Урок "Голодомор 1932 - 1933 років".

Голодомор 1932-1933 рр.

Історія  України.  10 клас

Цілі:

• навчальна: сформувати в учнів уявлення про велику трагедію українського народу у 30-ті роки; створити умови для розуміння учнями причин, масштабів і наслідків голодомору; описати заходи радянського уряду, спрямовані на виконання програми ВКП(б); характеризувати діяльність Й.В.Сталіна – його місце і роль у житті країни; працювати зі статистичними даними;
• розвивальна: розвивати в учнів вміння давати власну оцінку подій та особливостей цього історичного процесу; розвивати вміння співвідносити дати і події цього періоду і проводити паралелі з сучасністю;
• виховна: виховувати повагу до історії своєї Батьківщини, до історичної боротьби і здобутків українського народу; виховувати відповідальність за майбутнє своєї держави і своїх нащадків.

Цільове завдання: шляхом мотивації актуалізувати знання учнів про «посмішку геноциду» керівників ВКП(б) стосовно українського народу.

Очікуванні результати

Після уроку учні зможуть:

• аналізувати історичні процеси 30-х років в Україні;
• розкрити причини, масштаби, наслідки та основні складові трагедії 30-х років;
• спираючись на різноманітні джерела цього періоду, робити висновки за темою.

      Основні терміни і поняття: колективізація, тоталітаризм, геноцид, терор, репресії, культ особи, куркуль, «чорні дошки», гетто.

Тип уроку: комбінований.

Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, зарубіжна література, українська література.

Епіграф уроку:

Страшне число у нелюдській напрузі,

Пропалює світи до глибини,

У тридцять три розіп’яли Ісуса,

У тридцять третім на земному крузі

Розіп’ято мільйони без вини.  Б.Олійник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХІД УРОКУ

І Організаційний момент

• Створення робочого настрою.
• Перевірка наявності учнів.

 

ІІ Актуалізація знань учнів

Перевірка домашнього завдання

« Історичний диктант»

1. Назвіть основні складові радянської модернізації. (Форсована індустріалізація, суцільна колективізація, на ідеологічній основі – побудова соціалізму та комунізму, ліквідація куркульства як класу.)
2. Назвіть джерела індустріалізації. ( Націоналізм промисловості. Збільшення прямих і непрямих податків. Використання трудового ентузіазму, трудящих і примусової праці політичних в’язнів. Внутрішні позики, жорстока експлуатація робітників і селян, колективізація сільського господарства.

Побудувати логічний ланцюжок

1. Продовжте перелік: товариство, артілі…….(комуни- типи колективних господарств1917-1920 рр.).
2. Куркулі – активні вороги Радянської влади…….(активні саботажники та менш активні саботажники).

Знайти зайве в переліку

Троцький,  Каганович,  Скрипник,  Молотов, Тухачевський,  Косіор.

(Троцький, Тухачевський)

Хто є хто?

• Із якими подіями пов’язані ці прізвища?

(суцільна колективізація)

Репродуктивна бесіда

1. Що таке колективізація? (визначення)

Учень: Колективізація – політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 20-30рр. XX ст. на основі «розкуркулювання» і насадження колективних форм господарювання (колгоспів) з усуспільненням значної частини селянської власності. Розкуркулювання - примусове позбавлення власних селянських господарств у 30-ті рр. XXст..

2. Що таке колгоспи?

Учень: 1930 – 1932 рр. Були дуже бурхливими. Людей примушували вступати до колгоспів. Колгосп - це господарство, у якому немає приватної власності на землю, худобу, знаряддя праці, все належить колективу. Селянин не міг зрозуміти: не твоя земля, не твоя корова, кінь чи віл не є твоїм - і не дуже поспішав до колгоспу. Проте держава наполягала на швидкому проведенні колективізації на селі.

3. Чи добровільно люди вступали до колгоспів?

Учень: Записували до колгоспів іноді всіх членів родини. Вступ до колгоспу був добровільним лише на словах, а насправді все це здійснювалось насильно під загрозою позбавитись всього і навіть  виселити із землі дідів та прадідів. До колгоспу забирали все, що було в господрстві: коней, корів, плуги, борони. В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти з кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. Приходили озброєні люди і наказували всій родині покинути хату. Коли ж господар опирався, його примушували силою, могли і вбити. «Куркульська» родина під охороною висилалася до Сибіру. Її майно і земля переходили у власність колгоспу. Багато з виселених вмирали дорогою або в далекому Сибіру».

4. Як заохочували селян вступати до колгоспів?

Учень: Радянська влада, кличучи до колгоспів, обіцяла селянам трактори, комбайни, молотарки, жниварки. По всій республіці проводили селянські конференції, збори, на яких розглядали питання про весняну сівбу, селяни обмінювалися досвідом, вчилися, як обробляти землю.

Але з вільних господарів селяни перетворилися на безправних членів колгоспу, які навіть не мали права залишити село, тому що паспорти їм заборонили видавати. За свою тяжку працю, часто по 12 - 14 годин, колгоспники отримували дуже малу платню і то не грошима, а сільськогосподарськими продуктами.

5. Яким чином влада проводила хлібозаготівельну політику?

Учень: Влада проводила хлібозаготівельну політику, встановлюючи колгоспникам високі норми здачі хліба державі. Сталін вважав, що люди в українських селах не здають хліб, оскільки мріють відірватися від Москви і вийти з Радянського Союзу. Тому було наказано вивезти з сіл усе зерно, навіть посівне. Крім зерна, спеціальні загони відбирали у селян овочі, м'ясо, сало та іншу продукцію, прирікаючи людей на голодну смерть. Про ці події люди складали вірші:

 

Батьку Сталін, подивися,

Як ми в СОЗі розжилися:

Хата раком, клуня боком,

Три коняки з одним оком,

А на хаті серп і молот,

А у хаті смерть і голод.

 

Ціле літечко робила,

Кіло гречки заробила,

Кіло гречки, два ячменю

Та й журюся, де я змелю.

 

Не шукайте домовину,

Батько з’їв свою дитину.

З бичем ходить бригадир,

Заганяє у Сибір.

 

Пийте воду, їжте січку,

Виконуйте п’ятирічку.

 

НАВМИСНИЙ ГОЛОД

… То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

Луна ще досі в оболонях

Здичавіла вкраїнська хата,

На березі своїх агоній.

Глуху заставили мовчати.

А то би світ втопивсь в Славуті!

Як божевільна їла мати свою дитиноньку майбутню

Замліли навіть поторочі

І відвернулись голіафи.

То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа.

Мерцями всіялося поле,

Ні хрестика і ні могили,

То був такий навмисний голод…

Чи, Боже, й ти вже був безсилий.

 

 

 

 Д.БІЛОУС

 

Ти скажеш, не було голодомору?

І не було годного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерна винесли дотла?

Як навіть марево впіймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі,

Із торбинок нужденних стариків?

Ти скажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль

Греби, нічого людям не лишай!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоїть мені в очах…

А кажеш – не було голодомору?

 

6. Тож якими були результати і наслідки колективізації?

                ( Знайдено кошти для індустріалізації, контроль держави над селом, знищення найбільш

                 Продуктивних верств сільського господарства.)               

7. Такими чином, що ми бачимо? ( Неухильне наростання кризових явищ на селі. Які спричинили національну трагедію українців.)

 

 

 Оголошення теми: «Голодомор 1932 -1933 рр.»

 

ІІІ   Мотивація навчальної діяльності

 

     Нам необхідно вивчати цей період, щоб збагнути суть соціально – економічних перетворень більшовиків, наслідком якої стала трагедія 1932-1933 рр. і відлуння якої ми відчуваємо сьогодні.

Робота з документом

Постанова ЦК ВКП(б) від 8 листопада1932р.

Секретно. Сегодня приостанавливается отгрузка товаров для села всех областей Украины до времени. Когда колхозы и индивидуальные крестьяне не начнут честно и добросовестно выполнять свой долг перед рабочим классом и Красной Армией в деле хлебозаготовок. Председатель Совнаркома СССР Молотов.

Секретарь ЦК ВКП(б) Сталин.

Проблемне запитання

• Чи свідчить цей документ про організований характер голоду?

 

Взимку 1931-1932 рр. голод вже стукав до селянських хат України. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію 1932 р. Ускладнювали ситуацію й безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість в ефективній, продуктивній роботі в них. На 20 травня 1932 р. у республіці було засіяно трохи більше половини запланованих площ. Внаслідок неякісного обробітку просапних культур частина посівів загинула. Врожай 1932 р. лише на 12 % був менший від середнього врожаю за 1926-1930 рр. і міг би забезпечити населення Украйни мінімумом продовольства.

7 серпня 1932 р. вийшла власноручно написана Генсеком постанова ВЦВК та РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення соціалістичної власності». Згідно з нею, передбачалася смертна кара за розкрадання соціалістичної власності, а за пом’якшуючих обставин – позбавлення волі на строк не менше 10 років.

Рішенням уряду УРСР від 20.10.1932 р. за невиконання плану заготівель накладалися натуральні штрафи. На початку грудня того ж року влада запроваджує у містах систему внутрішніх паспортів; селянам вони не видавалися, що робило їх безвиїзними, закабаленими до землі.

Тоді ж, у грудні 1932 р., починає швидко практикуватися ганебний захід пропагандистського терору – занесення на чорну дошку «сіл, що саботували хлібозаготівлю» ( наслідком для них була повна ізоляція від контактів із зовнішнім світом ).

У 1932 р. в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області. Частина партійно-державних керівників на власні очі бачила трагізм ситуації і закликала зменшити розміри хлібозаготівель. У відповідь, як кваліфікувалося – «за опір», було знято до кінця року з посад 20% голів колгоспів.

У листопаді 1932 р. в Україну приїхала надзвичайна комісія, очолювана В. Молотовим, яка до лютого 1933 р. додатково «викачала» з України 104, 6 млн. пудів хліба, з республіки було вивезено майже все зерно.

 

Робота з лінією часу 1932-1933 рр.

Запитання

• Які складові цих подій ви можете назвати?

 

Свідчення очевидців:

Український хліб споживали російські загарбники, які виривали його з рота бідного українського селянина. У такий спосіб Москва готувала смертельний голод 1933 року… Люди вмирали… родина, що ще залишалася живою, сама копала могили, обгортала тіло простирадлами і кидала його до ями. Тих, хто ще був здоровий, московські посіпаки гнали на роботу і верещали, що ми повинні виконувати план: «Здохніть, але врятуйте Росію!».

Українське село гинуло мовчки, навіть випадки спонтанного протесту спостерігалися дуже мало. Люди їли мишей, щурів, горобців, земляних хробаків і слимаків, мололи кістки на борошно, варили шкіру із взуття. Вживали в їжу кульбабу, реп’яхи, проліски, липу, акацію, щавель, кропиву. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили і скидали у ями й закопували. Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їхз у міста й залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Голод охопив усю Україну, але небезпечних розмірів набув на півдні, сході та центрі України. Не оминув голод і Шосткинщину.

Шевцова Тетяна Корніївна, народилася 26.05.1924 р.

Пам’ятаю голод 1932-1933 рр. добре. Причиною голоду були податки і засуха. У людей відбирали все вирощене на городі. Цих людей звали «комнезами». Ще тоді була така пісня:

«Подивися Ленін сам,

Як гуляє комнезам…»

Вони забирали все. За те, що вони забирали у людей продукти їх нагороджували. Так ці комнезами застосовували побиття, складали заяву на ту людину, яка не віддавала харчі, незадовго вивозили кудись.

Були такі, які ходили із залізними палицями, нишпорили у хатах, хлівах, льохах. Їх звали «десятники». До хати їх приходило чоловік 5-6. Записували в колгосп. Хто з села йшов збирати колоски пшениці у полі, то їм не дозволяли і били.

Тоді всі поля охоронялися сторожами.

Людей силою заставляли йти в колгосп до них менше приходили до хати, а ті, хто не записався могли прийти по-декілька раз на день, навіть уночі.

Пам’ятаю, що вже в 1933 р. люди почали вмирати від голоду.

Почали варити юшку з лободи, збирали гриби, щавель, ягоди і їли. У річці збирали черепашки.

Тих людей, які помирали від голоду, хоронили на кладовищі.

Я розповідаю своїм дітям, онукам про це, та ніхто вірити в таке не хоче. А винних у загибелі багатьох людей рахую місцеву владу.

Наслідки трагедії 1932-1933рр. в Україні

 

Уряд свідомо маскував голод, переселяючи у спустошені села Украйни селян з інших регіонів СРСР. Тільки з листопада по грудень 1933р. в Україну з Білорусії було відправлено 40ешелонів з колгоспниками, з центральної чорноземної області – 43 ешелони, з Іванівської – 24.

І в це неможливо повірити, але навесні 1933р., коли настав пік голоду, на Україні щодня помирало голодною смертю 25 тис. чол., щогодини – 1тис.

Інформація про демографічні втрати населення в Україні надходила до іноземних дипломатів, що працювали в СРСР. Зокрема, у червні 1933р. італійський консул С.Граденіго, який був у Харкові та інших містах України, писав до свого дипломатичного представництва у Москві про те, що від голоду загинуло від 10 до 15 млн. чол. Дехто з дослідників вважає її цілком реальною. Німецький агрокультурний аташе у Москві Отто Міллер теж писав тоді, що від голоду загинуло 7,5 млн. чол.

Майже у кожному зарубіжному повідомленні, яке стосується кількості жертв голодомору в Україні, цитується книга У. Черчілля – «Друга світова війна». Автор згадує розмову зі Сталіним, яка відбулася між ними 15.08.1942р. Англійський лідер запитав тоді Й.Сталіна: « Чи можете ви порівняти втрати у війні з втратами від голоду, пов’язаного з колективізацією 1932 – 1933рр.?» Сталін нібито відповів: « Це був дійсно жах. Він продовжувався роками. Але це було абсолютно необхідно для того, щоб у наших фабриках з’явились нові машини, а на полях – трактори». Згодом у Ялті Сталін нібито зізнався, що від голоду і репресій загинуло понад 10млн. чоловік.

 

• Які демографічні втрати понесла Україна в роки Голодомору?

 

За спільною заявою делегації 65 держав – членів ООН від 7 листопада 2003 року вказано «Великий голодомор 1932-1933 рр. в Україні забрав життя від 7 до 10 млн. невинних жертв». Для порівняння сучасне населення Данії складає 5,2 млн. осіб, Австрії – 8 млн., Болгарії – 8,5 млн., Бельгії – 10 млн. Тобто під час Голодомору зникла ціла європейська країна. А взагалі, то є страшні цифри: в Україні від Голодомору вмирало 17 людей щохвилини, тисяча – щогодини, майже 25 тис. – щодня. Найтяжче постраждали від Голодомору Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська області.

 

• Як вшановують пам'ять жертв Голодомору в Україні?

 

28 листопада 2006 року за пропозицією Президента України В.Ющенка Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні, в якому заявлено:

«Стаття 1. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні є геноцидом українського народу.

Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору в 1932-1933 рр. в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним».

 

•                 У 1988 році Конгрес США, а у 1989 році Міжнародна комісія юристів офіційно визнали голодомор 1932 – 1933рр. Актом геноциду проти української нації.
•                 15 травня 2003р. Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932 – 33рр. актом геноциду. ( Але не прийняла постанови, поданої на її розгляд, що до цього питання, обмежившись лише офіційним зверненням, що майже не має юридичної цінності).
•                 Вересень 2003р. офіційні документи з приводу голодомору ухвалили у Бельгії, США, Канаді, Аргентині, Іспанії
•                 Міжнародна конференція з нагоди 70 – ї річниці Голодомору, організована інститутом досліджень історії суспільства та релігії міста Віченца ( Італія ) 16 – 18 жовтня 2003року. За результатами роботи опубліковано книгу «Смерть землі. Великий голод в Україні 1932 – 1933років» ( вийшла італійською мовою)
•                 Листопад 2003 року угорський парламент одноголосно прийняв постанову, яка визначає голодомор 1932 – 33 рр. актом геноциду проти українського народу.
•                 10 листопада 2003р. проблема визнання голодомору 1932 – 33рр. в Україні злочином проти людства розглядалася на 58 – й сесії Генеральної Асамблеї ООН – з нагоди 70 – х роковин події.
•                 Кінець листопада 2003р. в Парижі проведено дні пам’яті жертв голодомору в Україні.

На сьогоднішній день 13 країн на державному рівні визнали Голодомор 1932-1933 рр. в Україні актом геноциду українського народу.

Щорічно в Дні пам’яті жертв Голодомору в Україні відбувається всеукраїнська акція «Запали свічку» та Поминальні панахиди. У 2008 році проводився Всеукраїнський просвітницько-патріотичний конкурс «вчинених дій» щодо вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років «Голодомор 1932-1933 рр. Пам'ять народу», в якому брала участь наша школа і клас.

 

IV. Підбиття підсумків уроку

 

 

V. Заключне слово вчителя

 

Тепер після того, як минуло вже багато років, ми можемо відповісти на запитання: чого хотіли досягти організатори голодомору? Кому було вигідно підрубати нашу хліборобську націю під корінь?

Комуністичний режим не міг боротися з існуванням вільних, незалежних від нього людей. Цих людей слід було знищити. Удари завдавались цілеспрямовано. З українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації.

А тому наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам'ять про всіх невинно закатованих, пам'ять про тих, хто не дожив, пам'ять про тих, хто не долюбив, пам'ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.

Я закликаю вас сьогодні згадати у своїх думках усіх тих, хто страждав і помер під час Голодомору. Хай же пам'ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Пісня-відео О.Білозір «Свіча».

Усі встають, хвилина мовчання.

 

VII. Домашнє завдання

 

Прочитати відповідний параграф, скласти хронологічну задачу.