Урок-краєзнавче заняття "Рідний Старокостянтинів"

Про матеріал

Освіта дітей завжди починається з ознайомлен­ня з рідним краєм і людьми, які живуть поряд. Саме це стало поштовхом до створення розробки уроку - краєзнавчого заняття про місто Старокостянтинів.

Матеріали історичних довідок можуть бути використані відповідно до вікових особливостей учнів.

Конспект заняття буде корисний і цікавий як педагогу-початківцю, так і вчителю зі стажем. Він може бути використаний педагогами для проведення позакласних заходів, при підготовці до уроків, гурткової роботи.

Перегляд файлу

 

Конспект краєзнавчого заняття

4 клас
 

Укладач Мудрик Олександра Іванівна,

вчитель початкових класів
Старокостянтинівського навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І ступеня, гімназія» Старокостянтинівської міської ради

Хмельницької області
імені  Героя України

Сергія Михайловича Бондарчука

 

 

Тема: Рідний Старокостянтинів

 

http://starkonnb.info/wp-content/uploads/2014/03/Petro_Vlasenko._Zamok_knyaziv_Ostrozkih_u_Starokostyantinovi_zi_Sluchi.jpg

 

 

Тема. Рідний Старокостянтинів

Мета. Ознайомити учнів з походженням назви рідного міста, з його історичними пам’ятками, формувати  уміння працювати з різними джерелами інформації;  залучати школярів до дослідницької та пошукової діяльності.

Розвивати мислення та  зв’язне мовлення учнів, вміння працювати в групах.

 Виховувати почуття патріотизму, гордість за своє рідне місто, повагу до його мешканців.

Обладнання : добірка літератури про рідне місто, фотоілюстрації, роботи митців.

1. Організаційна хвилинка.

2. Ознайомлення з девізом заняття.

 - Сьогодні ми будемо відкривати для себе близьке. Девізом нашого заняття стануть такі поетичні рядки :

Хочу знати історію краю –

У Случі я про неї спитаю,

Мені Ікопоть тихо розкаже,

Як творилося місто тут княже... (Тетяна Сукманюк)

3. Повідомлення теми і мети заняття.

 - Отож, на занятті ми завітаємо до поетичної вітальні «Рідний Старокостянтинів», де  юні літературознавці та історики поведуть розмову  про славне минуле нашого древнього  міста та  замку князів Острозьких у ньому.

4. Позначення на карті Хмельниччини замку князів Острозьких у Старокостянтинові.

5. Актуалізація  опорних знань.

Побудова «асоціативного куща».

Місто для мене – це …(моя родина, дитинство, добрі, привітні люди, рідна школа, мамина колискова, найкраще місце на землі…).

- Чи любите ви гуляти вулицями рідного міста?

- Які куточки є найулюбленішими?

- Так, для багатьох – це древній замок. 

6. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

 - Юні літературознавці та історики ретельно готувалися до заняття про рідне місто. Вони поведуть нас поетичними історичними стежками від давнини до сьогодення.   Бо, щоб по-справжньому любити свій рідний край, треба добре знати його історію, культуру, відчувати душею і серцем часи минулі та часи прийдешні, відчувати зв'язок поколінь, той правічний корінь, на якому виріс наш народ, сформувалася наша держава.

          Наш край – це чарівне, квітуче місто Старокостянтинів.  Воно є частинкою великого серця України.                                        

1) Стежка «Літописний Кобудь»

Княже місто, старий Кобудь

Розмістився над Случем.

Викликає захват, подив,

Милування для очей.

Річки вигин ненавмисний,

Спів пташиний у гаю.

Все таке нам рідне, близьке

Я усе це так люблю.  (Наталя Янович)

    Земля наша у далекому ХІІ ст.. називалась Болохівською.  Саме на наш край проектуються літописні міста Губин і Кобудь. Загублений у часі Кобудь відроджується в образі Старокостянтинова.

   Дослідження городища подарувало археологам безліч цікавих доказів існування поселення міського типу ХІІ ст. на території нинішнього Старого Костянтинова.   

    В основі культурного шару ХІІ ст. віднайдені обвуглені дерев’яні рештки жител, оборонних споруд, що згоріли в 1242-1257 рр. і являли собою комплекс колись неприступного для ворога міста.

    Результат розкопок у поєднанні з літописними матеріалами доводить, що Старокостянтинів є спадкоємцем руського болохівського міста Кобудя.

2) Стежинка «Княже місто»

Люблю тебе, мій Костянтинів славний –

Думками, мріями я лину лиш сюди.

Де височить замріяна фортеця,

Де княже місто, де історія жива.

Де кожен камінь тут розкаже таємниці,

Де кожна вулиця відкриє вам дива.

Старі церкви розкажуть про минуле,

Костел шепоче з глибини віків.

Мости говорять – тільки б ми почули…

Земля говорить прадідів, дідів.

Дослухаймось! Історія крокує

По площі, вуличках – велична і сумна.

Її нам не дано забути –

Вона вже тут – лиш визирни з вікна.

Люблю тебе, мій Старокостянтинів,

І працьовитих мешканців у нім!

Перлино міст Поділля і Волині –

Тобі низький, аж до землі, уклін!  (Тетяна Бондарчук)

  4 січня 1561 року Костянтин Острозький купив село Колищинці «з грунтом зеленим, з людьми, плати, доходи, з городищем, з стави, млини, всякими пожитками».

    В березні 1561 р. князь отримує дві королівські грамоти: одну – на право заснування міста, на торги та ярмарки в ньому, а іншу – на Магдебурзьке право з унікальною фразою «к расширению оного места».

    Так розпочався новий відлік його бурхливого розвитку. Омріяне князем місто Костянтинів через десяток років після нового народження стало настільки значним і великим, що заслужено увійшло до всіх тогочасних літописів.

 У місті оселилися перші євреї. Спочатку називався містом Костянтинів, після заснування міста Новокостянтинова (нині село Летичівського району Хмельницької області) у 1632 році був перейменований в Старокостянтинів.                                                           

7. Фізкультхвилинка «Ми мандруємо і співаємо, рідну землю звеселяємо»

8. Закріплення та осмислення знань.

1) Стежка «Біля мурів старовинного замку»

Попід мурами древнього міста,

Там, де церква старенька стоїть,

В’ється стрічкою синьою річка –

Мов виспівує пісню століть…

Варто лише повіки прикрити

І послухати стіни німі –

Вони дихають давнім століттям,

Костянтиновим голосом в сні.

Вітер плаче про битви минулі,

Про величні скарби неземні –

Чути скрегіт мечів, посвист кулі

І до Бога молитви святі.

Було всього у тебе потроху,

Вісімсот – о! то шлях немалий…

І спішить десь у поле дорога,

Де світанок зайнявся палкий.

І несе річка хвилі блакитні

У місця, де колись ще пройдеш,

Та на світі великім і вічнім

Місця кращого ти не знайдеш. (Оксана Радушинська)

 У 1571 році були побудовані замок та укріплення навколо міста: був насипаний кріпосний земляний вал, укріплений колодами, та побудовані кам'яні башти.

 Виходом з міста були троє воріт: Старицькі на річці Ікопоть в бік Острополя, Меджибізькі на річці Случ в бік Меджибожа, Львівські - в західному напрямку. Перед валом був виритий рів, який поєднував між собою річки.

  На вершині трикутника, на місці злиття річок, був побудований кам'яний замок, який служив укріпленням у випадку взяття ворогом першого ряду укріплень. У західній частині замку замість стіни були господарські будівлі та церква, а також башта. У центрі замку була побудована дерев'яна сторожова вежа, з висоти якої продивлялася відстань до 30 км від міста для виявлення ворогів, що наближаються.

 Починаючи з 1575 року кримським татарам жодного разу не вдалося взяти його приступом, навіть у 1618 році, коли на Поділля вторгалася тридцятитисячна татарська орда. У 1636 році в замку було сім великих гармат, двадцять чотири склади продуктів харчування, 320 рушниць, дві бочки куль, кам'яний бастіон для зберігання пороху.

2)  Стежинка  « Князь Костянтин Острозький»

 На честь його звучало безліч од,

Та прислухався до людського болю, -

Він Зодчий, переможець лютих орд,

А ще палкий прихильник віри й волі.

А князь Острозький, сказано, Творець –

Опора сил духовних на Вкраїні.

Культури вітчизняної розвій –

Аж сторінок і шелести, і шерехи.

Дзвеніли церкви і монастирі,

А не в палаці з срібла-злота келехи.

Острозька Академія – дива,

Учені-вчителі… І букви в’яззю.

І біблія з гербом – святий наш фоліант,

В століттях невмирущий,

Князь Костянтин-Василь – Атлант!  (Іван Іов)

 

Костянтине, поглянь, як цвіте

Твоє місто в двадцятім столітті!

Йому доля вплітає святе

Весняне калинове суцвіття.

Бачиш, храмів горять куполи.

Відродилася віра і мова,

А калина намисто вдягла,

Завітала до нас на розмову.

А на вулиці, княже, твоїй

Запалали каштанові свічі.

Посміхнися, за нас порадій,

Подивися нащадкам у вічі.

Бачу – сердишся трохи на нас,

Та не треба так хмурити брови.

Ми здолаєм незатишний час –

І розквітне життя пречудове.

Бо ідемо разом до мети,

Що калиновим свячена цвітом.

Костянтинова слава злетить

Над усім зачарованим світом. (Раїса Котик-Маховська)   

 Найбільшу пам'ять в історії України серед князів Острозьких і княжих родів загалом залишив князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, воєвода Київський (1527-1608)

 Особливо велику роль Острозький відіграв у культурно-національному відродженні України. Маючи величезні маєтки та використовуючи своє становище в державі, він очолив православних у Польщі в їхній боротьбі за віру та національне визволення українського народу.

 Князь Острозький найперше дбав про духовну освіту православних. Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія і Києво-Могилянська академія.

 В Острозі та при монастирі в Дермані було відкрито друкарні, де, між іншим, знайшов собі пристановище та роботу перший у Москві друкар, диякон Іван Федорів, який був змушений утікати звідти, бо темний натовп спалив його друкарню. У заснованих князем Острозьким друкарнях побачили світ багато церковних книг.

 Найвидатнішою пам'яткою видавничої діяльності князя стала "Острозька Біблія" (1580–1581 рр.), уперше надрукована церковнослов'янською мовою (до того книги Святого Письма переписували від руки).

 Отже, в iсторiї української культури В.-К.Острозький навiчно залишиться як вiдомий i щедрий меценат, який обстоював iнтереси православ'я i дбав про розвиток культури й освiти в Українi.

 Пам’ять про нього шанують нащадки.

9. Узагальнення та систематизація знань.

Стежинка « Квітни, рідне місто»»

Усі шляхи збігаються додому

Виходять з нього і до нього йдуть.

Їх безліч неповторних, невідомих,

Та кожен знайде свій єдиний путь.

Ті, в кого душі радісні і чисті,

У кого в серці доброта живе,

Зросли в найкращім, найріднішім місті.

Де в хвилях рік історія пливе.

Ось Ікопоть переплелась із Случем,

Часи далекі з ближчими зійшлись,

Тут збудувалась князем всемогутнім

Фортеця неприступная колись.

Стоїть і кращає з роками місто,

В нім зелень парків, рік безмежна синь,

Над ним небес високість промениста,

А в місті є чиїсь дочка і син.               ( Олена Підгорецька)

 

-  Для того, щоб ви краще зрозуміли тему заняття, пропоную створити сенкан.

Сенкан – це вислів з п’яти рядків.

1. Слово-термін (іменник).

2. Означення теми (два прикметники).

3. Слова, які визначають дію, пов’язану з темою (три дієслова).

4. Розуміння теми або ставлення до неї (фраза з чотирьох слів).

5. Слово-висновок – синонім теми.

Наприклад:

1. Місто.

2. Древнє, чарівне.

3. Творити, прославляти, примножувати.

4. Шануй і люби рідну землю.

5. Оберіг

10. Підсумок заняття.

Вправа «Мікрофон»

- Моє місто має давню історію, бо..

- Замок князя Острозького  - це...

- Я знаю, що з історією рідного міста пов’язані імена таких визначних людей...

- Я дбаю про моє місто, бо...

- Особливо мені запам’ятались такі поетичні рядки ...

 

Примітка.  В конспекті використано матеріали періодичних видань, краєзнавчих досліджень, Інтернет – ресурси.

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
16 січня
Переглядів
139
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку