Урок " Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання.

Про матеріал

Конспект уроку української літератури в 11 класі " Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання"

Перегляд файлу

Конспект уроку

Тема: Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання.

Мета: опрацювати зміст роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко; розкрити історичну та фольклорну основи роману; розвивати громадянську самосвідомість учнів; формувати навички та уміння аналізу роману у віршах, розкрити характери, проблематику твору; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, прагнення до розвитку духовних якостей.

Тип уроку:урок засвоєння нових знань

Форма уроку:урок аналізу художнього твору

Наочність: портрет письменниці; текст роману «Маруся Чурай», аудіозапис «Ой не ходи Грицю..», відеофрагменти ( уривки з кінофільму)

Методи та прийоми: «Незакінчене речення», «Мікрофон», групові інформаційні проєкти , цитатний квест за романом, прийом моделювання, вікторина

Форми роботи: робота в групах

Перебіг уроку

І Організаційний момент

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

ІІ.Актуалізація опорних знань

Метод «Незакінчене речення»

Ліна Костенко народилася …( 19 березня 1930 року)
Письменниця належить до покоління… (шістдесятники)
Ліна Костенко була не публічною особою, але зрештою погодилася дати інтерв’ю і розповіла про своє життя … (для книги Івана Дзюби «Є поети для епох»)
Була заміжня… ( двічі. Перший чоловік Єжи-Ян Пахльовський, другий- Василь Цвіркунов)
Поетесу удостоєно премій …( Франческа Петрарки, медаллю Святого Володимира, стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги.)
На цей момент Ліна Костенко живе і працює … (у Києві)
У цьому році поетесі виповнилося… (91 рік)

ІІІ Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

На минулому уроці ми ознайомилися з творчістю Ліни Василівни. Заслухайте, будь ласка, слова Івана Бокого про поетесу: «Ліну Костенко люблять усі, хто любить поезію. Ліну Костенко люблять усі, хто любить Україну. Ліну Костенко люблять усі, кому дорога людська свобода… Оце дорогоцінне для поета вміння приходити до народу не в часи щедрот, а в часи, коли народ потребує її слова, Ліна Костенко демонструє повсякчас.»

Яка вдала характеристика її творчості, бо недарма Ліна Костенко перша з українців за життя визнана світовим поетом, стала реальним кандидатом на Нобелівську премію. Уже перші книжки Л. В. Костенко засвідчили: на небосхилі української поезії спалахнув яскравий талант. І сьогодні ми продовжимо знайомитися з її творчістю . Поринемо у минуле, поглянемо як жили герої історичного роману «Маруся Чурай», хто із них, пройшовши крізь помилки, сумніви і вагання, не схибив, не зрадив для себе, своєму високому призначенню - бути Людиною.

Записуємо тему уроку і епіграф

Епіграф: Її пісні — як перло многоцінне,

Як дивен скарб серед земних марнот.

Ліна Костенко

ІV Вивчення нового матеріалу ( робота над темою уроку)

1.Вступне слово вчителя

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко написала у 1979 році ,але його шлях до читачів був нелегким. Рецензенти звинувачували поетесу в тому, що вона насмілилася у творі звеличити історичні постаті, які боролися за українську державність. Вихід роману був під загрозою, та все ж після публікації розійшовся блискавично.

Біограф:

Історичний роман у віршах "Маруся Чурай" Ліна Костенко писала в роки свого вимушеного мовчання. 1979 рік - щасливий рік для України: до читача нарешті прийшла "Маруся Чурай" Ліни Костенко. Життя твору починалося непросто. Літературознавці писали: "Звинувачення внутрішніх рецензентів, причому закиди навіть політичного характеру, затримали вихід роману не менше, як літ на шість... Лише після спеціальної ухвали Спілки письменників України твір був випущений у 1979 році видавництвом "Радянський письменник."

(мотивація: якщо твір був заборонений, ще більше хочеться його прочитати: за що заборонили? Які секрети?)

Літературознавець Павло Охріменко про роман писав: «Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко».

