Урок "Людина починається з добра"

Тема: "Людина починається з добра!" Л. Забашта

Мета: розширити і поглибити поняття "добро"; вчити аналізувати, узагальню­вати, доводити; формувати вміння характеризувати персонажів; вчити працювати в групах; виховувати бажання творити добро; виростити "дерево добра".

Обладнання: роздатковий матеріал для роботи в групах; відеоматеріал  із записом інтерв'ю; проектор, макет дерева.

 

 Зміст уроку

I. Організація класу

- Японські екстрасенси радять: щоб гарно пройшов день, коли прокинешся -посміхнись.

-   Давайте і ми з вами запрограмуємо себе на все добре.

-   Посміхніться мені, посміхніться своєму сусідові по парті.

-   Поверніться до гостей, привітайтесь: "Добрий день!"

- Я бажаю всім добра, успішного трудового дня і приємного спілкування.

II. Створення проблемної ситуації.

До школи поспішали дві дівчинки: Надійка й Катруся. Тільки-но дівчатка підбіг­ли до переходу, а назустріч їм — дідусь. Він обмацував поперед себе дорогу дов­гим сучкуватим ціпком.

—Давай допоможемо йому, — сказала Надійна подружці. — Він же зовсім нічо­го не бачить.

—Та ти що! Ми ж запізнимося на урок, — відповіла Катруся й побігла вперед. А Надійка постояла мить і рішуче підійшла до дідуся:

—Дозвольте я переведу вас на той бік вулиці.

—От спасибі тобі, — сказав дідусь і слухняно повернув за Надійкою. Ступив­ши на тротуар, він зупинився.

—Рости здорова й щаслива, — сказав дідусь і побрів далі, мацаючи ціпком доро­гу.Надійка помчала до школи.

Тим часом почався урок. І вчителька робила перекличку.

—А де Надійка ? — запитала вона і глянула на Катрусю. Дівчинка

встала, знизала плечима.

—Вона переводить через дорогу якогось чужого дідуся.

Катруся хотіла ще щось додати, але цієї миті відчинилися двері й до класу вбігла захекана Надійка. Вона привіталася і винувато заклякла біля порога.

— Вибачте, Маріє Іванівно. Я запізнилася, бо ...

- Знаю, знаю. Сідай. Спасибі тобі...

-  За що вчителька подякувала дівчинці?

-  Якою була Надійка? (чуйною, уважною, привітною, милосердною, доброю)

III. Оголошення теми і мети уроку

- Мабуть ви здогадались, що сьогодні ми будемо говорити про добро, шукати відповідь на ключове питання нашої проектної діяльності:

Чого більше в нашому житгі - добра чи зла?

IV. Сприйняття й осмислення нового матеріалу

1. Презентація проєкту

Що ж таке добро? Над цим та іншими питаннями працювали творчі групи.

1  група. Журналісти з'ясовували, що таке добро, намагалися встановити чого більше на землі - добра чи зла?

2 група. Теоретики доводили, що добро завжди перемагає зло.

3 група. Телевізійні критики досліджували, які телевізійні передачі несуть в наш дім добро?

4 група. Художники намагались відобразити образи добра і зла на папері. Ство­рити колаж.

2. Висновок : в житті є все - і добро , і зло. Ні мірами довжини, ні маси, ні об'­єму їх не виміряєш. Тільки серцем можна відчути тягар зла і легкість добра.

3.  Розповідь вчителя.

- Ще з давніх часів доброта і милосердя були в традиціях нашого народу. При­родним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старих, немічних.

4.  Слухання і аналіз оповідання В. Нестайка "Злочин " Жори Горобейка.

а) Характеристика героїв

б) Доведення позитивних і негативних рис характеру героя

I ряд - адвокати. Завдання - захищати підсудного.

II ряд - прокурори. Завдання — знаходити все негативне у підсудного.

III ряд - судді. Завдання - проаналізувати відповіді адвокатів та прокурорів і винести вирок.

Підсудний - Жора Горобейко

в) Фантазуємо

- Як події в оповіданні можуть розвинутися далі?

г) Робота над прислів'ям. Завдання.

- Знайдіть прислів'я, яке відповідає змісту нашого твору.

д) Визначення головної думки твору.

Треба вміти побачити того, хто потребує допомоги. Допомагайте людям у біді.

5. Хвилинка відпочинку

Добре те, що сонце світить!

Добре те, що віє вітер!

Добре те, що цей ось ліс

разом з нами ріс і ріс!

Добре гратися надворі!

Добре вчитися у школі!

Добре плавати в ставку!

 Добре те, що я живу!

6. Робота з підручником

Опрацювання вірша Л.Забашти "Людина починається з добра"

-   Яка основна думка вірша?

V. Практичне застосування набутих знань

1. Розв'язування задач на морально - етичну тему

• На великій перерві учні гралися на вулиці. Після дощу лишилися калюжі. Учениця 4 класу Оленка посковзнулася і впала в калюжу. Хлопці", її однокласни­ки, почали голосно сміятися. Оленка не могла підвестися, бо дуже боліло коліно. На очі наверталися сльози. Раптом до дівчинки підійшов третьокласник Сергійко, її сусід по будинку. Він подав їй руку, допоміг підвестися, почистити одяг, поціка­вився, чи їй не боляче.

—Як вчинив Сергійко?

—Як можна назвати поведінку однокласників Оленки?

• Петрик дуже любить ходити в гості до свого однокласника Андрійка. Андрій­ко живе у великому будинку, в якому багато кімнат. Дуже цікаво Петрику ходити по кімнатах, розглядати різні речі, заглядати у шафи, шухляди стола.

— Чи можна сказати, що Петрик допитливий хлопчик? (Він просто невихований.)

• У Миколки була подружка Ніна. Одного разу, коли вони гралися біля річки, то побачили на березі велику жабу. Хлопець підняв камінець і вбив нещасну тварин­ку. Ніна зойкнула і побігла геть. З того часу вона більше не дружила з Миколою.

—Чому?

—Невже жаба дорожча за дружбу?

Співчуття до тварин настільки пов'язане з доброю натурою, що можна напевне стверджувати: той, хто жорстокий до тварин, не може бути добрим.

2. Колективна творча робота.

- Перед вами макет дерева. Воно сухе і мертве. Що потрібно, щоб дерево добра ожило? Свою відповідь запишіть на листочку і прикріпіть до дерева.

VI. Підсумок уроку. Рефлексія.

Навчаймося добра,

як вчаться мови діти,

щоб потім все життя

його, святе, творити.

Пам'ятайте: добро, зроблене вами, повернеться добром.

Нам доля дарувала це добро.

Руками прадідів доглянуте дбайливо,

Тож бережіть його, як птиці жар-перо, —

Це найбагатше в світі диво.

Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю.

Волю дай, нагодуй пташину,

Приголуб і навчи дитину.

Бо людина в цьому світі

Лиш добро повинна творити.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

 

Оповідання В. Нестайка

«ЗЛОЧИН» ЖОРИ ГОРОБЕЙКА

Вітя Деркач приніс незвичайну новину: Жора Горобейко бавиться ляльками!

А діло було так. Учора Вітя пішов до Жори спитати, що задано з математики (Вітя два дні хворів).

Підходить Вітя до самого будинку і раптом чує за парканом Жорин голос. Але не в Жориному, а в сусідньому дворі. Вітя вже хотів покликати Жору та передумав: вирішив спочатку подивитися, що він там робить. Зазирнув у щілину між дошками і... Чесне слово, краще б він не заглядав! Те, що побачив Вітя, було неймовірним.

Жора сидів на землі, тримав у руках огидну кирпату ляльку з витрішкуватими голубими очима й одягав на неї білий фартух. «Зараз, Машо, готуватимеш обід. От-от прийдуть гості, а ще нічого немає...! У відповідь... залунав писклявий дівчачий сміх. Крім Жори, Вітя нікого не бачив — заважали кущі. Тому він точно не знає, скільки там було дівчаток, одна чи багато. Але були, це факт!

Жора Горобейко, воротар футбольної команди четвертого «А» класу, грався з дівчиськами в ляльки! Хлопці похмуро мовчали. Оце так новина! І тут хлопці згадали, що Жора взагалі останнім часом поводився якось дивно: після школи поспішав додому, часто пропускав тренування, а одного разу навіть не прийшов на матч... Тепер зрозуміло! Поспішав гратися з дівчатками в ляльки. Проміняв футбол на ляльок. Якщо дізнається четвертий «Б», буде скандал. По всій школі зразу піде плітка, що хлопці з четвертого «А» граються ляльками.

' — По-моєму, це з Жориного боку просто злочин,— із запалом сказав Митя Шульга.

—Пропоную оголосити Жорці бойкот!

—Бойкот — дурниця! — заперечив капітан команди Вовка Вовченко.— Треба зробити так, щоб він кинув гратися в ляльки.

—А як? — спитав Митя.

—Дуже просто. Треба його спіймати на гарячому й висміяти.

—Правильно! І сьогодні ж!.. — загукали хлопці.

На вулиці, де живе Жора, зовсім тихо. Обережно крадучись вздовж парканів, проходять хлопці вулицею.

Нарешті Вітя Деркач зупинився й таємничим голосом промовив: — Тут!

Хлопці скупчилися навколо нього. Відштовхуючи лобами один одного, припали до щілини між дошками.

Жодних сумнівів не було: Жора грався. Він стояв навколішки перед маленьким іграшковим столиком, насипав у маленькі жерстяні тарілочки пісок і говорив:

—Зараз ми швиденько поснідаємо й вирушимо в кругосвітню подорож. Пароплав «Санта Марія» стоїть під парами. Здається, вже був другий гудок? Правда, Таню?

—Авжеж, авжеж, треба поспішати, а то запізнимось.

Хлопці чули тільки писклявий тоненький голосок. Самої дівчинки вони не бачили.

— Буде тобі зараз подорож! Кругосвітня... — процідив крізь зуби Вов ка.— Хлопці, пішли!

Хлопці тільки й чекали його наказу. Вони швидко перелізли через паркан, скочили в сад, і за якусь мить Вовка Вовченко вже стояв, схрестивши руки на грудях і примруживши очі, перед Жорою.

— Дивіться всі! Дивіться всі! Відомий воротар грається в ляльки. Заслу жений майстер спорту по ляльках середньої ваги. От не знав!..

Все презирство, на яке тільки був здатний Вовка, він вклав у ці образливі слова.

Завмерши від подиву і несподіванки, Жора все ще стояв на колінах, з іграшковою каструлькою в руках.

— Хоч покажи ж, на кого ти нас проміняв,— Вовка обернувся, шукаючи очима дівчинку, голос якої щойно чули хлопці.— Познайом нас з...

І раптом Вовка осікся. Слова застрягли у нього в горлі. Він закліпав очима й завмер з відкритим ротом...

Біля сарая під кущем квітучого бузку стояло невеличке ліжко. На ньому лежала бліда худенька дівчинка років семи. Вона була дивно нерухома, немов закам'яніла. Здавалося, її закували в якийсь сліпучо-білий панцир. Великі темні очі дівчинки дивились злякано і розгублено.

Жора підвівся з землі, обтрусив пісок з колін і, випрямившись, хрипкуватим зривистим голосом промовив:

— Що ж, знайомтесь. Це Таня. Моя сусідка. Тільки... підійдіть, хлопці. Вона... не встає. Вона в гіпсі лежить. Другий рік уже. У неї хвороба хребта. Тепер їй всього місяць лежати лишилось. Потім вона встане і все буде нормально. А поки що... їй, звичайно, нудно лежати весь час, ну і...— Жора почервонів,— я її розважаю. Хлопці мовчали.

Ви знаєте, є такий вираз — «хотілося провалитися крізь землю». Дуже влучний вираз!

Можливо, вперше в житті хлопці відчули, що він означає, їм хотілося саме провалитись крізь землю від ніяковості й пекучого сорому. Та ба! Вони не могли нікуди сховатися.

І хлопці підійшли до білого ліжка, що стояло під кущем квітучого бузку, познайомилися з Танею і по черзі потиснули її маленьку худу руку. А Вовка Вовченко сказав, ні на кого, не дивлячись:

— Взагалі, ми... випадково сюди потрапили. Ми тебе шукали, щоб сказати, що тренування сьогодні не буде.