Урок на тему: "Ознаки та класифікація отруєнь. Корозійні отруєння та отрути, що їх визивають"

Про матеріал

Урок на тему: "Ознаки та класифікація отруєнь. Корозійні отруєння та отрути, що їх визивають" 11 клас. Захист Вітчизни.

Мета: розкрити поняття корозійні отруєння, їх особливості та різновиди, навчитись розрізняти симптоми різних отруєнь; розвивати уміння швидко діяти в екстрених умовах; виховувати патріотичність та любов до України.

Перегляд файлу

11 клас

Дата

Тема: Ознаки та класифікація отруєнь. Корозійні отруєння та отрути, що їх визивають.

 Мета: розкрити поняття  корозійні отруєння, їх особливості та різновиди, навчитись розрізняти симптоми різних отруєнь; розвивати уміння швидко діяти в екстрених умовах; виховувати патріотичність та любов до України.

 

Тип уроку; вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Опитування домашнього завдання

3. Мотивація навчальної діяльності.

4. Вивчення нового матеріалу

Отруєння  – це порушення роботи різних органів людини внаслідок попадання  до організму  людини різних отруйних речовин.  Отже отрутою може бути будь-яка речовина, яка при потраплянні до організму людини викликає такі порушення. За швидкістю надходження отрути до організму виділяють гострі (одночасне  надходження доз, достатніх для порушення нормальної життєдіяльності організму) та хронічні (надходження протягом тривалого часу невеликих доз). Отрута може надходити до організму різними шляхами: через рот, дихальними шляхами, через шкіру, через ін’єкції.

Найбільш частими причинами отруєння є отруєння неякісною їжею (харчові отруєння), отрутохімікатами, чадним газом, медикаментами, алкоголем і сурогатами, грибами, наркотичними засобами, кислотами і лугами.

Симптоматика отруєнь дуже різноманітна і залежить від виду отруйних речовин, дози та  шляху надходження до організму. Найчастіше спостерігаються такі симптоми:

- різке падіння  температури тіла до 32-34С чи навпаки різке її збільшення до 38-40С;
- наявність специфічного неприємного запаху з рота;

- нудота та блювота;

- зміна кольору шкіри та сечі;

- свербіж та сильні болі в різних місцях, в залежності від шляхів потраплянні отрути до організму;

- сильний набряк, сип, наявність виразок на шкірі та слизових оболонках на ділянках потрапляння отрути;

- судоми та головний біль навіть до втрати свідомості;

- порушення дихання та ковтання;

- повна або часткова втрата слуху, дзвін у вухах;

- повна або часткова втрата зору, виникнення «зірочок» перед очима, втрата здатності розрізнювати кольори;

- порушення ходи та координації рухів;

- сонливість чи навпаки сильне збудження, розширення зіниць;

- відсутність пульсу в кінцівках, зупинка дихання.

Класифікація отруєнь та отруйних речовин.

Існують різні класифікації отруєнь та отруйних речовин. Судово-медична класифікація базується на патофізіологічному принципі (в залежності від походження отрути та механізму змін, які виникають в організмі):

І. Група отрут з переважно місцевою (корозійною) дією (їдкі отрути):

а) кислоти; б) їдкі луги; в) фенол, формалін та ін.

ІІ. Група отрут з переважно загальною дією (резорбтивні):

а) деструктивні отрути, які викликають значні морфологічні зміни в організмі (у внутрішніх органах);

б) кров’яні, які приводять до біохімічних змін крові;

в) функціональні отрути, які викликають головним чином функціональні зміни без грубого порушення морфології органа.

ІІІ. Отрутохімікати.

IV. Харчові токсини.

Найбільш широко використовується наступна класифікація токсичних речовин, яка віддзеркалює їх практичне застосування, тобто класифікація за їх призначенням:

1)промислові отрути, які використовуються у виробництві: органічні розчинники (дихлоретан), паливо (метан, пропан, бутан), фарбники (анілін), хімреагенти (метиловий спирт).

2) отрутохімікати, які використовуються для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур: хлорорганічні пестициди (гексахлоран, поліхлорпінен), фосфорорганічні інсектидициди (карбофос, хлорофос, метафос), ртутьорганічні речовини (гранозан), похідні карбамінової кислоти (севин).

3) лікарські засоби.

