Урок мужності та незламності. Виховна година "Хоробрі серця навколо нас"

Виховна година

«Хоробрі серця навколо нас»

Мета: формувати почуття гордості й приналежності до незламного українського народу, який героїчно боронить власну державу, і як наслідок – готовності до посильної участі у справі захисту суверенітету України та відновлення її територіальної цілісності, долучення до волонтерського руху, допомога армії; -глибокої пошани до загиблих героїв і вшанування їх світлої пам’яті; поваги до Збройних сил України й усіх причетних до справи захисту нашої Вітчизни і вдячності їм. 

Обладнання: мультимедійна презентація, портрети героїв, прапор України, матеріали для виготовлення «окопних свічок», скринька для донатів, свічки.

Перебіг уроку

(Відеоролик «Війна очима дітей»)

24 лютого… Довкола все змінилось:

Безхмарне небо небезпечним стало;

Воно забагряніло, димом вкрилось,

Життів людських багато так забрало.

Все поділилося на «до» і «після»,

Здається, втратило життя всі кольори,

І тільки «Ще не вмерла..» - невмируща пісня

Нам сповіщала: час настав для боротьби.

24 лютого 2024 року. У цей день 2 роки тому почалася повномасштабна війна. Насправді всі ви знаєте, що війна йде вже десять років. За ці роки ми всі переживали багато складних подій. Шкода, що нам із вами довелося через це проходити. І я пишаюсь вашою силою, мудрістю, стійкістю. Ми стали дорослішими, стійкішими та впевнилися, які ми сильні. Ми всі вдячні ЗСУ. На варті нашої безпеки стоять українські військові, які захищають нас вдень і вночі, а сміливі волонтери допомагають і ЗСУ, і внутрішньо переміщеним особам, і мешканцям тих населених пунктів, де ще тривають бойові дії. Але в нас із вами теж є своя роль і своя сила. Назвіть свою особисту силу – те, що вам допомагало ці два роки.

(Учні діляться враженнями)

У декількох наших учнів батьки боронять нашу Батьківщину. Ми всі їм глибоко вдячні за кожен ранок, за кожен прожитий день, за спокійний сон, бо вони стоять на варті нашої безпеки. І я хочу, щоб кожен з нас знав в обличчя того, ким пишається ваш однокласник чи однокласниця.

(Діти розповідають про своїх татусів - відеоряд)

Разом з нами навчається Павло, який разом із родиною змушений був залишити свою рідну домівку в Луганській області та оселитися в нашому селі.

(Розповідь учня - відеоряд)

Війна забрала вже багато життів мирних і військових. На жаль, забирає вона дійсно найкращих. Але вони будуть завжди  жити у нашій пам’яті. Адже пам’ятаймо: допоки вони живуть в наших думках, доти вони будуть поруч із нами. Пригадаймо сьогодні їхні імена.

(Розповідь про Богдана Бондарчука,

Квашу Сергія,

Пархоменка Ростислава,

Яремчука Андрія - відеоряд)

Вшануймо наших героїв хвилиною мовчання. (Метроном)

У нас є ще одна величезна нездоланна армія – армія волонтерів і волонтерок!

Їхні невтомні руки щодня плетуть хлопцям на передову захисні сітки, готують окопні свічки, печуть смаколики та збирають посилки з необхідними речами. Ми їм дуже вдячні за їхню кропітку й таку важливу роботу!

(Відеоролик про «хмільницьких павучих»)

Але й ми можемо відчути себе трішки волонтерами та докласти зусиль, тим самим наближаючи Перемогу.

(Виступ волонтерки Кирпенко Вікторії)

(Виготовлення окопних свічок)

А чим ми ще, діти, можемо з вами допомогти нашим захисникам? Так, невеликими донатами. Хай це буде 5, 10, 20 гривень, але завжди пам’ятайте, що разом – ми сила!

Той ранок, мабуть, ніхто  з нас не забуде ніколи. І перші новини про вибухи в Україні. І наш перший повномасштабний страх. Перші сирени. І це фатальне слово. Війна…

Учні:

• Але страх полишив нас! Ми миттю згадали, що ми – українці! А отже – браття козацького роду!
• Ми навчились діяти алгоритмом за сигналом повітряної тривоги!
• Ще більше допомагати одне одному.
• І всміхатися. Попри все! .
• Ми зрозуміли, що герої живуть серед нас.
• Та й самі трішки стали супергероями.
• Зрозуміли, що життя без електрики можливе.
• Що чужих тварин не буває.
• Що бути українцем – це почесно і неперевершено.
• І що ми точно - нація незламних!

Ми дійсно нація незламних, це перевірено досвідом. А значить дуже скоро здійсниться наше заповітне:

Бавовна виросте з трави,
До гнізд повернуться лелеки,
А від Чукотки до Москви
Настане тиша, як у пеклі.

Учень:

Всміхнеться Сян і стихне Дон,
До хмар підніметься калина,
На синім потязі Патрон
Поїде в Крим шукати міни.

Учень:

Герой почистить кулемет
І ляже спати до світанку.
І зніме Бог бронежилет…
І знов одягне вишиванку.

Діти, а коли ви нарешті почуєте це довгоочікуване слово «Перемога», що ви зробите в першу чергу?

(Учні діляться своїми думками)

І на завершення нашого заходу, хочу сказати: поважайте наших Захисників, допомагайте усім, чим можете, навіть словами підтримки тим, чиї рідні захищають нашу з вами свободу, будьте гідними цієї священної землі та права називатися українцями.

Слава Україні!

Героям слава!

(Виконання пісні «Ой у лузі червона калина» під відеокліп Андрія Хливнюка)