Література рідного краю

 

Тема. Василь Стрижиус. Сповідь душі у віршах.

Мета: розкрити сторінки життя й творчості В. Стрижиуса; допомогти учням       осмислити особливості ліричного таланту поета, формувати вміння висловлювати власні міркування, розвивати пам′ять, логічне мислення, увагу, навички виразного читання; виховувати любов до культури рідного краю, естетичні смаки.

Хід уроку

 

                                                                                                                       Епіграф

                                                                                                        Моя поезія – природа,

                                                                                               Яку люблю до дна душі.

Вона до серця мого входить,

                                                                                           Мої пронизує вірші…

                                                                                                                             В. Стрижиус                                                                 

Учитель. Славиться талантами шевченківська земля. Багато уродженців цього краю успішно поєднують професійну діяльність з діяльністю творчою.  До таких людей можна віднести й Василя Стрижиуса.

Кажуть, коли народжується людина, Господь Бог дарує їй особливий дарунок – це талант. Сьогодні ми познайомимося із непересічним талантом Василя Васильовича Стрижиуса, членом спілки письменників Черкащини,  членом Національної спілки журналістів України, директором  Вільховецького музею-садиби  В.М. Чорновола.

Ми дуже раді нагоді  поспілкуватися з цією людиною, яка щиро закохана в рідну українську землю, яка по особливому бачить промінчик сонця, мальву біля віконця, стежечку, що веде в поле, яблуню, яка щороку пригощає червонобокими плодами всіх, хто підійде, до її ошатної крони. Про красу Звенигородщини, всієї Черкащини, про святі людські почуття пише  Василь Васильович. Він настільки любить світ, який довкола, що з кожного його подиху уміє пригорщами набирати натхнення і до життя, і до творчості. Від кожного його слова, кожного рядочка   віє ніжністю, теплом, любов′ю  до  неньки-України, матері, коханої. Ці почуття виливаються у рими на папері і вплітаються у поетичні збірки, яких у Василя Васильовича Стрижиуса вже 11. Він довго писав лише для себе і для найближчих друзів. Тому для багатьох  людей виліт у світ його першої збірочки поезій «Мамина вишня» у 2005 році було несподіваним одкровенням. І цей дебют був надзвичайно вдалий. За нею з′явилися  збірки «Травневий дощ душі моєї» (2006); «Чебрецева стежина» (2007); «Калиновий цвіт» (2008); «Журавлині ключі» (2009); «Мальви від вікном» (2010); «Пісні ромашкового краю» (2010); «Любисток у росі» (2011); «Ромашковий край» (2013), «Поезії» (2016). І сьогодні Василь Васильович познайомить нас із новою збіркою, яка вийшла у цьому році, і має назву «Калиновий жар». Але перед цим хотілося пригадати основні віхи життя цього поета-лірика.

Учениця 1. Народився Василь Васильович у мальовничій Хлипнівці Звенигородського району на Черкащині. І то вже за велінням долі з дитячих років вбирав оченятами, вдихав на повні груди красу сосен, що тягнулись у височінь, Гнилий Тікич, що поспішав удаль, польові квіти, що манили ніжністю і простотою. А ще – мамина яблуня в саду, батьківська хата, бабусине подвір′я… Яке то велике щастя пізнавати світ у сільському неповторному раю. Саме там і пізнав ще в дитячих роках свою музу Василь Васильович – у четвертому класі у шкільній газеті з′явився його перший вірш «Червона калина»

Учениця читає вірш «Червона калина»

По ріці листок, мов човник,

Хвиля підганяла.

Ясний промінь щедре сонце

На воду кидало.

 

Понад берегом калина

В червоних коралах

Розсипані намистини

У воді збирала.

Учитель. Краса рідної землі, по якій колись ходив і Великий Кобзар, чарівна сила природи перелились у його душу своїми віршами, піснями, казками, легендами.

Учень читає вірш «Я виріс в лісових казках»

Я виріс в лісових казках:

Поміж дубів, беріз і кленів.

Купався в чарівних квітках

На запашній траві зеленій.

 

Купали мама в череді,

У нагідках, шавлії, м′яті.

І висівались вже тоді

Рядки віршів моїх крилатих.

 

Через життя своє проніс

Я запах липи, шепіт клена.

В душі моїй співає ліс,

У серці проліски у мене.

 

Учениця 2. Нині у доробку  Василя Васильовича  сотні поезій. Писав і в юнацькі роки, коли навчався у Городищенському радгоспі-технікумі, де отримав професію агронома-плодоочівника, і коли виконував військовий обов′язок – служив у армії, і коли здобував вищу освіту в Уманському педагогічному інституті. Саме там він потрапив не лише у ніжні обійми до краси природи, а й у полон кохання: зустрів свою другу половинку – однокурсницю Олену Василівну.

Учень читає вірш « Моя уманчанка»

Кароока мила уманчанко,

Йдеш до мене в теплих, ніжних снах.

У росі купають тебе ранки

У квітучих уманських садах.

Пливемо в «Софіївці», мов  в казці,

Сповива нас хмелевість троянд.

У барвінку й шовковистім рясті

Чую подих «Я навік твоя».

 

Ах, як швидко юність пролетіла,

Ми уже в осінній сивині.

Ти ж дівчам зі мною шепотіла

У солодкім чарівному сні.

 

Щиро вдячний Богові і долі

Що зустрів я в Умані свою

Уманчанку – мак червоний в полі,

Джерельце в Софіївськім раю.

 

Учениця 1. І вже на п′ятому курсі Василь Васильович і Олена Василівна відгуляли студентське весілля. І з того часу вони разом - нерозлийвода. Виростили двох донечок і сина, допомогли їм знайти своє «місце під сонцем», а вони подарували їм внуків.

Учениця читає вірш « Прилітають діти журавлями»

У дворі троянди розцвіли,

Літо усміхається привітно.

Сонця промінь лебедя крильми

Зачепивсь за синьоокі вікна.

 

В мріях грають маки кольорами,

Ружа мліє в ніжному теплі.

Прилітають діти журавлями

До оселі, де жили малі.

 

Горнеться до них рясна калина,

Саджена з батьками навесні.

Чорнобривці, мальви біля тину

Колискові завели пісні.

 

В споришах подвір’я зустрічає

Пташенят, що з вирію летять.

М’ята і любисток сповиває,

Айстри синім цвітом пломенять.

 

Знай! Допоки пам’ять береже

Отчий двір і материнську ласку –

До тих пір на світі і живем,

Віримо в добро, у щастя, в казку.

Учениця 2. Василь Васильович працював директором Гусаківської та Звенигородської школи № 2, державним службовцем. До речі, доля наділила його не лише любов′ю до поетичного слова, а й музики і співу. Співав ізмалечку, бо пісня жила в їхній затишній хатині, а грати на гармошці, баяні та гітарі навчився самотужки під час служби в армії та в студентські роки. З того часу і пісні почав писати. І вже понад 10 років Василь Васильович співає у Звенигородській народній самодіяльній хоровій капелі та 7 років  у Вільховецькому сільському хоровому колективі. Нині трудиться на краєзнавчій ниві – працює завідувачем садиби-музею Героя України В′ячеслава Чорновола.

Він, не маючи віли на Мальдивах, рахунку  у швейцарському банку, машини «Фераррі», вважає себе щасливою людиною, тому що, як він сказав у своєму вірші:

У кожного своя мета:

Хтось хоче слави,

В золоті ходити.

Моя мета дуже проста:

Хороший слід на цій землі лишити.

Учень читає вірш «Я щасливий»

Тепле літо світить мені в душу,

Вишиває променем канву.

Людям лиш добро робити мушу,

Бо для цього в світі я живу.

 

Я щасливий, що люблю природу,

Що надійні друзі в мене є,

Що мені дарує свою вроду

Та верба, що з річки воду п′є.

 

І гукаю я на повні груди:

Я завжди з тобою, рідний краю!

Кращого для мене вже не буде,

Кращого для себе -  не бажаю.

Учитель. Звичайно, ми вже багато знаємо про Василя Васильовича, про його твори, та, мабуть, хотіли б знати ще більше, познайомитися ближче. Люб′язно просимо Василя Васильовича  відповісти на  запитання, які підготували для Вас наші учні.

Бліц-інтерв′ю з письменником

• Який випадок з дитинства запам’ятався вам найбільше?
• Ким ви мріяли стати? Чи здійснилася ваша мрія?
• Чи пам’ятаєте, коли почали писати вірші і що вас спонукало до їх написання?
• Що Ви найбільше цінуєте в людях?
• Талант, на Вашу думку, це дар Божий чи невтомна праця?
• Коли до Вас приходить Муза?
• Ваше хобі?
• Як приходять до Вас такі яскраві, сонячні пісенні образи?
• Часто думаєте віршами?
• Хто може стати Вашим другом?
• Хто Ваші літературні кумири?
• Скільки двійок Ви отримали за час навчання у школі і за що?
• У які ігри Ви любили грати у дитинстві?
• Розкажіть найкумедніший випадок із Вашого життя?

Учитель. А зараз ми б хотіли  попросити Василя Васильовича презентувати його нову поетичну збірку «Калиновий жар», яка влітку вийшла із друку у м. Києві, і прочитати з неї поезії.

Виступ В.В. Стрижиуса

Учитель. Ось такий він— Василь Васильович Стрижиус. Сьогодні ми мали чудову нагоду побачитись і  поспілкуватись з цією надзвичайною людиною. Ви насправді дуже-дуже добра і щира людина. Ваші вірша дуже гарні і життєві. Вони зворушують, змушують уважніше подивитися навкруги, задуматися над своїм місцем у житті. Ми щиро вдячні пану Василю за сьогоднішню зустріч, за урок- автограф та автограф, залишений у наших серцях.

 Звучить пісня, учні дарують гостеві квіти, а він підписує  свою збірку.