Урок на тему "Мартин Боруля"

   ІВАН КАРПЕНКО – КАРИЙ  комедія « Мартин Боруля».

( 1845 -1907 р. р. , драматург , представник « театру корифеїв» , справжнє ім’я Іван  Карпович Тобілевич ) .

        Комедія « Мартин Боруля» (1886 рік ).

Літературний рід : драма .

Жанр : комедія .

Літературний напрям : реалізм .

ТЕМА : дворянство як міф про найкраще життя .

ГОЛОВНА ІДЕЯ : засудження підміни особистісних цінностей становою належністю , викриття бюрократизму й судової системи , заснований на хабарництві .

ДІЙОВІ ОСОБИ : заможний хлібороб Мартин Боруля та його дружина Палажка , дочка Марися , син Степан , багатий шляхтич Геврасій Гуляцький , його син Микола , реєстир з ратуші Націєвський , повірений Трандалєв , наймити Борулі –  Омелько і Трохим .

СЮЖЕТ : в основу покладено справжній факт : багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство.

Сюжет твору своєрідна , яскраво національна версія відомої комедії Мольєра  «Міщанин-шляхтич».

Моралізаторство Івана Карпенка – Карого має спрямований характер проти конкретних побутових і соціальних явищ , поданих у національному художньому плані. У цьому є одна із суттєвих явищ , поданих у національному художньому плані . У цьому є одна із суттєвих відмінностях між творами класицизму ( « Міщанин – шляхтич» ) і реалізму ( « Мартин Боруля» ).

Мартин Боруля подає позов на пана Красовського , бо той назвав його бидлом . Вести цю справу він доручив Трандєлєву , який одночасно працює на Красовського . Боруля намагається відновити втрачене дворянство . Він має намір вигідно видати дочку заміж і просить сина Степана , щоб той привіз з міста «благородного» Націєвського . Мартин і чути не хоче про Миколу – селя -

нина , у якого закохана дочка , адже він мужицького походження.

• Геврасій Гуляницький хоче просватати свого сина Миколу за Марисю; (Марися кохає Миколу ) ;
• Націєвський тікає із сватання , бо почув розмову про майбутніх дітей і хрещених батьків , Мартин Боруля догнав його і побив за втечу ;
• Лист від Красовського , що Мартин повинен виселитися із орендованої землі ;
• Мартин Боруля занедужав ;
• відмова дворянських прав , через те , що не збігалася одна літера в документах : Беруля замість Боруля ;
• Мартин спалює документи й дає згоду на одруження Марисі й Миколи ;

 ОБРАЗ БОРУЛІ 

• усі починання спрямовані на досягнення примарного щастя , завершуються поразкою;
• дворянство для Борулі – це « ширма» прикрити своє « мужицьке» походження ;
• йому не доступні поняття « духовність» , «культура» , « освіченість» , «етика» ;
• автор саркастично змальовує те , що Боруля прагне завести « дворянські порядки» : забороняє Марисі працювати , подавати чай і каву  «благородним людям» , вимагає називати маму – « мамінька» , батька – « папінька» .

ОБРАЗ МАРИСІ

• «найстійкіший» образ , бореться за своє щастя , має моральну стійку онову ( намагається і бореться за своє щастя ,панське життя їй ні до чого) ;

ОБРАЗ СТЕПАНА ( протилежність Марисі)

• прагне добути чиновницьку посаду не шляхом особистого розвитку , а обманом і хитрістю ;
• батько радить «порвати» стосунки з другом заради майбутньої кар’єри ;

ТРАНДАЛЄЄВ : уособлення бюрократичного суспільства ;

ОМЕЛЬКО      : найколоритніший образ пєси , розкривається народна мудрість

Висновок : Мартин : образ сучасної індустріальної цивілізації ( пристосування , пихатість , метушливість , хибні цінності) ;

Оновлення героя : « Чую , як мені легше робиться , наче нова душа сюди увійшла , а стара , дворянська , - попелом стала».

ТЕСТУВАННЯ З ВІДПОВІДЯМИ

1.Справжнє прізвище Івана Карпенка – Карого : Тобілевич.

2. За жанром твір « Мартин Боруля» : трагікомедія.

3.Твір « Мартин Боруля» : зразок модернізму.

4. П’ять дій , поділ на яви , кульмінація в кінці твору , ремарки у творі – ознаки п’єси « Мартин Боруля».

5.Жодного разу не з’являється на сцені Геврасій Гулятницький .

6.За сюжетом « Мартин Боруля» - національна українська версія твору «Міщанин – шляхтич» Мольєра.

7.Суржиком розмовляє Микола.

8.Словами « То таки мужик репаний , а ти – канцелярист» Мартин Боруля протиставляє  Красовського.

9. Бюрократизм і корупцію втілено в образі Трандалєєва.

10.Трандалєєв називає Борулю бидлом.

11. Націєвський працює повіреним одночасно на дві ворожі сторони.

12. Мартин спалює папери про дворянство.

13. Геврасій Гулятницький  просить благословити дітей.

14.Марися – «найстійкіший» образ , який бореться за своє щастя.

15. Степан прагне добути чиновницьку посаду не шляхом особистого розвитку , обманом і хитрістю.

16.Трандалєєв уособлення бюрократичного суспільства.

17. Омелько – найколоритніший образ , у якому розкривається народна мудрість. 

18. Омелько – образ традиційної української сільської української цивілізації ( проста мова , сердечність , пошана до рідної мови ,традицій , весела вдача).

19. « Краще жить на світі щасливим мужиком ,ніж нещасним паном ,- це всякий знає .» ( Марися)

20. « Іздю на своїх конях по просите лях : і коней годують , і мене годують , і фурмана годують , і платять». ( Трандалєєв)

21. « А по вечорах я буду грати вам на гітарі. Буде весело , у мене знайомих доволі…». ( Націєвський)

22. « Бог дасть , дочку пристрою , тоді заживу настоящим  дворянином : собак розведу ,буду на охоту їздить , у карти грати» . (Мартин Боруля).

23. « Виходить я не бидло , і син мій не теля» . ( Мартин Боруля).

24. « Дам сто двадцять рублів! Тільки накрутіть йому , щоб нюхав , чхав ,усі закони виставте» ( Мартин Боруля звертається до Трандалєєва з проханням , щоб подати на суд на Красовського).

25. « От тепер веду діло Борулі проти Красовського , а діло Красовського  проти Борулі». ( Трандєлєєв)

26. « Він питав мене , чи багато за нею приданого дасть , то певно уподобалась»

( Степан говорить про Націєвського)

27. « А ти все по- своєму …Ти мене цими словами , мов батогом , по уху мене хльоскаєш» ( говорить Мартин Марисі , коли та кличе його обідати).

28. « Вдень наробилися , а ввечері разом із соловейком щебечемо по садках».

 (Микола говорить про себе і Марисю)

29. « Чого нам скучно! У нас є бульвар чудесний , панночок скільки хочеш» . (Степан говорить про міське життя )

30. « Ти , сину , не дружи з нерівнею» ( Мартин Боруля говорить сину Степану про Миколу)

31. « Поки  був чоловіком  , не вередував , а паном зробився – чорт тепер його пойме» . ( Омелько каже про Борулю).

32. « Герб – то єсть знак шляхетного достоїнства». ( Мартин Боруля).

33. « І розпитай гарненько , як його роблять і коли подають : чи до борщу , чи на ніч» . ( говорить Мартин дружині Палажці , щоб дізналася , коли пити кофе)