Урок (інтегрований) "Ресурси та їх використання"

Про матеріал

Інтегроване заняття для студентів з предметів "Географія" та "Економіка". Найбільшою складністю було зведення в єдиному занятті груп 1 і 3 курсу. Матеріал географії 10 та економіки 11 класів.

Перегляд файлу

МЕТА:

навчальна: систематизувати знання студентів про склад та закономірності розподілу ресурсів, їхні типи; засвоїти знання про  економічні процеси; вичерпні та невичерпні ресурси; привернути увагу студентів до проблеми  збереження ресурсів, розширити їхні знання з екології та економіки; виробляти  вміння  усвідомлювати проблему  в цілому.

розвиваюча: розвивати активність, пошукові здібності, вміння розкрити суть певної проблеми, стисло і коротко висловлювати її, конкретно відповідати на  поставлені питання, самостійно здобувати знання.

виховна: виховувати економічну культуру студентів, усвідомлення необхідності бережного ставлення до природи, до ПРП.

 

ОБЛАДНАННЯ: мультимедійне обладнання, підручники, атласи, картки завдань, таблиці.

 

ВИД УРОКУ:  комбіноване заняття.

ТИП УРОКУ: заняття з систематизації й узагальнення знань, практичне заняття.

МЕТОД:  частково – пошуковий, робота в підгрупах.

 

Епіграф: Економіка це мистецтво задовольнять безмежні потреби за допомогою обмежених ресурсів. (Пітер Лоренс)

 

    Методичні рекомендації.

  Для про­ведення даного уроку необхідною є достатньо тривала підготовка. Наш проект ґрунтується на теоре­тичній проблемі, тому підсумком має бути  її розв'язання.

 

Підготовка та реалізація проекту включає такі етапи:

1-й етап — мотиваційно - орієнтувальний. Включає створення ініціатив­ної групи з учнів, які і стануть ор­ганізаторами та ведучими цього уроку. Їх мета: визначити головну проблему (чи проблеми) і завдання дослідження, що випливають з неї; обговорити методи досліджень, на основі яких реалізовуватиметься проект (статистичний, картогра­фічний, порівнянь, метод «мозко­вої атаки»).

 

2-й етап — конструктивний. Вклю­чає безпосереднє здійснення про­екту.

 

3-й етап — презентаційний. Студенти демонструють набу­ті знання, вміння, творчий потен­ціал, отриманий досвід, підводять підсумки своєї діяльності.

 

4-й етап — практичний.

 

5-й етап — оцінювально-рефлексив­ний

 

 

ХІД Заняття:

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

 

1 Розподіл груп 13 і 31 на 6 команд, розмістити в аудиторії за типом «дискусійного клубу».

2  Доповідь чергових. Перевірка відвідування.

3  Заповнення журналів. 

 

ІІ.    МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Викладач економіки: Проблеми обмеженості ресурсів та необхідність ефективного їх використання в XX і XXI ст. стала глобальною, тому її вивчає безліч наук в т. ч. географія та економічна теорія. Ми сьогодні з вами спробуємо розглянути цю проблему, спираючись на здобуті знання. Ми вас розділили на 6 команд, кожна з яких повинна показати свої знання з географії та економічної теорії. Студенти ІІІ курсу знають і географію і економічну теорію, а студенти І курсу тільки географію. Але у них є зараз можливість побачити як географія допомагає сучасній економічній науці розв’язати цю дуже важливу для кожної людини проблему.

На першій частині заняття ми з вами розглянемо теоретичні питання, а на другій буде практична розрахункова робота, про яку ми поговоримо пізніше.

Але спочатку оговоримо природу цієї проблеми та її суть.

