Тема уроку. Мить просвітлення душі (урок компаративного аналізу новел «Останній листок» О. Генрі та «Кленові листки» В. Стефаника). Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів.

Мета уроку: вчити дітей аналізувати новели, знаходити спільні та відмінні риси творів;

розвивати навики виразного читання, інсценізації; спонукати учнів замислитися над морально-філософськими проблемами, що порушуються у творах, навчати розуміти людей та себе;

виховувати людяність, почуття взаємодопомоги, співчуття у ставленні до людей; спонукати до роздумів про добро, мудрість, справжнє кохання.

Обладнання: портрети О. Генрі та В. Стефаника, малюнки до творів, презентація з теми, мультимедійна дошка, грамзапис пісні «Вікно», .Ф.Шуберт.«Аве Марія»,

А. Вівальді «Пори року. Осінь».

Тип уроку: урок компаративного аналізу новел.

Буває мить якогось потрясіння:

 побачиш світ, як вперше у житті…

Ліна Костенко

І. Організаційно-мотиваційний етап.

ІІ. Актуалізація опорних знань («Розігрів»).

1. Літературний диктант з наступною взаємоперевіркою (завдання до диктанту готує творча група учнів – додаток 1).

Слайд 4.

 

2.Літературне доміно. Завдання за варіантами (додаток3).

3. Індивідуальне завдання: відтвори події у порядку, відповідно до змісту (додаток 4).

ІІІ. Підготовка до сприйняття навчального матеріалу.

(Звучить музика Вівальді А. «Пори року. Осінь»).

1.                                                     Слово вчителя.

Восени, коли дерева скидають листя, природа постає перед нами в неприкрашеному вигляді. В ній відчувається первородна відкритість і незахищеність. Саме в цій порі криється одвічна таїна спорідненості Людини й Природи.

Адже в житті обов’язково є така мить, коли ми позбавляємося від усього фальшивого, несправжнього, наносного. У цей момент прозріває душа особистості, бо їй відкриваються якісь незрозумілі, невидимі грані буття. Людина стає добрішою, вразливішою, милосерднішою, уважнішою. Ця мить називається просвітленням душі. Саме так ми й назвемо наш урок.

IV. «Виклик» (Оголошення теми, мети та завдань уроку). Ознайомлення із планом уроку.

Слайди 1-3.

 

 

 

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Слово вчителя.

Мить просвітлення допоможуть нам осягнути два письменники, що жили в різних куточках землі, по-різному сприймали світ, говорили різними мовами, але все життя прагнули розгадати загадку людської душі. Це відомий американський митець О. Генрі, автор новели «Останній листок», та класик української літератури В. Стефаник, що написав новелу «Клинові листки».

Наше завдання – не просто проаналізувати прочитані твори, порівняти їх, а й віднайти та збагнути миті просвітлення душі героїв. Це допоможе нам замислитися і над своїм буттям, над тим, чи відкрилося воно нам таким є насправді – складним і суперечливим, і чи відчули наші душі святе прозріння.

Люди із серйозними й добрими очима, котрих ви бачите на портретах, писали невеликі за обсягом твори, розповідаючи про якусь незвичайну життєву подію. Ці твори називаються новелами.

2. Контрольно-підготовчий етап. Словникова робота.

•      Дайте визначення новели як жанру.
•      Які особливості новели?
•      Доведіть, що твір О. Генрі «Останній листок» є новелою.

Слайд 5.

 

3. Слово вчителя «Труднощі в житті героїв О. Генрі»

У житті іноді трапляються такі ситуації, коли потрібно зібрати всі сили й волю, щоб подолати певні труднощі. І від уміння людини зібратися залежить її перемога чи поразка. Саме з такими складними обставинами зіткнулися герої новели О. Генрі «Останній листок».

4. Бесіда з учнями (прийом «Мікрофон»).

