Урок" Хто - небудь у цьому світі обов’язково створений для тебе … (за сонетами Петрарки)"
Мосійчук Ірина Антонівна,
вчитель – методист зарубіжної літератури
та російської мови
Висоцької ЗОШ І – ІІІ ступенів
Висоцької сільської ради
Дубровицького району
Рівненської області
8 клас. ТЕМА: Хто - небудь у цьому світі обов’язково створений для
тебе … (за сонетами Петрарки)
МЕТА: за допомогою художнього слова передати учням красу почуттів і переживань автора, розкрити через спогади тугу закоханого та тим самим поглибити знання учнів про Лауру; викликати зацікавленість творчістю Петрарки; розвивати зв’язне мовлення та творче сприймання учнями поезії; виховувати почуття прекрасного та розуміння краси слова.
ОБЛАДНАННЯ: збірка поезій Петрарки; на кожній парті – сонети, необхідні для роботи на уроці; квітка папороті; дитячі ілюстрації; дзеркало; запис музики Ліста «Сонети Петрарки» (для фортепіано); квіти.
ТИП УРОКУ: урок – подорож у світ поезії Петрарки
ЗАПРОШЕНІ: батьки, вчителі, місцевий поет Петро Паливода
ЕПІГРАФ: Хто смів сказать,
Що не богиня ти?
Іван Франко
ХІД УРОКУ
ВЧИТЕЛЬ. Мої юні друзі! Звертаюся до вас сьогодні мовою землі святої, мовою матері кожного із нас. Бо вона, мова, є найбільш живим, найбільш різностороннім та міцним зв’язком, що з’єднує минулі, сучасні і прийдешні покоління народів в одне велике, історично живе ціле.
Слово дійшло до нас через віки. Через шість століть донесло воно до нас славу великого італійського поета Франческа Петрарки, літературна спадщина якого і досі хвилює душу кожної людини. Адже поет, як ніхто інший, за допомогою звичайного слова зумів передати найкраще людське почуття. Бо коли кохаєш, то таке багатство відчуваєш у собі, стільки ніжності, привітності… Навіть не віриться, що людина здатна на такі почуття… Де й беруться слова, щоб передати це…
Як не любов, то що ж це бути може?
А як любов, то що ж таке вона?
Добро? – Та ж в ній скорбота нищівна!
Зло? – Але ж муки ці солодкі, Боже!..
Так писав у 132 сонеті Франческо Петрарка. Всі свої вірші (а їх більше 360) він об’єднав у збірці «Канцоньєре» і присвятив прекрасній донні.
Сьогодні на уроці ми поговоримо про те, як у сонетах Петрарки розкривається образ Лаури. До нас на зустріч прийшли ті люди, до яких ми звернулися за допомогою, готуючись до розмови про чарівну донну.
Розпочати нашу бесіду хочу листом, який надійшов на мою адресу від учня 8 класу. Прізвище називати не буду, адже ми ще раніше домовлялися з вами, що ви надсилатимете на мою адресу листи із запитаннями, відповідь на які ви хотіли б отримати. При цьому ім’я автора не буде названо.
Ось цей лист: «Я, як і кожна людина, люблю мріяти. Особливо в теперішній складний час. Чимало вечорів присвячую роздумам. І ось одного разу мою думку перервали слова, що звучали по радіо:
В полях, де тиша й самота німа,
Замислений, я манівцем блукаю
І тільки тих стежок не уникаю,
Де й сліду людської ноги нема.
Я від людей ховаюсь недарма —
Цікавість марна в них не знає краю:
Яким таємним пломенем палаю —
Дізнатись кожен хоче крадькома.
Від чого думи й серце в неспокої —
Те знає тільки затишок дібров,
Струмки та ниви й пагорби зелені.
Проте немає глушини такої,
В якій би не знайшла мене любов,
Щоб знов вести розмови нескінченні.
Я зачаровано слухав передачу, адже слова здалися такими знайомими. Але де я їх чув?.. Ага! Це ж, здається, Петрарка!.. Дійсно, передача була присвячена його творчості. Я, чесно кажучи, ніколи не був прихильником літератури, та ще й такої, коли мусиш готуватися до уроку, не маючи підручника.
Але Петрарка зі своїми сонетами зробив переворот у моїй душі. Передача по радіо знову нагадала мені про чудові твори італійського поета.
Соромно зізнатися, та я, рахуючи себе дорослою людиною, мало що знаю про Лауру. Тож скажіть, будь ласка, чому Петрарка говорить про прекрасну донну? Яку роль відіграла вона у його житті?»
ВЧИТЕЛЬ. На мою думку, діти, соромитися тут нічого. Відрадним є те, що учень хоче дізнатися більше про Лауру. Давайте допоможе нашому однолітку у розв’язанні його проблеми.
УЧЕНИЦЯ. Мені приємно, що учень – незнайомець зацікавився поезією Петрарки, хоче більше дізнатися про Лауру. Ось коротка історія зустрічі поета з Лаурою: 6 квітня 1327 року в церкві святої Клари в Авіньйоні 23 – річний Петрарка зустрів жінку, в яку закохався на все життя і яку оспівав під іменем Лаури. Та в 1348 році в розквіті життя Лаура помирає. Її смерть глибоко вразила поета. До кінця своїх днів, до останнього подиху Петрарка залишився вірним пам’яті Лаури.
Якось поет зізнався, що кохання до Лаури було для нього провідною зорею. На жаль, нічого достовірно не відомо про справжню Лауру. Дослідники творчості Петрарки вважають, що її ім’я – це поетичний псевдонім, який походить від слова «лавр», що означає символ слави.
ВЧИТЕЛЬ. Дякую за змістовну розповідь. Які, діти, запитання, пов’язані з іменем Лаури, вас зацікавили?
УЧЕНЬ. Творчість Петрарки мене дуже схвилювала. І ось, готуючись до сьогоднішньої зустрічі, у мене виникло таке питання: «Чиї традиції наслідує Петрарка, оспівуючи прекрасну донну?» Відповіді на це питання я не зміг знайти. Тому звернувся за допомогою до свого дідуся, адже він також пише вірші, і запросив його на сьогоднішній урок, щоб і мої товариші змогли почути цікаву розповідь.
ВЧИТЕЛЬ. Вам слово, Петре Васильовичу.
ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ ПАЛИВОДА. Чесно кажучи, про Лауру я раніше нічого не знав. Та нещодавно мій онук звернувся до мене з проханням: «Дідусю, може ти знаєш що – небудь про Франческа Петрарку?» Я відповів, що не чув досі такого імені. Тоді Ігор розповів мені про Петрарку, про його Лауру. Розповів те, що чув на уроках зарубіжної літератури. Мене зацікавила його розповідь. Одразу ж кинувся шукати збірку поезій Петрарки.
Сонети італійського поета зачарували мене. Знайомлячись із роботами щодо творчості цієї людини, я довідався, що лірика Петрарки була продовженням і розвитком багатьох рис лицарської поезії пізнього Середньовіччя. Поети – трубадури вперше в середньовічній літературі звернулися до теми кохання, теми зображення людських почуттів і переживань. Слідом за трубадурами Петрарка оспівує у віршах даму, прекрасну, горду, зберігаючи при цьому риси образу реальної жінки, вибравши форму сонета. Усі вони розділені на дві частини: «На життя донни Лаури», «На смерть донни Лаури» та розповідають про героїню любовної лірики Петрарки.
Я вирішив продовжити цю традицію. І у зв’язку з цим написав декілька рядочків, які пропоную вашій увазі:
Ти чаруєш своєю красою
Та ще й гарна на плечах коса.
Ти вмиваєшся вранці росою,
Щоб не в’яла дівоча краса.
Ти чаруєш своєю ходою,
Бо така в тебе ніжна вона.
І як тільки я стрінусь з тобою,
Ти єдина для мене, одна…
Стан чарує мене тополиний
І усмішка твоя золота.
Я кохаю тебе, як перлину,
Манить ніжно до тебе краса.
Як зустрінусь – я зовсім німію,
Очі серце пронизують вмить.
Від кохання душа молодіє,
А твій погляд мене полонить.
ВЧИТЕЛЬ. Дозвольте мені, Петре Васильовичу, подякувати Вам за таку цікаву розповідь та чудову поезію.
Звертаюся до учнів. Виявляється, діти, …
УЧЕНЬ ПЕРЕБИВАЄ. Ірино Антонівно, вибачте, що перебиваю Вас, але мені здається, що ще хтось має прийти до нас на урок.
ВЧИТЕЛЬ. Чому ти так вирішив? Адже ми зібралися усі. Крім того, є ваші батьки, учителі, яких ви запросили на урок.
УЧЕНЬ. Я розумію, але у мене якесь таке передчуття …
ВЧИТЕЛЬ. Ну що ж, ти не помилився. Зустрічаймо ще одну гостю.
Заходить Лаура.
ЛАУРА. Дивлюсь я просто людям в вічі,
В усьому щира повсякчас,
Природний колір на обличчі,
Не маю штучних я прикрас.
Ласкава, ввічлива, чутлива
І ніжність світиться в очах.
Я – донна добра й чарівлива-
В усіх я житиму серцях.
Про мене вам Петрарка розказав,
А вчитель ваш на зустріч цю позвав.
Сідає у спеціально відведене місце.
ВЧИТЕЛЬ. Хто ця, діти, «донна добра й чарівлива»? .. Так, це Лаура. Виявляється, її ім’я стало всесвітньовідомим. Скажіть, будь ласка, чому Лаура – це ідеальний образ коханої, що став предметом поетичного уславлення?
УЧЕНИЦЯ. Лаура – це ідеал краси і духовної досконалості. Але вона – земне створіння. Ми вже говорили, що Петрарка вперше зустрів Лауру в церкві святої Клари 6 квітня 1327 року. Він дякує Богові за те, що той подарував цю зустріч. І зразу ж якоюсь таємницею овіяно цей образ, образ Лаури, бо місце народження героїні невідоме. Є припущення, що це Авіньйон чи одне із містечок поруч із маєтком Петрарки у Воклюзі:
Кто мирозданье создал, показав,
Что замысел творца не знал изъяна,
Кто воплотил в планетах мудрость плана,
Добро одних над злом других подняв;
Кто верный смысл ветхозаветных глав
Извлек из долголетнего тумана
И рыбаков Петра и Иоанна
На небе поместил, к себе призвав,
Рождением не Рим, но Иудею
Почтил, затем что с самого начала
Смиренье ставил во главу угла,
И ныне городку, каких немало,
Дал солнце – ту, что красотой своею
Родному краю славу принесла.
Переклад Солоновича (Сонет 4)
УЧЕНИЦЯ. Мені здається, на протязі усього свого життя поет говорить лише про ту,
… кто меж подруг сияет,
Огнём очей ко мне обращена…
(Із сонету 7)
Тихенько звучить музика Ліста «Сонети Петрарки» (для фортепіано)
УЧЕНЬ. А я думаю, що прекрасна донна дійсно вдихнула в душу закоханого героя щось незвичайне. Ось як він говорить про це у сонеті 61:
Благословен день, месяц, лето, час
И миг, когда мой взор те очи встретил!
Благословен тот край, и дол тот светел,
Где пленником я стал прекрасных глаз!
Благословенна боль, что в первый раз
Я ощутил, когда и не приметил,
Как глубоко пронзен стрелой, что метил
Мне в сердце Бог, тайком разящий нас!
Благословенны жалобы и стоны,
Какими оглашал я сон дубрав,
Будя отзвучья именем Мадонны!
Благословенны вы, что столько слав
Стяжали ей, певучие канцоны, -
Дум золотых о ней, единой, сплав!
