Урок літератури рідного краю"Душі джерела росами проллються..."

Урок літератури рідного краю

Тема. «Душі джерела росами проллються…» 

( Багатобарвна палітра творчості письменниці – землячки

Н. І. Фурзенко)

 

МЕТА: висвітлити сторінки життєвого шляху письменниці, познайомити  з творчою спадщиною   Надії Іванівни Фурзенко, допомогти учням осмислити особливості ліричного таланту поетеси, формувати вміння аналізувати поетичний текст, висловлювати власні міркування;

- розвивати творчі здібності, логічне мислення, увагу до слова, навички виразного читання, уміння спілкуватися з аудиторією;

- виховувати любов до культури рідного краю, естетичні смаки, бажання вивчати й популяризувати творчість поетеси –землячки

 

ОБЛАДНАННЯ: збірки поезій, мультимедійні презентації, ілюстрації до творів.

ТИП УРОКУ:урок вивчення нового матеріалу.

Форма уроку: :урок – зустріч з поетом.

Методи і прийоми : метод проектів, робота в групах, «мозковий штурм»,

 « відкритий мікрофон», « гронування», « сенкан».

 

Випереджувальне завдання: заздалегідь учні діляться на групи й отримують індивідуальні завдання:

• група «Біографів»- дослідження життєвого і творчого шляху;
• група «Літературознавців» - дослідження тематики  поезій;
• група «Літературні критики» - проаналізувати художні засоби, використані автором;
• група «Художників-ілюстраторів» - малювання ілюстрацій до віршів, які найбільше сподобалися, випуск буклета та буктрейлера.

 

                                                           Не вчаться на поетів – то від Бога –

                                                           Космічна в жилах музика тече…

                                                                                               Микола Побелян

    

 

 

Перебіг уроку

І.Організаційний етап

1.Забезпечення емоційної готовності до уроку(побажання успіху одне одному)

2.Актуалізація об’єктивного досвіду й опорних знань

 

Учитель. Яке місце на нашій планеті вам здається найкращим? Звичайно, можна уявити старезні ліси, джунглі, величезне безмежжя океану або ж урочисте сяйво високих гір. На щастя, краса не щезла з лиця нашої планети. Але чому так схвильовано б’ється серце при згадці про старе дерево чи скромні квіточки,  що ростуть біля батьківського порогу? Мабуть, тому, що душа наша приростає до рідної землі, до  рідного куточка. Так буває завжди – любов до великого і безмежного починається в житті кожної людини з найменшого.

 (Звучить мелодія)

Ах, Полісся, моє ти Полісся!

Із дитинства люблю рідний край.

Вірш складаю про буйне залісся,

про квітучий весняний розмай…

 

Із дитинства люблю рідний край

і сумую без поля в ріллі.

Закордонний не радує рай -

не залишу своєї землі.

 

Вірш складаю про буйне залісся,

про сосновий замріяний гай,

про калину співається пісня

і цілющий Десни водограй.

 

Про квітучий весняний розмай

і травневе бузкове кипіння...

Хоч рівниною в`ється мій плай,

він додому веде безупинно.

 

Ах, Полісся, моє ти Полісся!

Ліс та поле… Тут батьківський дім.

Тут шепочуть і квіти, і листя

про скарбницю прихованих див.

 

Прекрасні слова.  Чи не так? І справді, немає землі  кращої за рідну. Тож і хочеться висловити свої найінтимніші почуття до батьківського краю в поезії. Надія Іванівна Фурзенко( а саме їй належать ці рядки) чудово  оспівує красу рідного краю,поетичним словом «відкриває» «скарбницю прихованих див» рідного Полісся.

 ІІ. Оголошення теми, мети і завдань уроку.

Слово вчителя. Сумщина – один з мальовничих куточків України. Вона дивиться синню ставків, річок, тихо шепоче налитим колосом та польовою травою, лунає в небі піснею жайворонка. Сумщина щедра на літературні таланти. Її літературна панорама відзначається не лише широтою хронологічних рамок, але й кількістю талановитих майстрів. Благодатна на красу земля дала поштовх до творчості  багатьом відомим письменникам.                                                                     Сьогодні   на уроці літератури рідного краю ми поговоримо про творчість ще одної прекрасної людини , людини – поета, педагога,справжнього майстра поетичного слова. Надія Іванівна присутня у нас на уроці, адже наш урок - це урок – зустріч з поетом.

 Отож, запишіть тему уроку:

« Душі джерела росами проллються…» 

( Багатобарвна палітра творчості поетеси – землячки Н. І. Фурзенко)

Учні записують у зошити дату, тему уроку, епіграф.

(Мультимедійна презентація )

1.Робота над епіграфом

Як ви вважаєте, діти, чи кожен може створити поезію?

1.1«Мозковий штурм» 

 (Учні, відповідаючи, доходять висновку, що створити римовані рядки може багато хто, а от поезію – тільки наділені Божою іскрою люди). Правильно ви міркуєте. І підтвердженням цього є слова сучасного харківського поета Миколи Побеляна, які є епіграфом нашого  уроку. Чи готові ви до нього?

2.Формування власних цілей уроку

-А зараз я хочу почути від вас, чого ви очікуєте від уроку?

2.1 «Вільний мікрофон» (учні формулюють власні очікування)

Учитель

Готуючись до уроку, ви створювали власні проекти з даної теми. Під час захистів проектів запишемо у зошитах цікаві відомості, про які сьогодні дізнаємось. У вас на столах є таблиці, в яких будете виставляти собі оцінки за роботу на уроці, а підсумковий бал виведемо разом. Підготуйте запитання, побажання і зауваження захисникам проекту.

 

Записи у зошитах
Захист проекту
Питання до виступаючих
Участь в обговоренні проекту
Усні відповіді на уроці
Відповідь на підсумкове питання
Загальна кількість балів

 

Прізвище учня__________________________________________

ІII. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу. Захист проектів

1Виступ «Біографів»

Надія Іванівна  Фурзенко-сучасна письменниця, наша землячка народилася на Поліссі. Рідне місто поетеси – Середина-Буда, Сумської області. Там пройшли дитинство і шкільні роки, які, за словами Надії, залишили найприємніші спогади.

      Не ходила в дитинстві,а бігала …

і ночами літала без крил.

Над снігами,над білими – білими ,

вільне серце несло що є сил …

 Пролетіло життя , наче з крилами,

через спів солов,я навесні,

через літо та осінь зі зливами…

Це було наяву? Чи вві сні?

Мріяла про професію лікаря. З медаллю закінчивши школу, спробувала вступити до Свердловського медінституту. Не судилося.  Друга любов була до літератури. І тому стала студенткою філфаку Калузького педінституту.

      Концерти, «капусники», фестивалі, агітбригадні поїздки… У Калузі на той час був дуже популярним міжвузівський проект «Молодість». Скільки відомих людей прийняло участь у його щомісячних програмах! Незабутні зустрічі з Белою Ахмадуліною, Робертом Рождественським, Андрієм Вознесенським, Станіславом Куняєвим, Нонною Мордюковою, Станіславом Любшиним, Олегом Єфремовим та іншими… 

        Надії Іванівні пощастило побачити Валентину Толкунову ще тоді, коли співачка робила перші кроки на естраді.Будучи студенткою, майбутня поетеса знялася навіть у кіно. Це був фільм «Яблоки 41-го». Потрібна була масовка, для якої запрошували студентів. Надійка охоче погодилися і перетворилася на людину того страшного зимового воєнного часу. У цупкій хустині вона півдня «грала» у фільмі. 

    Після інституту Надія Іванівна рік пропрацювала у Калузькій області,  а потім повернулася  на батьківщину. Працювала  спочатку у ПТУ, а потім у нашій школі. Шкільну роботу любила, навіть написала про неї патетичний вірш.

Труд учителя - самоотдача,

Альтруизм, донкихотства гель…

   Таке ставлення в неї було і до викладання, і до дітей, і в цілому до всього шкільного творчого життя. ЇЇ працю цінували. Має багато відзнак.

Працюючи заступником директора з виховної роботи в Зноб- Новгородській школі, організовувала різноманітні вечори, заходи (конкурси, ярмарки, туристичні екскурсії, тощо). Творчості було куди виливатися!..     

     Ось як про це говорить сама Надія Іванівна:

      -Ще з дитинства мене приваблювала газетна робота, я писала в «Юний ленінець», «Піонерську правду». Після закінчення школи і до цього часу я співпрацюю, як позаштатний кореспондент, зі своєю районною газетою «Знамя труда». 

      Там друкуються мої матеріали, і в мене є навіть грамоти за таке співробітництво і допомогу у видавництві газети. Також друкуюся і в Сумській незалежній газеті «Ярмарок», мій матеріал є в «Педагогічній трибуні» та інших виданнях.

       Після виходу на пенсію в її  житті утворився «творчий вакуум»,    Надія Іванівна почала писати вірші. Це сталося в 2007 році. 

2011року , коли переїхали до Сум,  щаслива випадковість звела її  з сумськими літераторами. Володимир Олександрович П`янков привів  до клубу «Грань» бібліотеки ім. Шевченка. Граняни зустріли привітно – і зараз це дружна команда.

    У 2013 році вийшла перша  збірка її віршів «Откровение», у 2016- друга «Неповторимость»,  ще були колективні альманахи і збірники «Мы»(2014), «Автограф»(2015), «Грани слова» (2015), «Слово»(2016),  «Українська хвиля»(Глухів), «Харківський міст»(Харків), «Твої вірші» (Київ)

    Надія Фурзенко - член МСПУ, активна учасниця творчих клубів «Грань»(Суми), «Часопис»(С-Буда).

     Зараз на неї чекає у Сумах видатна подія: присвоєння звання лауреата літературної премії ім. М. Матусовського з врученням медалі і почесного диплома.

2 Група «Літературознавці»

Вірші Надії Фурзенко дуже різноманітні і неповторні як за тематикою, так і за формою викладу. Недарма її збірка називається «Неповторимость». Письменниця в перші роки своєї творчої діяльності найбільше схилялась до пейзажної лірики. Згодом Надія Іванівна починає звертатися до філософської («С годами тайна жизни глубже…», «Несказанное – самое вечное», «За поворотом – поворот…») та інтимної («Дві доньки – два моїх крила», «Мне много лет, а я в душе ребёнок…», «Твоє ім’я – моє ім’я») лірики.

Розглядаючи творчий доробок Надії Іванівни, неможливо обминути пейзажної лірики. Її вірші «Ах, Полісся, моє ти Полісся», «Край вишнёвый, сосновый, берёзовый», «Примружу очі – навкруги ліси» зачаровують барвами нашого рідного краю і мистецтвом слова. Письменниця дуже влучно добирає слова, для того щоб описати всю неосяжну красу Полісся:

Примружу очі – навкруги ліси:

Свічки соснові та ялин лапки…

В некошеному полі навскоси

Киплять фонтани квітів гомінкі…

Повз ліс і поле – голубінь ріки,

Там досі несклокочена вода…

Таке чи ні усе було віки?

Стара Земля – а вічно молода!

Поетеса розкриває красу нашого краю, пробуджує любов до рідної землі і до планети в цілому:

 Ми маємо Землю!Які ми багаті:

І Сонце пресвітле заходить до хати,

Й повітря вдихаєм на повнії груди,

Вода – чарівниця плескає повсюди…

 Поезіям властиві громадянське звучання, філософське осмислення світу, щирість;  вони пронизані ліричним струменем, що балансує десь на межі жорстокої дійсності і пошуку ідеалу, земного і небесного, скороминущого і вічного.

 Не утримати час руками,

повернути  не в змозі я.

Так заведено вже віками:

буде ранок нового дня!

Мабуть, це закономірно, що переважна більшість поетів у певний час звертається до прози. Така вже особливість художнього бачення і відтворення світу. Є теми і сюжети, які не вкладаються у суворі форми поетичного жанру. Що ж до творчості Надії Іванівни, то тепер вже важко й сказати, хто вона – поет чи прозаїк? Є прозові твори: оповідання, притчі, замальовки, мініатюри, відгуки на творчість друзів – літераторів. Ми знаємо її і як журналіста,і як автора багатьох цікавих публікацій, присвячених актуальним людинознавчим питанням. Висоту своїм словам набрала наша землячка . Попереду довга дорога, на якій можна всього сподіватися. Та ніщо вже не примусить відмовитися від польоту, тому поетеса зізнається:   

 Коли дивлюся в небо, то радію –

весь простір мій від неба до небес!

Неначе відбувається подія

при світлі сонця, при зірках чи без.

Людина – всесвіт і мала краплина,

в якій безмежний світ відобразивсь.

Між небом і землею думка лине.

Так, все в природі має користь-зиск...

Коли дивлюся в небо, поруч мрія:

десь там життя, я вірю, також є.

Далеке світло через час зоріє –

і входять зорі у життя моє.

    Чимало  у творчому доробку письменниці перекладів. Перекладаючи, поетеса намагається не просто впорядкувати перекладені слова у рядки, вона намагається передати атмосферу, сенс самого вірша. Ось ,наприклад, один із її перекладів:

 Страшны  слова,  когда  они  молчат,
Когда  они  в  тревоге  притаились,
Когда  не  знаешь  вдруг, с  чего  начать,
Ведь  кем- то  все  слова  проговорились.

Ведь  кто- то  ими  плакал  и  колол,
Словами  начинал  и  попрощался.
Людей  мильярды  и  мильярды  слов,
Тобою  ж  в  первый  раз  должны  сказаться!

Всё  повторилось:  прелесть  и  уродство.
Всё  было:  и  асфальт, и  спорыши.
Поэзия  пленительна  несходством,
Бессмертием  движения  души

 

    Надія Іванівна створює поезію різних жанрів, але в кожному її вірші та перекладі можна простежити особливий авторський стиль, такий, що надає її творам індивідуального почерку. Прикладом цього є поезія «Серпень малює в моєму саду

Серпень малює в моєму саду квіти.

 

Сонно бринить із чиєїсь душі пісня.

 

Темная ніч запалила зірок світло.

 

Знов повертається північ без сну.. Пізно.

 

Думи про тебе, як сніг, через ніч в ранок.

 

Тихо навколо: дерева давно сплять.

 

Ніч, позіхнувши, промовить мені раду:

 

"Досить! Вже ранок мудріший іде" ...П`ята. …»

 

    Щодо форми,то вона також дивує своєю широтою: катрени, терцина,дистих, секстет,сонет,цикли-усі вони притаманні творчому перу поетеси!

 

3. Група « Літературні критики»(Завдання: проаналізувати художні засоби, використані автором)

Поетична мова поетеси наповнена різноманітними і незвичайними художніми засобами,такими як: епітети, метафори, порівняння, риторичні питання, гіперболи та ін.

Які влучні епітети!: «Чорна трава на газонах неросяних»,

«Акварелі квітчасті», «Сіра хвороба», «Краплини срібні»,

«У вересневих травах», «Кущ кучерявої калини»,

«Рум`яне літо», «Буйне залісся», «Сосновий замріяний гай»

А метафори доповнюють текст, говорять самі за себе:

«Слова мовчать», «Сніг і дощ суперництво ведуть», «Тут шепочуть і квіти, і листя», «Місто сумує», «Біда невчасно гряне»,

 «Слід мій загубився серед росних трав…», Кущ кучерявої калини в намисті з грон горить яскраво...»,

«Село ж працює з ранку і до ночі», «Проб`ються через час і вічні зорі»,

«Барбарис, калина вбралися в намисто», «Сни завжди приходять непрохані»,

«Киплять фонтани квітів гомінкі» та ін.

Порівняння:

«Неначе відбувається подія при світлі сонця, при зірках чи без.»,

«Осінь у душах – мов гілля оголене…»,

«місто-спрут», «Мов кіно, я дивлюсь сновидіння»,

«Пролетіло життя, наче з крилами»

    

Учитель

 Поезія – то  душі джерела, її спів і її сльози. Не всім дано збагнути душу поета, а от торкнутись поезії може кожен, і вона знаходить у душі кожного власний відгук.

Виступ декламаторів

1-й читець

Мені  здається, що повернеться воно,

те щастя, що ласкало, гріло душу…

В минуле зазирну – криниці темне дно,

а в ньому сонце крізь туманну гущу.

То відзеркалля  вічне у воді-

 минуле і майбутнє неподільні…

Чи в спогади свої вдивляюсь молоді…

Чи вгадую прийдешнього події…

 

2-й читець Твоє ім.,я – моє ім.,я

Моє ім.,я з п,яти цікавих літер -

це дар батьків – надії квіти

Твоє ім.,я із дев,яти найкращих літер –

у ньому влада, мир і літній вітер

Моє ім.,я злітає з губ твоїх –

і квітнуть квіти!

Твоє ім.,я летить як вільний вітер!

Моє ім.,я  - в твоїх устах,

Твоє ім.,я – в моїх устах -

у цих імен є спільний дах.

 

4.Презентація групи «Художників – ілюстраторів»

Надія Іванівна – майстер поетичного слова, вона створює чудові зорові образи:

Коли у вересні палає ліс

й ліхтарики висять на горобині,

між небом і людьми шукаю міст –

віршами вистеляю шлях у днині

З метою популяризації творчості Надії Іванівни ми випустили невеличкий буклет її поезій,а також буктрейлер,який,якщо дозволить автор,буде розміщений у соцмережах.

5.Музична сторінка

 Учитель

Як уже зазначалося,мова творів поетеси дуже мелодійна, тому значна кількість(14!)  поезій покладена на музику. Вашій увазі ми пропонуємо пісню

« Я з тобою…» у виконанні Лізи Барканової

6.Виступ  Н.Фурзенко

Наш урок-урок- зустріч з поетом, тож час надати їй слово

IV.Осмислення й закріплення вивченого

1.Гронування: скласти асоціативне гроно «Поезія Н. Фурзенко»

 

2.Робота в групах

І я навчилась просто жити:

дивитись в небо, дякувати Богу,

і вечорами сумними бродити,

щоби приспати спогадів тривогу.

Коли у вересні палає ліс

й ліхтарики висять на горобині,

між небом і людьми шукаю міст –

віршами вистеляю шлях у днині.

Як добре, що вертаюсь у тепло

твоїх дбайливих, лагідних обіймів –

і покидають сумніви чоло,

весняний вітер знову в душу віє.

 

І група :визначити мотив поезії,жанр

ІІ група : визначити віршовий розмір, риму та римування вірша

ІІІ група:виписати художні засоби

3.Складання сенканів

І група – «Україна».

ІІ група – «Край».

ІІІ група – «Краса».

V.  Рефлексивно – оцінювальний етап, підсумок уроку.

Учитель.

1.  Сьогодні на уроці ми переконалися, що не вчаться на поетів – то від Бога –   так написати просто пером на папері не можна, так можна тільки виплеснути серцем. І вже ніколи не повернути назад. Як це прекрасно, що на світі ще живе таке дивне мистецтво як поезія. А ще прекрасніше, що є такі мужні люди, які в дикому розвої духовного падіння і безладу, у жорстокому нищівному холоді байдужості не забули, не знищили в собі цього дивного Божого дару, дару природи. У Надії Іванівни напрочуд природне слово, бо істинне, не штучне. Воно світле й прозоре, як повітря, яким ми дихаємо, адже наділене оптимізмом і любов,ю до рідної мови:

Душі джерела росами проллються.

У кожній краплі є відлуння миті,

краплини щастя у веселку злиті.

 

А що дорожче від такого слова,

в якому почуттів яса медова,

безцінний дар єднання - рідна мова

   Тож поетесі ми бажаємо творчого натхнення і подальших звершень.

1.1Оцінювання діяльності учнів на уроці.

VI. Домашнє завдання.

Обов’язкове. Написати  відгук  на  творчість Н. Фурзенко.

За бажанням. 1. Намалювати ілюстрації до віршів, які звучали на уроці.

2.Спробувати скласти власний вірш про рідну землю.

.