Урок на тему: "Життєвий і творчий шлях Ганни Світличної"

Розробка уроку на тему: “Життєвий та творчий шлях Ганни Світличної”

Тема. Вночі над осіянним аркушем хилю замислене лице. Я знаю: десь на світі є вона — душа, якій потрібне це.

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Ганни Світличної; Тип уроку: урок літератури рідного краю. Вид уроку: урок пошуку істини.Випереджаюче завдання для груп: прочитати одну зі збірок поетичних творів Ганни Світличної, вивчити улюблені вірші напам'ять; підготувати презентацію проекту «СИЛА ДУХУ»; опрацювати критичні статті за технологіями «Ситуативна задача» та «Бортовий журнал»; створити ментальну карту до особистості Ганни Світличної.

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

1. Вступне слово вчителя про глибоке духовне наповнення людини — її «крилатість».

Щойно ви обрали символ нашого уроку. Ці речі відіграють у житті людини провідну роль, бо наповнюють його мудрістю, красою, любов'ю. Вони творіння рук людських, результат творчої діяльності протягом життя.

Що є життя? Визначення цьому поняттю невтомно дають філософи і поети, лінгвісти і вчені, художники і музиканти. Є люди, які переконані, що їх життя підпорядковано фатуму; здібності та можливості людини пов'язані лише зі спадковістю, а успішність залежить від умов життя.  Інші не вірять у панування фатуму над людиною, вважають, що усе залежить лише від волі людини. За їх переконаннями, кожен створює власну долю. Життя порівнюють із запаленою свічкою і човном у бурхливому океані, із книгою,  невідомою стежкою,  вишитим рушником,  лебединою піснею. Життєвий шлях людини також можна порівняти з написанням картини художником.

Початок життя - це чисте полотно, а людина - майстер, що наповнює його подіями та фактами. Усі фарби світу на нашій палітрі.

Перші мазки маленького художника найлегші. Навіть якщо змішав не ті фарби, усе ще можна поправити. Спочатку поради інших ми відхиляємо. Досвідчені «майстри» хапаються за голову, бо картина не виходить.

Усе частіше копіюємо, ніж фантазуємо. І ось вже наша картина схожа на безліч інших. Можна навіть використати трафарети. Це дозволить уникнути помилок. Ну та й що, що не дуже оригінально, - не всім же бути Ван Гогами, Моне...

Та раптом стає сумно від постійних повторів, від монотонності фарб та прийомів. Майстер втомився, він невдоволений та розчарований. На серці туга й самотність.

Він припиняє писати картину, повертає голову до вікна, і... ковток свіжого весняного повітря та птах, пірнаючий у безмежну синь неба, раптом змінює все.

Жага новизни наповнює душу і мозок. Майстер теж хоче полетіти. Від буденності та сірості у прекрасну країну мрії. І виростають у нього крила. Ці крила - його талант та уява. І досвідчена рука створює неперевершені шедеври.

Вони надихають інших, завдяки їм хочеться жити.

Клас об'єднано у 4 групи:І та 2 групи - «літературознавці»; група- «декламатори поезії»; група- «кореспонденти шкільної газети «Джерело».

Кореспонденти шкільної газети «Джерело» підготували презентацію проекту «СИЛА ДУХУ».

1-й кореспондент: Ця презентація присвячена людям різних епох та національностей, які змогли протистояти складним життєвим обставинам. Долаючи перешкоди, вони перемогли. У жорсткій боротьбі відстояли людську гідність, свої життєві принципи, право на самореалізацію.Перша номінація «Гордість України».

Багата Україна на письменників, що вистояли в години випробувань і з мужністю пронесли світоч свого таланту. Вивчаючи на уроках української літератури біографії видатних письменників, ми захоплювалися їх мужністю, життєлюбством та відданістю Батьківщині. Серед них постаті Г.Сковороди, Т.Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та інших.

2. й кореспондент: Друга номінація «Рідкісний талант».

Українець Микола Бідняк під час війни, працюючи на полі, підірвався на міні, втратив обидві руки. Відчуваючи потяг до малярства, взявся за пензля. Тримаючи ручку губами, навчився малювати. Зараз його персональні виставки експонуються в найбільших містах світу.

3. й кореспондент: Наступна номінація « Особисте досягнення».

Француз Луї Брайль у трирічному віці втратив зір, а в 10 років отримав першу стипендію Національного інституту для незрячої молоді в Парижі. Коли йому виповнилося 20, Брайль повідомив у пресі про свій винахід — систему писемності для сліпих. Його букви — це різноманітні комбінації з шести крапок, проколотих зі зворотного боку аркуша цупкого паперу.

4. й кореспондент: Номінація «Вірність покликанню».

Німецького композитора Людвіга ван Бетховена вважають найбільшим творцем усіх часів. Коли він втратив слух, то з життєрадісного і товариського перетворився на похмурого і віддаленого від людей. Від самогубства його врятувала тільки музика. Композитор відчував, що ще не все зробив, для чого був покликаний. Саме в цей період почався перехід до нового бетховенського стилю.

Учитель: Саме таких людей Ліна Костенко називає крилатими. Щоб не сталося у житті , головне не падати духом і не втрачати надії. Адже надія на світле майбутнє  надає нам сили долати перешкоди.

Світ, в якому ми живемо, прекрасний. Спочатку людина пізнає своє коріння, родовід, свою малу батьківщину, її історію та культуру. Дніпропетровщина має безліч талантів , вона уславлена видатними людьми, якими повинен пишатися кожен. Поруч із цими іменами яскравою зіркою сяє ім'я Ганни Світличної.

Ганна Світлична — особистість в українській літературі феноменальна. Життя її гідне  захоплення. Із п’ятдесяти шести прожитих років сорок дев’ять Світлична була прикута до ліжка тяжкою хворобою. З її чистих, пронизаних сонцем та любов'ю до людей поезій, навряд чи хто з непосвячених у цю долю сказав би, що їх авторка стільки років провела у чотирьох стінах. У всіх своїх книжках Ганна Світлична, за її власним висловом, „прагла навшпиньки дістати високості неба”. Це їй вдалося.

Тендітні крильця піднімали її щоденно з безодні розчарування, рятували від відчаю та зневіри. її крила - прекрасна і світла ПОЕЗІЯ.

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

Кожна група отримала випереджувальні завдання:

(ознайомилися з життєвим шляхом письменниці; опрацювали критичні статті зі збірки наукових праць «Український смисл»; фотокореспонденти шкільної газети «Джерело» створили ментальну карту до образу Ганни Світличної.; декламатори поезій ознайомилися з її поезією, улюблені вірші вивчили напам'ять)

4.       СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Повідомлення учнів про життя і творчість Ганни Світличної.

1-й учень. Народилася поетеса Ганна Світлична в місті Павлограді 1939 року, а пішла з життя 1985 року. Між цими датами життя мучениці і борця, згорьована доля інваліда з дитинства та велике протистояння духу, що живе, бореться і перемагає тілесну неміч, біль.  Як і Леся, вона перенесла багато операцій, але так і залишилася паралізованою, ледь ворушилися лише кісті рук. Залишившись навічно в тілі дитини, Ганна змогла зростити свою душу, свій талант, бо шукала шлях і своє місце в житті. Вона усвідомлювала, що випала їй доля поета - борця, брала за приклад життя Лесі Українки. Послухайте вірш Г.Світличної «Лесі Українці»

2-й учень. Але спершу все було добре, і на страшне лихо, що вже підкрадалося, ще не було навіть передчуття. Зростала Ганна в трудовій, майстровитій сім'ї. Її дід до 1917 року був знаний на всю Катеринославську губернію майстер. Виготовляв скрині - чорні, лаковані, з малюнками. Скрині йшли нарозхват.  Батько письменниці - Павло Матвійович - теж виготовляв скрині.

Лихо з Ганнусею трапилося 1945-го року. Спершу заболіла голова, підскочила температура, дівчина злягла. Думалось: день-два,  тиждень - і мала стане на ноги. Не стала...У довідниках можна прочитати, що поліомієліт - гостре інфекційне захворювання, що уражає переважно центральну нервову систему. Збудник - нейротропний вірус, перебіг поліомієліту може бути і з паралічем, і без. Хворіють здебільшого діти віком від 6 місяців до 5 років. Ганнуся захворіла у сім років. Злягла. Ні ноги, ні спина їй більше не корилися, руки теж. Ріст припинився. Про те, що можна ходити й бігати, дівчинка мусила забувати. А втім, казали лікарі, такі довго не живуть, максимум десять років. Коли Ганнусі не виповнилося й тринадцяти, трапилося ще одне горе - пішла з життя мама. Доля наче випробовувала її на міцність. Батько, аби не бути удівцем, оженився вдруге. Прийшовши в сім'ю Павла Світличного, мачуха доглядала його дочку, як рідну.  Ганна ж до останньої миті свого життя (померла вона в 56 років) була прикута до ліжка. Лежала непорушно, хіба що ледь-ледь ворушилися кисті рук.