4) побутові хімікати, які використовуються у вигляді харчових добавок (оцтова кислота); засоби санітарії, особистої гігієни і косметики; засоби догляду за одягом, меблями, автомобілем.

5) біологічні рослинні і тваринні отрути, які містяться в рослинах і грибах, тваринах і комахах (змії, бджоли, скорпіони).

6) бойові отруйні речовини.

Класифікація отруєнь за причиною (умислом) і місцем їх виникнення:

І. Випадкові отруєння:

1) виробничі; 2) побутові: а) самолікування; б) передозування ліків; в) алкогольна чи наркотична інтоксикація; 3) медичні помилки;

ІІ. Навмисні отруєння:


 

1) кримінальні: а) з метою вбивства; б) як спосіб приведення до безпорадного стану; 2) суїцидальні.

 

 Корозійні отрути

1. Концентровані кислоти неорганічні (мінеральні) - сірчана, хлористоводнева (соляна), азотна; органічні - оцтова, щавлева, альдегід мурашиної кислоти (формальдегід), карболова (фенол) та її похідні - лізол, крезол, трикрезол та інші.

2. Їдкі луги - їдкий натр, їдкий калій, їдкий амоній (нашатирний спирт).

3. Інші корозійні отрути - перманганат калію, перекис водню та ін.

Метиловий спирт. Симптоми: запаморочення, слабість, головний біль, нудота, блювання. Характерне раннє порушення зору із порівняно швидким настанням сліпоти. Стан сп'яніння звичайно відсутній. Хворі неспокійні, згодом поступово входять в кому. Зіниці розширені, слабка реакція їх на світло, падіння температура тіла. Шкіра холодна. Тахікардія. Зниження артеріального тиску, слабкий пульс. Мимовільне сечовиділення та дефекація. Смерть може настати при явищах зупинки кровообігу та дихання. Прогноз у відношенні зору несприятливий.

Перша допомога. Промивання шлунку. Введення великої кількості рідини (давати багато пити), у тому числі харчової соди 3% розчин. Доцільно застосовувати як антидот етиловий спирт (50-100 мл 30% розчину). Останній сповільнює метаболізм метилового спирту та сприяє виведенню його з сечею та через легені в незмінному нетоксичному стані.

Антипятноль (містить діхлоретан, хлористий етилен). Симптоми: типова двохфазна дія. Спочатку прояви наркотичного впливу: головний біль, запаморочення, нудота, блювання, гіперемія (збільшення кровонаповненості) кон'юнктив. Блідість шкірних покривів. Іноді збудження. Після прийому великих доз - втрата свідомості. Смерть може настати внаслідок припинення дихання при зростаючих явищах серцево-судинної недостатності. Якщо хворий виходить зі стану наркозу, то розвивається друга фаза - гастроентерологічна. Часте блювання, пронос, іноді з кров'ю, біль в животі. У цій стадії відбувається важке ураження печінки та нирок. Розвивається гостра печінково-ниркова недостатність із жовтяницею та відсутністю сечовиділення (анурією), що може спричинити смерть.

Перша допомога. При гострому інгаляційному отруєнні вивести хворого із забрудненого отруйними випарами приміщення, вдихання кисню або вуглекислого газу. При надходженні всередину - промивання шлунку, сольові послаблюючі, сорбенти, госпіталізація.

Антифриз (суміш етиленгліколю та пропіленгліколю). Симптоми: перша стадія - людина відчуває сп'яніння, що поступово посилюється. Ейфорія, гіперемія обличчя. Хитка хода, метушливість. Біль у ямці під грудьми, нудота, блювання. Через 6-8 годин розвивається друга стадія - нервова, мозкова. Іноді велике збудження, потім затьмарення свідомості. Кома. Напруженість потиличних м'язів. У важких випадках - відсутність рефлексів, зіниці не реагують на світло. Мимовільне сечовипускання та дефекація, глибоке шумне дихання. Ця фаза може закінчитися смертю. У легких випадках отруєння свідомість поступово прояснюється, загальний стан поліпшується і хворий одужує. У важких випадках через 2-4 дні, а іноді і пізніше розвивається третя стадія - гострої печінково-ниркової недостатності. Погіршується, а згодом і зовсім припиняється виділення сечі. Сильна спрага. Зростає артеріальний тиск. Відчувається різкий запах сечовини з роту. Одночасно збільшується печінка, може з'явитись жовтяниця. Наступає смерть.

