Урок на тему "Мистецтво Італії"

Тема урок:   « Мистецтво Італії. Епоха «титанів». Творчий злет людства

Мета уроку:   ознайомити із культурою Ренесансу в Італії, титанами Відродження; формувати в учнів світоглядні орієнтації та компетенції у сфері художньої культури; розвивати креативність учнів; привчати до пошукової роботи, до користування мистецькою термінологією; вчити аналізувати твори мистецтва; розвивати ерудицію; виховувати почуття прекрасного.

Тип уроку:       вивчення нового матеріалу

Жанр уроку:    урок—рольова гра

Обладнання:   репродукції картин, карта Італії

Сьогодні ми поговоримо про мистецтво Італії. Жодна країна не подарувала світові стільки мистецьких надбань, які переймали інші народи. Мистецтво Італії зростало на уламках Давнього Риму.

 У ХVІ ст. в Італії найбільшого розвитку досягло мистецтво Високого, або Пізнього Відродження, що стало одним із проявів гуманістичної культури.

Нова гуманістична культура зародилася в містах Італії, спочатку у Флоренції, потім у Венеції, Мілані, Неаполі, пізніше в Римі. Чому це мистецтво дістало назву Відродження? Італійське Відродження передбачало відродження традицій античної культури, що була забута з часів падіння Західної Римської імперії, аж поки не почав формуватись новий світогляд ( тобто світорозуміння, сприйняття світу). Воно вплинуло на розвиток європейського мистецтва. Його зазвичай називають класичним ( тобто зразковим).

Діячі культури Відродження шукали опори в життєрадісному мистецтві давнини. Італійські майстри,  вивчивши здобуток минулого, свідомо пристосували їх до потреб часу (це не було повторення). І якщо ми подивимося на мистецтво Середньовіччя, то одразу стане зрозумілим, що саме прагнули відродити художники минулого.

Питання до класу

-Що ж було спільного і чим відрізнялось мистецтво Відродження в Італії від мистецтва Давньої Греції й Давнього Риму?

В.: У центрі уваги художників перебувала людина. Але на відміну від давніх майстрів, художники Відродження прагнули перш за все одягнути її душу і почуття. Головною темою їхньої творчості стала не тільки сильна й смілива, але й мисляча людина.

Видатними досягненнями Італії є творчість її геніїв епохи Ренесансу Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті та Мікеланджело Буонаротті.

Да Вінчі народився в 1452 році поблизу міста Вінчі (звідки і відбулася приставка його прізвища). Його художні захоплення не обмежуються живописом, архітектурою і скульптурою. Не дивлячись на величезні заслуги в галузі точних наук (математики, фізики і природознавства, Леонардо не знаходила достатньої підтримки і розуміння.

Знаменитими картинами Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря», «Мадонна з горностаєм», «Мона Ліза» та багато інших. Леонардо був вимогливий і точний у всіх своїх справах. Навіть захоплюючись живописом, він наполягав на повному вивченні об’єкта перед початком малюнка.

 Рафаель Санті—майстер Високого Відродження. Італійський живописець й архітектор. У своїх картинах Рафаель повно та ясно виражає високі гуманістичні мрії про існування прекрасного світу, де люди будуть вільні й щасливі.

Характер його таланту й поетична просвітленість виявилася ще у ранніх роботах, виконаних на початку ХVІст.,«Мадонна Конестабіле» й «Заручення Марії» 

Мікеланджело Буонарроті (1475-1564) – італійський скульптор, художник, архітектор, поет й інженер, знаменитий представник епохи Високого Відродження. Він був першим скульптором, який добре знався на анатомії людини, і для зображення людського тіла у вигляді скульптур, працював з твердим матеріалом – мармуром.

Тепер поговоримо про стиль бароко, який також народився в Італії. Він зявився в епоху пізнього Відродження, в кінці XVI- поч.  XVII в італійських містах: Римі, Венеції, Флоренції. Бароко поєднювало в собі здавалося б непоєднювані елементи. Риси містики, фантастичності, підвищеної експресії. У ньому переважає в релігійній тематиці інтерес до сюжетів чудес і мучеництва.

Художні надбання Венеції.

Відвідаємо найромантичніше місто країни, розташоване на островах, де замість звичних вулиць – канали і протоки. Венеція сповнена пам’яток, пам’яток історії та культури: площі і мости, церкви та історичні будівлі нікого не залишать байдужими.

Площа Сан-Марко — серце Венеції, найвідоміша і красива її площа. Наполеон назвав Сан-Марко “найелегантнішою вітальнею Європи”. Тут розташовані відомі пам’ятки, дорогі магазини та найстаріші кафе. По ній гуляли венеціанські дожі, Марко Поло, а в кафе гуляв знаменитий Казанова.

Дзвіниця Сан-Марко — один з головних орієнтирів Венеції та п’яцца Сан-Марко зокрема. Це найвища будівля міста, висота якого становить 98.5 метрів. Нинішня дзвіниця св. Марка датується 1912 роком. Оригінальна споруда 12 століття звалилася в 1902 році. Спочатку в 9 столітті дзвіниця виконувала функції сторожової вежі та маяка. За 8 євро можна помилуватися панорамою міста з висоти майже 100 метрів.

Собор Св. Марка— головна релігійна споруда Венеції. Старовинна церква у візантійському стилі, який нечасто можна зустріти в Західній Європі. Тут зберігаються мощі св. Марка (апостола і євангеліста) і цінні твори мистецтва, які були вивезені з Константинополя. Мощі були вкрадені у сарацинів венеціанськими купцями в 9 столітті. З цього часу символом Венеції став крилатий лев. Базиліка Сан-Марко до 1807 року була придворною церквою дожів. Перша базиліка була побудована в 829 році та спалена в 976 році під час повстання проти дожа П’єтро Кандиано IV. Деякі дослідники вважають, що під час пожежі мощі св. Марка були втрачені. Нинішня базиліка була завершена в 11 столітті. Вона побудована у формі грецького хреста. Інтер’єр багато прикрашений мозаїкою і безліччю різновидів мармуру.

Палац дожів — символ Сан-Марко, шедевр готичного мистецтва і центр влади Венеціанської республіки. Палац дожів складається з трьох великих частин: крило до басейну Сан-Марко, в якому знаходиться головний зал ради (є найстарішою частиною будівлі), крило до площі Сан-Марко (колишній палац правосуддя) і крило ренесансу, в якому розміщувалася резиденція дожів

Годинникова вежа — історична будівля 15 століття з годинником в стилі раннього Відродження. Вежа розташована в північній частині площі св. Марка так, щоб годинник було видно з Венеціанської лагуни. Нижні поверхи вежі утворюють арку, яка веде на головну вулицю Венеції — Мерчерію, яка пов’язує Сан-Марко і Ріальто. Вершину вежі прикрашають дві бронзові статуї “маврів”, що б’ють у дзвін. Трохи нижче розташована скульптура крилатого лева з відкритою книгою. Раніше поруч знаходилася статуя дожа, яку прибрали французи в кінці 18 століття. Поверхом нижче знаходиться мідна статуя Богородиці з немовлям. Годинник розташовуються над аркою і являють собою великий циферблат з римськими цифрами.

Гранд-канал або Великий канал — найважливіший водний шлях Венеції, який розділяє місто з двох сторін. Його протяжність становить трохи менше ніж 4 км. Цікаво, що зверху Венеція схожа на рибу. А лінія Великого каналу нагадує букву “S”. Ця водна артерія була центром жвавого Венеціанського життя і торгівлі ще з Середніх століть. По периметру Гранд-каналу можна помилуватися на десятки чудових будівель і палаців 12-16 століття, в яких жили найбагатші та впливові венеціанці. Великий канал впирається в площу Сан-Марко чудовою панорамою лагуни. Через нього перекинуто 4 мости, найкрасивіший і відомий з яких — Ріальто.

Венеція відома не лише своєю архітектурою, а й власною школою живопису. Головний представник венеційської школи, геній італійського Ренесансу- Тіціан Вечелліо, майстер великих композицій на релігійні й міфологічні сюжети. У портретах показував значущість особистості, глибину її внутрішнього світу.

Цікаве явище мистецтва – ведуту ( жанр європейського мистецтва, що був особливо популярним у Венеції 17 ст. Являє собою картину, малюнок або гравюру з детальним зображенням міського пейзажу).

Італія- колиска музики

Італійці, як і українці, вважаються однією з найспівучіших націй світу. З містом Венеція пов’язане ім’я Антоніо Вівальді ( 1678- 1741). Один з найвидатніших митців епохи бароко, творця жанру інструментального концерту й родоначальника програмної музики для оркестру. Найвідоміші твори – концерти Весна, Літо, Осінь, Зима.

Італія- батьківщина опери. Столицею опери є легендарний театр Ла Скала в Мілані.

Кульмінація в розвитку італійської опери 19 ст- творіння Джузеппе Верді ( 1813- 1901). Тріумфальна премєра опери «Набукко» зробила ім’я Верді символом національної гордості і єдності Італії. Опера «Ріголетто» зразок психологічної драми на оперній сцені з правдивими музичними характеристиками персонажів.

Джакомо Пуччіні ( 1858- 1924)- увійшов у світове музичне мистецтво як автор оперних шедеврів « Богема», « Тоска», « Мадам Баттерфляй», « Турандот». В його операх стверджувався новий напрям – веризм: оперні герої заговорили як звичайні люди, що було несподіваним для того часу.

Немає людини, яка б не насолоджувалася неаполітанськими піснями « О соле міо», « Санта Лючія», « Повернення до Сорренто». Їх виконували лише чоловіки, бо вважалося що саме голоси співаків з півдня Італії мають неповторний оксамитовий тембр. Неперевершеним виконавцем був Енріке Карузо.

Однією з найвідоміших загадкових постатей і у світовій історії, є скрипаль-віртуоз Нікколо Паганіні( 1782- 1840). Його твори є в репертуарі знаних скрипалів сучасності, наприклад знамениті «24 каприси» для скрипки соло. Він міг грати на скрипці, навіть якщо на ній була відсутня одна або дві струни.

У просторі кіноекрана

Надбанням світового кінематографа є італійське кіно.

Серед шедеврів іт. кінематографа – фільми Федеріко Фелліні( «Дорога», « Ночі Кабірії», « Солодке життя») які сприймаються як філософські притчі про сенс людського буття.

Відомі режисери П’єтро Джермі, Мікеланджело Антоніоні, Лукіно Вісконті, Бернардо Бертолуччі.

Одним із знакових фільмів стала екранізація трагедії В. Шекспіра « Ромео і Джульєтта» видатного режисера Франко Дзефіреллі. Фільм завоював два Оскари, три « Золотих глобуси».