написала перший вірш?  Перші свої кроки у ліриці Ахматова починала у якому літературному напрямі, якій мистецькій течії? Чому? (У річищі акмеїзму, видатним теоретиком і засновником якого був її перший чоловік Микола Гумільов).

Метод «Мікрофон»

- Які вірші Анни Ахматової  вам запам’яталися найбільше?   

ІІ.Оголошення  теми і мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Повідомлення  літературного  критика.

Футуризм (від лат.- майбутнє) - авангардистська течія в літературі й мистецтві 10-30х років XX століття. Спочатку футуризм зародився в Італії. Його першим теоретиком і практиком був письменник Ф. Марінетті. Опублікований ним у 1909 році «Маніфест футуризму» став програмним викладом естетичних принципів нового напрямку. Нове мистецтво повинне бути спрямоване в майбутнє, саме йому належить завтрашній день.

Його прихильники ратували за відмову від досягнень культури минулого, за пошуки нових художніх засобів, язикових прийомів. Футуризму властиві різко виражені формалістичні риси: турбота про збільшення «словника в його обсязі», «словоновизна», створення нового синтаксису. Але при цьому йому не далекі відкритий соціальний зміст, революційний пафос, протест проти тих «мерзенностей життя», які несла сучасна їм дійсність. З невдоволення традиційним мистецтвом, за словами Маяковського, народився російський футуризм. Розвивався він своїм, незалежним від європейського, шляхом. У російських футуристів не було єдиної творчої організації, але в них була все ж таки одна художньо-естетична платформа. Їхнім ідейним маніфестом можна назвати збірник «Ляпас суспільному смаку», що вийшов у 1912 році.

 

Його основні положення: по-перше, скинути «Пушкіна, Достоєвського, Толстого та інших з пароплава сучасності», по-друге, визнати право поета на «збільшення словника в його обсязі довільними і похідними словами». Футуристи затверджували пріоритет форми над змістом. Головне в художній творчості – пошуки нових формальних прийомів, ціль поезії – самостійне, «самокручене» слово. Нова течія взяла на себе роль революційного мистецтва. У якості такої він запропонував наступні принципи: антіестетизм, поетизація виродливого і потворного, епатаж публіки, демонстративний цинізм і нігілізм. Ці принципи футуристи розвивали не тільки у своїй творчості, але і у способі життя. Звідси – екстравагантні костюми (приміром, жовта кофта Маяковського), розмальовані обличчя, безглузді аксесуари, навмисна брутальність у звертанні з публікою. Зухвалим було і оформлення їхніх збірників, починаючи від заголовків і закінчуючи брудно-сірим дешевим папером. Вивести буржуазну публіку зі стану рівноваги – таку мету ставили перед собою футуристи. Творчість молодого Маяковського нерозривно пов’язана з футуризмом. Разом з Д. Буромлюком, В. Хлебніковим, О. Кручених він брав участь у створенні збірника «Ляпас суспільному смаку», виступав на футуристичних вечорах-диспутах, писав критичні статті, друкувався у футуристичних виданнях того часу. Експериментальний пошук Маяковського багато в чому визначався художніми установками футуризму.

Для творів Маяковського властиво гостре соціальне звучання – революційне. «Геть ваші любов, мистецтво, релігію, лад!» – проголошує поет у чотирьох частинах поеми «Хмара в штанах». Маяковський, займаючись формальним пошуком, довільно ділить слова на склади, порушує звичну конструкцію віршованого рядка. Він часто прибігає до різних прийомів звукопису («а з півночі – сніг сивій»; «отруїмо кров’ю води Рейну»; «віршами веліти зотліти їй»).

Він ламає правила граматики. Свого роду візитною карткою Маяковського можна вважати неологізми. Словотворчість поета, безсумнівно, має своїм джерелом поетику футуристів. Художні метафори і порівняння

 

автора часто ускладнені і вимагають особливо ретельного прочитання, розшифровки: «Якщо б бути мені недорікуватим, як Данте або Петрарка! Душу до однієї запалити!». Парадоксальність першої частини «знімається» у другий: талант і любов героя так великі, що до них не застосовні звичайні земні мірки. Оцінюючи творчість Маяковського, не слід заперечувати вплив футуризму на естетику автора. Саме цей напрямок багато в чому сформував майбутнього «лірика і трибуна». Пафос революційного відновлення, поезія індустріального міста, виклик буржуазному побуту, з одного боку, і активний пошук нових художніх форм – з іншого, – от те, що успадкував у своїй творчості поет від ідей і методів футуризму. Роки, протягом яких він був пов’язаний із цим напрямком, стали для нього роками навчання, формування поетичної майстерності, літературного кредо, за законами якого розвивалася його подальша творчість.

2. Робота з таблицею

 

3. Розповідь вчителя

Життєвий і творчий шлях поета

Володимир Володимирович Маяковський народився 7 липня 1893 р. в селі Багдади, Кутаїсської губернії Грузії. Батько: Володимир Костянтинович (багдадський лісничий), помер в 1906 році. Мати: Олександра Олексіївна. Сестри: Люда і Оля.

У Маяковського з дитинства була чудова пам'ять. Маяковський згадує:

 

«Батько хвалився моєю пам’яттю. До всіх іменин мене примушує заучувати вірші».

З семи років батько став брати його у верхові об’їзди лісництва. Там він більше дізнається про природу, її звички. 

Учення давалося йому насилу, особливо арифметика, але читати він навчився із задоволенням. Незабаром вся сім’я переїхала з Багдад в Кутаїсі.

Маяковський складає іспит в гімназію, але витримав його насилу. На іспиті священник, який приймав іспит, запитав у молодого Маяковського – що таке «око». Він відповів: «Три фунти»(на грузинському). Йому пояснили, що «око» -- це «око», по церковнословянському. Через це він трохи не провалився на іспиті. Тому зненавидів відразу – все стародавніше, все церковне, все слов’янське. 

Можливо, що звідси і пішли його футуризм, атеїзм та інтернаціоналізм.
Під час навчання в другому підготовчому класі він вчиться на «п’ятірки». У нім стали виявляти здібності художника. Удома збільшилася кількість газет і журналів. Маяковський читає все підряд.

Приїхала сестра з Москви. Захоплена. Нишком дала йому довгий папірець в якому було написано:

Схаменися, товариш, схаменися, брат 
скоріше брати гвинтівку на землю
…а не те шлях інший –
до німців з сином, з дружиною і з матусею…
(про царя)
1905 рік.

 У Грузії почалися демонстрації і мітинги, в яких бере участь Маяковський. У памяті залишилася яскрава картина побаченого. Йому не до вчення. Пішли одні двійки. Перейшов в четвертий клас по чистій випадковості.

У Маяковського вмирає батько. Вколов палець голкою коли зашивав папери, зараження кровю. З тих пір він не може терпіти шпильок.

 

Після похоронів батька сімя виїжджає до Москви. У Москві зняли квартиру на Бронной. З їжею було погано. Пенсія – 10 рублів в місяць. Мамі довелось здавати кімнати. Маяковський починає заробляти гроші випалюванням і малюванням. Розмальовує пасхальні яйця, після чого ненавидить російський стиль і кустарщину.

Переведений в четвертий клас Пятої гімназії. Вчиться дуже погано, але любов до читання не зменшується. Захоплювався філософією марксизму.
   Перший вірш Маяковський надрукував у нелегальному журнальчику «Поривши», видаваного Третьою гімназією.Врятував друг батька Махмудбеков.

Третій раз заарештували за звільнення жінок – каторжан. Сидіти у в’язниці йому не подобалось, він скандалив, і тому часто переводили з частини в частину – Басманная, Міщаснська, Мясніцкая, Бутирки. Тут він провів 11 місяців в одинаку №103.

У  в’язниці Маяковський знову став писати вірші, але був незадоволений написаним. У спогадах він пише: «Вийшло ходульно і реплаксивно».

Маяковському, щоб писати краще сучасників, необхідно було вчитися майстерності. Він вирішує покинути ряди партії, щоб знаходитись на легальному положенні. 

Насамперед береться за живопис, вчиться у Жуковського. Через рік вчиться рукоділлю у Келіна. Потім поступає в училище живопису, творення і архітектури: єдине місце куди прийняли без свідоцтва про благонадійність. Працював добре. В училищі в нього зявився друг Бурлюк. Зявився російський футуризм. 

Незабаром Маяковський читає свій вірш Бурлюку, якому сподобався цей вірш.Виходить перший вірш «Багровий і білий» за ним інші.

Бурлюк збудив у Маяковському поета. Діставав для нього книги. Видавав щодня 50 копійок. Газети і журнали заповнювались футуризмом Маяковського і Бурлюка. Рада «художників» вигнали їх з училища.
 1914 рік.

 

Маяковський думає над «Хмарою в штанях». Війна. Виходить вірш «Війна оголошена». У серпні йде записуватись добровольцем, але його не прийняли. 

Зима. Інтерес до мистецтва пропав.

Травень. Виїжджає до Фінляндії. Там пише «Хмару». Горький хвалить його. Починає писати в гумористичному журналі «Новий сатірікон». 

Липень 1915 р. Знайомиться з Л.Ю. і О.М. Брікамі. Кличуть на фронт, але він йти не хоче. Прикидається креслярем. Солдатам не дозволяють друкуватися. Брік купує його вірші і друкує.

У січні 1917 р. переїздить до Петербургу.

26 лютого 1917 р. пише поетохроніку «Революції».

У серпні 1917 р. замислює написати «Містерію Буф», а 25 жовтня 1918 р. закінчує її.

З 1919 р. працює в ЗРОСТАННІ (рос. телеграфне агентство).

У 1920 р. закінчив «150 мільйонів».

З 1921 р. друкується в «Звістці».

1922 р. організовує видавництво МАФ (Московська організація футуристів).

1923 по 1925 р. працює редактором журналу ЛІФ. Написав «Про це» і починає думати про написання поеми «Ленін».

1924 р. закінчив поему «Ленін».

1925 р. написав поему «Пролетар, що літав» І збірку «Сам пройдися по небесах».

Відправляється в подорож навколо землі. Написав «Моє відкриття Америки» і вірші: «Іспанія», «Атлантичний океан», «Мексика», «Америка». 
1926 р. Пише в газетах «Вісті», «Праця», «Робоча Москва», «Зоря сходу» та ін.
1927 р. - відновлює «ЛІФ», працює у «Комсомольська правда». Пише сценарій до дитячої книги.

1928 р. - пише поему «Погано», але не закінчує. Починає писати біографію «Я сам», а також вірші «Служниця», «Пліткар», «Стовп»,

 

«Письменники ми». З 8 жовтня по 8 грудня поїздка по маршруту Берлін – Париж. 30 грудня читання п’єси «Клоп».

1929 р. Опублікував «Лист товаришеві Кострову з Парижа про суть любові». Написав «Лист Тетяні Яковльовой». 13 лютого прем’єра п’єси «Клоп». З 14 лютого по 12 травня поїздка (Прага, Берлін, Париж, Ніцца, Монте - Карло). Написав вірші «Парижанин», «Красуні», «Американці дивуються».

1930 р. Остання його велика річ поема про п’ятирічку. Вступ до поеми надрукував окремо під назвою «У ваш голос». 1 лютого в клубі відкрилась виставка «20 років роботи». Вступив до Московського відділення РАПП. 16 березня прем’єра «Лазні». 

14 квітня в 10 год. 15 хв. В своїй кімнаті в Луб’янськом проїзді пострілом з револьвера покінчив життя Володимир Володимирович Маяковський, залишивши лист адресовано «Всім». 

15, 16, 17 квітня через зал Клубу письменників, де була виставлена труна поета, пройшло 150 тис. чоловік.

ІV. Робота  над  творами   поета

1. Прослуховування у грамзапису віршів «Послухайте» та «А ви змогли б» у виконанні автора – поета В.Маяковського.

2. Ідейно-художній аналіз поезій в групах.

І група.  "А ви  змогли б? "(1913 р.)

1. Визначте головну тему ранньої творчості Маяковського.

2.  У яких рядках цієї поезії вона виражена?

3.  Як у віршах поета розгортається протиставлення по­етичної чутливості та естетичної глухоти?

4. Виразне читання вірша напам’ять.

3. Слово вчителя.   

У цьому вірші вирізняється лексика двох видів:

1) слова, що змальовують світ буденності, позбавлений будь-якої мети (фарба, склянка, жерстяна риба, будень);    

 

2) слова, які символізують існування іншого світу - прекрасного й духовного (ноктюрн, флейта, океан, поклики).   

Тому у творі основним є конфлікт двох світів - бездуховного і духовного, що його перенесено в психологічну сферу.  

Ліричний герой переживає недосконалість дійсності як свою особисту драму і як поштовх до дії. Він незадоволений міщанською буденністю, тому прагне все змінити силою своєї волі, творчості, фантазії.    

“Я вмить закреслив карту буднів...”

