Урок "Льодовики. Багаторічна мерзлота"

                                                                  Тема: ЛЬОДОВИКИ

Урок, проведений у вигляді подорожі до країни Лапландії

Мета: подовжити формування в учнів системи знань про поверхневі води шляхом вивчення льодовиків, сприяти поглибленню пізнавального інтересу завдяки вико­ристанню цікавої інформації про льодовики та айсберги, розвивати вміння виступати перед аудиторією, вдосконалити вміння учнів визначати на карті за допомогою умовних знаків місцеположення гірських і покривних льодовиків.

Обладнання: фізична карта світу, картини, фотографії Антарктиди, а також гірсько­го ландшафту з видом льодовиків, атласи, підручники.

                                                                  Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Вступне слово вчителя

На попередніх уроках ми дізналися, що 3/4 поверхні Землі - вода. Вода є скрізь – у порах Землі, в атмосфері, вона знаходиться у великих басейнах морів і океанів, мільйо­ни краплин води біжать у струмках, великих і малих річках. 98% води нашої планети – солона вода, лише 2% – прісна. Проте більша частина прісної води закована в льодя­ний панцир. Готуючись до сьогоднішнього уроку-подорожі ви отримали завдання зіб­рати якнайбільше відомостей про воду у твердому стані. Отож, розкажіть будь-ласка, що ви дізналися про крижану мандрівницю.

Учень:

Ми всі ще раз перечитали казку Ганса Христиана Андерсена «Снігова королева». Дуже шкода нам було хлопчика Кая, якого викрала Снігова королева. Затамувавши подих, ми йшли слідом за Гердою, яка будучи маленькою, мала надзвичайно мужнє серце. Дуже вдячні ми були полярному оленеві, який допоміг дівчинці дістатися до володінь Снігової ко­ролеви у Лапландії. Порадившися зі своїми однокласниками, ми вирішили спорядити вітрильник і вирушити слідами Герди в країну Лапландію.

Капітан:

– Екіпаж! Струнко!
Всі:

– Єсть струнко!
Капітан:

– Віддати швартові!
Всі:

– Єсть віддати швартові!

– Щасливого плавання!

Учень:

Наш вітрильник узяв напрям на північ, де великий простір води і суші вкрила крига. Цей простір називається Арктикою. На початку XX століття англійський капітан Суейнс відкрив у полярних областях острів серед бурхливих просторів океану. Його нанесли на карту і назвали іменем капітана, а невдовзі поблизу нього помітили ще один острів, менший за розмірами, який назвали Мейсіс. Після цього багато моряків пропливало повз ті місця, але ніхто вже не бачив тих островів. Такі випадки непоодинокі в історії мореплавства і в картографічній науці. Час від часу відкривали нові острови, їх фіксу­вали на картах, а потім ці острови кудись таємниче зникали. Тоді поряд з їхнім зобра­женням в картографічних документах ставили дві літери «іс», що означало: «існування сумнівне».

Учень:

А ось ще один приклад того, як зробили подібне відкриття. Розповідає полярний льотчик В. Скуратов: «Ясної березневої ночі ми поверталися з півночі. Приблизно за 700 км від о. Врангеля ми несподівано побачили великий горбистий острів. По горизон­ту широко розходилися засніжені пагорби, порізані річками і струмками, з яких подекуди виступало каміння. Довжина острова сягала 30 км, ширина – 25 км. Після ретельного огляду острів було нанесено на карту. Та через два місяці цього острова не стало! Куди ж він подівся?

Учень:

Спробуємо дати відповідь на це питання.

На крижані куполи Арктики і Антарктики, на кригу Ґренландії та інших великих Арктичних островів випадає величезна кількість снігу. Відомо, що свіжий сніг пухнастий і легкий, його кубометр важить усього лиш 70-80 кг. Та минає час, сніг ущільнюється, пресується і стає значно важчим. Весною, перед повінню, такий же його об'єм у наших краях має вагу 500-600 кг, тобто майже в 10 разів більшу. Коли ж снігу дуже багато, він лежить навалом, ущільнюється і перетворюється на кригу. Так утворилися льодовики на високих горах, Ґренландії, Арктиці та Антарктиці. Під впливом власної ваги крига сповзає. Досягнувши краю материка чи острова, входячи в море, вона зависає у воді, як карниз. Час від часу лунає сильний гуркіт. Це від масиву відламується і падає в океан крижана брила, утворюючи величезні хвилі і здіймаючи вгору хмари бризок. Так народжуються айсберги – величезні крижані гори.

Капітан:

Увага! Увага! Увага! Перед нами айсберги! Що нам відомо про них?

•       Це великі крижані гори, що плавають в океані.
•       Плаваючий айсберг виступає над водою на 1/6 частину своєї величини.
•       Окремі айсберги плавають до 10 років.
•       Вони досягають величезних розмірів.
•       Найбільший айсберг в Антарктиці мав довжину 170 км і висоту 40 м у над­
  водній частині.
•       За формою айсберги бувають столоподібні і пірамідальні.

Учень:

Ось як описує утворення айсберга В.М. Котляков, який був очевидцем такого видо­вища: «Улітку 1957 року біля краю крижаного бар’єра розвантажувався корабель «Лена». Однієї місячної ночі я серед інших зимівників працював за кілометр від місця розвантаження; ми складали матеріали, які доставляли з «Лени». Раптом серед ночі ми почули шум: біля самого бота корабля обвалилася невелика частина крижаного бар’є­ра. Разом із сотнями тон снігу і криги у воду шубовснули вантажі і 9 чоловік – бригада, що працювала безпосередньо біля борту корабля. Рятувальний катер невдовзі підібрав 7 чоловік, котрі відбулися невеликими синяками. Лише через кілька годин знайшли ще двох, та повернути їх до життя вже не можна було. Ця трагічна ніч показала, яка під­ступна полярна крига, особливо тоді, коли утворюються айсберги.

Учень:

Добре, що обвалився невеликий шматок криги. Але часто відколюються брили ва­гою в мільйони тонн. Вони можуть завдати непоправимого лиха. Морські течії під­хоплюють їх і несуть далеко від того місця, де вони утворилися. Так починаються мандри крижин-островів, що плавають. Без керма і вітрил, скоряючись тільки течіям, плавають вони по морях і океанах, аж поки розтануть, опинившись у теплих водах. Айс­берги утворюються біля берегів Антарктиди, Ґренландії, Землі Франца Йосифа, Шпіцбергену, Ісландії, Аляски та інших «фабрик криги». Але основними їх постачальни­ками є Антарктида та Ґренландія.

Учень:

У 1959 році китобійна флотилія «Слава» перестоювала шторм біля берегів Антарктиди. Вона сховалася за гігантський айсберг, що мав довжину 110 м і площу 1000 кв. км. Крига тільки трохи легша за воду, а тому основна частина айсберга захо­вана під водою. Сонячне проміння і вітер, поступово руйнуючі плаваючі крижані гори, надають їм часто надзвичайно фантастичного вигляду та чудернацьких обрисів. Немов під різцем вправного скульптора на вершинах айсбергів з'являються дивні вежі, колони, шпилі, замки.

Морські хвилі вимивають у тілі крижаних гігантів тунелі, ходи, гроти. Одного разу моряки зустріли айсберг, який ... співав! У ньому було кілька наскрізних промоїн, і вітер, проходячи крізь них, видавав приємні мелодійні звуки.

Учень:

Пливе, пливе така крижана гора і раптом захитається, як маятник, почне хилитися на бік і перекинеться, здійнявши водяні вали і фонтани бризок. Це означає, що руйнівні сили – тепло, вітер і вода – так підточили цю гору, що вона втратила стійкість. Горе то­му судну чи шлюпці, які в цей час будуть поряд або неподалік. Крижана махина може потягнути їх за собою в безодню.

Учень:

Досвідчені капітани знають про підступність айсбергів. Часто буває, що в гонитві за китами судно змушене наближатися до крижаних гігантів. Ось тут і згодиться порада бувалих мореплавців: якщо айсберг «не викликає довіри», поблизу нього небезпечно навіть стріляти з гармати, бо від невеликого струсу повітря він може перекинутися або розколотися на частини. Іноді течії заносять крижаного гіганта на мілководдя, і тоді він «сідає» на мілину. Якщо це станеться в холодних районах, то потрібно буде багато ча­су, аби крижина розтала і зникла. Саме такі острови іноді «відкривали» мандрівники-мореплавці і наносили їх на карти. Немає нічого дивного, що навіть досвідчені мореходи вважали їх за сушу.

Учень:

Літаки, проводячи крижану розвідку, щороку виявляють 300-400 айсбергів, яким удалося спуститися за 48-му паралель. Крижані брили нерідко можна зустріти на найбільш жвавих трасах світових морських шляхів. Відомо немало випадків, коли подіб­ні зустрічі закінчувалися трагічно – катастрофою з багатьма жертвами.

Про деякі з них ми бажаємо розповісти.

Учень:

У 0 год. 45 хв. 15 квітня 1912 року над хвилями Атлантичного океану пролунали по радіо сигнали біди «SOS». Коли радист лайнера передавав сигнали тривоги, у корпус судна крізь 100 метрову пробоїну нестримними потоками била морська вода. Рівно о 2 год. 20хв. Судно затонуло, потягнувши із собою в океанічні глибини 1500 чоловік. Що ж сталося тієї ночі, і яке судно спіткала така сумна доля?

Учень:

11 квітня 1912 р. від морського порту Куїнстауна, що в Англії, відійшов пасажир­ський лайнер «Титанік» - найбільший, найшвидкохідніший і найкомфортабельніший па­роплав світу, і взяв курс на Нью-Йорк. Про його величність можна судити за такими да­ними: вантажопідйомність – 66 000 тонн, довжина 269 м, ширина 28 м, осадка – 10,5 м, потужність машин – 55 000 кінських сил. Пароплав мав 11 палуб, до послуг пасажирів були розкішні салони, чудові каюти «люкс», мюзикл-холл, літні і зимові сади, басейни для плавання, турецькі лазні та багато іншого, що робило подорож приємною і весе­лою. О 23 год. 40 хв. вахтовий зчинив тривогу: «Крижана гора прямо по курсу!» Та було вже пізно. Пароплав ішов з великою швидкістю і через 37 сек. наштовхнувся на підвод­ну частину плаваючої крижаної гори – айсберга. Зіткнення відбулося в точці з кординатами 41° 46' пн.ш. і 50° 14' зх.д.

Учень:

Що означає сигнал «SOS»?

Капітан:

Якщо в ефір передають ці три літери, судна, які прийняли їх, змінюють курс і поспі­шають на допомогу. Ці фатальні літери означають: «Ми на краю загибелі, потребуємо негайної допомоги, рятуйте наші душі».

Учень:

Іноді айсберги виносять з глибин полярних басейнів страшні знахідки.

7 квітня 1851 р з ірландського порту Лімеріка вийшов у води Атлантики двощогло­вий бриг «Реновейнш» і взяв курс до берегів Канади. За тиждень він потрапив у оточення айсбергів.

Помічник капітана Сімпсон з усіх сил намагався вивести корабель та зусилля були марними – скрізь височіли крижані гори. Становище ставало критич­ним, оскільки крига могла затерти безпорадне судно. Усіх охопила паніка. Великий айсберг майже впритул наблизився до брига, але стерновий у останню мить устиг від­вернути судно вбік – крижаний велетень з шумом промчав далі всього лиш за кілька метрів від лівого борту. Раптом перед зляканими людьми постало страшне видовище: на поверхні айсберга стояли вмерзлі в кригу два кораблі. Усі заціпеніли. Кораблі були у відмінному стані – навіть фарба збереглася. Сімпсон постарався якомога швидше від­вести судно з цієї зони. Так і лишилася нерозгаданою одна з таємниць Атлантичного океану.

Капітан:

А чи можна мати від айсбергів якусь користь? Це дуже важливе питання.

Учень:

Полярна крига Арктики і Антарктиди – це природні й дуже потужні «фабрики» чу­дової прісної води, а айсберги – своєрідні «цистерни-сховища» такої води. На Землі є дуже багато районів, які відчувають велику потребу у воді, а тому увагу вчених і при­вертають айсберги, які містять колосальні запаси високоякісної прісної води. Так з од­ного айсберга середніх розмірів можна одержати стільки води, скільки дає за рік Рейн або Дон! Тільки постає питання: як транспортувати айсберг туди, де потрібна вода.

Учень:

Айсберги іноді виручають моряків. Коли кінчається прісна вода, вони оглядають айсберги, знаходять заглиблення, наповнені талою водою і поповнюють свої запаси. Така вода дістала власну назву «Арктичний нарзан». Але це лише мізерна частина то­го, що має айсберг.

Капітан:

Наша подорож закінчується. Сподіваємося, що ви отримали задоволення, дізна­лися багато нового і цікавого. А те, що ми розповіли про використання айсбергів, аж ніяк не утопія і не фантазія. Це завтрашня дійсність.

Вікторина:

1.   Назвати письменників, які написали «морські» книги.

2. Яке озеро найглибше в світі?
3. У якій частині світу немає річок?
4. Який материк омивається всіма чотирма океанами?
5. Назвіть найглибшу западину Світового океану.
6. Коли і ким було здійснено першу кругосвітню подорож?
7. Чи можна подати воду в решеті?
8. Хто й коли відкрив Антарктиду?
9. Яка річка найдовша в світі, а яка – найповноводніша?

Вчитель:

Дорогі друзі! Ми щойно здійснили захоплюючу мандрівку до країни Лапландії, були свідками, як народжуються айсберги, ми пересвідчилися, що на Земній кулі є місця, ук­риті величезною товщею льоду. У Антарктиді товщина льодяного панцира в деяких міс­цях досягає 4 км. Якби цей лід рівномірно розкласти по всій планеті, то вона б укрилася шаром льоду завтовшки в 40 м, а якби цей лід розтопити, то всі моря і океани стали б глибшими на 60 м . у Антарктиді лід накопичується дуже повільно, і якщо краплинка води потрапить на льодовий материк, то повернеться в Світовий океан лише через 250 років.

Будемо пам’ятати, що всі льодовики нашої планети поділяються на дві групи:

покривні (ті, які вкривають рівні ділянки суші);

гірські (ті, що вкривають вершини, схили і долини гір вище снігової лінії). Рекорд­сменом серед них за довжиною є льодовик Беринга на Алясці в Північній Америці, зав­довжки 220 км.

Домашнє завдання: прочитати § 46 підручника.