8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

Урок "Китайська народна республіка"

Про матеріал
На основі вивченого матеріалу поглибити знання про Китай, Популяризація такої форми роботи, як турнір. Використання в урочний та позаурочний час.
Перегляд файлу

Урок географії 10 клас

Тема : Китай

Мета: сприяти розвитку компетенцій:

  • Навчально – пізнавальної (на основі вивченого матеріалу поглибити знання про Китай);
  • Інформаційної (познайомити учнів з додатковою інформацією про країну, створити умови для самореалізації учнів);
  • Соціально – комунікативної (навчити учнів відстоювати свою точку зору, поважати думку інших, розвивати навички роботи в команді, формувати науковий світогляд).

Обладнання: мультимедійний комплекс, фотографії визначних об'єктів Китаю, творчі роботи учнів, турнірна таблиця, інформаційні, статистичні матеріали, діаграми, графіки, таблиці, атласи, таблиця «Китай».

Форми роботи: виступ історика, турнір, захист творчих робіт.

 

ХІД ТУРНІРУ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

 Турнір проводиться на зразок Всеукраїнського турніру юних географів, але з дещо зміненими правилами, наприклад опоненти і рецензенти мають право доповнювати промовців та висвітлювати питання зі своєї точки зору.

Ведучий — учитель географії.

Захід розпочинається переглядом СD-проекту про Китай, який підготувала учениця 10-го кл.

Ведучий. На уроці географії ми з вами познайомилися з дуже цікавою, різноманітною, контрастною, багатоликою країною, яку називають колискою давньої цивілізації — Китаєм. І всі, кого не залишила байдужими ця дивовижна країна, зібралися тут, щоб дізнатися про неї більше. Але без знання історії неможливо зрозуміти сьогодення країни.

ІІІ. Закріплення знань і вмінь учнів

Слово надається нашому історикові.

Історія Китаю налічує 7 тисячоліть. Саме тут було винайдено компас, порох, папір, спосіб ручного книгодрукування; розпочато виробництво шовкових тканин, порцелянових виробів, чавуну і сталі; запроваджено паперові гроші, написано медичні трактати, складено каталог зірок. Та, вважаючи себе найбільш цивілізованим народом, китайці вперто відмовлялися запозичувати будь-які інновації, що негативно вплинуло на соціально-економічне становище. З приходом до влади в 1949 р. Комуністичної партії почалась епоха великих експериментів. Але програми «великий стрибок» та «культурна революція» призвели до економічного хаосу. І лише проголошений у 1978 р. курс на економічну реформу дав результати. Вона стала плацдармом для стрибка в розвитку Китаю у 80—90 рр. XX ст.

Запитання до історика:

— Чому свою імперію китайці називали «Піднебесною»?

(Древні китайські мислителі вважали небо володарем світу, своїх правителів синами неба, а свою імперію, яка підкорялася небесним законам, називали «Піднебесною».)

Чому ми називаємо країну Китай, а народ — китайцями, а самі китайці країну — Чіна, а себе — линь?

(Назва «Китай» походить з давнини (китайською «Чжунго» — серединна держава), коли китайці вважали свою країну центром світу. Під час правління з III ст. до н. е. династії Цінь китайці стали називати країну Цінь (Чіна, Чайна). А в епоху правління династії Хань, вони стали називати себе людьми Хань, цей термін позначає нині народ.)

 — Чому в одязі простих людей не повинно було бути жодної жовтої нитки?

(Це колір сонця, він дозволявся лише правителям.)

Ведучий. Познайомившись з історією, і знаючи економіку КНР, переходимо до обговорення найбільш цікавих для нас питань:

1. Геополітичні аспекти економічного розвитку КНР.

2. Причини виникнення демографічного вибуху та наслідки демографічної політики.

3. Українсько-китайські відносини.

Дискусію з них ми проведемо у вигляді турніру, де кожна команда виступатиме по черзі в ролі доповідача, опонента й рецензента.

(Ведучий знайомить з правилами гри, турнірною таблицею, представляє команди, членів журі, лічильну комісію. Капітани команд витягають жеребки з ролями. Опоненти вибирають питання для доповідачів.)

І тур

Ведучий. На розгляд виноситься питання «Геополітичні аспекти економічного розвитку КНР». Невже можна дискутувати на цю тему, адже весь світ здивований темпами економічного зростання?

Доповідач. Тривалий час економіка КНР розвивалася низькими темпами. Але з 1978 р. уряд Китаю перейшов до здійснення поступових реформ, спрямованих на перехід від централізовано керованої економіки до ринкової. Замість планування впроваджуються фінансово-економічні та правові методи регулювання економіки. Проведені в рамках існуючої політичної системи перетворення зумовили значне зростання недержавного сектора і впровадження ринкових відносин у державному секторі. Колективне господарство було замінене системою сімейних господарств. У результаті середня врожайність усіх зернових культур за період з 1980 до 1997 р. помітно зросла: пшениці — у 5 разів, кукурудзи — у 4 рази, рису — у 3 рази.

У промисловості розширилися повноваження керівників. Економіка Китаю значною мірою відкрилася для іноземних інвестицій. Китайська продукція стала конкурентоспроможною на світовому ринку. Як наслідок, КНР вдалося збільшити ВНП у 4 рази порівняно з 1938 р. і вийти на II місце у світі (після США) за цим показником.

Докорінно змінилась і галузева структура господарства.

Основним у реалізації сучасної зовнішньоекономічної стратегії Китаю стало утворення вільних економічних зон (БЕЗ), які дають 80 % експорту і 8 млрд. доларів США прибутку. БЕЗ розвиваються швидкими темпами переважно за рахунок легкої та електронної промисловості.

З 2000 р. Китай переживає економічний бум. Деякі експерти пророкують йому провідну роль у світі вже через кілька десятків років.

КНР зайняла передові позиції у світі з виплавки сталі, видобутку вугілля, кольорових металів, виробництва окремих видів машинобудування (залізничні локомотиви, телевізори, пральні машини, велосипеди), бавовняних та шовкових тканин, цементу, іграшок, вирощування бавовни, чаю, арахісу, кукурудзи, пшениці, сої, тютюну, м'яса, коконів шовкопряда.

Отже, завдяки правильному курсу економічної політики КНР поступово перетворюється на центр світової економіки. І я вважаю, що Україні варто запозичити цей досвід для реорганізації національної економіки.

Опонент. Так, Китай досяг значних результатів, але чи все в цій країні гаразд і чи варто нам наслідувати його досвід? Доповідач не наголосив, що це одна з небагатьох країн, майже повністю забезпечених усіма видами природних ресурсів. Клімат сприяє вирощуванню 2—3 урожаїв на рік. Це ніяк не порівнюється з природними багатствами європейських країн чи, тим більше, Японії. Але вони значно випереджають КНР за ВНП на душу населення. Адже за цим показником країна посідає 90-те місце у світі.

До того ж у країні утворилася галузева й територіальна диспропорція. ПЕК розвинутий ще недостатньо і зберігає вугільну орієнтацію. За рівнем продуктивності праці сільське господарство має значно нижчі показни­ки порівняно з промисловістю. Для економічної системи характерні недосконала інфраструктура, невисокий технологічний рівень цивільних галузей промисловості. У машинобудуванні провідне місце посідають підприємства, що випускають продукцію воєнного призначення.

Територіальна диспропорція полягає в поділі країни на економічно розвинені східні райони, де зосереджено 80 % населенні! і майже весь промисловий потенціал, та західні — з несприятливими природними умовами, низькою густотою населення та промисловою відсталістю.

Крім того, господарські реформи спричинили низку гострих проблем, включаючи закриття нерентабельних підприємств, ріст безробіття, розрив у доходах людей, який зростає, низький рівень життя і важкі умови праці. До речі, незалежні профспілки і страйки в КНР не дозволені.

Швидкий ріст економіки призвів до загострення екологічної ситуації в різних районах країни.

Доповідач. Негаразди можна знайти в економіці будь-якої держави, навіть найбільш розвиненої. Більшість того, що прозвучало у виступі опонента про Китай, підходить і для нашої країни, але ми поки що не спостерігаємо таких темпів зростання в українській економіці.

До того ж китайський народ зумів перейти від замкнутого історичного минулого, яке так довго затримувало розвиток господарства, і обрати правильний шлях. Тому я залишаюся на своїй позиції.

Рецензент. Я погоджуюся з виступами і доповідача, і опонента. На мою думку, процеси, які відбуваються в економіці КНР, заслуговують на увагу і повагу. І країні потрібен час на подолання недоліків. Однак у мене виникло запитання до обох промовців:

— Чи варто нам запозичувати досвід створення БЕЗ?

Доповідач. Однозначно, так. Адже я наводив цифри, які незаперечне доводять лідерство БЕЗ в економіці Китаю.

Опонент. Я не спішив би з такими категоричними висновками. Адже і Україна має свій досвід у БЕЗ. У нас було створено 11 спеціальних економічних зон, і які ж результати їх функціонування? Вони поступово перетворилися на місця відмивання грошей і запланованих результатів не дали.

Доповідач. В Україні в цій справі немає належної системності, конкретної програми розвитку, відсутня чітка державна концепція. Це ще раз свідчить про те, що українським спеціалістам просто необхідно вивчати питання успішної дії БЕЗ і запозичити їхній досвід.

Ведучий. Отже, не все так просто, як здається на перший погляд, але досягнення вражають, і хотілось би й нам побажати таких результатів.

(Виставлення оцінок командам.)

II тур

Ведучий. Зараз ми дізнаємося про причини виникнення демографічного вибуху, про секрет дієвості демографічної політики, її прямі і непрямі, позитивні і негативні наслідки.

Доповідач. Всім з дитинства відомо, що кожен 5-й житель на Землі — китаєць. Але констатуючи цей факт, рідко хто замислювався над тим, чи добре це для самої країни. Тепер зрозуміло, що демографічний вибух — глобальна проблема.

 Високий рівень народжуваності у Китаї пояснюється традиціями минулого. Відповідно до давніх поглядів китайців, глава сім'ї, щоб забезпечити собі спокійне

існування, мусить турбуватися про неперервність свого роду. Йому необхідно мати сина, бажано за життя бачити його одруженим, з дітьми та внуками. Тому китайці старалися зберегти неперервність роду, насамперед чоловічого, адже дочка, вийшовши заміж, залишить сім'ю. Глибоко релігійний народ дотримувався традицій, що й призвело до великої загальної кількості населення.

Точна кількість населення, темпи його приросту і структура завжди залишалися загадкою не лише для зарубіжних спеціалістів, а й для самих китайців. Лише після утворення КНР у 1953 р. був проведений перепис населення. Загальна його кількість, включаючи Тайвань, становила 582,6 млн. осіб. Простежувалося різке зростання його чисельності.

У середині 1950-х років була зроблена перша спроба знизити рівень народжуваності, яка перервалася здійсненням курсу «великого стрибка» та «культурної ре­волюції».

У 1971 р. уряд Китаю розпочав кампанію щодо зниження народжуваності під лозунгом «Одна сім'я — одна дитина». Зміст її полягав у тому, що родина з однією дитиною мала право на першорядне отримання житла, збільшення розмірів присадибної ділянки, безкоштовне утримання дитини в дитячому садочку. Такі родини одержували спеціальні продовольчі талони, мали переваги під час прийому на роботу й у ВНЗ, вони одержували грошові допомоги та субсидії. У разі народження другої дитини, сім'я позбавлялася пільг і сплачувала податок із заробітної плати. А якщо ж народжувалася третя і наступні діти, родина сплачувала великі штрафи.

Згідно з новим законом про сім'ю, прийнятому в 1981 р., вік одруження для чоловіків підвищили до 22 років, а для жінок до 20 років. Студентам узагалі заборонялося створювати сім'ю. А той, хто зважувався на це, відраховувався з ВНЗ.

Така демографічна політика дала відчутні результати — зумовила стабілізацію природного приросту на рівні 12—14 млн. осіб. Сьогодні ця політика вкоренилася, більшість китайських сімей нормальним вважає саме виховання однієї дитини. Доказом цього є те, що 63 % сімей мають одну дитину, 36 % — дві і лише 1 % — три і більше.

Опонент. Склалося враження, що ви повністю підтримуєте політику китайського уряду щодо регулювання народонаселення. Я частково з вами погоджуюсь. Так, Китай успішно долає демографічну проблему. Але несумісність традицій і демографічної політики нерідко призводить до трагічних наслідків. Ідеться про дискримінацію, приниження жінок, які народили дівчаток. Траплялися випадки відмови від новонароджених, а інколи навіть і вбивства. У результаті такої політики утворився «дефіцит» наречених: маленьких китайців на 15 млн. більше ніж маленьких китаянок.

Державна політика породила багато проблем, передусім на селі, де не було соціального забезпечення: селяни не отримували пенсій за віком, вони з давніх-давен спиралися на своїх дітей, насамперед хлопчиків, які залишалися в сім'ї батьків і опікувались їхньою старістю.

Тож наскільки вдала демографічна політика держави?

Доповідач. Так, найбільш гострою виявилась проблема для селян з відомих причин: не було пенсійного забезпечення, селяни більш релігійні, кожна селянська сім'я отримала ділянку землі в оренду і повинна була самостійно дбати про своє існування. Тому уряд дещо послабив політику для селян, дозволивши їм мати другу дитину, але у виняткових випадках. Також було заплановано поступово вводити пенсійне забезпечення, але вирішити цю проблему за короткий час неможливо.

Рецензент. На мою думку, доповідач ґрунтовно висвітлив причини виникнення демографічного вибуху і суть демографічної політики. Але, погоджуючись з опонентом, скажу, що доповідач за позитивними наслідками не помітив проблем простих китайців, особливо селян, а найбільше — жінок. Тому в мене виникло запитання: чи не надто жорстока така політика, чи можна від багатодітних сімей перейти відразу до сімей з однією дитиною? Можливо, краще було б піти шляхом, подібним до індійського: «Нас двоє — нам двох»?

Доповідач. Я не погоджуюся з вами, інколи уряду необхідно вживати навіть жорстких заходів, адже демографічна ситуація в Китаї була вкрай гострою. А така політика в Індії не дала позитивних результатів і за кількістю населення Індія найближчим часом наздожене Китай.

Опонент. Чи не здається вам, що в результаті і Китай може зіштовхнутися з такими проблемами, як депопуляція та старіння нації?

Доповідач. Демографічна політика гнучка. Уже сьогодні, коли народжуваність стабілізується, вносяться зміни. На мою думку, у ній взагалі не буде потреби. З розвитком цивілізації, поглибленням процесів демократизації зміниться становище жінок у суспільстві, що само собою зумовить зменшення народжуваності.

(Виставлення оцінок командам.)

III тур

Ведучий. Останнім часом ми постійно спостерігаємо за суперечками наших політиків щодо напрямів зовнішньої політики України. Одні вважають пріоритетним західний вектор — з країнами НАТО і ЄС, інші віддають перевагу східному — з Росією та країнами СНД. І найменша увага звертається на важливість установлення зв'язків з країнами Азії, зокрема з Китаєм. То давайте ж послухаємо наші думки з цього приводу.

Доповідач. До розв'язання цього питання потрібно підходити передусім з позиції забезпечення національних інтересів, враховуючи реальні можливості нашої країни. На мою думку, КНР виступає одним із найвигідніших партнерів України. Привабливість цього напряму зовнішньої політики нашої держави визначається багатьма чинниками.

Китай і Україна мають чимало спільного. Це стосується насамперед геополітичного чинника — важлива роль і місце України та КНР у світі. Обидві країни володіють величезним природним, науково-технічним та культурним потенціалом. Перед обома стоять близькі, або подібні соціально-економічні проблеми. Впливовим чинником є певна сумісність економік і технічних стандартів наших країн у багатьох галузях господарства. В обох країнах відбувається перехід до ринкової економіки, відчувається прагнення до політики відкритості.

Обидві країни займають схожі позиції щодо таких питань, як неприпустимість релігійного екстремізму, національного сепаратизму, невтручання у внутрішні справи інших країн. Україна і Китай надають важливого значення взаємодії в рамках міжнародних організацій.

Китай становить для України великий інтерес, оскільки є постійним членом Ради Безпеки ООН та ядерною державою і виходить на передові рубежі, як велика світова сила. За оцінками знаних політологів, КНР невдовзі може стати другим (після США) полюсом впливу та сили у світі. За сприяння Китаю Україна може нарощувати свою економічну й політичну присутність в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Ще наприкінці XIX ст. державний секретар США Дж. Хей сказав, що Середземне море — «океан» минулого, Атлантичний океан — океан сьогодення, Тихий океан — океан майбутнього. Тому, визначаючи зовніш­ньополітичні орієнтири, Українська держава не можна відсувати важливість співпраці з КНР на другий план, оскільки успішне здійснення українсько-китайського партнерства може стати для України запорукою вдалого вирішення внутрішніх проблем.

Тепер Китай входить до першої п'ятірки торговельних партнерів України.

Опонент. Попередній промовець широко висвітлив характер та перспективи українсько-китайських відносин.

Справді, між двома країнами існує великий ступінь взаєморозуміння. Доповню, що демонстрацією прихильного ставлення до України стало надання Китаєм гарантій ядерної безпеки у зв'язку з рішенням нашої держави про ядерне роззброєння. Важливість і значимість китайського кроку важко переоцінити, якщо взяти до уваги тай факт, що Пекін не надавав подібних гарантій жодній країні.

Але доповідач не висвітлив негативних моментів у двосторонніх відносинах, зокрема в торговельно-економічних. Так, аналіз структури товарообігу між Україною та Китаєм свідчить, що основними товарами українського експорту до КНР були чорні метали, продукція машинобудування, зокрема металургійне обладнання, залізничні вагони. Однак за останні роки поставки значно скоротилися. А з іншого боку, чи потрібно нам так багато дешевої та неякісної китайської продукції?

Доповідач. Причинами звуження номенклатури та обсягів українського експорту є освоєння виробництва аналогічної продукції китайськими виробниками, скорочення обсягів виробництва продукції машинобудування в Україні, посилення загального рівня конкуренції на світовому ринку. Тому Україні необхідно переорієнтовувати свій експорт відповідно до потреб внутрішнього ринку Китаю. А що стосується дешевих китайських товарів народного споживання, то на них є і буде попит, поки є в Україні бідне населення.

Але мало хто знає, що Китай є постачальником високотехнологічної, наукомісткої, високоякісної продукції. Рецензент. Мені сподобався виступ доповідача і цілком влучні доповнення опонента. Однак не були висвітлені питання співпраці в інших сферах: науково-технічній, культурно-освітній, адже відомо: науковий потенціал України є привабливим для Китаю — з науковими центрами КНР співпрацюють 14 установ НАН України. Значного розвитку набули двосторонні зв'язки в гуманітарній та культурній сферах. У 1991 р. був створений Інститут сходознавства, 14 закладів освіти в Україні здійснюють прямі контакти з 36 китайськими ВНЗ. І все ж таки не були розкриті причини, які негативно впливають на зростання товарообігу між країнами. Хто може відповісти?

Доповідач. Насамперед — це внутрішньо-економічні проблеми України: не відпрацьована правова база щодо роботи іноземних інвесторів, неналежна зацікавленість українського уряду в цьому напрямі зовнішньої політики, дуже невелика кількість китаєзнавців, які б сприяли розвитку «китайського вектора». По-друге, значна віддаленість країн і, відповідно, високі витрати на транспортування товарів. По-третє, кон'юнктурні коливання китайського ринку, про які вже йшлося. А також нерозвиненість структури українських зовнішньоторговельних організацій у КНР (мала кількість представництв підприємств і компаній).

Ведучий. Червоною ниткою в усіх виступах проходила думка про важливість розвитку українсько-китайських відносин. Китай має великий досвід у захисті культури свого народу, його вікових традицій від негативного впливу європеїзації та американізації, у методах патріотичного виховання. Пекін має великі здобутки у політичній консолідації суспільства навколо національної ідеї створення великого, могутнього й багатого Китаю, чого так бракує нам з вами.

(Виставлення оцінок за третій тур, визначення пере­можців.)

До розмови долучалися й інші члени команд. Обговорювалися питання автономії тибетських монахів, аварії українського судна біля берегів КНР, учні розповідали про реаліті-шоу: чи може українська сім'я вижити без китайських товарів тощо...

ІУ. Підсумок уроку

На закінчення кожна команда представила свій проект про Китай, щоб у всіх залишилися приємні, «кольорові» враження про країну.

Команда «Хуанхе» підготувала туристський проект «По визначних місцях Піднебесної».

Команда «Пандочки» представила відповідь на завдання: «Економічний простір Азії можна уявити у вигляді людського організму, «головою» якого є Японія, «кровоносною системою» — азійські нафтоекспортери і фінансові центри, «руками» — країни нової індустріалізації. Якій частині цього організму відповідає Китай?» у вигляді малюнка людини, тулубом якої є КНР.

Команда «Еверест» представила «кольорову асоціацію» про Китай. Уся країна їм уявляється в червоному кольорі (колір революції, соціалізму), північно-східна її частина — жовта (зайнята посівами зернових культур), північна — чорна (видобуток кам'яного вугілля та нафти), південно-східна — синьо-зелена (вологі ліси, рисосіяння, густа річкова мережа), південно-західна — біло-голуба (засніжені Гімалаї і Тибет), північно-західна — коричнева (пустельна).

Учитель: -  Дякую учням за підготовку і бажаю всім побувати в такій далекій і разом з тим близькій вам країні.

1

 

doc
Додано
12 травня
Переглядів
76
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку