Урок «Історичний та сучасний аспект гендерної рівності жінок в Україні»

Про матеріал

Історико-громадський проект

«Історичний та сучасний аспект гендерної рівності жінок в Україні»

Мета роботи: дослідити проблему гендерної рівності крізь історичні паралелі.

Цілі:

• провести дослідження правового становища жінок в Козацьку добу;

• ознайомити учнів з правовою базою по захисту прав жінок в сучасному світі;

• розкрити проблеми гендерної рівності у світі та в Україні;

• акцентувати увагу на правовому захисті прав материнства;

• виховувати в учнів повагу до жінки.

Ознайомившись з матеріалами публікацій, нормативними документами, результатами моніторингового дослідження учні дізнаються про стан проблеми гендерної рівності у сучасному суспільстві; будуть мати уяву щодо правової бази по захисту прав жінок, материнства; проведуть історичні паралелі та сформують власне ставлення до означеного питання.

Перегляд файлу

Історико-громадський проект

«Історичний та сучасний аспект гендерної рівності жінок в Україні»

 

Мета роботи: дослідити проблему гендерної рівності крізь історичні паралелі.

Цілі:

  •                 провести дослідження правового становища жінок в Козацьку добу;
  •                 ознайомити учнів з правовою базою по захисту прав жінок в сучасному світі;
  •                 розкрити проблеми гендерної рівності у світі та в Україні;
  •                 акцентувати увагу на правовому захисті прав материнства;
  •                 виховувати в учнів повагу до жінки.

Методично-дидактичне забезпечення: комп’ютерна презентація, бланки анкет, що використовуються на підготовчому етапі; портретна галерея жінок-шляхтянок , жінок-політиків, видатних жінок Криворіжжя, міжнародні правові документи по захисту прав жінок; нормативно-правові документи з охорони материнства й дитинства; статті та публікації.

Очікувані результати: ознайомившись з матеріалами публікацій, нормативними документами, результатами моніторингового дослідження учні дізнаються про стан проблеми гендерної рівності у сучасному суспільстві; будуть мати уяву щодо правової бази по захисту прав жінок, материнства; проведуть історичні паралелі та сформують власне ставлення до означеного питання.

Час проведення: інтегрований урок з громадянської освіти, історії та права (доцільно використати два уроки).

Віковий склад: учні 10-го класу (рекомендовано  також для 8, 9, 11 кл.)


ХІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

І. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

На підготовчому етапі учні об’єднуються в три групи, кожна з яких отримує завдання за тематичними блоками:

1 група. Тематичний блок «Козацька Берегиня»

Завдання учням

  •                 Дослідити, яким було правове становище жінки в Козацьку добу;
  •                 зібрати інформацію про суспільно-громадську діяльність жінок-шляхтянок в Козацьку добу;
  •                 презентувати результати дослідження (презентація, наукова стаття, доповідь).

2 група. Тематичний блок «Захист прав жінок у міжнародному праві»

Завдання учням

  •                 Розглянути міжнародну правову базу із захисту прав жінок;
  •                 сформувати «Правовий кошик материнства»;
  •                 презентувати результати у вигляді буклету.

3 група. Тематичний блок «Місце жінок у сучасному українському суспільстві»

Завдання учням

  •                 Провести анкетування-моніторинг на виявлення рівня обізнаності за означеною проблематикою;
  •             Провести анкетування-моніторинг  за темою насильства щодо жінок, з цією метою залучити консультантами колишніх випускників школи, що навчаються на  юридичному факультеті;
  •                 дослідити питання додержання гендерної рівності на місцевому рівні (на прикладі установ, організацій міста);
  •                 Змалювати портретну галерею жінок - політиків, видатних жінок Криворіжжя.


ІІ. ОСНОВНИЙ ЕТАП

Вступне слово вчителя.

«Сегодня у женщины есть море возможностей проявить себя: некоторые из нас даже управляют странами. Но, говоря по чести, нам больше идет ридикюль, чем штык». Це слова жінки, що ввійшла в історію, як «залізна леді» - прем’єр-міністра Великобританії Маргарет Тетчер. На мій погляд, в цих словах і похвала силі жінки і її слабкості, і доказ її вагомої ролі у суспільстві, а, отже, і констатація її прав.

Можна нескінченно сперечатися з приводу ролі жінки у суспільстві, її можливостей, її обов’язків у сім’ї. Але безсумнівно, що жінка повинна мати рівні права і можливості у суспільстві, і вміти ними користуватись, щоб реалізувати свої здібності і можливості.

Мудрець сказав: «Якби мене запитали, на чому тримається цей хиткий світ, то я б відповів, що його тримають ніжні руки жінки. Що стане зі світом, коли вони втомляться?..»

Отже, наш проект – це спроба дослідження ролі та прав жінок в окремо визначений історичний період (Козацьку добу) та в сучасному суспільстві: як змінилось становище жінки, наскільки воно стало більш захищеним та рівним в правах, які існують «гострі» жіночі проблеми, як повинно захищатись материнство.

Історичне дослідження

1 група. Тематичний блок « Козацька Берегиня «

Учитель. Правове питання становища жінки у суспільстві завжди привертало увагу дослідників. Це пояснюється тим, що воно тісно пов’язане з питанням про побудову родини та організацію суспільства. Становище жінки свідчить про рівень розвитку соціальної культури у тому чи іншому суспільстві. За словами письменника й історика Д. Мордовцева, «жінка – це чуттєвий барометр, який перш за все відображає в собі стан суспільної атмосфери, характер і напрям історичної епохи, такою є чи не виключно жінка, а ніж чоловік». Тому дослідження статусу та ролі жінки в суспільстві будь-якої держави та історичної епохи є важливим (слово надається першій групі, додаток 1).

1-й учень. В Україні в ХVІ – в першій половині ХVІІІ на відміну від Західної Європи суспільне становище жінки залежало не від суспільного статусу чоловіка, а від її власного майнового становища. Принцип рівноправності жінки був проведений у карних і цивільних постановах Литовського Статуту, простежувався у звичаєвому праві ще з часів Київської Русі. А саме правовий статус характеризував середньовічну людину і диктував її моральні якості.

Економічна самостійність жінок базувалась на праві материзни ( придане яким розпоряджалась тільки жінка і передавала його у спадок тільки по жіночій лінії.

Жінка володіла правом вільно обирати собі чоловіка, брати шлюб за коханням. І зовсім унікальне явище для того часу – право жінки на розлучення за власним рішенням (на той момент таким правом користувались ще жінки Скандинавії).

Особисте становище в суспільстві займала вдова, яка після смерті чоловіка не втрачала, а зберігала всі права і ставала на чолі родини. Власне, жінки не поступались громадськими правами чоловікам.

Жінки з аристократичних сімей брали участь у підписанні важливих державних угод. Зверніть увагу на картину польського художника ХІХ ст. Яна Матейка «Люблінська унія» - ми бачимо зображених жінок-шляхтянок, що присутні на засіданні сейму, а точніше при підписанні угоди історичної ваги!

В шлюбі жінки зберігали своє родове ім’я, титул, окрему печатку, герб. Наприклад, Анастасія Гольшанська-Заславська, Гальшка Гулевичівна-Лозка.

2-й учень. Рівноправ’я українок не могло не вплинути на їх суспільну активність.

У відповідний момент українки виявляли себе як військові організатори. Наприклад, Софія Ружинська, волинська княгиня, на чолі військового загону здобула замок князів Корецьких у м. Черемоші.

Часто жінки-шляхтянки викупали невільників у кримських татар, ризикуючи при цьому власною волею.

3-й учень. В ХVІ ст. в Україні було мало неписемних жінок, а деякі вже мали вищу освіту. Це зумовило їх активну меценатську та культурну діяльність. Власне жінки стали на захист православ’я, національної мови та культури, засновуючи православні церкви, монастирі та школи при них:

Олена Горностаєва-Чарторийська була фундаторкою Пересопницького монастиря де зберіглося Пересопницьке Євангеліє;

Раїна Могилянка ( сестра Петра Могили ) засновувала на власних землях монастирі та церкви;

Гальшка Гулевичівна одна із засновниць Київського братства, в своїй садибі збудувала школу, яка пізніше покладе початок знаменитій Києво-Могилянській академії.

Гальшка Острозька – фінансова фундаторка Острозької академії.

Учитель. Отже, жінка козацької доби була помітною силою суспільства з окремо визначеним статусом. Вона була вірним і надійним спільником свого чоловіка у боротьбі за соціальне і національне визволення народу. Але чи не найбільший внесок вона зробила для козаччини, виконуючи обов’язки Берегині сімейної оселі. Українська жінка-мати створювала сім’ю, що оберігала ідеали народної педагогіки, в основі яких було виховання взаємоповаги, людської гідності, патріотизму, любові до праці.

Цікаво, що сучасне жіноче лідерство найбільше представлено в Данії, Швеції, Норвегії (Скандинавія). Мені здається це логічним, бо історично жінки воїнів - вікінгів також за їх відсутності брали на себе чоловічі функції , що в результаті сформувало поважне ставлення до них чоловіків. Чи не з глибокої історії походить таке рівноправ’я жінок Північної Європи? В сучасному світі саме жінки Скандинавії мають найбільше представництво в органах державного управління, політичній сфері, активно задіяні в суспільному житті, реалізовуючи себе таким чином.

Обговорення. Проблемне запитання учням.

Учитель.

 Спробуйте змоделювати розвиток ситуації: історично-правовий статус жінок-українок і жінок-скандинавок майже схожий, але на сьогоднішній день їх роль в суспільно-політичному житті так різниться! Чому?

 

ІІ група. Тематичний блок «Захист прав жінок у міжнародному праві».

Учитель.

Особливе місце в комплексі прав людини займають права жінок. Та будучи невід’ємною частиною права, вони повною мірою не реалізуються в жодній державі. У наш час ця проблема набуває особливої актуальності не лише у зв’язку зі зростанням ролі жінок у різних сферах суспільного життя, а й у зв’язку з численними фактами порушення їх прав. Недотримання принципу рівноправності чоловіків і жінок у світі поширюється на участь у здійсненні міжнародної і внутрішньодержавної політики, недостатній захист жінок від насильства, існує міжнародна торгівля жінками, нерівність між чоловіками і жінками у сфері праці тощо. Звичайно, що в першу чергу правове поле повинна забезпечувати держава, але можливо, що саме правова необізнаність самих жінок веде до порушення їх прав! Друга група допоможе нам отримати необхідні знання.

(Надається слово другій групі, додаток 2).

1-й учень. І в ХХІ столітті жінки усього світу стикаються з проблемою насильства і дискримінації за статевою ознакою. Пропонуємо вам поглянути на підготовлену нашою групою презентацію та результати моніторингового дослідження «Проблема прояву насильства в сім'ї та масштаби його поширення», яке ми провели разом зі студентами Одеської юридичної академії. (Учні проводять презентацію результатів, надають власні висновки).

Як же захиститись жінці в сім’ї, суспільстві, державі, які правові підстави для цього існують?

2-й учень. Усвідомлення державами того факту, що права жінок є складовою і невід’ємною частиною для побудови демократичного суспільства, розпочинається тільки на початку ХХ століття. Так, у 1902 р. в Гаазі були прийняті міжнародні конвенції, що стосувались колізій національних законів з питань шлюбу, розлучення та опіки над неповнолітніми, а в 1904 та 1910 рр. – міжнародні конвенції, що стосувалися заборони продажу жінок

3-й учень. Принцип рівності чоловіків і жінок закріплено в Статуті ООН як обов’язок поважати права всіх, незалежно від статі. Згідно з ним у 1948 році була прийнята Загальна декларація прав людини. Згодом з’явилися найважливіші міжнародно-правові акти щодо захисту прав жінки:

У політичній сфері:

 Конвенція про політичні права жінок, 1952 р.;

 Конвенція про громадянство заміжньої жінки, 1957 р.;

У економічній сфері:

 Конвенція про рівну оплату рівної праці, 1951 р.;

 Конвенція стосовно дискримінації в сфері найму та праці,1958 р.;

 Конвенція про охорону материнства, 1952 р.;

У сфері освіти:

 Конвенція стосовно дискримінації у сфері освіти, 1960 р.;

У сфері сімейних стосунків:

 Конвенція про згоду на шлюб, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів, 1962 р.

Учитель.

Посіяла людям літа свої, літечка житом,

Прибрала планету, послала стежкам споришу.

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу. (Б. Олійник)

Слова про матір, слова про материнські справи- ой, багато їх! Кожна дівчинка – майбутня мати! Кожна мати – берегиня! Самий шанований обов’язок жінки –материнство! Материнство повинно бути захищеним! Отже, спробуємо зібрати «Правовий кошик материнства».

Завдання. Пропоную вам попрацювати правниками, вам допоможуть наші консультанти, які підготували нормативно-правові акти, що стосуються охорони материнства й дитинства.

(Консультанти очолюють групи; використовуючи матеріали з додатка 2 учні збирають «Правовий кошик материнства», окрема група готує інформацію щодо проблеми охорони материнства й дитинства. За результатами роботи виступають керівники-консультанти груп, заповнюючи на дошці імпровізований «Правовий кошик материнства»).

1-й учень Загальна декларація прав людини, прийнята на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюцією від 10 грудня 1948 року, закріпила, що материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу (п. 2 ст. 25).

2-й учень Держави, що прийняли Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, зобов'язані:

  •                 «забезпечити право на охорону здоров'я, в тому числі щодо збереження репродуктивної функції»;
  •                 «не допускати дискримінації жінок у галузі охорони здоров'я та забезпечити ... доступ до медичного обслуговування» (ст. 12);
  •                 «забезпечити надання відповідних послуг жінкам у зв'язку з вагітністю, пологами і в післяпологовому періоді, в разі необхідності - безкоштовних послуг, а також адекватного харчування під час вагітності та годування» (ст. 12);
  •                 на основі рівності забезпечити «однакові права на вступ у шлюб, вільно і відповідально вирішувати питання про кількість дітей і проміжки між їх народженням» (ст. 16).

3-й учень. На міжнародному рівні був прийнятий ряд спеціальних актів про права дитини і захисту інтересів дитинства. Основними є:

  •                 Конвенція про права дитини (1989);
  •                 № 138 «Про мінімальний вік для прийому на роботу» (Женева, 1976);
  •                 № 29 «Про примусову чи обов'язкову працю» (Женева, 1930);
  •                 № 182 «Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» (Женева, 1999) і ряд інших правових документів.

1-й учень Відповідно до ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується у тому числі у сфері праці та винагороди за неї: спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; 2001 року було прийнято закони «Про охорону дитинства» і «Про попередження насильства в сім’ї».

Згідно з частиною третьою ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

2-й учень

  •                 Відповідно до ст.179 Кодексу законів про працю України «на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами.
  •                 Згідно з Кодексом законів про працю України жінки мають право на 3-річну неоплачувану відпустку по догляду за дитиною із збереженням робочого місця і трудового стажу.
  •                 Працюючим жінкам, які мають грудних дітей, статтею 183 КЗпП надаються спеціальні перерви для годування дитини, перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.»
  •                 Стаття 185 КЗпП передбачає надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подання їм матеріальної допомоги.
  •                 Стаття 172 зазначає: незаконне звільнення вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.»

