Урок "Леонід Глібов. Визначний український байкар, поет. Викривальна і навчальна спрямованість байок письменника. Побудова байки. «Щука»"

Тема. Леонід Глібов. Визначний український байкар, поет. Викривальна і навчальна спрямованість байок письменника. Побудова байки. «Щука».

ТЛ: гумор, сатира байка, алегорія, мораль.

Мета: ознайомити учнів з творчістю видатного байкаря Л. Глібова, проаналізувати байку «Щука»; розвивати культуру  мовлення; вчити висловлювати власні думки; виховувати почуття поваги до видатного байкаря Л. Глібова, його творчості; формувати активну життєву позицію

Тип уроку: засвоєння нових знань

Обладнання: презентація творчості байкаря Л. Глібова, дидактичний матеріал

                                             Хід уроку

І Організація класу

1.        Емоційне налаштування

Доброго дня. Діти,  я рада  вас  вітати  на нашому уроці. Сьогодні  особливий  урок – до нас завітали гості. Привітайтеся, будь ласка,  адже  гостям  ми  завжди  раді.  Сідайте. Тож  розпочнемо  наш  урок  з  невеличкого відео.

Відео «Усмішка»

Усмішка може зігріти інших своїм  теплом, показати ваше дружнє ставлення до оточуючих, а також покращити настрій. Усміхніться один одному і з цим прекрасним настроєм я пропоную розпочати наш урок.

Діти, а яке слово ми часто вживаємо як синонім до слова усмішка? Так, посмішка

Актуалізація опорних знань

1.        Лексична хвилинка

У тлумачному словнику:

Усмішка – 1. Особливий порух м'язами обличчя (губ, очей), що виражає схильність до сміху або виражає привітність, задоволення тощо.

Посмішка – 1. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо.

У Словнику української мови Павла Білецького-Носенка слово "посміх", що є синонімом до слова "посмішка", перекладено тільки словами "насмешка", "шутка".

Слово посмішка в основному пов'язане з поняттям глузування чи кепкування; до нього пасують епітети іронічна, скептична, глузлива посмішка. Наприклад: «Скептична посмішка гуляє у дядька під вусами». За лексичними нормами української мови з словами-прикметниками м'яка, ласкава, приємна, при­вітна вживаємо слово усмішка. Наприклад:  «Усмішка щастя  розлилась по обличчю матері»;  або  ж пригадаємо із поезії Андрія Малишка «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка».

У мене є епітети, але я не можу розібратися, до яких вони слів пасують: до усмішки чи посмішки?

Тож, говорімо українською правильно!

2.        Теорія літератури

Погодьтеся: сміятися можна по-різному – легко, доброзичливо, жорстоко, гостро; можна гостро вказувати на предмет висміювання, можна – з прихованою метою, зі злістю. Тому серед комічного  виокремлюють жанрові різновиди – гумор (анекдот, усмішка, гумореска, співомовка), сатира (байка).

• Назвіть різновиди комічного (гумор, сатира)
• Що таке гумор? (Відображення смішного в характерах людей або в їхньому житті)
• Що таке сатира? (Нищівне висміювання вад окремої людини або всього суспільства)
• Які ви знаєте жанри гумористичних творів? (Анекдот, усмішка, гумореска, співомовка)
• А сатиричних творів? (Байка) А як називається людина, яка пише байки? (байкар)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку

Розгорніть зошити. Запишіть дату та вид роботи

Дев’ятнадцяте квітня

Класна робота

Леонід Глібов. Визначний український байкар, поет. Викривальна і навчальна спрямованість байок письменника. Побудова байки. «Щука».

ТЛ: гумор, сатира байка, алегорія, мораль.

Мета уроку.

Слово вчителя

Байки були відомі ще в Стародавній Греції. Батьком літературної байки називають Езопа. Тому про алегоричну мову часто говорять «езопова». У пізніші часи байкар Федр надав байкам Езопа віршованої форми.

У ХVІІ ст. відомий французький байкар Жан де Лафонтен розвинув жанр байки, його підтримав найвідоміший російський байкар Іван Крилов. В Україні жанр байки має давню і багату традицію. Ф.Прокопович, Г.Кониський були авторами повчальних байок в підручниках з риторики. Видатний філософ і просвітитель Г.Сковорода написав цикл «Байки Харьковскія». Нове слово було мовлене і байкарями П.Гулаком-Артемовським, Л.Боровиковським, Є.Гребінкою та Л.Глібовим.