Отже, і ми з вами сьогодні торкнемося до вічності, спробуємо осягнути глибинну суть історичного роману у віршах Л.Костенко “Маруся Чурай”. Спочатку дамо визначення поняттю «роман у віршах»

2. Теорія літератури

Роман у віршах — ліро-епічний жанр, якому властива багатопроблемність, поєднання епічного й ліричного начал; дія у творі цього жанру, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

- Отже, чому історичний? Ви вже прочитали твір і можете сказати, які події - реальні чи вигадані - покладені в основу сюжету, про яких історичних осіб згадується в ньому? (Трагічна розповідь про кохання дівчини з легенди - Марусі Чурай, що з її піснями, сповненими духу вольності, січове козацтво вирушало в походи, - покладена яскравими мазками на полотні історичних реалій України XVII століття. Хоча головна героїня твору не є історичною постаттю, у романі присутні історичні особи, зокрема гетьман Богдан Хмельницький та Іван Іскра, сюжетною канвою роману є реальна епоха Хмельниччини.

Історичні особи – Б.Хмельницький, Є. Вишневецький.

Історичний роман у віршах – так літературознавці визначили жанр твору Л.Костенко “Маруся Чурай”. Давайте розкладемо цей термін на частини й пояснимо їх.

- Які художні твори на історичну тематику ви читали?

- Чому роман? Які особливості цього епічного жанру присутні у творі Л. Костенко? (Великий обсяг, кілька сюжетних ліній, розповідь про життя героя від народження до смерті.)

- Яка ж особливість роману у віршах?

(Це одна з надзвичайно рідкісних форм епічної та ліро-епічної поезії. Автор повинен дотримуватися вимог роману як великого розповідного жанру, а водночас - особливостей поезії: віршового ритму, розміру, поетичних тропів. В українській літературі роман Ліни Костенко "Маруся Чурай" займає найвищий щабель цього рідкісного жанру.)

- Чи зустрічався вам уже цей рідкісний жанр у літературі?

Записати в зошитах.

Роман у віршах – це велика форма ліро-епічного жанру, для якого характерні:

наявність розгорнутого сюжету (кількох сюжетних ліній);
використання ліричних та епічних засобів у відтворенні дійсності;
розкриття внутрішнього стану героїв;
багатогранне окреслення характерів;

3. Робота в групах (групові інформаційні проєкти)

Кінець „хрущовської відлиги”, тріскучі „брежнєвські заморозки” ...

Закономірно, що після прояву активної свідомої громадянської позиції Ліну Костенко не друкували до 1977 р. Дочка письменниці Оксана Пахльовська згадувала: ”Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли в літературі її ніби й не існувало: ім’я її було заборонено, вірші не друкувалися, про вихід книжок і не мріялось... А вона працювала. У найстрашніші періоди, коли все тісніше змикалося коло переслідувань, цькувань, заборон, - вона писала. Могла зачинитись і написати за одну добу до 300 рядків „Марусі Чурай”. Поезія була протистоянням. Була вірою в конечність абсурду”.

Учитель:

- Хто ж така Маруся Чурай ? Чи багато ми знаємо про неї?

Перша група «Історична основа твору. Історія написання»

Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.

Маруся Чурай піднімала бойовий дух січового козацтва своєю творчістю, саме з її піснями вояки вирушали в походи, щоб відстояти українську державність. Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.

Вона була вродливою дівчиною — стрункою, чорнявою, кароокою, з косою до колін. До неї залицялося багато парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за деякими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка…

Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.

Літературознавець (розповідь про Марусю Чурай):

Вона народилася на березі Ворскли, недалеко від того місця, де 1650 року засновано полтавський Хрестовоздвиженський монастир.

Батько її, козак Гордій Чурай, був січовиком, брав участь у повстанні Павлюка і після битви під Кумейками (1637 р.) полонений і страчений у Варшаві разом з гетьманом Павлюком. Народ склав про нього пісню „Орлику, сизий орлику, молодий Чураю”.

Після смерті Гордія Чурая його дружина Горпина лишилась удвох із дочкою. Портрет Марусі Чурай був свого часу відомий і зберігався у Г.Квітки-Основ’яненка. Ось його опис:

„Маруся була справжня красуня, невеличка на зріст, худорлява, струнка, з привітним виразом ласкавого засмаглого личка, на якому проступав рум’янець, з карими очима під густими бровами й довгими віями. Волосся в неї було чорне, як смола, і запліталось у густу косу до колін. При цьому мала Маруся Чурай трохи випукле чоло і дугоподібний з горбинкою ніс”. Любила дівчина козака Григорія Бобренка. Слабовольний Гриць був під впливом матері, яка й чути не хотіла про одруження його з Марусею.

Розлука з коханим, який пішов на війну, стала важким ударом для дівчини, свій жаль вона виливала у піснях. Після повернення козаків Маруся дізналася про одруження Грицька з Галею Вишняк. Якось на вечорницях Маруся побачила їх удвох. Що сталося далі, ми знаємо із пісні „Ой не ходи, Грицю...”, яку приписують Марусі: дівчина Гриця отруїла. Марусю засудили до смертної кари, але наказом Б.Хмельницького її помилувано.

(мотивація (абсурдність ситуації): оце так! Якщо ти пишеш пісні для козаків,

то вбивство людини не карається?)

Літературознавець (розповідь про Марусю Чурай):

Перегляд відео ( Маруся Чурай)

Слово вчителя.

Послухаємо аудіозапис цієї пісні. До речі, сама пісня "Ой не ходи, Грицю" перекладена російською, польською, німецькою, угорською, французькою, англійською мовами.

(прослуховування аудіозапису)

В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українцеві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой, не ходи, Грицю...»,
авторство якої приписується легендарній народній поетесі Марусі Чурай. Хто вона: конкретна особистість чи дівчина з легенди? Це запитання непокоїть істориків, літераторів і краєзнавців впродовж багатьох століть.

Деякі з них все ж зупинились на тому, що Маруся Чурай - історична постать. Дочка полкового осавула Григорія Чурая. Народилася, вірогідно, у 1625-му році. Доля відміряла їй усього 28 років життя.

У спадок нащадкам залишила понад 20 пісень, що увійшли в золоту скарбницю української культури. Серед них: "Ой не ходи, Грицю", "Віють вітри, віють буйні", "За світ встали козаченьки" та багато інших. 1974 року в київському видавництві "Дніпро" вийшов збірник "Дівчина з легенди Маруся Чурай". У ньому вміщено тексти пісень, які, ймовірно, написала ця полтавська поетеса. Є там є і пісня про отруєння дівчиною невірного нареченого Гриця.

Цей сюжет багато письменників використали у своїй творчості, а саме: Б.Залєський, О.Шаховський, К.Тополя, О.Гроза, Г.Бораковський, А.Александров, П.Білецький-Носенко, М.Старицький, В.Самійленко, С. Руданський, І. Микитенко, І. Хоменко, Л. Забашта, В.Лучук, О. Кобилянська.

Сама пісня "Ой не ходи, Грицю" перекладена російською, польською, німецькою, угорською, французькою, англійською мовами. Що ж заставило ще й Ліну Костенко звернутися до такого вже не раз оспіваного матеріалу? Мабуть, зовсім не мотив зради. Поетесу завжди хвилювало питання про можливість діяльності генія в умовах заблокованої культури, про нерозривність снаги до життя і творчості. Тому то, читаючи роман Ліни Костенко, розумієш, що мотив про «піснетворство» Марусі Чурай витісняє побутово-мелодраматичні моменти. Розповідь про трагічне кохання дівчини з Полтави накладається широким пластом на історичні реалії України ХVІІ століття. Маруся Чурай піднімала бойовий дух січового козацтва своєю творчістю, саме з її піснями вояки вирушали в походи, щоб відстояти українську державність. Отже, Ліна костенко у своєму романі “Маруся Чурай”, на відміну від інших письменників, відтворила епоху Хмельниччини, на національному тлі порушила важливі суспільні та філософські проблеми, які є актуальними і на сьогоднішній день.

Дякуємо першій групі за повідомлення. Ми побачили, що Ліна Костенко у своєму романі “Маруся Чурай”, відтворила епоху Хмельниччини, на національному тлі порушила важливі суспільні та філософські проблеми, які є актуальними і на сьогоднішній день. А зараз слово надаємо другій групі, яка ознайомить нас із композицією та сюжетом роману.

- Твір «Маруся Чурай» - роман у віршах, одна з найскладніших літературних форм, суть якої полягає в тому, що у великому художньому полотні епічний спосіб зображення життя через систему подій і розгорнутий сюжет, через змалювання сформованих характерів поєднується з глибоким ліризмом - віршованою, емоційно забарвленою мовою, з безпосереднім вираженням внутрішнього стану і почуттів автора.

Учитель:

- Кохання... Любов... Це світле і прекрасне почуття дарує людині щастя, сімейне благополуччя. Але часто буває так, що поруч з ним крокує ненависть, яка сіє розбрат, біль, смуток, ревнощі, заздрість. Любов не принесла щастя Мавці і Лукашу Лесі Українки, вона ж розбила серце Чураївні і призвела до смерті Гриця.

(мотивація – абсурдність ситуації: оце так!

Кохання, що призводить до смерті! Треба почитати:

не дай, Боже, щось подібне трапиться і в моєму житті!

Краще передбачити, ніж помилитися!)

Друга група «Композиція».

Роман має дві сюжетні лінії - особисту та історичну.

Особиста лінія - це Маруся Чурай-Гриць Бобренко

Історична - національно-визвольна боротьба українського народу під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького проти польської шляхти.

Роман складається з 9 розділів.

У І розділі «Якби знайшлась неопалима книга» мова йде про пожежу 1658 року , яка знищила Полтаву, про суд над Марусею Чурай.

У ІІ «Полтавський полк виходить на зорі»-мирні люди збираються і йдуть у похід.

У ІІІ р. «Сповідь» розкрито душевний стан дівчини.

ІV розділ — « Гонець до гетьмана» Іван Іскра летить у Білу Церкву до Хмеля зі звісткою, що полк вирушає і з розповіддю про М.Чурай. У V «Страта» подано настрої натовпу, Марусі, Іскри, що встиг із листом Богдана. У VІ— «Проща» --правдиво змальовано страхітливі руйновища на Україні, введено образ мандрівного дяка-філософа, який розтлумачує Марусі все побачене й почуте.

VІІ—«Дідова балка» - розкрито образ старого запорожця, якого козаки визволили з турецької каторги-галери, де він поневірявся 20 літ. Старий живе усамітнено і спогадами про давню козацьку славу, пам’ятає про Марусю і розпитує про неї Івана Іскру.

VІІІ—«Облога Полтави». У цьому розділі мова йде про сміливість і стійкість полтавчан, які не здаються: «Якщо їм зараз в руки не дамося, то згодом звідси й вдаримо по них.»

ІХ—«Весна і смерть, і світле воскресіння». Змучена і виснажена Маруся Чурай чекає наближення кінця. Іде весна-пора, коли хворі на сухоти відходять за грань. Іван приходив: «А на Святвечір як вона сиділа,то вже од неї тіні не було».

Композиція:

Кульмінація 1 – суд і вирок.

Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.

Розвиток дії – Маруся йде на прощу.

Кульмінація 2 – облога Полтави.

Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.

Слово вчителя

Дякуємо за виступ учням, які ознайомили нас з композицією роману. А тепер перейдімо до образів твору

Третя група «Образи твору»

Головною героїнею роману є Маруся Чурай. Це незвичайна дівчина з Полтави, дуже вродлива, талановита. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях. Маруся чиста серцем, розумна, окрім того, наділена поетичними і музичними талантами. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження.

Матір Марусі була матір’ю по своїй суті, «матір’ю усьому на землі» (дуже добра та чуйна людина). Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

«Тут двоє матерів, твоя і Божа».

Гордій Чурай – батько Марусі. Був полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі. Швидкий на розум, чистий серцем, Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

«…пішов у смерть — і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб’є»

Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:

«Грицько ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні…»

Гриць перебував пiд впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не хотiла нiчого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.

«Моя любов чолом сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі».

Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.

«Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай Боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема»

Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:

«І знов земля кипить у боротьбі,

І знову я належу не собі».

4. Цитатний квест за романом

Дякую всім за повідомлення, ми ознайомилися з історичною основою роману «Маруся Чурай», композицією та сюжетною лінією, а також з образами. А зараз я вам пропоную трішки розважитись і взяти участь у квесті. У нас вже є три групи, кожна має відшукати, а потім пояснити зміст цитати певного героя. Вони можуть знаходитися у будь-якому місці нашого кабінету. Після того як всі цитати будуть знайдені я чекаю вас на своїх місцях для коментування. Бажаю успіхів!

(цитати в «Додатках»)

1. Літературознавець:

- Пісня "Ой не ходи, Грицю" дала творчий поштовх багатьом митцям пера для літературної дискусії: хто винен у смерті Гриця Бобренка? По-різному розвивали цю сюжетну лінію Ольга Кобилянська у повісті "В неділю рано зілля копала", Михайло Старицький у драмі "Ой не ходи, Грицю", та найбільш довершеним є роман Ліни Костенко "Маруся Чурай", у якому поетеса ошляхетнила вчинок Марусі.

2. Вікторина.

Кого з героїв роману стосуються ці цитати?

1. «... народився під тією зіркою, що щось в душі двоїлося йому». (Гриць).

2. «...був з тих, що не здаються. Йому скрутили руки – і здали!» (Гордій Чурай).

3. «... тим часом воювала за курку, за телицю, за межу». (Бобренчиха).

4. «... я навіжена. Я дитя любові. Мені без неї світ глевкий». (Маруся Чурай).

5. «А ти лежиш на цвинтарі старому, де ще ніхто з козацтва не поліг». (Маруся про Гриця).

6. «Дівка, сину, не галера, тебе до неї Бог не прикував». (Бобренчиха про Марусю).

7. «Такої кривди парубок накоїв, що не могло це скінчитись добром». (Мартин Пушкар про Гриця).

8. «Є ж лицарі у нашому краю. О Боже мій, на кого ж ти збагнітувала молодість свою?». (Чураїха про Марусю).

Учитель:

- Настав час прийняти рішення. Дайте собі відповідь на питання: «Чи заслуговує Маруся Чурай на помилування?» На розданих вам аркушах напишіть одне слово: ТАК або НІ. Потім покладете ці аркуші до скриньки, а «Маруся» та «Гриць» підрахують відповіді і озвучать ваш вирок.

(Звучить пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»,

«Гриць» збирає відповіді учнів, «Маруся» озвучує результати голосування)

Перегляд уривка з вистави.

Бесіда за змістом твору Л.Костенко «Маруся Чурай», а також добирання заголовків до ілюстрацій.

Прийом моделювання

- Після зради Гриця Маруся робила дві спроби суїциду (топилася у Ворсклі, хотіла отруїтися), а зовсім недавно її хотіли повісити. Вона неодноразово перебувала у межовій ситуації (на межі життя й смерті).

- Що може повернути таку людину до повноцінного життя?

(Орієнтовні відповіді:

- Я думаю, що в такій ситуації людина не повинна замикатися сама в собі. Потрібно якнайбільше спілкуватися із знайомими, друзями, рідними. Як бачимо з тексту роману, Ліна Костенко дарує Марусі зустріч із мандрівним дяком, у розмовах із ним дівчина виливає біль своєї душі, звільняється від нього. Отже, на мою думку, цей чоловік виступає для неї в ролі психотерапевта.

- Дійсно, всі ми знаємо, що практично у кожного в житті трапляються неприємності. Але коли це стається конкретно з окремою людиною, то їй здається, що це вже «кінець світу», що таке могло трапитися тільки з нею, тому що вона така невдаха. Ліна Костенко устами дяка промовляє слова: «Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі» - які, як на мене, є прекрасним засобом для того, щоб привести свої думки в порядок, адже на світі є люди, яким набагато важче.

- Мені здається, що в такі моменти людина повинна знайти якусь ціль у житті, поставити перед собою мету, а потім багато працювати, щоб її досягти. Таким чином позитивні думки витіснять негативні.

- Я думаю, що дуже добре також зайнятися благодійністю, допомагати бідним, скривдженим або таким, які попали в подібну до вашої ситуацію. Звичайно, що це буде не матеріальна допомога, а моральна. Спілкування з ними допоможе вам зрозуміти, що ви не одні в цьому світі такі нещасні. За кордоном для цього навіть створюють анонімні групи підтримки.

V Узагальнення вивченого матеріалу

Слово вчителя.Звичайно, в суперечках про історичну реальність особи Марусі Чурай незаперечною лишається вимога: поки не знайдено бодай одного документа, де зафіксовано її ім'я, можна говорити лише про літературну легенду, започатковану історичною повістю О. Шаховського «Маруся — малоросійська Сафо». На сьогодні такого документу ще не маємо, але після роману Ліни Костенко Маруся Чурай стає нарешті цілком реальною особою, хай не в площині історичній, та, що не менше, а в даному разі, мабуть, важливіше, на терені літератури. Вона — співець і громадянин — тривожить сьогодні нас, у XXІ столітті. А на оте не раз чуване — «Причому тут пісня?» — вже відповів свого часу Максим Рильський, недвозначно сказавши про таких Горбанів: «Раби на розум і на вдачу». Не вони творять життя, не вони залишаються в історії. Це ще раз підкреслив великою силою художньої виразності й переконливості історичний роман у віршах Ліни Костенко.

На сьогоднішньому уроці ми ознайомилися з романом у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

«Мікрофон» .(Бесіда за питаннями)

Чому Маруся Чурай не може простити Грицеві зраду навіть після його щирого каяття? Прокоментуйте слова Чураївни: «Нерівня душ—це гірше,ніж майна».

VI Домашнє завдання

Для всіх (обов'язкове) : Вивчити напам'ять уривок з роману

За бажанням : підготуватися до уроку – суду за романом, відпрацювати вибрані ролі (Ролі за вибором)

Учитель:

- Саме роман у віршах «Маруся Чурай» є тим невичерпним джерелом, що відображає історичний процес ХVІІ століття на теренах України. Твір Ліни Костенко пробуджує національну пам’ять, яку вбивали десятиліттями. Без активного та всебічного використання надбань людства – пам’яток літератури та історії - неможливо вирішити завдання докорінного оновлення духовного життя.

Читаючи твори художньої літератури, ми вчимося життю, набуваємо знань, набираємося життєвого досвіду, щоб уникнути помилок у майбутньому і будувати щасливе життя.

Ніхто не застрахований від неприємних ситуацій у житті, зрадженого кохання. Але не варто забувати: що б не сталося – життя продовжується; а воно – єдине й неповторне. Тож цінуйте кожну хвилину свого життя і насолоджуйтесь ним!

Щиро дякую всім за урок (оголошення оцінок)!

VІІІ. Домашнє завдання.

ДОДАТКИ (Цитатниий квест)

Вона ж свій злочин визнала прилюдно!

Бо, як до Гриця, мертвого, припала,

казала все — як зілля те копала,

як полоскала, як його варила

і як уранці Гриця отруїла.

(Про Марусю Чурай на суді)

Вона ж співала, наче голосила,

на себе кари божої просила.

Співала так, як лиш вона уміла!

А потім враз — неначе заніміла.

(Про Марусю Чурай на суді)

любила, справді, вірно і давно,

тоді його із ревнощів убила,

підсипавши отрутуу вино.

(Горбань про Марусю на суді)

Мовчить, бо стидно. Бачив бог із неба.

Я знаю все, так наче там була.

В ту ніч вона сама його до себе,

розпутниця, обманом затягла.

(Бобренчиха про Марусю на суді)

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон.

І ви її збираєтесь карати?!

(Запорожець захищає Марусю на суді)

Моя любов чолом сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі.

(Про силу кохання Марусі)

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

(Чураїха про дочку Марусю на суді)

Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?

Вона піснями виспівала душу.

Вона пісні ці залишає нам.

(Іван Іскра про Марусю)

Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!

(Іван Іскра про Марусю)

А вечір довгий, хуртовина струже.

Дівчата гомонять про те, про се.

В розмові я, сказати б, то не дуже.

А в пісні можу виспівати все.

(Маруся Чурай )

Не помста це була, не божевілля.
Людина спрóста ближнього не вб’є.
Я не труїла. Те прокляте зілля
він випив сам. Воно було моє.
(Маруся Чурай )

Чотири годи бувши у походах,

ні в чим нагани жодної не мав.

Був на Пиляві, і на Жовтих Водах,

і скрізь, де полк Полтавськийвоював.

(Горбань про Гриця Бобренка)

Під Берестечком бився ти сміливо.

Під Зборовом також і над Пилявою

Своє ім'я ти не покрив не славою.

(Маруся про Гриця Бобренка)

… ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

що щось в душі двоїлося йому.

(Характеристика Гриця Бобренка)

А він такий, що він брехать не буде.
…був чесний, не якийсь бабій.
Він сам казав, що вже її забуде.
У домі в нас він був уже, як свій.
Оце у восень мали ми побратись.

(ХарактеристикаГриця Бобренка)

То — козак.

Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема.

(ІванаІскра на суді)

А слово скаже — з пам’яті не викинеш.
А більш мовчить, не щедрий на слова.
Таке обличчя, зразу і не звикнеш, —
різке, як меч. Тонке, як тятива.

(Характеристика Івана Іскри)

… не те щоб хорувала,
ні, то вже вдача. Все, було, невлад,
все їй не так, і чоловік, і хата.
Все щось болить, то груди, то живіт.
Така була висока і цибата,
як чапля з Перещепинськихболіт.
(Характеристика Бобренчихи)

Все скаржилась, ходила якось боком.
Кляла Бобренка на усілади.
А ненаситна! — що нагледить оком,
то дзьобом так і вихопить з води.

(Характеристика Бобренчихи)

У нього скроні в срібній папороші.

Буває так, що слава на дурняк,

а в нього слава за великі гроші.

Йому добро сааме іде у двір.

(Характеристика Вишняка)

Такіпухкі у …рученята,

коса білява, куца і товста.

Як реп'яшки, зелені оченята

і пишнозакопилені вуста.

(Опис Галі Вишняківни)