Урок "Матеріали для матчворку, їх властивості. Інструменти та пристосування для “сірникового” конструювання."

Тема: Матеріали для матчворку, їх властивості. Інструменти та пристосування для “сірникового” конструювання.

Мета:

• навчальна: формування знань про матеріали для матчворку та їх властивості, а також інструменти для роботи;
• виховна: виховання поваги до трудового навчання та праці в цілому;
• розвивальна: розвивання уміння та навички елементарним правилам підбору матеріалу для роботи.

Об’єкти праці: вироби із сірників.

Обладнання та інструменти: сірники, канцелярський ніж, картон, клей ПВА.

Наочні посібники, ТЗН та додатковий матеріал: плакати, таблиці, інструкційні карти, ТЗН.

Міжпредметні зв’язки: природознавство, фізика, хімія.

Тип уроку: комбінований.

Час: 45 хв.

Хід уроку:

I. Організаційна частина (2 хв.)

(Привітання з учнями, перевірка підготовки робочого місця, визначення відсутніх та чергових)

II. Перевірка домашнього завдання (10 хв.)

• Бесіда

1. Розкажіть коротко історію походження сірників?
2. Кого вважають основоположником матчворку?
3. Кого з відомих сірникових творців ви знаєте?
4. Що можна виготовляти із сірників?

IІІ. Мотивація навчальної діяльності (2 хв.)

На уроках трудового навчання ми й надалі будемо знайомитися з новими термінами, отримаємо як теоретичні, так і практичні знання, навчимося робити

багато корисних речей. Цей урок також допоможе вам у виборі вашої майбутньої професії.

ІV. Повідомлення теми уроку (1 хв.)

Сьогодні на уроці ми вивчимо матеріали для матчворку та їх властивості, а ще ознайомимся з інструменти та пристосування для “сірникового” конструювання.

V. Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

Сірники – найпростіший і найдоступніший виробний матеріал, який тільки можна собі уявити. Вони відкривають широкі можливості для творчості і дозвілля. Крім того, сірники – це відмінний матеріал для складання різних головоломок, а також чудовий розвиваючий посібник для дітей, що одночасно є і навчанням, і забавою.

Для виготовлення виробів у техніці “сірникового” конструювання потрібен недорогий та всім доступний матеріал – сірники (різного розміру та кольору), клей (ПВА, силікатний, для дерева) та нескладні пристосування: канцелярський ніж або лезо, наждачна шкурка, пінцети, пензлики, підставки для пензликів. (Додаток А)

Фізичні властивості

До них належать: зовнішній вигляд, запах, текстура, макроструктура, вологість, густина.

Зовнішній вигляд деревини визначається її кольором, блиском, текстурою і макроструктурою. Колір деревині надають дубильні, смолисті і фарбуючі речовини, які є у клітинах. Змінюється колір деревини і внаслідок ураження її різними видами грибів. У молодих дерев деревина звичайно світліша, ніж у старих. Стійкий колір мають дуб, груша, біла акація, самшит, каштан.

Блиск – це здатність спрямовано відображати світловий потік. Блиск деревини залежить від її щільності, кількості, розмірів і розміщення серцевинних променів, які спрямовано відображають світлові промені, за рахунок чого і виникає блиск на радіальному розрізі. Особливим блиском вирізняються бук, клен, ільма, платан, біла акація, дуб.

Текстурою називається малюнок на розрізі деревини при перерізанні її волокон, річних шарів і серцевинних променів. Хвойні породи на тангентальному перерізі, через значну відмінність у кольорі ранньої і пізньої деревини, мають гарну структуру. Листвяні породи з яскраво вираженими річними шарами і розвиненими серцевинними променями (дуб, бук, клен, карагач, ільм, платан) мають дуже гарну текстуру радіального і тангентального перерізів.

Запах деревині надають смоли, ефірні олії, дубильні та інші речовини, що є у ній. Характерний запах скипідару є у хвойних порід сосни та ялини. Дуб має запах дубильних речовин, бакаут і палісандр – ванілі.

Макроструктура характеризується шириною річних шарів, яка визначається числом шарів на 1 см зрізу, виміряного в радіальному напрямку на поперечному зрізі. Деревина хвойних порід має більш високі фізико-механічні показники, якщо в 1 см не менше 3 і не більше 25 шарів. У листяних кільце судинних порід (дуба, ясеня) збільшення ширини шарів відбувається за рахунок пізньої зони і тому збільшуються міцність, щільність і твердість. У деревині листяних розсіяно судинних порід (береза, бук) немає чіткої залежності властивостей від ширини річних шарів.

Вологістю (абсолютною) деревини називається відношення маси вологи, що є у даному об’ємі деревини, до маси абсолютно сухої деревини, виражене у процентах. Волога, що просочує клітинні блоки, називається зв’язаною чи гігроскопічною, волога, що заповнює площину клітини і міжклітинні простори – вільною чи капілярною.

При висиханні деревини спочатку випаровується вільна волога, а потім гігроскопічна. При зволоженні волога з повітря просочує тільки клітинні оболонки до їх повного насичення. Подальше насичення деревини із заповненням порожнин клітин і міжклітинних просторів відбувається при вимочуванні, пропаренні, сплаві, дощі. Розрізняють такі ступені вологості деревини: мокра – довгий час знаходиться у воді, вологість вища 100 %, свіжозрубана – вологість 50 – 100 %, повітряно-суха, довгий час зберігалась на повітрі, вологість 15 – 20% (залежно від кліматичних умов і пори року); кімнатно суха – вологість 8 – 12 %; абсолютно суха – вологість близька до 0 %.

Механічні властивості деревини

До них належать міцність, твердість, жорсткість, ударна в’язкість тощо.

Міцність – здатність деревини чинити опір проникненню тіла певної форми. Твердість торцьової поверхні вища за твердість бічної поверхні (тангентальної і радіальної) на 30% у листових порід і на 40% у хвойних. За ступенем твердості всі породи деревини можна поділити на три групи:

1. м’які – торцьова твердість 40 МПа і менше (сосна, ялина, кедр, піхта, можевельник, тополя, липа, осика, вільха, каштан);

2. тверді – торцьова твердість 40,1 – 80 МПа (листвениця сибірська, береза, бук, дуб, в’яз, ільм, карагач, платан, горобина, клен, ліщина, горіх грецький, хурма, яблуня, ясен);

3. дуже тверді – торцьова твердість більше 80 МПа (акація біла, береза залізна, граб, кизил, самшит, фісташки, хмелеграб, тис).

Ударна в’язкість – здатність деревини поглинати роботу без руйнування.

Розколювання деревини має практичне значення, оскільки деякі її види заготовляють розколюванням (клепка, обід, спиці, дрань). Опір розколюванню за радіальною площиною у деревини листяних порід менший, ніж за тангентальною. Це пояснюється впливом серцевинних променів (у дуба, бука, граба). У хвойних, навпаки, розколювання за тангентальною площиною менше, ніж за радіальною.

Здатність деревини утримувати металеві кріплення – важлива її властивість. При вбиванні в деревину волокна частково перерізають чи розсувають і, таким чином, спричиняють на бічну поверхню цвяха тиск, який називають тертям, що утримує цвях у деревині. Опір деревини витягуванню шурупів приблизно у 2 рази більший, ніж опір витягуванню цвяхів.

Здатність деревини вигинатися і дозволяти гнути її. Краще піддаються процесу вигинання листяні кільце судинні (дуб, ясен та ін.) і розсіяно судинні (береза) породи. У хвойних порід здатність до вигину невисока. У вологої деревини ця здатність вища, ніж у сухої.

VI. Практична робота (10 хв.)

Вступний інструктаж

Сьогодні на уроці ми виготовимо із сірників зимові санчата. Для цього вам потрібно підготувати сірники, клей ПВА та підставку на якій ви будете працювати (картон).

Послідовність виконання:

1. Візьміть 4 сірникових стержні з них вийдуть планки сидіння санок, і 2 укорочених стержні перекладинки для санок.
2. Намажте їх клеєм і складете сидіння так, щоб перекладинки виступали на 2 3 мм за краї.
3. Тепер вам знадобляться 4 однакових шматочки від сірникових стержнів з них ви зробите вертикальні стійки, розташовані між полозами санок і сидінням. Стійки потрібно приклеїти до перекладинок.
4. Від сірника відріжте голівку й ще невеликий шматочок. Ці 2 шматочки сірника складете у вигляді полозів і склейте один з одним.
5. Після цього приклейте полози до стійок. Дайте клею підсохнути, а потім поставте санки на полози. Іграшка готова.

Заключний інструктаж 

1. прийняття і попередня оцінка робіт учнів;
2. відзначення учнів, які найкраще виконали виріб;
3. аналіз найхарактерніших помилок і недоліків у роботі учнів; з’ясування причин, які призвели до помилок;
4. повторно пояснюю способи усунення дефектів.

VII. Підведення підсумків уроку (2 хв.)

Повідомляю і пояснюю отримані учнями оцінки за урок.

VII. Домашнє завдання (1 хв.)

• Опрацювати конспект в зошиті.
• Взяти 5 - 6 коробок сірників та картон.

IХ. Прибирання робочого місця (2 хв.)

(Учні прибирають свої робочі місця, а чергові прибирають приміщення)