Урок. Марко Вовчок. Розповідь про життя і творчість. "Козачка". Дійові особи твору та їх вчинки

Українська література 9 клас

Тема уроку. Марко Вовчок. Розповідь про життя і творчість. «Козачка» (скорочено). Послідовність розгортання подій у творі. Дійові особи твору, їх вчинки (2 уроки)

Мета: розповісти про життя і творчість Марка Вовчка, висвітлити значення її творчості; охарактеризувати ідейно-художні особливості «Народних оповідань» (на прикладі оповідання «Козачка»); удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу прозового твору, вміння досліджувати проблеми, розвивати в школярів пізнавальний інтерес до вивчення літератури, критичне мислення, дослідницькі навички; виховувати любов до рідного слова, коригувати недоліки пізнавальної діяльності учнів

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Обладнання: мультимедійні засоби, підручники

                                                  Хід уроку

І.Нервово – психологічна підготовка здобувачів освіти  до уроку

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

III. Основний зміст уроку

1.    Розповідь учителя з мультимедійною презентацією

1. Дитинство. Роки навчання

22 грудня 1833 року народилася Марія Вілінська, що ввійшла в літературу під псевдонімом Марко Вовчок. Перші роки дитинства Марія провела в умовах поміщицького маєтку. Її батько, капітан у відставці Вілінський, був, як і мати, завжди лагідним, привітним, веселим. Раннє дитинство майбутньої письменниці проходило в селі Єкатерининське на Орловщині. Коли Марії минав усього сьомий рочок, а двоє менших братиків були ще зовсім маленькі — помер батько. Мати одружилася з поміщиком-гультяєм, який, граючи в карти, промарнував маєток, брутально ставився до кріпаків, за що ті хотіли його вбити. Звідси йдуть перші зародки критичного ставлення майбутньої письменниці до сваволі поміщиків.

Щоб уберегти дочку від тяжких вражень, мати часто відвозила її до своєї двоюрідної сестри Писарєвої, де Марія заприятелювала з молодшим за неї, але розумним і не по роках розвиненим Митею. Два роки дівчина жила і вчилася у приватному пансіоні в місті Єльці, а потім її віддали в другий клас одного з пансіонів у Харкові, де термін навчання тривав чотири роки. У харківському пансіоні викладалися різні науки, але найбільше уваги приділялося французькій мові, музиці, танцям, вихованню світських манер і вмінню поводитися в шляхетному товаристві.

Вілінська ставилася до науки серйозно, вчилася старанно, багато читала. Закінчила вона пансіон 1848 року, після чого поселилася в Орлі у тітки Мардовіної.

2. Марко Вовчок  в Україні

Тітка взяла Марію до себе як виховательку своїх дітей — хлопчика шести й дівчинки п’яти років. Увесь вільний час майбутня письменниця проводила в бібліотеці Мардовіних за читанням творів зарубіжних письменників. У журналах нерідко траплялися статті прогресивного напряму, які особливо цікавили її. Юна читачка роздумувала й над різними науковими розвідками. У будинку Мардовіної проводилися літературні вечори, де були представники прогресивної інтелігенції. Серед учасників цього гуртка був і засланий в Орел за діяльність у Кирило-Мефодіївському товаристві студент Київського університету Панас Маркович. Одружившись із ним 1851 року, Марія Олександрівна виїхала на Україну. Спочатку подружжя оселилося в Чернігові, де Панас Маркович співробітничав у редакції місцевої газети та збирав різні матеріали з народного життя. Марія Олександрівна допомагала своєму чоловікові. Вона записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. Роки перебування на Чернігівщині мали велике значення у творчому житті письменниці. Тут вона мала можливість ближче ознайомитись із українською літературою, життям народу.

3. Марко Вовчок — письменниця

Молода, вразлива, чула жінка прислухалась до голосу народу. Доля народу, трагедія жінки-кріпачки будили творчу думку. Усе це впливало на формування демократичного світогляду письменниці. Вивчати життя трудового народу, збирати його усні твори продовжувала Марко Вовчок і пізніше, переїхавши з чоловіком до Києва, а потім до Немирова. У повсякденних розмовах з народом, у його піснях і казках вона знайшла багатющий матеріал для своєї літературної творчості, унаслідок чого в 1857 році вийшла збірка її творів «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок.

 4. Марко Вовчок і Тарас Шевченко

Говорячи про знайомство і дружбу Марка Вовчка з великим Кобзарем, наводимо конкретні факти, що засвідчують приятельські відносини між ними. На спогад про цю зворушливу зустріч Т. Шевченко присвятив молодій письменниці вірш «Марку Вовчку», у якому назвав її «обличителем жестоких людей неситих» (панів), висловив найніжніші, найтепліші почуття до неї. («Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!») Ще раніше, 13 липня 1858 року, до особистого знайомства, Т. Шевченко пише вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала»), який присвячує теж Марку Вовчку.

5. Останні роки життя

На своєму віку Марко Вовчок зазнала багато доброго і злого, радості й смутку, відданості й зрад, успіхів і поразок, захоплень і розчарувань. На її долю випали люті нападки, мстиві наклепи, незаслужені образи заздрісників та недоброзичливців, зокрема тих «братів і сестер по перу», які вважали, що вона «вкрала» їхню славу. Як і кожній людині, їй були притаманні болючі переживання, обурення й ненависть, скорбота й туга, але вона цього ніколи не показувала, не вступала в суперечки, не намагалася захистити себе, ні за яких обставин не поступалася своїми принципами. «У мене могли бути помилки, слабості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не оскверняла себе відступництвом»,— писала вона синові Богдану.

Живучи в Україні (на Київщині в Богуславі та селі Хохітві), вона збирає фольклорні матеріали. У ній прокинулася колишня Марко Вовчок — вона знову береться за перо. Але з переїздом до Нальчика веде замкнений спосіб життя. Тяжких переживань їй завдає Богданова недоля. Активний діяч політичної організації «Земля і воля», він зазнає постійних переслідувань. Серцева хвороба дедалі загострювалася, з’явилася задишка. 10 серпня 1907 року письменниця померла в Нальчику; похована в саду на власній садибі, яка пізніше стала легендарним музеєм-заповідником.

Сьогодні ми ознайомимося з твором «Козачка».

ІV. Робота над  оповіданням.

1. Вчитель та діти читають твір.
2. Словникова робота:

замовляти – справляти заручини,

переставитись – вмерти,

моторний – проворний, спритний,

вповати – розраховувати на щось,

шпирувати – докоряти,

знеобачка – раптом,

зганити – сварити,

благословитись на світ – розвиднюватись

калиточка – торбинка з грошима .

3. Евристична бесіда

Чому оповідання про тяжку долю кріпачки Олесі Марко Вовчок назвала «Козачка», а не «Кріпачка»? (Мова йде про козачку, чию долю руйнує кріпосництво).

В оповіданні «Козачка» Марко Вовчок для контрасту з кріпосницьким «темним царством» малює світлі, ідилічні картини щасливого життя вільних від кріпацтва людей — селян козацького стану. Давайте їх розглянемо.

• Доведіть, що Олеся почувалася щасливою у дівоцтві. (Зростала у заможній вільній козацькій родині; гарна, привітна, має багато друзів; сватаються парубки).
• Як ви вважаєте, яким бачили батьки майбутнє своєї донечки?
• Якби Олеся не відмовила молодим козакам, які сваталися до неї, як би склалася її доля?
• Як ви гадаєте, приймаючи рушники від сватів Івана Золотаренка, Олеся розуміла на що вона йде? Хто і як відмовляв її виходити заміж за кріпака? Зачитайте.
• Як пояснила Олеся свій вибір парубкам? («Шкода шукати, коли мені Бог уже послав такого, що й до любові, й до пари. Яка мені доля судилась, така й буде, не жалкуватиму ні на кого»).

Учитель зачитує уривок із твору

 «Другого дня пішли панам поклонитись. Не почула Олеся ні привіту, ні совіту, ані любого та веселого погляду не побачила. Пани такі якісь сердиті, а горді — аж надимаються. «Будь покірна, — наказують, — та до роботи панської щира!» І чудно, і сумно було Олесі таке слухати! А далі й страшно стало. Се справдішня невольниця вона буде!.. І марно її літа молодії перейдуть! Марно пишная краса зов’яне в щоденній тяжкій роботі — у неволі!..»

Так Олеся стає кріпачкою — найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою в кріпосницькому суспільстві.

Поклавши в основу твору такий гостро драматичний конфлікт, як зіткнення чистої, щирої, прекрасної козачки з морально розбещеними кріпосниками, письменниця винесла суворе обвинувачення тій нелюдській системі, яка принесла жінці нечувані страждання.

Робота у групах (виконується при допомозі вчителя)

1 група

Сформулюйте обвинувальне слово на адресу кріпосницької системи, яка занапастила життя жінки. Почніть його так: «Кріпосництво знівичило сімейне життя Олесі…» Підберіть і зачитайте цитати із твору, які підтверджують ваші звинувачення.

2 група

Підготуйте обвинувальний виступ «Кріпосна система позбавила Олесю права на щасливе материнство». Підберіть і зачитайте цитати із твору, які підтверджують ваші обвинувачення.

3 група

Підготуйте виступ-звинувачення кріпосництву «Кріпосна система ізсушила, ізв’ялила молоду здорову жінку». Підберіть і зачитайте цитати, які підтверджують ваші звинувачення.

4 група

Підготуйте обвинувальний виступ «Кріпосництво прирекло Олесю на передчасну смерть на самоті». Підберіть і зачитайте цитати, які підтверджують ваші звинувачення.

Презентація групами роботи (при допомозі вчителя)

Висновок. Тяжка доля Олесі, героїні оповідання «Козачка», викликає у читачів протест проти кріпосників — винуватців страждань мільйонів людей. Письменниця без спеціальної «підказки» підводить читачів оповідання до висновку про потворність, антигуманність кріпосного права, необхідність його ліквідації.

VІ. Домашнє завдання.

     I відділення: скласти план та переказувати зміст за поданим планом

     II відділення: правильно читати, дотримуючись інтонації, вголос і мовчки.