Урок Мистецтва 9 клас Тема: Фотомистецтво. Фотофейки. Фоторедактори.

Сьогодні ми поговоримо про те, з чим ви маєте справу щодня, а саме про фотографії. Завдяки смартфонам кожен із нас став фотографом. А зараз ми дізнаємося про перших фотографів, навчимося правильно вибудовувати фотокадр і перевіряти фото на достовірність.

Фотографія — це вид мистецтва, що відбиває навколишній світ за допомогою фотокамери й авторського фотографічного бачення митця.

Слово «фотографія» утворилося від двох грецьких слів: «фото» — світло,«графо» — пишу.

Отже, фотографія — це в буквальному розумінні «малюнок світлом».

Перше фотографічне зображення отримав Джозеф Несефор Ньєпс у 1826 році, а офіційним народженням фотографії став 1839 рік, коли було запатентовано дагеротипію — зображення на мідній пластині, вкритій сріблом.

На цьому фото ви бачите зображення бульвару дю Тампль у Парижі. Це одна з перших фотографій із зображенням людини. На цьому дагеротипі бульвар виглядає безлюдним, проте це пов’язано з витримкою тривалістю понад 10 хвилин, протягом якої пішоходи і транспорт зникли з виду, й лише одна людина, що зупинилася в чистильника взуття, залишилася в кадрі.

КОРОТКИЙ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ.

 Протягом своєї історії фотографія змінювалася. І це було пов’язано не лише з удосконаленням технічних можливостей, а і з культурними змінами.

Проблематика й зображальна мова фотографії змінювалися залежно від часу, епохи, історичних обставин, трансформацій у мистецтві.

В Україні перші фотографії з’явилися в 1840-х роках. Їх привезли європейські фотографи, учасники щорічних міжнародних київських ярмарків — «Контрактів»

. Зокрема, французький фотограф Шарль-Поль Гербст відкрив у Києві дагеротипну студію.

А вже з другої половини ХІХ століття з’являється все більше українських фотографів.

 Перші найвідоміші з них на Західній Україні:

•         А. Карпюк і Володимир Шухевич — у Львові,

•         Степан Дмоховський, Є. Любович (із 1911-го) — в Перемишлі,

•         Ф. Величко — у Станиславові (нині Івано-Франківськ).

Фотографія — це візуальне висловлювання.

Коли ми розглядаємо фотографію, то перш за все сприймаємо образ — це найпотужніший інструмент фотомистецтва.

Категорію образу, який має викликати сильні емоції, дивувати, шокувати, а іноді навіть приголомшувати, використовує найчастіше документальна фотографія.

Поняття документальності завжди було синонімом поняття «правда».

Документальною вважається така фотографія, що розкриває правду того або іншого прояву реальності.

 Отже, за напрямами фотографії поділяють на:

✎ документальні: фіксують об’єктивну реальність, миттєвості життя.  ви бачите фото, яке увійшло до добірки найкращих із подорожей журналу National Geographic;

✎ художні: втілюють художній задум, авторський погляд на сцени та об’єкти, спеціально обрані або організовані для фотографування.

За відтворюваними подіями фотографії поділяють на:

✎ репортажні: без втручання фотографа у процес. По праву руку ви бачите фото, яке стало одним із дев’яти переможців міжнародного конкурсу репортажних фото World Press Photo у 2018 році;

✎ постановочні: фотограф сам керує розміщенням людей та предметів у кадрі. На   фото зліва  ви бачите, як позує для кадру популярна співачка Селена Гомес. Її акаунт із фотографіями в Інстаграмі є найпопулярнішиму світі й наразі має 138 млн читачів.

До найпопулярніших жанрів фотографії належать:

1. Портрет — зйомка людини або групи людей. Портрет може бути індивідуальним, сімейним, на весь зріст, по пояс, автопортрет;

2. Пейзаж — знімок, який зображає природу чи якусь місцевість. Буває сільський, міський, морський,індустріальний;

3. Натюрморт — зображення неживих предметів або предметна зйомка: квіти, їжа тощо;

4. Вулична фотографія — зображення людей у громадських місцях, які виражають одну емоцію, спійману у вирішальну мить: стрибок, обійми, роздуми;

5. Репортаж — серія фотографій із місця події на певну тематику з цікавими  моментами і вдалими ракурсами;

6. Макрофотографія — зазвичай передбачає зображення об’єкта масштабом 1:5, однак чітких меж тут немає;

7. Нічна фотографія — знімок, зроблений у нічний час: знімки небесних тіл, пейзаж і місто в світлі місяця і при штучному освітленні, феєрверк, нічні портрети.

✎ Точка зйомки й ракурс.

Природними вважаються фотографії, зроблені на рівні об’єкта або очей людини, яку знімають. Якщо ви захочете підкреслити значущість і велич людини, зніміть її з нижчої точки. Так часто фотографують президентів і відомих бізнесменів. Згори часто фотографують бідних і знедолених людей, щоби «зменшити» їхню значущість і підкреслити їхні страждання.

✎ Напрямок ліній.

 Фронтальна композиція (наприклад, фото на паспорт та інші документи) робить знімок пласким. Це передає відчуття стабільності, спокою. Так знімають пейзажі, будинки.

 Бокова композиція, тобто зйомка об’єкта зліва або справа, створює відчуття об’єму й руху. Така динамічність викликає у глядача «ефект присутності». Найбільш динамічними лініями в кадрі вважають діагоналі. Діагональ із лівого верхнього кута у правий нижній сприймається як спадна, а з лівого нижнього у правий верхній — як висхідна. Тому для нас перша діагональ асоціюється з рухом униз, а друга — з підйомом угору.

✎ Розташування об’єктів.

Ми, як і всі європейці, пишемо й читаємо зліва направо, згори вниз. Тому для нас найбільш значущим будуть об’єкти, розташовані зліва. Вони асоціюються з початком дії. Наприклад, автомобіль у лівій частині фотографії для нас означає початок руху, а у правій — завершення подорожі, фініш.

Після того, як ви навчилися правильно компонувати кадр під час фотозйомки, можна продовжувати самовдосконалюватися — й опанувати програми-редактори для фотографій.

Найвідомішою з них є Adobe Photoshop.

Вона настільки поширена та популярна,що слово «фотошоп» уже перетворилося із власної назви на загальну. Навіть є дієслово «фотошопити», яке означає«обробляти фотографію у графічному редакторі», на зразок дієслова «гуглити», тобто «шукати інформацію в інтернеті».

Стрімке поширення і спрощення у використанні як платних, так і безкоштовних фоторедакторів зробило їх доступними для всіх.

Цим користуються не лише професійні фотографи, а й шахраї, які змінюють фотографії заради досягнення певної мети: налякати, образити людину або переконати її в чомусь.

Фотографія, навмисно відредагована з метою ввести в оману глядачів, є одним із різновидів фотофейку.

Перші спроби підробки фотографічного зображення (видалення зайвих елементів фотографії, монтаж, фейкова інтерпретація того, що зображено) з’явилися ще у ХІХ столітті.

Саме в цей час керівництво багатьох країн усвідомило, що фотографія — досить вдалий інструмент пропаганди й маніпуляції свідомістю.

У ХХ столітті фотографії досить часто використовують для того, щоби ввести в оману, сховати правдиві факти, сконструювати так звану ідеальну реальність.

Фейк — це свідомо підроблена або повністю вигадана інформація.

Фотофейки поділяють на два основних різновиди:

1. Справжні фото з підробленим контекстом або підписом. Наприклад, коли одна місцевість або людина представляється як зовсім інша місцевість або людина. При цьому час, у який фото зроблено, й час, коли воно публікується, теж буває різним.

2. Фото, оброблені у графічному редакторі шляхом видалення / обрізання або домальовування якихось елементів. При цьому зміст зображення змінюється й цим вводить глядача в оману.

В 2007 році фотограф На Сон Гуйєн, перебуваючи у В’єтнамі, зробив фотографію хлопчика, який заспокоює маленьку сестру, оскільки дівчинка злякалася незнайомого фотографа.

Лише у 2015 році фото було опубліковано, але коментар до нього говорив, що на фотографії зображені сироти — жертви землетрусу в Непалі.

 Цей приклад ілюструє, яким чином можна ввести в оману, лише змінивши контекст.

Фотографія, на якій зображено двох відомих американських кіноакторок Мерілін Монро та Елізабет Тейлор,які нібито стоять поряд, виглядає дуже правдоподібно, але насправді це фотомонтаж, зроблений із двох фотографій. Тейлор сфотографував Марк Кауффман у 1948 році, а Монро — Ед Кларк у 1950-му.

Різні за авторством і часом зображення були об’єднані заради сенсації.

Сьогодні фотофейки є досить поширеним явищем.

Як правило, їх створюють у час резонансних подій, висвітлюючи теми, які є популярними серед широкої аудиторії, оскільки це збільшує ймовірність того, що користувачі інтернету клікнуть на такі фотографії.

До фотофейків можуть вдаватись сайти, які цілеспрямовано поширюють дезінформацію – тоді і сам журналістський матеріал будується довкола фейкової фотографії.

Якщо фотографія виглядає підозріло, варто спробувати знайти її оригінал.

Найпростіший спосіб шукати фотографії в інтернеті — за допомогою GOOGLE.

Якщо ви використовуєте браузер Google Chrome, потрібно клікнути по підозрілому зображенню правою кнопкою миші й вибрати пункт «Шукати зображення в Google».

Варто засумніватися в достовірності фотографії й перевірити її на правдивість, якщо:

✎ви не знаєте, хто автор фото, а першоджерелом став сумнівний сайт або підозріла сторінка в соцмережі;

✎ на фото є певні деталі — номери машин, написи на стінах / рекламі, одяг, погодні умови тощо — які не властиві для місцевості, де начебто було зроблено фото, або для того часу, коли воно було зроблено;

✎ на фото є елементи, які наче хтось «приклеїв» чи домалював: вони відкидають тінь у протилежний від інших об’єктів бік, або інакше освітлені, або мають неприродні пропорції чи колір порівняно з іншими об’єктами тощо;

✎ підпис до фото або допис / стаття, до яких це фото є ілюстрацією, за змістом або не відповідають зображеному на фото, або емоційно забарвлюють чи перебільшують подію, зафіксовану на фото;

✎ текст до цієї фотографії має ознаки фейку — тоді є велика ймовірність, що фотографію підібрали, щоб надати ваги цьому фейку.

Треба чітко розуміти головну небезпеку будь-якого фотофейку.

Фотофейк націлений на те, щоб викликати в людини сильні емоції.

Як правило в людини, яка бачить фотографію, не залишається жодного сумніву в тому, що вона бачить саме те, що відбулося насправді.

Маніпулювання емоціями глядача — найнебезпечніший наслідок фотофейків, адже свідомістю та думкою людини, яка перебуває під сильним емоційним впливом, легко маніпулювати, а згодом і впливати на її вчинки.

•         Це репортажне фото чи постановочне?

•         Який жанр цієї фотографії?

•         Яким чином тут дотримано основні правила фотокомпозиції?

Сьогодні ми з вами переконалися, що фотографія є не лише захопливим заняттям (для когось хобі), але й різновидом мистецтва, а також потужним засобом впливу на суспільство, на наші емоції.

Важливо пам’ятати про те, що фотограф обирає сам, який фрагмент дійсності нам показати, під яким кутом це зробити. Адже навіть ракурс зйомки часто може змінити наше сприйняття фотографії.

Тому, дивлячись на фотографію, яка нас зачепила чи вразила, потрібно не випускати із виду, що навіть документальне фото — це все ж таки сконструйова надійсність, отже, так само як і інші медіаповідомлення, їх потрібно критично оцінювати — замислюватися про мету повідомлення, контекст, авторство.  Знання про жанри і класифікацію фото допомагає зробити це більш зважено.

 Дізналися,  що таке фотофейки і як графічні фоторедактори допомагають у їх створенні.

Тепер ви вмієте самостійно розпізнавати фотофейки, критично оцінивши побачене зображення й перевіривши його за допомогою спеціальних програм.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

1. Перегляньте фото (подані вище), дайте відповідь на питання по кожній із них.

2.Перейшовши за посиланням, зіграйте у гру  «Розпізнай фейк»  і разом аналізуйте, чому те чи інше фото може чи не може бути фейком.