Перша допомога: промивання шлунку 2% розчином гідрокарбонату натрію із подальшим введенням послаблюючої солі (30 г сульфату натрію) сорбентів. Введення великої кількості розчину гідрокарбонату натрію, 50-100 мл 30% розчину етилового спирту. У харчовому раціоні різко обмежити білкові, продукти.

Кислоти міцні: азотна, сірчана, соляна, "царська горілка" (суміш соляної та азотної кислот), паяльна кислота (розчин хлористого цинку в соляній кислоті), оцтова кислота (оцтова есенція). Симптоми: слизова оболонка губ, порожнина рота та зіву, задня стінка глотки обпечені, набряклі, місця опіків покриті нальотом, струпи різного забарвлення залежно від кислоти, що викликала опік (сіро-чорний при опіку сірчаною кислотою, жовтий - азотною, білуватий - соляною, світло-сірий або бурий - оцтовою), часто бувають опіки шкіри обличчя біля роту, шиї. Біль у місцях опіку. Ковтання та проходження страви (навіть рідини) стравоходом різко болісне, спочатку сильно утруднене (іноді до повної непрохідності) через набряк слизової стравоходу та його спазму. Посилене слиновиділення. Блювання кислими масами із домішками крові. Потерпілий збуджений, стогне. Різкий біль в епігастральній області. Може розвинутись шок. Часто спостерігаються опіки дихальних шляхів із набряком надгортанника, гортані, трахеї. Підвищується температура тіла.

При важких отруєннях оцтовою кислотою виникають симптоми гемолізу (руйнації еритроцитів), жовтяниця, гостра ниркова недостатність. Смерть може наступити внаслідок ниркової недостатності, асфіксії або від опіків та набряку дихальних шляхів.

Перша допомога. Обережне промивання шлунку невеликими до 300 мл порціями холодної води. Домішки крові не є перешкодою при цій процедурі. По можливості - медикаментозне знеболення ін'єкціями наркотичних засобів. При попаданні кислоти на шкіру - змивання струменем води, сірчану кислоту слід до промивання зняти шматочком бинта. Ковтання шматочків льоду. Лід на живіт. Полоскання порожнини рота та горла слабими розчинами дезинфікуючих засобів (фурациліну, соди, риванолу).

Луги їдкі: їдкий натр (гідрат окису натрію, каустична сода), їдкий калій (гідрат окису калію), вапно. Отруєння лугами призводить до важчого місцевого ураження, ніж кислотами, але їх резорбтивна (всмоктувальна) дія порівняно невелика. Допомога така ж, як при отруєннях кислотами.

Мідний купорос (мідь сірчанокисла). Діє місцево, подразнюючи та припікаючи. Є сильною гемолітичною отрутою. Симптоми: нудота, блювання виділеннями зеленого кольору, металевий смак у роті, біль у животі, часті рідкі випорожнення з домішками крові, запаморочення, слабість. Тахікардія (збільшення частоти серцевих скорочень). У важких випадках шок, що може спричинити смерть, гемоліз, що розвивається, може обумовити зростаючу анемію (недокрів'я) та уремію (сеча в крові), гостру ниркову недостатність, що призводить до смерті. Іноді буває профузна шлункова кровотеча із виразок слизової шлунку.

Перша допомога. Введення всередину розчину жовтої кров'яної солі (ферроціанату калію), яка утворює при взаємодії з мідним купоросом розчинну сіль міді. Вживання молока та яєчного білка; обов'язкове подальше промивання шлунку.

Нашатирний спирт (аміак). Симптоми: див. кислоти міцні. Летючістю нашатирного спирту обумовлене ураження дихальних шляхів: набряк голосової щілини, різкий кашель, відчуття ядухи, гострий трахеобронхіт та набряк легень. Сльозоточивість. Смерть настає від асфіксії.

Перша допомога - див. кислоти міцні.

5. Закріплення

Відповідь учнів на питання

Що таке отруєння?

Які є різновиди? Види отрут?

6. Підсумок уроку

На сьогоднішньому уроці мені сподобалось… не сподобалось…

7. Домашнє завдання

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
4.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
4.7
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Сотник Владимир
    Загальна:
    4.7
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
22 серпня 2018
Переглядів
17688
Оцінка розробки
4.7 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку