19 липня о 18:00Вебінар: Реалізація національно-патріотичного проекту в закладах дошкільної та середньої освіти

Урок на тему: Країни Африки та Близького Сходу ХХІ ст.

Про матеріал
До Другої світової війни в Африці існували тільки чотири незалежні держави: Єгипет, Ефіопія, Ліберія і Південно-Африканський Союз. Найбільші колонії в регіоні належали Великій Британії, Франції, Бельгії та Португалії. Пік боротьби за незалежність у Африці припав на період із 1957 по 1962 р., коли майже весь континент звільнився від колоніалізму.
Перегляд файлу

Тема:    Країни Африки та Близького Сходу  ХХІ ст.

Цілі уроку

Навчальна

охарактеризувати процес здобуття незалежності народами Азії та Африки, причини краху апартеїду на Півдні Африки, пояснити причини виникнення близькосхідної проблеми та шляхи її врегулювання,

Розвивальна

аналізувати процес утворення держави Ізраїль, становище українців в країнах регіону; розвивати вміння встанов лювати причиново-наслідкові зв’язки, аналізувати, порівнювати, критично мислити, висловлювати власну точку зору;

Виховна

 виховувати в учнів зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Бесіда за запитаннями

1. Які європейські країни володіли найбільшими колоніями в Африці у міжвоєнний період?

2. Які держави в Африці формально були незалежними у 1918–1945 рр.?

3. Які наслідки для народів Африки мала Друга світова війна?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

Розповідь учителя

До Другої світової війни в Африці існували тільки чотири незалежні держави: Єгипет, Ефіопія, Ліберія і Південно-Африканський Союз. Найбільші колонії в регіоні належали Великій Британії, Франції, Бельгії та Португалії. Пік боротьби за незалежність у Африці припав на період із 1957 по 1962 р., коли майже весь континент звільнився від колоніалізму.

Одним із важливих наслідків Другої світової війни стало утворення держави Ізраїль. Це зумовило тривалу близькосхідну кризу, що стала центральною міжнародною проблемою.

ІV.  Вивчення нового матеріалу

Розвиток африканських країн. Крах апартеїду на Півдні Африки

 

Найбільші конфлікти на території Африки

Роки

Країна, події

1952-1960

Заколот руху «Мау-мау» в Кенії

1954-1962

Національно-визвольна боротьба за незалежність Алжиру

1955-…

Боротьба християнського населення на півдні Судану

1960-1965,  1977-1978, 1997-…

Громадянська війна в Демократичній Республіці Конго (Заїр – 1965-1997), сепаратистські рухи, втручання сусідніх, європейських держав, СРСР, США

1961-1975

Війна за незалежність Анголи

1962-1973

Війна за незалежність Гвінеї-Бісау

1963-1975

Війна за незалежність Мозамбіка

1963-1967

Війна Сомалі з Кенією

1964-1968, 1977-1978

Війни Сомалі з Ефіопією

1964 (1972) –1979

Громадянська війна (Війна білої і чорної громад) в Родезії

1966-1989

Боротьба Намібії за незалежність

1967-1970

Громадянська війна в Нігерії. Спроба створення на півдні країни незалежної держави Біафра

1968-1971, 1976-1990

Громадянська війна в Чаді, втручання у події Франції та Лівії

1975-2002

Громадянська війна в Анголі. Втручання у події СРСР, Куби, ПАР

1975-1995

Громадянська війна в Мозамбіку. Втручання в події СРСР і ПАР

1978-1979

Війна між Угандою і Танзанією

1988-1989, 1993-1994

Громадянська війна в Бурунді

1959, 1990-…

Громадянська війна в Руанді

1989-2003

Громадянська війна в Ліберії

1989-…

Громадянська війна в Сомалі

1991-2000

Громадянська війна в Сьєрра-Леоне

 Опрацювати текст підручника та додаткові матеріали та скласти основні етапи деколонізації Африки

Проблемне питання. Чи можливе настання миру на Близькому Сході та подолання низького рівня соціально-економічного розвитку країнами Африки

Робота з картою

Покажіть на карті названі регіони Африки.

Робота зі схемою

Характерні ознаки африканських країн, що здобули незалежність

http://notatka.at.ua/_pu/10/s17881968.jpg

Найбільш розвиненою в Африці країною з ринковою економікою є Південно-Африканська Республіка (ПАР), створена 1961 р. після виходу з Британської Співдружності.

Протягом тривалого часу там існувала система апартеїду, боротьбу проти якого очолив Африканський національний конгрес (АНК), створений ще 1912 року. Система апартеїду була сформована на початку 60-х років (мета — створення повністю розділеного в расовому відношенні суспільства).

 

А п а р т е ї д — крайня форма расової дискримінації, політика позбавлення тих чи інших груп населення, залежно від їхньої раси, політичних, соціально-економічних і громадянських прав аж до примусового переселення і т. ін.

С е ґ р е ґ а ц і я — політика примусового відокремлення будь-якої групи населення за расовою або етнічною ознакою, одна з форм расової дискримінації.

Розповідь учителя

Під час Другої світової війни єврейський народ зазнав жахливої катастрофи: 6 млн євреїв із 14 млн було знищено в нацистських концтаборах. Тому доречною була ідея про створення незалежної єврейської держави. Цю ідею ще наприкінці ХІХ ст. висунув австрійський журналіст Т. Герцл, а в 1897 р. сіоністським конгресом у Базелі (Швейцарія) було ухвалено рішення про утворення держави євреїв на території Палестини.

У країнах Близького Сходу після Другої світової війни розпочинається процес деколонізації й утворення нових держав, який відбувався мирним шляхом — у формі відмови Великої Британії і Франції від своїх мандатів на певні території. У 1946 р. було проголошено незалежність Йорданії і Сирії, 1955 р. — Оману, 1961 р. — Кувейту, 1967 р. — Ємену, 1971 р. — Катару і Об’єднаних Арабських Еміратів.

Переломною подією в історії близькосхідного регіону стало утворення держави Ізраїль: 29 листопада 1947 р. Генеральна Асамблея ООН приймає резолюцію (№ 181), яка передбачала утворення в Палестині двох держав — єврейської та арабської. На підставі цієї резолюції 14 травня 1948 р. було проголошено створення єврейської держави Ізраїль.

Араби-палестинці своєї держави не створювали, демонструючи невизнання резолюції . Уже 15 травня 1948 р. розпочинається перша арабо-ізраїльська війна, внаслідок якої Ізраїлю відійшла значна територія, що мала належати палестинцям.

На розвиток країн Близького Сходу суттєво вплинула позиція великих держав в умовах «холодної війни»: хто надавав економічно-фінансову, військову і політичну допомогу, той і визначав політичний курс держав.

СРСР спочатку підтримував Ізраїль проти проанглійськи налаштованих арабів, але потім (з кінця 40-х — початку 50-х рр.) перейшов на бік арабів (Єгипту, Сирії) в наступних арабо-ізраїльських війнах (1956 р., 1967 р., 1973 р.). США надавали підтримку Ізраїлю з середини 50-х рр.

Вплив США відчутно посилився після переорієнтації Єгипту в сер. 70-х рр. на західну модель розвитку та організації мирного процесу в регіоні (шляхом примирення арабських країн з Ізраїлем, починаючи з Кемп-Девідської угоди 1978 р.).

Поступово Арафат переходить до ідеї створення палестинської держави не замість Ізраїлю, а поряд з ним. У грудні 1987 р. на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа розпочалося народне повстання без застосування зброї («інтифада»). У листопаді 1988 р. Національна рада Палестини в еміграції проголосила незалежність Палестини. У 1994 р. лівий уряд Ізраїлю уклав угоду з Арафатом про надання Палестині автономії. Але після перемоги на виборах в Ізраїлі правих партій ситуація загострилася. Крах СРСР сприяв зростанню впливу США на Близькому Сході.

Робота з таблицею

Спроби ро зв’язання Палестинсько ї проблеми

Дата

Подія

Кінець

50-х рр.

Виникнення Руху за національне визволення з Я. Арафатом у Кувейті

1964 р.

Створення Організації визволення Палестини (ОВП), голова з 1969 р. — Ясір Арафат

1979 р.

Ізраїльсько-єгипетська Кемп-Девідська угода: виводила Єгипет з війни, Ізраїль повертався на Синайський півострів. ОВП переміщується до Лівану. 1982 р. це спричинить окупацію Ізраїлем Південного Лівану

1987 р.

Початок народного повстання палестинців без застосування зброї («інтифада») на лівому березі р. Йордан і в секторі Газа

1988 р.

Проголошення незалежності Палестини Національною радою

Палестини в еміграції

1993 р.

Ізраїльсько-палестинська домовленість про надання обмеженої

автономії сектору Газа та району Єрихону у складі Ізраїлю

1994 р.

Мирний договір між Ізраїлем та Йорданією, автономія палестинців поширювалася на райони Західного берега р. Йордан

1995 р.

Ізраїльсько-палестинський договір про автономію Західного берега р. Йордан

2000 р.

Курс уряду А. Шарона на згортання Палестинської автономії. Дестабілізація ситуації в регіоні

2003 р.

Висунення президентом США Дж. Бушем нового плану врегулювання проблеми: припинення насильства обох сторін, розмежування палестинської та ізраїльської територій, проголошення незалежності Палестинської держави

Сирія, Ліван — республіки, Йорданія — монархія. Ліван — єдина країна у світі, де головні посади в державному керівництві обіймають за релігійною приналежністю, оскільки населення чітко поділене на чотири релігійні конфесії: християни, мусульмани-шиїти, мусульмани-суніти, друзи. Президент завжди — католик-мароніт, прем’єр-міністр — мусульманин-суніт, голова парламенту — православний (пізніше — шиїт). У 70–90ті рр.

Ліван пережив громадянську війну, вторгнення ізраїльських, сирійських військ. Із початку 90-х років ситуація почала стабілізуватися.

Провідні країни регіону — Єгипет, Йорданія — мають розвинену промисловість.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда за запитаннями

1. Чому становище африканських країн після здобуття незалежності залишається складним?

2. Що заважає розвитку африканських країн?

3. Визначте причини арабо-ізраїльського конфлікту. Які наслідки для прикордонних держав має цей конфлікт?

4. Охарактеризуйте сучасну політичну ситуацію в регіоні (на основі додаткового матеріалу).

VІ. Домашнє завдання

 

docx
Додано
6 березня
Переглядів
381
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку