Урок на тему: "Національний та етнічний склад населення"

Тема.  Національний  та етнічний склад  населення.

Мета: Сформувати  знання про  особливості  національного складу населення України; вміння  називати етнографічні групи українців та національні меншини; пояснювати причини строкатого національного складу населення України; показувати країни з найбільшими за чисельністю українськими діаспорами; продовжити формування навичок роботи з картами атласу та секторними і стовпчастими діаграмами; виховувати повагу до представників усіх народів, що проживають в Україні, почуття толерант­ності до етнічних меншин та представників усіх релігійних напрямів, представлених в Україні; зміцнювати внутрішню самосвідомість, розуміння мирного співіснування народів в незалежній, єдиній Україні.

Обладнання: карта «Етнічний склад населення», «Міграції населення», таблиця «Національний склад населення України», підручник.

Тип урока: комбінований.

 Хід урока.

І. Організаційний момент.

I. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів.

Існує кілька теорій походження українців. Раніше в нашій країні загальноприйнятою була теорія спільного походження (від єдиного кореня), українців, білорусів і росіян від давньоруської народності після занепаду Київської Русі.

Існує слов'янська теорія, згідно з якою предками українців є ранні слов'яни (праслов'яни). Вони є також предками усіх слов'ян. Праслов'яни проживали у передгір'ях  Карпат, долинах Дністра, Західного Бугу ще у І тисячолітті до Христа і розселились вже у VI—VII ст., а звідти на південь, захід і схід. Східні слов'яни (уличі,дуліби, тиверці, поляни, древляни), що населяли Україну, займались землеробством і стали основою (етнічним субстратом) українського народу.Частина східних слов'ян переселилась на північ і змішалась із балтами (білоруський етнос), а частина — на північний схід і змішалась з угрофінськими і тюркськими племенами (росіяни).

В Україні також багато прихильників теорії, згідно з якою всі люди індоєвропейської мовної сім'ї походять із України.

Поширеною є також теорія давнього походження українців. За нею предками українців є трипільські племена, які населяли територію басейнів Дністра, Південного Бугу, пізніше — також Дніпра (3,5—2,0 тис. років до Христа). Ці племена під натиском кочівників зі сходу були частково відтиснуті на північ (Полісся), а на думку деяких вчених, вони асимілювались із цими племенами (кіммерійцями, скіфами, сарматами.

Етнічний склад населення України формувався впродовж тривалого історичного часу. Цей процес відбувався з різною інтенсивністю під впливом різних чинників (соціально- економічних, політичних, військових, релігійних та ін.).

Зараз у світі проживає близько 48 млн українців, з яких 37,5 млн – у своїй національній державі. З відродженням України виникла проблема творення нової української політичної нації з корінного етносу та представників інших національностей, що проживають на території держави.

Які нації та народи проживають на території нашої держави, яку частку серед них займають українці, ми дізнаємося сьогодні на уроці.

IIІ. Вивчення нового матеріалу.

1.Поняття про етнос. Нація як вища форма етносу.

Сучасна Україна — багатонаціональна держава, де прожи­вають більше 100 націй та народностей. Усі вони складають український народ.

-Робота з підручником: записати нові поняття в зошит.

Вивченням культури, побуту, походження та розселення на­родів займається етнографія (грец. ethnos — «народ», grapho — «пишу»).

В етнографії прийнято виділяти три стадії формування етносу: плем’я, народність, нація.

Етнос — це група людей, яка історично склалася на певній території і характеризується спільністю мови, культури, побуту, звичаїв, традицій, способу життя та самосвідомістю (тобто осо­бистим відчуттям «національної ідентичності», колективним усвідомленням своєї єдності та відмінності від інших).

Першою формою етносу, що історично формувалася, було плем’я. З часом між племенами виникали господарські та куль­турні зв’язки, що привело до змішування племен. Кровна спо­рідненість поступово замінялася територіальною спільністю про­живання. Так виникла народність. Вона складалася з близьких за походженням та мовою племен. Під час формування народностей мова одного з племен ставала спільною для всіх.

З часом спільні риси, такі, як мова, культура, єдність тери­торії, набувають стійкого характеру, народність перетворюється на націю.

Нація — це вища форма етносу. Приналежність людей до певної нації або народності отримала назву «національ­ність».

2. Формування національного складу населення України

-Охарактеризувати особливості географічного положення України- робота з картою.

Україна має унікальне географічне положення, тому здавна разом з корінним етносом — українцями — тут жили представ­ники інших народів. Вони створювали матеріальні багатства: будували міста, розорювали цілинні землі, втілювали в життя наукові проекти.

У багатонаціональних державах (до яких, безсумнівно, на­лежить і Україна) завжди в національному питанні присутні різновекторні процеси: з одного боку, злиття, певна асиміляція (приміром, за рахунок змішаних шлюбів, однакової системи освіти тощо) народів, а з іншого — зміцнення внутрішньої са­мосвідомості, гордість за належність до певної нації, почуття національної гідності.