• З якими труднощами зіткнулися молоді художниці?
• Як поводили себе дівчата у цій ситуації?
•      Доведіть, що Сью виконувала настанови лікаря за будь-яких умов.
•      Що надає їй сили триматися самій?(

 Учні зачитують створений удома монолог від імені героїні про її дії та почуття під час хвороби її подруги).

• Хто допоміг Джонсі видужати?
• Назвіть ключові слова, які характеризують Бермана?
• Чому саме Берману розповіла Сью про Джонсі?
• Які слова свідчать про справжнє ставлення цього старого п’янички до дівчат?
• Який проміжок часу описано у цьому творі? (1,5 доби)
• Що в центрі уваги Джонсі? (листок плюща). Учні зачитують уривок.

Слайд 6.

 

 

• Що вас найбільше вразило у цьому творі?
• Чому про Джонсі сказано «нещадна»? До кого це вона не милосердна?
• Подивіться у люстерко, що лежить перед вами. Кого ви там  бачите? (Себе).
• А ще кого? Кого ви  ще бачите без дзеркальця?
• Чи можна сказати, що Джонсі теж бачила лише себе і думала лише про свою хворобу?
• Чи збагне вона, що треба не тільки турбуватися про себе, а й про подругу, яка працює, щоб виходити Джонсі?
• Як ви вважаєте, чому захворів старий Берман?
• Як сказано про останній вчинок його?
• Чому старий художник вчинив саме так?

(Зачитується складена учнями розповідь від імені героя про його вчинок і почуття)

• Чи була мить просвітлення в кожного з героїв новели? Знайдіть цю мить у тексті (розмова Сью та Джонсі про вчинок Бермана).

5.Коментар учителя «Перший і останній шедевр Бермана».

Психологічно складним образом новели є старий Берман. Автор іронізує з його кумедної зовнішності ("борода Мойсея Мікеланджело... спускалась у нього з голови сатира... на тіло гнома"), з його постійних розмов про шедевр, який він коли-небудь залишить світові. До того ж Берман п'є, у нього характер сварливого старого, який знущається з будь-якої сентиментальності. Але саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі й рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк постає взірцем тієї любові, яка без жодного слова кидається на допомогу іншим. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі.

Вночі, під холодним осіннім дощем при слабкому світлі ліхтаря Берман створює на стіні будинку простий малюнок – останній листок плюща, що розбив усі марення Джонсі. Цьому малюнкові судилося стати першим і останнім шедевром Бермана, в який він вклав своє велике серце, що билося у грудях художника-невдахи. Виявляється, шедевром може бути не тільки грандіозне полотно, а й маленький малюнок, якщо він залишив слід у людській душі. Це вражає читача. Тому, мабуть, найбільше запам’ятався Берман – некрасивий, старий, буркотливий дідуган, бо він уособлює справжнє милосердя і здатність піти навіть на самопожертву.

Берман теж пережив потрясіння від споглядання безвиході, в якій опинилася дівчина. Це співчуття й змусило його , незважаючи на вік, хвороби, негоду, не думати про себе, а врятувати Джонсі. Він не хотів помирати, навіть не думав про це, але людину в його віці лікувати важко. Медицина часто безсила.

Мабуть, після цього, що сталося, Сью теж подивиться на світ іншими очима. Вона розповіла Джонсі всю правду про вчинок Бермана, щоб подруга зрозуміла не тільки велич подвигу художника, а й те, як вона живе, заради чого він віддав своє життя.

Не помилюся, коли скажу, що мить просвітлення разом з героями новели пережили і ми.

• Яке слово перш за все спадає на думку, коли ми говоримо про людські взаємини? (прийом «Вільний мікрофон»)

(Вірність, міцність, постійність, дружба, взаємодопомога, милосердя, доброта, повага, щирість…).

6. Слово вчителя « Що таке справжнє почуття і милосердя».

• Що ви збагнули, прочитавши новелу О.Генрі «Останній листок»?

(Це новела про людяність, співчуття, самопожертву. Ми зрозуміли, що таке справжнє співчуття й милосердя. Утвердилися в думці, що треба бути уважнішими до тих, хто поруч. Вчитися «бачити» серцем).

Мистецтво має пробуджувати жагу до життя, давати натхнення, приносити радість.

• А ще ми дізналися, що шедеври – це не тільки твори мистецтва, які живуть у віках, а й те, завдяки чому не згасає життя.

7. Коротке повідомлення учнів про В.С.Стефаника та його твори.

Народився Василь Семенович Стефаник (1871 — 1936) 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім'ї заможного селянина.

Після закінчення гімназії (1892) Стефаник вступає на медичний факультет Краківського університету. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною “вийшло діло без пуття”. Замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Стефаник-студент бере активну участь у громадському житті рідного Покуття.

Перша збірка новел — “Синя книжечка”, яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання. Новели “Катруся” і “Новина” належать до найбільш вражаючих силою художньої правди творів Стефаника. Вони стоять поряд з такими пізнішими його шедеврами, як “Кленові листки”, “Діточа пригода”, “Мати” та ін.

У другій збірці головне місце займає тема одинокої старості, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах.

В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”, “Слава йсу”, “Людмила”, “Каменярі”.

8. Аналіз новели В.Стефаника «Кленове листя».

Стислість – сестра таланту. Для Стефаника властива вагомість слова, вміння в короткій лаконічній формі вміщувати глибокий зміст, яскраво і правдиво відтворювати широкі картини людського життя. Письменник умів кількома швидкими штрихами зображувати цілі драми життя.

Згадайте хвилюючу картину з «Кленових листків», коли обірвані приречені діти їдять свою нужденну страву біля постелі вмираючої матері.

Учні зачитують уривок новели, с.86 –«Діти обідали … і знов оберталися до миски».

• Пригадайте, як висловився господар Іван про мужицьке життя?

(«…з мужиком то так си має: що де у світі є найгірше, то він має спожити, що де є у світі найтяжче, то він має віконати…»).

• Як ви розумієте цей вислів?
• Що ви дізналися про головних героїв твору?

(Це бідна селянська сім’я. жінка народила дитину, але їй не зраділи, бо це був іще один рот. Батько бідкається про теперішнє і майбутнє своїх дітей: він не має часу на їх виховання, немає коштів на утримання . Іван не гарантує, що його діти не підуть красти)

• (зачитується уривок  «Та і росте воно в яслах….як пес», «якби до тої Канади..»).

• Читання уривка новели в особах (ІІ частина).

• Хвора мама турбується і про батька дітей, бо він десь на ниві працює на пана й посилає малого Семенка до нього з їдою.

«Співтворчість».Інсценізація уривка (ІІІ ч.)

• Чому мама найбільше піклується про дітей? (Бо вона розуміє, що жити їй залишилося лічені дні чи години. Її серце болить за дітей, на яких чекає сирітство)
• Які думки роїлися в голові помираючої матері?
• ( Із домашнього завдання творчій групі: представник групи читає внутрішній монолог матері).
• Що говорила мама Семенкові, коли він мріяв про найми?(Прочитати уривок із твору).
• Як ви розумієте вираз «І ти зростеш у службі, аж шкіра буде тріскати від того росту»? (Тут говориться про важку непосильну працю, яка чекає в наймах на Семенка).
• Що мама заповідає синові?(Заповідає найстаршому Семенові «не кривдити менших, не давати бити мачусі, щоб любили одне одного»).
• Чи піклується Семенко про хвору матір?
• Як ви вважаєте, чи правильно він зробив, коли переказав мамі батькові слова? Чому він так учинив?
• Який епізод у новелі найтрагічніший? Зачитайте.(Фінал оповідання-с.92, останній абзац) – звучить«Аве Марія». Ф.Шуберта.
• Кого письменник розуміє під кленовими листочками? (З кленовими листочками порівнюються діти-сироти. Як зірване листя, вони, втративши неньку, залишать згодом домівку;У ті часи їх чекали найми, поневіряння).

