Урок мужності "Визволення України"

Урок мужності

«Визволення України»

Мета: ознайомити учнів з бойовими діями за визволення України впродовж 1942-1944 рр.; на прикладі історичних фактів показати якою ціною далась перемога над загарбником нашої Батьківщини; виховувати почуття патріотизму та національної свідомості.

Хід заходу

Сьогодні ми святкуємо річницю звільнення  України  від нациських окупантів. Довгих три роки випробувань стали страшною ціною сьогоднішнього миру. Тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам.

Наш сьогоднішній захід – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.

Розпочалось визволення України від німецько-фашистських загарбників з кінця грудня 1942 р. 16 грудня 1942 р. Воронезький та Південно-Західний фронти перейшли у наступ. Першими на землю України вступили війська 1-ї гвардійської армії генерала В. І. Кузнецова (слайд 2), які 18 грудня 1942 р. вибили окупантів із с. Півнівки Міловського району на Луганщині.

Того ж дня від ворога було звільнено ще ряд населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове. 1066 солдатів і офіцерів загинули за визволення першого міста на українській землі. Дорогою ціною вдалося зупинити контратаку гітлерівських танків бійцям взводу, яким командував М. Лисаков: Із 14 воїнів-гвардійців залишились живими лише 4. У пам'ять про них на центральній площі міста споруджено величний меморіал «Україна – визволителям» (слайд 3). Всього ж у боях за Луганщину загинуло близько 120 тис. радянських солдатів та офіцерів.

У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін. (слайди 4, 5, 6).

Наприкінці 1943 р. на території України діяли війська 1-го, 2-го, 3-го, 4-го Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. чол. 28 800 гармат і мінометів, 2 000 танків і САУ, 2 370 літаків. (слайд 7).

• 1-й Український фронт (командувач – генерал армії М. Ватутін, з 1 березня 1944 р. –маршал Радянського Союзу Г. Жуков) утримував великий плацдарм на правому березі Дніпрана захід від Києва.
• 2-й Український фронт (командувач – генерал армії  І. Конєв) і 
• 3-й Український фронт (командувач – генерал армії  Р. Малиновський) займали великий плацдарм на правому березі Дніпра – від Черкас до Запоріжжя.
• 4-й Український флот (командувач – генерал армії Ф. Толбухін) блокував Нікопольський плацдарм ворожої армії.

Зараз ви бачите, як командувач 1-го Українського фронту М. Ватутін приймає звіт одного з командирів (листопад 1943 р.) (слайд 8)

Радянським військам протистояла гітлерівська група армій «Південь» (командувач – генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, з березня – генерал В. Модель), яка налічувала у своєму складі 1,8 млн. чоловік, 16 800 гармат і мінометів, 2 200 танків і штурмових гармат, 1 460 літаків.

План Ставки Верховного Головнокомандування був таким: потужними ударами на ряді напрямків розчленити сили фашистів і розгромити по частинах.

24 січня 1944 р. війська 1-го і 2-го Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі. Початок Корсунь-Шевченківської операції був дуже важким, тому що німці проводили постійні контратаки. Але, незважаючи на опір ворога, війська обох Українських фронтів 28 січня з’єдналися в районі  м. Звенигородки. У «котлі» опинились 10 гітлерівських дивізій, багато артилерійських, танкових і саперних частин, загалом майже 80 тис. солдат і офіцерів.

17-18 лютого 1944 р. фашистські війська здійснили відчайдушну спробу вирватись із «котла», однак вийти з оточення вдалося лише їх невеликій частині.

Розгром Корсунь-Шевченківського угруповання німецьких військ був завершений. Ворог втратив  55 тис. солдатів і офіцерів, понад 18 тис. потрапили в полон. Радянські війська захопили велику кількість бойової техніки і озброєння. На честь «нового Сталінграда», як назвали Корсунь-Шевченківську операцію, салютували Українським фронтам 20-ма залпами з 224-ьох гармат. Бойові частини, які відзначились в боях, одержали почесні назви «Корсунських» і «Звенигородських».

2 лютого 1944 р. було звільнено від окупантів Луцьк і Рівне. В результаті наступу радянських військ було визволено Проскурів, Тернопіль, Вінницю.

Однією з найбільших військових операцій по визволенню України стала Донбаська операція 13 серпня - 22 вересня 1943 р.

На початку Донбаської операції гітлерівське угруповання, яке обороняло Донбас (командувач – генерал-фельдмаршал Манштейн), мало у своєму складі близько 540 тис. чоловік, 5 400 гармат і мінометів, 900 танків і штурмових гармат, близько 1 100 літаків.

Радянські війська Південно-Західного та Південного фронтів (командувачі – генерали Малиновський і Толбухін) мали перевагу: 1 053 тис. чоловік, близько 21 тис. гармат і мінометів, 1 257 танків і САУ (самохідних артилерійських установок), близько 1 400 літаків. Розпочавши потужний наступ, радянські війська займали місто за містом. 7 вересня 1943 р. рейхсфюрер СС Гіммлер віддав наказ керівництву військ СС і поліції про застосування в Україні тактики «випаленої землі». Вона передбачала знищення перед відступом німецько-фашистських частин всіх промислових об’єктів і матеріальних цінностей Донбасу.

Так і сталося. 8 вересня 1943 р, радянські війська визволили Сталіно (Донецьк) – центр Донбасу. Гітлер вимушений був погодитися на подальший відступ німецьких військ із Донбасу.

Щоб врятувати від повного розгрому діючі на Україні частини, гітлерівське командування змушене було відвести свої війська за Дніпро.

В ніч на 21 вересня 1943 р. розпочалося форсування Дніпра. На кінець вересня був виграний перший етап битви за Дніпро. Радянські війська захопили понад 20 плацдармів. (слайд 9).

10-14 жовтня 1943 р. в ході битви за Дніпро радянські війська ліквідували Запорізький плацдарм гітлерівців і 14 жовтня визволили м. Запоріжжя. (слайд 10).

Все це призводило до величезних втрат. Учасник форсування Дніпра, відомий російський письменникВ.Астаф'єв записав у своєму щоденнику: «Двадцять п'ять тисяч входить у воду, а виходить на тому березі три тисячі, максимум п'ять. Через п'ять-шість днів усе це спливає. Уявляєте?»

5 листопада гвардійці-танкісти перекрили шосе Київ - Житомир, і підрозділи 38-ї армії вийшли па передмістя Києва – Святошин. У ніч на 6 листопада радянські війська розгорнули наступ на північній околиці Києва. Після запеклих боїв 6 листопада 1943 р. столицю України було повністю звільнено від окупантів.

Для того, щоб відзначити героїзм радянських воїнів, проявлений у боях за столицю України, 60-ти стрілецьким, танковим, артилерійським та іншим частинам було присвоєне почесне найменування Київських. 2 438 воїнів були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

13 листопада почався німецький контрнаступ. Жорстокі бої продовжувались до 25 листопада. Щоб прорватися до міста, гітлерівці вводили в бій по 300-400 танків щоденно і ціною величезних втрат зуміли знову захопити Житомир і Коростень. Однак в районі Фастова наступ фашистів було зупинено. 24 грудня 1943 р. командування 1-го Українського фронту ввело в бій стратегічні резерви, і радянські війська знову перейшли в наступ. До 1 січня 1944 р. захоплена напередодні фашистами територія була повністю відвойована.

Нікопольсько-Криворізька операція.  30-31 січня 1944 р. війська 3-го та 4-го Українських фронтів розгорнули наступ на Нікопольсько-Криворізькому напрямку. Війська генералів  Р. Малиновського та Ф. Толбухіна раптовими ударами прорвали оборону німців і, переслідуючи відступаючі частини вермахту, визволили Нікополь (8 лютого) та Кривий Ріг (22 лютого).

Таким чином, у результаті наступу радянських військ у січні-лютому 1944 р. було одержано вирішальні перемоги над ворогом: під Житомиром і Бердичевим, Кіровоградом і Корсунь-Шевченківським, Рівним і Луцьком, Нікополем і Кривим Рогом. Гітлерівці були відкинуті від дніпровських рубежів на 80-350 км. Радянські війська готувались до останнього наступу, який мав повністю очистити Правобережну Україну від окупантів.

У березні-квітні 1944 р. розпочався другий етап грандіозної битви на Правобережній Україні.

Війська 1-го Українського фронту з 4 березня по 17 квітня 1944 р. провели Проскурівсько-Чернівецьку операцію, в результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. Радянські війська вийшли у передгір'я Карпат.

5 березня - 17 квітня 1944 р. війська 2-го Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили 8-му німецьку армію, вийшли 26 березня 1944 р. до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії – країни-сателіту фашистської Німеччини. (слайд 11).

Війська 3-го Українського фронту при підтримці сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію. 28 березня вони визволили Миколаїв, а 10 квітня – Одесу.

 (слайд 12)  

8 квітня 1944 р. розпочались бої за Крим. 11 квітня було визволено Керч,  (слайд 13)

13 квітня – Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулись на Сапун-Горі. Після 9-годинного штурму 9 травня 1944 р. Севастополь був звільнений віл загарбників. (слайд 14)

12 травня 1944 р. Крим був повністю визволений від окупантів. 17-та німецька армія втратила понад 100 тис. чоловік убитими та полоненими, майже всю бойову техніку.

Влітку 1944 р. розпочався заключний етап визволення України від німецько-фашистських загарбників.

13-14 липня розпочалися бої проти угруповання гітлерівських армій «Північна Україна» на Рава-Руському та Львівському напрямках. У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога – вісім дивізій чисельністю до 60 тис. чоловік. У боях було знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. взято в полон.

У жовтні 1944 р. у ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї території України.  27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а наступного дня – решта населених пунктів Закарпатської України.

22 місяці тривала битва за визволення України. Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістились на територію  Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами штурмували Берлін, провели Празьку операцію, в ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини.

2-й, 3-й, 4-й Українські фронти, у складі яких налічувалась велика кількість воїнів-українців, взяли участь у звільненні від нацистського ярма народів Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини.

Зустріч воїнів-переможців (слайд 16)

Прапор Перемоги над рейхстагом (1945р.)

На відзнаку мужності і героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно Києву. Одесі. Керчі, Севастополю. 

Запитання і завдання

1. Назвіть основні військові операції Радянської  Армії на території України у 1944 р.

2. Назвіть командувачів Українськими фронтами наприкінці 1943 - на початку 1944 рр.

3. Коли територія України була остаточно звільнена від фашистських загарбників?

4. Розкажіть про внесок воїнів-українців в перемогу над на­цистською Німеччиною.

Минатимуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме вічно!