Урок "Мотиви гріха і каяття у малій прозі Коцюбинського"

Про матеріал

Матеріал для уроку з позакласного читання складено на основі двох творів Михайла Коцюбинського "Що записано в книзі життя" та "Маленький грішник"

Перегляд файлу

Мотиви гріха і каяття у малій прозі Коцюбинського

Мета: узагальнити вивчені твори Михайла Коцюбинського; розвивати вміння аналізувати художній твір, розвивати навички виразного читання; піднести учнів до усвідомлення понять як доброта, милосердя, духовність, прищеплювати любов і повагу до ближнього, переконати, що байдужість – найтяжчий гріх.

Обладнання: тексти творів М. Коцюбинського «Маленький грішник», «Що записано в книзі життя», відеоролик «Що записано в книзі життя».

Тип уроку: урок аналізу художнього твору.

Вид уроку: урок-дослідження.

Перебіг уроку

Найчастіше бездуховність виявляє себе у вигляді

аморальності – руйнування духовних засад суспільства.

Якщо духовність творча сила, то бездуховність – руйнівна

сила людського в людині, що фактично перетворює

людину на тварину.

І. Організаційний момент.

ІІ. Емоційне налаштування на урок.

Легенда про Зозулю.

Переказ про старих людей, яких скидали в провалля.

Що спільного у цих творах?

Який гріх вчинили діти?

У Божій Заповіді сказано: «Шануй батька свого і матір свою». Порушення цієї заповіді – це найтяжчий гріх.

ІІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Засвоєння вивченого матеріалу в процесі виконання практичних завдань.

Актуалізація опорних знань. Згадайте, що таке оповідання і новела. Чим відрізняється оповідання від новели?

Закінчить речення. за жанром «Маленький грішник» …., тому що …

За жанром « Що записано в книгу життя» …, тому що…

Інтерактивна вправа «Мікрофон». Робота з епіграфом. Чим згубні наслідки бездуховності?
Слово вчителя. Оповідання «Маленький грішник» і новела «Що записано в книгу життя» написані на зламі ХІХ –ХХ століть, мають спільні типологічні риси. Однак кожне з них позначено оригінальною тональністю, у кожному з них використано самобутні барви для змалювання персонажів. Попри те, що герої даних творів різного віку, вони мають спільні ознаки, а саме усвідомлення гріха і каяття. Мета нашого уроку – виявити особливості художнього психологізму у розкритті образів творів.
Робота в групах.

Паралельно з виступами учнів складається порівняльна таблиця.

персонаж

вік

Портрет

Поведінка

щодо матері

Причини поведінки

Деталі

Пояснення

Гріх

Спокута

Дмитрик

8 років

Пилип

Не вказано

Завдання групі 1.

Запитання до змісту оповідання.

Знайти в оповіданні «Маленький грішник» портрет Дмитрика.

Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хатини, що аж по вінця влізла в землю. Надворі було краще, ніж у хаті… се тепло, ся немов весняна днина вабила Дмитрика, тягли його на волю…

На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини, довгі рукава теліпалися нижче рук, заважали йому. Русяву голівку прикривав старенький картузик з одірваним козирком. Але, незважаючи на свої непишні шати, Дмитрик весело дивився на світ Божий здоровими сивими очима, весело підстрибував на людних вулицях.

Як заробляла на хліб його мати?

Дмитрик стежив очима за матір’ю, що, зігнувшись під важкими відрами, повними води, переходила вулицю, бачив, як у брудних хатах уздовж вулиці відчинялися двері, висовувались звідти жидівки і гукали на його маму: «Ярино! А несіть швидше води, бо діжка порожня. Дмитрикові на хвилину стало жаль матері, що слаба не слаба – увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб.

Як хлопчик ставиться до матері?
Яких друзів мав Дмитрик?
Чому він захоплюється Гаврилком?
Чому Дмитрик не ночував вдома?
Що відчував Дмитрик, коли йшов додому?
Розкажіть про роздуми Дмитрика в лікарні.

Група 2.

Робота зі змістом новели

Чому баба мусила злазити з печі?
Як до неї ставилися син, невістка, онуки?
Чим було зумовлене рішення баби померти у гаю?
Як син сприйняв рішення матері?
Чому син вирішив повернутися за матір’ю?

Група 1.

Слово психологу.

В оповіданні М. Коцюбинського Дмитрик росте в удовиній родині. У Ярини немає можливості навчити сина, за щоденною роботою їй ніколи належним чином виховувати дитину, з останніх сил вона зводить кінці з кінцями, хоча хлопчик неналежним чином цінить материнську жертовність. Дмитрику лише на хвилинку стає шкода неньки, що «слаба – не слаба мусить носити воду»

Хлопчика не влаштовує світ тісної хатини. Попри наказ матері сидіти вдома, його тягне на вулицю, до сумнівних друзів.

Особливо негативно на нього впливає Гаврилко, який навчив його старцювати, палити тютюн, купувати непотрібні речі. Захоплення Дмитрика Гаврилком автор передає одним реченням: «Цей Гаврилко розумний і сильний, страх, який сильний…»

М. Коцюбинський переконує, що психологічній природі дитини більше відповідає перебування серед своїх однолітків. Молодші віком діти часто підпадають під вплав старших. Переступаючи поріг своєї хати Дмитрик робить крок назустріч приятелям і новим помилкам. Старцюючи, Дмитрик бреше, що мати хвора і умирає. Символічно, але його покарано саме у такий спосіб, його брехня ніби матеріалізується. Коли він утратив недужу матір, то зрозумів яку біду накликав своєю необдуманою витівкою. Він усвідомлює свою провину перед мамою, усвідомлює, що не повинен слухатись Гаврилка. За свої необдумані вчинки він жорстоко покараний. Горе робить хлопчика мудрішим. Його хвилює питання, чи вибачить йому мати і Бог, він твердо вирішує лише чесною працею і сподівається на підтримку добрих людей.

Група 2.

Виступ психолога.

У новелі «Що записано в книгу життя» теж показана проблема дітей і батьків, але центральним персонажем є мати – баба, як її називають і син, і онуки. Оскільки це новела, то передати зміст важко, бо вся увага читача зосереджена на окремих штрихах, деталях. Мати відчуває себе зайвою у своїй же хаті. Оскільки їй не було місця на лаві в тісній хатині, то мусила стелитися долі, а син і невістка ніби не бачили того. Удаючись до епітетів, порівнянь, градації автор передає важке становище матері, яка, хоч небагато місця і займає, а проте всім заважає, хоч небагато і їсть, а й те, при нужді велике. Жертовність матері безмежна: вона пропонує синові відвести її в зимовий гай помирати, щоб син не втрачався на похорон. Центральною лінією новели є розповіді матері про те, як колись у давнину відвозили діти батьків у ліс чи на поле, і там покидали, поки не прийде смерть.

Роздуми Потапа про гріховність такого вчинку надзвичайно сильні: він не міг заснути, щось темне, таємне підіймалося в ньому, як пара над гнилим болотом, стирало думки, млоїло тіло…

Коли ж все-таки син відвозить матір до гаю і залишає там помирати, він раптово усвідомлює, який страшний гріх скоїв. Для сина уже неважливий людський осуд чи Божа кара. Важливим стала Мати, яка дала життя. «ОДНА У НАС МАТІР І СМЕРТЬ ОДНА» -говорив він сам до себе.

Група 1.

Художники

Слово вчителя

М. Коцюбинський зосереджує увагу не так на сюжеті, як на особистісній психології., на використанні техніки живопису, багатстві народної мови, звуковому інструментуванні твору. Наші художники досліджували деталі, колористику творів.

На початку оповідання «Маленький грішник» Дмитрик весело дивиться на світ, сонечко пригріває, пташки цвірінькають. всього на одній сторінці 4 рази повторюється слово весело і 1 раз радісно. Дмитрик був сумний лише раз і один раз на хвилину йому стало жаль матері. Отже, переважає яскравий сонячний колір. Описуючи одяг хлопчика, автор використовує вислів «пишні шати». Ні зашкарублі великі чоботи, ні пишні шати не погіршують настрій хлопчика. Але коли Дмитрик повертався додому, то з жахом думав, що скаже йому мамка за неслухняність. Надвечір другого дня йому мулько на серці, потім , не розуміючи слів жінки, його стискає коло серця, страшна безнадія огорнула його серце, серце рветься з болю. Таким чином змінюються настрій і колористика твору. Червона ручка козика нагадує йому про всі гріхи, що хлопчик не може дивитися на нього.

Слово вчителя.

У творчості М. Коцюбинського домінує лірично-драматичний пафос, намагання передати внутрішні переживання героя, його прозріння. Як неперевершений імпресіоніст, автор показує наростання тривоги, душевні муки, які переживають і маленький Дмитрик, і дорослий батько 5 дітей.

Отож, слово художникам 2 групи.

У новелі «З книги життя» багато образів-символів. Звукових, зорових і навіть смакових. Що стосується колористики, то переважає чорний колір. Слово, яке найчастіше зустрічається творі, -смерть.

Лежала на долівці, стара, забута смертю мати, де та смерть ділася (мати), нема на вас сконання

( невістка), бабо, коли ви помрете (онуки), пора вмирати (мати). Смерть каламутна, безока, з холодом у ногах.

Зорові образи: босі ноги невістки, синові чоботи: старі, намерзлі, важкі, як гори, прибиті нуждою обличчя невістки і сина.

Вражаючі портретні деталі матері: рот розкривався, як порожній гаман, діти розтягали зморшки на бабиній шиї, підіймали запаску і мацали бабі худі ноги.

З усіх деталей видно, що нужда, важке безпросвітне життя змушують сина прийняти таке рішення.

У кінці твору змінюються кольори. По небі плила самотня біла хмарка. «Може, то душа мамина пливе?». Перед очима сина виник образ, покриваючи все. Образ поминок, поминальних страв, теплом дихає громада, згадують небіжку. Отже, стан каяття поступово переходить в марення, а потім – до виправлення гріха.

Підсумки виступів. Керівники груп повідомляють зміст заповнених таблиць.

Прийом «Кола Вена» Що спільного і відмінного в обох творах?