Урок літератури рідного краю

Урок літератури рідного краю

Тема: Творчість поета-земляка Г.І. Лютого – лауреата премій ім. Михайла Андросова, Василя Лісняка та Миколи Нагнибіди.

Мета: ознайомлення учнів із творчістю Г. Лютого; закріплення навичок ідейно-художнього аналізу поетичних творів; виховання любові до рідного слова, поваги до творчих талановитих людей; прищеплення патріотичних почуттів; розвиток творчих здібностей учнів, заохочення дитячих талантів.

Наочність: презентація, аудіозаписи пісень Г.Лютого, фотографії, ілюстрації до творів поета.

Епіграфи до уроку:

Залишайте себе на землі,

Роздавайте щомиті, даруйте,

Жодну пісню в собі не змарнуйте,

Не затьміть жодній мислі політ!

Земле моя,

Дай мені бути самим собою,

І ще й бути від того щасливим.

                ХІД УРОКУ

 Звучить мелодія П.І. Чайковського «Пори року» (весняні мотиви)

Вступне слово вчителя: Сьогодні ми розглядаємо невичерпну й надзвичайно цікаву тему – творчість нашого земляка Григорія Івановича Лютого. Спробуємо збагнути її закономірності, проаналізувати складові поетичної майстерності.

     Митець будує світ для всіх  із свого власного світу, наділяючи нас багатствами, притаманними лише йому одному: життєвим досвідом, особистим світосприйманням, фантазією й талантом майстра слова. Вам уже знайома поезія Г. Лютого, тому поміркуйте над тим, що могло бути поштовхом до написання його творів. Що володіє поетом, коли він бере перо в руки – бажання чи обов’язок?

Учень: Для кожного митця творити – значить жити. У поета є природна потреба писати. Це і бажання, і обов’язок водночас. Підтвердженням цього є поезія Г. Лютого «Як я пишу вірші» (виразне читання твору учнем).

     Поет просто, задушевно, тепло й довірливо бесідує з читачем;  цей вірш - оповідь людини з власним поглядом на життя, блискучою ерудицією, високим інтелектом, помноженим на народну мудрість.

Учениця: Я думаю, що пережите чи почуте, просто настрій, емоційний стан: біль, радість, здивування, потрясіння; спогад, якась незначна деталь, асоціація – можуть викликати до життя поезії Григорія Лютого. Особисто мені близька своїм ностальгічним звучанням поезія «Літо»:

        Літо аж півтора місяці

Купалося в ставку,

Ходило в кіно,

Цілувалося зі мною

Під вербами.

Тепер воно поїхало в інститут,

А літо ж не повертається…

Ой, як мені хотілося,

Щоб воно повернулось

Хоч на годину,

Хоч на мить.

І воно повернулося.

Летіло павутиння.

Бабуся сиділа під хатою,

Гріючи свої старенькі руки.

В хату влетіла ти,

Несучи в очах і сукні – літо.

І защеміло серце.

Бо бабине літо – не те літо…

Ця щемно-тремтлива сповідь, мабуть, з’явилася через бажання автора хоч уявно повернути те, що, на жаль, повернути не можна.

Учень: Поетичне натхнення може водночас і підносити, і спалювати. Мені здається, що стимулом до творчості для Григорія Івановича були його страждання та болі. Звернімося до поезії «В часи утрат»:

От і нема вогню.

Пориви мруть високі.

І цвіт душі на сонячних лучах

Уже стоптали коні сонцеокі,

І тирса погоріла на вітрах.

От і нема вогню.

А вчора ж, тільки вчора

Од всіх я дужчий був…

Хіба цей вірш – не підтвердження того, що стимулом до написання поезій є життєві негаразди?

Учитель: Саме над цим і слід зараз поміркувати. От і прийшов час проаналізувати тематичну спрямованість творчого доробку поета.

Групи, які отримали попереднє завдання проаналізувати певні твори та визначити мотиви творчості Г. Лютого, повідомляють, що лірика поета відзначається тематичною різноманітністю, а це свідчить про багатоаспектність поглядів митця, його світобачення та відображення моральних проблем.

Учні визначають і записують основні теми, які визначили під час обговорення:

1) відродження України («Ти жива ще, Вкраїно, поглянь…»);

2) моральні цінності людини («Кохаємо, потім хаємо…»);

3) пейзажна лірика («Рідне»);

4) віра у святість землі («Ця земля вже тому свята…»);

5) рідне місто, свій край («Столиця всіх степів»);

6) любов і дружба («Мій хліб – любов…»).

Учні доповнюють сказане: Слід відмітити типову для творчості Г. Лютого особливість: у його поезіях проблеми екології природи й душі часто перетинаються. Митець увиразнює те, що не вгледіти байдужому погляду (Виразне читання поезій «Навіщо губить голубів мільйон?» і «Як мене розпростерто вітали!»)

Учитель: А я хочу звернути вашу увагу на те, що Г. Лютий поставив у центр своїх поезій людину, бо нерозривний зв’язок автора з народом і  є основою його творів. Якої теми не торкався би поет, під його пером усе оживає, набуває повнозвучності й глибини, це наслідок проектування особистості митця на його лірику.

Що можна сказати про мовленнєву специфіку поезій автора?

Відповіді учнів:

• Аналізуючи мовне багатство поетичної палітри Григорія Лютого, ми помітили вживання великої кількості синонімів. Наприклад: «і дивлюся на світ» - «не стуляю очей».
• До найбільш активно уживаних поетом тропів можна віднести епітети («які в нас луки росянисті», «у сірім небі чорне хмаровиння»), порівняння («високий, наче скеля»), метафори («пташок по світу пустять жебраками»).
• У своїх поетичних зразках Григорій Лютий постійно дбає й про синтаксичні засоби увиразнення мовлення. Досить часто зустрічаються в його віршах фігури повтору, зокрема звукові (алітерація), словесні (полісиндетон, плеоназм, тавтологія),  фразові (синтаксичний паралелізм), композиційні (анафора, епіфора). Завдяки цьому поетичні твори письменника дуже легко запам’ятовуються, а їхня значна частина покладена на музику й виконується відомими українськими співаками (звучить пісня «Скрипка» на музику А. Сердюка).

Учитель: У лютому 2017-го року ми відзначаємо 45-річчя творчої діяльності Григорія Лютого. Кажуть, що в поетів немає віку, бо вони безсмертні, як пророки, що сягають думками однаково легко і в далеке минуле, і в туманне майбутнє. Цікаво, а як сам митець ставиться до пророцтв? Учитель читає напам’ять притчу «Пророцтво», а діти виконують її філологічний аналіз.

     Учитель підводить учнів до висновку про те, що майстер художнього слова – ще й глибокий філософ, який сприймає й приймає життя у всьому його розмаїтті, осмислює все з позицій активної особистості, увесь час продовжує шукати себе, не зупиняючись на досягнутому. Поет – невіддільна частка народу, якому він, за його ж словами, «залишає себе» щодня, щохвилини, щомиті.

Заключне слово вчителя:

• Як це чудово - повторити себе у своїх дітях і внуках, дарувати людям тепло своєї душі та вічний світ творчості, жити, відкрито дивлячись усім у вічі! Це щастя, це смисл людського буття. Григорій Іванович Лютий виборов способом власного життя право сказати: «Будьте щедрими, будьте із нами! Залишайте себе на землі!»

Думаю, нікого з вас не залишив байдужим цей заклик. Пропоную написати твір у формі листа, адресованого поетові, у якому ви зможете поділитися враженнями від почутого сьогодні. Можете також спробувати свої сили в поетичній творчості.