ІV. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

4.1. Біографічний квест

Ви опрацювали дома біографічні відомості про Л.Глібова. А тепер з’ясуємо, що ви дізналися. Питання не будуть прямими, а я буду демонструвати предмет, ви маєте зрозуміти, з чим він асоціюється, та розповісти про цей період в житті Леоніда Глібова.

1. Родзинки
2. Корона
3. Казки
4. Пташка кенир
5. Підручники з географії та історії
6. Дзвінок
7. Лупа

Народився Леонід Глібов у селі Веселий Поділ на Полтавщині.

-- Батько, Іван Назарович, працював управителем маєтку поміщиків Родзянків.

Вони поважали його за розум, завжди радились з ним у всіх господарських

справах. Мати, Орина Гаврилівна, була освіченою і культурною жінкою, тому вона стала першою вчителькою Глібова.

У дитинстві Льолик, як усі його звали, був веселим і жвавим хлопчиком. Йому

подобалося все красиве, але найбільше він любив доглядати за квітами. Його

називали «королем квітів». Знайомі й родичі, вітаючись з ним, говорили: «Здоров будь, Льолику - квітчастий королику!»

-- Леонід Глібов полюбляв проводити час з бабою Одаркою. Вона читала йому

казки про тварин. Хлопчик настільки виразно уявляв собі риси та звички звірів, що йому, навіть, здавалося, нібито тварини насправді думають і говорять, що серед них теж є добрі і злі, бідні та багаті.

- В 13 років Леонід поступив до гімназії. Він дуже сумував за своїми рідними.

Всю тугу вилив у своєму першому вірші «Сон». Друзям-гімназистам вірш

сподобався. Учитель похвалив його і ще більше заохотив до написання віршів. Та через хворобу Леоніду прийшлося повернутися додому.

 Глібов дуже любив дітей. Він певний час працював учителем історії та географії,ставився до своїх учнів з повагою. Для них писав твори під псевдонімом «Дідусь Кенир». Діти з нетерпінням чекали нових творів вчителя.

--Хвороба серця й астма підірвали здоровя Леоніда Івановича. Утративши зір, він продовжував писати під лінійку з лупою.

-- - Після себе Глібов залишив: байки, вірші, пісенно-ліричні твори, вірші-загадки, акровірші. Вони принесли йому славу. Видатного байкаря знають і люблять не тільки в Україні, а в багатьох країнах світу.

4.2. Теорія літератури (Робота з підручником с.218).Читання за абзацами. Робота в зошиті.

-  Що таке байка?

- Які її особливості? (невеликий розмір, віршована форма, алегоричність, повчальний зміст, будова: оповідь(фабула), мораль)

- Що таке алегорія? (художній прийом іносказання, зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, рослин, явищ природи)

4.3. Встанови відповідність.

Виходячи з того, що основна ознака байки – алегоричність, знайдіть господаря вад людського характеру.

Осел    нерозумність

Шкапа   немічність

Цапи     упевненість

Мавпа   непосидючість

Заєць    боягузтво

Лисиця    хитрість

Щука    хижість

4.4. Розповідь учня (під відео)

На уроці ми познайомимося з байкою «Щука». А яка ж насправді ця риба в природі?

Слово «щука» — праслов’янське. Утворене від «щуп» — худющий. У діалектному мовленні є слово «щуплий» — у значенні «тендітний». Через те, що ця риба довга, у воді вона здається худою, тонкою. Щуки досягають завдовжки до 1,5 м, а вагою до 35 кг. Живуть вони аж до двохсот років. Ця риба-хижак живиться іншими, меншими рибами, жабами, навіть пташенятами. Плаває дуже швидко.

Отже, який ми можемо зробити висновок? Що уособлює образ Щуки?

В и с н о в о к   у ч и т е л я. Як бачимо, щука може уособлювати хижість, зажерливість.

4.5. Словникова робота

Читаючи байку, нам будуть траплятися незрозумілі слова. Зверніть увагу на дошку.

Бомага – папір.

Буцімби – нібито

Шаплик – посудина з ручками для носіння рідини.

Нікчемна - ні на що не здатний.

Стряпчий – захисник обвинуваченого в суді.

Завсіди – зазвичай.

Щупачок – самець щуки.

Річ держать – промовляти, говорити.

4.6. Виразне читання вчителем чи учнями напам’ять????

4.7. Робота з текстом

Стисло сюжет твору.

На хижу Щуку до суду подано звинувачення. Вона настільки завинила («того заїла в смерть, другого обідрала»), що її злочин уже не можна буде прикрити — «кінців не можна поховать» і «як не мудруй, а правди ніде діти». І все ж Лисиця, як адвокат, щоб допомогти хижакові, запропонувала суддям «вражу Щуку утопити». Прихильність Лисиці визначена не тільки становою солідарністю:

А чутка у гаю була така,
Що ніби щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці й шле — то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких.

Судді прислухалися до пропозиції Лисиці і винесли відповідний вирок.

Герої твору: судді — два Осли, Шкапа, два Цапи; Щука, Лисичка, автор.

Обговорення змісту байки за питаннями:

1.Визначте  дійових  осіб  байки.  (два Осли, Шкапа, два Цапа, Щука, Лисиця).

2.Чи  бачили  ви  в природному  середовищі  їх?  Що  характерно  для  цих  істот?

Осел – впертий,   Цап –  вискочка,  Щука – зажерлива, хижа  Лисиця – хитра.

3.Чому  в  заголовку  та  змісті  байки назви цих тварин пишуться з великої букви?  (бо це дійові особи).

4.Яку шкоду заподіяла Щука мешканцям ставка? Як про це сказано у байці? («Того заїла в смерть, другого обідрала»).

5.Яких зусиль було докладено, щоб спіймати Щуку? (Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали…)

6.Зачитайте опис суддів. Про що це свідчить? (що склад суду був легковажний і безглуздий).

7.Що вам відомо про суд як законодавчий орган влади?

(Суд — орган, що здійснює правосуддя у формі розгляду і вирішення цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних і інших категорій справ у встановленому законом конкретної держави процесуальному порядку.) Судді, прокурор, адвокат.

8.Ким  виступала Лисиця в судді? (адвокат)

9.Що присудили судді Щуці? (повісити).

10.Які зв’язки між Лисицею та Щукою?

 (Лисиці й шле — то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
Або линів гарненьких)

10.Чому судді послухали Лисицю? (тому, що не діяли відповідно до закону)

11. А над ким би ви здійснили суд у творі? Свою думку вмотивуйте.
12. Отже, тема та ідея байки.

Тема: зображення суду (його несправедливість і залежність від панівних класів) над Щукою, яка чинила різноманітну шкоду в ставку його мешканцям і отримала вирок —повернутися знову до річки.

 Ідея: засудження дій судочинства, їх легковажність, безглуздість, а через образ Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва.

Основна думка: «Як не мудруй, а правди ніде діти. Кінців не можна поховать…».

13. Чого нас учить ця байка? Чим вона актуальна на сьогодні?

Очевидно, що судді під впливом хитрої Лисиці (стряпчого) прийняли абсурдне рішення. Слова з байки Глібова «І Щуку кинули у річку…» стали крилатими. Якщо хочуть сказати, що когось замість покарання винагородили, вживають саме цей в’їдливий вислів.

Несправедливий той суд, який виправдовує жорстоких злочинців — злодіїв та вбивць. У ньому існує кругова порука представників влади, які постійно порушують закони. Страшно жити в суспільстві, у якому немає справедливості.
— А яку будову має байка? (оповідь та мораль)
— Якої важливої ознаки байки тут немає? (моралі)
Отже, на основі оповідної частини читач сам доходить висновку.
У деяких байках може і не бути чітко визначеної моралі, вона сама випливає з усіх подій та вчинків персонажів.

 4.8. Окотренінг

Жодна людина не може гарно працювати (читати й писати), якщо в неї слабкі очі.

Подивіться вгору-вниз

Ліворуч-праворуч

Обведіть очима прямокутник

Покліпайте віями

Зробіть «вузенькі оченята» та усміхніться один одному

4.9. Повторне читання байки

4.10. Робота в парах на уважність — «Порушена послідовність» Перед вами на екрані цитатний план, ваше завдання відновити порушену послідовність;

План
1. «Дозвольте і мені, панове, річ держать…»
2. «На той раз суддями були якіїсь два Осли…»
3. «На Щуку хтось бумагу в суд подав…»
4. «Піймали Щуку молодці та в шаплиці…»
5. «Послухали Лисичку і Щуку кинули у річку».
6. «Чи справді то було, чи, може, хто збрехав…»
7. «За стряпчого, як завсігди годиться, була приставлена Лисиця».
8. «І Щуку на вербі повісити звеліли».
9. «А чутка у гаю була така…»

V. Підсумок

5.1. Оцінювання

5.2. Рефлексія

- То що на ваших обличчях виникало під час уроку та під час читання байки? (Посмішка) А чому?

- А про які серйозні речі ми говорили з вами на уроці?

- Мені б дуже хотілося, щоб посмішок було менше у вашому житті, а лише усмішки. Адже 17 хв сміху – і ви будете жити на рік довше.

VІ. Домашнє завдання

Сторінка 218-220, вивчити напам’ять байку «Щука»

 Матеріали до уроку             

                                       Робота  над  змістом  байки

1.Визначте  дійових  осіб  байки.  (два Осли, Шкапа, два Цапа, Щука, Лисиця).

2.Чи  бачили  ви  в природному  середовищі  їх?  Що  характерно  для  цих  істот?

Осел – впертий,   Цап –  вискочка,  Щука – зажерлива, хижа  Лисиця – хитра.

3.Чому  в  заголовку  та  змісті  байки назви цих тварин пишуться з великої букви?  (бо це дійові особи).

4.Яку шкоду заподіяла Щука мешканцям ставка? Як про це сказано у байці?

5.Яких зусиль було докладено, щоб спіймати Щуку?

6.Зачитайте опис суддів. Про що це свідчить? (що склад суду був легковажний і безглуздий).

7.Ким  виступала Лисиця в судді? (адвокат)

8.Що присудили судді Щуці? (повісити).

9.Які зв’язки між Лисицею та Щукою?

10.Чому суді послухали Лисицю? (тому, що не діяли відповідно до закону)

11.Визначити, яке з прислів’їв розкриває мораль байки? (Хто дужчий, той і лучший).

12.Складіть Сенкан про героїв твору.

Щука                                  Лисиця

Хижа, безжальна                                                    Хитра, підступна

Заїдає, обдирає, поїдає                                            Втручається,  хитрує, викручується

Щука – хижак наших водойм                                 Лисиця – зацікавлена особа у суді

Риба                                                                           Адвокат

                                    Творче  завдання

    Визначте,  яке  з  цих  прислів’їв розкриває  мораль  байки.

• У злому  зле  й  сидить.
• Яка  совість – така  й  честь.
• Хто  дужчий,  той  і лучший.
• Слова  як  мед, а  діла  як  полин

                            Виразне  читання  байки

                               (методичний  коментар)

На Щуку  хтось бомагу в суд подав,

Що буцім би вона такеє виробляла,                    обурення  діями Щуки

Що у ставку ніхто життя не мав:

Того заїла в смерть, другого обідрала.

Піймали Щуку молодці  та в шаплиці

Гуртом до суду притаскали,                       радість, бо спіймали   Щуку

Хоча чуби й мокренькі стали.

На той раз суддями були                           

Якіїсь два Осли,                   автор викликає сміх, іронію над суддями

Одна нікчемна Шкапа

Та два стареньких Цапа –

Усе народ, як бачите, такий

Добрячий та плохий.

      За стряпчого, як завсігди годиться,

Була приставлена Лисиця...

     А чутка у гаю була така,

Що ніби Щука та частенько,

Як тільки зробиться темненько,      розгублення, очікування розв′язки    

Лисиці й шле – то щупачка, (несподіванка)

То сотеньку карасиків живеньких

Або линів гарненьких…

Чи справді так було, чи, може, хто збрехав

( Хто ворогів не мав!), -  

А все-таки катюзі,

Як кажуть буде, буде по заслузі.

    Зійшлися судді, стали розбирать:

Коли і як воно, і що їй присудити?       радість, торжество, що     

Як не мудруй, а правди ніде діти.       справедливість перемогла

Кінців не можна поховать…

Не довго думали – рішили –

І Щуку на вербі повісити звеліли.

• Дозвольте і мені, панове, річ держать, –

Тут обізвалася Лисиця. – 

Розбійницю таку не так судить годиться:                хитрість Лисиці

Щоб більше жаху їй завдать

І щоб усяк боявся так робити, –

У річці вражу Щуку утопити!

• Розумна річ! – всі зачали гукать.

Послухали  Лисичку                     злий докір, сміх в останніх фразах

І Щуку кинули –  у річку.