Головний мотив вірша - прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу в житті. Але героєві не досить того, що він сам бунтує проти застарілого й недосконалого, йому треба, щоб усе людство розпочало боротьбу з бездуховністю, міщанством, вульгарністю.  Питання, що його поет виносить у назву і фінал твору (“Ноктюрн зіграти ви зуміли б на флейті водогінних труб?”) не потребує відповіді - воно риторичне, але вимагає дії. Це питання поділяє людей на ситих, байдужих і тих, хто здатний зробити буденне життя новим, яскравим, несподіваним. Основні тропи - метафори та епітети (змазав карту будня, вилиці океану, поклики нових губ). Часто вживаються займенники “я” та “ви”, що пов'язані між собою за принципом контрасту і символізують антитезу “поет - юрба”, традиційну для ранньої поезії В.Маяковського.

ІІ група.  "Послухайте!" (1914 р.)

1. Якими художніми засобами виражена жага прекрасного?

2. Чому, на вашу думку, поет відмовився в цьому вірші від рими, хоча він їй майже завжди надавав великого значення?

3. Яким чином відбувається зміна настроїв ліричного героя поезії, його емоційних станів - тривоги, радості, задо­волення, заспокоєння тощо?

4. Виразне читання вірша напам’ять.

4. Слово вчителя.  

В.Маяковський звертається до теми призначення людини, сенсу її земного та зоряного існування і стверджує, що особистість не проживе без

 

краси, яку створюють диваки-поети.

Послухайте! 

Коли вже зорі запалив хтось -                                               

Отже, в цьому потреба велика?                                                

Отже - хтось бажає, щоб зорі світили?                                   

Отже - хтось-таки називає ці плювочки перлинками?

Ліричний герой вірша - саме такий поет, для якого немає часових і просторових меж, він вривається до Бога, він причетний до засвічування зірок. Водночас відчуваються його самотність, беззахисність “беззоряна мука” непорозуміння, гостра потреба у мрії, красі, зірках.          

Експерименти В.Маяковського щодо віршування сприяли створенню притаманної лише йому оригінальної системи. Це новий графічний запис віршів - “драбинкою”, яка створювала увагу на окремих словах, незвичайні рими.      

Поет не визнавав повних рим, коли збігаються слова, частини мови, не використовував традиційних рим. Він римував різні частини мови, утворював рими в середині рядка, фонетичні рими (коли збігаються не всі звуки). У його віршах могли римуватися початок і кінець рядків і навіть слова, що належать до різних строф.

Вірш його будувався не на постійному чергуванні наголошених і ненаголошених складів, а на кількості наголосів. Таке віршування має назву тонічного і використовується в усній народній творчості, але Маяковський удосконалив його. Кількість наголосів у рядках була неоднаковою. У поета-новатора відсутній традиційний поділ віршів на строфи по 4 або 6 рядків, його строфи мають будь-яку кількість рядків.

5. Повідомлення учня

Учень (читає уривки з листів Маяковського до Лілії Брік).  «Я люблю, люблю, незважаючи ні на що і завдяки всьому, любив, люблю і І буду любити, незалежно від того, якою І ти будеш - грубою чи пестливою, моєю І чи чужою. Все одно люблю. Амінь. І Смішно про це писати, ти сама це знаєш...

Чи вичерпується для мене любов'ю усе? Любов це життя, це головне. Від неї розгортаються вірші і справи і все інше. Любов - це серце всього. Якщо воно припинить роботу, все решта відмирає, стає онйвим, непотрібним. Та якщо серце працює, воно не може не виявлятися у цьому всьому. Без тебе... я припиняюсь. Так було завжди, так є і зараз...  Чи кохаєш ти мене? (Тут і далі виділено В. Маяковський. - Є.В.).  Для тебе це, мабуть, дивне запитання - авжеж, любиш. Та чи любиш ти мене? Чи любиш так, аби я це постійно відчував?

Ні... У тебе не любов до мене, у тебе - взагалі до всього любов. Посідаю у ній якесь місце і я (можливо, навіть дуже велике), але якщо я кінчаюсь чи виймаюсь, як камінь із річки, то твоя любов спливає понад усією рештою. Чи погано це? Ні, тобі так добре, я б хотів так кохати...»

ІІІ група. "Лілічко! Замість листа " (1916 р.)

1. Чому в назві поет уточнює: "Замість листа"? Це вимо­га жанру, виправдовування поета за оприлюднення особис­тих почуттів чи щось інше?

