Урок " Мова як джерело знань про минуле".

Тема:                        Мова як джерело знань про минуле

Учні мають навчитися:

• пояснювати та застосовувати у власних висловленнях поняття «історична назва», «етнографічна назва», «Україна»;
• розповідати про походження загальновживаних географічних назв; наводити приклади назв історичних та етнографічних регіонів України;
• розповідати про походження власного імені і прізвища;
• знаходити у тексті підручника відповіді на запитання;
• висловлювати міркування про значення географічних, історичних, етнографічних назв для досліджень про минуле.

Тип уроку:  вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Вступна частина уроку (виклик) – 7-10хв.

1. Користуючись знаннями, одержаними на попередніх уроках, назвіть по одному важливому слову , що відповідало б змісту попередніх уроків, - своєрідний пароль, який дає змогу почати працювати. Важливі умови гри: слова не повинні повторюватися; діти називають слова ланцюжком, одне за одним.  Гру завершує узагальнююча бесіда.

2. Тепер розглянемо ілюстрацію, вміщену в підручнику (с.45) і обговорюємо питання до неї.

Разом складаємо кластер. Проблемне питання:

• Як географічні назви можуть прислужитися історикам?

Приклад кластера

ІІ. Основна частина (засвоєння нових знань) – 25-30 хв.

 План вивчення нової теми:

1. Як географічні назви зберігають пам'ять минулих поколінь?

2. Як називали в минулому нашу країну та її частину?

3. Про що можна довідатися за прізвищами?

Читаємо 1-4 абзац §7, використовуючи методику «Кероване читання з передбаченням». Учні по черзі читають текст, а вчитель зупиняє їх  і запитує їх думку стосовно походження тієї чи іншої назви.

Потім діти об’єднуються у дві групи і разом складають перелік з 10-15 географічних назв, пов’язаних з їх родинами, називають міста, села, де народились їх батьки, бабусі й дідусі, називають міста, де живуть їх родичі тощо. І спільно відповідають на запитання :

• Чи знаєте ви походження цих назв?

2. Школярі мовчки читають перші два абзаци другого пункту параграфа (с.47-48). Для перевірки рівня сприйняття прочитаного учитель пропонує гру «Редагування тексту». Учням необхідно заповнити пропуски важливих історичних фактів.

Текст:

«В далекому минулому  нашу країну називали ________. 

У ________ році в літописі вперше вжито  до Київщини, Переяславщини та Чернігівщини назву __________.

Вона походить від  слова _____.  Згодом ця назва поширилась на всю нашу землю, витіснивши з ужитку давнішу.»

3. Вчитель:  з часів гетьманування Б.Хмельницького до нас дійшов важливий документ : «Реєстр Війська Запорізького 1949 року». В ньому вказано перелік прізвищ сорока тисяч козаків і цим закарбовано безцінні відомості про мову тогочасних українців. Найпоширенішими є прізвища, що є похідні від імен – Андрієнко, Василенко, Гриценко, Іваненко і т.д.

Частка – ко означає «син», тож прізвища, що закінчуються на – ко, – енко вказують, що спочатку так називали синів Андрія, Василя, Грицька, а згодом це прізвисько стало родовим.

Прізвища , які закінчуються на – ич, - ович, -евич вважались привілеєм соціальної верхівки суспільства і походять  також від імені батька. Назви людей за ім`ям батька називають «патроніми». У різних говорах української мови патронімічні назви утворювались також за допомогою суфіксів – еня, -ак, -чак, -ів, -єв, -ин.

Прізвища, які закінчуються на – цький, -ський, -ець найчастіше відображували місце з якого походить його носій (Полтавський, Гадяцький, Канівець і т.д.)

Багато прізвищ відбивають народний гумор, дотепність, доброзичливу вдачу українців, зокрема такі, як Зозулька, Голубчик, Неїжмак, Нетудихата, Нездійминога, Затуливітер, Недайкаша, Печиборщ, Задерихвіст, Загубиколесо, Покиньчереда та інші.

Разом з`ясуємо спосіб творення прізвищ таких, як Шевченко, Коваленко, Головчак, Корж, Сірий Козак …

Робота з ілюстрацією на с.49 . роздивіться ілюстрації до слів, що вже вийшли з ужитку. Сформулюйте кілька припущень, чому слова застарівають, чому з`являються нові. Поділіться своїми припущеннями з класом.

ІІІ. Підсумкова частина (рефлексія)

Розв’язуємо історичну задачу:

Назву «Україна» в писемних джерелах вперше вжито в 1187 році. Скільки років тому це сталося?

Осмислення нового матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитаннями:

• Що ви знаєте про походження назви власного села, річки, що протікає поруч?
• Які назви вулиць, провулків пов`язані з історичним минулим нашого села?
• Як називається центральна вулиця нашого села?
• Чому один куток села називається «Париж», а інший «Перше травня»?
• Про що історики можуть довідатись за географічними назвами та прізвищами?

За наявності часу можна скласти невеликий кросворд. Вчитель на дошці креслить клітинки і вписує в них слова, що стосуються вивченого матеріалу, а учні формулюють запитання до цих слів.

ІV. Домашнє завдання: опрацювати §7; з`ясувати спосіб творення власного прізвища та походження і значення власного імені.