 Корінною нацією є українці. Їхня частка в кількості населен­ня становить 77,8 %. Практично в усіх областях більша частина жителів — представники українського етносу (виняток становить Автономна Республіка Крим). Розміщення українців по областях нерівномірне: українці становлять більшу частку в складі насе­лення на заході і в центральних регіонах; у Донбасі, Криму та Одеській області — меншу.

Національний склад — співвідношення кількості осіб різних національностей, які проживають на території країни.

Робота в групах.

Повідомленя  1група

1) Українці — це одна зі східних гілок слов’янських народів. Українці мають багату матеріальну і духовну культуру. Мелодійна і виразна мова, що успадкувала всі особливості давньослов’янської, розвинулась і вдосконалилася протягом сторіч, українська писемність сформувалася на базі кирилиці. У духовній культурі українського народу провідне місце належить звичаям, обрядам, народній творчості, мистецтву, що своїми коренями сягають давніх часів. Значну роль у житті українців відіграє релігія. Виникнення Київської Русі привело до прийняття українцями християнства, яке й нині залишається найбільш поширеною релігією. Ментальність українців характеризується відсутністю агресивності (ніколи не зазіхали на землі інших народів), терпимістю до інших народів, працьовитістю, акуратністю, почуттям гумору.

2) група. Другою за кількістю населення національною групою є росіяни, які становлять понад 17 % населення. Росіяни разом з українцями в попередні століття освоювали східні і південно-східні райони країни. Наприкінці XVII ст. чверть жителів Слобожанщини були росіянами. У XX ст., в роки проведення політики індустріалізації в СРСР та в повоєнний період, коли високими темпами будувалися заводи, фабрики і шахти, виникла велика потреба в робочій силі. Вона реалізовувалася в основному за рахунок російського населення, тому за 1930–1959 рр. кількість росіян в Україні зросла у 2,1 разу (а українців майже не змінилася). Основними районами розміщення росіян є: південь України — Одеська (27 %), Запорізька (32 %) області, Крим (67 %); східні області: Дніпропетровська (24 %), Харківська (33 %), Луганська (45 %), Донецька (44 %); місто Київ (21 %).

 3)група. У роки між Першою і Другою світовими війнами на території України проживало близько 3 млн євреїв. Ще урядом царської Росії було організовано так звані смуги осілості євреїв. Це райони Правобережної України, а в XIX столітті в смуги осілості євреїв включено Чернігівську і Полтавську губернії. У межах цих смуг євреям заборонялося жити в селах і деяких великих містах. Високий відсоток єврейського населення був у маленьких містечках на захід від Дніпра («містечкові євреї»), а також в Одесі (36,5 % від загальної кількості населення міста), Чернівцях (33,5 %), Львові (31,9 %) і деяких інших містах. З 1930 по 1989 р. кількість євреїв зменшилася з 2,7 млн чоловік до 486 тис. Причини цього різні: геноцид під час окупації фашистів, евакуація під час війни, еміграція до Ізраїлю, Канади (у 1999 р. 16 тис. чоловік виїхало до Ізраїлю, а на початку 90-х рр. ця цифра становила 30–40 тис. чоловік на рік). Зараз 97 % євреїв живе у великих містах країни (Київ — 100 тис. чоловік, Одеса — приблизно 69 тис., Дніпропетровська область — приблизно 50 тис. чоловік).

4)група. З 60-х рр. XVIII ст. царська влада почала заселяти землі зруйнованої Запорозької Січі. Катерина II запросила німців з наданням їм пільгових умов для ведення сільського господарства. Перед Першою світовою війною налічувалося понад 1 тис. німецьких колоній (поселень). Вони були зосереджені на півдні України: Херсонська, Миколаївська, Одеська області, Крим, район Мелітополя. У 30-х роках налічувалося понад 500 тис. німців, у 1989 р. — 38 тис. Основна причина зменшення кількості — депортація на схід у передвоєнні і воєнні роки. У 1948 році заслання німців було оголошено вічним, у 1964 р. — обвинувачення в пособництві фашистам знято, але повертатися на Україну їм не дозволили.

5)група. Цілком природним є той факт, що на території України проживають етноси сусідніх держав. Кордон України багаторазово змінював свої обриси, у прикордонних районах населення практично завжди змішане. Так, 95 % угорців України проживає в Закарпатті, що межує з Угорщиною; болгари — у південних районах України (Одеська, Запорізька області). Багато молдаван в Одеській і Чернівецькій областях. Румуни компактно розселені в Чернівецькій і Закарпатській областях (після Першої світової війни Північна Буковина була частиною Румунії). Уздовж північних і західних кордонів України проживають поляки (найбільше — у Житомирській області). Полонізація західноукраїнських земель почалася з XIV ст., часом влада Польщі поширювалася до Дніпра. Як наслідок цих процесів на території України в 30-ті рр. проживало понад 2 млн поляків, нині — трохи більше 200 тис. Причини зменшення кількості поляків: депортація 1939–1941 рр., утрати під час окупації і внаслідок польсько-українських міжнаціональних конфліктів, обмін українсько-польським населенням у перші післявоєнні роки. Дещо не вписується у вищезазначену тенденцію розміщення білорусів, які проживають у південних і східних районах України, чимало на Донбасі (вони переїхали в післявоєнні роки на підприємства і шахти Донбасу).

3. Духовна культура народу- це комплекс найрізноманітніших життєвих уявлень, вірувань, обрядів, ідей, міфів, які сформувалися в ході історичного розвитку.

Релігія— одна з форм культури, світогляд, що полягає в поклонінні вищим силам, а також освяченні норм моралі.

Релігійний склад населення України:

-православні-50,8%, протестанти-24%, ислам- 1%, іудаїзм-0,6%, інші релігії-23,4%.

Державна мова-українська, кожна нація має свою мову спілкування.

Національний одяг різних народів-театралізоване дійство.

4. Українська діаспора та її географія

Розрізняють східну та західну українські діаспори. Майже дві третини східної діаспори складають українці, які проживають у Росії.

Найчисленніша західна українська діаспора — у США та Канаді.

Вагомим чинником консолідації різних гілок української нації стали Всесвітні Форуми українців.

 

ІV.Застосування знань, вмінь, навичок.

                       Практична робота №4

Побудова секторної та стовпчикової діаграм національного складу населення України .

Мета роботи: сформувати вміння будувати й аналізувати діаграми національного складу населення; навчитися характеризувати особливості національного складу населення України; пояснювати причини строкатого національного складу населення України.

Обладнання: карта «Етнічний склад населення України»; контурна карта .      1.Які народи належать до східних слов`ян? Скласти схему.

2. Використовуючи дані таблиці побудуйте секторні та стовпчикові діаграми національного складу населення України.

Національний склад населення України

 

Націо­нальність	1930		1959		1989		2001
	тис. чол.	%	тис. чол.	%	тис. чол.	%	тис. чол.	%
Українці	31 317	75	32 158	76,8	37 419	72,7	37 541,7	78,7
Росіяни	3331	8,0	7091	16,9	11 356	22,1	8334,1	17,5
Євреї	2710	6,5	839	2,0	486	0,9	103,6	0,2
Білоруси	143	0,3	291	0,7	440	0,9	275,8	0,6
Кримські татари	–	–	–	–	38	0,07	248,2	0,5
Молдавани	327	0,8	242	0,6	325	0,6	258,6	0,5
Болгари	198	0,5	219	0,5	234	0,5	204,6	0,5
Поляки	2295	5,5	363	0,9	219	0,4	144,1	0,3
Угорці	112	0,2	149	0,4	163	0,3	156,6	0,3
Румуни	139	0,3	101	0,2	135	0,3	151,0	0,3
Греки	160	0,4	104	0,2	99	0,2	91,5	0,2
Інші	1044	2,5	312	0,8	576	1,1	177,1	0,4
Разом	41 776	100	41 869	100	51 452	100	47 686,9	100

 

3.Робота з картою

Користуючись легендою карти «Етнічний склад населення» визначте:

-Які народи мовних сімей проживають на території України?

-Які народи мовної сім'ї є найбільш численними на території України?

- До якої мовної сім'ї вони належать?

- Які нації належать до слов'янської мовної групи?

-Яка з них є найчисленнішою на території України?

4.Користуючись легендою карти «Етнічний склад населення», з'ясуйте,

представники яких ще мовних груп, крім слов'янської, живуть на території

України, які національності до них відносяться.

 

Україна належить до тих країн світу, яка має чи не найстрокатішу в етнічному плані палітру населення. Сьогодні на її території мешкають представники понад 127 етносів.

Висновок: Поясніть причини строкатості національного складу населення україни.

V.Підсумок уроку.Домашнє завдання.

Україна-багатонаціональна держава. В ній проживає багато людей різних національностей, які мають свої традиції, звички, обряди, релігію. Усі вони являються громадянами України, мають рівні права і обов,язки.Ми-українці.

Опрацювати параграф підручника 7.

Складіть схему етнічної родовідної своєї родини. Вкажіть прізвище, ім’я, по батькові і обов’язково національність. Тра¬дицій яких етносів дотримуються у вашій родині? Чи знаєте ви свята свого народу? мову? Чи пов’язане прізвище вашої родини з етнічною родовідною

VІ. Рефлексія. Що сподобалось? Що запам,яталось?Чому навчились на уроці?