Урок з української літератури у 10 класі - "Іван Франко. Життєвий і творчий шлях. Багатогранність та енциклопедичність його творчої діяльності. Громадсько-політична діяльність"

Учитель української мови

та літератури

Нікітіна Ольга Олексіївна

КЗО НВО №28

м. Дніпропетровська

10 клас

Тема: Іван Франко. Життєвий і творчий шлях. Багатогранність та енциклопедичність його творчої діяльності. Громадсько-політична діяльність Франка. Розширення жанрово-тематичних обріїв рідної літератури, порушення важливих морально-етичних проблем

Мета: ознайомити учнів з етапами життєвого і творчого  шляху письменника, створити його літературно-психологічний   портрет, розкрити багатогранність його таланту в найрізноманітніших галузях творчості, культури й політичного життя; стимулювати учнів до самоосвіти; виховувати почуття патріотизму, прагнення до самоосвіти.

 

Обладнання: портрет І. Франка, виставка його творів, альбом «Життя і творчість в портретах, ілюстраціях,  документах».

Тип уроку – урок конференція.

Хід уроку

 

І. Оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь навичок.

Бесіда

Пригадайте, що вам відомо про Івана Франка?

Які твори письменника ви читали?

Чому вони вас навчили?

Слово вчителя

Нашу конференцію розпочинаю читанням листа до Нобелівського комітету.

«Високоповажній Королівській Академії, м. Стокгольм. Оскільки український університет для 35-ти мільйонного  населення не відкритий ані в Галичині, ані в Східній Україні і внаслідок того не існує Академічної колегії, яка могла  би представити найбільших та найзаслуженіших людей народу Королівській високоповажній Академії, тому я  дозволяю собі звернути увагу високоповажної академії, що найбільший український і одночасно слов’янський поет і вчений живе у Львові, в нужді, але зі свіжістю юнака високо держить прапор боротьби за свободу, прогрес і  загальнолюдські ідеали протягом половини сторіччя.

Свою юність він провів у дуже важких умовах. Ще учнем гімназії спав він на складі столяра, на стружках, у  домовині. Мусив задовольнятися двома хлібами на тиждень, які його батько міг йому передавати, а до того — вода.

У 1893 році захистив докторську дисертацію у Віденському університеті на відмінно, під керівництвом відомого  професора Ягіча, але з політичних причин його не допустили до університетської кафедри. Він працював на ниві  поезії, прози, як критик; історик літератури, етнограф і т.д. так, що втратив зовсім своє здоров’я.

Майже шість років диктував він свої твори (він був спаралізований), повні весни і свободи, справжні перлини поезії  свого народу, які дістали загальне визнання як творіння загальнолюдської вартості.

Він є величезним національним поетом свого народу.

...Бібліографічний список його творів українською, німецькою, російською, польською, чеською та іншими мовами  становить величезний том. Він є справді найвизначніший письменник сучасної Європи.

Погане становище нації не дозволило великому письменникові стати доступним широким культурним масам.

У 1914 році він одержав поздоровлення від широких кругів свого народу, своїх друзів та недругів з нагоди  сорокалітнього ювілею своєї літературної творчості.

Тепер він лежить... тяжко хворим. Від голодної смерті його рятує тільки допомога студентів. Тому, що він надто  великий як поет, його вороги понижують подібно тому, як колись Толстого.

Цей великий поет і письменник, пісні якого стали національним гімном, цей великий Провідник свого народу,  міжнародний геній заслуговує, щоб славна Королівська Академія нагородила його Нобелівською премією. Я підкреслюю при тому величезне політичне значення такої нагороди для національних змагань старовинного  культурного народу, який тепер бореться за відкриття свого університету.

Нагородження доктора Івана Франка Нобелівською премією буде мати велике значення не тільки для самої  України, але також: для Східної і Західної Європи.

Відень, 26 листопада 1915 року.

Професор, доктор філософії Застирець Иосиф.

 

Цей лист написаний наприкінці 1915 року, надійшов до Стокгольма, на жаль, уже тоді, коли питання про лауреатів  Нобелівської премії 1915 року було вирішене. У 1916 році кандидатура І. Франка не розглядалась, оскільки у травні  цього року український поет помер, а Нобелівські премії посмертно не присуджуються. Але вже те, що ім’я І.  Франка було в числі претендентів на здобуття Нобелівської премії поряд з такими всесвітньо відомими діячами, як  Р. Роллан, А. Франс, Г. Брандис, — свідчить про велич Каменяра.

 

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

27.08.2016 виповнилося 160 років від дня народження Івана Франка - титана праці української літератури, і 100 років 28.05.2016 – від нас пішов.

 А втрата генія - оце трагічно,

 Але він з нами, він прийшов.

 Яким же було життя поета? Як працював Іван Франко, до чого прагнув, чого бажав народу? Про це розкажуть учасники конференції.

 

ІV. Сприйняття і засвоєння матеріалу.

1. Ситуативне моделювання  -  телерепортаж «Франковими стежками».

Кутаються у хмари сиві Карпати, про щось весело гомонять гірські потічки, а стрункі смереки слухають тиху зажуру вітру. Підгір’я … Мальовничий куточок України. Тут, у Нагуєвичах, 27 серпня 1856 народився Іван Франко. У цьому селі промайнуло його дитинство, тут він часто бував, коли навчався у Дрогобичі та Львові, сюди приїжджав зі своєю сім’єю, тут знайшов притулок після другого арешту.

Садиба Франків знаходилася на горбі у нижньому кінці села Нагуєвичі, яке розтягнулося вздовж річки Збір. У будинку – дві кімнати ( долішня та світлиця) і сіни. У долішній кімнаті – велика піч. Посередині кімнати стоїть довгий дерев’яний стіл. Навколо нього збиралася уся сім’я Франків. На центральній стіні рядочком  - образи.

У великі сіни виведено димник. За комин на хаті треба було платити податок-подимне, тому й виводили димник у сіни, і коли в хаті палилося, вони наповнювалися димом (хата була напівкурна). У світлиці Іван Франко працював, коли приїжджав до села.

Востаннє відвідував рідне село у 1910 році. Ще кілька років тому В Нагуєвичах стояла церква, де хрестили малого Франка. Тут зберігалося Євангеліє у срібній оправі, яке Яків Франко подарував церкві. На жаль, храм у 1996 році згорів, вогонь знищив і книгу.

 Поруч Нагуєвичів розташувалося село Ясениця Сільна, звідки була родом мати Франка. Тут малий Івась навчався у початковій школі (1862-1864рр.).Жив він тоді у свого дядька Павла Кульчицького, хата якого була поряд зі школою.

З 1902 по 1916 рік жив у власному будинку у Львові. У дворі ростуть посаджені ним дерева: чотири яблуні, груша і два горіхи. Ділянку під будівництво І.Франко купив у 1901 році за 5852 крони. На спорудження будинку пішов посаг дружини Ольги Федорівни, гроші, подаровані йому прогресивною громадськістю до 25-річного ювілею літературної діяльності, а також 12000 крон довелося взяти в борг в банку. Цей борг письменник не зміг повернути до кінця життя.

Минають роки. Час змінює вигляд міст і сіл, зникають під асфальтом і бруківкою стежки, якими ходив Франко, та зберігається пам'ять.

                      О краю мій! Підгір’я  ти прекрасне,

                      Як я люблю, як я люблю тебе!

                      Мов зірка та, що світить і не гасне,

                      Так та любов в душі моїй живе.

                                                               ( Іван Франко)

2. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Учень 1. Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Начуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Я представляю Вашій увазі віртуальну подорож до Музей-садиби Івана Франка у Нагуєвичах

https://www.youtube.com/watch?v=p1lnopdM8O8

(перегляд відео)

Учениця 1. З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початкові школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

«Якесь воно не таке, люди»,  - казали про нього сусіди. Це помічав і батько  - коваль. Він вирішив, що необхідно сина одірвати від кузні й спровадити в якусь науку. З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

У дев’ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим  Гринь Гаврилик був доброю людиною і любив дітей своєї дружини. Вважав, щоб Іван продовжував навчання.

У 16 років Іван Франко утратив і матір, яку дуже любив.

Мамо, голубко! Зарання в могилі

Праця й недуга заложили тебе.

Пісня ж твоя невмираючий силі

В мойому серці ясніє, живе. 

 

Учениця 2. Незважаючи на життєві трагедії Франко навчався в Дрогобицькій гімназії дуже добре, став найкращим учнем. Він заробляв собі на життя, давав однокласникам із багатих родин платні уроки з математики, іноземної мови, історії. Навчаючись у гімназії, Іван зібрав чималу бібліотеку  - 500 книжок. Захопився фольклором. Спочатку пісні записував від матері, потім де випаде нагода. У цей час юнак починає писати. Перший вірш Франка мав назву «На Великдень 1871 року» і був присвячений батькові. У 1873 р. написав віршований драматичний твір «Югурта». Цього ж року переклав «Слово о полку Ігоревім» українською мовою. 1874 року написав драму з давніх  часів «Три князі на один престол»,  а через рік – віршовану драму «Славой і Хрудош». Перу І. Франка гімназичного періоду належить ряд творів і перекладів. У 1874 р.  у львівському студентському журналі «Друг» під псевдонімом Джеджалик уперше з’являються його вірші – «Моя пісня» і «Народна пісня».

 

Учениця 3. У 1875 р. Іван Франко  вступив на філософський факультет Львівського університету. Він працює у студентському журналі «Друг», друкуючи свої переклади, вірші, літературно-критичні розвідки, публіцистичні праці. Молодий Франко вливається в суспільно - політичне життя, навколо нього гуртується патріотично налаштована молодь. Молодь захоплювалась соціалістичними ідеями  і Франко теж. У червні 1877 р. його було вперше заарештовано по обвинуваченню в соціалістичній пропаганді і в належності до таємного товариства. До кінця року і в перші тижні 1878 р. перебуває в слідчій тюрмі. Він записує від ув’язнених коломийки, ліричні та обрядові пісні. Вийшовши з тюрми, починає разом з М. Павликом видавати журнал «Громадський друг», де й була надрукована його повість «Boa constrictor».  Кошти на журнал надіслав М. Драгоманов. У першому номері ж вірш «Товаришам із тюрми».

Наша ціль – людське щастя і воля,

Розум владний без віри основ

І братство велике, всесвітнє.

Вільна праця і вільна любов.

 

Учениця 4. Усе життя поета – це боротьба і велика праця. У вірші « Vivere memento» (Пам’ятай, що живеш) поет висловив кредо свого життя:

Люди, люди!  Я ваш брат.

Я для вас рад жити,

Серця свого кров’ю рад

Ваше горе змити.

А що кров не може змить,

Спалимо огнем то!

Лиш боротись – значить жить!...

Vivere memento!

Так отже, девіз його життя «Лиш боротись – значить жить!»

 

Учениця 5.  Все життя поета пройшло під цим девізом. А що в особистому житті було в поета? Іван Франко казав: «Тричі являлася мені любов». Найбільше підкосила молодого поета особиста любовна драма: батько коханої Ольги  Рушкевич заборонив опальному поетові з нею зустрічатися і змусив дочку вийти заміж за іншого. Довідавшись про цей шлюб, Франко тяжко занедужав, мало не помер: це 1877 р.

 

Учень 2. Після заборони «Громадського друга» Франко видав два збірника журнального типу «Дзвін» і «Молот». У цих виданнях надрукований вірш «Каменярі», статті «Критичні письма  о галицькій інтелігенції» і «Література, її завдання і найважливіші ціхи (риси)», а також друкує свої переклади з різних літератур. Другий арешт несподіваний 1880 р. в березні і тримісячне ув’язнення в коломийській тюрмі. Звинуватили поета в підбурюванні селян проти «законного порядку» і влади. Після звільнення Франко, хворий на малярію пішки пішов до села Нечуєвичі.

 

Учень  3. Староста села заборонив йому, Франкові, жити в селі аж доки не прийде паспорт із Дрогобича. Знесилений митець змушений був повернутися до Коломиї. Про цю тяжку дорогу він писав: «Тяжка це була дорога, після неї на обох ногах мені повідпадали нігті на пальцях». Про це ув’язнення поет написав оповідання «На дні».

  З 1881р. у Львові за участю Франка виходить журнал «Світ», у якому друкує перший роман із робітничого  життя «Борислав сміється».

 

Учениця 6. У Львові ще з осені 1883 р. Франко заприятелював з польськими студентами Владиславом Дзвонковським, Феліксом та Ігнацієм Дашинськими. Перебуваючи восени 1883 р. в Станіславі у привітнім домі Дзвонковських Франко познайомився з Юзефою, про яку чув від її брата Владислава. Франко був захоплений сестрою свого  товариша. Юзя була дуже красива, вихована в трудовій родині, вчителька, змогла би стати надійним другом на все життя. Вони листувалися, він написав вірш

«Не схиляй своє личко»

Не схиляй своє личко прекрасне,

Не затулюй повіками віч,

Із котрих то мигоче, то гасне,

Луч надії в життя мого ніч.

Розгнівавши всі сумніви й муки,

Ти цілим мене мужем зроби.

Щоб з тобою я жив рука в руку,

Для людей, для добра, для борби.

 

Учениця 7. Юзефа не погоджувалась на одруження, але давала поетові багато доказів своєї щирої симпатії і прихильності. І це вселяло надію. На початку 1884 р. Франко вже мабуть знав про хворобу Юзефи (сухоти) і здогадувався, що саме це стало на заваді його щастю. Листування з Юзефою Франко підтримував до початку 1885 р. далі сліди Юзефи в житті Франка губляться. Усього 30 років вона прожила 1862 – 1892 р., ці дати на плиті її могили. «Не спитавши броду» - ця повість багато в чому автобіографічна. Юзефу називали літературні критики після появи повісті Франкове Беатріче.

 

Учениця 8. Франко пережив ще одне кохання - найтяжче до Целіни Журовської. Вона не відповіла йому взаємністю він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети із синіми очима. Прізвище не подобалось, не мав солідного становища, грошей і надій на них.

 

Учень 4. У 1885 – 1886 рр. нелегально відвідує Київ з метою поглибити співпрацю інтелігенції Західної і Східної України. Налагоджує стосунки з

М. Лисенком, М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким, іншими знаними діячами. Перебуваючи у травні 1886 р. в Києві, Франко знайомиться з освіченою, розумною, щирою дівчиною випускницею Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Ольгу приваблювала популярність його, як політичного діяча і письменника. Любовних віршів Франко не писав, але того ж року одружився з Ольгою.

Вірш «Моїй дружині»

Читає учень напам’ять.

 

Учениця 9. І. Франко 1892 р. склав екзамени за весь курс університету у Відні (столиця Австрії). Зі Львівського університету його виключили за революційну діяльність. Окрім того, він захистив докторську дисертацію і отримав звання доктор філософії. Хоча блискуче прочитав пробну лекцію у Львівському університеті «Наймичка» Т. Шевченка, яка вразила всіх присутніх, але на цій посаді його не затвердили з політичних міркувань.

 1895 р. балотувався до парламенту не  допустили.

 

Учень 5. Франко - поет. Такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський »(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна».

Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor».

Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

 

Учень 6.  В українську літературу Іван Франко увійшов, і  як драматург. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток українського театру. Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

 

Учениця 10. Іван Франко був основоположником українського наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок, внісши вагомий вклад в українську науку про театр. Їх читацька аудиторія  - багатолюдна: друкувались вони в українській, російській, польській, чеській, німецькій періодиці. До того ж, Франко переклав багато драматичних творів - з російської і зарубіжних літератур. Найважливішими працями про театр драматургію є «Руський театр у Галичині», «Наш театр», «Руський театр», «Русько-український театр історичні обриси».

    Збірник творів М. Л. Кропивницького «Писання І. П. Котляревського в Галичині», «Буря» О. М. Островського,  «Іван Тобілевич» (Карпенко Карий). Франко був поборником народного театру. Свої вимоги до театру Франко висловив чітко у програмній статті «Наш театр». Він писав: «Коли театр має бути школою життя, то мусить нам показувати те життя, будити в слухачах критику свого життя. Театр котрий піддає критиці деякі дрібненькі явища, покриває брехнею основні недостатки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя або буде злою школою».

 

Учениця 11. Ми знаємо Івана Франка і як перекладача. Перекладав твори

О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Толстого, М. Чернишевського «Що робити», Салтикова-Щедріна  М. Помяловського «Бурса і бурсаки», М. Гоголя «Мертві душі», М. Некрасова. Перекладав класиків з французької, німецької, англійської, польської, чеської, словацької мов.

Твори І. Франка польською мовою видавалися неодноразово.

Павло Загребельний сказав: «Ми не можемо назвати мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій би не працював Іван Франко, в якій би він не був великий».

 

 Учень 7.  Роль Івана Франка і його вплив на розвиток української критичної думки надзвичайно велика. Франко вважав, що основні принципи критики -це науковість, ідейність, народність. Літературно – критичні статті про творчість українських письменників, польських, чеських, словацьких, російських усього 20 томів.

  Літературознавець О. Білецький сказав: «Вражають і результати і розмах діяльності Франка. Вони особливо гідні подиву. Якщо уявити собі умови, в яких йому доводилося працювати».

  З глибоким знанням справи Франко оцінював  творчість Т. Шевченка, М. Вовчка, Л. Українки, С. Руданського,  І. Карпенко - Карого, Панаса Мирного, І. Нечуя Левицького,  М. Старицького та інших письменників. Йому належать наукові праці про творчість О. Герцена, Салтикова-Щедріна, М. Горького, Л. Толстого.

 

Учениця 12. Окрім літературно - критичних статей літературні письма.

Іван Франка про питання поетичної майстерності.

Іван Франко. Листи до Клементини Попович.

Іван Франко. Листи до Лесі Українки.

 У літературно демократичному русі посів найвидатніше місце. Майже в усіх літературних жанрах. І. Франко виявив себе неперевершеним художником реалістом. З 1917 до 1965 р. українською мовою твори І. Франка видавалися 480 разів тиражем понад 9 млн. примірників. Російською мовою було 70 видань його творів. За роки Радянської влади видано 5500 назв творів  І. Франка. З них  - 1020 художніх, біля 630 перекладів майже з усіх мов світу, 1200 наукових праць, 1650 публіцистичних статей та більше 1000 листів до вчених і товаришів по перу.

 

 (Матеріал подається у вигляді мультимедійної презентації)

 

ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.

- Чим прислужився І.Франко українській культурі?

 - Чи можна Івану Яковичу адресувати його ж слова: « талант се властиво більша вразливість нервова на певні враження і більша спосібність задержати ті вражіння і викликати їх заново»?

- Чи можна ім’я Івана Франка поставити серед імен геніїв?

 

V. Рефлексія.

Метод «Рюкзак»: Які з знань, що отримали на уроці, візьмете з собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання?

 

VІ. Оцінювання.

 

VІІ. Домашнє завдання.

Повторити та законспектувати матеріал уроку.

Скласти тестові завдання з теми «Життєвий і творчий шлях І. Франка».

Створити проект «Франкові стежки на Україні».

 

 

 

 

Додаток 1

Короткі відомості про життєвий і творчий шлях І. Франка

Дата	Подія
27 серпня 1856	Народився у с. Нагуевнчі Дрогобицького повіту в Східній Галичині (тепер Львівська обл.) у родині коваля
1862-1864	Навчався в початковій школі в с. Ясениця Сільна
1864-1867	Навчався в школі при василіанському монастирі в Дрогобичі
1867-1875	Навчався у Дрогобицькій гімназії
1874	Ранні вірші Франка надруковані в журналі «Друг».
1875	Стає студентом Львівського університету філософського факультету
1876	Вийшла у світ перша збірка «Баляды і росказы»
1877	Надруковано «Бориславські оповідання». Перший арешт Франка
1878	Очолює видання першого в Україні революційно-демократичного журналу «Громадський друг» («Дзвін», «Молот»)
1880	Другий арешт Поява циклу поезій «Думи пролетарія»
1881	Видає журнал «Світ»
1881- 1882	Написано повісті «Борислав сміється» і «Захар Беркут»
1883	Працює в редакції журналу «Зоря», входить до складу редакції газети «Діло»
1885- 1886	Відвідує Київ, там одружується з Ольгою Хоружинською
1887	Створює поетичну збірку «3 вершин і низин»
1893	У Віденському університеті І. Франко захистив дисертацію
1896	Створено поетичну збірку «Зів’яле листя»
1897	Збірка «Мій Ізмарагд»
1900	Видано збірку «Із днів журби», повість «Перехресні стежки»
1905	Поема «Мойсей»

 

Додаток 2

Робота за таблицею «Драматургія»

Тематика творів	Приклади
Робітнича тематика	Цикл «Борислав». Повість «Борислав сміється»
Селянська тематика	«Вугляр», «Лесишина челядь». «Добрий заробок», «Ліси і пасовиська»
Оповідання про дітей та школу	«Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Отець-гуморист»
Тюремні оповідання	«На дні», «Панталаха», «До світла», «В тюремнім шпиталі»
Сатиричні оповідання	«Свиня», «Опозиція», «Доктор Бессервіссер», «Історія кожуха», «Свинська конституція». «Чиста раса»
Історична тематика	«Захар Беркут», «Хмельницький і ворожбит», «Великі роковини»
3 життя інтелігенції	«Лель і Полель», «Борис Граб», «Для домашнього огнища», «Основи суспільності», «Перехресні стежки»