3. й учень. Ганна опанувала шкільну програму вдома, закінчила три курси Харківського університету. Це було поза межею можливого. Знайомі захоплювалися її силою волі, вважали це подвигом духу, а вона , переборюючи біль, продовжувала працювати над собою, бо розуміла, що це єдиний шлях, що веде її до людей.

Життя минало в чотирьох стінах - домашніх або в лікарнях. Зв'язок зі світом - радіо, телебачення, телефон. Телефонний апарат стояв на спеціальній підставці. Коли він дзвенів, брала мотузочку, що лежала в неї на грудях (другий її кінець був прив'язаний до телефонної трубки) і повільно-повільно, неслухняними пальчиками, тягла до себе трубку. І треба було терпляче чекати, поки вона якось притулить її до вуха. Голосок - тихий, дитячий, тож доводилось напружувати слух, аби почути слова.

4-й учень. Вірші почала писати в дев'ятнадцять років. Сталося так, що  в Павлоград приїхав з Дніпропетровська поет Павло Кононенко, котрий тільки-но повернувся зі сталінських концтаборів, де відбув сімнадцять років.

Приїхав збирати матеріал про місцевого поета-підпільника Миколу Шутя, страченого німцями. Прочитав у газеті вірші не відомої йому Ганни Світличної. Відразу ж розшукав авторку, прийшов у її хатину, побачив прикуту до ліжка. Вона дивилася на нього, як на несподіваного свого рятівника, посланого Богом. Павло Трохимович був хворий, немолодий, ходив, спираючись на палицю. Побачивши, в якому стані дівчина, відразу ж удав, що все добре. Ганна все зрозуміла, усміхнулася - і вони одразу ж знайшли спільну мову. Відтоді Павло Трохимович допомагав Світличній чим міг, бо вона для нього стала немовби рідною дочкою: друкував її вірші у пресі, писав  листи, розповідав про неї у видавництві "Промінь", запланував першу збірку віршів "Стежки неходжені весняні", що вийшла з його ж таки передмовою. Так Україна дізналася про появу поетеси Ганни Світличної.

5-й учень. Колись у поетеси спитали , що її покликало до поезії, і вона відповіла так:«Роздуми. Мої щоденні й щонічні роздуми, які мені далі жити на спині у нерухомому, безпомічному стані. Хотіла бути корисною людям... Якось я підслухала розмову лікарів: вони дивувалися, що я все живу й живу. За медициною, я не могла так довго жити — хіба що якийсь там десяток літ. А я жила, наперекір усьому і десять літ, і двадцять, і тридцять, і сорок... А тримала й тримає мене в цьому світі лише поезія - подруга моя, сестра, мати, спасителька моя у царстві людей. Без неї зачахну, як рослина без води. Та ще тримає мене віра у людей, у добрий світ.»

Поетеса швидко стала відомою. Про неї почали писати, її охоче друкували, видавали збірку за збіркою. А твори виходили гарні. За збірку"Літозбір" присудили премію ім. М.Островського.

Учитель: Наші кореспонденти запросили на урок сучасного українського письменника, який особисто був знайомий із Ганною Павлівною. Це Валентин Лукич Чемерис.

Кореспондент : Доброго дня, Валентине Лукичу. Ми запросили Вас на урок, присвячений творчості Ганни Світличної, бо знаємо, що Вам пощастило особисто спілкуватися з поетесою.

Письменник: Добридень. Я тішусь тим, що творчість Ганни Світличної цікавить молоде покоління читачів. 2014 рік на Павлоградщині - рік Ганни Павлівни Світличної. У квітні 2014 року їй виповнилося б 75 років. Перечитуючи написане поетесою і переосмислюючи життєвий шлях цієї жінки, я переконався, що пам'ять про неї не потребує від нас жалю до її долі, а  потребує поваги до її сили та уваги до слова. Ця жінка була велетнем духу. Вона цінувала кожну прожиту мить. Адже життя, хоч би яким воно було тяжким і безнадійним, усе ж таки  дається лише один раз, і його треба прожити з гідністю, як казав Микола Островський, з якого вона брала приклад, а потім отримала премію його імені.

Кореспондент: Якою Вам запам'яталась Ганна Світлична?

Письменник: Зовні завжди витримана, привітна, а що було на душі - то вже її таємниця.

Бувало, йдемо до неї - осінь, дощ, світ сірий, одноманітний, на службі непереливки, - сядеш біля ліжка і починаєш удавати бадьорість, аби її не засмутити. А вийдеш і справді збадьореним - Ганнуся своїм оптимізмом будь-кому могла настрій вирівняти. Життя у неї - суцільна мука. Я бачив, як вона писала: на грудях дощечка, на дощечці папір і неслухняні пальці обережно тримають олівця... Більше писала подумки, безсонними ночами, коли з усіх боків у пітьмі її обступали безнадія і відчай.

Кореспондент: Напевно, поряд з Ганною Світличною завжди були рідні люди?

Письменник:Так. Ганною Павлівною опікувалися мачуха, брат, батько. Одне з найсвітліших почуттів людини - любов до матері. У Світличної було дві мами. Рідна, що пішла з життя Ганни, коли вона була ще дитиною, і друга мати , що вийшла заміж за її батька- фронтовика і не побоялась клопоту доглядати за паралізованою дитиною. Ганна знала, як ніхто, що важить материнська любов і як людині було б без неї, тому й написала прекрасну поезію «Доки живі ще ваші матері».

Учень декламує поезію «Доки живі ще ваші матері».

Учитель: А вірш « А що мені, мамо, лихо!» можна  вважати життєвою програмою Ганни Світличної, так само, як вірш Лесі Українки «Contra spem spero!»

Кореспондент: Ми знаємо, що найвірнішим другом, надійним крилом для Ганни Павлівни був її батько - Павло Матвійович.

Письменник: Він привозив Ганнусю в машині до Дніпропетровська. Непримітний "Запорожець" зупинявся на проспекті К.Маркса, біля будинку, де розташувалася обласна письменницька організація. Пригадую, тоді були теплі літні дні, вона лежала в машині на спеціально змонтованому ліжечку, ми говорили з нею через віконце.

У 1989 році ми з колегами приїхали привітати Ганну Павлівну з п'ятдесятиріччям. У ювілярки було повно гостей і квітів. "Тільки шкода, що тато в лікарні, - зітхнула поетеса. - А я так хотіла, щоб сьогоднішній день тато був зі мною..." Через кілька хвилин мене покликали в сусідню кімнату і пошепки сказали: "Щойно в лікарні помер батько Ганни Павлівни, але їй про це - ані слова. Завтра скажемо, а сьогодні хай хоч п'ятдесятиріччя своє відзначить".

І ми відзначали полудень її згорьованого віку. Силоміць веселилися, зичили, як водиться, літ іменинниці. Поетеса якось дивно поглянула на мене і, вибравши мить, шепнула: "Валентине, підійдіть, прошу вас, ближче. Щось у ваших очах майнуло таке. Щось сталося?» Тут гості дружно загаласували і відволікли її увагу . Про смерть батька Ганнуся дізналася вже другого дня, і то був для неї ще один удар немилосердної долі.

Кореспондент: Батькові Ганна Павлівна присвятила декілька віршів. Один з них прозвучить сьогодні.

Звучить поезія «Осколки».

Кореспондент: Про сенс життя у поетеси багато віршів. Один з моїх улюблених «Тоді життя твоє - не випадковість».

Звучить поезія «Тоді життя твоє - не випадковість».

Учитель: Творчість, а зокрема поезія - це звернення найвідповідальніших, найталановитіших представників епохи до сучасників і нащадків. Поети мають дар передати враження від усього, що їх оточує, зазирають туди, куди звичайна людина не бачить. Для того щоб, поринувши у дивовижно-прекрасний світ майстра слова, зрозуміти усе емоційно-образне багатство твору, почути думки та прагнення автора, потрібно осягнути світоглядні засади його творчості. Як відомо, світогляд формується під впливом культури епохи і протягом життя може змінюватися. Пізнати естетико- світоглядну позицію Ганни Світличної, дізнатися, хто допоміг відшукати їй свій шлях і місце в житті, нам допомогли критичні статті зі збірки наукових праць «Український смисл».

При вивченні матеріалу  ви використовували стратегії «Ситуативна задача» та «Бортовий журнал». Учні 1 групи працювали зі списком у графі «Припущення». Прочитавши статті, інші учні (2 та 3групи) заповнили праву колонку бортового журналу. Четверта група працювала за технологією «Ситуативна задача». (Завдання 2,11, 14, 20, 24, 29)  Обговоріть відповіді у групах, зробіть висновки. Керівник кожної групи повідомить результати роботи класу.

Робота в групах. Обговорення результатів.

Учитель: Найвеличніше з почуттів - почуття Любові. Воно підносить, ушляхетнює людину навіть тоді, коли несе страждання. І це почуття прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто дає поштовх до творчості, до самовираження. Послухайте прекрасні рядки любовної лірики поетеси

Звучать поезії «Я вас кохала? У якім столітті?...» та «Докінчилася вистава».

1.              й учень: Коли Світлична стала відомою, у неї зажевріла надія на порятунок. Ні, не на те, що вона буде ходити, але що сидітиме - так, обережно їй обіцяли. Лікарі хотіли  наростити м'язи і посадити. Хай і в ліжку залишиться, але ж не лежатиме! О, як вона мріяла бодай про це! Не дуже багато вона просила у долі. Не збулося... Кілька важких операцій зробили фахівці, операції болючі, тяжкі. Не з'явилися  м'язи, руки-ноги так і лишилися їй непідвладними. Вона все зрозуміла і приречено мовила: "Досить! Медицина на мені потренувалася, рештки сил берегтиму для себе. Мені ще треба жити й писати, у мене стільки задумів - життя не вистачить.»  І як відповідь немилосердній долі звучали її рядки:

Та знай: хто лічбу своїх літ юначих

По знаках сумних розпочне вести,

Той серце намарне своє позначе

Зарубкою неправоти .

2-й учень: В останні роки свого життя Ганна Світлична писала оповідання, друкувала в дніпропетровському часописі "Борисфен", казала, що працює над біографічною повістю - про діда Матвія та його золоті скрині. Вона ніколи не скаржилась на долю.

Живу як всі. Своїх невдач не лічу.

Святкую мить. Прожиту кожну мить...

Учитель: Словники тлумачать слово "горе" як "душевні переживання, печаль, смуток.» У житті це почуття ніякими словами не передаси.

Її не стало вранці 11 листопада 1995 року - пішла на вічний спочинок.

Прощалися павлоградці з поетесою в міському Будинку культури.  На могилі поставили звичайну гранітну брилу й викарбували лаконічно: "Поетеса Ганна Павлівна Світлична".

17 квітня 2014 року у читальному залі Павлоградської міської бібліотеки відбувся літературно- музичний вечір «Сто червнів у мені цвіло, сто скрипок у мені бриніло” з нагоди 75 - річчя Ганни Павлівни Світлічної. У затишному, святково оформленому залі зібралися шанувальники невмирущого таланту поетеси, жінки-легенди, людини-епохи, літературної святині Придніпров’я. У день світлої пам’яті поетеси прийшли земляки, поети, колеги по перу, громадськість міста поклонитися, віддати шану, повагу дорогій землячці, принесли улюблені квіти. Нехай і ваша пам'ять збереже її ім'я та світло поетичних рядків.

Звучить вірш Г.Світличної «Повториться із кокона мотиль»

5.   Закріплення вивченого.

Учитель: Що допомагало Ганні Світличній жити  і завжди підтримувати бадьорість духу? Що було її крилами?             

Учитель: О.Генрі стверджував: «Треба прагнути бути людиною, незважаючи на всю жорстокість навколишнього світу, і це можливо».

Діти, чи погоджуєтесь ви з думкою американського письменника? Дайте відповідь, використовуючи «Метод Прес».

6.   ПІДСУМОК УРОКУ

Людина завжди прагне щастя. Але не кожна робить усе для того, щоб бути  щасливою. На початку уроку ми порівнювали життя з картиною. Кожна картина обрамлена в рамку. Вона оберігає картину від ушкоджень, має також естетичну функцію. Рамки бувають будь-якого кольору, форми.

Деякі зроблені з коштовного матеріалу, а деякі з підручних засобів. Одні міцні та пишні, інші тендітні та непоказні. Рамку можна порівняти з долею людини, а саму картину - з волею.

У творах Ганни Світличної, з якими ми щойно познайомилися, йшлося про її мрію осягнути навколишній світ, зрозуміти його, жити з ним у гармонії. «Крилатість» доступна всім людям, але  не всі можуть літати. Усе залежить від вибору людини. Деякі через лінощі, небажання боротися з життєвими труднощами ніколи не піднімуться над буденністю, дріб'язковістю, сірістю. Але, на щастя, є інші. Завдяки їх мужності, розуму, бажанню пізнати світ, підкорити невідоме й відбувається прогрес людства. Пам’ятайте:

Тоді життя твоє — не випадковість,

Тоді твій день — не сума співпадінь,

Якщо душа, немов сторінка повісті, Вся — з відкриттів і світлих озорінь.

А в серці сум лише як тінь від крил.

7. ОГОЛОШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