Переклад В. Іванова
Тільки вдумайтеся в ці рядки…
УЧЕНИЦЯ. Мабуть, Лаура була настільки чарівною, що заполонила душу Петарки. Мабуть, для неї було характерно щось особливе, бо хіба про звичайну жінку можна так сказати:
…Дає вона мені думок любовних рій,
Що до високої возносять благостині,
Ганьбуючи добром, таким звабливим нині;
Вона осмілює мене у цій пустині
І в небеса веде по стежечці крутій,
І вже мені дарує упокій…
Із сонету 13. Переклад Анатоля Перепаді
Краса Лаури настільки засліпила поета, що він відносить себе до людей, котрі готові віддати за «желанний миг», за зустріч із коханою своє життя. І з плином часу образ незрівнянної Лаури не згасає:
… Мої думки тоді лиш зійдуть в діл,
Коли не буде зела у лаврині…
Із сонету 30
Переклад Анатоля Перепаді
Як розуміти ці слова? Зовсім просто: лише тоді герой перестане мріяти про кохання до Лаури, коли не буде зеленіти лавр, тобто ніколи.
МУЗИКА перестає звучати.
ВЧИТЕЛЬ. Виходячи із вище сказаного, стає зрозуміло, що кохання – це велика радість. Скажіть, будь ласка, чи принесло кохання відчуття радості поетові?
УЧЕНИЦЯ. Чи було кохання Петрарки до Лаури радістю?.. Я думаю, ви самі зможете відповісти, коли прослухаєте сонет 74:
Я изнемог от безответных дум —
Про то, как мысль от дум не изнеможет
О вас одной; как сердце биться может
Для вас одной; коль день мой столь угрюм
И жребий пуст — как жив я; как мой ум
Пленительной привычки не отложит
Мечтать о вас, а лира зовы множит,
Чтоб брег морской — прибоя праздный шум.
И как мои не утомились ноги
Разыскивать следы любимых ног,
За грезою скитаясь без дороги?
И как для вас я столько рифм сберег? —
Которые затем порой не строги,
Что был Амур к поэту слишком строг.
Переклад В. Іванова
УЧЕНИЦЯ. А мені здається, що закоханий поет крізь усі страждання, прикрості, невдачі й турботи кохає Лауру. Адже
Їй досить усміхнутися, цій панні,
Явивши неподобну нам красу,
Як кида сицилієць працю всю
І горна більш роздмухувать не стане…
… Поблідли злі зірки від Її лику
Й тікають з неба. Це таки Вона,
Та, за якою тільки сльози лити.
Із сонету 42. Переклад Анатоля Перепаді
Тобто, кохання наповнюється сльозами закоханого.
МАМА одного із учнів класу. Дозвольте і мені доповнити відповіді учнів, бо до уроків, на яких вивчалася творчість Петрарки, довелося нам готуватися усією сім’єю. Отож, ми дізналися, що, спостерігаючи за вікнами будинку, де проживає його кохана, Петрарка бачить два сонця. Перше – це вона сама, бо з’являється у вікні лише тоді, коли їй заманеться, і друге – справжнє сонце, що заливає вікна Лаури в полудень.
Мені здається, не всі можуть порівняти свій ідеал із сонцем, використовуючи поетичні рядки, як зробив це Петрарка у 100 сонеті:
Окошко, где одно из солнц горит
По прихоти, другое ж – в час зенита…
Переклад В. Іванова
Та й інші слова підбирає поет, щоб показати чарівність коханої, про що говорить 112 сонет:
Сеннуччо, хочешь, я тебе открою,
Как я живу? Узнай же, старина:
Терзаюсь, как в былые времена,
Все тот же, полон ею лишь одною.
Здесь чуткою была, здесь ледяною,
Тут мягкой, тут надменною она;
То строгости, то благости полна,
То кроткая, то грозная со мною.
Здесь пела, здесь сидела, здесь прошла,
Здесь повернула, здесь остановилась,
Здесь привлекла прекрасным взором в плен;
Здесь оживленна, здесь невесела…
Все мысли с ней — ничто не изменилось,
Ничто не предвещает перемен.
Переклад В. Іванова
Поет хоче померти від кохання, але саме воно повертає йому життя; він страждає, але й радіє за свій біль: «Стократно в день рождаюсь, умираю…» - говорить поет у 69 сонеті.
Дійсно, лише в такому випадку кохання є великою радістю. Ми, батьки, проймаємося гордістю за те, що зарубіжна література сприяє вихованню у наших дітей прекрасних людських взаємин.
ВЧИТЕЛЬ. Виходячи з почутого, ми зрозуміли, що кохання для Петрарки було великою радістю. А чи завжди це так? Чи завжди Петрарка пам’ятає про свою Лауру? Наприклад, під час подорожі через Арденський ліс у Францію.
УЧЕНИЦЯ. Так, Петрарка дійсно подорожував лісом, причому сам. Пізніше він згадував, що подорож ця була цікавою. Поет насолоджувався красою природи, бо
…взору мнится чудо:
Она - в бору, среди подруг, на кручах,
И милой речью полон шорох в чаще..
Із сонету 76. Переклад В. Іванова
А далі він бачить дивний край, світлу ріку, маючи на увазі долину Рони, якою Петрарка може пройти до Авіньйона, де перебуває його «светоч» (із сонету 71), його «…древо с кроной золотою…» (із сонету 72). Уподоблюючи Лауру лавру, під яким розкинуто тенета із золота і перлів, тобто із волосся і намиста Лаури, автор говорить, що випадково потрапив у ці тенета:
…. Любовь меж трав раскинулась силком,
Из жемчуга и золота сплетённым, -
Под милым древом, искони зелёным,
В чью сумрачную тень я был влеком…
Із сонету 181. Переклад Ефроса
Таким чином, думки про кохану ніколи не покидали поета.
ВЧИТЕЛЬ. Ми з вами говоримо про кохання, яке оспівував Петрарка. Представником якої епохи є цей поет? (Учні відповідають). Так , Петрарка представляє епоху Відродження. Проте нам відомо, що кохання оспівували і поети античності. Скажіть, будь ласка, можливо, і Петрарка проводить перед Лаурою, в її честь творців і героїв античності?
УЧЕНЬ. Відповіді на це запитання ми не змогли знайти, тому звернулися за допомогою до вчителя української літератури та першої вчительки.
ВЧИТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. Дійсно, Петрарка проводить перед Лаурою, в її славу великих митців і героїв античності. Свідченням цього є сонет 186:
Когда б Вергилий и Гомер видали
Благое солнце, льющее мне свет, -
Каким восторгом был бы гимн согрет,
Где гений свой они в одно смешали.
Тогда б Эней, Улисс и прочих славных цвет,
И тот, кем Рим жил 56 лет,
И тот, чью кровь пролить Эгисту дали.
С древнейшим цветом чести и побед
Наследственно похож своей судьбою
Новейший цвет красы и дел благих:
Тот в грубых песнях Эннием воспет,
А этот – мной да внемлет с добротою
Моим стихам и не отвергнет их!
Переклад Ефроса
Тут Лаура постає перед нами, як «…благое солнце…». Побачивши її, Гомер і Вергілій могли б створити гімн. Поруч із Енеєм, Ахіллом, Уліссом та іншими напівбогами згадується « … тот, чью кровь пролить Эгисту дали…», тобто Агамемнон, згадується «…тот, кем Рим жил 56 лет…», тобто імператор Август. А доля улюбленого героя Петрарки Сципіона Африканського Старшого і Лаури, про яку поет говорить «…Новейший цвет красы и дел благих», подібна тим, що про Сципіона колись складав вірші римський поет Енній, а Лауру прославляє він.
ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА учнів 8 класу. А я хотіла б розповісти вам, діти, ось що: пізніше, коли Лаура померла, Петрарка згадує ім’я Титона, міфологічного коханого Аврори, яка кожну ніч приходила на побачення. Цьому протиставляється гірка доля поета, який зможе побачити свою кохану лише на небі ціною свого життя. І розповідь про це іде в сонеті 291:
… Титон, ты знаешь каждый раз, что скоро
Сокровище своё получишь ты,
Тогда как мне до гробовой черты
Любезным лавром не лелеять взора.
Счастливый! Чуть падёт ночная тень,
Ты видишь ту, что не пренебрегала
Почтенными сединами твоими.
Мне полнит ночь печалью, мраком – день
Та, что с собою думы увлекла,
Взамен оставя от себя лишь имя.
Переклад В. Іванова
Таким чином, згадка про античність дає нам змогу краще зрозуміти відношення Петрарки до Лаури.
ВЧИТЕЛЬ. Дякую Вам, колеги, за цікаву та змістовну розповідь.
Вчитель продовжує на фоні музики:
Краса Лаури – неповторна. І ми, діти, говорили сьогодні, що природа долини Рони асоціюється з красою Лаури. Можливо, любов до Лаури робить навколишнє середовище дорогим поетові? Що ви думаєте відносно цього?
УЧЕНЬ. Так, кохання допомагає розкрити герою красу навколишнього середовища, бо закохана людина бачить навколо себе щось нове.
- 2 хвилини музика звучить голосніше, потім – тихіше. Учень продовжує на фоні музики.
Ось як говорить про це Петрарка у сонеті 162:
Щасливі квіти й благовісні
Прим’яті донною на самоті;
Пісок, що береже сліди святі
Чудових ніжок під листком купави;
Гаї прозорі, віти, наче пави,
Фіалки у любовній блідноті,
Ліси вільготні, тихі та густі,
Куди не входить сонце величаве;
О краю мій, о ріки голубі,
Ви омиваєте Лаури очі,
Їх блиск перебираючи собі.
Прекрасні ви в своєму непороччі!
А там підводні скелі серед ночі
Горять в мого закохання журбі.
Переклад Д. Павличка
Звідси видно, що, говорячи про красу природи, поет кожну травинку, кожну квіточку порівнює з Лаурою.
Мабуть, почуття Петрарки до Лаури передалося і природі, яка помічає чарівність, привабливість героїні й схиляється перед нею.
Вона ступає тихо на траву-
І разом квітів запашних бутони
Лілові, жовті, пурпурові
Спішать розкритися, неначе чарівні…
Із сонету 165. Переклад Анатоля Перепаді
Учень, читаючи цей уривок із 165 сонету, підходить до Лаури. Бере її за руку. Двоє учнів роблять «стежку» із квітів, по якій учень проводить Лауру до дзеркала, залишає її там, а сам разом з тими, що «робили стежку» із квітів, сідають на місце.
ВЧИТЕЛЬ. Діти, а це запитання виникає саме по собі, коли говориш про кохання: чи був суперник у Петрарки, адже Лаура така приваблива? Як ви думаєте?
УЧЕНЬ. Відверто кажучи, запитання це складне. Готуючись до сьогоднішньої розмови, я переглянув чимало літератури, але ніде не згадується суперник Петрарки. Лишається аналізувати сонети. І тут я знайшов дещо цікаве: виявляється, суперник був у поета. І ним, хоча це дуже дивно, Петрарка називає дзеркало, в яке так любила дивитися Лаура. Він, суперник, наговорює на поета і є перепоною на шляху до серця коханої. Тільки таємно поет може наближатися до чарівної Лаури. Однак закоханий нагадує недосяжній красуні, що її може спіткати участь Нарциса, який милувався своїм відображенням у струмку і перетворився на квітку. Хоча такої квітки, як Лаура, звичайні трави негідні. Так з’явився 45 сонет:
Мой постоянный недоброжелатель,
В ком тайно вы любуетесь собой,
Пленяет вас небесной красотой,
В которой смертным отказал Создатель.
Он вам внушил, мой злобный неприятель,
Лишить меня обители благой,
И сени, что достойна вас одной,
Увы! я был недолго обитатель.
Но если прочно я держался там,
Тогда любовь к себе самой внушать
Вам зеркало едва ль имело право.
Удел Нарцисса уготовлен вам,
Хоть нет на свете трав, достойных стать
Цветку неповторимому оправой.
Переклад В. Іванова
ГОВОРЯЧИ останні три рядки, учень підходить до Лаури, бере її за руку і виводить із класу.
ВЧИТЕЛЬ. Нам відомо, що на протязі 21 року Петрарка оспівує неповторність Лаури. Та раптово коханої не стало. Не дивлячись на це, поет до останніх днів свого життя згадує про неї. Яка ж причина цього?
УЧЕНИЦЯ розповідає на фоні музики. Мрії про кохану, про її чарівність давали поетові наснагу до життя. На схилі віку Петрарка, перебираючи свій архів, знайшов сонет, який раніше для нього не подобався. Дещо переробивши, поет пише нові рядки, які пояснюють, чому образ Лаури завжди з ним:
Меня влечёт привычной думой к ней,
Кого не может в памяти смыть лета.
Вновь предо мной, как в те года расцвета,
Она стоит в лучах звезды своей…
Із сонету 336. Переклад В. Іванова
Петрарка неодноразово підкреслював, що спів пташок, швидкий біг по морю яскравих суден, ясне небо при появі зорі, білий сніг, що падає без вітру, поле, переповнене квітами, золото, срібло, які переливаються – все це перемогла краса і чарівність його донни, забути яку просто неможливо…
ВЧИТЕЛЬ. Ми сьогодні, діти, не раз підкреслювали чарівність, привабливість Лаури, які оспівав Франческо Петрарка у своїй поезії. Але не тільки він і не лише у такій формі. Познайомившись із архівними документами, я дізналася, що у Петрарки був товариш, художник Сімоне Мартіні, який погодився написати портрет Лаури. Написати на замовлення Петрарки.
Крім того, пропоную вашій увазі декілька робіт ваших попередників (переглядаємо виставку дитячих малюнків)
А такою постала Лаура в моїй уяві (показую портрет Лаури і прикріплюю на дошці біля портрета Петрарки)
І тепер, коли ми бачимо Петрарка і Лауру разом, переконуємося в тому, що « Хто – небудь у цьому світі обов’язково створений для тебе» - як говорить індійська мудрість.
Лаура (говорячи це, до класу запрошую Лауру) стала тою КВІТКОЮ ПАПОРОТІ, яку шукає кожна людина усе своє життя. Ця квітка принесла Петрарці щастя і спалахнула в його душі так яскраво, як оця (вмикаю штучну саморобну квітку папороті). Вона зібрала сьогодні і дорослих, і дітей. Разом з тим, допомогла зрозуміти одну таємницю людських взаємин: КВІТКА ПАПОРОТІ ІСНУЄ В ДУШІ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ.
В цей момент до класу входить учениця у костюмі квітки папороті, підходить до кожного присутнього на уроці та промовляє:
Дивіться, люди, - я жива
І доторкніться ви до мене.
Я рада, що зустріч ця
З’єднала вас і мене…
Повірте в казку цю чудову…
Загадуйте бажання вмить…
І папороті цвіт моєї знову
Всі ваші помисли здійснить…
ВЧИТЕЛЬ. Думаю, настане час і ви, друзі, також знайдете квітку папороті, яка принесе вам щастя.
А вдома виконайте, будь ласка, таке завдання:
- Напишіть твір – роздум на тему: «Сила почуття Петрарки…»
- Намалюйте портрет Лаури.
- Спробуйте розповісти про Лауру, про почуття Петрарки у віршованій формі.
А на завершення уроку хочу сказати ось що: я думаю, що сьогоднішня зустріч, об’єднавши представників різних поколінь, допомогла переконатися нам у тому, що поезія Петрарки – це древня й вічно юна оселя людського розуму, скарбниця думок, що освітлює нам стежку у майбутнє. То ж нехай дорога до неї, до поезії, завжди буде відкрита кожному, хто небайдужий до неї.
ЛІТЕРАТУРА
- Абрамсон М. Л. Від Данте до Альберти. М.: «Наука», 1979.
2. Енциклопедичний словник юного історика / сост. Елманова Н. С., Савичева Е. М. М: «Прес-педагогіка-прес» , 1994.
3. Ф. Петрарка. Сонети; Канцони, секстин, балади, мадригали, автобіографічна проза. Передмова та примітки Н. Томашевского. - М.: Правда.1984.
4. Поезія Петрарки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lib.ru/POEZIQ/PETRRKA/petrarka1_1.txt - Заголовок з екрану.
5. Ревуненкова Н. В. Ренессанское вільнодумство й ідеологія Реформації. М.: «Думка» , 1988.
6. Франческо Петрарка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/ - Заголовок з екрану
про публікацію авторської розробки
Додати розробку