Урок "Література рідного краю.Олесь Досвітній: реальний портрет доби""

В С Т У П

Прищеплення любові до рідної землі, формування національно свідомого громадянина через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині письменників-земляків — важливе завдання уроків літератури рідного краю як складової частини основного курсу літератури. Саме  уроки літератури рідного краю допомагають збагатити духовний світ школяра, сформувати національну свідомість, викликати повагу до його щедрих, чесних і працьовитих людей, до славного минулого, до безцінних скарбів культурного надбання. Вивчення літератури рідного краю спрямоване на  «ознайомлення учнів з творчістю письменників, що жили або живуть в області (районі), місті (селі), де розміщена школа, та посилення патріотичного виховання...». На цих уроках учні повинні осягнути глибинну сутність спадщини митців рідного краю, сприймати і цінувати їх мистецький набуток, почувати гордість за творчих людей, славних краян. Безсумнівно, що такі уроки допоможуть учителеві-словеснику в розвитку літературної освіти школярів, наближатимуть до розуміння особливостей літературного процесу та специфіки художньої творчості, активізуватимуть читацькі інтереси, формуватимуть навички пошуково-дослідницької діяльності, сприяють патріотичному вихованню учнів.                                                                                                  Відповідно до діючих програм, затверджених Міністерством освіти і науки України, на навчальні заняття з розділу « Література рідного краю» із 2001 року  відводиться 4 години на рік у кожному класі. Навчальні теми програми розділу укладені з урахуванням змісту діючих основних програм із літератури, відповідно до вікових особливостей і теоретичних знань учнів із літератури, рівня  сформованості їх уміння й навичок аналізу творів фольклору та художньої літератури. У програмі відведені окремі години на вивчення усної народної творчості регіону. Заняття у старших класах, місткі, оглядові, допоможуть розвивати вміння учнів не лише аналізувати твори, але й систематизувати й узагальнювати даний матеріал, що сприятиме широкому ознайомленню школярів із літературним доробком земляків.                                                        Уроки літератури рідного краю, що мають свої особливості.                                           По-перше, планувати їх треба, враховуючи специфіку літератури як виду мистецтва;                                                                                                                                                           по-друге, добирати літературні твори і мистецький матеріал високої художньо-естетичної вартісності;                                                                                        по-третє, вміло поєднувати вивчення краєзнавчої літератури з використанням образотворчого мистецтва, музики, архітектури, історії, релігії, філософії свого краю тощо;                                                                                  по-четверте, забезпечувати формування естетичних смаків, переконань, ідеалів школярів відповідно до людинознавчих і українознавчих традицій;              по-п’яте, виробляти особистісне ставлення до художньої літератури рідного краю, щоб допомогти учневі-читачеві й людині усвідомити, що митці-земляки не тільки відображають своє сприйняття й розуміння світу, а й передають енергію власного бачення життя з його добром і злом, красою й потворністю і цим допомагають дитині творити своє Я в єдності з природою, людством, нацією, рідним краєм.                                                                                                                               Добираючи матеріал до уроків рідного краю, слід пам’ятати таку думку І.Франка: «Кожен чільний письменник – чи він слов’янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, - є наче дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше у свій рідний, національний ґрунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань. Тільки той письменник може… мати якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в такій формі, яка б найбільше відповідала його національній вдачі».                                                                                                   Тож мета уроків літератури рідного краю – осягнення учнями глибинної сутності спадщини митців свого краю, реалій дійсності, сприйняття й поціновування їхнього художнього набутку, плекання почуття гордості за творчих людей, славних краян.                                                                                     Інтерес школярів до літератури рідного краю з’явиться тоді, коли будуть витримані як специфічні особливості таких уроків (вони вже означені вище), так і їх методологічні принципи:                                                                    - розуміння учнями літератури як художнього відображення духовного життя українського народу і тієї спільноти, яка оточує дитину;                                                                                                                           - урахування вікових, психологічних і пізнавальних можливостей школярів, їхнього загального розвитку;                                                                                      - дотримання вікової динаміки особистісного сприймання літератури;                                                                                                                      - формування вмінь кваліфікованого читача, який розуміє літературу як мистецтво, сприймає художні цінності та шліфує свою культуру почуттів;                                                                                                        - добір літературно-краєзнавчого матеріалу з урахуванням принципу від простого до складного;                                                                                                                                             - глибоке знання вчителем історії й літератури рідного краю та об’єктивне його потрактування в культурно-мистецькому просторі;                                                                     - доцільність та різноманітність навчальних форм роботи і типів уроків, які посилювали б зацікавленість літературно-мистецькою спадщиною земляків;                                                                                                          - наступність у розвитку зв’язного мовлення з вивченням творів літератури рідного краю й теоретичних розділів навчальної програми;                                                                                                                         - особистісно зорієнтований підхід у формуванні навчальних запитань і завдань, а також у побудові моделі уроку з чітко передбачуваними і контрольованими результатами.               