Урок "Гриби їстівні та неїстівні. Практична робота "Розпізнаванняя їстівних та отруйних грибів своєї місцевості"

Урок  5. Практична робота 5. Тема «Розпізнавання їстівних та отруйних грибів своєї місцевості»

Мета: ознайомитися із зовнішніми ознаками, що відрізняють отруйні гриби від їстівних. Навчитися розпізнавати їстівні та отруйні гриби своєї місцевості.

Обладнання, матеріали: колекції шапинкових грибів, муляжі, фотографії, таблиці, лупа.

Хід роботи.

1. Ознайомтеся з наведеними узагальненими зовнішніми ознаками, що відрізняють смертельно та особливо отруйні гриби від їстівних та неїстівних. (ст. 247 підручника Костіков І. Ю. Біологія 6 клас)
2. Розгляньте запропоновані вчителем плодові тіла, муляжі, та зображення найпоширеніших грибів своєї місцевості.
3. Користуючись наведеними в підручнику зовнішніми ознаками, що відрізняють отруйні гриби від їстівних та неїстівних, визначте небезпечні гриби серед запропонованих учителем.
4. Випишіть у зошит назви отруйних та їстівних грибів своєї місцевості та ознаки, які допоможуть вам їх розпізнати.

(Дивись додаток  1 до уроку)

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  1 до уроку

 

Шапка 3-15 см у діаметрі, товстощільном'ясиста, куляста, згодом опуклорозпростерта, біла, брудно-біла, зрідка жовтувато- або коричнювато-біла, матова, у центрі з малопомітними притиснутими лусочками, До краю волокниста, з коркуватою шкіркою. Край підігнутий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, рожевуваті, брудно-рожеві, пізніше темно-коричневі, як шоколад.

Ніжка 2-10 Х 1,5-2,5 см, дуже щільна, кольору шапки, з подвійним, щільним кільцем здебільшого в нижній частині. М'якуш білий, дуже щільний, при розрізуванні на повітрі злегка рожевів, приємний на смак і запах.

Зустрічається по всій Україні. Росте на збагаченому органікою грунті у широколистяних лісах, у садибах, у містах на тротуарах, у степах, на полях (на щільному ґрунті); у червні — жовтні. Добрий їстівний гриб. Використовують свіжим.

Їстівний гриб. Однак не рекомендується збирати в міських умовах, оскільки велика вірогідність накопичення шкідливих речовин.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

Шапинка конусовидна,дзвоникоподібна, за формою нагадує жолудь, кремова, або вохряно-рудувата, з зернистим нальотом.  Згодом майже гола, при дозріванні розпливається.

Гіменофор пластинчастий. Спочатку білий, а потім чорніє. 

Ніжка 3-4см довжиною циліндрична рівна. На ніжці є волокнисте кільце.

Росте по всій Україні. Їстівний гриб гнойовик ми часто приймаємо як неїстівні поганки і обходимо його стороною. Хоча, у молодому віці - це відмінні ласощі при дотриманні правил приготування. Тим більше, що далеко ходити за грибами нам не доводиться. Вони у великій кількості ростуть на будь-яких добре удобреному гноєм грунті. Дуже часто ці гриби селяться на грядках з овочами і навіть в картопляних посадках. Можна зустріти гриб гнойовик з квітами на клумбах, в підвалах і на компостних купах.

Тому варто уважно вивчити опис гриба для того, щоб надалі не відмовляти собі в задоволенні, поласувати грибною стравою, а не викидає його безжалісно у відходи.

Умовно їстівний гриб. Отруйний у поєднанні з алкоголем.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

Один із найбільших грибів, ніжка якого може сягати 45 см заввишки,а шапинка перевищувати 35 см у діаметрі. Шапинка з віком стає схожа на парасольку,пізніше майже плоска. Зверху гриб білуватого, русого,вохряного, світло-коричневого кольору. У центрі шапинки добре помітний тупий темно-коричневий горбик, а на її поверхні – концентрично розташовані коричнюваті луски. Край шапинки волохатий.

Гіменофор пластинчастий,білий,густий.

Ніжка до 2 см товщиною, біля основи має бульбо подібне потовщення. Спочатку коричнева, в середині – біла. Ніжка порожниста з вохряним подвійним кільцем, яке вільно рухається по ніжці і з віком відпадає.

Зростають на землі як невеликими групами, так і поодиноко. В сонячних світлих лісах, пасовищах,  луках, трав’янистих ділянках у садах та парках.

Гарний їстівний гриб, але для приготування вживають тільки шапинки. Ніжки та старі екземпляри непридатні.

 

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

Шапинка червоно-багряна, полум’яно-червона. Інколи шапинка вицвітає і набуває золотисто-жовтого кольору. Спочатку вона майже куляста, з щільно прилеглим до ніжки краєм,пізніше розлога, плоска з поглибленням у центрі. Зверху вкрита концентрично-розташованими  білими лусочками. Сильним дощем лусочки може змити.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі, з часом жовтуваті, не прилягають до ніжки.

Ніжка 10-20 см завтовшки, біла, сіро-біла, пізніше порожниста, легко віддаляється від шапинки. Має плівчасте кільце.

Росте по всій території України у хвойних та мішаних лісах, переважно на піщаному грунті. Від появи плодового тіла до його засихання проходить близько 15 діб.

Отруйний вид. Смертельні отруєння викликає в рідкісних випадках.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

 

Шапинка з буро-коричневим забарвленням різних відтінків, іноді з легким рудуватим відтінком, також сірувато-коричневим та сірувато-бурим з численними молочно-білими пластівцями. Спочатку шапинка сферична,згодом стає опуклою, або плоско розпростертою. Розмір 6-10 см, край тонкий, рубчастий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі густі.

Ніжка 6-10 см циліндрична, пізніше порожніє, біла,  внизу зі складками. Майже під шапинкою є вузьке кільце.

Широко розповсюджені по всій Україні.  Зростає на землі як великими групами, так і невеликими у хвойних, листяних та мішаних лісах. Утворює мікоризу з багатьма деревами.

Гриб отруйний як і мухомор червоний.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

 

Гриб утворює однорічні плодові тіла у вигляді бічної, с

идячої м’ясисто-червоної соковитої шапинки з дрібними порами з нижнього боку, при натисканні на яку виділяється рідина кривавого кольору. За формою шапинка схожа на язик, а за консистенцією - на яловичину. Шапинка до 30 см завширшки, з віком стає сухувата, щільна, темно-буро-червоного кольору.

Гіменофор трубчастий, білуватий.

Гриб поширений в листяних лісах поодиноко, іноді групою. Розвивається на живих стовбурах біля основи, зокрема у дуплах старих дубів  як паразит. Одначе можна зустріти і на грабі, ясені, липі.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

Молодий гриб добрий їстівний. Спочатку його вимочують  протягом доби, а потім відварюють і смажать.

 

 

 

 

 

 

 

 

Шапинка тонко-м’ясиста – молода – куляста, закрита, пізніше – плоско-опукла з підігнутим краєм, ясно, або темно-медово-жовта, або брудно-коричнева, покрита жовтуватими, буруватими лусочками, які пізніше зникають, у молодих грибів шапинка вкрита від краю до ніжки  білою плівкою, яка з ростом гриба відривається і залишається на ніжці у вигляді білого кільця. 

Гіменофор пластинчастий. Пластинки спускаються на ніжку, густі, тонкі.

Ніжка 5-10см, рівна, циліндрична, знизу потовщена, зверху має товсте біляве кільце, нижче від якого – борозенчаста.

Ростуть великими групами на вирубках, уздовж доріг, по просіках, трапляються в лісах усіх типів. Паразит дерев. Гніздяться на послаблених стовбурах дубів, сосни, коренях.

Їстівний гриб третьої категорії. Обов’язково потребує термічної обробки не менше 20 хв. Гриб може викликати розлади шлунку. Молоді опеньки збирають цілком, а у старих тільки шапинки.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

Плодові тіла прикріплюються бічною  ніжкою до субстрату і черепи часто розташовані. Шапинка нагадує устрицю. Розмір 15см, опукло, або увігнуто розпростерта, воронкоподібна, сірувата, бура, червонувато-коричнева, гола, волога.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вузькі, спускаються на ніжку.

Ніжка біла, коротка, ексцентрична,іноді майже відсутня.

Росте групами на стовбурах мертвих або відмираючи листяних деревах та пеньках. Утворює зростки до 30 плодових тіл вагою 2 – 3кг

Цінний їстівний гриб з добрими смаковими якостями. Культивується у багатьох країнах світу. У штучних умовах росте на відходах деревопереробної промисловості – тирсі, папері.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

 

Шапинка 4-10см, тупо конусоподібна, згодом розпростерта, гола, може бути різноманітна за забарвленням: сірувата, оливково-сіра, іноді чорнувато- або рудувато-волокнисто-луската. У старих грибів шкірка тріскається. Краї шапинки загинаються донизу.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки негусті, товстуваті, жовтувато-, зеленувато-білі, пізніше рудіють.

Ніжка 5 – 12 см, циліндрична, часто зігнута, перекручена, гола, зверху біла.

Зростає на землі як великими групами, так і поодиноко у хвойних та мішаних лісах по всій Україні. Формує мікоризу.

Цей гриб вважають неїстівним через мильний запах. Збирати не рекомендують

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шапинка спочатку напівкругла, потім розпростерта, темно-коричнева, каштаново-бура, гола, суха, у вологу погоду трохи клейкувата. Молоді гриби, які щойно вилізли із землі уже схожі на дорослих. Їх шапинки не притиснуті до ніжки, тому можна побачити гіменофор.  Шкірка не знімається, у суху погоду поверхня шапинки нагадує ніжний фетр.

Гіменофор трубчастий, білуватий, при дотику стає синім.

Ніжка рівна, біля основи звужена, світліша за шапинку, гола або волокниста, при дотику синіє. Іноді декілька екземплярів зростається ніжками або шапинками.

Зростає по всій території України. Росте великими групами на грунті у соснових та мішаних лісах із сосною, з якою утворює мікоризу. Ростуть до пізньої осені.

Добрий їстівний гриб, використовують у свіжому, маринованому, та сушеному вигляді

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

Шапинка напівсферична, потім майже розпростерта, в центрі іноді притуплена, міцна, еластична, суха, бархатисто-волокниста, сірувато-коричнювата, звичайно з тріщинами, через які видно білуватий або червонуватий м’якуш. Шкірка не знімається.

Гіменофор трубчастий. Пори великі, жовтуваті, зеленувато-жовтуваті, при дотику зеленувато-сині.

Ніжка циліндрична, , до основи звужена, звичайно зігнута, щільна, жовтувата, місцями червонувата. На ніжці помітні плями.

Трапляється по всій території України. Зростає на грунті у хвойних та листяних лісах, надає перевагу болотяним грунтам. Росте по краях доріг, канав, на узліссі. Формує мікоризу з різними породами листяних та хвойних дерев.

Їстівний гриб не дуже високої якості. Іде переважно для сушіння

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

 

Шапинка від 3-15 до 30 см, сірувато-, рудувато-, червонувато-коричневувата, тонко-зморшкувата, гола. Шкірка не знімається.

Гіменофор трубчастий. Пори дрібні, білі, сіруваті, жовтувато-оливкові. При зриванні та термічній обробці не змінює колір.

Ніжка 4-15см, брудно-біла, сірувата, коричнювата, тонко-зморшкувата, у верхній частині з тонкою білою сіткою, донизу розширена.

Зростає по всій Україні, на всіх типах грунтів, крім торф’яних, у хвойних та листяних лісах (під дубом, грабом, березою, ліщиною), поодиноко або групами, плодові тіла можуть зростатись між собою.

Використовується у їжу у будь-якому вигляді. За поживними та смаковими якостями перевершує всі інші гриби.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII

 

 

 

 

 

 

 

 

Шапинка 3-8 см у діаметрі, напівсферична, згодом плоско-розпростерта, з тупим краєм, гладенька, клейка. Шкірка знімається дуже легко.

Гіменофор трубчастий. Трубочки блідо-жовті, пізніше темно-жовті,

Ніжка довжиною 5-8 см, рівна, з кільцем. Кільце плівчасте, часом з ліловим відтінком, який зникає у старих плодових тіл.

Масово росте в соснових і мішаних лісах. Мікоризний гриб. Зазвичай росте з двохвойними соснами.

Їстівний гриб з добрими смаковими якостями, збирати треба тільки молоді гриби, бо великі – стають в’ялими. Шкірку рекомендують знімати.

I

II

III

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

XI

XII