Урок літератури рідного краю "Ніна Шмурикова "Легенда про Добраву"

Тема.Ніна Миколаївна Шмурикова «Легенда про Добраву»

Намір вчителя.Ознайомити учнів із творчістю Н. М.Шмурикової; формувати  навички виразного читання, переказу легенди; формувати усвідомлення ролі та місця реального та фантастичного в житті, добра і зла;розвивати комунікативні здібності в учнів ;виховувати позитивні риси характеру , допитливість, кмітливість.

Намір учня.Познайомитись із творчістю нової письменниці  Поділля та її творами, навчитись аналізувати твір; вдосконалювати вміння розмежовувати добро і зло.

Обладнання. Картки для роботи в групах, збірки творів письменниці, відео «Притча про добро», відеоролик пісні Н.Май «Пісня про добро»

Тип уроку. Вивчення нового матеріалу

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

Перегляд відео «Притча про добро»

Проблемне запитання.

•          Чи потрібно творити добро?
•          У вирішенні цього питання нам допоможе  легенда Ніни Миколаївни Шмурикової «Легенда про Добраду»

ІІІ. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу

1. Уявне інтерв'ю із письменницею

(Зазделегідь підготовлений учень у ролі журналіста , а учениця у ролі письменниці розігрують  зустріч Із Ніною Миколаївною Шмуриковою)

•          Доброго дня, Ніно Миколаївно! Я дуже радий, що  ви дали згоду зустрітись сьогодні! В мене до вас декілька запитань. Скажіть, будьте такі ласкаві, звідки ви родом?

   Я народилася 4 листопада 1953 року в с. Дацьки Чуднівського району Житомирської області в учительській родині. Дитинство моє пройшло в селі Бабушки, куди згодом переїхали працювати батьки – Микола Петрович та Ольга Федорівна.

•          А коли ви почали віршувати?

   Навчаючись ще в початкових класах  я почала віршувати. Мама, педагог-філолог, помітила схильність до римування, коли я гралася, наспівуючи власні пісеньки, чи малювала. Я  відмінно навчалася в школі, була великою мрійницею і фантазеркою, любила слухати казки та цікаві бувальщини, які розказувала бабуся.

•          Де ви навчались після закінчення школи чи можливо     працюва-

ли  ?

   Після закінчення десятирічки вступила на філологічний факультет Ужгородського Державного університету. По закінченні університету (1975 р.), працювала інженером у Харківському управлінні проектно-монтажних робіт, а згодом, у 1978 році, з родиною переїхала до міста Хмельницького, де влаштувалася вчителькою-словесником.

-Яка ваша перша книга?

   Першу книжечку своїх поезій “Белоснежные птицы” (1998 р.) видала російською мовою. Хороші, свіжі, образні вірші склали ту збірочку. Сьогодні пишу тільки українською. Рідне слово додає мені  творчого натхнення.    Особлива сторінка моєї творчості – це твори для дітей. Власне, мій хист, чи не найповніше, розкрився в літературі для малечі.

  -А чи маєте ви нагороди, премії за свій талант?

 У 2000 році  я здобула визнання серед літераторів-професіоналів – мене прийняли до Національної Спілки письменників України, у 2004  році я стала лауреатом міської премії імені Богдана Хмельницького, а у 2007 році – лауреатом премії імені Микити Годованця. У 2008 році стала переможницею першого Всеукраїнського конкурсу на кращі твори для дітей “Золотий лелека”, отримавши ІІ премію за  збірку казок “Чарівна сопілка”.

І сьогодні я пропоную прочитати вам  цікавий твір « Легенду про Добраду»

2.Читання учнями вголос «Легенди про Добраду»

Легенда про Добраду

Життя іде, усе минає,
Та, як гора, народ стоїть!
О, скільки він легенд ховає
У чорнім мороці
Століть!
Є в давнині й повчань,
І ладу.
Збере дідусь, бувало, чадо
І починає тихо,
Радо
Легенду сиву
Про Добраду.
Жила вона в часи далекі,          
Коли гніздилися лелеки
Спокійно на святій
Землі,
Коли текли прозорі ріки,
Коли не знали збіжжю ліку,
Гаї не танули в імлі
Радіаційного нашестя.
Гуло життя
На перехресті
Війни і миру,
Як завжди.
Та почувалося спокійно,
Бо Руссю правив
Князь надійний
І захищав край
Від біди.
…Жила Добрада
Не в світлиці,
Не у хоромах,
Не в столиці,
А у горі,
В сирій норі.
І як коли, в якій порі,
Комусь здавалася
Каргою,
Відлюдькуватою і злою,
Комусь, мов квітка,
Молодою
І загадково-чарівною,
Що і очей не відвести.
Зустрічні часто
Дивувались,
Коли з чаклункою
Спіткались:
Чом так світлішали
Хати,
Немовби сонечком
Займались?
Чому уся вона мінялась
І все мінялося
Навстріч?
Ніхто не знав,
У чому річ.
Житло її,
Мов жартувало:
То блякло,
Блідло,
То сіяло
В шовковій райдузі
Тканин,
У зливі золота й перлин.
Із княжим теремом
Ставало
Красою й розкішшю
На спір.
І слави їй не бракувало –
Ішов про неї поговір…
Як добрий хтось
Стрічав Добраду,
То мав і раду,
І пораду.
Бувало, чесних захистить,
Калік і хворих не відпустить,
Поки недуга
Не попустить, –
У кожнім горі підсобить.
Видать, чутливе серце мала,
Коли так людям
Помагала,
Раз знала,
Що кому болить…
А зовсім поруч від гори,
І від столиці недалеко,
Жили в хоромах
Три сестри.
Найменшій там
Велось нелегко,
Бо наймилішою була,
Бо мала чисте,
Ніжне серце,
Прекрасні очі,
Мов озерця,
І в простоті душі жила.
Її сестриці зневажали
І часто дома
Залишали
Саму – самісіньку,
Одну.
Вони ж не нудились
В хоромах.
У найдорожчих сукнях
Нових
На гомінкім хмільнім
Весіллі
Часи проводили
В дозвіллі.
То вирушали у столицю
У гості
Чи на вечорниці,
А то блукали
По гаях,
До ворожбиток
Знали шлях,
Вели приємні
Скрізь розмови
Про женихів
І про обнови.
Та якось раз
Сестриці втрьох
В ранковий бір помандрували,
Суниць пахучих
Назбирали,
Нарвали зілля і квіток.
І вже збиралися
Додому,
Коли це
На пеньку гнилому,
На самім сонці,
На узліссі,
У щедрім тім
Зеленім лісі
Вони угледіли старицю.
Завмерли діви,
Старших лиця
Аж затряслись від злого сміху,
Неначебто якусь потіху
Отут побачили вони.
(На щастя, та бабуся
Спала
І їх насмішок не чувала).
– Такої гидкої карги
Не зустрічали ми
Ніколи! –
І гострим поглядом
Вкололи
Оту стареньку.
Ще й опеньком
Бридким прозвали.
А наймолодша їх
Сестра,
Узявши листя і травиці,
Торкнулась голови стариці –
Прикрила тім'я,
Бо пора
Якраз обідня наставала
І сонце дужче припікало…    
Стара прокинулась раптово,
І забриніло
Щире слово:
Подяку склала за турботи,
Що захистили від спекоти
Сестриці милі…
І по хвилі
Їм пояски подарувала.
Зітхнула тихо
І – пропала.
А пояски ті на долоні
Лежать у кожної.
Червоні
Припали старшим двом.
А їй,
Красуні юній і простій,
Діставсь біленький поясок,
Що був мов звитий
З пелюсток.
Наділи сестри пояси –
Їм ще добавилось краси.
Червоні мліли, наче жар!
Обняв найменшу щирий дар.
О, як він ніжно  відтіняв
Красу, що Бог подарував! 
Коли верталися до двору
Сестриці в ту обідню пору,
Їх зупинила княжа звістка:
Потрібна князеві
Невістка!
Весь Київ збуджено вирує.
Для сина князь старий
Готує
Все, що належиться
По праву,
Щоб рідний син
Обняв державу
Своєю дужою рукою.
Та не один. А з молодою
Княгинею.
Щоб Русь міцніла,
Щоб слава птицею летіла
За гори,
Доли
І моря
Про руський край
І владаря!
Мов сонце,
Княжич був прекрасний,
Світився мужньо
Погляд ясний,
Бо в серці доблесть
Не ховав –
Її відкрито проявляв,
Пильнуючи земель кордони.
Його ніякі перепони
Не зупиняли.
Змалку,
Зрання
Уже сидів він на коні.
Все юний князь мав,
Лиш кохання
До цього часу
Не зустрів…   
Та ось і вечір.
Бал гуркоче.
Танцюють діви.
Кожна хоче
Себе найкраще показати –
Із юним князем
В пару стати,
Із ним весь вечір
Танцювати, 
У свій полон
Його забрати…      
На тім балу
І три сестриці,
Немов близнята:
Білолиці,
Неначе скупані у росах,
З живими маками у косах,
Самі, як маки
В спілім житі…
Проте серця красунь
Закриті.
Вгадати важко наймилішу
Дівочу душу.
Все ж не іншій,
А наймолодшій із сестер
Князь юний руку враз
Простер –
Веде до танцю серед зали.
Сестриці скоса поглядали.
І заздрили.
Проте мовчали.
Та через час якийсь
Помалу
Вони обидві спам'ятались.
Бал залишили.
І помчались
В село одне – поворожити,
В надії долю обхитрити.
І пропонує їм ворожка:
Спокійно зачекати трошки.
Допоки вернеться сестра.
Тоді нехай із них одна
Їй перемінить поясок:
Привласнить звитий з пелюсток,
Сестрі ж залишить
Пояс свій –
Не стане чар ураз при ній
Добради, що зустрілась
В лісі
На пні гнилому,
На узліссі…
– То, значить, це була Добрада?
Вона сестриці помогла,
Та нас ще не перемогла!
І діви засміялись радо.
Хоч то була відверта
Зрада,
На душу їм лягла
Порада
Ворожки клятої
В садку       
Назавтра в білім
Пояску
На бал найстарша
Поспішила –
До танцю князя запросила.
Удавши з себе
Тиху мишку,
Середня тішилася
Нишком,
Що обхитрує скоро всіх,
Укравши пояс, хоч і гріх.
На бал останній в нім піде –
Князівство їй до ніг впаде!  
А наймолодша?
Бідній їй
Невже стояти вік одній?..
До неї князь не підійшов…
Та розгорілася любов
В дівочім серці,
Мов вогонь!..
А князь від холоду
Долонь
Її найстаршої сестриці
Хотів у танці зупиниться.
Бо ніби щось
Його вкололо
І серце наче захололо:
Не та кохана вже,
Не та…
В очах не сяє доброта,
І погляд душу не хвилює.
Вуста не манять.
Серце чує:
Любов поблизу десь…
А де?
Нема коханої ніде…
І юний князь,
Мов сам не свій,
Спішить в хороми.
По пустій
Іде-сумує галереї.
Всі ніжні помисли –
Про неї,
Про незрівнянну,
Світлолицю
Омріяну красу-дівицю,
Що вчора в теремі із ним
Стрічалась поглядом ясним,
Що танцювала,
Мов лебідка,
Цвіла між інших,
Наче квітка.
Ще й усміхнулась
На прощання!..
І пробудила в нім
Кохання!
Хотів іти шукати
Милу,
Одне його лиш зупинило,
Що завтра знову
Буде бал.
Уже останній.
І на ньому,
На радість серцю
Молодому
Й як давній звичай
Вимагав,
А княжич звичай
Шанував,
І етикет, і ритуал,
Він віднайде
Свою княгиню –
Той ясний погляд,
Очі сині –
І не відпустить
Ні на мить,
Бо з нею хоче
Вік прожить!..   
Тим часом дівчина
Нещасна
Все зрозуміла дуже ясно,
Що з милим князем
Їй не буть…
Та як його могла забуть?
Забуть тоді, як покохала!..
І бідна плакала,
Зітхала.
Та от спадає їй на думку
Знайти Добраду.
Ту чаклунку,
Що добрим людям
Помагає,
Що горе-сум перемагає.
І в темну ніч
Сама у гору,
В сиру холодну
Чорну нору
Вона зайшла.
В палац ввійшла!
І там побачила, –
О диво! –
Таку господарку
Вродливу,
Що заніміла…
Не посміла
Сказать про біль
Пекучий свій.
Добрада
Усміхнулась їй
І заспокоїла дівицю:
– Сьогодні нам обом не спиться.
Вертай сміливо у столицю:
Не стануть шкодити сестриці.
Про все, що сталось, –
Знаю, знаю!
Та я про тебе пам'ятаю
І буду вік допомагати.
А злих людей
Не хочу знати.    
Утретє вже
На бал останній
Сурми покликав
Голос ранній.
Зізвав у терем
Всіх дівиць,
А разом з ними –
Трьох сестриць.
Добрада тут-таки
Була –
Кохання чисте
Берегла.
Не довелось
Страждати князю,
Бо віднайшов кохану
Зразу,
Її до танцю запросив.
Їх князь старий
Благословив.
Тут раптом гості
Закричали,
Бо на сестер-красунь
Напали
Бридкі гадюки.
Люті муки
І смерть
Нещасних вже чекала.
Сестра-княгиня
Попрохала
Всім серцем добрую Добраду
Забуть оту підступну зраду –
Її помилувать сестер,
Бо зло забуте відтепер…
Гадюки впали,
Закрутились,
На пояси перетворились
І більше вже не ожили.
А князь з княгинею
Довіку
Щасливим дням
Не знали ліку,
У парі любо прожили.
Вони були чудові люди,
Можливо,
Більш таких не буде,
Хто б рідну землю
Так любив,
Хто б так кохав.
Перетворив
Свою державу,
Рідний край
У справжнє диво –
Тихий рай.
Була від Бога
Їхня влада.
Допомагала ж їм –
Добрада.

Отак-то, любі! Ваша ласка –
То хай живе легенда-казка!
Нехай потішаться внучата,
Нехай замисляться дівчата,
І хлопці – гарні козаки,
Бо і легенди, і казки –
То давнини чарівна мить,
Що підбадьорить, звеселить,
Найкращі мрії укріпить,
А, може, дечому й навчить!

3.Словникова робота

Пояснення застарілих слів  князь, княгиня.

4. Теорія літератури.

Запитання до учнів:

-Що таке легенда?

Легенда – оповитий казковістю і фантастичністю переказ про якусь одну визначну історичну подію чи улюблений народом персонаж(здебільшого реальний)

5.Прийом «Концентрація»

Робота в групах

Вчитель ділить легенду на 3 частини. Кожна група опрацьовує 1 частину. Пропонується кожному учневі записати у зошит те, що запам'ятав, а потім група на окремому аркуші відтворює текст. Виграє та група, яка детальніше відтворить текст. На цю роботу дається час ( 5 хвилин)

ІV. Узагальнення і систематизація знань.

Літературна вікторина

1.  В якій державі жила Добрада?
2. Що вам відомо про чаклунку Добраду?
3.  Чому в неї було таке ім'я?
4. Як ви думаєте, чому Добрада подарувала сестрам різні пояси?
5. Що сталось на балу в князя?
6. Що вчинила  старша сестра?
7. Чи впізнав її князенко?
8. Чи спалахнуло між ними кохання
9. Чому?
10.          Чи зустрів князь Добраду?
11.          За яких обставин?
12.          Чому вас навчила ця легенда ?

V. Підсумок уроку.

«Мікрофон»

•          Чи потрібно творити добро?

Перегляд відео . Пісня Н.Май «Пісня про добро»

Домашнє завдання

1. Прочитати легенду і скласти  чотири запитання .

2. За бажанням написати лист – подяку письменниці.