Завданнями уроків літератури рідного краю є:                                                                                                                                                    - поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості;                                                                                                                      - виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи;                                                                                              - прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, уміння насолоджуватися художнім твором;                                                                           - виявляти нахили, смаки, здібності учнів, сприяти їхньому розвитку, виховувати юних поетів-аматорів;                                                                                                 - поглиблювати знання про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури та мистецтва;                                                                                                               - розвивати логічне та образне мислення, культуру мовлення та читання;                                                                                                                         - виробляти вміння вести діалог і полілог у парі, групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувати знання та робити висновки;                                                                                                                         - допомогти учням подолати принизливе почуття національної меншовартості, формувати в них історичну пам'ять, плекати природне почуття національної гордості;                                                                                              - виховувати шану до народних і православних релігійних традицій українців, за якими споконвіку жили наші предки;                                                               - прищеплювати повагу до видатних людей краю, їхнього внеску в національно-визвольну боротьбу, спонукати наслідувати їх у своєму житті;                                                                                                                - плекати працелюбність, милосердя, гуманне ставлення до людини, природи тощо;                                                                                                                                                                - виробляти вміння бачити й цінувати красу й самобутність рідної землі;                                                                                                                                                                                  - викликати в учнів щире прагнення захищати світлі набутки матеріального й духовного життя нації, оберігати й примножувати їх, продовжуючи традиції роду, родини, краю;                                                                                                                        - розвивати вміння переказувати, стежити за чіткістю та логічністю відповідей на запитання, висловлювати свої враження від почутого, побаченого;                                                                                                                - формувати в дітей самостійні судження, вчити їх давати об’єктивну характеристику героям, художнім образам і явищам;                                                               - розвивати комунікативно-мовленнєві вміння школярів на уроках літератури рідного краю, практикуючи твори малої форми в усному та писемному варіанті (переказ-мініатюра з творчими завданнями, багатоваріантні міні-твори в контексті певної жанрово-стилістичної манери письма тощо).                                           Підготовка до уроків літературного краєзнавства передбачає:                  - випереджаюче ознайомлення зі списком творів літератури рідного краю, які учні мають прочитати (придбати) впродовж літа, навчального року;                                                                                                                        - підготовку системи завдань, розробку розумових операцій, а також способів їх виконання з урахуванням різних рівнів і форм мисленнєвої діяльності школярів;                                                                                                                                                     - планування навчально-пізнавального дійства (сценарію), змістового наповнення уроку (заняття);                                                                                                              - чітке визначення теми, мети та завдань уроку, проблемних питань за змістом твору (творчості), добір епіграфа, зорового та слухового рядів (музичне і мистецьке оформлення).                                                                                     Основними методами навчання та формами організації навчально-пізнавальної діяльності на заняттях із літератури рідного краю для 5-8 класів є: бесіда за змістом книжки, твору; бесіда з елементами лекції; бесіда з елементами диспуту; розповідь; художня розповідь; заочна подорож; конкурс знавців літератури рідного краю; інсценізація тощо. У 9-11 класах: лекція; оглядова лекція тематичного характеру; семінар за творчістю письменника; диспут; конференція; зустріч і розмова з письменником; екскурсія або заочна подорож; обговорення проблем за круглим столом та ін. Залежно від мети, завдань уроку, особливостей та жанру художнього твору, обраного вчителем методу проведення заняття можна використати різноманітні прийоми роботи: повідомлення; стислі, докладні та творчі перекази, художню розповідь; виразне читання та інсценізацію; читання творів і уривків уголос; «оживлення» подій та словесний опис картини; підготовку й обговорення відгуків, анотацій, рецензій; дослідно-пошукову роботу в місцевих бібліотеках, музеях, картинних галереях, архівах; виписування образних висловлювань, афоризмів; підготовку виставок літературних, мистецьких і художніх творів, публікацій, репродукцій; інтерв’ю з автором, його рідними, друзями, знайомими; складання словничків термінів, понять; виставку учнівських ілюстрацій до твору; сценічні замальовки, фрагменти відеофільмів тощо.                                                                                                                                             Методичною наукою ще не розроблена типологія уроків літератури рідного краю. Тут можуть бути представлені як вступні заняття (настановчо-мотиваційні, на яких учитель поведе учнів-читачів у мистецький світ регіону, з’ясує, що їм відомо, що вони читали, бачили, чули під час канікул чи опрацювали за рекомендаційним списком); уроки-спілкування за прочитаним твором чи всією творчістю митця; підсумково-рекомендаційні уроки, на яких учні мають представити творчу роботу: літературний портрет письменника-земляка, звуковий альбом «Пісні мого краю», відеокліп (сюжет) «Ох анекдот, анекдот» або «Народні байки з вуст мого дідуся (батька)» тощо. На підсумковому уроці узагальнюється вивчене впродовж року, осмислюється ступінь оволодіння навчальним матеріалом, подається список творів для самостійного читання, відбувається презентація нових видань тощо.                                           Уроки літератури рідного краю можуть бути як традиційними, так і нестандартними: урок-конкурс, заочна подорож, інсценізація, «оживлення», художня розповідь тощо (для 5-8 класів); урок-конференція, семінар, диспут, зустріч, екскурсія, візуалізація, практикум (для 9-11 класів).                                           ВИСНОВКИ                                                                                                                                                          Мета, яку я ставлю перед собою: навчати учнів так, щоб вони мали бажання читати художні твори письменників-земляків, обговорювати їхні надбання, дискутувати щодо проблемних питань; ставити запитання, писати власні творчі роботи. Зацікавленість учителя (якщо вона існує) передається учням. Іскорка від палаючого смолоскипа любові до рідної землі запалює серце дитини-підлітка, горить в учителеві-наставнику і його творіннях – дітях. Ставлю перед собою мету зберегти і збагатити традиції українського народу, виховувати любов до рідного краю та рідної землі, формувати національну свідомість і самосвідомість, передавати наступним поколінням культурні та духовні цінності, розуміти унікальну культуру українців, що мешкають на Харківщині. Ті моральні якості, які дитина здобула в дитинстві, залишаються в неї на все довге життя. Душі дітей вразливі, тому намагаюсь виховувати їх на позитивних прикладах із життя дідусів, бабусь, яскравих прикладах української літератури, щоб росли вони гідними нашої Батьківщини – України.                                                                                                                               Таким чином, уроки літератури рідного краю є невід’ємною частиною курсу української літератури: вони наближають учнів до їхньої малої батьківщини, дають можливість пишатися тими, хто живе зовсім поруч, спонукають до самостійної творчої діяльності.Прищеплення любові до рідної землі, формування національно свідомого громадянина через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині письменників-земляків — важливе завдання уроків літератури рідного краю як складової частини основного курсу літератури. . Саме  уроки літератури рідного краю допомагають збагатити духовний світ школяра, сформувати національну свідомість, викликати повагу до його щедрих, чесних і працьовитих людей, до славного минулого, до безцінних скарбів культурного надбання.                                                                       Ознайомлюючись з шедеврами свiтового мистецтва, ми часом забуваємо про те, що поруч. А не варто!  Для кожної людини найкращим є те місце, де вона народилася, зросла, відкрила для себе світ краси та мистецтва. Для мене таке місце - мій рідний Вовчанськ. А найулюбленіша сторінка його історії та сучасності - література рідного краю. Літературні традиції Вовчанщини своїм корінням сягають у сиву давнину. Мабуть, чарівна природа нашого краю разом з трагічними подіями, що тут відбувалися, надихнули невідомого автора на створення «Слова о полку Ігоревім». Адже похід князя Ігоря проходив саме нашими краями. Твоя літературна слава по праву займає одне з провідних місць на літературній карті України. Досить оригінальними постаттями на ниві літератури є такі наші земляки як Орест Сомов, Костянтин Треньов, Олесь Досвітній, Микола Калкутін, Василь Будянський, Василь Батинський та інші.  Їхні імена назавжди вже лишили свій слід у духовній спадщини моєї країни. Тому не випадково, що сьогодні ми все частіше звертаємося до історії рідних місць, їхніх мистецьких джерел, намагаємося глибше і всебічно її пізнати. Адже саме вони разом з колисковою матері допомагають нам викохати у собі любов до рідної землі, сформувати себе як справжнього громадянина, як Людину. Тільки через осягнення краси рідного слова у творчій спадщині наших письменників-земляків ми відчуваємо гордість за славних наших краян.

Урок: українська література                                                                                                Тема: «Література рідного краю. Олесь Досвітній: реальний портрет своєї     доби»                                                                                                                                       Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом земляка-письменника Олеся Досвітнього,викликати зацікавленість до вивчення творчості земляків,розвивати навички сприймання інформації на слух, виразного читання та коментування прослуханого, удосконалювати навички зв’язного мовлення, вміння грамотно і точно висловлювати свої думки; виховувати повагу до літературної скарбниці рідного краю, почуття патріотизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань

Форма проведення: засідання «Літературної кав’ярні»

Обладнання: портрети Олеся Досвітнього, виставка його творів

                                  Хід  уроку

І. Організаційно-мотиваційний етап                                                                        1. Вступне слово вчителя                                                                                                                   Сьогоднішній урок ми проведемо у формі засідання «Літературної кав’ярні». Наше засідання охоплює в часі цілих два десятиліття: 20-ті й 30-ті роки ХХ століття. Бурхливі, обнадійливі двадцяті… У мистецтві – це зіткнення модерну й  патріархальної статики. Газетні й журнальні дуелі.  Безоглядне схиляння і безоглядне відкидання усталених форм, правил, традицій. Та в цьому розбурханому морі слів і ліній домінувала одна проблема для тих, хто називав себе митцями, тема, навколо якої точилися дискусії. Як ви гадаєте, про що сперечалися мистецька публіка 20-х років? (Можливі варіанти: історія, влада, природа, призначення митця і місце його в історії, мистецтві тощо).                                                                       Епоха полеміки 20-х років зайняла своє місце в історії. Тож давайте поринемо в царину літературно-мистецької богеми двадцятих, подивимось на місце нашого земляка Олеся Досвітнього у цій непростій атмосфері. Відвідувачам нашої «Літературної кав’ярні» пропонуємо вдатися до віртуального прийому – прожити життя Олеся Досвітнього, в його епосі, цивілізації, культурі.              2. Мотивація навчальної діяльності учнів.                                                                   Заходить Муза, вдягнена у біле плаття, троянда біля серця, у руках запалена свічка, (на фоні музики Л.ван Бетховена)

Нескорена, нездоланна і вічна                                                                                                            Завжди я буду в пам’яті віків,                                                                                                        І крізь віки повернуся у Вічність,                                                                                           І моє Слово принесе вам грім.                                                                                         Пройду я крізь пітьму і розірву кайдани,                                                                                 А подих Неба сили дасть мені.                                                                                               Мене палили, нищили, ховали,                                                                                       Та я є Вічність – Вічність у пітьмі.                                                                                   Моє натхнення – це життя неспокій,                                                                                        Це муки волі, щастя і добра,                                                                                  Та темінь ночі, Чорний Ворон ночі                                                                                      Мені весь світ в кайдани закував.                                                                                            Я – щастя, Я – політ у Небо,                                                                                              Весняний подих Вічної Ріки.                                                                                                     У всіх людей є у мені потреба:                                                                                                  І час пройде, і час мене верне.                                                                          Вилітає Чорний Ворон у чорному вбрані і стає поруч з Музою                Чорний Ворон                                                                                                                                    Я – Ворон ночі!Я є цар пітьми                                                                                                І не потрібні краснії слова мені.                                                                                                Бо все довкола мене – темна ніч.                                                                                             Хто славить слово в неспокійний час,                                                                            Хто похвалу мені співать не хоче –                                                                                     Зітру у порох й заберу з життя,                                                                                                 Бо їх неспокій є і мій неспокій.                                                                                       Тюрма й кайдани, голод і мороз,                                                                                             І кулі, дріт та непосильна праця…                                                                                        Хай загине слово, і хай згине Бог!                                                                        (Забирає Музу і біжить)                                                                                         Звучить ІХ симфонія Л.Бетховена. На фоні музики                                                Учень. Своїм зловісним крилом Чорний Ворон більшовизму накрив усіх, кому Муза не зраджувала. Накрив, щоб знищити, викреслити з пам’яті народу, щоб ніхто і ніколи не згадував ні їхніх прізвищ, ні їхніх творів.                                                                          Учениця. Та вони повертаються із забуття. Повертаються на повен зріст: у красі, молодості і славі. Вони – мученики ідей. Їхні твори – біль душі, її крик, відповідь, протест проти насильства і тоталітаризму.