8. Слово вчителя. У цій пісні – велика туга, материнський біль, любов і страждання зболілого серця за дітей - сиріт, яких уже ніхто ніколи не обігріє, не пожаліє. Для матері це й була мить найбільшого потрясіння ціною в життя.

Як бачимо, мить просвітлення може бути в різні моменти. Лише б душа була здатна сприймати це як благодать.

• А зараз визначимо, чи є щось спільного в новелах американського та українського письменників.

9. «Співтворчість».Складання порівняльної таблиці (учні доповнюють таблицю) – робота в парах.

Таблиця, заповнена учнями:

Слайд 9.

10.Коментар учителя «Символіка листка плюща та кленового листка».

Цікава символіка цих новел. В оригіналі новели «Останній листок» вжите слово «vine», що перекладається як виноградна лоза і як плющ. Але перекладачі обирають слово «плющ». І це невипадково. У християнській символіці плющ трактується як  символ вічного життя і символ смерті. Плющ в’ється вгору, так і людина чіпляється за життя, коли хоче вижити, подолавши всі негаразди. Тому в новелі використано образ саме цієї рослини.

А клен завжди був символом самотності, трагедії людського життя, нереалізованих можливостей. У творі В.Стефаника розповідається про трагедію дітей , що пізнають самотність і відчуженість, тому образ кленового листя є найбільш доречним.

Отже, символіка рослин допомагає  більш повно розкрити основний задум кожного з письменників.

VІ. Рефлексія.

1.Словесне малювання.

• Який малюнок ви намалювали б до 4 частини новели «Кленове листя»?
• Які фарби ви використали б при створенні ілюстрації? Чому?

2.Робота над малюнками, зробленими учнями вдома.

• Який із виконаних вами малюнків найбільш точно передає зміст?

Індивідуальне завдання:

Слайд 12.

3.Бесіда.

• Як вели себе Джонсі і селянська матір під час тяжкої хвороби?
• Як ви думаєте, чому по-різному?
• Що тримало на світі Джонсі? А хвору селянку?
• Кого з них ми можемо назвати мужньою, витривалою?

4. Робота над епіграфом до уроку.

Слайд 13.

• Як ви розумієте слова поетеси?
• Як вони співвідносяться з темою уроку?

5.Підсумки.

• Прослухайте пісню «Вікно». Подумайте, чи прийшла мить просвітлення для її ліричного героя? Чи близький за змістом і тематикою цей музичний твір із вивченими нами оповіданнями?
• Що ви відкрили для себе на уроці?

• Які моральні істини осягнули?
• Зачитайте будь-ласка (творча група) вірші, які ви склали удома за образним ланцюжком: осінні струни, серце в журбі, імла, мрії, доля, листя.

7. Заключне слово вчителя.

Ось і підходить до завершення наш урок – ця коротка мить просвітлення душі, яку ми спостерігали на прикладі героїв.

Спорідненість думок письменників різних країн.

Як бачите, і сучасна українська поетеса Ліна Костенко, американський митець О. Генрі, український класик В. Стефаник говорять про одне й те саме. А якщо вони пишуть про це, то, напевне, проблема варта того, щоб ми замислилися над нею.

Я хочу, щоб ви пішли з цього уроку з відкритими запитаннями, чи була у вас у житті така мить просвітлення душі, коли ви побачили себе, свою душу і світ у справжньому вигляді. Напишіть власну новелу, дотримуючись закону жанру.

VІІ. Домашнє завдання.

Примітка: 1 - 3-є завдання за вибором учнів.

1. Написати новелу «Моя мить просвітлення душі» (високий рівень).

2. Скласти монолог Семенка про життя сім’ї після смерті матері (достатній рівень).

3. Підготувати творчий переказ новели В. Стефаника від імені батька. (середній рівень).

4. Всім прочитати твори О. Генрі «Дари волхвів», «Пурпурова сукня»; підготувати інсценізацію уривка, зробити малюнки (за бажанням).

Слово вчителя.

• Повернімося до нашого плану уроку. Чи вправилися ми з поставленими завданнями? Які ваші враження? Зауваження?
• Мотивація оцінок.

 

 Додаток 1. Заповніть таблицю.

	O. Генрі «останній листок»		В.Стефаник «Кленове листя»
1.	Жанр: ?	1
2.	Напружений драматичний сюжет	2
3.	Скрутне фінансове становище героїв.	3
4.		4	Трагічний фінал: передсмертна пісня матері
5.	Хвороба і депресія Джонсі	5.
6.	Короткий проміжок часу:____	6.
7.	Мить просвітлення душі………….	7.	Мить просвітлення душі………
8.	Прагнення зробити добро ближньому	8.	Піклування про дітей-сиріт
9.	Символи……..	9.

 

Додаток 2. Літературний диктант.

 

1.                                   Хто написав новелу «Останній листок»? (О.Генрі)
2.                                   У яку пору відбуваються події в новелі «Останній листок»? (Осінь)
3.                                   Як звалися дівчата-художниці? (Сью, Джонсі)
4.                                   Яка хвороба оволоділа Джонсі? (пневмонія)
5.                                   Що тихенько лічила Джонсі? (листки)
6.                                   Із чим порівнює хвору Джонсі автор? (статуя)
7.                                   Ким був старий Берман? (художником)
8.                                   Про що мріяв старий художник?(про власний шедевр)
9.                                   Які сподівання були у Джонсі?(намалювати Неаполітанську затоку)
10.                              Чому помер Берман? (Від вневмонії)
11.                              Джонсі усвідомила: хотіти вмерти – це ….(гріх).
12.                              Яке повне ім’я Джонсі? (Джоанна).

Додаток 3. «Літературне доміно»

Завдання. Знайди другу частину речення, запищи літерами, вкажи цифрою, із якого твору ці речення

ІВ

а	Вони поспускали рукави…	д	У самі жнива, у сам вогонь.
б	…Який мене клопіт найшов	е	Й полетіти дедалі нижче й нижче – як один із тих нещасних, виснажених листків.
в	…Мені хочеться розслабитись, ні за що не триматися	є	Коли-небудь Неаполітанську затоку
г	Сьюді, я сподіваюсь намалювати	ж	Як стадо перепелиць, що спочивають, але все готові летіти

ІІВ

А	Гарний догляд	Д	Воно було чемне, аби уміло до ладу зробити.
Б	Діти ростуть по бурінах разом з курми	Е	Він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок.
В	…це і є шедевр Бермана	Є	- і ви виграєте.
Г	Я на діти дивюси, Але я не гадаю, аби	Ж	…то ніхто не знає, що вони їдє.

ІІІВ

А	…навіть у присмерку вони бачили на тлі цегляної стіни…	Д	Зійшлися разом в очах і разом сплодили дві білі сльози.
Б	Душі, яка лаштується  в далеку таємничу подорож…	Е	Усе на світі стає чуже.
В	Безодня смутку, увесь жаль і безсильний страх	Є	В другій кімнаті»,- холодно спитала Джонсі.
Г	А чи не могла б ти малювати	ж	Що самотній листок плюща тримається на своїй ніжці.

Правильні відповіді: Ів.-  БД, ВЕ, ГЄ. ІІв. - БЖ, ВЕ, ГД.  ІІІв.  - БЕ, ВД, ГЄ.

 

Додаток 4. Індивідуальне завдання: відтвори події у порядку, відповідно до змісту.

Шедевр Бермана.

До Джонсі завітала хвороба.

Опис студіі Джонсі.

Мрія юної художниці.

Догляд Сью за хворою подругою.

Шедевр Бермана.

Лічба у зворотному порядку.

Невдаха Берман.

Смерть художника.                                                    (7,2,1,3,4,5,6,8).

Додаток 5. Творча робота Єфименко Вікторії:

Роздуми Сью

Я думала, що все в порядку,

Що Джонсі буде радіти зранку.

Але прийшла хвороба злісна –

Пневмонія, як навмисно,

Подругу в полон забрала.

А я засмученою стала…

Щоб допомогти хворій – малювала,

А Джонсі листки плюща все рахувала,

Бо думала: як останній опаде –

Вона помре…

«Це безумство! – сказала я. –

Чом впала духом, подружко моя?»

Я ще більше засмутилась:

Що з веселої Джонсі зробилось?

Поки хвора смерті чекала,

Я невпинно працювала.

Не могла ж бо з цим змиритись:

Не треба хворобі коритись!

Треба стати знову на ноги –

Тебе чекають життя дороги…

Невдаха Берман допоміг:

Останнього листка намалювати зміг!

Його шедевр уразив всіх!

Цей художник помер, на жаль.

Нас оповиває смуток і жаль…

Джонсі ж наступного року

Намалювала Неаполітанську затоку!

 

 

Використані джерела:

1. Гнідан О.Д. Василь Стефаник: Життя і творчість. - К., 1991.

3. Грицюта М.С. Художній світ В.Стефаника. - К., 1984.

4. КостащукВ. Володар дум селянських. - Ужгород, 1968

5.. Літературознавчий словник – довідник. – К.:Академія, 2006.

6. Лесин В. М. Василь Стефаник - майстер новели. - К., 1970.

7 Співець знедоленого селянства // Відзначення сторіччя з дня народження Василя Стефаника. - К., 1974

8. Стефаник Василь. Повне зібрання творів: У 3 т.: Т.2 – К., 1949.

•        osvita.ua/school/lessons_summary/in_lit/3408  

• school.xvatit.com/index.php?
• dubanevychi.info/?p=56
• www.ukrlib.com.ua/…/printout.php?id=197
• http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9E...
• http://bookland.net.ua/author.php?id=208 http://school.xvatit.com/index.php?title=%D0%9
• Ehttp://bookland.net.ua/author.php?id=208
• http://sonletay.wordpress.com/2007/11/25/m
• http://forum.hayastan.com/index.php?s=ab04bd27

 

Уривки з новели В.Стефаника «Кленові листки»

…Діти обідали на землі, обливали пазухи і шелестіли ложками. Коло них лежала мама, марна, жовта, і бгала коліна під груди. По чорнім, нечесанім волоссі спливала мука і біль, а губи заціпилися, аби не кричати. Діти з ложками в роті оберталися до мами, дивилися і знов оберталися до миски….

 

…— Та й росте воно в яслах^[1], під столом або під лавою, їсть кулаки, умивається сльозами. А підросте, та й щось воно украде, бо воно ніколи добра не знало, та краденим хоче натішитися. Дивишся — іде до тебе жандар. Скує тебе, наб'є, як товарину^[2], бо ти тато злодієві та й мусиш із ним бути у змові... Та й ти злодій навіки! Але це не решта, кінець ще напереді. Най би син,— ваша дитина, а людський злодій,— най би зогнив у тюрмі, бо злодія не шкода! Най би! А то вони візьмуть здоров'я та й дають до шпиталю лічити, а потім пускають письмо до війта^[3], аби тато платив кошта. З хати виганяють з бебехами! Ідеш до війта, по руках цілуєш: “Війточку, виберіть мене із цієї кари”. “Ти,— каже війт,— бідний чоловік, то можу тебе випустити, але яку я вигоду буду мати за твою вигоду?” Стиснеш плечима, складешся, як цізорик^[4], та й кажеш:

“Місяць вам буду задурно служити...” Так чи не так, люди, правду кажу чи брешу, як пес?!

— Все так, цілий гатунок такий, одного слова не замилили^[5]

Іван дрижав цілий, чув на собі вагу страшних своїх слів.

— Щоб не казали, люди, що каркаю над головами своїх дітей, як ворон над стервом, не кажіть, люди, не кажіть! Я не каркаю, я правду говорю, мій жаль каркає, серце каркає!

Очі його запалилися, і в них появилася страшна любов до дітей, він шукав їх очима по хаті.

— Бо виглядає так, що я свої діти геть позбиткував^[6], гірше, як темний ворог. А я, видите, не позбитку-вав. Я лишень прогорнув з-перед очей сьогодні, і завтра, і рік, і другий і подивився на мої діти, що вони там діють? А що я уздрів, те й сказав! Я пішов до них у гості, та й кров моя застигла на їх господарстві...

По хвилі:

- Якби до тої Канади не було морів, то я би їх у міх забрав та й пішки б з ними туди йшов, аби їх занести далеко від цього поругання. Я би ті моря берегами обходив...

 

 III

Дріботів ногами по грубій верстві пилу і лишав за собою маленькі сліди, як білі квіти.

— Фіть, заки я зайду, то це сонце мене порядно спарить. Але я собі заберу волосся так, як жовнір, та й буде мені ліпше йти.

Поклав обід на дорогу і збирав волосся на верх голови, аби приложити його капелюхом і виглядати, як обстрижений жовнір. Очі сміялися, підскочив і покотився дальше. Та волосся з-під широкого капелюха зсунулося на потилицю.

— Це пустий капелюх, най-но як я наймуся, то я тоді собі капелюшок...

Лишень облизався. Пройшовши шмат дороги, він знову поставив обід на землю.

— Я змалюю собі велике колесо із шпицями. Сів насеред дороги в пил і обводив довкола себе палицею, потім рисував промені в колесі. Далі зірвався, перескочив поза обід і побіг дуже зрадуваний.

До кожних воріт закрадався, зазирав, чи нема на подвір'ї пса, і аж тоді швиденько перебігав. З одного подвір'я вибіг'пес і пустився за ним. Семенко співорив^[7], заверещав і сів з обідом. Палиця також впала на дорогу. Довгенько зіщулений сидів, чекав пса, аби кусав. Потім зважився подивитись і побачив над собою чорного пса, що спокійно стояв коло нього.

— На, на, циган, на кулеші, але не кусай, бо болить дуже, та й штраф твій ґазда буде платити. Та він тобі ноги поломить за той штраф.

Щипав з платка кулеші, метав псові по куснику і сміявся, що він на воздусі хапає. Пес мав створену морду, і він собі рот створив.

— А ти чий, шибенику, що пси на дорогах годуєш, а в поле що понесеш?

І якась жінка гупнула його в шию.

— А як, ви ще бийте, як пес хотів мене роздерти!

— А ти чий, такий чемний?

— Я Івана Петрового, але мама мали дитину та й слабі, а я мусю нести обід, а мене пси кусають, а ви ще б'єте...

— Ой, як я тебе била... Куди ж ти несеш обід?

— Татові несу на лан, коло ставу.

— Йди зо мною, бідо, бо я також несу туди обід. Пішли разом.

— А хто обід варив?

— Мама варили, бо я ще не вмію, а Марія і Катерина ще менші від мене.

— Та не слаба мама?

— Чому не слабі, так качаються по землі, так стогнуть, що аж! Але я за них роблю...

— Ото, ти робітник!

— Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану запитайтеся мами, який я розумний! Я оченаш^[8] знаю цілий...  

Жінка засміялася, а Семенко здвигнув плечима та замовк.

За ним біг пес, а він нібито кидав йому кулеші і заманював іти за собою. …

….А мама обтерла долонею сухі губи і заспівала.

У слабім, уриванім голосі виливалася її душа і потихеньку спадала межи діти і цілувала їх по головах. Слова тихі, невиразні говорили, що кленові листочки розвіялися по пустім полю, і ніхто їх позбирати не може, і ніколи вони не зазеленіють. Пісня намагалася вийти з хати і полетіти в пусте поле за листочками

 

 

 

^[1] Ясла — відгороджене в хліві місце, куди закладають корм для худоби.

^[2] Товарина — худоба.

^[3] Війт — голова волосної управи.

^[4] Цізорик — складаний ножик.

^[5] Не замилили — не помилилися.

^[6] Збиткувати — знущатися.

^[7] Співорити — закричати з переляку.

^[8] Оченаш — “Отче наш...” — слова молитви