Ми з вами вирушаємо у мандрівку до незвичай-ної країни Ліліпутії. Її мешканці – маленькі слова. Які ж вони? Що вони роблять? Яка їхня роль у ре-ченнях? Потрапивши до Ліліпутії, ми спочатку по-мічаємо, як метушаться слова-малюки. Не сидиться їм на місці! А чи не заблукають се- ред безлічі великих «братів»? Та ні! Вони спокійно працюють, впевнені у своїй важливості й потрібно-сті. Знають, що без них, як без води, – і ні туди, і ні сюди. Це службові слова.
Жив (на) світі дід Василь.(У) кисіль він сипав сіль. Цукор клав (у) холодець,(а) (у) чай - жовтки (з) яєць. Був дідусь наш (не) дивак,(а) робив це просто так,(а) робив це все (для) шутки,(щоб) (с)міялися онуки. Жив на світі дід Василь. У кисіль він сипав сіль. Цукор клав у холодець,а у чай - жовтки з яєць. Був дідусь наш не дивак,а робив це просто так,а робив це все для шутки,щоб сміялися онуки.на. Уунеуазаадлящоб