3. Оголошення теми і мети уроку                                                                                  Наша зустріч присвячена творчості та біографії нашого славного земляка Олеся Досвітнього. На цьому засіданні ми ознайомимося із життєвим шляхом Олеся Досвітнього, спробуємо визначити, яке ж місце посідала творчість нашого земляка у контексті вітчизняної літератури? Чому так довго «пролежала його творчість на полицях історії»?                                                                                                    ІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Повідомлення учнів (завдання випереджувального характеру)               Повідомлення 1. Портретна характеристика Олеся Досвітнього                            Тематику творчої спадщини нашого земляка Олеся Досвітнього легше зрозуміти, коли ознайомитися з його незвичайною біографією. Юнацькі роки письменника могли б дати матеріал для захоплюючого роману. Зокрема, Юрій Смолич у своєму відгуку «Про роман «Нас було троє» та його автора» наголошував: « Життя збагатило або вірніше – створило талант письменника. Я кажу – життя, маючи на увазі сучасність автора: вся творчість Досвітнього була прямим відгуком на тодішні соціальні процеси, зліпком тодішніх людських взаємин. Сюжети його романів не стали домислом літератора, а прийшли на сторінки книг здебільшого з біографії автора, з його життя, прожитого яскраво, з душевним піднесенням, з величезним нервовим навантаженням». Хто ж він - Олесь Досвітній?

І знову звертаємося до портретної характеристики, наданої Юрієм Смоличем у мемуарах «Розповідь про неспокій»: «Зовні Олесь був примітний насамперед тим, що завжди ходив зодягнутий однаково… Завжди чорний костюм-двійка, біла або ледь-ледь жовтувата сорочка і чорний галстук з довгими кінцями. Немов і нічим непоказна одежа, але не на ті часи: в ті часи комірець з галстуком мало хто носив – галстук тоді вважався буржуазною відзнакою, в комсомолі, скажімо, його просто забороняли зав’язувати. Ходили здебільшого в гімнастерках, «толстовках» або светрах – під піджак.  Досвітній був стрункий, середній на зріст блондин – волосся рідке, нахилом до полисіння. Очі – сірі. Вираз обличчя здебільшого ледь насмішкуватий, багато хто сприймав цей вираз за погордливий і вважав Олеся людиною бундючною, схильною ставити себе вище від інших. Може, саме через те він мав чимало недругів у колі літературних опонентів. Та найпримітніше в обличчі Олеся було підборіддя – важке, масивне – підборіддя вольової людини». Літературний псевдонім «Олесь Досвітній» має виразний відтінок алегоричного змісту і мимоволі викликає в пам’яті рядки з відомого вірша Лесі Українки «Досвітні огні»:                                                                                        Не бійся досвітньої мли,-                                                                                            Досвітній вогонь запали,                                                                                                      Коли ще зоря не заграла.                                                                                                              І думається: випадково чи свідомо обрав письменник це ім’я? Адже воно зобов’язує! Та глибше ознайомлення з біографією нашого земляка переконує в тому, що він вже з юнацьких років справді був серед тих, хто прагнув запалити досвітні вогні на літературній ниві.

Повідомлення 2. Дитинство та юність Олеся Досвітнього

Помешкання Олеся Досвітнього, що збереглося у м.Вовчанську

Народився Олександр Федорович  Скрипаль-Міщенко, таке справжнє ім’я Досвітнього, 8 листопада 1891 року в багатодітній родині дрібного крамаря, у повітовому містечку Вовча по вулиці Корочанська (колишня назва нашого міста Вовчанська і вулиці О.Досвітнього) на Харківщині.  Батько його був позашлюбним сином одинокої матері-бублейниці, як пригадують родичі письменника, – Міщенко. Після одруження Федір Олексійович Міщенко записався на прізвище своєї дружини – Скрипаль. Звідси й походить подвійне прізвище малого Сашка, що був сьомою дитиною в родині дрібного крамаря.  Початкову освіту Сашко Скрипаль здобув у рідному місті. Оскільки змалечку Олександр був привчений до самостійності й працьовитості, тому за два роки закінчив земську чотирирічну школу. Вже школярем він, за свідченням старших братів та сестер, зачитувався «Кобзарем» Шевченка. Рано визрілі почуття гніву від приниження людської гідності (через своє «плебейське» походження) ще більш поглибилися, коли чотирнадцятирічним підлітком став працювати писарчуком земської управи. Захоплений революційним піднесенням 1905 року, Олександр особисто брав участь у суспільних подіях. Саме в цей час юний Сашко вперше спробував силу свого пера як кореспондент місцевої газети, виступаючи з публікаціями у місцевій пресі, а також у київській газеті «Рада». За що, напевно, його і звільнили з посади. Олександр шукав іншого заробітку і, водночас, наполегливо займався самоосвітою, щоб здобути атестат зрілості. Склавши екстерном іспити, він вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Та вчитися довелося недовго — за участь у революційних гуртках та поширення нелегальної літератури виключили з університету. Він знову повернувся додому і влаштовувався на роботу до цукроварні у селищі Білий Колодязь.                                                  Повідомлення 3 Шляхи поневірянь                                                                            Настав 1914 рік. Недавній студент Петербурзького університету стає солдатом Скрипальовим, писарем у штабі Кавказького корпусу. Після двох років служби, за підбурювання солдатів військово-польовий суд ухвалює найвище покарання для Олександра — розстріл. Проте йому пощастило за допомогою вірних друзів втекти з-під арешту та надовго десь «загубитися» у вирі світової війни. У складних умовах воєнного часу рокований на смерть «штабний писар» пішки добирається до своєї сестри в Єлисаветград (нині Кіровоград). Тут він переодягається, гримується і з паспортом банківського службовця дістається поїздом до Харкова. За порадою харківських друзів-підпільників змушений був негайно емігрувати за кордон. Через Киргизію, Китай, Тихим океаном після виснажливих випробувань Олесь Досвітній дістався до Сан-Франциско (США) Опинившись на становищі політичного емігранта,  Досвітній стає учасником відчайдушної боротьби за «хліб і житло», яку потім і змальовує у своєму романі «Хто?».  Життєвий досвід, набутий у мандрах, в підпіллі й під час політичної еміграції письменник згодом використає у своїх романах і повістях «Алай», «Гюлле», а також у книзі новел «Тюнгуй». Перебуваючи в Сан-Франциско Досвітній виступає як журналіст місцевої газети  «Нова рада». Звістка про революцію в Росії пролунала радісним закликом: «Додому!».  Шлях назад знову проліг через океан, Японію і Китай. В Японії і Маньчжурії Досвітньому як «американському журналістові» довелося чекати кілька місяців дозволу на візу. Як кореспондент газети  «Нова рада», він продовжував надсилати  з Японії статті до Сан-Франциско («Лист із Японії»). Повернувся на Україну Досвітній на початку 1918 року, тобто в самий розпал громадянської війни.                                                                         Повідомлення 4. Олесь Досвітній у вирі  нових подій                                                                 З 1918 року за дорученням Харківського ревкому Досвітній проводив агітаційну роботу серед німецьких, денікінських і гетьманських військ, доводячи новим товаришам свою відданість революційним ідеалам. 1919 року Досвітній вступив до лав Комуністичної партії, виконував ряд відповідальних доручень партії та Українського Радянського уряду. Одна з найважливіших серед них — робота в Тимчасовому Комітеті Компартії Східної Галичини й Буковини: спершу в Києві, а згодом — у глибокому підпіллі на території Галичини, захопленої Польщею. У Києві Олесь Досвітній протягом кількох місяців очолював партійне прес-бюро і друкований орган Тимчасового комітету — газету «Галицький комуніст». Основним завданням комуністичної організації, а, отже, і її газети, було спростування зазіхань Польщі на Західноукраїнські землі, розвінчання галицько-буковинського уряду, піднесення боротьби за возз'єднання з Радянською Україною. Зміст і характер тодішньої публіцистично-пропагандистської діяльності Досвітнього ілюструють його численні публікації. Під час наступу на Київ військ Денікіна, а згодом і Петлюри, Досвітній перейшов на підпільне становище.  Разом зі своєю дружиною Марією Курською-Досвітньою, Олесь Досвітній, в числі інших професійних пропагандистів і організаторів, поїхав у Галичину, де діяло західноукраїнське і польське підпілля.  Проте як слід розгорнути запрограмовану роботу не вдалося. Внаслідок діяльності провокатора група Досвітнього опинилася в руках польської дефензиви.  Подружжя Досвітніх  спершу було кинуто до в'язниці міста Любліна, а згодом — Варшави, де вони перебували в ув’язненні вісім місяців. Лише в березні 1920 року Досвітніх було звільнено внаслідок обміну полоненими між польською та радянською сторонами. Пізніше ці події лягли в основу його роману «Нас було троє» (1928). У січні 1920 року у в'язниці Досвітній написав своє перше оповідання — «Розкаяння».  У березні 1920 року письменник повернувся в Україну. Був політкомісаром і головним редактором літературно-агітаційного поїзду «Більшовик», редагував газети «Хліб і залізо», «Большевик в пути», «Селянська правда» і «Зірка» (Катеринослав).   Якийсь час письменник завідує Катеринославським філіалом Держлітвидаву України(1923).                                               Повідомлення 5.  Олесь Досвітній – письменник нової епохи.                                   Відкликаний 1924 року ЦК КП(б)У з Катеринослава до Харкова, Досвітній очолював Українське товариство драматургів та композиторів, що сприяло його остаточному переходові на творчу роботу.  І хоча на цій посаді йому також передусім доводилося займатися організаторською роботою, однак Досвітній потрапив уже в зовсім інше оточення.                                                           Перша книга оповідань Олеся Досвітнього — «Розкаяння» та «Чия віра краща» — вийшла ще 1920 року. У 1924 виходить нова збірка оповідань «Тюнгуй» (пізніша назва — «Чжунгожень»), яка здобула широку популярність, і за життя автора мала чотири перевидання та була перекладена російською мовою. Так Олесь Досвітній увійшов до когорти зачинателів молодої української радянської літератури.  Він стає членом близьких йому письменницьких організацій: «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП, а з 1932 року — після відомої постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня «Про перебудову літературно-художніх організацій» — членом Спілки радянських письменників

Письменники спілки "Гарт" разом із чеськими письменниками комуністичного напрямку. Стоять зліва направо: Ф.Браніслав, професор Неєдли, М.Мороз, Й.Гора, В.Поліщук, О.Досвітній; сидять: П.Тичина, Марія Маєрова, професор Матезіус.                                                                                           Прага 1925 р.                                                                                                Упродовж 1920-х років Олесь Досвітній перебував у центрі бурхливого літературного життя. З-під його пера, крім публіцистики, вийшло багато оповідань та повістей: «Алай» (1924), «Гюлле» (1926), «Нотатки мандрівника» (1929), «На плавнях», «Піймав», «Постаті», «Сірко» (1930), «На той бік» (1931), «Новели» (1932); романи — «Американці» (1925), «Хто» (1927), «Нас було троє» (1929), «Кварцит» (1932). Його твори перекладені та видані російською, англійською, німецькою та іншими мовами.

2.Лірична хвилинка         Учитель. Душа творця прагне високості, а окрасою їй служить винятковий естетизм та прихована пристрасть – те, що люди звуть Мистецтвом. І хай цей вальс, заснований на гармонії і пристрасті, буде віддякою і пошаною нашому славному земляку за його творчі злети і натхнення.

Учні виконують вальс.

3.Виступ критиків «Олесь Досвітній і сучасність»

 У той же час творчість письменника неоднозначно оцінювалася критикою. Микола Хвильовий віддав належне Досвітньому, назвавши його оригінальним і воістину масовим (у доброму сенсі цього слова) художником. О. Білецький передовсім відзначав тематичну новизну творів Олеся Досвітнього, які розширили світ проблематики молодої української радянської літератури.Навіть у час гострих політичних протистоянь та ідеологічних поєдинків Досвітній зумів уникнути пропагандистських філіппік на адресу «загниваючого» Заходу та «розкладеної» української буржуазної еміграції. Герої романів Олеся Досвітнього зажди відзначаються цікавим індивідуальним характером, твердими життєвими принципами і сформованим світобаченням. Але, на думку радянських ідеологічних працівників, підхід письменника до опису дійсності докорінно розходився з єдиним методом соціалістичного реалізму, що автоматично ставило Досвітнього в розряд ворогів народу.

4. Спогади доньки Олеся Досвітнього – Волі Косенко

 Пам’ятаю, як розповідала мені мати.7 грудня 1933 року помічник уповноваженого слідчої групи секретно-політичного відділу ДПУ УРСР Гольдман, розглянувши матеріали Досвітнього у «приналежності до української контрреволюційної організації, яка намагалася повалити Радянську владу» ухвалив: «вибрати запобіжним заходом проти уникнення ним суду і слідства утримання під вартою в спецкорпусі ДПУ». 19 грудня 1933 року батька було заарештовано в Харкові. Слідство вів уповноважений ДПУ УРСР Грушевський, який до згаданих звинувачень додав «участь в терористичній діяльності, зокрема підготовку замаху на Постишева». На черговому допиті 20 грудня 1933 року Олесь Досвітній «визнав» себе причетним до контрреволюційної організації, а 10 січня 1934 року звернувся до слідчого із заявою, де засуджував свої злочини і просив дати можливість «відданою роботою на соціалістичному будівництві довести свою відданість великій справі партії і Радянської влади» .У звинувачувальному висновку слідчий запропонував судовій трійці ув'язнити підсудного у виправно-трудові табори на 10 років. Заступник прокурора ДПУ УРСР наклав свою резолюцію в якій запропонував розстріл. Судова «трійка» на закритому засіданні 23 лютого 1934 року підтримала «вищу міру соціального захисту».   3 березня 1934 року Колегія ОДПУ залишила вирок без змін.  19 червня того ж року мій батько був страчений, а його ім’я надовго вилучено з історії літературного процессу. На клопотання моєї матері і за протестом прокурора військовий трибунал Київського військового округу 25 жовтня 1955 року скасував постанову Колегії ОДПУ від 3 березня 1934 року і справу припинив через відсутність складу злочину. Лише після реабілітації моєму батькові було повернено чесне ім’я, а українському народові – його твори

ІІІ.Рефлексія

1. Обмін враженнями.                                                                                                     2. Робота в групах. Лист сучасника до Олеся Досвітнього                                                                           3.Метод «Прес»Олесь Досвітній – реальний портрет своєї доби?
2. Оцінювання навчальних досягнень.                                                           

ІV. Підсумок уроку                        Скільки їх, отих безвинно загиблих, цвіту нації, її надії? За неповними підрахунками – понад 500 відомих діячів культури. А скільки невідомих? І їх знищували лише тому, що вони були справжніми патріотами. Вічна їм пам’ять і низький уклін.                                                                                                    Учень (На фоні «Реквієма» Моцарта)                                                                                  Рясних вінків не клали вам, жалоби в сурми не сурмили.                                                             Не знати жонам і синам, де ваші сховані могили…                                                                 Гряде пропам’ятна заплата в обнятій радістю порі,                                                           Коли сестра віднайде брата, коли батьки зберуть синів,                                                 Коли людьми назвуться люди,                                                                                          Висока слава щасних днів про вас ніколи не забуде!

Учитель. То ж вшановуємо світлу пам’ять Олесю Досвітньому, пам’ять всіх жертв репресій хвилиною мовчання

Звучить «Реквієм» Моцарта