Урок на тему "Вчимося бути добрими"

Л.В.Коряченко

вчитель початкових класів

Миронівської ЗШ І-ІІ ступенів

Світловодської РДА

 

Тема. «Вчимося бути добрими».

(урок для 4 класу загальноосвітніх шкіл)

 

   Мета. Допомогти учням осягнути, що значить бути добрим, що лежить в основі доброти, доброго вчинку, славлячи добро в людині, її справах і ставленні до інших. Формувати уявлення школярів про зна­чення доброти і доброзичливості в суспільстві як важливого критерію душев­ної краси людини. Розкривати взаємодію людей у сім'ї, колективі, суспільстві. Вчи­ти керувати своїми емоціями, управляти вчинками, формувати етично-емоційну сферу діяльності. Виховувати потребу в чуйності, людяності, доброті, співчуття до ближніх, бажання робити їх щасливими.

 

   Обладнання. Вислови на дошці, дитячі малюнки, книжкова виставка «Людина починається з добра», сонечко, казка В.О.Сухомлинського «Ведмедик панда», дві скриньки, макет дерева, червоні сердечка, картки з буквами, картки з частинами прислів’їв, маски з написами «Ніжність», «Уважність», «Співпереживання», «Великодушність», «Любов», «Доброта», «Милосердя», «Чутливість», «Порядність», фішки чорного і білого кольору.

 

   На дошці вислови:

• Нема просто слова, воно або проклят­тя, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світло, або темрява.

                                                                Р. Гамзатов

• Вчись добру, як вчаться азбуці. Без добра не прочитати книгу життя і не зрозуміти її.

                                                              Мудрець                                                   

• Роби добру славу безкорисливо, не чекаючи подяки ні в якому вигляді.

                                                             В. Сухомлинський

   Інформаційний матеріал.

Словничок

 

   Доброта – чутливість, стан душі людини, що спонукає творити добро.

   Доброчесність - моральна якість, мо­ральна чистота людини.

   Милосердя – готовність допомогти кому-небудь або простити із

співстраждання, людяності.

   Співпереживання – переживання тих самих почуттів на основі ототожнення з людиною.

   Великодушність – володіння високими душевними якостями, жалісливість до інших, готовність жертвувати своїми інтересами.

   Порядність – чесність, нездатність до низьких, поганих вчинків.

   Чутливість – уміння легко відкликатися на чужі біди, нужди, готовність допомогти.

   Уважність – чуйний, проявляючий увагу.

   Любов – почуття сердечної приязні, готовність робити добро.

                                                                     Епіграф.

Не забувайте, звідки ви і хто ви,

Чиїх очей лежить на вас печать.

У світі слів немає випадкових,

Хоча вони й століттями мовчать.

                                                     Д. Білоус

Хід уроку

І. Організаційний момент

   1. «Коло привітань»

(Діти і вчитель стають у коло, віта­ються та бажають один одному гарного настрою і продуктивної праці).

 

2. Вправа «Очікування».

   - Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

   1. Вправа для самопізнання.

   На аркуш паперу кожен учень у стовпчик пише своє ім’я. Потім до кожної літери добирає риси характеру, які, на його думку, характерні для нього (риси вказуються як позитивні, так і негативні).

 

2. Технологія «Мозковий штурм»

   - Що таке «людські чесноти»?

 

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

     Діти, сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі - про доброту. Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі, недобрі по­чуття - пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить, відроджує, лікує.

   Що людині потрібно для щастя? Так, здоров'я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч із нами були завжди добрі чуйні люди.

Є поміж нас багаті й бідні.

Кому що треба, доля не питає.

Та є дві речі всім нам необхідні:

У світі мир, а в душах доброта.

 

ІY. Мотивація навчальної діяльності учнів

   А знання ці вам необхідні для того, щоб бути чуйними, співпереживати чужому горю, уміти розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – адже ці риси завжди були в характері українського народу. У наших традиціях споконвіку зберігалася звичка поділитися з бідним, дати притулок подорожньому, допомогти хворим, заступитися за беззахисного і скривдженого.

 

Y. Робота над темою уроку

   1. Розповідь учителя

   Усе своє життя, з самого дитин­ства, людина пізнає, що таке добре і що таке погано. Кожне життя здається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого і недоброго, а ввечері тихо і сумовито скла­дає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим і добрішим.

   Серед трьох китів сучасної цивілізації велике місце займає основний - Людина. А тому ми, як люди, повинні усвідомлювати від­повідальність за цей світ, за все, що нас оточує. Високе звання людини зобов'язує нас побачити навколо себе інших людей, шанувати їх, зігрівати добротою.

Учень.

Нам соромно, ми не спимо,

Гріхи нажиті нас турбують.

Про те для чого живемо,

Думки безпомічно нуртують.

Ми є  на світі? Нас нема?

Що зміниться, як нас не буде?

   Людина живе серед людей. Вважаю, що кожен вчинок, кожне бажан­ня позначається на оточуючих. Повинна бути межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Треба перевіряти вчинки, зважаючи, чи не робиш зла іншим. Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, бу­ло добре.

Учениця.

Не зобидь ні старця, ні дитину.

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живемо -

Сій любов, краса її єдина,

Зло нічого не дає, крім зла.

Вмій прощати, як прощає мати,

На добро добром спіши воздати.

   Я думаю, що справжня людина повинна бути чесною, відвертою, щирою, відповідальною. У поєднанні цих рис із вихованістю, тактовністю, чуйністю вияв­ляється наша духовна сила, наше піклу­вання про загальне добро. Людину в собі треба будувати. Кожен із нас - будівни­чий, скульптор, який творить самого себе. Ми зобов'язані співпереживати, боліти бо­лями інших людей, насамперед матері, батька, друга, це - відповідальність за свої вчинки перед суспільством.

  Учень.

Треба співчуття нам мати,

Щоб усім допомагати.

Треба ближнього любити,

Задля щастя все робити.

Бути людиною старайся,

Бути чесним намагайся,

Не забуть повинні ми

Бути справжніми людьми.

  

2. Читання та обговорення оповідання

В. Сухомлинського «Ведме­дик  панда».

   Творити добро - це не значить лише проявляти милосердя, хоча і це ду­же   важливо.   Найголовніше  -   це не співчуття, а вчинки, діяльність. Люди, що оточують нас, різні. Одні з них - приязні, чуйні, доброзичливі. Інші байдужі, без­душні, сердиті. І їх ставлення до нас ро­бить довкола такі зміни! Ми по-іншому відчуваємо і сприймаємо все навколо: бар­ви, звуки, настрій. Як же це відбувається? Щоб зрозуміти відповідь на таке запитан­ня, ми познайомимося із твором педагога і письменника В. Сухомлинського «Ведме­дик панда».

(Читання оповідання «Ведмедик пан­да» вчителем ).

Відповіді на запитання:

- Кого хотів привітати із святом Дмитрик?

- Якою ви уявляєте Даринку?

- Чому Дмитрик хотів дружити саме з Даринкою?

- Який подарунок вибрав Дмитрик для Даринки?

- Що сталося, коли хлопчик ішов привітати із святом Даринку?

- Якою була Ніна? Згадайте її опис в оповіданні.

- Чому Дмитрик вирішив подарувати ведмедика Ніні?

- Про яку рису характеру говорить цей вчинок?

- Як змінилась Ніна, коли одержала подарунок?

- Чому з нею сталися такі зміни?

- Чому стало радісно Дмитрикові?

- Що ж робить людей красивими? Зга­дайте слова Дмитрикової мами.

- Чи змогли б ви зробити такий вчинок, як Дмитрик?

- Чи робили для вас щось таке, від чого ви стали щасливими? Розкажіть.

    Кожна людина потребує уваги й розуміння інших людей. Дуже часто ти­хих, скромних людей не помічають. Діти намагаються заводити дружбу з прияте­лями,  які  мають  яскраву зовнішність, сильний незалежний характер. І часто за­лишаються самотніми, хоча мають щире, добре серце, але непомітну зовнішність. Та варто звернути увагу на таку людину, сказати їй тепле слово, усміхнутися, по­дарувати   букетик   квітів,   і людина розцвіте, засяє, мов коштовний камінь, і принесе вам у відповідь ще більше радості, ніж ви подарували їй. Отже, давайте будемо уважнішими одне до одного, будемо помічати сум в очах товаришів, бачити їх  переживання  й  приходити на допомогу.

   Доброта людини - у її погляді, лагідних очах, щирій усмішці. А ще в доброму привітному  слові.   Часом,   нам  так і не вистачає його! Кажуть, що словом можна ранити боляче, якщо воно зле та безсердечне, і вилікувати, оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної доброти. Бути добрими та чуйними, ставитися до  людей із теплом та душевною щирістю вчить нас і українська  давня мудрість -  прислів'я та приказки.

 

3. Робота зі «Скарбничкою мудрості».  (Учитель роздає  учням роздруковані картки  з  частинами  прислів'їв. Один  учень читає одну частину прислів'я інші    підбирають    закінчення. Коли прислів'я правильно прочитано, учні замислюються над його значенням і висловлюють свої думки).

• Від доброго слова і лід розмерзає.

• Гостре словечко коле сердечко.

• Рана загоїться, зле слово – ніколи.

• Добрі вісті не лежать на місці.

• Добро робити - щастя людям творити.

• Люди добро пам'ятають до кінця своїх днів.

• Життя дане на добрі справи.

• Спасибі братику, за добрі слова.

• Доброго тримайся, а злого цурайся.

• Зло тихо лежати не може.

• Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.

• Небезпечно знатися з людиною, у якої гортань чутливіша, ніж серце.

• Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

 

4. Гра «Збери слово»

   Поруч із добром по життю йдуть його друзі, щоб познайомитися з ни­ми нам потрібно виконати завдання.

(На дошці або набірному полотні ви­ставлені картки з буквами. Треба пере­ставити картки так, щоб вийшли слова, і пояснити їх значення).

Матеріал для гри:

н, ч, й, і, у, с, ь, т (чуйність)

м, у, а, н, і, м, г, з (гуманізм)

и, т, ь, щ, р, с, і (щирість)

д, о, і, з, и, ч, с, т, ь, л. и, б, р, в, о( доброзичливість )

Пояснення складених слів:

Чуйність - турботливе, уважне ставлен­ня до людей.

Гуманізм - чуйне, добре ставлення до людей.

Щирість - відкритість душі, чесне став­лення до людей.

Доброзичливість - побажання людям добра, радості, готовність прийти на допомогу.

Учениця.

Я вірю в силу доброти.

Добро завжди сильніше злого.

Дає наснагу, щоб цвісти

І світлу обирати дорогу.

Я вірю в силу доброти,

Що має долю роботящу.

Що хоче, щоб і я, і ти,

І все було у світі кращим!

 

5. Створення проблемної ситуації.

   • Уздовж нашої вулиці посадили молоді деревця. Гілочки тоненькі, листочки маленькі та ніжні. Два хлопчики, граючись, почали відламувати гілки і робити шаблі для гри у мушкетерів. Це бачать старші діти і перехожі, але їх це не хвилює, бо вони зайняті грою або кудись поспішають.

   — Як ви оціните бездіяльність старших дітей і перехожих? (Байдужість.)

   — Як ще може проявитися байдужість?

   — Як би ви вчинили на їх місці?

 

6. Розв'язування морально-етичних завдань.

   • На великій перерві учні гралися на вулиці. Після дощу лишилися калюжі. Учениця 4 класу Оленка посковзнулася і впала в калюжу. Хлопці, її однокласни­ки, почали голосно сміятися. Оленка не могла підвестися, бо дуже боліло коліно. На очі наверталися сльози. Раптом до дівчинки підійшов третьокласник Сергійко, її сусід по будинку. Він подав їй руку, допоміг підвестися, почистити одяг, поціка­вився, чи їй не боляче.

   — Як вчинив Сергійко?

   — Як можна назвати поведінку однокласників Оленки?

 

   • Петрик дуже любить ходити в гості до свого однокласника Андрійка. Андрій­ко живе у великому будинку, в якому багато кімнат. Дуже цікаво Петрику ходити по кімнатах, розглядати різні речі, заглядати у шафи, шухляди стола.

   — Чи можна сказати, що Петрик допитливий хлопчик? (Він просто невихований.)

 

  • У Миколки була подружка Ніна. Одного разу, коли вони гралися біля річки, то побачили на березі велику жабу. Хлопець підняв камінець і вбив нещасну тварин­ку. Ніна зойкнула і побігла геть. З того часу вона більше не дружила з Миколою.

   — Чому?

   — Невже жаба дорожча за дружбу?

   "Співчуття до тварин настільки пов'язане з доброю натурою, що можна на­певне стверджувати: "Той, хто жорстокий до тварин, не може бути добрим", — писав Жак Поль.

 

7. Гра «Добре і погано». (Вчитель називає слова, а учні піднімають чорні або білі знаки: чорне – зло, біле – добро).

   Розірвав, образив, захистив, відвідав, посварилися, обігрів, відібрав, штовхнув, допоміг, поділився, ударив, зруйнував, заспокоїв.

8. Вправа «Банк добрих справ».

   Кожен учень пише на аркуші паперу одну добру справу, яка найбільше запам’яталась. На іншому -  називають добру справу, яку б могли зробити, але не зробили з якоїсь причини. Аркуші опускають до відповідної скриньки. Учитель демонструє наповнюваність скриньок.

   Учнями за бажанням озвучуються ті справи, які не були зроблені.

   Учитель з’єднує скриньки і говорить: «Ось скільки було б добрих справ, якби ми були чуйними, уважнішими, добрішими і працьовитішими».

 

8. Складання дерева життя.

   — Перед вами макет дерева. Воно сухе і мертве. Зараз ми вдихнемо в нього життя і силу. У вас на партах заповіді життєтворця, написані на листочках дерева. Прочитайте їх і прикріпіть листочок. (Діти беруть листочки, читають заповіді, прикріплюють до дерева).

   Наше деревце затріпотіло зеленим листячком від ваших добрих сердець і теп­лих слів.

Заповіді

1. Наодинці з собою роби так, як ти робив би на людях.

2. Не лінуйся.

3. Добросовісно виконуй свої обов'язки.

4. Будь щедрим, безкорисливим, гостинним.

5. Не переоцінюй своїх заслуг, будь скромним.

6. Поважай працю батьків.

7. Будь правдивим і чесним.

8. Не обіцяй того, чого не зможеш зробити.

9. Не бійся відповідати за свої вчинки.

10. Будь чуйним до людського горя, милосердним.

11. Захищай молодшого і слабшого від тебе.

12. Умій сказати, умій і змовчати.

13. Будь сміливим у боротьбі за правду.

14. Поважай дівчаток, жінок.

15. Слухайся батьків.

16. Говори мало, слухай багато.

17. Не глузуй з малих і немічних.

18. Люби і захищай тварин.

 

9. Вправа «Хто я: пташка чи листок?»

   Уявіть собі таку картину: пташка сидить на гілці дерева. Раптом на­летів вітер, гойднув гілку. І пташка, і лис­ток кружляють у повітрі. Але що все-таки є суттєво різним у їхньому польоті?

(Учні висловлюють думки).

   Вчитель. Ось так ви можете прожити свої молоді роки активно, як пташка, бути творцем своєї долі, долі своєї сім'ї, своєї держави, або ж пасивно, як листок летіти за вітром.

   Який висновок ви можете зробити після всього почутого?

(Учні дають відповіді).

   Я бажаю вам стати «пташка­ми», а не «листками» - справжніми твор­цями своєї долі, людьми, які вміють кри­тично оцінювати свої і чужі погляди і водночас бути терпимими, толерантними, до переконань інших.

 

10. Виступ учнів

1- й учень.

Не економте доброти,

Не бережіть її назавтра,

Не бійтесь власно проказати

Своє «люблю», своє «прости».

2- й учень.

Не економте доброти –

її примноживши, віддавши.

Добро - то не «моє», а «наше»:

Йому застою не знести.

3- й учень.

Бо та невчасна доброта,

Ота рука про людське око, -

Вона ще, може, не жертовність,

Але уже не доброта.

4- й учень.

Вона уже - та сіра тінь.

Та проміжна байдужа смуга,

В якій холоне погляд друга,

І опадає пил століть.

5- й учень.

Не економте доброти:

Не вірте, що у світі дужі.

Вони - цинічні та байдужі.

Ці переможці без мети.

6-й учень.

Нехай у нас завжди болить

Людська душа, як вир, глибока,

Стражденна, добра, не жорстока:

Сама весна, сама блакить.

 

YІ. Рефлексія

1. Створення «асоціативного» куща

( Милосердя, благодійність, чуйність, привітність, ласка, приязнь, доброчинність, прихильність, любов…)

 

2. Гра «Чарівний стілець»

   Один стілець оголошується «чарівним». У того, хто сідає на цей стілець, зникають всі негативні якості, залишаються тільки позитивні. Учні повинні назвати всі позитивні якості особи, яка сидить на «чарівному» стільці.

 

3. Вправа «Що в тобі хорошого?»

(Чим я зігріваю людей?)

Сашко - дотепністю;

Софія - розумінням;

Назар - турботою;

Дмитро - ніжністю.

   (На дошці вивішується сонечко без промінчиків, заздалегідь заготовляємо промінці з написами рис характеру по кількості дітей класу. Учні розповідають, яка в кого з них риса характеру і, вибрав­ши промінчик з відповідним записом, прикріпляють його до сонечка).

 

4. Гра «Крісло відвертості»

   Всі стільці в класі оголошуються «кріслами відвертості». Всі, хто сидить на них, повинні говорити правду. Учитель називає початок фрази, учні повинні її закінчити: «Я пишаюсь собою тому …».

 

5. Вправа "Якщо ти добра людина, то повинен..."

Умови гри. Якщо людина повинна робити те, що я на­зиваю, то ви

плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не робите.

1. Допомагати мамі мити посуд. (+)

2. Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.(-)

3. Не вмиватися.(-)

4. Берегти рідну природу та охороняти її. (+)

5. Шанувати працю інших людей. (+)

6. Галасувати, коли хтось відпочиває. (-)

7. Бути вихованою, стриманою. (+)

8. Обманювати, хвалитися. (-)

9. Насміхатись з чужого горя. (-)

10. Добре вчитися, багато читати. (+)

11. Не слухати батьків. (-)

12. Допомагати друзям у біді. (+)

13. Ділитися тим, що в тебе є. (+)

14. Ображати інших. (-)

15. Захищати слабкого. (+)

16. Спати на уроках. (-)

17. Красти. (-)

18. Любити своїх батьків. (+)

   — Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина. А тепер подумайте, чому потрібно робити добро?

 

6. Інсценізація (виходять діти, що грають ролі членів Доброго сімей­ства, і роздають у класі червоні сердечка).

         Я — Ніжність —

Скажу — душа тріпотить.

Я ніжність навіки,

А не на мить.

Я — Уважність,

Хто мене поважає,

Той робить усе вчасно

І всюди встигає!

Я — Співпереживання —

Всіх хочу зігріти.

Я хочу, щоб друзями стали

Всі діти!

Я — Великодушність,

Бо маю щедру душу.

Я — Любов, я в серці живу.

Я сім'ю від біди стережу.

Я необхідна всім,

Бо я затишок і мир.

Я — Доброта,

Доброта — це світлий дар,

Людям ти його віддай.

До дорослих добрим будь

І малечу не забудь!

Я — Милосердя — і жаль мені всіх.

Хочеться всіх пожаліти, зігріти.

І щоб ніхто не зміг захворіти.

Я — Чутливість — і ви

Зробіть милість,

Будьте чуйними людьми

Й будемо в дружбі жити ми!

Я — Порядність — я всюди в пошані,

Бо не люблю я вчинки погані.

 

7. Гра "Моя майбутня професія".

Умови гри. Діти сидять в колі, передають один одному

м'яч. В кого м'яч, той розповідає, ким він буде в майбут­ньому і що доброго робитиме.

 

8. Учитель розповідає присутнім про те, що учні класу та їх батьки приймали активну участь у акції «Від серця до серця», своїм внеском допомогли дітям із захворюванням зору.

 

9. Пам’ятка «Загальні правила моральності».

• Радій успіху товариша.
• Будь правдивим, мужньо визнавай свою провину, не перекладай її на інших.
• Кажи завжди тільки правду.
• Дорожи довірою батьків і товаришів.
• Не хвалися навіть найгарнішим вчинком – добра справа промовляє сама за себе.
• Дав слово – тримай його, дав обіцянку – виконуй.
• Справжній друг пізнається не лише в радості, а й у біді – він завжди допоможе, втішить, стримає від лихого вчинку.
• Нікого не ображай ні словом, ні вчинком; дбай про молодших, допомагай їм, борони тих, хто слабший за тебе.

 

10. Конкурс загадок.

   — Що старіше від розуму? (Увага)

   — Що у великій кількості мало важить? (Радість)

   — Що їсть без зубів? (Совість)

   — Що сушить без вогню? (Журба)

   — Що в людині не росте? (Ім'я)

   — Гостре, а не ніж, ріже, аж до серця доходить, а кров не йде. (Образа, прикрість)

   — Сліпий бачив зайця, а безногий впіймав його. Що це? (Брехня)

   — У вогні не горить, у воді не тоне. (Правда)

   — Хто найдальше бачить? (Розум)

   — Без рук, без ніг, а світ за хвилину оббігає. (Думка)

 

YІІ. Підсумок уроку

     -    Що взяли ви сьогодні від уроку?

• Чи збулися ваші очікування? (Відповіді учнів).
• Чого навчились на уроці?
• Що вам найбільше запам’яталось?
• Яку чесноту хочете виробити в собі?
• Чого позбутися?

   Вчитель. Поспішайте творити добро, вчіться співчувати. Не намагайтеся ко­мусь зробити зло, причинити біль, тому що за це рано чи пізно ви будете пока­рані. Колись ви також можете опинитися у скрутній ситуації, і вам ніхто не по­дасть руки. Пам'ятайте! Як ви ставитеся до цього світу, таким боком і світ до вас повернеться. Якщо ви виростете добрими людьми, то буде й вам повсюди добре, бо, як каже народна мудрість: «Доброму скрізь добре». Нехай у вашому серці завжди живуть велика любов і доброта, щирість і співчуття, людяність і щедрість.

Не лінуйтесь робити добра,

лише зла не бажайте нікому,

Бо воно, як велика гора,

стане вам на шляхові земному.

І заступить навколишній світ,

зробить серце жорстоким, холодним.

Ви з любов'ю живіть з юних літ,

будьте чуйним, веселим і добрим.

І старайтесь робити добро

день і ніч, і у кожну хвилину.

Щоб серденько, як сонце цвіло,

це доброю робить людину!

Хай душа буде світлою в вас

й промениться завжди добротою.

Йдіть робити добро! В добрий час!

І живіть в цьому світі з красою.

Правда в світі є дуже проста:

сонце землю теплом зігріває.

А людину - її доброта,

і любов у житті прикрашає.

 

Використані джерела:

1. Сторінки Інтернету.
2. Уроки з курсу «Я і суспільство» 4 клас. Тернопіль. Навчальна книга  - Богдан .
3. Журнал «Розкажіть онуку» № 36, 2001р.
4. Журнали «Позакласний час» №11-12, 2009р.; №5, 2010р.; №5-6, 2009р.; №1, 2010р.