Викладач географії: Життя людини визначається тим, що вона зможе взяти у при­роди і використати. Однак із розвитком цивілізації потреби людства стрімко зростали, поки не прийняли планетарних масштабів. До­сить сказати, що в XX ст. обсяг видобутку корисних копалин перевищив обсяг за весь попередній час існування цивілізації. Крім того, використання природних умов Землі раніше рідко проводилося обдумано, дбайливо і мало хижацький, руйнівний характер. Пригадайте про терикони, заболочені території, вини­щених турів і тарпанів, дрохв, що зникають,— цей список можна продовжувати довго. На сьогоднішньому занятті ми звернемося до однієї з глобальних проблем людства — взаємодії природи і су­спільства.

Викладач економіки: Як відомо, людина живе дякуючи тому, що вона працює і своєю працею створює предмети споживання, засоби виробництва, послуги тощо. Виникає питання, а чому так відбувається?

 

ІІІ. ПРИРОДА ПРОБЛЕМИ

Викладач економіки: Як відомо, людина живе дякуючи тому, що вона працює і своєю працею створює предмети споживання, засоби виробництва, послуги тощо. Виникає питання, а чому так відбувається?

Відповідь студентів (економісти) :

Причиною тобто мотивами господарської діяльності людей є задоволення потреб та інтересів.

Потреби – це відчуття нестачі чогось, що необхідне для підтримання життєдіяльності й розвитку організму людини, особистості.

Всі існуючі потреби мають 2 властивості:

  •                     вони різноманітні
  •                     вони безмежні

Різноманітність потреб означає, що їх дуже багато і вони різні. Тому існує об’єктивна необхідність їх класифікації.

Найбільш вдалою є модель ієрархії потреб А. Мелоу (слайд 1).

Засоби задоволення потреб називаються благами. Вони бувають неекономічними та економічними.

Задоволення економічних потреб спонукає людей до виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та надання послуг.

Безмежність потреб проявляється через економічний закон безмежності потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо-необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та можливостями їх задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства.

Викладач географії: В сучасних умовах вирішальним фактором максимального задоволення потреб є науково-технічний прогрес. Зв'язки в системі «суспільство — природне середовище» розширюються, а у ХХ ст. набувають глобального характеру. Основною причиною цього процесу став науково-технічний прогрес (НТП) — єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки і техніки.

Це питання добре знають першокурсники.

Відповідь студентів (географи) :

Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.

НТП можна тлумачити також як процес нагромадження та практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісну циклічну систему «наука — техніка — виробництво», що охоплює кілька стадій: фундаментальні теоретичні дослідження; прикладні науково-дослідні роботи; дослідно-конструкторські розробки; освоєння технічних нововведень; нарощування виробництва нової техніки до потрібного обсягу, її застосування (експлуатація) протягом певного часу; техніко-економічне, екологічне й соціальне старіння виробів, їхня постійна заміна новими, ефективнішими зразками.

НТП властиві еволюційні (зв'язані з накопиченням кількісних змін) та революційні (зумовлені стрибкоподібними якісними змінами) форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції. До еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих техніко-експлуатаційних параметрів виробів чи технології їхнього виготовлення, модернізацію або створення нових моделей машин, обладнання, приладів і матеріалів у межах того самого покоління техніки, а до революційних. — зміну поколінь техніки й кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей, загально-технічні (науково-технічні) революції, у процесі яких здійснюється масовий перехід до нових поколінь техніки в провідних галузях виробництва.

Науково-технічна революція (НТР) відбиває докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів (винаходів), що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характер трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості, зокрема:

• перетворення науки на безпосередню продуктивну силу (втілення наукових знань у людині, технології і техніці; безпосередній вплив науки на матеріальне виробництво та інші сфери діяльності суспільства);

• новий етап суспільного поділу праці, зв'язаний з перетворенням науки на провідну царину економічної і соціальної діяльності, що набирає масового характеру (наука перебрала на себе найбільш революціонізуючу, активну роль у розвитку суспільства; сама практика потребує випереджаючого розвитку науки, оскільки виробництво все більше стає технологічним утіленням останньої);

• прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки, що підтверджується скороченням проміжку часу від наукового відкриття до його практичного використання;

• інтеграція багатьох галузей науки, самої науки з виробництвом з метою прискорення й підвищення ефективності всіх сучасних напрямків науково-технічного прогресу;

• якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів праці (революція в робочих машинах, поява керуючих машин, перехід до автоматизованого виробництва), предметів праці (створення нових матеріалів з наперед заданими властивостями; використання нових, потенційно невичерпних джерел енергії), самої праці (трансформація її характеру та змісту, збільшення в ній частки творчості).

Науково-технічний прогрес, що завжди здійснюється у взаємозв'язаних еволюційних і революційних його формах, є домінантою (визначальним чинником) розвитку продуктивних сил, невпинного підвищення ефективності виробництва. Він безпосередньо впливає передовсім на формування й підтримування високого рівня техніко-технологічної бази виробництва, забезпечуючи неухильне зростання продуктивності суспільної праці. Спираючись на суть, зміст та закономірності сучасного розвитку науки і техніки, можна виокремити характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а для кожного з них — пріоритети принаймні на найближчу перспективу.

Викладач економіки: Потреби, як відомо, створюють інтереси. Інтерес – рушій розвитку економіки. Нагадайте нам, економісти, про нього.

Відповідь студентів (економісти):

Інтерес ( від лат. Interesse – мати важливе значення) – форма вияву потреби.

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб’єктів.

Економічні інтереси – усвідомлення прагнення економічних суб’єктів задовольнити свої потреби, що є об’єктивним матеріальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Як і потреби, економічні інтереси різноманітні, тому і класифікують. (слайд 2)

Шляхи поєднання економічних інтересів:

- субординоване підпорядкування одних інтересів іншим;

- координоване узгодження різноманітних інтересів усіх економічних суб’єктів.

Перше було характерно для командно-адміністративної економіки (слайд 3), а друга – для ринкової економіки (слайд 4).

Таким чином, взаємодія потреб та інтересів – рушійна сила соціально-економічного розвитку держав. (слайд 5).

Викладач економіки: У зв’язку з необхідністю узгодження економічних інтересів виникає питання про діяльність органів державної влади, які це і узгоджують:

  1. Як ви гадаєте, чи пов’язана корупція із суперечностями економічних інтересів. Чи можна побороти корупцію і як?
  2. Чи можливо, на вашу думку, реалізувати принцип розподілу по потребам?

Відповідають студенти за бажанням.

Викладач географії: Ми переконалися, що для задоволення потреб та реалізації економічних інтересів необхідне суспільне виробництво.

Яку структуру воно має і які етапи проходить?

Відповідь студентів (економісти):

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворення речових силі сил  природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Суспільне  виробництво має такі стадії:

  •          виробництво
  •          розподіл
  •          обмін
  •          споживання

Всі фази між собою взаємопов’язані. Насамперед тісно взаємопов’язані виробництво і споживання. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче і особисте.

Виробниче споживання — це споживання засобів виробництва і робочої сили працівників при виготовленні суспільних благ. Отже, цей вид споживання фактично означає виробництво. З цим пов’язане і особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.

Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Зв’язок між виробництвом і  споживанням в ринковій економіці здійснює маркетинг. Маркетинг — це діяльність, спрямована на просування товару і послуг від виробника до споживача.

Перед тим як увійти у фазу споживання продукт має пройти стадії розподілу і обміну. Розподіл виступає у трьох видах:

а) розподіл засобів виробництва;

б) розподіл трудових ресурсів;

в) розподіл предметів споживання.

Обмін (торгівля) виступає у трьох формах:

а) обмін діяльністю і здібностями;

б) обмін засобами виробництва;

в) обмін предметами споживання.

Викладач географії: Суспільне виробництво має галузеву структуру. Що таке галузі виробництва і які вони бувають знають географи.

Відповідь студентів (географи):

Сучасне світове господарство набуло глобальних рис не тільки з точки зору обхвату всього людства, але і з точки зору використан­ня природних ресурсів. Так, якщо раніше вода і повітря сприйма­лися як умови існування людини і більшості живих організмів, то зараз вони є обов'язковими у виробничих процесах нарівні з сиро­виною і енергоносіями. Людство надзвичайно розширило рамки своєї взаємодії з географічним середовищем, оскільки різні території, на яких мешкають люди, забезпечені ресурсами не однаково.

Стисло охарактеризуємо особливості кожної групи природних ресурсів.

1. Мінеральні ресурси — основа виробництва промислової про­дукції.

Отже, мінеральні ресурси можна розділити на паливні (вугілля, нафта, природний газ, сланці), рудні (залізна, марганцева, олов'я­на, мідна руди) і нерудні. Щорічно з надр Землі видобувають 100 млрд т різної мінеральної сировини і палива — руди чорних і кольорових металів, вугілля, нафту, газ, гірничо-хімічну сирови­ну, будівельні матеріали.

Рудні корисні копалини зберігають у сучасному світі своє зна­чення, оскільки вони як і раніше залишаються основними конструкційними матеріалами, тобто матеріалами, з яких виготовляють будівельні конструкції і деталі машин і механізмів.

Деякі країни не мають рудних копалин зовсім або недостатньо ними забезпечені: Японія вимушена експортувати практично всі мінеральні ресурси, ФРН — залізну руду, Італія — мідну руду.

2. Паливні ресурси. До XX ст. основним енергоносієм була дере­вина, однак потім її витіснило вугілля, яке у свою чергу поступило­ся місцем нафті і газу. Розвідані світові запаси нафти визначаються у 136 млрд т, природного газу — 141 трлн м3, при цьому 77 % світових запасів нафти і 41 % газу припадають на країни ОПЕК.

Використання енергетичних ресурсів демонструє рівень розвит­ку країни або регіону. Так, споживання енергії розвиненими дер­жавами значно перевершує аналогічні показники менш розвинених країн. Більшість держав, що розвиваються, за винятком країн-експортерів, не мають значних запасів енергоносіїв.

3. Земельні ресурси, ґрунтовий покрив — основа живої природи. Сільськогосподарські угіддя, тобто землі, що використовуються люди­ною для виробництва сільськогосподарської продукції, займають 4783 млн га — це лише 1/3 земельного фонду планети. 2/3 суходолу зайнято горами, пустелями, льодовиками, болотами і лісами. Сільськогосподарськими угіддями є рілля (на неї припадає 1350 млн га, тобто 11 % площі суходолу), багаторічні насадження, луки і пасови­ща (займають 3335 млн га, тобто 24 % площі суходолу).

Як і інші види природних ресурсів, земельні ресурси планети розподілені нерівномірно.

Однією з найгостріших проблем людства є щорічне скорочення площі сільськогосподарських угідь внаслідок неправильного земле­користування. Тільки ерозія і її наслідки (заболочування, засолен­ня, вилуговування) виводять з користування 6—7 млн га землі на рік. Тому першочерговою задачею людства є не тільки підвищення родючості ґрунтів, але і збереження фонду сільськогосподарських угідь загалом.

4. Лісові ресурси займають близько 4 млрд га, тобто приблизно 30 % площі суходолу Землі.

За останні двісті років площа лісів у світі скоротилася у два рази. Площа лісів продовжує щорічно скорочуватися, причому гіршає і якість лісів, що залишилися. В економічно розвинених країнах втрата лісів (до 30 млн га на рік) і погіршення їх якості викликані в основному кислотними дощами. Збезлісення території більшості країн «третього світу» зумовлене передусім хи­жацьким вирубуванням під луки і пасовища 11—12 млн га щорічно.

5. Водні ресурси. Вода — основа життя на Землі, оскільки переваж­на більшість живих організмів не можуть без неї існувати. Звичайно, мешканці суходолу передусім потребують прісної води, людині для задоволення фізіологічних потреб в середньому потрібно 2,5 літри на день. Дефіцит прісної води відчувають як розвинені держави світу, так і багато країн, що розвиваються, оскільки 60 % суходолу недо­статньо забезпечено ресурсами прісної води. Нічого дивного в цьому немає: згідно з розрахунками, кожний житель планети разом з обслу­говуючими його механізмами на рік споживає 900 т води, причому цей об'єм постійно зростає. Крім того, загальний об'єм необхідної води зростає разом з населенням Землі.

Отже, зростаючий дефіцит води пов'язаний:

— зі швидким зростанням кількості населення Землі;

— збільшенням витрат води в сільському господарстві і проми­словості;

— зростанням забруднення гідросфери і зниженням здатності водойм до самоочищення.

6. Ресурси Світового океану. Світовий океан займає 71 % загаль­ної площі поверхні Землі. Людство здавна добувало у водах океану рибу і морського звіра, водорості та інші морепродукти. Відносно не­давно розвиток техніки дозволив не тільки відкрити у Світовому оке­ані величезні запаси корисних копалин, але і почати їх видобування. Геологи виявили у Світовому океані 180 нафтогазоносних басейнів, найбільші з яких знаходяться в Північному морі, Перській, Вене­суельській (Маракайбо) і Мексиканській затоках. Геологічні запаси нафти оцінюються в 136 млрд т, природного газу — в 141 трлн м3. Поклади кам'яного вугілля на морському дні розробляються біля уз­бережжя Великої Британії, Японії, Канади, Чилі та інших країн; заліз­ної руди — біля берегів Канади, Франції, Фінляндії, Швеції. Руди видобуваються землесосними снарядами, іноді просто екскаваторами, причому при розробці добувають такі рідкісні метали, як титан, цир­коній, торій тощо.

Світовий океан має такі ресурси:

— біологічні;

— мінеральні;

— енергетичні.

7. Рекреаційні ресурси — сукупність різного роду комплексів (природних, історичних, релігійних, культурних тощо), які сприя­ють відновленню і розвитку фізичних і емоційних сил людини, її працездатності.

Рекреаційні ресурси —«найбезцінніші», оскільки виділити кри­терій для їх визначення і оцінювання практично неможливо. Так, частина узбережжя Чорного моря, що знаходиться в зоні грузино-абхазького військового конфлікту, практично не відвідується від­почиваючими, в той же час невелике датське селище має в очах туристів величезну привабливість після споруди в ньому пам'ятни­ка найменшому собаці, занесеному до Книги рекордів Гіннеса.

Викладач географії: Таким чином, суспільний поділ праці під впливом НТП розвивається, тому суспільне виробництво ускладнюється. Воно споживає все більше ресурсів. Ось ми з вами і підійшли до ресурсів. Що можуть про ресурси нам розповісти економісти?

Відповідь студентів (економісти):

В економіці використовується термін факторів виробництва - це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ (слайд 6). На відміну від ресурсів фактори виробництва – це вже реально використані в процесі виробництва ресурси, тобто це «працюючі ресурси».

Всі фактори виробництва, як і потреби, мають 2 властивості:

  • взаємозамінюваність;
  • обмеженість.

Взаємозамінюваність означає, що замість одного ресурсу люди можуть використовувати інший ресурс. Але не можуть повністю замінити один ресурс іншим.

Обмеженість, тобто їх недостатня кількість.

Тому існує протиріччя між необмеженими потребами і обмеженими ресурсами. (слайд 7)

Викладач економіки: Цікаву інформацію про ресурси ви всі вивчали, а студенти першого курсу вивчають зараз на заняттях з географії. Думаю, нашим географам буде цікаво поділитись з нами цією інформацією.

Відповідь студентів (географи):

Склад ресурсів, що використовуються людиною, змінюється з плином часу. Якщо первісні люди самі пристосовувалися до природи (вживали в їжу кілька видів рослин і тварин, користувалися придат­ними палицями, каменями або кістками як примітивними знаряд­дями), то пізніше вони стали обробляти землю, розводити худобу, тобто пристосовувати природні ресурси до себе. У сучасному госпо­дарстві людство використовує практично всі відомі хімічні елемен­ти, безліч їх сполук (іноді тих, що не мають природних аналогів, синтезовані штучно) і навіть атомну енергію.

Пригадаємо класифікацію природних ресурсів, яка допоможе нам орієнтуватися в їх різноманітності.

 

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

 

  Вичерпні                                                  Невичерпні

 

 

Непоновлювані

(мінеральні)

Поновлювані

(рослинний і тваринний світ, деякі види мінеральної сировини)

Космічні

(сонячна радіація, енергія морських припливів і відпливів)

Кліматичні

(атмосферне повітря, волога, енергія вітру)

Ресурси можуть класифікуватися також за призначенням для певної сфери чи галузі господарства (ресурси для хімічної або буді­вельної промисловості, для чорної металургії тощо) і за якістю (зміст корисного компонента, наприклад у рудах).

Розміщення природних ресурсів, зумовлене різницею кліматич­них і тектонічних процесів, відрізняється крайньою нерівномірніс­тю. Тому необхідною характеристикою території стає природно-ресурсний потенціал (ПРП) — сукупність природних ресурсі які можуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденцій розвитку науки і техніки. Співвідношення між ПРП і розмірами його використання називається ресурсозабезпеченістю. Ре­сурсозабезпеченість може виражатися двома способами: числом років, на яке вистачить певного ресурсу при збереженні темпів його використання, або запасами цього ресурсу на душу населен­ня даної території. Ресурсозабезпеченість — величина відносна, по-перше, тому що можуть бути розвідані нові запаси ресурсу або може зрости його споживання, по-друге, тому що недостатня, достатня або висока ресурсозабезпеченість визначається методом порівняння з середніми показниками — світовими, регіональни­ми, державними тощо.

Викладач економіки: Але найважливішим ресурсом в економіці є ресурси трудові. Чи можете ви нам нагадати про специфіку саме цього ресурсу ресурсів.

Відповідь студентів (географи):

Людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси - це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процесі. Вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці й розробки відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та його зайнятості.

Специфіка людських ресурсів порівняно з іншими факторами економічного розвитку полягає в тому, що, по-перше, люди не лише створюють, а і споживають матеріальні та духовні цінності; по-друге, багатогранність людського життя не вичерпується лише трудовою діяльністю, а отже, щоб ефективно використовувати людську працю, потрібно завжди враховувати потреби людини як особистості; по-третє, науково-технічний прогрес і гуманізація суспільного життя стрімко збільшують економічну роль знань, моральності, інтелектуального потенціалу та інших особистих якостей працівників, які формуються роками і поколіннями, а розкриваються людиною лише за сприятливих умов.

Однією з передумов успішного економічного розвитку як на мікро-, так і на макрорівні є врахування інтересів людей в будь-яких діях, спрямованих на підвищення ефективності функціонування господарського механізму. Без такого врахування не можна досягти підвищення ефективності в широкому (тобто соціально-економічному) розумінні.

Особливого значення грамотне узгодження соціально-економічних перетворень з потребами і долями людей набуває в наш час у зв'язку з докорінною перебудовою системи суспільних відносин. Найсуттєвіші перетворення відбуваються саме в соціально-трудовій сфері, зачіпаючи інтереси мільйонів людей і відображаючись на результатах економічного розвитку всієї країни. Дуже важливими в час змін є також гнучкість і мобільність, постійна адаптація людей до нових умов економічного розвитку.

Населення — це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення". Населення - це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів.

Разом з тим населення - це те джерело, той "матеріал", з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад, ті, що в економіці праці позначаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це є предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

З цього визначення виходить, що трудові ресурси включають в себе як реальних працівників, що вже зайняті в економіці країни, так і потенційних, котрі не зайняті, але можуть працювати.

Щоб кількісно визначити межі трудових ресурсів, потрібно уяснити поняття "працездатне населення", "працездатний вік".

Працездатний вік визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається для жінок 16 - 60 роки, для чоловіків - 16 - 65 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу по старості. Для деяких видів трудової діяльності, що пов'язані з роботою у несприятливих умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет), пенсійний вік настає раніше на 5-10 років, а інколи і більше. Такі люди звуться пільговими пенсіонерами. Найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів.

Викладач географії:  Отже ми бачимо, що економіка природокористування охоплює дві групи зв'язаних, між собою проблем: по-перше, як знайти і найефективніше використати необхідні у виробництві та споживанні ресурси, і, по-друге, як передбачити або ліквідувати забрудненість навколишнього середовища. Ці проблеми слід розв'язувати з урахуванням змін потреб — особистих і громадських, споживчих і виробничих.

Викладач економіки: Одним із шляхів розв’язанням цієї проблеми є підвищення ефективності функціонування національної економіки. Тоді ми менше братимемо від природи при збільшенні виробництва, і, відповідно, зменшуємо навантаження на природи.

Відповідь студентів (економісти):

Ефективність економіки характеризує зв’язки між кількістю ресурсів, витратами у процесі виробництва і кількістю товарів і послуг, отриманих в результаті використання цих ресурсів.

Ефективність використання ресурсів передбачає :

  • повну зайнятість;
  • повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість означає використання всіх наявних ресурсів для виробництва. Тобто, не можна допускати недовикористання будь-якого ресурсу. Ресурс треба використовувати для найповнішого задоволення потреб суспільства.

Повний обсяг виробництва потребує 2-х видів ефективності – розподільчої та виробничої.

Розподільча ефективність означає, що ресурси залучаються до виробництва саме тих товарів і послуг, які найважливіше і найповніше задовольняють суспільство.

Повний обсяг виробництва передбачає досягнення виробничої ефективності, тобто використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів. Інакше кажучи, товари і послуги виробляють із найменшими затратами.

Оскільки ресурси рідкісні, економіка за повної зайнятості й повного обсягу виробництва не може забезпечити необмеженого випуску товарів і послуг. Саме тому люди мають вибирати, які продукти виробляти, а від  яких відмовитися. Отже, перед суспільством виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів.

Такий же вибір стоїть перед кожною людиною .

Принцип вибору:

  • вибір є завжди;
  • не має вибору без жертв (вибираючи одне, обов’язково втратиш інше);
  • вибір повинен бути раціональним (тобто необхідно прагнути отримати найбільшу користь з найменшими витратами).

Для цього необхідно визначити алгоритми цього вибору.

Якщо ми маємо справу із суспільними виробництвом необхідно врахувати :

  • економіка функціонує за повної зайнятості і досягає повного обсягу   виробництва;
  • наявні ресурси постійні як за кількістю, так і за якістю;
  • технологія виробництва постійна;
  • економіка виробляє лише 2 продукти.

Наприклад, засоби виробництва і предмети споживання. Тепер виражаємо альтернативи використання ресурсів. Спочатку допускаємо, що всі ресурси використані для виробництва або засобів виробництва, або предметів споживання. Це крайнощі. Будь-яка економіка виробляє і засоби виробництва і предмети споживання. Тому, якщо суспільство виробляє засоби виробництва, тоді воно змушене відмовитися від певної кількості предметів споживання. Так відбувається переміщення ресурсів між галузями економіки.

Тобто, для виробництва додаткових одиниць предметів споживання необхідно жертвувати певною кількістю засобів виробництва. Ця жертва в економіці називається альтернативною вартістю.

Альтернативна вартість – цінність, якою ми жертвуємо заради більшої цінності. Якщо при обміні сторони обміняються рівними АВ, тоді обмін вигідний. За таким принципом обмінюються ресурси.

Виробництво благ з меншою АВ називають порівняльною перевагою. Суспільство, яке має таку порівняльну перевагу спеціалізується на цьому товарі. На цих принципах будується міжнародна торгівля і економічна інтеграція.

На основі складених альтернатив складаємо таблицю. На основі таблиці будуємо графік «Крива виробничих можливостей». (слайд 8)

Вона опукла, тому що діє закон зростання альтернативної вартості. Суть закону зростання альтернативної вартості можна сформувати так:

для отримання додаткової одиниці потрібного продукту, доводиться відмовлятися від щоразу більшої кількості іншого продукту.

 Економічний зміст закону альтернативної вартості пов’язаний з тим, що економічні ресурси не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних продуктів. Відсутність повної взаємозамінюваності ресурсів є основою дії закону зростання альтернативної вартості.

Викладач економіки: Таким чином, обмеженість ресурсів створює нову проблему – проблему вибору.

 

ІV. ПРАКТИЧНЕ ВИРІШЕННЯ

Викладач економіки: Вашій  увазі пропонується ділова гра «Вибір». У грі повинна приймати участь вся команда. На обговорення і прийняття рішення у вас є 5 хвилин. Вислухайте умови.

Бюджет студента 1250 грн. З’явилася можливість витратити його на екскурсію. Варіанти:

  • м. Київ (вартість 1186 грн.);
  • с. Пирогове (музей під відкритим небом) 1194 грн.;
  • Видубецький монастир – 1190 грн.

Чи може студент поїхати на всі екскурсії ? То як бути ?

Треба робити вибір.

На столах перед вами лежать карточки, в яких міститься таблиця, що допоможе вам оцінити кожну поїздку за 5 критеріями, поставити «+» - так,  «» - ні.

Критерії (альтернативна вартість)

Вартість

Відстань

Відвідуваність вперше

Об’єкт екскурсії

Популярність

м. Київ

1186

 

 

 

 

с. Пирогове

1194

 

 

 

 

Видубецький монастир

1190

 

 

 

 

 

Зробіть підсумок в кожній графі.

Чому дорівнює ціна вашого вибору? Від  якої поїздки ви повинні відмовитися на користь вибраної вами?

Право називатися також ціллю має лише те благо, яке за бажання посідає друге місце після обраного варіанту. Ціна вибору називається, альтернативною вартістю.

Викладач географії: Тепер я пропоную капітанам команд розкрити конверти і почати виконання практичних завдань. У вас лише одна таблиця і для географів, і для економістів. Якщо географи не правильно виконають свої завдання, то і в економістів у розрахунках буде помилка. Тому уважніше ставтесь до роботи. Капітани, якщо ваша команда виконала певний етап роботи, дайте дані нашій технічній команді для зведеної статистичної інформації.

Викладач економіки: Економісти, зверніть увагу на дані про ціни, % використання ресурсів кожною країною. Вам необхідно здійснити розрахунки і внести дані в командну та в загальну таблиці. Починайте роботу. Нехай щастить на «12».

 

Капітани подають дані комп’ютерній бригаді в загальну таблицю, яка поступово заповнюється на екрані. Викладачі за потреби консультують бригади. Використовуються підручники, атласи, статистичні матеріали.

 

         V.  ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ:

 

Звіти капітанів. Оцінювання викладачами роботи команд. Оцінювання роботи командами своїх членів.

 

         VI.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

 

І курс – Підручник для 10 класу «Економічна і соціальна географія світу» за ред. Яценка Б.П. – параграфи 12 – 15.

 

ІІІ курс – Підручник «Основи економічної теорії» Яковенко Л.І. – глава 2.

 

 

 

doc
Пов’язані теми
Географія, Розробки уроків
Додано
1 липня 2018
Переглядів
373
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку