Урок на тему "ВЕЛИКОБРИТАНІЯ В 50-60-Х РР. XIX СТ."

                     ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

 

Тема: ВЕЛИКОБРИТАНІЯ В 50-60-Х РР. XIX СТ.

 

Мета: продовжити формування компетенцій: ло­гічної та аксіологічної — під час з'ясування причин ' світової економічної першості Англії та розкриття. особливостей внутрішньополітичного розвитку кра­їни; інформаційної та просторової — під час визначення характеру зовнішньої політики країни та її особ­ливостей; мовленнєвої — в процеси роботи в групах, наступного обміну отриманими знаннями та виступів перед однокласниками.

Обладнання: підручник ,презентація «Вели­кобританія в 50-60-х рр. XIX століття»; електронний атлас зі всесвітньої історії, 9 клас ; атлас з нової історії (1789-1914 роки), 9 клас .

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу з викорис­танням методики розвивального навчання.

 

ХІД УРОКУ

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель готує учнів до роботи на уроці та по­відомляє тему і завдання уроку.

Учні діляться на чотири групи, кожна з яких отримує картку із завданнями. Протягом 10 хви­лин групи працюють з наданих їм питань, потім оголошують результати свого обговорення.  

 

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Робота в групах

І група ознайомлюється з економічним роз­витком Англії в другій половині XIX ст. (Див. картку1)

2-га група ознайомлюється з політичним роз­витком Англії у другій половині XIX ст. (Див. картку2)       3-тя група ознайомлюється з політичним пар­тіями Великобританії. (Див. картку 3)

4~та група ознайомлюється із зовнішньою по­літикою Великобританії. (Див. картку 4)

 

IV. ОБГОВОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Демонструється презентація, представники від груп освітлюють запропоновані питання. Вис­новки, зроблені учнями, записують у зошити.

 

Економічний розвиток Англії

Представники 1-ї групи розповідають про роз­виток промисловості, сільського господарства, транспорту та банківської сфери у Великобританії у другій половині XIX ст. і надають відповіді на запитання, вміщені у картці.

 

Промисловий розвиток

1.1-ше місце за видобутком вугілля — у 5 разів більше, ніж у Німеччині.

2. Потужність двигунів — 45 млн кінських сил — вдвічі більше, ніж у Франції.

3. Половина світового виробництва чавуну, ву­гілля і бавовняних тканин.

4. На фабриках використовували стільки бавов­ни, скільки у всіх країнах світу, разом узятих.

Торгівля і банківська справа

1. Доля у світовій торгівлі — 25 %, Франції - 10 %, Німеччині — 9 %, США — 7 %.

2. Фунт стерлінгів — головний засіб розрахун­ків. Лондонська біржа і Англійський банк — світовий лідер угод.

З.Із XVIII ст. до 1870 р. національний дохід Англії зріс у 10 разів.

 

Транспорт

1. Довжина залізничних шляхів досягла 12 000 миль.

2. Паровози, пароплави.

3. Англія будувала кораблі для інших країн.

4. Надавала свої судна для перевезення товарів.

Сільське господарство

Зростають посівні площі, застосовують маши­ни, добрива. Врожайність в Англії вдвічі вища, ніж у Франції.

Висновки. У середині XIX ст. Великобританія перетворилася на світового економічного Лідера. Вона стала «майстернею світу», «світовим візни­ком» і «світовим банкіром». Не боячись конку­ренції з товарами інших країн, перейшла від полі­тики протекціонізму до політики фритредерства. КАРТКА 1

1. Що таке промисловий переворот?

2. Як ви вважаєте, чому в другій половині XIX століття Англію почали називати «май­стернею світу»?

З..У яких сама областях промисловості Англія досягла першості?

4. Що таке «політика протекціонізму»?

5. Чому в другій половині XIX ст. Англія відмо­вилася від високих митних зборів на товари, що ввозилися, та перейшла до політики фри­тредерства — вільної торгівлі, за якої мита на товари, що ввозяться, були суттєво знижені, а то й взагалі скасовані?

6. Чому в другій половині XIX ст. Англію почали називати «світовим банкіром»?

7. Із чим пов'язане зростання попиту на продук­ти харчування . Англії?

КАРТКА 2

1. Яка форма правління існувала в Англії?

2. Що означає принцип: «Король царює, але не пропить»?

3. Які права та  обов'язки були у королеви Вікторії ? Чи був чинним цей принцип за часів правління Вікторії?

КАРТКА З

1. Які політичні партії існували у Великобрита­нії? Прочитавши  матеріал підручника, під­готуватись до заповнення таблиці.

		Консерватори	Ліберали
	Стара назва -
	Соціальна база
	Прем'єр-міністри
	Час перебування при владі
	Основні заходи

2. Прочитавши с. 137, 139 підручника,сформу­лювати основні принципи лібералізму та кон­серватизму.

КАРТКА 4

1. Розглянувши карту атласу «Світ у 1840-1860-х рр.», зробіть висновки.                       

2.. Англію називали країною, «у якій ніколи не заходить Сонце». Чому?

3. Що таке колонія? По карті визначити, якими колоніями володіла Англія.

4. Ознайомившись з «Актом про Британську Пів­нічну Америку» 1867 р. , зробіть висновок про те, що таке «домініон».

 

Політичний розвиток Великобританії

Учні 2-ї групи розповідають про форму прав­ління у Великобританії у другій половині ХІХ ст.

Утвердження парламентської монархії. «Вікторіанська епоха»

Учень, що отримав випереджальне завдання, розповідає про королеву Вікторію.

1837 року королевою Англії стає Вікторія, яка керувала країною до 1901 року. Час її правління дістав назву «Вікторіанська епоха». Вона народи­лася 24 травня 1819 року. Її батько помер, коли їй було вісім місяців. Її мати, принцеса Саксен-. Кобурзька, виховувала дочку у суворості і не ба­лувала її розвагами. Майбутня королева здобула доволі ґрунтовну освіту. Наставником її був лорд Мельбурн, що двічі був прем'єр-міністром. Він читав принцесі лекції з держави і права, історії, знайомив її з практикою конституційного прав­ління. Вікторія вільно володіла німецькою, фран­цузькою, та італійською мовами.

Уже з першої години правління, незважаючи на свій юний вік, Вікторія ані хвилини не вага­лася, ніби давно була на троні. Своєму дядькові, бельгійському королеві Леопольду, вона писала: «Я дуже молода, але якщо не в усіх, то у багатьох справах я зовсім не можу вважати себе нетяму­щою».                                                 

Проте спочатку юну королеву набагато більше цікавили розваги. Відмовившись від усамітне­ного способу життя, вона охоче веселилася, час­то влаштовувала бали і прийоми. Тільки після одруження характер королеви змінився. Принц Альберт, за якого вийшла заміж 1840 року, був людиною методичною і пунктуальною. Під його впливом свавільна дівчина перетворилася на чер­ницю, свідому свого обов'язку перед народом. Вікторія в усьому слухалася його порад й усе життя пристрасно кохала його. Рання смерть чоловіка в 1861 р. була таким страшним ударом для моло­дої королеви, від якого вона так і не оговталась.

Певний час вона уникала участі в публічних церемоніях. Нового радника (лідера торі Дізраелі)

знайшла лише 1874 року. Він старанно взявся за зміцнення інституту монархії, переконавши Вік­торію і членів її родини частіше поставати перед народом. Королева любила, щоб дні її були повністю заповнені справами. Уранці вона зазвичай виїж­джала кататися парком, потім поверталася в па­лац і переглядала документи. Вона підписувала величезну кількість паперів. Королева ретельно ознайомлювалась з усіма справами, і ніколи жод­не важливе рішення не приймали без її участі. Ца­рювання Вікторії тривало 64 роки, і вона по праву пишалась ним. У цей час Англія досягла найбіль­ших успіхів в індустріальному розвитку, торгівлі, фінансах,морському транспорті і розширенні ім­перії, стала символом стійкості, порядності і про­цвітання. І сучасники, і нащадки пов'язували ці успіхи з ім'ям королеви Вікторії.

Висновки. 1837-1901 рр. — час правління ко­ролеви Вікторії — дістали назву «Вікторіанська епоха». Основні принципи цього періоду — пра­цьовитість, економність, тверезість.

Королева призначала прем'єр-міністра; збе­регла право відправляти уряд у відставки уряду і розпускати парламент. Уряд був зобов'язаний інформувати її про будь-які зміни в політиці.

Політичні партії Великобританії .  У ході виступів представників 3-ї групи необ­хідно заповнити таблицю (див. картку 3) і запи­сати в зошит основні принципи консерватизму та лібералізму.                                                

 

Політичні партії Великобританії

	Консерватори	Ліберали
Стара	Торі	Віги
назва
Соціальна	аристократи-	торгово-промислова
база	лендлорди	буржуазія
Прем'єр-	Б. Дізраелі	Д. Рассел, Г. Пальмерстон
міністри		У. Гладстон
Час перебування при владі	1885-1886, 1886-1892,1895-1902, 1902-1905 рр.	1868-1874, 1880-1885, 1886, 1892- 1894 рр.
Основні заходи	Друга парламентська реформа(1867)	Політика фритредертва. Реформа в галузі освіти (1870)
Основні	• Прихильність до	• Участь народу у розв'язанні
принципи	існуючих і сталих соціальних систем і норм. • Неприйняття революції і радикальних реформ. • Відстоювання еволюційного шляху розвитку.  • Мудрості предків та звичаям треба віддавати перевагу перед індивідуальними самочинними рішеннями і судженнями. • Будь-які заходи слід розглядати не за негайними результатами, а у віддаленій перспективі.	державних справ, загальне виборче право. • Захист принципів індивідуалізму. Вільний розвиток особистості. • Проведення реформ, оскільки революції шкодять розвитку країни. • Рівноправ'я жінок. • Місцеве самоврядування. Проти державного втручання держави в економічне і соціальне життя. Вільне підприємництво, чесна конкуренція

 

Зовнішня політика Великобританії

Запитання

1. Англію називали країною, «у якій ніколи не заходить сонце». Чому?

2. Що таке колонія? Визначте на карті, якими колоніями володіла Англія.

3. Чому Англію називали «мачухою народів» і «країною, у якій ніколи не висихає кров»? (Придушено повстання сипаїв (1857-1859 рр.) в Індії; чисельність маорі скоротилась (Нова Зеландія) втричі; корінне населення Австралії витіснено до засушливих районів)

Учитель. Зовнішню політику Великобрита­нії визначали інтереси англійської промисловості і торгівлі. За виразом Г. Пальмерстона, «у Брита­нії немає постійних союзників. У неї є тільки по­стійні інтереси». Колонії Англії з джерел дешевої сировини перетворилися тепер на великі ринки збуту. Тому основним завданням усіх урядів було розширення впливу Великобританії в усьому світі.

Представники 4-ї групи розповідають про колоніальні володіння Великобританії.

Повідомлення учня про повстання сипаїв

Сипаї — наймані солдати в колоніальній Індії, що рекрутувалися із середовища місцевого на­селення. Повстання було спричинене жорстокою колонізаторською політикою англійців: різким збільшенням податків, зменшенням платні си­паям. Гніт колонізаторів гостро відчували реміс­ники: їхні товари не витримували конкуренції з фабричними англійськими товарами. У багатьох великих феодалів англійці відібрали князівства і маєтки.          

Також англійці виявляли зневажливе став­лення до релігійних традицій індусів. Для новіт­ньої рушниці Енфілда використовували патрони, зроблені з просоченого салом паперу. Заряджаючи рушницю, патрон належало відкушувати, тоді як в індуїзмі заборонено вживати м'ясо корів, а в іс­ламі свиня — нечиста тварина.

10 травня 1857 року в місті Мірут (Мератх) повстали три сіпайські полки, які вирушили до Делі, де їх підтримали делійські сипаї і місцеве населення. Повстанці оголосили про відновлення влади династії Великих Моголів і примусили па­дишаха Бахадур-шаха II підписати відозву із за­кликом до війни за звільнення батьківщини.

Оборонна тактика керівництва індійського на­родного повстання допомогла колонізаторам ло­калізувати повстання в долині Гангу і захопити військову ініціативу. Наприкінці травня 1857 по­чався наступ англійських військ. Він супрово­джувався жахливими звірствами колонізаторів,

що набули фактично форми геноциду індійсько­го народу. Повстанці перейшли до партизанської війни.

1 листопада 1858 р. було обнародувано ма­ніфест королеви Вікторії про амністію" феодалам, що брали участь в повстанні, і дотримання їхніх прав власників. Цей маніфест відокремив від по­встання феодальну верхівку. До квітня 1859 р. ко­лонізаторам вдалося придушити партизанський рух.

Незважаючи на перемогу, англійські коло­нізатори вимушені були змінити свою політику. 2 серпня 1858 англійський парламент ухвалив закон про ліквідацію Ост-Індської компанії і пе­рехід управління Індією до корони. Індійських князів і поміщиків колонізатори зробили своїми союзниками, прийнявши ряд законів, що закріп­лювали їх права феодальної власності на землю. Щоб уникнути масового невдоволення селян, було видано закони про оренду, що дещо обмежили феодальне свавілля.

Учитель. Зазнала змін і політика Англії щодо білого населення колоній, Канаді, Австра­лії, Новій Зеландії, Капській землі було надано статус домініону.

Представники 4-ї групи пояснюють суть поняття «домініон».

Висновок. Друга половина XIX ст. — час пере­творення Великобританії в найбільшу колоніаль­ну імперію. Для утримання свого панування з од­ного боку Англія використовувала силу в Індії, Новій Зеландії. Водночас ряду колоній (Канада, Австралія, Південно-Африканський Союз) вона надала права на самоврядування.

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ

Учитель. Час правління королеви Вікторії дістав назву Вікторіанська епоха. Назвіть харак­терні ознаки цього періоду (економічні, внут­рішньополітичні, зовнішньополітичні).

 

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати    відповідний § підручника.

2. Виписати в зошит визначення нових термінів.

3. Заповнити таблицю.                                        

Метрополія	Колонія	Домініон

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

 

Тема: ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ В ЄВРОПІ ПІСЛЯ ВІДЕНСЬКОГО КОНГРЕСУ. НАЦІОНАЛЬНО-РЕВОЛЮЦІЙНІ РУХИ В ЄВРОПІ У 20-ТІ РОКИ XIX СТ.

 

Мета: з'ясувати суть нового міжнародного поряд­ку й подальшого впливу нових міжнародних відносин у першій половині XIX ст. на долю народів і держав Європи; розкрити причини революцій в Європі в 20-х роках XIX ст., ознайомитися з ходом революційних по­дій; продовжувати розвивати навички роботи з кар­тою, з додатковими джерелами інформації; формувати вміння написання плану-конспекту.

 

Тип уроку: урок-лекція.

Обладнання: підручник, політична карта світу, атлас, таблиця «Територіальні зміни в Європі в 1815-- 1847 рр.», пам'ятки «Складання тез» і «Складання конс­пекту».

 

ХІД УРОКУ

 

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

З'ясування емоційної готовності учнів до уроку.

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда

1. Поясніть суть терміна «Віденський конгрес».

2. Пригадайте, що означає термін «революція».

3. Як ви розумієте значення терміна «рушійні сили»?

 

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Тема нашого сьогоднішнього уро­ку — одна з важливих ланок, з яких складається світова історія, і вона є логічним продовження по­передніх тем.

 

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Постановка проблемного завдання уроку

♦ Як вплинули рішення Віденського конгресу на політичне становище європейських країн у майбутньому?

Стисла характеристика політичного становища в Європі після Віденського конгресу

Розповідь вчителя супроводжується демон­страцією таблиці (додаток 1) та політичної кар­ти світу. Учні, використовуючи пам'ятку (дода­ток 2), складають тези розповіді.

Учитель. Після розвалу Наполеонівської імперії карта Європи вимагала термінових змін, і в ході Віденського конгресу 1814-1815 рр. мо­нархи континенту виробили й підписали значний за обсягом мирний договір. Конгрес санкціону­вав включення до складу нового королівства Ні­дерландів території Австрійських Нідерландів (сучасна Бельгія), проте решта володінь Австрії повернулася під контроль Габсбургів, зокрема Ломбардія, Венеціанська область Тоскана, Парма і Тіроль.

Пруссії дісталася частина Саксонії, значна те­риторія — Вестфалії та Рейнської області. Данія, колишній союзник Франції, втратила Норвегію, яку передали Швеції. В Італії було відновлено владу Папи Римського над Ватиканом і Папською областю, а Бурбонам повернули Королівство Обох Сицилій.

Був також утворений Німецький союз. Части­на створеного Наполеоном Варшавського князів­ства увійшла до складу Російської імперії під на­звою Царство Польське, а Російський імператор ставав водночас польським королем. 26 вересня 1815 року російський імператор Олександр І, австрійський — Франц І і прусський король Фрідріх-Вільгельм III проголоси­ли про створення так званого Священного союзу (учні роблять запис в словнику) як інструмен­та придушення республіканського демократич­ного і національно-визвольного рухів у Європі, для поширення абсолютистсько-монархічних та християнсько-патріархальних ідей в Європі. Цей союз ще називали «Союзом трону і вівтаря»,

Віденський конгрес визначив нову розстанов­ку сил у Європі, що склалася після закінчення на­полеонівських воєн, і забезпечив у міжнародних відносинах провідну роль країн-переможниць — Росії, Австрії та Великобританії. Після перемо­ги над Наполеоном майже всюди в Європі запа­нувала колишня влада. Але радикальні визвольні ідеї поширювалися в суспільстві, тому подальші ЗО років в історії Європи пройшли під знаком па­лацових переворотів, повстань і революцій.

 

Революції в Італії, Іспанії, Португалії, Греції

Учні отримали випереджальне завдання — підготувати коротку розповідь про сучасний стан Італії, Португалії та Греції країн, про історію яких йтиметься на цьому уроці, використовуючи додаткові джерела інформації.

На початку своєї розповіді вчитель наголошує про ведення конспекту, використовуючи пам'ятку (додаток 3).

Учитель характеризує причини, характер, ру­шійні сили революції в Італії 1820-1821 рр. Тут _; провідною рушійною силою були карбонарії (учні роблять запис у словнику).

Головне завдання ре­волюції — боротьба з австрійськими окупантами за незалежність Італії.

1820-1823 рр. — революції в Іспанії та Порту­галії.

Основним завдання революцій в цих країнах була боротьба за їх демократизацію.

 

Революція в Греції (1821-1829 рр.)

Найважливішим завданням грецьких патріо­тів було звільнення батьківщини від панування Османської імперії, яка перешкоджала економіч­ному, соціальному, національному та культурно­му розвиткові Греції. Помітну роль у розгортан­ні національно-визвольної боротьби відігравали греки-емігранти, які пропагували ідею спільної боротьби поневолених народів Османської імперії за визволення і створення незалежної Грецької республіки. 1814 року в Одесі греки-емігранти створили таємне Дружнє товариство (Філікі Ітерія), яке розпочало підготовку революції в Гре­ції. Очолив товариство О. Іспіланті. Завдяки за­силлям Росії, Англії та Франції 1831 року Греція була проголошена королівством.

Учитель звертає увагу на основні події, дати, підводить учнів до розуміння того, чому завдан­ня, які були поставлені, в ході революції не були виконані.

Метод «Прес»

Учні дають відповідь на проблемне завдання уроку: «Як вплинули рішення Віденського кон­гресу на політичне становище європейських країн в майбутньому?»

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

Робота з картою

Покажіть на карті країни, у яких в 20-х ро­ках XIX ст. відбувалися національно-революційні рухи. Назвіть столиці цих держав сьогодні.

Бесіда

1. Які проблеми вирішувала революція в Італії, Іспанії, Португалії, Греції?

2. Назвіть рушійні сили революцій в Італії та Греції.

 

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Технологія «Незакінчені речення»

1. На цьому уроці ми дізналися...

2. На цьому уроці ми удосконалили (своє вміння складати тези, конспект, працювати з картою, аналізувати фактичний матеріал...).

3. На цьому уроці мені сподобалося...

Учитель оцінює учнів, які працювали під час уроку (виконували випереджальне завдання, пра­цювали над проблемним питанням, біля карти).

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника та конспекту.

2. Виконати завдання на контурній карті, позна­чивши територіальні зміни за результатами Віденського конгресу.

3. Випереджальне завдання: двом учням підго­тувати повідомлення про чартистський рух в Англії.

Додаток 1

Територіальні зміни в Європі в 1815-1847 рр.

Країна	Територіальні зміни
Франція	Повернена до кордонів 1789 р.
Росія	Закріпила за собою частину Польщі з Варшавою
Англія	Отримала острів Мальта, Папську область і острів Цейлон
Австрія	Приєднала Ломбардію і Венецію
Пруссія	Отримала частину Саксонії і Рейнську область
Німеччина	Розділена на 38 держав
Італія	Розділена на 8 держав

 

Додаток 2

Складання тез

Тези — коротко сформульовані основні положення статті, лекції, повідомлення, доповіді. Це короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій та посилань. У тезах переважають за­гальні положення.

1.  Уважно прочитайте текст, на підставі якого необ­хідно Скласти тези.

2.  З'ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозу­мілі.

3.  Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з'ясували зміст тексту в цілому і його головну думку.

4.  Визначте у тексті основні положення, що є ланками логічного ланцюжка, за допомогою якого автор по­слідовно розкриває свою думку.

5.  Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращо­му розумінню тексту) і запишіть.

 

Додаток З

Складання конспекту

Конспектування -— стислий письмовий виклад основ­ного змісту тексту з виокремленням його найважливі­ших положень.

1.  Запишіть автора твору, його назву та вихідні дані.

2.  Перш ніж розпочати конспектування, необхідно ознайомитися з текстом загалом.

3.  Визначте у тексті логічно завершені частини і в кожній з них знайдіть основну думку, дайте їм назву. На підставі цього складіть план.

4.  Підготуйтеся до виконання завдання: поділить ар­куш у зошиті на дві нерівні частини для запису пла­ну (зліва) і конспекту (справа).

5.  Складіть конспект змісту кожної логічно заверше­ної частини тексту відповідно до плану, дотримую­чись таких умов.

5.1.  Основний зміст тексту викладають стисло.

5.2.  Провідні думки, аргументи, висновки вкажіть докладно.

5.3.  Назви глав, розділів, параграфів наукової пра­ці обов'язково вказують точно;

5.4.  У конспекті використовують цитати. Дотри­муйтесь правил цитування: необхідну цитату беріть у лапки, у дужках зазначайте джерело і сторінку.

5.5.  Намагайтеся робити записи своїми словами, оскільки це сприяє кращому розумінню тексту.

5.6.  Основні положення конспекту вказують на­впроти відповідних пунктів плану.

6.  Працюючи над конспектом, використовуйте систе­му підкреслень, вирізняйте найбільш важливе лі­терами, використовуйте умовні позначення. Вони допоможуть вам під час відповіді за конспектом'.

7.У лівій частині конспекту можна також робити за­писи незнайомих імен і термінів, які потребують пояснення, необхідні доповнення, стислі висновки для себе, звернення до явищ сьогодення тощо.

8.  Перевірте виконану роботу. У разі необхідності виправте або уточніть пункти плану і зміст конспекту.

9.  У випадку, якщо необхідно скласти конспект на під­ставі декількох джерел, спочатку визначають, який твір буде основним. Для цього прочитайте джерела і визначте, якою мірою в них розкрито проблему, що вас цікавить. Потім розділіть сторінку зошита на дві частини: у лівій частині зробіть конспект основного твору, у правій — запишіть доповнення до нього за іншими джерелами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

 

Тема:. ОБ'ЄДНАННЯ НІМЕЧЧИНИ

 

Мета: аналізувати соціально-економічне та полі­тичне становище Пруссії та Австрії, процес та наслід­ки політичного об'єднання; формувати вміння учнів визначати причино-наслідкові зв'язки, працювати з історичною картою; розвивати особисте ставлення учнів до окремих історичних подій, процесів, діячів; виховувати прагнення бути корисними людям і проти­діяти злу.

 

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

 

Обладнання: підручник, карта «Утворення націо­нальних держав в Італії та Німеччині», контурні карти.

 

ХІД УРОКУ

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

 

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Учитель. Знання історії підносять і звеличу­ють людину, розширюють її світогляд, є своєрід­ним містком, що єднає покоління минулі з поко­лінням нинішнім. В історії люди черпали наснагу для нових звершень. Швидко минають дні, і кожна прожита мить стає історією. Хто ж творить іс­торію? Сьогодні ми поговоримо про одного з таких історичних діячів, що вплинув не лише на долю свого народу, а й Європи і навіть світу. Ви мати­мете змогу продемонструвати свої інтелектуальні здібності, вміння працювати в групі, спілкувати­ся, відстоювати особисту точку зору.

Назвіть країну, про яку ми будемо говорити.

 

Метод «П'ять кроків»

Кроки-підказки

1. Країна розташована на узбережжі двох морів.

2. Річка Дунай бере свій початок у Горах на пів­дні країни.

3. Країна має значні поклади вугілля.

4. Народ цієї країни вирізняється акуратністю, практичністю, точністю.

5. Проводячи фашинг-карнавал, люди одягають страшні дерев'яні маски. (Німеччина)

 

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Метод «Картинна галерея»

Учитель демонструє ілюстрації: «Прусський міністр-президент Отто фон Бісмарк», «Прус­ський король Вільгельм І», «Австрійський імпе­ратор Франц-Йосиф І», «Штурм прусською пі­хотою датських укріплень», «Вільгельм І перед фортецею Седан», «Переговори про капітуляцію французької армії», «Проголошення Вільгельма І німецьким імператором».

Запитання :

.♦ Що об'єднує історичних осіб та події, яких ви побачили на ілюстраціях?

 

Методика «Знаю. Хочу дізнатися. Дізнався»

Тема нашого уроку «Об'єднання Німеччини».

На уроці ми:

•   дізнаємося про соціально-економічне та полі­тичне становище Пруссії та Австрії;

•   простежимо процес та наслідки політичного об'єднання;

•   ознайомимося з державними діячами Німеч­чини.

 

 IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Економічний розвиток Німеччини середини XIX ст.

Лекторій

Учні будують логічний ланцюжок.

Учитель. Після закінчення революції 1848-1849 рр. Німеччина за складом являла со­бою «клаптеву ковдру». Згідно з рішенням Ві­денського конгресу Німеччина була поділена на 34 самостійні монархії і 4 вільних міста — Гам­бург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні. Ці держави входили до складу штучного об'єднання Німецького союзу. Розподіл німецьких земель був вигідний європейським монархіям, оскіль­ки давав можливість безперешкодно грабувати сусідні землі. Найбільшими в Німецькому союзі були Австрія та Пруссія. Унаслідок політичної роздробленості в різних регіонах, землях, князів­ствах діяли свої закони, митниця, були свої армії і система державної влади. Характерною ознакою було збереження державних пережитків, але ра­зом з цим післяреволюційне десятиріччя харак­теризувалось посиленим економічним розвитком німецьких земель: було ліквідовано ряд феодаль­них повинностей, розвивалось машинобудування, зростало населення міст, поступово в землях скла­далися промислові центри (текстильного, маши­нобудівного та металургійного виробництва). Економічне піднесення охопило сільськогосподарське виробництво: почалось застосування сільськогос­подарських машин, добрив, найманої праці. Але поряд з тим зберігались феодальні пережитки, що стримували розвиток капіталістичних відносин на селі: велике юнкерське землеволодіння, привілеї дворянства. Політична роздробленість і феодальні пережитки перешкоджали подальшому розвитку в країні нових, капіталістичних відносин. Питан­ня про об'єднання країни було злободенним і по­требувало невідкладного розв'язання.

Побудова логічного ланцюжка

Роздробленість країни —► підйом економі­ки — зростання населення міст — ► успішний розвиток промисловості (особливо металургійної та текстильної) —► піднесення сільськогосподар­ського виробництва.

Висновок. Усе це вимагало розширення рин­ків збуту продукції та свідчило про необхідність

Процес об'єднання Німеччини

 

Метод «Спільний проект»

Учні класу об'єднуються у дві групи. Розподі­ляють ролі: спікер, секретар, доповідач. Учитель пропонує кожній групі окреме завдання.

•   1-ша група — передумови та причини об'єд­нання Німеччини;

•   2-га група — варіанти об'єднання Німеччини.

Презентація роботи груп.

1-ша група

1. Невирішеність питання про об'єднання Німеч­чини на Віденському конгресі.

2. Популярність ідеї створення єдиної Держави серед більшості німців.

3. Необхідність розширення ринків збуту.

4. Протистояння зовнішнім загрозам.

2-га група

1. Великогерманська концепція: об'єднання нав­коло Австро-Угорщини.

2. Малогерманська  концепція:   об'єднання   на­вколо Пруссії.

 

Метод «Картограф»

1. Показати територію Прусського королівства 1864 р,    -

2. Похід пруссько - австрійських військ проти Да­нії 1864 р.

3. Дії прусських військ під час пруссько-австрійських війн 1866 р.

4. Території, включені до складу Пруссії у 1865-1866 рр.

5. Землі Німеччини, що увійшли до Північнонімецького союзу (1866 р.). 

6. Території,   приєднані   до   Пруссії   внаслідок франко-прусської війни;                               .

7. Кордони Німецької імперії, утвореної 18 січня 1871р.

 

Від Північнонімецького союзу до Німецької імперії. Отто фон Бісмарк.

Значення об'єднання країни

Лекторій

Учні складають хронологічну таблицю.

Учитель. Швидкий розвиток капіталізму в Німеччині незабаром знову поставив питан­ня про національне об'єднання країни. На по­чатку 50-х рр. XIX ст. намітилися два шляхи до об'єднання — «малонімецький» під прово­дом Пруссії і «великонімецький» під проводом Австрійської імперії. Австрія втратила вплив на Митний союз, який перебував під контролем Прус­сії. У квітні 1850 р. Австрія, на противагу Пруссії, скликала Франкфуртський парламент німецьких держав. Назрівав воєнний конфлікт. У. вересні 1859 р. сформувався Національний союз з метою остаточного об'єднання усіх північнонімецьких держав під владою -Пруссії. Щоб зміцнити фі­нансову систему, реорганізувати армію, король  Пруссії Вільгельм І 1862 року запросив на поса­ду міністра-президента Отто фон Бісмарка, який мав репутацію «сильної людини». Після приходу до влади Бісмарка проведення військової реформи прискорилось. Він заходився втілювати своє гас­ло: «Німеччина буде об'єднана залізом і кров'ю». Об'єднання розпочалося війною з Данією 1864 р. і приєднанням території Шлезвіга, Голштейна, Ладенбурга. У червні 1866 р. прусські війська поблизу села Садова у Чехії завдали австрійцям нищівної поразки. Після поразки Австрії замість старого Німецького союзу був створений новий, під проводом Пруссії, Північнонімецький союз, до складу якого увійшли 22 держави. На почат­ку 1867 р. Установчий рейхстаг (парламент) при­йняв нову Конституцію, згідно з якою вся влада в Союзі переходила до рук прусського короля Вільгельма І. Після перемоги Пруссії над Австрією єдиною перепоною для остаточного об'єднання Німеччини залишалась Франція. Спровокував цю війну Бісмарк. Порушуючи таємницю дипло­матичного листування, він опублікував матеріа­ли, які компрометували Наполеона III. 19 липня

1870 р. Франція оголосила війну Пруссії. Армія Північнонімецького союзу налічувала 908 тис. осіб, армія Франції -— 600 тис. осіб. Через непід­готовленість військ Наполеон III наказав не почи­нати війну першими — почав її Бісмарк. До серп­ня 1870 р. армія Франції зі значними втратами відійшла до франко-бельгійського кордону — до м. Седан. 1 вересня противник оточив французькі війська, а наступного дня за наказом Наполеона було підписано капітуляцію.

Розгром Франції знищив останню перепону на шляху до створення Німецької імперії. Офіційно оформлено її було 18 січня 1871 р. Король Пруссії став імператором, Бісмарк — канцлером. У квіт­ні 1871 р. було прийнято Імперську конституцію, згідно із якою вищими представницькими орга­нами були союзна рада (бундестаг) і рейхстаг, але всю законодавчу владу здійснював імператор.

Значну роль в об'єднанні Німеччини відіграв Отто фон Бісмарк. Аналіз життя й діяльності Біс­марка свідчить про суперечливість цієї людини, яка зазнала у своєму житті слави й приниження, страху й шанування. Отто фон Бісмарк — неор­динарна особа, яка одночасно приваблювала і від­штовхувала людей.

Випереджальне завдання

Розкрити роль Бісмарка в історії Німеччини.

 

Метод «Експерти»

Учні, які займалися дослідженням фактів життя Бісмарка, роблять повідомлення.

Висновок. Бісмарку вдалося реалізувати план об'єднання Німеччини й досягти поставленої мети завдяки тому, що він, використовуючи різні ме­тоди, керувався у своїй політиці перш за все ін­тересами держави. Отже, одні хвалять, другі проклинають, треті хочуть зрозуміти усі суперечності його життєвого шляху. Але він був справді непо­вторний, із надзвичайною долею, що залишилась у пам'яті нащадків.

 

V. ПІДСУМОК УРОКУ

Повернення до мотивації навчальної діяльнос­ті методом «Картинна галерея»: коментування експонатів картинної галереї.

Метод «Прес»

1. Що вам найбільше сподобалось?

2. Що ви дізнались?

Якщо такий урок вам до вподоби, то в табли­цю «Дізнався» наклейте рожеві аркуші, якщо вам щось не сподобалось під час уроку, тоді наклейте аркуші зеленого кольору.

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати конспект і текст підручника.

2. Вивчити нові історичні поняття та дати.

Надруковано======================

 

 

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

КОНСУЛЬСТВО ТА ІМПЕРІЯ. НАПОЛЕОНІВСЬКІ ВІЙНИ 1800-1810 РР.

 

Мета: ознайомити учнів з характерними ознаками еволюції Франції від республіки до імперії, особли­востями наполеонівських війн, розвивати вміння ви­окремлювати з різних джерел інформацію, необхідну для виконання поставленої задачі, працювати з атла­сом та контурною картою, виховувати інтерес до ми­нулого Франції.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

Форма уроку: подорож.

 

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Сьогоднішній ми з вами будемо мандрувати по сторінках ось цього історичного журналу (журнал можна замінити комп ютерною презентацією). Минулого разу ми утворили 4 гру­пи, в кожній обрали «фахівця» для тих або інших подій та кореспондента, який мав підготувати за­питання.

Отже, розпочинаємо нашу подорож. Тема уроку «Консульство та імперія. Наполеонівські війни 1800-1810 рр.».

 

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Консульство

Учитель. У грудні 1799 р., було прийнято нову конституцію.

Конституція VIII року Республіки передбачала:

•  збереження   республіканської   форми   прав­ління;           

•  повернення загального виборчого права для чоловіків;

•   багатоступеневу виборчу систему: виборці оби­рали лише представників, з яких центральна влада призначала членів законодавчих органів та посадовців центрального управління. За­конодавча влада поділялася між Державною радою, Трибуналом, Законодавчим корпусом і Сенатом;

•   функції виконавчої влади здійснював перший консул. Він отримав право оприлюднювати закони, призначати або усувати з посад двох інших консулів, міністрів, послів, членів Дер­жавної ради, префектів департаментів, мерів, суддів, усіх адміністративних чиновників, ви­рішувати усі військові і зовнішньополітичні справи. Його розпорядження мали силу зако­нів;                                  

•   членів Трибуналу і Законодавчого корпусу призначав Сенат, а сенаторів обирав Сенат з числа трьох-кандидатів, яких представляли відповідно Перший консул, Трибунал і Зако­нодавчий корпус.

Робота зі схемою

Організація влади у Франції за часів Консуль­ства (за Конституцією 1799 р.)

Таким чином, режим, який було встановле­но у Франції у цей період, дістав назву «бона­партизм».

Бонапартизм — диктатура національного лі­дера, опорою якого є армія та силові структу­ри, проте зберігаються демократичні установи, проте. Походить від назви політичного режиму, запровадженого у Франції Наполеона І у 1800-1815 роках.

 

Встановлення імперії

Учитель. 1802 року Наполеон домігся визна­ння своєї влади пожиттєвою.

2 грудня 1804 року він проголосив себе імпе­ратором під ім'ям Наполеона І. Франція перетво­рювалася на імперію. Трибунал був розпущений, у міста і села імператор призначив мерів, у де­партаменти — префектів. Водночас створюється розкішний імператорський двір, як обов'язковий атрибут влади, відновлюються придворні титули, виникає «нове дворянство».

1-й історик-дослідник. За часів консуль­ства та імперії було впорядковано законодавство та вироблено нові юридичні норми для французь­кого суспільства.

•  1804 р. — Цивільний кодекс («Кодекс Наполеона»);

•   1807 р. — Кримінальний кодекс;  

•  1811 р. — Комерційний кодекс.

У 1801 р. було укладено конкордат (угоду) з папою Римським, згідно з яким католицизм було проголошено релігією більшості французів.

Учні записують у зошити нові терміни: Кодек­си Наполеона та конкордат.

1-й кореспондент

1. Скажіть, а для чого Наполеону потрібно було утворювати «нове дворянство»? (Для зміцнен­ня своєї влади)

2. Які суспільні відносини юридично закріпи­ли Кодекс Наполеона? (Принципи цивільно-правової рівності всіх перед законом і необме­жене право власності.)

 

Війни наполеонівської Франції

Учитель. Суть цього питання нам мають ви­класти «дослідники», а решта членів групи по ходу розповіді заповнюють порожні клітинки у наданих їм табличках, а потім ми перевіримо ваші відповіді.

Робота над поняттям

♦ Як на вашу думку, що означає поняття «Напо­леонівські війни»?

Учитель. Цим терміном історики визнача­ють війни, які велися Францією та її союзниками у період Консульства (1799-1804) та імперії Напо­леона І (1804-1814, 1815) проти коаліцій європей­ських держав (відповідь учня і запис у зошити).

Війни ці велися в інтересах нової військової та цивільної аристократії Франції і мали загарб­ницький характер, оскільки були спрямовані на захоплення територій та джерел сировини, роз­ширення ринку збуту для французьких товарів. Разом з тим ці війни створювали умови для демо­кратичного розвитку європейських країн (лікві­дація багатьох десятків дрібних держав у Німеч­чині, запровадження в деяких країнах Кодексу Наполеона, конфіскація і розпродаж частини монастирських земель, скасування привілеїв для дворянства тощо).

Проте з часом, перевага стала надаватися боротьбі за військово-політичні та торгово-про­мислові переваги Франції в Європі. Народи Євро­пи почали сприймати Наполеона як агресора, організовувати проти нього національно-визвольні війни.

2-й історик-дослідник (розповідь супро­воджується роботою з картою, на якій учень спе­ціальними картками позначає місця битв). Події 1800-1803 рр. — битва при Маренго, при Гогенліндені, Ам'єнський мир, новий спалах війни між Англією та Францією.

2-й кореспондент

1. Чим закінчилася битва при Маренго?

2. Яка суть Ам'єнського миру?

(Кожен із дослідників робить висновки.)

3-й історик-дослідник (розповідь супро­воджується роботою біля карти, на якій учень спеціальними картками позначає місця битв).

 Події 1805—1806 рр. — заснування II—IV антифранцузьких коаліцій, битви: Трафальгарська, при Ульмі, під Аустреліцом, під Єною, встанов­лення Континентальної блокади.

3-й кореспондент

1. У чому полягало значення Трафальгарської битви? (Перша битва, в якій Наполеон зазнав поразки.)

2. Що таке Континентальна блокада? (Заборона усім залежним від Францїї державам вести торгівлю з Англією та підтримувати пошто­вий зв'язок.)

4-й історик-дослідник (розповідь супрово­джується роботою біля карти, на якій учень спе­ціальними картками позначає місця битв). Події 1807-1810 рр. — битви при Прейсиш-Ейлау, при Фрідленді, Тільзітський мир, захоплення Мад­рида в Іспанії, партизанська боротьба іспансько­го народу, V антифранцузька коаліція, битва при Ваграмі, підписання Шеннбрунського миру.

4-й кореспондент

1. У чому полягала суть Тільзітського миру?

2. Коли та між ким було укладено Шеннбрунський мир?

Самоперевірка

Після виступу дослідників вчитель роздає учням хронологічні таблиці, у яких є стовпчики: дата, події, учасники, наслідки. Таким чином, учні мають закінчити заповнення таблиці.

 

 

 

			Основні події 1800-1809 рр.
	№	Дата	Події	Учасники	Наслідки
	1	14 червня 1800 р.	Битва при Маренго	Франція, Австрія	Північна Італія перейшла під конт­роль Франції
	2	Грудень 1800 р.	Битва при Гогенліндені	Франція, Австрія	Укладання миру з Наполеоном і визнання його завоювань на лівому березі Рейну
	3	Березень 1802 р.	Ам'єнський мир	Франція, Англія	Було визнано усі завоювання Франції у Європі
	4	1805 р.	Заснована III антифранцузька коаліція	Англія, Австрія, Росія і Швеція	Проголосила опір загарбницькій політиці імператора Наполеона І
	5	21 жовтня 1805 р.	Трафальгарська битва	Англія, Франція	Франко-іспанський флот зазнає поразки
	6	Жовтень 1805 р.	При Ульмі	Франція, Австрія	Австрія капітулювала
	7	2 грудня 1805 р.	Битва під Аустреліцом	Франція, Австрія, Росія	Розгром французами австро-російських військ
	8	Вересень-жовтень 1806 р.	Створення IV коаліції Битва під Єною та Аурштедом	Англія, Австрія, Росія, Швеція і Пруссія	Було знищено прусську армію. Наполеон вступив до Берліна
	9	21 листопада 1806 р.	Встановлення континентальної блокади	Франція, Англія	Заборона торгівлі з Англією созникам та залежними від Франції країнам
	10	8 лютого 1807 р.	Битва при Прейсиш-Ейлау	Франція, Росія	Жодної перемоги з обох сторін -;
	11	Червень 1807 р.	Битва при Фрідленді	Франція, Росія	Перемога Наполеона над російськими військами
	12	Липень 1807 р.	Тільзітський мир	Франція, Росія	Росія визнавала усі завоювання На­полеона в Європі, уклала з ним союз та приєдналася до Континентальної блокади
	13	1807 р.	Захоплення Мадрида і початок партизанської боротьби іспан­ського народу проти французів	Франція, Іспанія	Іспанського короля позбавлено пре­столу і проголошено королем брата Наполеона т Жозефа Бонапарта
	14	5-6 липня 1809 р.	V коаліція. Битва під Ваг-рамом	Франція, Англія, Австрія	Підписання Шеннбрунського миру. V коаліцію знищено

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Історичний диктант

Історичний диктант у формі дидактичної гри «Правда-неправда».

Учитель називає учням твердження. Якщо воно відповідає істині, учні відповідають «+», а якщо ні, то «-». Гру доцільно проводити з усім класом у письмовій формі.

1.3а Конституцією 1799 р. виконавча влада у Франції передавалася трьом консулам. (+)

2. Першого консула, за Конституцією 1799 р., обирали на п'ять років. (-)

3. 2 грудня 1804 року у Реймському соборі від­бувся урочистий акт коронації імператором Франції Наполеона Бонапарта. (-)

4. Конкордат було укладено імператором Напо­леоном І з Папою Римським Пієм VII. (+)

5. Цивільний кодекс (1804) закріпив свободу со­вісті, тобто право громадянина сповідувати будь-яку релігію. (+)

6. III антифранцузьку коаліцію було засновано 1805 року. (+)

7. 21 жовтня 1806 р. у Трафальгарській битві англійці завдали поразки франко-іспанському флоту. (+)

8. 21 листопада 1806 р. у Парижі Наполеон під­писав декрет про Континентальну блокаду. (-)

9. За Тільзитським миром, укладеним 1807 р., російський імператор Олександр І визнавав усі завоювання Франції. (+)

10.1807 року Наполеон зробив свого брата Жозефа Бонапарта королем Португалії. (-)

11.5-6 липня 1809 р. відбулася битва під Ваграмом, яка завершилася перемогою Наполеона. (-)

12. За Тільзітським миром, Росія приєдналася до Континентальної блокади.

 

Робота з контурними картами

Позначити на контурній карті основні битви 1800-1810 рр.

 

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Отже, імперія, створена Наполеоном Бонапартом, дуже швидко досягла піку своєї могутності. Політика французького імператора фактично ви­значала стан справ у значній частині Європи, про­те Наполеон наполегливо намагався встановити повний контроль над усім континентом. Але го­ловною перешкодою на цьому шляху для Наполеона стала Росія.

Учитель оцінює роботу учнів на уроці.

 

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати § 4 підручника.

2. Закінчити роботу в контурній карті (завдан­ня 6, 7).

3. Підготувати повідомлення «Бородинська битва».

Надруковано===================

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

 

РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 РР. В ЄВРОПІ.

Мета: охарактеризувати політичне положення в Європі після Віденського конгресу, основні ознаки економічного, політичного і суспільного життя країн Європи в 1815-1848 рр.; визначити причини й наслід­ки «весни народів» в Європі; розкрити особливості, характер і хід подій революцій

1848-1849 рр.; розви­нути загальнонавчальні навички, вміння аналізувати історичну інформацію; формувати оцінні думки.

 

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

 

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

Підготовчий етап гри

Клас ділиться на групи, у кожній групі є «сильні» і «слабкі» учні». Учитель пояснює їм завдання. Перед уроком на дошці вивішують карти, портрети ідеологів революційного народни­цтва. Завдання групам пропонують перед почат­ком уроку.        

Учитель координує ігрові дії, здійснює опо­середковане керівництво діями учасників, тобто регулює хід заняття. За необхідності коригує ви­ступи учнів, залучає більшу кількість школярів до гри, стисло резюмує їхню діяльність, заохочує словом активних гравців.

 

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

Учитель. Середина XIX ст. в Європі була на­сичена яскравими, бурхливими подіями. Суспіль­ство динамічно розвивалося, народи відвойовува­ли своє право бути суб'єктами історичного проце­су.. Цьому часу властивий особливий емоційний фон. Усі прошарки суспільства жили надіями, але сподівання в усіх були різними.

Робота на дошці

Слухаючи розповідь учителя, учні записують тези.

Передумови революції 1848-1849 рр. в Європі.

•   Посилення експлуатації трудящих.

•   Погіршення умов життя.

•   Образ влади — це образ ворога.

•   Неспроможність влади йти на компроміс.

•   Рухи: політичні, соціальні, національні.

Прагнення буржуазно-демократичних пере­творень; розбудови національних держав державні об'єднання.

•   Готовність до боротьби та жертв.

•   Народне повстання проти влади.

Учитель. На початку 1848 року Європа всту­пила у бурхливий період революцій і революцій­них виступів, що охопили величезну територію від Парижа до Будапешта, від Берліна до Палер­мо. Різні за своїми цілями і задачами, усі ці події відзначались активною участю широких народних мас, які стали головною рушійною силою і несли на собі основний тягар боротьби.

Революційні події 1848-1849 рр. за усієї своєї зовнішньої схожості мали певні відмінності. Виді-. лити загальне та особливе, актуалізувати розумін­ня історичних закономірностей і специфіку про­явів цих подій — одна із задач нашого уроку.

Постановка проблемного питання

•   Як ви вважаєте, чому революції 1848-1849 рр. в Європі називають «весною народів»?

Робота в групах

Учні мають підготувати повідомлення відпо­відно до, запропонованого плану.

1-ша група. «Передумови революційних подій»

1. Виникнення революційної ситуації.

2. Народні заворушення.           

3. Загострення політичної обстановки.

2-га група. «Революційні події у Франції» 

1. Причини революції у Франції 1848 р.

2. Особливості, характер і хід революційного руху.

3. Ухвалення Конституції Французької республіки 4 листопада 1848 р.

4. Бонапартистський переворот 1851 р.

5. Наслідки революційного руху у Франції.

3-тя група. «Революційні події в Німеччині»

1. Причини революції.

2. Особливості, характер і хід революційного руху.                                                                     ^:

3. Конституційна хартія Пруссії 31 . січня 1850 р.

4. Наслідки революційного руху.  

4-та група. «Революційні події в Італії»

1. Причини революції.

2. Особливості, характер і хід революційного руху.

3. Наслідки революційного руху.

5-та група. «Революційні події в Австрійській ім­перії»

1. Причини революції.

2. Особливості, характер і хід революційного руху.

3. Наслідки революційного руху.

Для виконання завдання групам надається 10 хвилин.                                                                   .

Виступ груп. Опоненти кожній групі ставлять запитання.

Бесіда

1. Які проблеми спіткали малозаможні прошар­ки населення Європи в 40-х рр. XIX ст.?

1. Як владні кола реагували на ці проблеми? Чи мали вони намір розпочати реформи?

3. Як змінилися вчинки, поведінка людей?

4. Яким був соціальний склад учасників рево­люцій?

5. До яких способів боротьби вдалися учасники революції?                                                        

7. Проти чого були спрямовані виступи пов­станців?             

8. Під-якими гаслами відбувались революційні виступи?

Відповідь на проблемне питання

♦ Як ви вважаєте, чому революції 1848-1849 рр.   в Європі називають «весною народів»?

Заповнення таблиці

Слухаючи розповідь учителя, учні заповню­ють аналітичну таблицю «Буржуазні революції 1848-1849 рр. у Західній Європі»

Учитель. Революційні події 1848-1849 рр. стали важливим етапом у розвитку класової бо­ротьби в Європі в XIX ст.

Окрім спільної мети — знищення феодально-абсолютистських порядків, що гальмували роз­виток капіталізму, революційний рух 1848-1849 рр. в окремих країнах мав свої цілі. Так, у Франції, де з феодалізмом і абсолютизмом було покінчено ще під час революції 1789-1794 рр., на порядку денному було повалення панування фінансової аристократії і прихід до влади класу

буржуазії загалом. У Німеччині центральним питанням була ліквідація політичної роздробле­ності, створення єдиної держави. В Італії це саме завдання доповнювалася необхідністю звільнити північну частину країни від австрійського пану­вання. В Австрії зусилля революції були спрямо­вані проти реакційного режиму монархії Габсбургів і на звільнення пригноблених народів.

Провідне місце в революційних подіях 1848-1849 рр. посідав національно-визвольний рух пригноблених народів. За своїм об'єктивним змістом це були буржуазні революції, проте активна участь народних мас визначила їхній буржуазно-демократичний характер.

На жаль, революційні рухи 1848-1849 рр. у жодній з країн Європи не досягли своєї мети, проте вони підірвали феодальні відносини у цих країнах, сприяли утвердженню й подальшому розвиткові капіталістичних відносин, зростанню свідомості й організованості пролетаріату, поста­вили на порядок денний такі задачі, як національ­не об'єднання Італії та національне об'єднання Німеччини.

III. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Виставлення оцінок групам, аналіз і самоана­ліз виступів учнів.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 13-14 підручника, відповісти на питання після параграфа.

Надруковано=============

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ НАПРИКІНЦІ XVIII — У XIX СТ.

 

Мета: сформувати поняття про основні досягнен­ня науки і техніки цього періоду і суспільної думки; продовжити розвивати вміння та навички аналізу, син­тезу, узагальнення, побудови схем, роботи в групі; ви­ховувати інтерес до наукового пізнання, доброзичливу атмосферу змагання.                                    

 

Тип уроку:  урок комплексного застосування вмінь та навичок.    

 

Обладнання: підручник, зошит з домашньою таб­лицею, табло для ігор, мультимедійна дошка.

 

Епіграф:

О, сколько нам открытий чудних,

Готовит просвещения дух

И опыт, сын ошибок трудных,

И  гений, парадоксов друг,

И случай — бог изобретатель.

                     О. С. Пушкін

ХІД УРОКУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Гра «Ти — мені, я —тобі»

Учні сідають один навпроти одного. Вони ма­ють по черзі називати ім'я науковця, щоб з'ясу­вати, у якій галузі він уславився.

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота в групах

Клас ділиться на дві команди і по черзі запи­тують один одного про досягнення культури кін­ця XVIII-XIX ст., використовуючи таблицю, яку вони мали скласти під час опрацювання домаш­нього завдання.

 

ІII. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Капітани команд мають підготуватися до ко­роткої дискусії, щоб надати відповідь на проблем­не питання уроку: «Що первинне: наука (ідея) або техніка (матерія)?»

 

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1  тур

Метод «Чому зайвий?»

Знайти і пояснити зайвий пункт у стовпчику.

Таблиця 1

А Гаусс	Б Остроградський	В Люм'єр	Г Лаплас
А Ламарк	Б Едіссон	В Мартен	Г Бенц
А Мендель	Б Дарвін	В Ламарк	Г Карно
А Лавуазьє	Б Чебишев	В Авогадро	Г Менделєєв
А Нобель	В Фейєрбах	В Кант	Г Ґегель
А Метро	Б Пароплав	В Трамвай	Г Тролейбус
А Телефон	Б Телескоп	В Радіо	Г Кіноапарат
А Радіоактивність	Б Можливість польоту в космос	В Телебачення	Г Конвеєр
А Антибіотики	Б Кулькова  ручка	В Водонепроникна тканина	Г Телеграф
А Велосипед	Б Шрифт Брайля	В Пластмаса	Г Азбука Морзе .

 

Підбиття підсумків.

2 тур

Конкурс «Найуважніший»

Метод «Ґронування»

Звернувшись до таблиці, яку учні склали удо­ма, визначити, яка буква переважає серед прізвищ . учених, і скласти «гроно», у центрі якого має бути ця буква. Дев'ять балів заробить перша і вісім ба­лів друга команда. Поряд із прізвищем необхідно зазначити основні досягнення цього діяча.

 

3 тур

Гра«5+бонус»                                                     

Представники команд мають на вибір відкри­ти 2 клітинки у горизонтальному рядку й назвати критерій узагальнення, зафіксований у полі «бонуса», а також додатково назвати прізвища на­уковців, щоб доповнити перелік у цьому рядку. У разі правильного визначення критерію узагаль­нення після відкриття двох клітинок — 4 бали, трьох клітинок — 3 бали, чотирьох клітинок — 2 бали, п'яти — 1 бал

			Таблиця 2
	1. Фуко	2. Карно	3. Джоуль	4. Гальвані	5. Фарадей	Фізики
	6. Лавуазьє	7. Ламарк	8. Люм'єр	9. Ленуар	10. Лаплас	Прізвища на букву «Л»
	11. Мечників	12. Гамалія	13. Ковальовський	14 Бекетов	15. Умов	Українські вчені
	16. Стефенсон	17. Фултон	18. Шилінг	19. Морзе	20. Якобі	Винахідники засобів зв'язку і транспорту
	21. Макінтош	22. Зауербронн	23. Ньєпс	24. Істмен	25. Брайль	Побутові винаходи
	26. Анілін	27. Сода	28. Каучук	29. Конвертор	30.Мартен	Хімічна промисловість

 

4  тур

МЕТОД «СНІП»

За допомогою інформації, наведеної у схемі, необхідно відтворити висловлювання, що нале­жать, відповідно, видатним філософам І. Канту та Л. Фейєрбаху.

 

 

Відповіді

1. Закон, що живе в нас, називається совістю. Кант           

2. Уміння ставити розумні питання є важлива і необхідна ознака розуму і проникливості. Кант

3. Щоб пізнати людину, потрібно її полюбити. Фейєрбах                

4. Любов до науки — любов до правди, тому чес-_і      ність є основною чеснотою вченого. Фейєрбах

 

5 тур

Конкурс капітанів

Дискусія з проблеми питання: «Що первинно: наука (ідея) або техніка (матерія)?». Аргументи повинні бути як конкретними, так і загальними, наприклад:

Ця проблема — основне питання філософії і вона розділила людство на 2 частини: ідеалістів і матеріалістів, розбурхуючи розум людей вже по­над 2 тисячі років. Але однозначної відповіді так і немає. Кожний вирішує його для себе самостій­но. У XIX ст. ідеалістом був Регель, матеріаліс­том — Фейєрбах. Кант же заснував науку гносе­ологію, яка розв'язує і не може розв'язати другу частину основного питання філософії: «Чи пізнаваний світ?». Кант вирішив, що — ні, він-був аг­ностиком і стверджував: «Справа у собі, і пізнати цього ніхто не може».

 

V. РЕФЛЕКСІЯ

Метод «Прес»                                               

Сформулювати й висловити аргументовану думку в короткій формі:

«Я вважаю, що...; тому що...; наприклад...; тому я вважаю, що...» про основне питання філософії:

1. Що є первинним: ідея чи матерія?

2. Чи можна пізнати світ?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Метод «Мікрофон»

1. Яке завдання було найбільш цікавим, а яке — найважчим?

2. Чия робота на уроці сподобалася найбільше?

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Скласти таблицю «Література кінця XVIII- ХІХ ст.».

Напрями і суть літературних течій	Представник, країна	Твір або жанр

 

2. Для «Літературної хвилинки» вивчити вір­ші, підготувати уривки прозових творів для коментованого читання, презентації з образо­творчого мистецтва про представників роман­тичного і класичного стилів.

Надруковано=============

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 9 КЛАС

ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО НАРОДІВ ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ КІНЦЯ XVIII — XIX СТ.

 

Мета: формувати поняття про напрями розвитку літератури і мистецтва; формувати навички аналізу та узагальнення, пошуку причиново-наслідкових зв'язків; уміння працювати з термінами, складати таблиці, ви­користовувати міжнаочні зв'язки, використовувати електронні носії для пошуку інформації і створення презентацій; формувати естетичний смак, захоплення класичними творами літератури, музики, живопису.

 

 Тип уроку: урок комплексного застосування умінь та навичок з елементами творчого звіту.

 

Обладнання: мультимедійна дошка, підручник, зошит.

 

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

Гра «Вгадай особу»

Сусіду по парті називають твір мистецтва або стиль, а сусід називає автора.

Учитель. Виконуючи домашнє завдання, ви звернули увагу на розмаїття напрямів у лі­тературі і мистецтві. Зараз відбудеться творчий звіт у вигляді літературно-музичної композиції-презентації за стилями образотворчого мистецтва.

Обговорення питання з проблеми уроку, по­тім — літературний диктант.

 

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Проблема уроку: «XIX століття — єдине сто­ліття, у якому в літературі і мистецтві швидко змінювалися стилі. Потрібно з'ясувати, з чим це було пов'язане».

 

III. ВІВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Літературно-музична композиція

Звучить музика Чайковського, Бетховена, Верді.

Під час читання літературних творів учні від­повідають на запитання.

1. До якого стилю, напряму належить твір?

2. Чи зрозумілий стиль автора?

3. Які відчуття цей твір викликає у вас?

Вірш Тютчева

Не то, что мните вы, природа:

Не слепок, не бездушный лик —

В ней есть душа, в ней есть свобода,

В ней есть любовь, в ней есть язык —

Невозмутимый строй во всем.

Созвучье полное в природе.

Лишь в нашей призрачной свободе

Разлад мы с нею сознаем.

Откуда, как разлад возник?

И отчего же в общем хоре

Душа не то поет, что море,

й ропщет мыслящий тростник?

Запитання

1. Хто такий «мислячий очерет»?

2. Про який розлад з природою говорить автор? Чи актуальний він у наш час?

 

Ніцше «Про нового кумира» з книги «Так казав Заратустра»

«Подекуди існують ще племена і народи, але не у нас, брати мої: у нас є держава.

Держава? Що це таке.

Державою зветься найхолодніше з усіх чудо­виськ. Холодно бреше вона, і ось яка брехня випо­взає з вуст її: «Я — держава, я — це народ». Там, де ще існує народ, не розуміє він державу і нена­видить її як лихе око і посягання на одвічні права і звичаї.

У кожного народу своя мова — добра і зла. Але держава бреше усіма мовами: і в мовах своїх вона брехлива, і все, що має вона, — вкрадено нею.

Тільки там, де закінчується держава, почина­ється людина — не зайва. Але не обходжена: так звучить пісня того, хто потрібен.

Там де, закінчується держава, туди дивіться, брати мої!»

Запитання

1. Що вразило вас у цьому монологу?

2. Чи згодні ви з автором?   

 

Віктор .Гюго «Гаврош»

Хлопчик під час революції збирає патрони для барикади, «...темрява через стріляни­ну була на руку Гаврошу. Ди­мова завіса і маленький зріст дозволяли йому пробратися непоміченим досить далеко. Він повз на животі, пересу­вався рачки, тримаючи кошик у зубах, ковзав як змія від^;небіжчика до небіжчика і про­довжував наповнювати кошик патронами.

Тієї-миті, коли Гаврош очи­щав патронташ лежачого сержанта, у труп влучила куля.

— Що за біс! — вигукнув Гаврош — Моїх небіжчиків вбивають!  

Друга  куля  вибила  іскри з бруківки біля нього. А третя перекинула його кошик.

Він  встав,  випрямився на повний зріст,  струсонувши головою,  спрямував глузливий погляд на солдатів, що стріляли в ньо­го, весело і завзято заспівав пісеньку.

Він продовжував спорожняти патронташі, не звертаючи уваги на кулі. Солдати сміялися, стрі­ляючи в нього. Кулі гналися за ним, але він був спритнішим. Але одна куля, влучна і підступна, наздогнала хороброго хлопчиську. Гаврош захи­тався і впав. Із барикади пролунав крик жаху. Він підвівся, цівка крові стікала по його обличчю. Він поглянув у бік пострілу і заспівав. Але скінчити куплет не вдалося: друга куля навіки обірвала його пісеньку. Маленький хлопчик і великий ге­рой був убитий».

Запитання         

♦ Чи здатні ви на подібний героїзм? У якому випадку?        

 

Некрасов «Кому на Руси жить хорошо»

Крестьянский грех.          

 Адмирал-вдовец по морям ходил,

По морям ходил корабли водил,   

Под Ачаковым бился с туркою

Наносил ему поражение,

И дала ему государыня

Восемь тысяч душ в награждение.     

В той ли вотчине припеваючи

Доживал век адмирал-вдовец,

И вручаєт он, умираючи,

Глебу- старосте золотой ларец.

«Гой ты, староста! Береги ларец!

Воля в нем моя сохраняется:

Из цепей-крепей на свободушку

Восемь тысяч душ отпускается!»

Схоронил. Забыл! Кличет старосту

И заводит с ним речь окольную.

Все повыведал, насулил ему

Горы золота, выдал вольную...

Глеб — он жаден был —

             соблазняется:

Завещание сжигается                  

На десятки лет, до недавних дней,

Восемь тысяч душ закрепил злодєй,

С родом с племенем.   

Что народу — то!  

Что народу — то!

С камнем в воду — то!

Все прощает Бог, а Иудин грех

Не прощается.

Запитання                    

1.Про який гріх говорить ав­тор вірша?

2. Кому ми співчуваємо?      

 

Гете «Фауст»

Морская хлябь пускай плотину точит:

Исправят мигом каждый в ней изъян.                  

Я предан этой мисли!           

Жизнь и годы прошли недаром:  

Ясен предо мной конечный вывод

мудрости людской:

Лишь тот достоин жизни и свободы,

Кто каждый день за них идет на бой!

Тогда сказал бы я: мгновенье, ты прекрасно,

Ты длись, постой и не сняло б веков теченье

Следа, оставленного мной  

Запитання                               

♦ .Що наступної миті очікує на героя?

Учитель. Протягом XIX ст. у європейське мистецтво, заступаючи один одного, змінилися чотири стилі живопису: романтизм, класицизм, імпресіонізм і постімпресіонізм.                            

 

Перегляд електронних презентацій «Представники живопису  ХІХ ст.»

1. Чим відрізняються романтизм і класицизм?

2. Що було взірцем для класицизму?

З. Що   нового   привнесли   імпресіонізм   і  постімпрессіонізм у живопис?          

Учитель. XIX ст, — час створення класич­них музичних творів, що й до сьогодні викону­ють оркестри усього світу. їх використовують у кіно, на телебаченні, у рингтонах мобільних телефонів, рекламах, вона була і залишається су­часною. Саме в XIX ст. сформувалися національні музичні школи: норвезька, фінська, чеська, російська.

 

Літературний диктант

1.  «Руслан і Людмила» Пушкіна — твір...

2. За цим твором Гюго в XXI ст. був поставлений однойменний мюзикл.

3. Автор серії із 20 романів про історію однієї сім'ї.

4. Що ріднить твори Байрона і Лєрмонтова?

5.  «Людська комедія» Бальзака містить ... ро­манів.

6. Бернард Шоу використав творчий метод...

7. Який твір Пушкіна назвали «енциклопедією російського життя»?

8. Великий український і російський письмен­ник, що оспівував українські народні тра­диції.

9. Марк Твен використовував традиції...

10. Грандіозний   літературно-філософський   твір Гете.

11. Герої романів Купера.

12. Ознаки російської літератури.

 

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Рефлексія.

 Метод «Мікрофон»

1. Які    явища    суспільного    життя    середини XIX ст. сприяли переходу від романтизму до реалізму?

2. Яка мистецька течія вам імпонує найбільше?

3. Чия робота на уроці сподобалася вам найбільше?

 

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювавши матеріал підручника, скласти таблицю й підготувати презентацію.по куль­турі Африки.            

2. Підготуватися, до рольової гри: «Я— Рабіндранат Тагор».

3. Скласти кросворд на 10 запитань за темою «Література кінця XVIII — XIX ст.».

Надруковано================

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ 9 КЛАС

 

НАРОДИ АФРИКИ ПІД ВЛАДОЮ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КОЛОНІЗАТОРІВ.

Мета: дослідити процес формування колоніального управління в Африці; розглянути колоніальний поділ Африки; оцінити політику колоніальних держав на цьо­му континенті; охарактеризувати соціально-економічне та політичне становище країн Африки; виховати інтерес і повагу до культури та історії інших держав.

 

Тип уроку: комбінований.

 

Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, ат­ласи та контурні карти для 9-го класу; ватман для стін­газети

 

ХІД УРОКУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Проблемне запитання

♦ Як ви вважаєте, чи можна дозвіл єврорпейських держав селитися на своїй території представникам  вчорашніх   колоній   вважати спокутуванням своєї провини перед ними за століття   колоніального   панування   чи   для цього існують інші причини? Учитель. У ході уроку вам належить запов­нити хронологічну таблицю.

 

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання

♦ Порівняйте особливості британського і фран­цузького колоніалізму.

 

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Колоніальний поділ Африки

Учитель. До середини 1870-х європейці во­лоділи на Африканському континенті частиною прибережної смуги. Найбільшими колоніями були Алжир (фр.), Сенегал (фр.), Капська коло­нія (гол.), Ангола (порт.) і Мозамбік (порт.). Крім того, англійці контролювали залежний від Єгипту Судан, а на півдні континенту існувало дві суве­ренні держави бурів (нащадків голландських пе­реселенців) — Південно-Африканська республіка (Трансвааль) і Помаранчева вільна держава

Розподіл території Африки між колоніальним державами
Північна Африка	Західна Африка	Центральна Африка	Південна Африка
Північна Африка, найближча до Європі частина континенту, привертала увагу провідних колоніальних держав — Франції Великобританії, Німеччини, Італії та Іспанії. Єгипет був предметом суперництва між Великобританією і Францією, Туніс — Францією та Італією, Марокко — Францією, Іспанією, а згодом — Німеччиною; Алжир перебував у сфері інтересів Франції, а Тріполітанія і Кіренаїка — Італії	Провідну роль у колонізації Західної Африки відіграла Франція. Основним об'єктом її зазіхань був басейн Нігеру. Французька експансія відбувалась у двох напрямках — східному (із Сенегалу) і північному (від гві нейського узбережжя)	Екваторіальна Африка перетворилась на об'єкт боротьби між Німеччиною, Францією та Бельгією. Стратегічною метою цих держав було встановити контроль над Центральним Суданом і захопити долину Нілу	У Південній Африці провідною силою європейської експансії була Великобританія. У своєму просуванні з Капської колонії на північ англійцям довелося зіткнутися не тільки з тубільними племенами, але й із бурськими республіками

 

 Захоплення Алжиру Францією. Боротьба алжирців проти французьких колонізаторів

Учитель. У XVIII ст. Алжир лише номінально був у складі Османської імперії. Державну владу

очолював дей, довічно обраний яничарськими ко­мандирами. Алжирці не припиняли боротьби про­ти турецької феодально-яничарської верхівки.

Під час наполеонівських війн Франція отри­мувала від алжирського дея продовольство і шкі­ру. Наполеон розглядав цю африканську країну як сферу французької екепансії. Остаточно фран­цузькі плани захоплення Алжиру дозріли напри­кінці 20-х років XIX ст. До цього часу виникли гострі розбіжності між деєм і французьким консу­лом в Алжирі щодо оплати Францією алжирських товарів, отриманих у кредит. Одного разу у відпо­відь на образу дей вдарив французького консула своїм віялом. «Удар опахалом» став приводом для нападу колонізаторів.                         

Про подальший перебіг подій нам розповість представник групи, який досліджував конфлікт (доповідь супроводжується презентацією).

1-й представник. Французька армія, яка висадилась у червні 1830 р., розбила яничарські формування дея, примусила останнього підписа­ти акт про капітуляцію і залишити країну. Після цього французькі війська вступили до столиці. Ко­мандир французької армії генерал Бурмон хваль­кувато заявив: «Усе королівство підкориться нам без жодного пострілу». Проте вигнання яничар­ських військ аж ніяк не означало підкорення ал­жирського народу.

Опір очолив талановитий полководець, дер­жавний діячі поет Абд аль-Кадір, який став наці­ональним героєм Алжиру. Під час французького вторгнення Абд аль-Кадіру було 22 роки. Він здо­був богословську освіту, побував у Мецці, Каїрі, Багдаді. 1832 року племена Західного і Централь­ного Алжиру,   які   повстали   проти   французів,

обрали Абд аль-Кадіра своїм вождем. Він зумів об'єднати їх і завдати французам низку пора­зок, примусивши їх укласти 1834 року мир на основі визнання суверенітету Західного Алжиру.

Ставши правителем великої держави, зберіг відданість традиціям племінної демократії. Бага­то уваги він приділяв зміцненню армії, будував казарми і фортеці, створив ливарний і два поро­хових заводи, ткацьку мануфактуру.

1835 року французи,, віроломно порушивши договір, відновили війну, але,зазнали поразки і мали підписати 1837 року новий мирний договір з державою Абд аль-Кадіра. Проте і він виявився недовговічним.

Алжирці героїчно билися з французьки­ми загарбниками. Але сили були нерівними. 1847 року Абд аль-Кадір був узятий в полон, а його держава припинила існування. Крім ве­личезного військово-технічної переваги францу­зів, свою негативну роль відіграло невдоволення впливових феодальних елементів політикою Абд аль-Кадіра. Племінні вожді Східного Алжиру не підкорялися йому і вели сепаратну боротьбу із французами.

Опір загарбникам і народні повстання проти колонізаторів тривали й надалі. Ф. Енгельс писав у 1857 р.: «Починаючи з моменту першої окупації Алжиру французами до цього часу нещасна краї­на є ареною безперервних кровопролить, грабежів і насильств. Кожне місто, велике й мале, завойо­вують п'ядь за пяддю ціною величезних жертв. Арабські і кабільські племена, які цінують не­залежність як скарб, а ненависть до іноземного панування ставлять вище за життя, придушують і приборкують за допомогою безжальних набігів, під час яких спалюють і руйнують їхні - житла і майно, витоптують їхній врожай, а вцілілі не­щасні істоти піддаються або винищенню, або усім жахам розпусти і жорстокості».

Водночас із завоюванням, яке припинилося , лише у 60-х роках XIX ст., французькі буржуа і землевласники здійснювали колоніальне освоєн­ня Алжиру. Були здійснені великі земельні екс­пропріації, в результаті яких в руках французь­ких колоніальних властей зосередився значний земельний фонд, а корінне алжирське населення було приречене на безземелля. Французька. вла­да всіляко заохочувала в'їзд до Алжиру не тіль­ки французів, але й іспанців, італійців, німців, мальтійців тощо. Уже 1851 року в Алжирі про­живало понад 130 тис. європейців. Поки тривало завоювання, вони осідали переважно у містах, але . згодом розпочалася і колонізація сільських райо­нів. Алжир перетворився на аграрно-сировинний додаток Франції.                                                 

 

Єгипет                                        

Учитель. Східна експедиція Бонапарта (1798-1801) стала поворотним пунктом; в історії Єгипту. Незважаючи на те що Бонапарт не ста­вив на меті реформувати пашалик, французька окупаційна влада зруйнувала структури мамлюкського та османського управління. Після відходу французької армії з Єгипту, який, за умовами Ам'єнськогр миру (1802), було знову визнано час­тиною Османської імперії, на владу в пашалику почали претендувати англійці, османи і мамлю­ки. При цьому жодна зі сторін не мала можливос­ті для встановлення реального правління в паша­лику і не мали для цього необхідних політичних і військових сил. Сподіваючись відновити свою владу, мамлюки на чолі з Осман-беєм аль-Бардіс уклали союз із учорашніми ворогами албанцями, якими керував Тахир-паша та його заступник Мухаммед-Алі, Відсутність стабільності,, завору­шення і руйнування спричинили в Єгипті хви­лі народного обурення. У результаті повстання 1805 р. єгипетський паша Хуршид був повале­ний. За умов кризи, коли ні мамлюки, ні османи не могли відновити- реальне правління в Єгипті, новим правителем Єгипту турецький султан Се­лім III призначив .Мухаммеда-Алі, кандидатуру якого висунули єгипетські шейхи, сподіваючись на «те, що він буде покірно виконувати всі вимоги релігійної влади, захистить їхні інтереси і локалі­зує внутрішні заворушення.                          

А от про подальший перебіг подій нам розпо­вість 2-й представник групи (доповідь супроводжу­ється презентацією).                          .

2-й представник. Мухаммед-Алі зосере­див у своїх руках більшу частину оброблюваних земель. У селах землі були розділені між фела­хами. Формально селянин вважався власником своєї ділянки; Проте він мав сплачувати високу ренту-податок, яка безпосередньо надходила до казни;.а решту продукції здавати за цінами, вста­новленими владою. 60 днів на рік фелах повинен був відпрацьовувати різні державні повинності. Згодом Мухаммед-Алі почав роздавати землі офі­церам і чиновникам разом з фелахами, що сиділи на них.                                                                       

Багато уваги приділялося відновленню ста­рих і будівництву нових зрошувальних каналів. У країні заохочувалося будівництво фабрик і ма­нуфактур. Для потреб армії були створені поро­ховий, ливарний та кілька збройних заводів. На верфях Олександрії будували військові кораблі. З'явилися текстильні фабрики, цукрові та маслоробні заводи. Майже всі промислові підприємства належали казні, але незначна частина була влас­ністю окремих осіб або була передана їм в оренду. Робітників прикріпляли до фабрик у порядку примусового набору.

Були проведені деякі реформи в галузі культу­ри та освіти, У Єгипті з'явилися світські початко­ві і середні школи, а також чотирирічні спеціальні навчальні заклади. Існували військові училища. Арабською мовою перекладали європейські під­ручники та наукова література. Десятки молодих єгиптян направляли для здобуття освіти до Євро­пи. Мухаммед-Алі запрошував до себе на службу французьких інженерів, лікарів, учителів, юрис­тів. 1828 року була заснована перша арабська га­зета.

Реформи, здійснені Мухаммедом-Алі, дозво­лили йому створити численну боєздатну армію і військово-морський флот, реформувати систему державного управління. Формально Єгипет зали­шався одним із пашаликів (велика область, ке­рована пашею) Османської імперії. Фактично він став незалежною державою із власною армією та урядом. Мухаммед-Алі запровадив в Єгипті систе­му міністерств за європейським зразком, здійснив адміністративну реформу, розділивши країну на сім провінцій, губернатори яких підпорядковува­лися Каїру.

На початку 20-х років у результаті трирічної війни Мухаммед-Алі завоював Судан, який фор­мально перебував у складі Османської імперії, але фактично був єгипетським володінням. Єгипет­ські війська потопили у крові грецьке повстання на Криті, після чого він був проголошений воло­дінням єгипетського паші.

Під час першої війни з султаном (1831-1833) Мухаммед-Алі підпорядкував собі Сирію, Ліван і Палестину. Тепер усередині номінально єдиної Османської імперії склалася своєрідна імперія Мухаммеда-Алі. Проте це не зміцнило, а посла­било Єгипет. Араби Сирії, Лівану і Палестини не­забаром повстали проти Мухаммеда-Алі. У ході другої війни (1839-1840) повстання арабів Сирії та Лівану прискорили поразку Єгипту.

Поразка у боротьбі із султаном створила спри­ятливу обстановку для надходження іноземного, капіталу до Єгипту. На його територію було по­ширено дію англо-турецької конвенції 1838 р. До країни ринули англійські товари. Побудовані раніше фабрики закривали. Державні монополії(у тому числі і на торгівлю бавовною) були скасо­вані. Агенти англійських фірм задешево скупову­вали бавовну безпосередньо у фелахів. 1851 року англійці отримали вигідну концесію на будівни­цтво залізниці від Олександрії до Каїру і Суеца.

Англійське проникнення натрапило на потуж­ну конкуренцію з боку французького капіталу. 1854 року французький дипломат і ділок Лессепс домігся концесії на спорудження та експлу­атацію каналу, що з'єднує Середземне і Червоне моря. Його будівництво велося з 1859 до 1869 рр. Суецький канал коштував Єгипту понад в 450 млн франків. Це призвело до фінансового поневолен­ня країни.

Розвиток капіталістичних відносин відбувалося тепер за умов активного впровадження іноземного капіталу в єгипетську економіку. Зростання по­питу на єгипетську бавовну призвело до суттєвого збільшення посівних площ. У 50- 60-х рр. XIX ст. збільшилася кількість бавовноочисних і цукрових заводів. Розвиткові товарно-грошових відносин сприяли і зміни аграрного законодавства. Було до­зволено передання землі у спадок, її продаж і пе­редавання в оренду. Скасовувалася кругова пору­ка під час збирання податків. Натуральні податки були замінені грошовими. Приватна власність на землю тепер формувалася як поміщицька і дрібно­селянська. Серед поміщиків тепер переважали ба­гатії з єгипетських арабів, які скуповували землю.

Соціально-економічні зрушення певною мірою позначилися на політичному становищі та культур­ному житті Єгипту. За словами О. І. Герцена: «Єги­пет в'їхав на верблюді в еру парламентаризму».

Після нетривалої паузи, зумовленої поразкою Мухаммеда-Алі, були продовжені реформи у га­лузі культури, відновлено старі школи, відкрито чимало нових. Кількість шкіл зросла. Кількість учнів початкових і середніх шкіл досягла 100 тис. Відкрили музеї єгипетських старожитностей та арабського мистецтва, Національна бібліотека, оперний театр, з'явилися наукові товариства. Єдиною офіційною мовою в Єгипті стала арабська. Зріс інтерес до арабської історії та літератури. По­чали виходити газети і журнали. Усе це сприяло формуванню   буржуазно-національної   ідеології. Таким чином, у жовтні 1882 р, англійці оку­пували Єгипет, проте перетворити на справжню колонію і приєднати до Британської імперії не змогли. Формально Єгипет залишався частиною Османської імперії, хоча насправді фактичним правителем країни був англійський консул, який спирався на окупаційну армію.      

 

Колоніальна політика в Південній Африці

Учитель. Основними осередками колоніаліз­му в Тропічній і Південній Африці були колонії, що виникли на межі Нового часу. Португальські володіння в Анголі включали прибережні області від гирла Конго до мису Капо-Негро. У першій По­ловині XIX ст. ці райони залишалися місцем за­слання злочинців. Португальським чиновникам, які безжально грабували місцеве населення, нале­жала уся повнота влади. Вожді племен поступово перетворювалися на агентуру колонізаторів. Знач­них масштабів досягло рабство і работоргівля.

3-й представник. У Південній Африці опло­том колоніалізму була Капська колонія, створена голландцями в другій половині XVII ст. Сюди пе­реселялися також гугеноти, які втекли із Франції, вихідці з Німеччини та інші емігранти. Нащадки голландських, а також французьких і німецьких колоністів почали називати себе бурами. Захоплю­ючи землі готтентотів, бури створювали в районі мису Доброї Надії свої ферми, на яких широко за­стосовували рабську працю. Згодом бури почали захоплювати землі коса — племен, що належать до групи народів банту.

У ході наполеонівських війн Капська колонія перейшла до англійців. Спочатку британська вла­да зберігала старі порядки, встановлені голланд­ською Ост-Індською компанією.

Разом з тим, на початку XIX ст. тут відбулось об'єднання численних зулуських племен, які про­голосили про створення держави зулусів. її очолю­вали видатні вожді Дингисвайо, Чака і Дінгаан.

Каравани бурів, що рушили з Капської коло­нії на північ і північний схід, почали захоплювати . землі зулусів. 16 грудня 1838 р. у вирішальній бит­ві зулуси зазнали поразки. Відтоді цей день, «день Дінгаана» (за ім'ям тодішнього правителя зулу­сів) щорічно відзначають у Південній Африці.

1840 р. бури, скориставшись сепаратизмом і зрадою частини зулуських вождів, остаточно розгромили армії Дінгаана. Зулусам залишили лише смугу земель на півночі Наталя, оголоше­них незалежною державою Зулуленд. Але бурам не вдалося створити в Наталі свою республіку — вона була уведена англійцями до складу Капської колонії, а пізніше виділена у самостійну британську колонію Наталь.

Після цього більшість бурів покинули Наталь і попрямували до басейну річок Помаранчева і Ва-аль, до районів, населених бечуана і басуто.

Що стосується бурів, то вони створили в сере­дині XIX ст. два державних утворення колонізато­рів — Південно-Африканську республіку (англій­ці зазвичай називали її Трансвааль) та Помаран­чеву Вільну державу (Помаранчеву республіку), незалежність яких була визнана Англією. Ці по­дії сприяли посиленню бурського націоналізму. Бури втратили колишній зв'язок з Голландією. Поступово вони почали називати себе африканерами. їхня мова також відрізнялася від голланд­ської і дістала назву «африкаанс».

Таким чином, до 70-х років XIX ст. значна частина Південної Африки потрапила до рук ко­лонізаторів. На її території було створено дві бри­танські колонії і дві бурські республіки. Зулуси, басуто, коса мужньо чинили опір колоніальній агресії, але англійські і бурські загарбники ви­явилися сильнішими. На той час незалежність зберегли лише зулуси Зулуленду і споріднений їм народ свазі (на території сучасного Свазіленду).

Якщо Південна Африка до 70-х років XIX ст. переважно уже була захоплена європейцями, то в Тропічній Африці Англія і Франція до цього часу лише трохи розширили території своїх баз. Спираючись на захоплені раніше пункти на Зо­лотому Березі, Англія почала наступ на Апіанті.

1831 року, після чергової кровопролитної війни, держава Ашанті відмовилося від контролю над узбережжям, а Англія підтвердила її незалеж­ність. Англійці значно розширили свої колоні­альні володіння на Золотому Березі. Нова війна з Ашанті 1863 року не принесла їм успіху. Пра­витель Ашанті Квеку Дуа сказав тоді: «Біла лю­дина може привезти до джунглів гармати, проте джунглі сильніші за гармати»

На західному узбережжі англійці захопили Сьєрра-Леоне і розширили свої володіння в Гам­бії. Із середини XIX ст. одним з основних об'єктів агресії британських колонізаторів стала дельта Ні­геру. До острова Лагос, який посідав там ключове становище, декілька разів відряджали англійські військові кораблі. Населення хоробро обороняло свій острів. Тільки 1861 року, після чергової опе­рації військового флоту, Лагос став британською колонією.     

Франція розширила свої володіння у Сенегалі і на Березі Слонової Кістки.     

У першій половині XIX ст. економічна екс­плуатація народів Тропічної і Південної Африки Англією та іншими капіталістичними країнами Європи набуває нових ознак: посилюється заці­кавленість в отриманні сировини і дешевих про­дуктів харчування. Активно починають вивозити пальмову олію і коштовні породи дерева. Францу­зи створюють у нижній течії р. Сенегал плантації бавовнику та індиго. Започатковані перетворен­ня Тропічної і Південної Африки на одне із дже­рел сировини капіталістичної Європи спонукало буржуазію Англії, Франції, інших європейських країн до «освоєння» внутрішніх районів Чорного континенту. Численні дослідники, мандрівники, місіонери, торговці прагнули розгадати його та­ємниці. Серед мандрівників і дослідників поряд з колонізаторами було чимало чесних, мужніх людей, які самовіддано служили науці. Проте їхні відкриття зазвичай використовували в інтересах колоніального поневолення народів Африки.

(Після завершення виступів групи оформля­ють стінгазету із заздалегідь підготовленими ма­теріалами із ЗМІ, фотографіями та буклетами.)

 

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда

1. Яким чином Франція захопила Алжир?

2. Чому Абд аль-Кадіра вважають національним героєм Алжиру?

3. Визначте роль Суецького каналу в економіці Єгипту.                              

4. Покажіть на карті території Північної і Пів­денної Африки.

Проблемне питання

♦ Як ви вважаєте, чи можна дозвіл європейських : держав селитися на своїй території представ­никам вчорашніх колоній вважати спокуту­ванням своєї провини перед ними за століття колоніального панування чи для цього існу­ють інші причини?

 

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель. До кінця XIX ст. Африка повніс­тю була поділена між європейськими державами. Майже увесь північний захід Африки належав Франції або перебував у сфері її впливу — від Алжиру і Тунісу через Сахару і Судан до еквато­ріальної смуги. Великий острів Мадагаскар, що поблизу східного узбережжя Африки, також на­лежав французам. Території, що потрапили під владу Англії або перебували під її політичним впливом, простяглися Нілом до екваторіальної об­ласті, а звідти до південного краю Африки.

Німеччина та Італія значно пізніше долучи­лися до колоніальної політики, проте і вони отри­мали тут володіння, а в самому центрі Африки утвердилися бельгійці. Дещо залишилося і в ру­ках самих старих колоніальних країн, Іспанії та Португалії. Цікаво, але у внутрішній Африці де­далі більшого поширення набув іслам.

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати § 31

2. Відповісти письмово на запитання: «Яким чи­ном колонії впливали на розвиток і долю Мет­рополій?».  

Надруковано================      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всесвітня історія. 9 кл.

ПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ В ЄВРОПІ ПІСЛЯ ВІДЕН­СЬКОГО КОНГРЕСУ. НАЦІОНАЛЬНО-РЕВОЛЮ­ЦІЙНІ РУХИ В ЄВРОПІ У 20-ТІ РОКИ XIX СТ.

Мета: з'ясувати суть нового міжнародного порядку й подаль­шого впливу нових міжнародних відносин у першій половині XIX ст. на долю народів і держав Європи; розкрити причини революцій в Європі в 20-х роках ХІХ ст., ознайомитися з ходом революційних подій; продовжувати розвивати навички роботи з картою, з до­датковими джерелами, інформації; формувати вміння написання плану-конспекту.

Очікувані результати             .

Після цього уроку учні зможуть: характеризувати політичне становище в Європі після Віденського конгресу; називати причини, характер, рушійні сили, завдання національно-революційних рухів в країнах Європи в 20-х роках XIX століття; давати власну оцінку цих подій, робити висновки, узагальнення.

Тип уроку: урок-лекція.

Обладнання: підручник, політична карта світу, атлас, таблиця «Територіальні зміни в Європі в 1815-1847 рр.», пам'ятки «Складан­ня тез» і «Складання конспекту».

 

                                                 Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

З'ясування емоційної готовності учнів до уроку.

 

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬУЧНІВ

 Вступна бесіда для повторення

1.  Поясніть суть терміна «Віденський конгрес»

2.  Пригадайте, що означає термін «революція».

3.  Як ви розумієте зміст терміна «рушійні сили»?

 

III.  МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Тема нашого сьогоднішнього уроку — одна з важливих ланок, з яких складається світова історія, тож вона є логічним продовженням попе­редніх тем.

 

IV.  ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

► Постановка проблемного завдання уроку

— Чи вплинули рішення Віденського конгресу на політичне становище європейських країн у май­бутньому?

 

1.   Стисла характеристика політичного становища в Європі після Віденського кон­гресу

►► Розповідь вчителя

Розповідь супроводжується демонструванням таблиці (додаток 1) та політичної карти світу. Учні, використовуючи пам'ятку (додаток 2), складають тези розповіді.

Учитель. Після розвалу наполеонівської імпе­рії карта Європи вимагала термінового, перегляду, і в ході Віденського конгресу 1814-1815 рр. монархи континенту виробили і підписали значний за об­сягом мирний договір. Конгрес санкціонував вклю­чення до складу нового, королівства Нідерландів те­риторії Австрійських Нідерландів (сучасна Бельгія), проте решта всіх володінь Австрії повернулася під контроль Габсбургів, зокрема Ломбардія, Венеціан­ська область Тоскана, Парма і Тіроль.

Пруссії дісталася частина Саксонії, значна тери­торія Вестфалії і Рейнської області. Данія, колишній союзник Франції, позбулася Норвегії, яку передали Швеції. В Італії була відновлена влада Папи Рим­ського над Ватиканом і Папською областю, а Бур­бонам повернули Королівство Обох Сицилій.

Був також утворений Німецький союз. Частина створеного Наполеоном Варшавського князівства увійшла до складу Російської імперії під назвою Царство Польське, а Російський імператор ставав і польським королем.

26 вересня 1815 року російським, імперато­ром Олександром І, австрійським — Францом І і прусським королем Фрідріхом-Вільгельмом III було створено так званий Священний союз як ін­струмент придушення республіканського демокра­тичного і національно-визвольного рухів у Європі для поширення абсолютистсько-монархічних та християнсько-патріархальних ідей у Європі. Цей союз ще називали «Союзом трону і вівтаря».

Віденський конгрес зафіксував нову розстановку сил у Європі, що склалася по закінченні наполеонівських воєн, на тривалий час позначивши провідну роль країн-переможниць — Росії, Австрії, Великої . Британії — в міжнародних відносинах. Після перемоги над Наполеоном майже повсюди в Європі запанувала колишня влада. Але радикальні визвольні ідеї носили­ся в повітрі, і наступні 30 років пройшли під знаком палацових переворотів, повстань і революцій.

2.   Революції в Італії, Іспанії, Португалії, Греції

Учні напередодні уроку отримали випере­джальне завдання — підготувати коротку розповідь про сучасний стан країн, які будуть вивчатися, ви­користовуючи додаткові джерела інформації (Італія, Португалія, Греція).

На початку своєї розповіді учитель наголошує про ведення конспекту, використовуючи пам'ятку (додаток 3).

Учитель характеризує причини, характер, ру­шійні сили революції в Італії 1820-1821 рр. Тут головною рушійною силою були карбонарії (учні роблять запис у словнику). Головне завдання ре­волюції — боротьба з австрійськими окупантами.

1820-1823 рр. — революції в Іспанії та Порту­галії. Основним завдання революцій в цих країнах була боротьба за демократизацію.

 

3.   Революція в Греції (1821-1829)

Найважливішим завданням грецьких патріотів було звільнення батьківщини від влади Османської Імперії, яка перешкоджала економічному, соціально­му, національному та культурному розвитку Греції. Помітну роль у розгортанні національно-визвольної боротьби відігравали, греки-емігранти, які пропа­гували ідею спільної боротьби поневолених наро­дів Османської імперії за визволення і створення незалежної Грецької республіки. У 1814 р. в Одесі греки-емігранти створили таємне «Дружнє товари­ство» («Філікі Ітерія»), яке розпочало підготовку революції в Греції. Очолив товариство О. Іспіланті. Завдяки засиллям Росії, Англії та Франції у 1831 р. Греція була проголошена королівством.

Учитель звертає увагу на основні події, дати, підводить учнів до розуміння того, чому завдан­ня, які були поставлені, в ході революції не були виконані.

Після розповіді вчителя учні, використовуючи технологію «Прес», дають відповідь на проблемне завдання уроку.                                   

 

V.  ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ УЧНІВ

►_: Робота з картою

Покажіть на карті країни, в яких в 20-х рр. XIX ст. відбувалися національно-революційні рухи. Назвіть столиці цих держав сьогодні.

►► Бесіда

1.  Які. проблеми розв'язували революції в Італії, Іспанії, Португалії, Греції?

2.  Назвіть рушійні сили революцій в Італії та Гре­ції.

VI.  ПІДСУМКИ УРОКУ

►► Технологія «Незакінчені речення»

*   На цьому уроці ми дізналися...

*   На цьому уроці ми удосконалили (своє вміння складати тези,конспект, працювати з картою, аналізувати фактичний матеріал...).

*   На цьому уроці мені сподобалося...

►► Оцінювання

Учитель оцінює учнів, які працювали під час уроку (виконували випереджальне завдання, пра­цювали над проблемним питанням, біля карти).

 

VII.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.  Опрацювати текст конспекту.

2.  Виконати завдання на контурній карті.   '

3.  Двом учням підготувати повідомлення про чар­тизм.

►► Додаток 1

Територіальні зміни в Європі в 1815-1847 рр.
Країна	Територіальні зміни
Франція	Повернена до кордонів 1789 р.
Росія	|Закріпила за собою частину Польщі.з Варшавою
Англія	Отримала острів Мальту, Папську область та острів   Цейлон
Австрія	Приєднала Ломбардію і Венецію
Пруссія	Отримала частину Саксонії і Рейнську область
Німеччина	Розділена на 38 держав
Італія	Розділена на 8 держав

 

► Додаток 2

Пам'ятка для складання тез

Тези — коротко сформульовані основні поло­ження статті, лекції, повідомлення, доповіді. Це короткий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій та посилань. У тезах переважають загальні положення.

1.Уважно  прочитайте текст,  на підставі якого необхідно скласти тези.

2.  З'ясуйте значення слів і термінів, що вам не­зрозумілі.

3.  Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з'ясували зміст тексту загалом і його головну думку.          

 

4. Визначте у тексті основні положення, що є лан­ками логічного ланцюжка, за допомогою якого автор послідовно розкриває свою думку.

 

5.  Сформулюйте їх своїми словами (це сприяє кращому розумінню тексту), і запишіть.

 

Пам'ятка для складання конспекту

Конспектування — стислий письмовий виклад основного змісту тексту з виокремленням його найважливіших положень.

 

1.  Запишіть автора твору, його назву та вихідні дані.

 

2.  Перш ніж розпочати конспектування, необхід­но ознайомитися з текстом загалом.

 

3.  Визначте у тексті логічно завершені частини і в кожній з них знайдіть основну думку, дайте їм назву. На. підставі цього складіть план.

 

4.  Підготуйтеся до виконання завдання: поділить аркуш у зошиті на,дві нерівні частини для за­пису плану (ліворуч) і конспекту (праворуч).

5.  Складіть конспект змісту кожної логічно за­вершеної частини тексту відповідно до плану, дотримуючись таких вимог.

5.1.  Основний зміст тексту викладається стисло,

5.2.  Провідні думки, аргументи, висновки вка­жіть докладно.

5.3.  Назви глав, розділів, параграфів наукової праці обов'язково вказуються точно.

5.4.  У конспекті використовуються цитати. До­тримуйтеся правил цитування: необхідну цитату беріть у лапки, у дужках зазначайте джерело і сторінку.

5.5.  Намагайтеся робити записи своїми слова­ми, оскільки це сприяє кращому розумін­ню тексту.

5.6. Основні положення конспекту вказуються   . навпроти відповідних пунктів плану.

 

6.  Працюючи   над  конспектом,   використовуйте систему підкреслень, виділяйте найбільш важ­ливе великими літерами, використовуйте умов­ні позначення. Вони допоможуть вам під час. відповіді за конспектом.

 

7.  У лівій частині конспекту, крім плану, можна також робити записи незнайомих імен і термі­нів, які потребують пояснення, необхідні доповнення, стислі висновки для себе, наводити ана- логію з явищами сьогодення тощо.

 

8.  Перевірте виконану роботу. У разі необхідності виправте або зробіть уточнення пунктів плану і змісту конспекту.

 

9.  У випадку якщо необхідно скласти конспект на підставі декількох джерел, спочатку визначають, який твір буде основним. Для цього прочитай­те джерела і визначте, якою мірою в них роз­крито проблему, що вас цікавить. Потім роз­діліть сторінку зошита на дві частини: у лівій частині запишіть конспект основного твору, у правій — запишіть доповнення до. нього за іншими джерелами.   .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Всесвітня історія. 9 кл.

 

Тема:Наполеон Бонапарт в долі народів Європи

 

Мета. Розкрити позитивні і негативні наслідки діяльності французького полководця та імператора Наполеона Бонапарта. Вчити учнів давати характеристику історичного діяча, розвивати навички дискутування. Виховувати прагнення при­мости людям користь і протистояти злу.

 

Обладнання. Карта «Європа в роки завойовницьких війн Наполеона». Кадри документального фільму «Бородінська битва». Картина «Відступ французького війська з Росії».

Виставка літератури. Бен Вейдер, Девід Хепчуд «Кто убил Наполеона»; Ф.А. Гарин «Изгнание Наполеона»; Манфред «Наполеон»; Мережковський «Наполеон»; Тарле «Наполеон», Энциклопедия для детей. Всемирная шстория, том 1; Ирина Алешина «Наполеон и его империя», «Маршалы Наполеона».

 

                                                                     Хід уроку

 

Вступне слово вчителя.

Швидко пробігають дні за днями, і кожен прожитий день стає історією. Хто ж творить історію? Чому одні люди, прийшовши на світ Божий, скромно проживають життя і непомітно відходять у Вічність, а інші залишаються у пам'яті нащадків (вдячній чи невдячній — це по заслугах) не лише на роки, а й на цілі століття. Сьогодні ми поведемо мову про одного з таких історичних діячів Франції, що вплинув не лише на долю французького народу, а й Європи і навіть світу — Наполеона Бонапарта. Влаштуємо своєрідний суд над його справами, постараємось зрозуміти його внутрішній світ, його плани  і засоби їх досягнення.

З’ясуємо, ким він був для французького народу і народів Європи. Пригадаємо обстановку, що склалася у Франції на час приходу до влади Наполеона.                                                                                     

 

Питання для бесіди.

І. Коли була Велика Французька революція?

2. Які наслідки мала революція для Франції?

З .Як віднеслись монархи Європи до революції?

4. Коли вперше дав про себе знати Наполеон?

А  наступні кроки діяльності розглянемо у вигляді суду.

Завдання учням. На основі виступів звинувачуючої і захищаю­чої сторін зробити висновки і відповісти на проблемні питання. .

1 . Яку мету поставив Наполеон?

2. Що хотів змінити в долі народів Європи? Що збирався зроби­ти для французького народу?

3. Якими методами він діяв?

4. Як змінилась карта Європи в результаті Наполеонівських війн?

Учні одержали завдання: в зошитах поділити сторінку на 2 части­ни і на основі виступів учнів записувати позитивні і негативні уроки діяльності Наполеона.

Вчитель оголошує учасників судового засідання: суддя —...; сек­ретар суду —...'; державний обвинувачувач —...; адвокат—...; Напол­еон—... .

Всі інші учні можуть з дозволу судді виступати як обвинувач або захисник.

Прошу учасників судового засідання зайняти свої місця і розпо­чати судове засідання.

 

Секретар Суду.

Встати! Суд іде. Прошу сісти.

Суддя інформує про звинувачення Наполеона Бонапарта.

 

Суддя.

Сьогодні слухається справа про одного з найвпливовіших діячів Франції кінця XVIII — поч. XIX століття Наполеона Бонапарта.

Наполеон Бонапарт народився у1769 р. на о. Корсіка, що за три місяці до його народження став фрацузьким. Закінчив Бріенську, а потім Паризьку військову школу.

Наполеон Бонапарт звинувачується в тому, що у 1799 році вчи­нив державний переворот, усунув від влади Директорію, встановив консулат. Ставши Першим консулом, звання якого плебісцитом було встановлено довічно, зосередив у своїх руках необмежену владу. В 1804 році скасував республіку і проголосив себе імператором французів.

Найбільшу шкоду народам Європи принесли війни під керівницт­вом Наполеона, які він проводив з 1796 по і 799 роки перед приходом до влади і з 1800 р. до 1815 р. — будучи імператором Франції. Війни, що переросли із справедливих у загарбницькі, при­несли великі руйнування і людські жертви. Суду відомо, що Напол­еон Бонапарт у 1796—1797 рр. очолив військовий похід в Італію. Прошу експертів доповісти про хід і наслідки цього походу.        

 

Учениця.

Наполеон Бонапарт став ініціатором військового походу в Італію, що тривав протягом, 1796—1797 рр. Щоб привернути на свою сторону буржуазію, Бонапарт не скупився на гучні фрази про свободу і заявляв, що йде визволяти Італію від австрійського гноблен­ня. Та насправді Директорія за мету ставила викачати з Італії побільше золота та інших цінностей. Наполеону дали армію, що була в жахливому стані, її називали «армія босоніжок». Але він зумів пере­конати солдат, що їх чекає забезпечене життя після перемоги. Французька армія вступила в Мілан, та це не принесло італійцям довгожданого визволення, бо потрапили з австрійського гніту під французький. Бонапарт діяв як завойовник: нещадно грабував країну, розстрілами придушував народний опір. Всі витрати на утри­мання французької армії переклали на італійський народ. На заво­йовані землі наклали контрибуцію.

ІЗ Італії було вивезено 300 унікальних картин-шедеврів мистецт­ва, що поповнили музеї Парижа. Згодом Італію було перетворено на кілька залежних від Франції республік.

 

Слово просить захисник.

Адвокат.

Наполеон Бонапарт, ведучи французьке військо в Італію, поста­вив благородну мету: звільнити країну від австрійського гніту, ліквідувати застарілі феодальні порядки, розчистити шлях, для ро­звитку передових буржуазних відносин. Його підтримували і ро­зуміли солдати. Завдяки військовій майстерності «солдати свобо­ди» брали ріки без мостів, вигравали бої без гармат, важкі походи без взуття.  

Учень-експерт доповіла про Єгипетський похід Наполеоне. Вона відзначила, що цей похід належить до самих цікавих сторінок життєвого літопису Наполеона Бонапарта. Сама думка про во­лодіння Єгиптом мала під собою стійку економічну основу. Велике значення мав Єгипет у воєнно-стратеґічних планах правителів європейських держав, що прагнули розширити свої володіння. Єги­пет був ласим шматком і давнє суперництво Англії і Франції стало ще однією причиною завоювання Єгипту. Майже одночасно два великих політичних діяча — Наполеон і Талейран — прийшли до дум­ки заволодіти Єгиптом.                                                  

5 травня 1798 року армада французьких кораблів знялась з рейду Тулонського порту і вирушила на схід.          

38000 найкращих солдат і матросів на 350 суднах вирушили на схід. Першою перемогою став о.Мальта, що був взятий без опору. 1 серпня,1798 р. перед французькою флотилією, що стояла в Абакірській затоці, раптом з'явилась ескадра адмірала Нельсона,— досвідченого англійського полководця. Через півгодини почалася морська битва. Хоча сили були майже рівними, Нельсон захопив ініціативу і повернув хід битви на користь англійців. Він відрізав французькі кораблі від берега і відкрив вогонь з обох сторін.

До 11 години ранку 2 серпня французький флот перестав існу­вати, лише 4 кораблям вдалося втекти, решта були розгромлені чи взяті в полон.                                               

Наполеон залишив військо і поспішив до Парижа, щоб захопити владу.                                                                                                          

 

Прокурор (до Наполеона),

18 березня 1799 року ви вчинили державний переворот, доби­лися відставки членів Директорії. Ці дії протиправні. Чим ви можете їх пояснити?                             

 

Наполеон.

Я діяв в інтересах французького народу. Коли авторитет Дирек­торії почав різко падати їдо влади почали рватись роялісти, які по­вернули б Францію до старих феодальних порядків, я вважав своїм патріотичним обов'язком не допустити цього. Мене підтримало військо.

 

Суддя.

Протягом 1800—1812 рр. Наполеон Бонапарт воював майже :з усіма народами Європи, чим викликав утворення; ще 5 коаліцій європейських держав проти Франції.                                                

 

Учень-експерт.

Найбільшими ворогами Франції Наполеон вважав Австрію і Англію. Тому головні удари були спрямовані проти них. У жовтні 1805 р. біля мису Трафальгар зустрілися французькі і англійські війська. В цій битві перемогла Англія. Французький флот був зни­щений, хоча Англія понесла велику втрату: був смертельно поране­ний адмірал Нельсон.                                        

Тоді Бонапарт вирішив помститися Англії економічними методами: очолив проти неї континентальну блокаду: заборонив всім залежним від Франції державам торгувати з нею.

Наступний великий бій дав Наполеон своїм противникам біля Аустерліц в грудні 1805 року. Цей бій називають «битвою трьох імператорів».

Через   прорахунки   російського   імператора   Олександра російсько-австрійські війська потерпіли поразку. Австрія була захоплена і вийшла з війни. Священна Римська імперія, яку складала Німеччина і Австрія, перестала існувати. Наполеон закріпив за  собою всю Німеччину, Італію.

У 1807 р. між Росією і Францією був підписаний Тільзітський мир, за яким Наполеон отримав свободу дій в Європі, а Росія приєднувалась до континентальної блокади.

 

Учень-експерт.           

У 1808 році війська вступили в Іспанію. Наполеон зумів застає ти короля зректися престолу і замість нього поставив свого брата Жозефа, але народ Іспанії не хотів коритися французам і тому по всій країні почалися повстання.

Найбільш мужньо проявили себе жителі м. Сарагоси. Боротьбу іспанського народу очолили хунти — комітети. Велику роль в них відіграли монахи, священики. Французькі солдати жорстоко придушували опір. Хоча Бонапарт збирався ліквідувати в Іспанії феодальні порядки, інквізицію, народ продовжував визвольну боротьбу і навіть почавши війну з Росією, Наполеон тримав в Іспанії частину військ.  

 

Учень-експерт.

Найбільшою державою в Європі, що була перешкодою до світового панування Наполеона, була Росія. Плацдармом для нападу на Росію Наполеон зробив герцогство Варшавське. Воно являло собою залежну від Франції маріонеткову державу. Польські політичні діячі підтримували Наполеона, сподіваючись на підтримку Франції проти держав, що поділили Польщу (Росія, Австрія, Пруссія)

В наполеонівській армії були польські солдати. Бонапарт з одного боку роздавав полякам обіцянки про їхню майбутню волю і незалежну державу, з іншого — обіцяв монархам Австрії, Пруссії і Росії залишити у їхньому складі польські землі.

У 1807р. французькою владою в Польщі було ліквідовано кріпацтво, введено французький цивільний кодекс. Територія герцогства Варшавського стала плацдармом для нападу на Росію.

 

Прокурор (до Наполеона)

Росію і Францію з'єднував договір, підписаний у 1807 рої Тільзіті. Чому ви віроломно порушили його і повели на Росію 6 -тисячне військо?

 

Наполеон.

Порушити договір змусив мене російський імператор Олександр І, який перестав дотримуватись континентальної блокади проти Англії.      

 

Суддя.  

Найбільші втрати і російська, і французька армія понесли в битві під Бородіно. Росіяни втратили 40 тис. чоловік, Франція — 60 тисяч.

Вашій увазі пропонуються кадри фільму «Бородінська битва)

 

Суддя. . Трагічною сторінкою в історії Вітчизняної війни 1812 р. була пожежа Москви, що знищила більше 2/3 житлових будинків. Високий патріотизм російського, українського і білоруського родів заставив Наполеона відмовитись від продовження війни, його пропозиція до російського царя і головнокомандуючого Кутузова про перемир'я залишилась без відповіді.

Після бою під Малоярославцем французькі війська були відкинуті на розорену ними ж Смоленську дорогу. Наполеон виїхав у Францію, кинувши війська, рештки яких відступали з Росії.  

Однією з найбільших битв у Наполеонівських походах була битва під Лейпцігом.                         

 

Учень-експерт.              

Повернувшись після розгрому своєї армії до Парижа, Наполеон зробив спробу набрати нову армію.

16 жовтня 1813 року на рівнині біля м. Лейпціг почалась битва,яку назвали «битвою народів». Антифранцузька коаліція складалася з росіян, австрійців, пруссів, шведів. У французькій армії воювали поляки, голландці, італійці, саксонці, бельгійці. Вже в перший день втрати Наполеона складати 30 тис. чоловік, а союзників - 40тисяч.

Наступного дня надійшла допомога Наполеону в кількості 15 тис. чол., а союзникам —

110 тисяч.

Нова битва була для французів ще запеклішою, ніж попередня. У самому розпалі бою на бік союзників перейшла саксонська армія. Хоч французи билися з подвоєною енергією, але їх становище було безнадійним. Після нових втрат Наполеон вирішив відступати. Під час відступу він наказав підірвати мости, але сапери підірвали їх занадто рано і 28 тис. чол. не встигли перейти. Битву французи про­грали.

Загальні втрати французів становили 65 тис. чол., а союзників — 80 тис. чол. Довго чувся стогін важкопоранених, яких не встигали забирати, щоб надати допомогу — не вистачало людей і медичного персоналу.

 

Суддя.

Незважаючи на те, що Наполеон Бонапарт був за рішенням пе­реможців висланий на о. Ельба, він зумів ще повернутися у Францію і 100 днів управляти країною. Останній бій був під Ватерлоо. Чи є бажаючі висловити свою думку про Наполеона?

 

Учень.

Мені шкода, що в Наполеона Бонапарта було таке нещасливе закінчення життєвого шляху. Він сам потім визнав, що найбільшою помилкою в його житті була війна з Росією. А який це був здібний полководець! Які теплі відносини були у нього з солдатами. До них ви був вимогливий і турботливий. Перед від'їздом на Ельбу він тепло прощався з солдатами і говорив: «Я б хотів усіх вас розцілувати». І, ставши на коліно, поцілував прапор. А коли повертався у Францію, новий король Людовік XVIII направив військо, щоб заарештувати Наполеона. Зійшовши з корабля, Наполеон промовив: «Солдати! Ви що, не впізнаєте мене? Я ваш імператор. Вам наказали стріляти в мене. Тоді стріляйте». Після цих слів ряди розступилися і не пролу­нало жодного пострілу. Наполеон з тріумфом в'їхав у Париж і правив ще 100 днів. Я прошу врахувати ці факти і жорстоко не карати Наполеона.

 

Адвокат.

Я вважаю, що Наполеон Бонапарт відіграв позитивну роль не ли­ше в історії Франції, а й в історії народів усієї Європи. Він наніс феодально-абсолютиській Європі такий удар, після якого вона вже не могла відродитись. Автор Мережковський в книзі «Наполеон» пише, що він одержав у спадок війну Франції з усією Європою. Він заліковував рану громадянської війни не лише на тілі Франції, а й ,сієї Європи.

Звичайно, війна приносить великі жертви. Вони були під час На­полеонівських війн. Навіть російський поет О.Пушкін, називаючи Наполеона тираном, якому російський народ заплатив сповна за всі біди, присвятив йому вірш.

Да будет омрачен позором

Тот малодушный, кто в сей день

Безумным возмутил укором

Его развенчанную тень.

Хвала! Он русскому народу

 Высокий жребий указал

И миру вечную свободу

Из мрака ссылки завещал.

Російські офіцери, що побували в Європі, бачили нові порядки і спробували їх запровадити в Росії. Вони організували повстання де­кабристів у 1825 році.

Я сподіваюсь, що високий суд врахує благородні наміри Напол­еона Бонапарта і подарує йому життя.

 

Наполеон.

Я вважаю; що прожив своє життя недаремно. Не всі мрії мої здійснились. Але я прагнув покращити життя людей, звільнити їх від залишків феодалізму.

Спочатку мені хотілось надати свободу корсіканському народові. Але через зраду Паолі я мусив залишити рідний острів і навіть за­брати рідних, щоб їх не покарали, і виїхати у Францію.

Дехто вважає мене жорстоким. Можливо, але мене зробило та­ким життя. Без грошей і моральної підтримки я навчався у військовій школі. Іноді однокурсники мене дражнили за невисокий зріст і корсіканську вимову. Я сам мусив за себе постояти.

Все життя моє пройшло у війнах, бо за професією я військовий.

Військовий переворот здійснив, бо іншого шляху не було, щоб відвернути повернення до влади прихильників монархії. Я вірив своїм солдатам і офіцерам, і вони мене підтримували. Моя справж­ня слава не у 40 битвах, що я виграв; Ватерлоо все перекреслило. Але не може бути забутий Цивільний кодекс.

 

Прокурор.

В ході слідства і на сьогоднішньому судовому засіданні ми побачили багато фактів, які розкривають злочинну діяльність Наполео­на Бонапарта, а саме:

І. Вже в Італійському поході він разом з французьким військом вів себе як завойовник, вимагав золото, наклав контрибуцію: було забрано 300 унікальних картин-шедеврів мистецтва, що поповни­ли музеї Парижа.

2. Наполеон — диктатор. Він здійснив військовий переворот, за­хопив владу і встановив довічний консулат, а згодом імперію.

3. Наполеон розірвав союз з Росією, обманом хотів захопити Україну, обіцяючи незалежність.

4.  Наполеонівське військо вело себе жорстоко з цивільним населенням, прикладом є місто Сарагоса (Іспанія), спалена Москва.

5. Наполеон був непорядним у стосунках з близькими людьми, не визнав позашлюбного сина від польської графині Марії Валевської, всупереч католицькій вірі розлучився з Жозефіною і по розрахунку одружився з дочкою австрійського імператора Марією-Луїзою , племінницею страченої королеви, що було образою для французького народу.

6. Наполеон створив цілий клан правителів-Бонапартів у країнах  Європи; брат Людовік став Голландським королем, Жозеф — королем Іспанії, Жером — королем Вестфалїї, сестра Кароліна — королевою Неаполя.

7. Французький імператор змусив приєднатись до континентальної блокади проти Англії всі країни Європи.

8. Сьогодні дехто переконував, що Наполеон турбувався про своїх солдат. Подивіться, будь ласка, на картину «Відступ французької армії з Росії». Які морально принижені повертаються додому рештки його армії. А сам в кареті таємно мчав у Париж, щоб втримати владу.                                                                      

9. Навіть покараний (перебування на о. Ельба), він знову захопив владу.                                                                                                   

Я вимагаю найвищої міри покарання — смертної кари.

 

Суддя.

Високий суд врахував всі факти, висловлені обвинувачем і за­хистом, самого Наполеона, експертів і виніс таке рішення.

Наполеон Бонапарт не має ні юридичного, ні морального права управляти більше Францією, оскільки не має гарантій, що він знову не почне воювати, бо як він сам заявляв, «війна — це моє ремесло». За тисячі загиблих людей, за понівечені долі, за зруйновані міста і села Наполеон Бонапарт заслуговує найвищої міри покарання  смертної кари, але в його діяльності було багато і хороших справ, про які ми сьогодні чули.

Тому суд вирішив ізолювати Наполеона від суспільства і відпра­вити на о. Святої Єлени, де він перебуватиме довічно.

 

Бесіда з дітьми. Учні відповідають на проблемні запитання, які ставились на початку уроку.

 

Заключне слово вчителя.

Здавалося, що якась надприродна сила штовхала Наполеона боротися з феодальними порядками в Європі. Він про це говорив так; «Для світового панування потрібна безмежна влада. Так, я бажав світового панування. А хто б не бажав його на моєму місці! Сам світ закликав мене управляти собою».

Дійсно, Наполеон був своєрідним історичним діячем. В самій Франції його сприймали по-різному. В той час, коли солдати, вислані новим королем, перейшли на його сторону — цілували його руки, падали на коліна і з тріумфом допомогли вступити в Париж, столичні газети рясніли заголовками: «Корсіканське чудовисько висадилось в бухті Жуан», «Людоїд іде до Грасса», «Узурпатор ввійшов в Гренобль». Цікавим є і той факт, що Наполеон, перебува­ючи в другому вигнанні, мріяв про Францію, в заповіті синові писав про девіз: «Все для французького народу». Останні його пе­редсмертні слова були: «Франція. Армія. Авангард».

У 1840 р. останки з прахом Наполеона перевезли в Париж (че­рез 18 років після смерті). Схвально зустрів цю подію французький народ.

А ось рядки з мемуарів Шатобріана.

«Сьогодні стало модним звеличувати перемоги Наполеона. Так, ті хто постраждав через них, пішли з життя. Нам більше не почути з вуст жертв криків болю і горя. Нам більше не побачити виснажену Францію, коли за плугом ішли жінки, нам більше не побачити батьків, взятих в заложники за синів, або цілі села, що піддались покаранню у зв'язку з одним випадком дезертирства, нам більше не побачити списки засуджених до смертної кари, коли люди зі страхом в серці бо­ялись знайти в них імена дітей, братів, друзів чи сусідів».

Отже, одні хвалять Наполеона, другі проклинають, треті хочуть зрозуміти причини протиріч його життєвого шляху. Але він справді був неповторний, з дивною долею, що залишилась в пам'яті на­щадків.

 

Оцінки за участь в роботі судового засідання, відповіді на питання.

Огляд виставки літератури, якою користувались учні при підго­товці до уроку.

Домашнє завдання.             

Повторити параграфи 6—9

Закінчити таб­лицю «Діяльність Наполеона Бонапарта».

Надруковано===============