Урок літератури рідного краю. "Миколаївщина – край козацької СЛАВИ. Історико-героїчні легенди Південного Прибужжя"

 

Конспект інтегрованого уроку з елементами STEM-освіти

з української  літератури у 5 класі

 

 

 

 

Література рідного краю.

Миколаївщина – край козацької СЛАВИ.

Історико-героїчні легенди Південного Прибужжя

                                          

 

                        

                                                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Урок літератури рідного краю. Миколаївщина – край козацької СЛАВИ. Історико-героїчні легенди Південного Прибужжя.

Мета уроку: поглибити знання учнів про легенди та перекази як епічні жанри усної народної творчості, ознайомити їх зі змістом легенд і переказів про козаків та

козаччину, записаних на Миколаївщині ; розвивати навички виразного читання та зв’язного мовлення, вміння висловлювати власну думку, оперуючи здобутими знаннями; вчити учнів любити рідний край, шанувати його історичне минуле, об’єктивно оцінювати свої можливості, працювати над самовдосконаленням.

Тип уроку: інтегрований урок з історії України, образотворчого мистецтва та

української літератури.

Форма проведення : урок-віртуальна подорож з елементами STEM- освіти.

Міжпредметні зв’язки: історія, українська мова, мистецтво, образотворче мистецтво, трудове навчання.

Методи, форми та прийоми роботи: бесіда, виразне читання, робота з текстом, методичні прийоми: «Мікрофон», «Мозкова атака», «Подорож у минуле».

Обладнання: тематичні виставки книжок і малюнків, збірники легенд, проектор, ноутбук, учительські презентації, кольоровий папір, конструктор «Лего», лінгвістичні словники.

Перебіг уроку

І. Психологічне налаштування на урок.

Доброго дня, діти!

Дзвоник нам дає сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо.

Роботу швидко починаймо!

       Мені б хотілося, щоб протягом уроку у вас зберігався чудовий настрій. Кожному з вас, діти, хочу побажати, щоб на уроці ви були: умілими, старанними, прогресивними, інтерактивними, хоробрими, успішними.

      То ж бажаю вам успіхів!

 

ІІ. Мотивація. Вступне слово вчителя.

             Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою поплило.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси...

                              Олександр Олесь

       Сьогодні ми закінчуємо вивчення теми «Історичне минуле нашого народу». Але доречно згадати історичне минуле нашого рідного краю. Південне Прибужжя вирізняється не лише красою природи, а й своєю історією. Це один з унікальних регіонів Півдня України. Миколаївщина – край козацької СЛАВИ. Багато цікавих історичних подій, пов’язаних із запорозькими козаками Бугогардівської паланки сталося у цих краях. Тож не дивно, що про них складено багато легенд. Тому сьогодні у нас урок літератури рідного краю.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Вчитель української літератури.

Представлення книги

• Історико – героїчний розділ починають легенди та перекази, присвячені темі козаччини. Більше двох століть минуло з тих часів, коли запорізькі паланки, кордони, вежі припинили своє існування, але народна пам'ять про них зберігається в народних легендах та переказах.
• Перегляд ВІДЕО.

 

IV. Створення умов для сприйняття нового матеріалу.

Вчитель української мови

1. Робота з тлумачним словником.

• Що означає слово «козак»?

2. Робота зі словником синонімів. Доберіть синоніми до слова «козак».

Вчитель історії. 1. Козаки́ — члени самоврядних чоловічих військових громад, що з 15 століття існували на теренах українського «Дикого поля», в районі середніх течій Дніпра та Дону, на межі християнського й мусульманського світів. Основним заняттям козаків була військова справа: охорона й патрулювання торгових шляхів, морські рейди на чайках проти турецького флоту в Криму та Чорному морі, захист українських земель від татарських «полювань на рабів», участь у військових кампаніях сусідніх володарів та захист кордонів сусідніх держав.

         ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА:

грабіжницькі походи кримських орд та султанських військ і нездатність влади організувати надійний захист; посилення соціального і національно - релігійного гноблення. Поширення панщини та запровадження кріпацтва спонукали українських селян до масових утеч.

          Д. І. Яворницький “ Історія Запорізьких козаків”. За описом сучасників козаки були більшою частиною росту середнього, плечисті, ставні, міцні, сильні, на вид повнолиці, округлі і від літньої і степової спеки смугляві. З довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем, або чуприною, на тімені, у смушковій гострій шапці на голові, вічно з люлькою в зубах, справжній запорожець завжди дивився якось похмуро, униз ,спідлоба, сторонніх зустрічав спершу непривітно, відповідав на питання дуже неохоче, але потім помалу зм’якшувався, обличчя його поступово  приймало  веселий вид, живі проникливі очі загорялися блиском вогню, і вся його фігура дихала мужністю, молодецтвом, заразливою веселістю і незрівняним гумором. “Запорожець” не знав ні “цоб” ні “цабе”, від того був здоровий, вільний від хвороб, помирав більше на війні, ніж вдома.

         Протягом XVI – XVIII ст. Запорозька Січ мала ознаки держави: вона контролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, власний суд, самостійні дипломатичні відносини з іншими країнами. Територія козацької держави називалася Землями Війська Запорозького або Вольностями Війська Запорозького. Перегляд ВІДЕО.

          Бугогардівська паланка (1734—1775) — адміністративно-територіальна одиниця Запорізької Січі у 18 столітті. Центром паланки було урочище Гард на Бузі.  Паланка займала степи між лівим берегом Бугу і правим Інгульця з одного боку та рікою Дніпром і новосербським кордоном з другого і була найбільшою адміністративно-територіальною одиницею на Запоріжжі.

          Ім’я урочища пішло від рибальської споруди. Як свідчить назва Гарду та однойменного острова посеред річкової бистрини, вочевидь, десь тут мали ловити рибу традиційним тоді способом: за допомогою спеціалізованої споруди – гарду (походить від слова городити). У Гарді утримувалася команда із 375 чоловік, а влітку, коли зростала загроза татаро-турецьких нападів, козацька команда збільшувалася до 500 чоловік, які жили у 50 куренях (шалашах), двох хатах і десяти землянках

         Яворницький Д. І. також свідчить про те, що кордони земель запорозьких проходили повз р. Південний Буг через Гард, де знаходився умовний прикордонний камінь. Гард був дуже зручним місцем, який приваблював різних людей, які шукали можливість у суворих обставинах тієї дійсності вижити. Тут вони годувались, займались рибальcтвом, або випасом худоби неподалік від Гарду, та іноді відбували сторожову службу на перевозі. На чолі з гардовим полковником тут мешкало або перебувало тимчасово від 200 до 500 різних людей, але найбільше — запорізьких казаків, що захищали південно-західні кордони Правобережної України.

 

 

 

 

 

 

 

2. Вікторина «КОЗАЦЬКІ АТРИБУТИ».

 

V. Сприйняття й усвідомлення нового матеріалу на основі текстів.

Вчитель української літератури 

1. Виразне читання учнями легенд та переказів із наступним колективним їх аналізом .

- «Пугачева скеля»

1. Чому назвали скелю Пугачевою?

2. Яке військове звання мав Пугач?

3. Чи рівні були сили, коли напали вороги?

4. Де хотіли козаки затримати нападників?

5. Скільки ханських вояків знищили козаки?

- «Таємниця степової криниці»

1. Де знаходиться степова криниця?

2. Яку таємницю вона приховує ?

3. Що сталося зі степовою криницею?

4. Якими показані козаки у творі?

- «Стогін-камінь»

1. Чому легенда називається «Стогін-камінь»?

2. Як звали козака?

3. Чим він відзначився?

4. Що таке  Турецький стіл?

5. Яким народ зобразив козака Мигія у творі?

2. Гра  «Пазли».

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель образотворчого мистецтва. С. Васильківський – український художник, якого називають поетом українського малярства за надзвичайну ліричність його пейзажних та історичних творів. Одна із найулюбленіших тем С. Васильківського — українська козаччина.

         В історичних полотнах Васильківського («Козаки в степу», «Козак у степу», «Козацький пікет», «Запорожець на посту») відображено величність рідних просто-рів, дано емоційне, узагальнене уявлення про деякі моменти з минулого України, в образах героїв втілено хоробрість, властиву народові. Показуючи українське козацтво, митець відзначав його внесок у національно-визвольну та антифеодальну боротьбу народу, а також уособлював в образах козаків вільнолюбство, мужність широких народних мас. Неодноразово Васильківський показував у своїх творах простих козаків як стражів рідного краю.

                            Найвідоміша серед картин — “Козачий пікет” .

Вчитель української мови

Словникова робота. Пікет (загін) — невеликий сторожовий загін.

Вчитель історії. Високий рівень на Запорожжі мала сторожова й розвідувальна служби. Запорожці створили оригінальну систему сигналізації. Вона складалася з «маяків», або «фігур», що сповіщали  населення про наближення нападників, які утворювали своєрідний світловий телеграф. Щойно помітивши ворога, козаки запалювали перший маяк, що стояв на кордоні, за ним спалахував другий, третій… Чорний густий дим та яскравий вогонь попереджали населення про наближення загарбників.

 Вчитель образотворчого мистецтва. В центрі картини «Козачий пікет» (1888)- троє коней на світанковому лузі; справа, біля багаття, сидять козаки, що несуть варту у степу. Простір неба і глибина неозорих далей, оповитих блакитно-ліловим туманом, соковитість степових трав і вологість повітря передаються тональними градаціями колірних відтінків. Жанрова сцена виступає невід'ємною частиною світу природи, тому картина, позначена рисами історичного полотна, по суті залишається пейзажем.

          Картина «Козаки в степу» («Сторожа Запорозьких Вольностей»), створена близько 1890 р., є найвизначнішим твором митця на історичну тему.

       Два вершники, зупинивши коней, вслухаються в тишу безлюдного, випаленого сонцем степу. В міцних постатях — впевненість і гідність. Зображені зі спини, в легкому повороті вліво; попереду, на горизонті, блищить смуга Дніпра, справа — курган; над ними високе небо з хмарами: невід'ємні від пейзажу вони підсилюють його значимість. Вершники на сторожі. Їх статичність тимчасова й в будь-який момент може змінитися на рух. В загальній світлій колірній гамі зеленкувато-вохристих і голубуватих тонів стриманим акцентом виступає контраст червоного й білого у козацькому одязі. Спрямований вглиб, до горизонту, рух хмар, плавні, спокійні ритми просторових планів передають безмежність світло-повітряного середовища, епічність пейзажу. Відмовившись від зовнішньої оповідності, художник досягає внутрішнього заглиблення у простий сюжетний мотив, сутністю якого є ідея патріотизму. 

          Образу захисника рідного краю присвячено полотно «Козак у степу», в якому зображено статичну постать вершника, козака-дозорця, викликає певні асоціації, пов’язані з уявленням про неспокій, напруженість козацького життя. Романтичність цього твору, епічність картини «Козаки в степу» співзвучні з описами природи в народних історичних думах і піснях.

         В яскравих, глибоко психологічних образах запорожців підкреслено ті риси, які яскраво відображені й в народній творчості – впевненість у своїх силах, відсутність страху перед супротивником, життєствердний гумор. Лірична пісенність, віра в життя, риси, що притаманні вдачі українського народу, переймають і картини майстра

             

            Фізкультхвилинка «Райдуга»

 

 

 

 

VI. Узагальнення та систематизація знань учнів.

Вчитель історії

1. Гра «Переплутані ланцюжки» (поставити     «+» або « - »)

1. Козацтво виникло в середині ХVІ ст..

2. Козак – татарський вершник на коні.

3. Наявність Дикого Поля сприяла появі козацтва.

4. Уходники на території Великого лугу займалися промислами, робили запаси харчів і поверталися додому.

5. Козаки були набожними людьми.

6. Клейноди – аркуші паперу, склеєні клеєм.

7. Булава – символ гетьманської влади.

8. Курені – довгі прямокутні будинки, вкриті очеретом, де жили козаки.

9. Козацькі човни були великими і неманевреними.

10. Фігура – це дерев’яна споруда для передачі сигналу тривоги в степу.

11. Найвищим органом влади на Січі був гетьман.

12. На січовому майдані стояла церква св. Дмитра.

2. Виписати з хмаринки слів інформацію про українське козацтво.

Вчитель української літератури. Робота в групах.

1. Створити колаж «Миколаївщина – край козацької СЛАВИ».
2. Скласти  сенкан.

Козаки

Мужні, відважні

Воювали, боронили, захищали

Ми нащадки славних козаків

Воїни

3. Скласти  кластер:

— Якими рисами вдачі наділені козаки у вивчених нами легендах?

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель образотворчого мистецтва. Моделювання. Робота в групах.

1. Із кольорового паперу створити модель козацької чайки.

 

 

 

 

 

 

 

2. Розмальовка «Козак».

 

3. За допомогою конструктора «Лего» створити модель «Запорізька Січ».

VII. Підсумки уроку.  Бесіда:

— Що нового довідалися?

— Що найбільше вразило, сподобалося вам?

VIII. Домашнє завдання. 

1. Перекажіть вивчені твори членам сім’ї, а потім разом із ними складіть тлумачний словник таких слів: запорожець, кіш, кошовий, характерник, пістоля, шабля, татари, гетьман. 2. Написати міні-твір на тему: «Які чесноти козаків могли б бути взірцем для наслідування і в наш час».