Учитель. Сьогоднішнє законодавство має ряд позитивних здобутків щодо захисту материнства в Україні, однак економічний стан країни не дозволяє створити максимально сприятливі умови для жінки-матері. На жаль, маємо констатувати, що економічне становище значної частини сімей погіршилося, збільшується кількість дітей-сиріт, за результатами перевірок, торік близько 30 тис. дітей з різних причин не відвідували школу. Простежується загальна тенденція до збільшення захворюваності підлітків.

Збільшилося число дітей-інвалідів, дітей із вадами розвитку, які потребують соціального захисту держави, що пов’язано з недостатньою охороною материнства. Ви і самі є засновниками та учасниками проекту «Теплі долоні», були учасниками міжнародного форуму у м. Берліні і тому, як волонтери, знайомі з проблемою захворюваності дітей на туберкульоз. Отже, можете проаналізувати як реалізується програма захисту материнства й дитинства на практиці.

Обговорення. Проблемне запитання учням.

Учитель.

  •                 Запитання до вас одночасно просте і складне – чому не дотримуються права жінок? Які причини ви назвали б головними – стереотипне мислення суспільства чи не діюча правова база?
  •                 Як, на ваш погляд, можна покращити ситуацію із захисту прав матерів та дітей?

 

ІІІ група. Тематичний блок «Місце жінок у сучасному українському суспільстві»

Учитель

Минуло з часів козаччини майже три століття. За цей час доля української жінки пройшла тяжкі випробування: кріпацтво, війни, голод. Але не втратила вона такі риси духовної краси, як доброта, милосердя, щедрість, вірність, працелюбність, дотепність, веселість, співучість. Придивіться уважніше до будь-якої сучасної української дівчини чи жінки, і ви побачите, що в кожній з них живе Роксолана або Маруся Чурай.

Наша історія засвідчує, що саме жінка-мати і дружина виховує чоловіка-воїна і політика. Вона є його другом і порадницею, вона висуває його у «велику політику» і пильно стежить за кар’єрою. Якщо в наших владних структурах порівняно мало жінок, то це ще не означає, що вони не беруть участі в управлінні державою – на такий висновок наштовхують і традиція, і історичні факти. Але сучасне суспільство досить і жорстоке до жінок, вони часто стикаються з неприхованим насильством.

Результати свого моніторингового дослідження пропонує третя група.

 

Питання

Відсоток жінок, що відповіли на питання позитивно

1.

Чи залежите ви фінансово від чоловіка?

 

  •                 Так
  •                 Ні

 

 

49%

51%

2.

Що з наступного буде для вас на першій позиції:

  •                   робота;
  •                   друзі
  •                   сім’я;
  •                   хобі

 

 

9%

-

91%

-

3.

Що з наступного буде для вас на другій позиції:

  •                   робота;
  •                   друзі
  •                   сім’я;
  •                   хобі

 

 

85%

11%

-

4%

4.

 Чи добре ви обізнані з правами, що захищають материнство?

  •                   Так
  •                   Ні
  •                   Частково

 

 

47%

23%

30%

5.

 Гендерна рівність для вас на даний момент:

  •                   можливість реалізувати себе в суспільстві на рівні з чоловіками;
  •                   виконувати важку роботу на рівні з чоловіками;
  •                   бути рівноправною в сім’ї.

 

 

23%

 

42%

 

35%

 

1-й учень Результати анкети свідчать, що сім’я відіграє важливу роль в житті жінки. Друге місце жінки-респонденти відводять роботі (85% з числа тих, хто взяв участь в анкетуванні). Дуже часто жінкам доводиться вирішувати фінансові проблеми сім’ї, оскільки робота для багатьох із них – це запорука сімейного достатку. Не можна сказати, що жінки не знають своїх материнських прав, але здається, що знання ці не конкретизовані, а загальні. Щодо гендерної рівності, то показники відповідей доводять, що переважна більшість жінок не бачить можливостей своєї рівної реалізації в суспільстві порівняно з чоловіками. Гендерна рівність для них – це переважно рівність прав у сім’ї.

2-й учень Роль жінки зростає в сучасному українському суспільстві. Наприклад, зараз в Україні чоловік і жінка міняються місцями у виконанні сімейних ролей. Чоловік стає вихователем і доглядає дітей, залишаючись із ними, коли жінка виїжджає на заробітки до країн Західної Європи. Біля 70% складу нашої тимчасової трудової міграції в Італії, Іспанії, Португалії та інших країнах (а це, за різними даними, від 600 тисяч до п’яти мільйонів заробітчан) – це жінки. Жінки в наші непрості часи в багатьох випадках показують себе більш мобільними, гнучкими й такими, що скоріш адаптуються до нових умов, ніж чоловіки. Тому на їхні тендітні плечі лягає ще й тягар утримування сім’ї.

3-й учень

Політикум України постійно поповнюється новими жіночими обличчями. Жінки не поступаються за своїми професійними якостями, виявляють волю й характер. Але з 423 народних депутатів зараз в Раді всього 53 представниці прекрасної статі, що складає 12,5%.

У 2013 році було прийнято законодавча квоту в 30%, яка на виборах 2014 року не дала очікуваних результатів (20 з 29 партій не виконали цієї вимоги). Квоти не спрацювали, бо не було жодних санкцій за їх порушення.

Не краща ситуація в Кабміні, де також найвищі посади дісталися тільки 12,5% жінок. На 24 міністра у нас припадає всього три жінки: віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, міністр освіти Юлія Гриневич та виконуюча обов'язки міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. А ось серед заступників віце-прем'єр-міністрів і міністрів жінки становлять 26,5%.

Цікаво, що тільки одній жінці довірили керувати областю – голові Харківської обладміністрації Юлії Світличній.

1-й учень

Представництво жінок в Криворізькій міській раді – 18,7%. Традиційно найвищий показник жінок у доступі до освіти. Що стосується вищої освіти, то жінки навіть мають більш високі показники (у співвідношенні 88 до 77). Значно гірші, як бачите, індекси економічної та політичної участі жінок.

Отже, сучасні українки - це максимум освіти і мінімум впливу. Наше місто не є виключенням.  Жінки майже порівну «наповнюють» ринок праці та державний сектор. Проте вони найменше представлені у сферах і посадах із максимальною концентрацією фінансових та владних ресурсів. Запровадження посади Урядового уповноваженого з питань гендерної політики є позитивним кроком, проте воно не призводить до збільшення кількості гендерно-орієнтованих державних програм. Наразі країни з високими показниками представництва жінок у політичних інституціях мають не лише вищий рівень забезпечення громадянських прав і свобод. Такі держави — більш економічно розвинуті, оскільки створюють умови для політичного й економічного різноманіття, толерантності, інклюзивності та міжособистісної довіри.

(Учні третьої групи пропонують огляд портретної галереї жінок-політиків, видатних жінок Криворіжжя).

2-й учень Як бачимо, історія має багато яскравих прикладів правління жінок - політиків, що вирішували, або й вирішують нині державні проблеми не гірше чоловіків. Але це не правило. А радше виняток.

Учитель. Хочу звернути вашу увагу на один з висновків, що запропонувала група про те, що «сучасні українки - це максимум освіти і мінімум впливу». Пропоную вам з цим просто погодитись і поставити поки що три крапки…

 

 

ІІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП.

Учитель. «Гендерна рівність – це чутливий індикатор, який демонструє, наскільки розвинутою і демократичною є держава», — зазначив видатний американський політолог Рональд Інглхарт. Сьогодні ми намагалися дослідити становище жінки через призму минулого і сучасності. Отримали уяву про статус жінок в Козацьку добу, проаналізували зміни і сучасний правовий стан гендерної рівності, особливу увагу звернули на захист прав материнства. Сучасне суспільство, на превеликий жаль, не позбулося повністю насильства й дискримінації за ознакою статі.

Пропоную згадати слова з яких починався наш діалог: «Сегодня у женщины есть море возможностей проявить себя: некоторые из нас даже управляют странами. Но, говоря по чести, нам больше идет ридикюль, чем штык». Поміркуйте, чи змінилось ваше сприйняття цього вислову Маргарет Тетчер? Отже, штик чи ридикюль? І як захистити право на те й інше?

Рефлексія.

Запитання учням:

  •                  Чи можемо ми стверджувати, що проблема розкрита повністю?
  •                  Які ще проблеми можна розглядати в контексті теми «Права жінок»?
  •                  Як ви ставитесь до участі жінок в управлінні державою?
  •                  У чому причина пасивності жінок на вищих щаблях влади в Україні – винні жінки чи влада?
  •                  Які тематичні блоки можна намітити для майбутніх досліджень?

Учитель. Отже, ми сьогодні окреслили проблему через історію і сучасність. Спробували знайти шляхи вирішення згідно наших знань і можливостей. І я сподіваюсь, що багато хто з вас тепер по-іншому подивиться на матір, сестру, бабусю, незнайому жінку на вулиці. Дівчатка глянуть на себе під іншим кутом зору. Хлопці в дорослому житті з повагою поставляться до дружин або робітниць свого підприємства. Кожен з вас по закінченню проекту отримає буклети, які ви можете подарувати знайомим або незнайомим жінкам, можливо їм допоможе корисна інформація, яку ви зібрали.

Пам’ятайте, тримають світ ніжні руки жінки. Що стане зі світом, коли вони втомляться?.. Дякую!



 

 

 

ДОДАТКИ


ДОДАТОК 1

СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ-ШЛЯХТЯНКИ В СЕРЕДИНІ ХVІ – СЕРЕДИНІ ХVІІ СТОЛІТЬ НА ВОЛИНІ

Лук’яненко І.В.

учитель історії, КЗОШ№37

 

Анотація

Метою роботи є охарактеризування становища українських жінок-шляхтянок на Волині другої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. та його вплив на суспільну діяльність жінок, формування їхнього менталітету.

 

Ключові слова: Литовські статути, гендерне питання, «головизна», «виправа», «материзна», тестаментні записи.

 

Правове питання становища жінки у суспільстві завжди привертало увагу дослідників. Це пояснюється тим, що  дане питання пов'язується тісно з питанням про побудову родини та організацію суспільства. Становище жінки свідчить про рівень розвитку соціальної культури  у тому чи іншому суспільстві. За словами письменника й історика Д. Мордовцева, «жінка – це чуттєвий барометр, який перш за все відображає в собі стан суспільної атмосфери, характер і напрям історичної епохи, такою є чи не виключно жінка, а ніж чоловік». Тому дослідження статусу та ролі жінки в суспільстві будь-якої держави та історичної епохи є важливим .

Досліджуючи суспільне становище волинської шляхтянки середини XVI – середини XVIІ ст., автор умовно розділив на два табори точки зору дослідників щодо майново-правового становища жінок в тогочасному суспільстві: дослідники, що досить високо оцінювали статус жінок –
О. Левицький, Н. Старченко, І. Валіконіте, О. Кривоший, М. Костомаров,
М. Владимирський-Буданов, Н. Грицяк, М. Богуцька, О. Лабур та дослідниця з майже протилежними поглядами – І. Ворончук.

Доцільність дослідження гендерного питання обумовлена проблемами творення соціальної організації українського суспільства, його демократизації, відродженням національно-культурного життя. Жіночі проблеми дедалі частіше стають центром уваги не тільки науковців та дослідників, але й органів влади держави. Проте цей зростаючий інтерес до вирішення так званого «жіночого питання» наштовхується на відсутність чи замалу кількість знань та досліджень, які б відтворювали роль жінки та її значення в історії нашого народу. Це обумовлює необхідність досліджень та нових осмислень щодо місця, прав та ролі жінки у суспільстві в історії, що допоможе вирішити питання гендерного балансу в Україні. 

Дана стаття є спробою узагальнення основних поглядів на становище української шляхтянки того часу, переосмислення вже існуючих думок та аналіз історично-правових джерел (статутів, тестаментів та ін.) та їх виконання на практиці, зокрема, на волинських землях; порівняння соціальних статусів жінки (заміжня жінка та вдова). 

Про широкі права та свободу жінки в Україні писав відомий історик О.Левицький: «Литовский статут весьма мало ограничивал гражданскую правоспособность женщины…, даже девушки, оставаясь еще в родительском доме, по достижению гражданского совершеннолетия, уже пользовались широкой правоспособностью» [3, c.162]. Статті Литовських Статутів забороняли віддавати дівчат заміж силоміць та забезпечували їх матеріальне становище, що і було підставою свободи та незалежності жінки, на думку О.Левицького. Не зовсім згодна з сформульованою концепцією О.Левицького  відомий історик І.Ворончук: «Законодавча «свобода» волевиявлення дівчини при взятті шлюбу цим же законом була обставлена стількома заборонами і перешкодами, що практично реалізувати це волевиявлення без втрат і шкоди для самої ж дівчини було неможливим». В той же час, історик І.Валіконіте стверджує, що права незаміжньої жінки були такими ж, як і в неодруженого чоловіка.

За правом про спадок, дівчина успадковувала весь маєток матері, або його частину, що порівно ділилася з братами. Батьківська ж частина маєтку ділилася по-іншому – сестра могла отримати грошима лише чверть від нього [4 розділ Литовського статуту 1529 р.]. 

При виданні дівчини заміж батьки давали за неї посаг, який складався з грошової суми – «головизни» та «виправи» – рухомого майна у вигляді коштовностей, одягу, білизни, худоби, посуду, «челяді невольної» тощо. Величина посагу у відповідності з правовими приписами визначалася батьком.

Окрім батьківського спадку існував ще материнський спадок,  так звана «материзна», що складалась з маєтків, успадкованих нею в свою чергу від її батьків (здебільшого це була нерухомість) До складу материзни могло також входити й віно матері. Мати могла сама обирати спадкоємців «віна», і не конче з-поміж дітей.

Литовським статутом були також закріплені випадки, коли дівчину можна було лишити права на посаг та права на успадкування «материзни». Зокрема, 10 артикул ІV розділу Литовського статуту 1529 р. та аналогічного змісту 7 артикул V розділу Литовського статуту 1566 р. суворо попереджали, що у випадку порушення батьківської волі дівчина позбавляється права на спадок. Ще суворішими були 11 артикул ІV розділу Другого Литовського статуту та 8 артикул V розділу Третього Литовського статуту, які встановлювали залежність дівчат-сиріт у питаннях шлюбу від найближчих родичів. 

Сімейно-шлюбні відносини в українській родині середини XVI – середини XVIІ століття регламентувалися в першу чергу трьома Литовськими статутами, Магдебурзьким правом у містах та народним звичаєвим правом. При цьому бралися тільки ті статті статутів і права, що не суперечили звичаєвим нормам. Тобто шлюбно-сімейне і спадкове право являло собою сукупність юридичних норм, народних традицій та звичаїв, а також церковних норм.

Важливе значення для заміжжя мав посаг, що знайшло відображення навіть у назві п’ятого розділу, норми якого в основному і регулюють даний вид правовідносин. Посаг відігравав, перш за все, роль допомоги для нової сім’ї, і водночас виконував роль гарантії для чоловіка у випадку безпідставного розірвання шлюбу з боку дружини. У зв’язку з тим, що посаг поступав у загальну власність сім’ї, виникала необхідність у забезпеченні повернення його дружині у випадку розірвання шлюбу.

Згідно артикулу 2, п'ятого розділу II Литовського Статуту, як уже зазначалося, подвоєна сума посагу мала бути записана на третині нерухомості чоловіка. Що ж маємо на практиці?

У частих випадках запис робиться на половині маєтності чоловіка [7]. Усвідомлюючи певне порушення правової норми, чоловік в такому разі, на своє виправдання, посилався на вільне право шляхтича у відповідності з Берестейською поправою II Литовського Статуту розпоряджатися своєю нерухомістю незалежно від способу її набуття.

За словами Н.Старченко, часто траплялися випадки, коли в руках заміжньої жінки зосереджувалася земля, що за своїми розмірами значно перевищувала третину, а то й половину власності їхніх чоловіків, внаслідок запису чоловіками своїм дружинам маєтності в якості застави під суму боргу. Виходячи з регулярності таких операцій, здійснюваних в момент шлюбних церемоній, що у більшості випадків йшлося про спроби збалансувати майнові частки подружжя. Також поширена на той час тісна пов'язаність родів внаслідок шлюбних зв'язків позитивно впливали на становище жінки в шлюбі, за плечима якої стояла родина, що стежила за дотриманням шлюбних умов, і в руках якої зберігалися документи, що їх засвідчували, тобто становище шляхтянки було досить захищеним у можливих подружніх колізіях.

Велике значення у шлюбно-сімейному праві Великого князівства Литовського відігравало віно. Віно гарантувало жінці майнову і особисту самостійність, зберігало майно, яке отримували у спадок діти і рідня жінки. Варто помітити, що, як пише М.Богуцька, позиція жінки у родині залежала значною мірою від посагу, який вносила жінка до будинку чоловіка, знатності і впливовості родини, з якої походила. Такої ж думки тримається й О.Левицький. Проте за словами І.Ворончук, внутрішньосімейні стосунки залишалися патріархальними та доволі суворими, особливо серед середньої та менш багатої і впливової шляхти.

До речі, питання щодо майнових прав подружжя викликає суперечливі відповіді. Так, М.Ф.Владимирський-Буданов вважав, що при литовсько-руському праві панувала спільність майнових прав подружжя. А от О.Левицький тримався іншої думки, думки про роздільне володіння подружжям своїм майном. Посилаючись на тестаменти, дарчі та «доживотні» записи, О.Левицький вважає також, що між подружжям існували досить таки гарні стосунки. До аналогічного висновку схиляється й Н.Старченко, яка вважає, що ще за життя чоловіків жінки зосереджували у своїх руках половину або навіть і більше нерухомості чоловіка, якою вона могла б володіти в час подружнього життя, або яка переходила до її рук у випадку смерті чоловіка [2, c.175].

Особливе становище в суспільстві займала вдова. Автор, проаналізувавши добірки тестаментів, приходить до висновків щодо концентрації в руках вдови переважної більшості, а у половині випадків і всієї маєтності покійного чоловіка, незалежно від наявності в родині дітей. Також траплялись випадки і тестаментного запису дружині нерухомості «на вічність», що суперечило  правовій і звичаєвій настанові – записувати маєтки під певну суму грошей з можливістю їхнього подальшого викупу спадкоємцями. 

На думку Н.Старченко, вдова була певним капіталом для шляхетської молоді, яка не хотіла чекати батьківського спадку, та ще цілого ряду осіб, що прагнули покращити своє матеріальне становище за рахунок жінки-вдови. Тому зростала у шлюбі роль жінки, розширювалася межа свободи й ініціативи у виборі партнера та її процесуальна дієздатність.

Віновий запис, порядок якого регулював п'ятий розділ II Литовського Статуту «О оправі посагу», забезпечував збереження майна дружини не тільки за життя чоловіка, а й по його смерті, гарантуючи вдові можливість володіння третиною маєтності небіжчика або ж отримання назад від родичів чоловіка чи дітей суми посагу.

Також ІІ Литовський Статут захищав жінку-вдову від розтрати її маєтків опікунами. Цим же розділом, 10 артикулом захищені й діти від свавільних дій опікунів.  Як не дивно, діти були також захищені й від марних «розтрат» вдови-опікунки. Проте практика показує іншу сторону тогочасного життя. Прикладом такої практики є лист В. Осекровського, який віддає під заставу пану Дубровському маєток дочок І. Осекровського [7, c. 41].

Проаналізувавши правові приписи Литовських Статутів, тестаментні записи чоловіків, автор схиляється до висновку про досить високий статус жінки-вдови у шляхетському соціумі,  про порівняно широкі майнові та особисті права. Вдова у більшості випадків зосереджувала після смерті чоловіка усі маєтки, що були залишені їй у спадок на довічне держання, тому мала вагомий вплив на території, якими вона володіла.

Отже, у XVI столітті сімейне право являло собою сукупність юридичних норм, церковних правил, народних звичаїв та традицій, якими регулювались особисті та майнові відносини, які виникали зі шлюбу, споріднення, опіки тощо. Розглядаючи жінку, як окремого суб’єкта цих правовідносин, виокремлюються три різні суспільні стани жінки: дівоцтво, заміжжя та вдівство. Можна вважати, що дівчина у контексті спадкового та сімейного права мала достатньо широкі права, але вони були істотно обмежені та ускладнені. Так, права на спадок між синами та доньками не були рівними, що, на думку автора, пояснюється тим, що на чоловіках у майбутньому залежав статок та добробут родини, вони несли земську повинність, а не обмеженням жінок у їх правах.

За нормами звичаєвого права шлюб розглядався як громадянська угода, що її, як і кожну угоду, можна було укладати і розривати. Вже другій половині XVI ст. шлюби укладалися і розривалися без участі церковних і світських властей на рівні звичаєвого права.

У Статутах немає визначення поняття «право власності», але з аналізу його норм можна угледіти, що законодавець розуміє під ним право користування, володіння і розпорядження майном.

Щодо відмінностей у статусах самої жінки, то заміжня жінка та жінка-вдова дещо відрізняються своїм положенням та матеріальними статками.

На думку автора, вдова була більш самостійною та незалежною на відміну від заміжньої жінки, але була менш захищеною та у випадку відсутності опікунів – піклувалася сама за себе. Щодо майнового забезпечення, то заміжня жінка могла не мати жодних маєтностей у своєму розпорядженні. Вдова ж майже у будь-якому випадку залишалася зі своє власністю у розмірі хоча б третини від володінь чоловіка.

Жінка-шляхтянка мала досить вагомий вплив на суспільні події завдяки своїм статкам та володінням, серед яких вирізнялись навіть магнатські землеволодіння. Жінки не рідко навіть боролися за землі зі зброєю в руках, відстоюючи свої права чи намагаючись захопити нові земельні угіддя. Деякі шляхтянки осмілювались навіть суперечити самому королю чи не менш впливовим своїм зятям.

Також серед шляхетської жіночої верхівки була поширена меценатська та освітня діяльність, яка була не менш вагомою за чоловічу. Шляхтянки відбудовували монастирі та церкви чи були їх фундаторками, при них засновували школи. Така діяльність, звичайно, була можливою б тільки за достатнього матеріального статку, який у свою чергу не мав би місце у представниць жіночого полу за відсутності справедливих правових урегулювань становища шляхтянки.

Отже, на думку автора, жінка мала досить рівноправне положення з чоловіком, хоч і були де в чому відмінності у їх становищі та правах. Проте, не дивлячись на це, автор все ж таки вважає, що провідна роль як у родині, так і в суспільстві належала чоловікові. Здебільшого патріархальний устрій не заважав шляхтянці активно залучатися до суспільного життя та мати вплив на локальні події, проте не на загальнодержавні.

Література

  1. Волинські грамоти XVI ст.: Наукове видання. / Упоряд.
    В. Задорожний, А.Матвієнко. – К.:  Вид. «Наукова думка», 1994. – 249 с.   
  2. Ворончук І.О. Населення Волині в XVI – першій половині XVIІ ст.: родина, домогосподарство, демографічні чинники: Монографія /
    І.О. Ворончук – К.: - 712 с.: іл.
  3. Грушевський М. Історія України-Руси. – Т.6. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/hrushrus/iur603.htm
  4. Зборовська Н. Український культурний канон: феміністична інтерпретація. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n13texts/zborovs.htm
  5. Старченко Н.П. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.) // Київська старовина. – 2000. – № 6, 2001.
  6. Лабур О. Деякі прояви войовничості українських шляхтянок щодо маєткових справ (XVI-XVII ст.) // Лабур О.В. Роль шляхетних жінок у релігійному житті України (к. XVI –XVII ст.) // Сторінки історії.  – Т. 17. – Київ. – 1996. – № 8. – С. 90-91
  7. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х томах. – Том І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С. Ківалова,
    П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2002. – 464 с., 2 арк. кольор. іл. Давньоруськ., укр. та лат. мовами.
  8. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х томах. – Том ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / За ред. С. Ківалова,
    П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 560 с., 2 арк. кольор. іл. Давньоруськ. та укр.  мовами.
  9. Статути Великого князівства Литовського: У 3-х томах. – Том ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року: У 2-х кн.. – Кн. 1 / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса: Юридична література, 2004. – 672 с. Давньоруськ., укр. та лат. мовами.


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


C:\Users\QWERTY\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCache\Content.Word\1.jpgДОДАТОК 2


C:\Users\QWERTY\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCache\Content.Word\2.jpg


 

 

 

 

 

 

 


ДОДАТОК 3

 

Питання

Відсоток жінок, що відповіли на питання позитивно

1.

Чи залежите ви фінансово від чоловіка?

 

  •                 Так
  •                 Ні

 

 

49%

51%

2.

Що з наступного буде для вас на першій позиції:

  •                   робота;
  •                   друзі
  •                   сім’я;
  •                   хобі

 

 

9%

-

91%

-

3.

Що з наступного буде для вас на другій позиції:

  •                   робота;
  •                   друзі
  •                   сім’я;
  •                   хобі

 

 

85%

11%

-

4%

4.

 Чи добре ви обізнані з правами, що захищають материнство?

  •                   Так
  •                   Ні
  •                   Частково

 

 

47%

23%

30%

5.

 Гендерна рівність для вас на даний момент:

  •                   можливість реалізувати себе в суспільстві на рівні з чоловіками;
  •                   виконувати важку роботу на рівні з чоловіками;
  •                   бути рівноправною в сім’ї.

 

 

23%

 

42%

 

35%

 


 

C:\Users\QWERTY\Desktop\1.jpg


C:\Users\QWERTY\Desktop\2.jpg


C:\Users\QWERTY\Desktop\3.jpg


C:\Users\QWERTY\Desktop\1.jpgC:\Users\QWERTY\Desktop\1.jpg 

 

docx
Додано
20 жовтня
Переглядів
56
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку