Урок "Хімія та здоров’я: лікарські препарати"

Тема.  Хімія та здоров’я: лікарські препарати.

 

Навчальні цілі заняття.

Фахові компетентності:

•   знати про роль хімії в життєдіяльності людини та застосуванні хімічних препаратів для забезпечення повноцінного здоров’я людини; про органічні сполуки, які мають вплив на здоров’я людини, їх позитивне й негативне значення, шляхи уникнення шкідливого впливу на здоров’я людини.
•   уміти з’ясувати позитивний і негативний вплив органічних речовин на здоров’я людини; проаналізувати негативні впливи, запропонувати заходи, що обмежуватимуть такі впливи; показати важливість хімії як науки у вирішуванні актуальних проблем, що постають перед охороною здоров’я;
•   оволодіти практичними навичками використання хімічних антисептичних речовин.

 

Загальні компетентності:

•   виховувати свідоме ставлення до дисципліни як необхідної складової формування висококваліфікованого медичного працівника;
•   виховувати дисциплінованість, спостережливість, співчуття, чуйність, милосердя й високу відповідальність за особисту та групову професійну діяльність кожного студента;
•   добросовісне ставлення до вивчення і оволодіння практичними навиками даної теми;
•   виховувати відповідальність за виконання своїх обов’язків медичної сестри, уміння професійно підходити до діагностики, надання допомоги та лікування пацієнта.
•   навчити студентів основних принципів організації медичної допомоги та організувати дотримання вимог безпеки при роботі з лікарськими засобами.

 

Методи навчання.

• Словесні: розповідь-пояснення, бесіда.
• Наочні: мультимедійна презентація, відеоролики, таблиці «Хімія та медицина», демонстрація колекцій «Полімери в медицині», «Хімічні антисептичні речовини».
• Практичні: розв’язування тестів, рівнянь реакцій та задач.
• Інтерактивні методи:  «асоціативна квітка»,  «міні-практикум»,  «міні-проект»,  «рефлексійна анкета»,  дидактичні картки.

 

Література:

1. Величко Л.П., Буринська Н.М. Хімія: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальнихзакладів:профільнийрівень.К.:Школяр,2013.–384с.
2. Лашевська Г. А., Лашевська А.А. Хімія. 11 клас — К: Генеза, 2011.
3. ПопельП.П.Складаннярівняньхімічнихреакцій.–К.:Рута,2000.
4. Ярошенко О. Г. Хімія. 11 клас — К: Грамота, 2011.
5. https://uk.wikipedia.org/wiki
6. https://www.slideshare.net/OleksandrShkurei/ss-54591461

 

Структура заняття

 

І. Підготовчий етап.

Привітання, встановлення психоемоційного зв’язку зі студентами, перевірка присутності на занятті, наявності та охайності халата, шапочки, перевзуття.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань. 

Актуалізацію здійснюється з метою відтворення знань, умінь, установлення рівня попередніх знань, потрібних для наступних етапів заняття.

• Прийом «Асоціативна квітка». Студенти об'єднуються у дві групи. На дошці закріплюється «середина» квітки з зображенням певного поняття «Формула здоров’я». Кожна група добирає слова – асоціації до цього поняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Здійснюється перевірка домашнього завдання із теми: «Хімія як основа сучасних матеріалів: СВС. Хімія та їжа: жири, білки, вуглеводи, вітаміни». Деякі студенти виконують індивідуальні завдання за дидактичними картками, а інші – розв’язують тестові завдання.

 

Тестовий контроль. (Кожна правильна відповідь 1 бал)

Варіант І

1. Полімером, що не переробляється в природі мікроорганізмами та забруднює навколишнє середовище, є:

а) поліетилен;           б) целюлоза;          в) крохмаль.

 

2. Природний каучук – це полімер:

а) поліетилену;        б) ізопрену;           в) стиролу.

 

3. Синтетичні волокна – це волокна добуті…:

а) із природних полімерів;                   б) із синтезованих полімерів.

 

4. Антиоксиданти – це речовини, які:

а) зберігають задану консистенцію;               б) захищають від окиснення;

в) підсилюють колір продукту.

 

5. Вітаміни – це:

а) біологічні каталізатори;    б) природні полімери;    в) різновидність жирів.

 

6. До запасних поживних речовин тваринного організму належать:

а) жири;               б) крохмаль;            в) глікоген.

 

7. Які зв’язки беруть участь в утворенні молекули білка:

а) йонні;             б) водневі;               в) пептидні.

 

8. Виберіть фізичні властивості характерні для крохмалю:

а) білий порошок;      б) волокниста речовина;       в) не розчиняється у воді.

 

9. Установіть відповідність між класифікацією волокна та його назвою:

Класифікація	Назва
1. штучне волокно	а. капрон
2. синтетичне волокно	б. ацетатний шовк
3. природне волокно	в. брезент

 

10. Установіть відповідність між символом вітаміна та його назвою:  

Вітамін	Назва
1.РР	а. кобаломін
2.В1	б. нікотинова кислота
3.В12	в. тіамін

 

Варіант ІІ

1. Укажіть назву ділянки полімера, що багаторазово повторюється в його молекулі:

а) мономер;               б) полімер;                   в) структурна ланка.

 

2. Шляхом нагрівання каучуку із сіркою отримують:

а) асфальт;                 б) ізопрен;                  в) ґуму.

 

3. Синтетичне волокно – це:

а) капрон;                 б) вовна;                     в) віскоза.

 

4. Назвіть основну функцію вуглеводів:

а) рухова;                 б) опорна;                  в) енергетична.

 

5. Відсутність вітамінів в їжі викликає захворюванн:

а) авітаміноз;          б) гіповітаміноз;       в) гіпервітаміноз.

 

6. Вітамін С в організмі необхідний для:

а) підвищення захисних сил організму;

б) процесів кровотворення; 

в)  синтезу нуклеїнових кислот.

7. До харчових добавок природного походження належать:

а) Е330;                     б) Е400;                       в) Е600.

 

8. Який мономер використовується для добування полівінілхлориду:

а) хлороетан;           б) хлоропропан;          в) хлорвініл.

 

9. Укажіть відповідність між речовиною і найбільш типовою функцією:

Речовина	Функція
1. білок	а. захист внутрішніх органів
2. жир	б. запасна
3. вуглевод	в.  рухова

 

10. Установіть відповідність між Е добавками і їх функцією:

Е	Функції
1. 605	а.антиокислювачі
2.302	б. підсилювачі смаку
3.510	в. емульгатори

 

Дидактична картка 1.

Целюлозу, добуту переробкою льону масою 1600 кг, з масовою часткою целюлози 0,84, повністю піддали гідролізу. Обчисліть масу глюкози, що утворилася.

 

Дидактична картка 2.

Здійснити перетворення та назвати утворенні речовини.

СН₄ → СО₂ → С₆Н₁₂О₆ → С₂Н₅ОН → СН₃СООН.

 

III. Вивчення нового матеріалу.

 

Тема:  Хімія та здоров’я: лікарські препарати

 

План:

1. Історія ятрохімії.
2. Органічна хімія і медицина
3. Аспірин і його дія на організм людини.
4. Полімери в медицині.
5. Хімічні антисептичні речовини.
6. Аптечка першої допомоги.

Не добуванню золота,

а захисту здоров'я

повинна служити хімія.

 Парацельс

Історія ятрохімії

Ліки відомі людині з глибокої давнини. В одному з єгипетських папірусів (XVII ст. До н. Е.) Описуються лікарські засоби рослинного походження, деякі з яких (наприклад, касторове масло) використовуються і в наші дні.

Великий давньогрецький лікар Гіппократ (460-377 до н. Е.) шукав причини хвороб вже не в злих духів, а в навколишньому середовищі, кліматі, способі життя і харчування. Саме він «приземлив» медицину, закликаючи лікувати не хворобу, а хворого. Він створив вчення про чотири життєвих рідини – кров, слиз, чорну і жовту жовчі, перевага однієї з яких в організмі і визначає темперамент людини. Крім профілактичних заходів, причин хвороб та їх діагностики, Гіппократ описав понад двохсот лікарських рослин і способів їх вживання. Недарма його називають батьком медицини.

Крім Гіппократа, величезний вплив на розвиток медицини зробив римський лікар Клавдій Гален (129-201), що поклав основу «аптекарської науки» – фармакології. Він широко застосовував різні витяжки (витяжки) з лікарських рослин, настоюючи їх на воді, вині або оцті. Спиртові витяжки – екстракти і настойки знаходять широке застосування і в сучасній медицині. Дотепер фармацевти називають їх «галеновими препаратами».

Велика кількість лікарських препаратів рослинного та мінерального походження і способів їх приготування описано у творах великого середньоазіатського медика епохи Середньовіччя Абу Алі Ібн Сини – Авіценни (980-1037). Багато з цих засобів: камфора, препарати блекоти, ревеню та ін. – з успіхом використовуються досі.

Праці Авіценни заклали основу виникнення ятрохімії (від грец. Iatros – лікар) – лікарської, медичної хімії, основоположником якої є швейцарський природодослідник Теофраст Парацельс (1493-1541), дивним чином поєднував в собі талановитого лікаря і алхіміка.

Парацельс заклав основи медичної хімії, відкрив новий напрям у науці. Актуально досі твердження Парацельса про величезну важливість кількості вживаного препарату: «Все є отрута, ніщо не позбавлене отруйності, і все є ліки. Лише тільки доза робить речовину отрутою чи ліками».

До XIX ст. значно вдосконалилися методи отримання, очищення та аналізу хімічних речовин. Все новими фактами підтверджувалися ідеї Парацельса про хімічну природу біологічних процесів. Так, Гемфрі Деві, вивчаючи оксид азоту(I) N₂О, виявив, що вдихання невеликих кількостей цієї газоподібної речовини викликає сп’яніння, безпричинні веселощі і судомний сміх, вдихання великих кількостей (згадайте ідеї Парацельса про важливість дози!) знімає зубний біль. Ще більші кількості оксиду азоту (I) вводять людину в стан наркозу – повної втрати чутливості і свідомості. Відкриття Г. Деві анестезуючих, та знеболюючих, властивостей цієї речовини дозволило застосувати його в хірургічній практиці. Хіміки ж досі називають оксид азоту (I) «звеселяючим газом».

На початку XIX ст. були відкриті перші алкалоїди – біологічно активні азотомісткі органічні сполуки рослинного походження. Наприклад, до них відносять ефективний засіб для боротьби з малярією – алкалоїд хінін, отриманий з кори хінного дерева. Виділені алкалоїди стали все ширше застосовувати як лікарські, у тому числі знеболюючих засобів.

Були синтезовані і застосовані для лікарської практики хлороформ (трихлорметан) СНСl₃, сірчаний (діетиловий) ефір С₂Н₅ОС₂Н₅, нітрогліцерин (тринітрат гліцерину), що полегшує страждання при «грудній жабі» – стенокардії, і саліцилова кислота, що володіє протизапальною дією.

У другій половині XIX ст. в роботах видатного французького вченого Луї Пастера (1822-1895) знайшли блискуче підтвердження ідеї Авіценни про «найдрібніших тварин», що викликають і переносять захворювання. У наші дні навіть дитині знайомі слова «бактерія», «мікроб», «вірус».

Французькі лікарі зневажливо ставилися до відкриттів «якогось хіміка Пастера», поки він на практиці не довів, що зараження невиліковної тоді сибірської виразки і смерті від неї можна запобігти за допомогою створеної людиною вакцини. Тріумфом лікарських препаратів – вакцин і вакцинації як способу попередження захворювань та їх наслідків став, порятунок хлопчика, у березні 1885, якого погризла скажена собака. Інших способів уникнути смерті при зараженні сказом медицина не знає досі. Вакцинація дозволяє уникнути кору, віспи, поліомієліту, інших хвороб та їх ускладнень.

У 1909 р німецький вчений Пауль Ерліх отримав з’єднання миш’яку – сальварсан, перший ефективний засіб проти сифілісу. Роботи Ерліха заклали основи хіміотерапії  – лікування інфекційних, паразитарних та онкологічних захворювань ліками, що пригнічують життєдіяльність збудника хвороби або пухлинних клітин.

Ідеї ​​Ерліха отримали розвиток в роботах великого хіміка-органіка А. Е. Чичибабіна (1871 -1945) та англійського бактеріолога А. Флемінга (1881 -1955). А. Е. Чичибабін в роки Першої світової війни, коли в госпіталях тисячі людей страждали від відсутності або нестачі болезаспокійливих, антисептичних та протизапальних препаратів, розробив методи отримання знеболюючих препаратів з вітчизняної сировини, створив у Росії технології виробництва аспірину, фенацетину і салолу.

Відкриття А. Флемінгом в 1928 р пеніциліну – групи антибіотиків грибка Penicillium стало тріумфом вчення про антібіоз – явища антагонізму і смертельної боротьби мікроорганізмів один з одним: одні види бактерій, грибків пригнічують (в прямому сенсі слова – труять!) життєдіяльність інших за допомогою виділення мікроорганізмами в навколишнє середовище специфічних речовин – антибіотиків.

Антибіотики – потужна зброя. Потрапляючи в організм, вони знищують не лише патогенні, а й корисні мікроорганізми, наприклад мікрофлору кишечника. Крім того, хвороботворні мікроби, в свою чергу, набувають стійкості до «знайомих» їм антибіотиків, а вони, активно допомагаючи організму боротися з хворобою, дозволяють йому «розслабитися», поступово знижуючи рівень імунітету, послаблюючи його власні захисні реакції.

Речовини, що впливають на психіку людини, зовсім не винахід наших днів. Вже в давнину жерці готували дурманні ритуальні напої з різних трав і грибів, деякі з них використовуються шаманами й зараз, наприклад настоянка мухомора, а рецепти інших увійшли в повсякденну мову: згадайте характерний вираз «блекоти об’ївся». Здавна відомі і опіум, і гашиш.

З незапам’ятних часів опій, а потім і морфін лікарі використовували як знеболююче, снодійне і заспокійливий засіб, але з тих же пір було добре відомо, що застосовувати його треба з великою обачністю. Морфін не тільки знімає біль, але і викликає відчуття особливої ​​насолоди, приємні (спочатку) галюцинації. Поступово організм адаптується до наркотику, для досягнення бажаного ефекту дози доводиться збільшувати.

 

Органічна хімія і медицина

Органічна хімія найтіснішим чином пов'язана з медициною. Величезна кількість різноманітних лікарських засобів, якими володіє сьогодні медицина, в переважній більшості органічні сполуки. Хіміки-органіки в співдружності з медиками, мікробіологами та фармацевтами змогли не тільки встановити будову багатьох природних сполук, що використовуються в медицині, але й синтезувати деякі з них. Поряд з цим хіміки пішли по шляху створення сполук, хоча ті і відрізняються від природних, але мають аналогічні, а часто і більш ефективну дію. Більше того, були отримані нові лікарські засоби, які не знає природа, але здатні виліковувати багато хвороб.

Ліки бувають різні. Скільки хвороб, стільки і ліків. Часто буває й так, що одне і те ж захворювання лікують багатьма ліками. Зазвичай лікарські засоби класифікують за їх основними лікувальніми діями. Одні лікарські засоби мають протимікробну дію (наприклад, сульфаніламідні препарати: наприклад стрептоцид, норсульфазол, сельфален, фталазол, сульфадимезин та ін.) З їх допомогою вдається подолати інфекційні захворювання. Інші ліки допомагають зняти біль, але не викликають втрати свідомості (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, або аспірин, прарцетамол, анальгін та ін.) Існують ліки, що впливають на серце і кровоносні судини (нітрогліцерин, анапрелінн, дибазол ін). Антигістамінні - для лікування алергічних захворювань, протипухлинні для лікування злоякісних новоутворень і навіть психофармакологічні препарати, що впливають на психічний стан людини.

У більшості своїй лікарські препарати рідко бувають простими речовинами. Найчастіше це складні за хімічною будовою органічні речовини або їх суміші. І хоча кількість лікарських препаратів величезна, варто звернути увагу на - аспірин.

 

Аспірин і його дія на організм людини.

Грецький лікар Гіппократ писав у п'ятому столітті до нашої ери про порошок витягнутий з кори верби, який полегшував біль і знижував температуру. Цей засіб також згадується в текстах стародавніх шумерів, Лівану і Ассирії. Черокі та інші корінні американці використовували настій з кори для лікування гарячки та в інших лікувальних цілях протягом століть. Преподобний Едвард Стоун, вікарій із Чіппінг Нортон, Оксфордшир, Англія, в 1763 році відзначив, що кора верби є ефективним засобом у зниженні температури при гарячці.

Активний екстракт з кори, саліцин, був виділений і названий німецьким хіміком Іоганном Андреасом Бюхнером 1826 року. Більша кількість речовини була виділена 1828 року Анрі Леру, французьким фармацевтом. Раффаель Піріу, 1838 року зміг виділити чисту саліцилову кислоту. Саліцилова кислота також була виділена з трави гадючника в'язолистого німецькими дослідниками 1839 року.

Аспірин вперше синтезував німецький хімік Ш. Герхард в 1853г. шляхом ацетилювання саліцилової кислоти оцтовим ангідридом. Однак протягом 40 років ця реакція не привертала до себе уваги, і тільки в 1893р. інший відомий німецький хімік - Ф.Гофман подарував світу ці чудові ліки. Аспірин має знеболюючу, жарознижуючу, протизапальну і протиревматичну дію. Це один із найбільш вживаних препаратів у світі.

Саліцилова кислота – легкий кристалічний порошок або дрібні голчасті кристали без запаху, солодкувато-кислого смаку, мало розчинна у воді, розчинна у кип’ячій воді і спирті. Розчини мають кислу реакцію. При температурі 158-161ºС плавиться, а при обережному нагріванні переходить у газоподібний стан без розкладу.

Саліцилова кислота (2-оксибензоатна) – ароматична гідроксикарбонатна кислота, тобто сполука, молекула якої містить бензенове ядро і дві різні функціональні групи – гідроксильну й карбоксильну. Молекулярна формула кислоти – С₇Н₆О₃, молярна маса 138,12.

Саліцилова кислота має формулу C₆H₄(OH)COOH, погано розчинна у воді. Розкладається у киплячій воді та при розчиненні у лужних розчинах. Добре розчинні у воді неорганічні солі ацетилсаліцилової кислоти, проте такі розчини нестійкі та за цих умов ацетилсаліцилова кислота швидко гідролізується.

Дослідження 70-80-х років показали, що аспірин зменшує в’язкість крові, навантаження на серцевий м’яз, знижує рівень артеріального тиску, тим самим зменшує ризик гострої серцевої недостатності у вигляді інфаркту та інсульту. Його уживають як жарознижувальний, знеболювальний, дезинфікуючий і протизапальний засіб, при лікуванні простудих захворювань, ангіни, суглобового ревматизму.  Останнім часом досліджують вплив аспірину на ракові пухлини, так як вважають що він володіє протипухлинними властивостями.

Для досягнення бажаного результату слід дотримуватися доз рекомендованих лікарем, оскільки передозування препарату має зворотний ефект. Вживання аспірину й інших ліків, які зріджують кров можуть призводити до мікроскопічних кровотеч в шлунку й мозку. Група ризику – діти, люди похилого віку.

Нешкідливих ліків взагалі не буває. Що ж стосується аспірину, то потрібно знати: його не можна приймати на порожній шлунок. Аспірин може викликати внутрішньошлункову кровотечу. Але якщо потрібно терміново вдатися до аспірину, то запивати його потрібно склянкою молока.

Полімери в медицині

Велику роль в медицині грають синтетичні полімерні матеріали. З них роблять багато чого: від одноразових шприців до штучних клапанів серця. Медицина давно і з успіхом використовує різні полімерні матеріали.

Особливо часто їх застосовують у хірургії. Полімери використовують при операціях на кістках та суглобах, при закритті дефекту черепа, відновленні суглобовим зв'язок, сухожиль і т.д. З полімерів виготовляють різні протези внутрішніх органів - кровоносних судин, стравоходу, жовчних проток, клапанів серця та ін За допомогою пластиків виправляють окремі дефекти організму людини - заміняють частини носа, вушної раковини, очниці. При операціях на кровоносних судинах застосовують матеріал з лавсану, пропілену, капрону і кремнійорганічних полімерів. При цьому судинний протез «вростає» в тканини організму, виконуючи роль своєрідного каркаса, на якому формується нова стінка судини.

Широко застосовують полімерні матеріали в стоматології для виготовлення штучних зубів і протезів. Для цього найбільш придатними матеріалами виявилися поліакрилові полімери, які добре забарвлюються під колір власних зубів і ясен, не поглинають залишків їжі і не доступні для мікробів. У той же час вони досить еластичні і міцні.

Хороша сумісність поліакрилового пластику з сполучною тканиною дозволяє застосовувати його і для виправлення великих дефектів черепа. Останнім часом з цією метою почали використовувати фторпласт. Біологічно інертні кремнійорганічні сполуки застосовують для створення штучного кришталика ока.

В якості замінників людської крові застосовують синтетичні замінники - високомолекулярні хімічні сполуки, які за своїм фізично-хімічними властивостями близькі до плазми крові (полівініловий спирт, полівінілпіролідон).

Як відомо, втрата людиною половини крові викликає смерть. Але це відбувається не через втрату еритроцитів, а в результаті падіння кровоносного тиску. Кровообіг сповільнюється, температура тіла падає, порушується обмін речовин, настає кисневе голодування центральної нервової системи. Це призводить до зупинки дихання і серця. Кровозамінні рідини заповнюють тимчасово відсутню кров, підтримують необхідний тиск крові. Але на жаль, кровозамінники не можуть зв'язувати кисень. Тому зараз ідуть пошуки таких кровозамінників, які могли б пов'язувати кисень і доставляти його до клітин організму, а назад - оксид вуглецю (IV). Серед полімерів - кровозамінників з'явилися і такі які не тільки замінюють на короткий час кров, а й лікують. У молекули цих сполук введені речовини для лікування туберкульозу, склерозу; отримані поєднання полімерів - кровозамінників з антибіотиками, з протираковими препаратами. Утворюючи стійкі водні розчини, вони суміщаються з кров'яною плазмою і не чинять на живий організм негативного впливу. Так вирішується завдання використання полімерів як пролонгаторів - засобів, що продовжують дію ліків.

Полімерні матеріали застосовують для пакування лікарських препаратів та створення складних медичних приладів (апарати «штучне серце» - АІК, «штучні легені», «штучна нирка» та ін.) Медичну практику увійшли і зайняли гідне місце шприци одноразового користування.

Асортимент полімерних матеріалів, використовуваних в медицині, з кожним роком розширюється. Це поліетилен низького тиску, пінополіуретан, поліпропілен, епоксидні, поліефірні та кремнійорганічні полімери. Знайшли застосування і спеціальні клеї, які при хірургічному втручанні можуть склеювати тканини, замінюючи шовний матеріал. Не відмовилися в медицині і від гуми: від гумової грілки до спеціальнго гумового надувного ліжка для хворих з обширними опіками.

Хімічні антисептичні речовини

Існує величезна кількість дезінфікуючих засобів, проте велика частина з них в тій чи іншій мірі надає шкідливу дію на тканини ранової поверхні. Тому застосування цих розчинів повинно бути розумним, з урахуванням їх шкідливого впливу і за показаннями.

Розчин перекису водню (Sol. hydrogenii peroxydi diluta) - безбарвна рідина, що є слабким дезинфікуючим засобом, володіє хорошим дезодоруючим (знищує запах) ефектом. Застосовують перекис водню у вигляді 3% розчину: при контакті перекису водню в рані з гноєм і кров'ю виділяється велика кількість кисню, в результаті нього утворюється піна, яка очищує рану від гною, залишків загиблих тканин. Розчин перекису водню широко застосовується для розмочування засохлих пов'язок, при перев'язках.

Калію перманганат (Kalii permanganas) - кристали темно-фіолетового  кольору, легко розчиняються у воді. Розчин має слабку дезінфікуючу та дезодоруючу дію. Для обробки гнійних ран застосовують 0,1-0,5% розчини; як дубильний засіб при опіках; виразках, пролежнях - 5%розчини.

Борна кислота (Acidum boricum) - білий кристалічний порошок, розчиняється у воді. Застосовується у вигляді 2% розчину для промивання слизових оболонок, ран, порожнин.

Спиртовий розчин йоду (Tinctura jodi) (настоянка йоду). Застосовується для дезінфекції операційного поля і рук хірурга, для дезінфекції шкіри при пораненнях, змазування саден і подряпин.

Йодонат (Iidonatum) - темно-коричнева рідина із слабким запахом йоду. Легко змішується з водою. Застосовується у вигляді 1% розчину для обробки операційного поля і в екстрених випадках - для обробки рук.

Йодоформ (Iodoformium) випускається у вигляді порошку; з нього можуть виготовлятися мазі або емульсії. Застосовується для лікування гнійних ран.

Хлорамін Б (Chloraminum В) - білий чи злегка жовтуватий кристалічний порошок з характерним запахом хлору, легко розчинний у воді, чинить антисептичну та дезодоруючу дію. Для промивання гнильних ран застосовують 1-2% розчин для дезінфекції рук, рукавичок, інструментів - 0,25-0,5% розчин. Зберігати розчин потрібно в темному посуді. При зберіганні препарат у розчині через кілька днів розкладається і втрачає свої антисептичні властивості.

Ртуті дихлорид (сулема) (Hydrargyri dichloridum) - двухлориста ртуть, важкий білий порошок, добре розчинний у воді. Розчини сулеми застосовують у розведенні 1 : 1000. Сулема - сильна отрута, легко всмоктується навіть через неушкоджену шкіру, викликаючи смертельні отруєння. Тому її слід зберігати в шафах, які замикаються з етикеткою, чітко позначає, що це отрута. Застосовують сулему в основному для дезінфекції предметів догляду за інфекційними хворими, рукавичок.

Диоцид (Diocidum) - містить ртуть, антисептик, двокомпонентного  складу, з якого за спеціальною методикою готують розчин, що володіє великою бактерицидною дією. Застосовують для обробки рук в розведенні 1:5000. Найбільш часто застосовують для стерилізації пластмасових виробів та інструментів в розведенні 1:1000.

Коларгол (Collargolum) - колоїдне срібло, розчинне у воді (колоїдний розчин). Розчин темно-коричневого або червоно-бурого кольору, має бактерицидну, в'яжучу і припікаючою дією. Для спринцювань, для клізм, промивання очей, порожнин носа застосовують 0,2-1% розчин, для припікання - 5-10% розчин.

Срібла нітрат (Argenti nitras), або ляпіс, - сильнодіючий  антисептичний засіб, що має припікаючою і протизапальною дією. Слабкі розчини нітрату срібла (1:3000) застосовують для промивання порожнини сечового міхура, 10-30% розчини - для припікання грануляцій у рані та ін.

 Спирт етиловий (Spiritus aethylicus) - безбарвна рідина з характерним запахом, застосовують у вигляді 70% і 96% розчинів для дезінфекції ріжучого інструментарію (скальпель, ножиці та ін), шовного матеріалу (шовк), операційного поля, дезінфекції та дублення рук хірурга і шкірних покривів навколо ран.

Бактерицидність спирту різко зростає при додаванні в нього тимолу та анілінових барвників. Спиртовий розчин тимолу (1:1000) - високоефективний антисептичний препарат, що по ефективності в 30 разів перевищує 3% розчин карболової кислоти, але не має її негативних властивостей (різкий запах, подразнювальну дію і т. д.).

Розчин брильянтового зеленого (Viride nitens). Застосовують спиртовий 1% розчин для стерилізації інструментів, змазування шкіри при гнійничкових ураженнях, саднах і подряпинах.

Розчин метиленового синього (Methylenum coeruleum).  Спиртовий 2% розчин застосовують при лікуванні опіків, водний 0,02% розчин - для промивання порожнин.

Дегмин (Degminium) - похідне високомолекулярних спиртів і гексаметиленамина, легко розчинний у воді, має значну бактерицидну дію, застосовується 1% розчин для обробки рук та операційного поля.

Етакрідіна лактат (Aethacridini lactas), або риванол -  дрібнокристалічний порошок жовтого кольору, мало розчинний в холодній воді, легше - у гарячій. Для промивання порожнин і гнійних ран застосовують 0,05% розчин.

Фурацилін (Furacilinum) - кристалічний порошок жовтого кольору, дуже мало розчинний у воді, є добрим антисептиком, чинним на більшість гноєтворних мікробів. Використовують в розведенні 1:5000 для промивання гнійних ран, порожнин, опікових поверхонь, пролежнів.

Розчин аміаку (Sol. Ammonii caustici), або нашатирний спирт, - прозора рідина з різким запахом, легко розчинна у воді. Для миття рук, обробки забруднених ран і операційного поля застосовують 0,5% розчин.

 

Аптечка першої допомоги.

Прийом «Домашня пошта».  

Наприкінці минулого заняття студентам було запропоновано підготувати проект на тему: «Аптечка першої допомоги». (див. додаток 2)

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

 

Задача 1.

Молярна маса одного з найвідоміших вітамінів у чотири рази більша за молярну масу карбон(IV) оксиду. Співвідношення мас хімічних елементів у молекулі речовини-вітаміну таке:  m(C) : m(Н) :  m(О) = 9 : 1 : 12. Укажіть число атомів у молекулі цієї речовини. Назвіть цю речовину.

 

 

Задача 2.

Суспензія для лікування шкіри «Анти-акне» містить 2% саліцилової кислоти, 5% сірки, 15% цинк оксиду. Обчисліть масу активних компонентів лікарського засобу для приготування одного флакону препарату масою 30г.

 

Прийом «Міні-практикум»

Здійснити перетворення та вказати до котрого класу відносяться  утворені органічні речовини.

метан → ацетилен → етилен → етанол → етаналь → оцтова кислота → оцтово-метиловий естер.

 

V. Підсумок заняття. Рефлексія.

Прийом «Рефлексійна анкета». Пригадавши матеріал заняття, пропонується студентам дати відповідь на декілька запитань.

• Післявивчення даної теми я буду …
• Даний матеріал дав мені для життя …
• Для себе я дізнався (дізналася) …
• Я хотів би (хотіла б) дізнатися про …

 

VІ. Домашнє завдання.

•    Використовуючи додаткові джерела інформації знайти відповідь на такі запитання:

1. Розчином якого отруйного газу лікуються на курортах?
2. Як називається метал, що викликає лихоманку?
3. Назвіть метал, вимірювач температури.
4. Який метал використовують для захисту від рентгенівських променів?
5. Який метал має бактерицидні властивості?
6. Нестача якого хімічного елемента в організмі людини призводить до карієсу?
7. У якій сукні можна загоряти?