2.  Якими художніми засобами передає поет страждання, силу любові свого ліричного героя?

3.  Як поглиблює Маяковський у цьому вірші традиційне для ліричної поезії поняття "щирість"?

 6. Прослуховування вірша поета, покладеного на музику, у виконанні групи «Сплін».                                                       

  7.   Слово вчителя.

Вірш присвячений Лілі Брік, яку В.Маяковський дуже любив і до якої повертався у різні періоди свого життя. Але твір виходить за межі біографії поета, набуваючи узагальнюючого значення, оскільки в ньому порушується вічна тема - кохання.      Ліричний герой вірша - сильна особистість. Автор порівнює його з биком, слоном, але цей сильний “дикий звір” підкоряється одному-єдиному погляду і дотику руки коханої. Він схиляється перед нею, тому що окрім її любові для нього “немає сонця” і “немає моря”, і лише один звук дає йому радість - “дзвін любимого імені”. 

 

Не впаду від чаду...”         

Без коханої світ перетворюється для нього на пекло, життя втрачає сенс. Але почуття ліричного героя відзначаються особливою шляхетністю. Усвідомлюючи невідворотність “розлуки, не знаючи “де вона і з ким”, він залишається вірним своєму коханню назавжди.

“Завтра забудеш, як тебе коронував...”

Вірш написаний у традиційній для раннього періоду В.Маяковського творчій манері. Тонічна система допомагає створити схвильованих монолог ліричного героя, показати найменші рухи його душі. Відчуття великого щастя кохання і драматизм розлуки передають численні епітети, метафор.      Основним лейтмотивом твору є фраза “Окрім любові твоєї...”, яка повторюється кілька разів і підкреслює силу великого почуття поета. У вірші дуже багато звертань: “Лілічко!”, “дорога”, “хороша”.

Однак твір - це звертання не тільки до коханої, а й до самого себе. Вірш має підзаголовок: “Замість листа”. Він розумів, що не може повернути кохану, але не відмовляється від свого почуття, яке сильніше за відчай.

V. Підсумок уроку.     

Велика заслуга Маяковського як поета полягає в тому, що він виступив як справжній реформатор поетичної мови і форм ритмічної організації російського вірша. Значимість цих новаторських перетворень може бути зіставлена з тими реформами, які свого часу здійснили в російській поезії В. Тредіаковський і М. Ломоносов у XVIII ст. та Некрасов у XIX ст.

Основні принципи нової поетичної мови, що втілювались у його віршах, Маяковський обгрунтував і теоретично - у своїх численних статтях.

Загальна настанова на прозаїзацію поетичного мовлення спричинила реформування форм її ритмічної організації. Маяковський продовжив слідом за символістами та акмеїстами впровадження в російську поезію принципів тонічного віршування, в якому ритмічною одиницею повторності виступає не стопа (як у силабо-тоніці), а специфічна фразова одиниця. Якщо ритміка силабо-тонічного вірша надає мові мелодійності і наспівності, то тонічний

 

ритм, який сприяє інтонаційній виділеності слів у потоці мовлення, навпаки, зближує мову вірша з прозою. Для того, щоб ще більше посилити інтонаційну виділеність окремого слова Маяковський будує свої вірші у формі сходинок, виносячи слова і їх групи в окремі рядки, що посилює їх смислову вагу та забезпечує розподіленість та точність смислових вражень.

Маяковський запровадив у поезію нові види римування (римуючи початки поетичних рядків, кінець попереднього і початок наступного, кінцеві слова рядків з словами з середини рядків і т. д.), а також обґрунтував смислову функцію рими як такої позиції вірша, на яку повинне виноситись найбільш важливе в смисловому відношенні слово рядка.

Твори В.Маяковського непідвладні часові. За гуркотом і вибухами ритмів можна побачити і його епоху, і душу поета. Володимир Маяковський прожив, відгорів тридцять сім років. Поет, художник, революціонер, футурист, а ще, як виявилося, неабиякий романтик. Сьогодні в Україні багато поетів перекладають найкращі, раніше не відомі твори Маяковського - бунтаря. Ці переклади і цікаві, і корисні, дозволять молодому читачеві (та й немолодому теж) познайомитися з новим, не відомим Маяковським, таким, в якого не можна не закохатися.

VІ. Домашнє завдання. Розповідати про життєвий і творчий шлях В.Маяковського, зробити ідейно-художній аналіз віршів.