Урок "Історичний жанр живопису. Зображення обрядів і свят українського народу (зимовий цикл)"

 

 

 

 

 

ІСТОРИЧНИЙ ЖАНР ЖИВОПИСУ.

ЗОБРАЖЕННЯ ОБРЯДІВ І СВЯТ УКРАЇНСЬКОГО

НАРОДУ(ЗИМОВИЙ ЦИКЛ)

 

Урок: Образотворче мистецтво

5 клас

 

 

 

 

 

Підготувала: Рибіна Оксана Леонідівна

Дніпропетровська область, місто Кам’янське, 

Гімназія №27

 

 

 

ТЕМА: Історичний жанр живопису. Зображення обрядів і свят українського народу (зимовий цикл).

МЕТА: Ознайомити з основними святами зимового циклу; на основі спостережень вчити вибирати найяскравіші моменти для вміння передачі своїх почуттів у власній композиції, відтворення обрядів і звичаїв українського народу.

Розвивати індивідуальні творчі здібності учнів, уміння вірного вибору матеріалів та техніки для вираження власного творчого задуму.

Створити атмосферу емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів, сприймань дитини, самовираження і бажання самовдосконалення. Формувати почуття єдності поколінь, виховувати любов і повагу до обрядів і звичаїв.

ОБЛАДНАННЯ: дошка, прикрашена віконцем з українським рушником, дитячі малюнки, атрибути учасників вертепу: маска кози, зірка, художні приладдя.

ТИП УРОКУ: систематизація і узагальнення набутих знать.

 

 

 

ХІД УРОКУ

1) Організаційна частина

Вступне слово вчителя:

-         Діти, у нас сьогодні на уроці гості. Привітайтесь з ними.

Діти:

-         Добрий день вам, добрі люди.

-         Хай вам щастя – доля буде.

-         Не на день і не на рік,

А на довгий – довгий вік.

 

2) Актуалізація опорних знань.

Зараз уважно подивіться на свої парти, на своє робоче місце, і спробуйте здогадатися, про які саме предмети йдеться мова.

 

1.     Білий – білий, наче сніг, Рук нема, немає ніг,

Не людина і не звір,

А зовуть його… (Папір)

 

2.     Гарно лінії виводить, 

По папері легко ходить, Він художник – молодець,

Чудодійний… (Олівець)

 

3.     Постирає все, що бачить, Це не іграшка, не м’ячик, 

Опусти ти руку в сумку

Та дістань в долоні… (Гумку)

 

4.     Він для фарби – незамінний, Бо художник він відмінний,

Розфарбує все, як треба,

І малюнок є вже в тебе. (Пензлик)

 

Працюючи всім цим приладдям можна дещо створити, а саме:

Ми на вернісаж прийшли,

Щось цікаве там знайшли,

То не птах і не людина,

А зовуть її… (Картина)

Вірно, можна створити картину в будь-якому жанрі. І ми зараз з’ясуємо, які жанри вам відомі.

Фрукти, овочі та ваза,

Кожен з вас побачить зразу.

В чому річ і в чому суть,

Як картину цю зовуть? (Натюрморт)

Вчитель або учень показує приклади натюрморту на дошці. Словникова робота.

 

Змалював Андрійко маму,

А малюнок вставив в раму.

Цей малюнок не секрет, Називається… (Портрет)

Приклад на дошці. Словникова робота.

 

Бачим ліс, галявину ясну,

День безхмарний та прекрасний,

Захопило подих аж,

Як побачили… (Пейзаж)

Приклад на дошці. Словникова робота.

Поєднаємо ми квіти, сонце,

Небо ясне у віконці,

Як докупи все зберемо,

Як картину цю назвемо? (Композиція)

 

3) Мотивація навчальної діяльності.

 

Вчитель:

От саме композицію ми створимо на уроці.

Діти, послухайте загадку і відгадайте, про яку пору року йдеться мова.

 

Змерзли зайчикові вуха,

Бо у лісі завірюха,

І ведмедик у барліг,

В теплім хутрі спати ліг. (Зима)

 

Звісно про зиму.

 

А які ви, діти, знаєте віршики, загадки про зиму?

Діти розповідають.

 

Вчитель:

Давайте ми разом разом переглянемо сторінки книжечки «Кожне сільце має своє слівце» і дізнаємося, які прислів’я складалися здавна нашим народом про зимові місяці:

«Січень наступає – мороз людей обнімає».

«Січню морози, а лютому – хурделиці ».

«Лютий воду відпускає, а березень підбирає».

«Лютневий сніг весною пахне».

 

У народі кажуть: скільки днів – стільки і свят. Коли розпочинається зима, то разом з нею приходять до нас прадавні чудові свята. Ланцюжок веселих і дзвінких свят відкриває Різдво, яке відзначають у широкому і тісному сімейному колі. Святкування Різдва починалося напередодні – у святвечір, різдвяне надвечір’я. В цей день намагалися не їсти «до звізди» - до появи на небі першої зірки, яка колись сповістила про народження Христа.

Після святкової вечері протягом наступного дня святкують Коляду. Нерідко колядники ходили пізно ввечері з ліхтарем, зробленим із паперу у вигляді місяця чи семикутної зірки, що нагадували сонце. Усередині ставили свічку. Діти і дорослі співали давні-давні пісні-колядки, в яких оспівуються іменами сонця і місяця, господар, господиня та їх діточки. Основний зміст обряду колядування – це віншування господарів та обдарування колядників.

Один із  днів особливо святковий. Мова йде про Новий рік. Переддень Нового року називали в народі щедрим вечором, «меланками». Столи у цей день ломилися від щедрого смачного пригощання. Під час вечері могли влаштувати таку гру: «А де наш батько?» - шукали діти, «А хіба ви мене не бачите?» - у свою чергу запитував господар, ховаючись за горою пирогів. «Ні не бачимо!» - кричали діти. «Дай Боже, щоб завжди так не бачили», - піднімався батько. 

Під час святок на вулицях можна було зустріти театр – вертеп. Це одне з найяскравіших явищ лицедійного самовираження в українському народному житті.

Діти ходили щедрували. Під вікнами сусідів вони співали веселі віншувальні пісеньки-щедрівки. Щедрувальників обдаровують різноманітними подарунками, і вони продовжують обхід села.

Двері в ніч на Новий рік не замикають, чекають посівальників, що на світанку бігають від хати до хати з рукавичками, в яких повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса. У церковному календарі це день святого Василя Великого. Перший посівальник приносить в хату щастя. Посівають лише хлопці, бо першим до хати на Новий рік має увійти чоловік, що вважалося гарною прикметою.

Завершувалися святки Хрещенням. Це свято символізує зародження християнства. Хрещенським ранком всі йшли на річку. Там прорубували в кризі хрест і прикрашали його стрічками. Місце, де святили воду, називали «Йордан». Після освячення води деякі сміливці «для здоров’я» купалися в ополонці. Хрещенську воду зберігали для лікування різних хвороб. Ця вода може зберігатися протягом року.

Після Водохрещ, вважалося, мають слабнути морози. Тому казали:

«Тріщи, не тріщи, а вже минули Водохрещі».

 

Лунає стук у двері. Щедрувальники заходять до класу і відразу починають театралізовану розповідь:  Ого-го, коза, Ого-го, сіра.

Недавно з Москви 

З довгими кісьми

Ти пішла б у лісок 

Та нажала б там сіна снопок,

Погодувала б малих діточок,

Ой не йди, не йди, бо в тому лісі стрільці Поховалися, розхвалися,

Хочуть козу вбити, шкуру облупить,

М’ясо порубать, собакам віддать.

А я тих стрільців не боюся Тільки боюся старого діда,

Що в того діда сива борода.

 

Коза в цей час, а це малий хлопець у вивернутому кожусі, відтворює розповідь відповідними рухами. Аж ось з’являється дід, хор співає:

Вдарив дід козу По сірому боку.

Тут коза впала, 

Нежива стала.

 

Далі розігрується своєрідні діалоги між дідом і циганом, який торгує шкурою померлої кози. Баба наполягає на тому, щоб лікар оживив козу, хор співає:

У вашім домі, вашім хоромі

Приключилась нашій кізоньці біда.

Чи нема тут лікаря коновала,

Щоб наша кізонька на ноги встала?

 

З’являється лікар у східному вбрані, він стає навколішки перед козою, щось шепоче і намагається магічними рухами оживити її, нарешті коза встає під спів хору:

Го-го-го, коза!

Го-го-го, сіра!

Го-го-го, біла!

Де коза ходить, там жито родить!

Де не буває, там вилягає… Де коза ногою, там жито — копою!

Де коза рогом, там жито стогом!

Щедрувальників обдаровують подарунками, і вони залишають клас.

 

Вчитель: Перед вами, діти, чистий лист. На ньому повинна народитися святкова композиція. Кожен з вас внесе свою частку. Спочатку нам треба створити сільський пейзаж, де будуть відбуватися дійства.

-         Що таке пейзаж?

-         Пейзаж – це зображення природи.

-         З чого починають його малювати?

-         Лінія горизонту

-         Потім перетворюємо простий пейзаж у сільський. Що треба додати, діти?

-         Хатинки, ялинки, дерева.

-         А для створення святкової композиції не вистачає чого?

-         Фігурок людей.

Отже ми приступаємо до роботи.

 

4)    Практична робота

 

Для малювання фону на великому чистому листі вибираються двоє учнів – помічників.

Декільком учням надається завдання намалювати хатинки і ялинки. Решта передає свої враження про свята через фігурку людини. Під час практичної роботи вчитель допомагає учням, сприяє вірному виконанню завдання.

По закінченню роботи учні разом з вчителем складають колективну композицію. Спілкуючись, вирішують про вірне розташування тієї чи іншої фігурки.

 

5)    Підсумок уроку

Короткий аналіз, обговорення та оцінювання роботи.

Вчитель запитує:

-         Чого ми сьогодні на уроці досягли?

-         Чому навчилися?

-         Що сподобалося на уроці?