Урок "Насильницька колективізація України"

Тема уроку: Насильницька колективізація України

 

Мета уроку: розкрити причини й механізм проведення колективізації, з’ясувати причини переходу до прискореної колективізації; показати, що колективізація селянських господарств була найскладнішим етапом у створенні командної економіки, критично оцінювати джерела знань, подій та діяльність людей з позиції загальнолюдських цінностей;

формувати у здобувачів освіти навички критичного мислення;

виховувати  їх у дусі поваги до історичної боротьби та здобутків українського народу та неприйняття насильства та жорстокості.

Тип уроку: комбінований.

Важливі дати:

1927 р. – ХV з’їзд ВКП(б), проголошення курсу на колективізацію;

Листопад 1929 р. – постанова пленуму ЦКВКП(б) про здійснення колективізації;

1929-1937 рр. – колективізація в УРСР;

1930 р. – вихід статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» в газеті «Правда»;

Січень 1930 р. – постанова ЦКВКП(б) про заходи щодо ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації.

Терміни та поняття: колгосп (колективне господарство), МТС, радгосп, суцільна колективізація, куркуль (куркульство), розкуркулення,

Очікувані результати:

Після цього уроку здобувачі освіти зможуть

Називати та характеризувати причини колективізації

Називати та пояснювати основні дати та поняття

Характеризувати складові колективізації та її наслідки

Обладнання та матеріали: підручник, карта України, атлас, мультимедійна презентація, дидактичні матеріали.

 

ХІД УРОКУ

І. Організація частина уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Історичний диктант (Здобувачі освіти стверджують або заперечують наведені положення)

1. У 20-х роках УСРР відбувся перехід до директивної економіки.
2. Курс на індустріалізацію було проголошено у грудні 1925р..
3. Індустріалізація почалася з легкої та харчової промисловості.
4. Індустріалізація відбувалася згідно з розробленими п’ятирічними планами.
5. Жорстка централізація управління – характерна риса індустріалізації.
6. Форсована індустріалізація – єдиний шлях подолання відставання від західних країн.
7. Під час проведення індустріалізації матеріальні стимули переважали над моральними.
8. Соціалістичні змагання – це рух за досягнення вищих показників продуктивності праці.
9. «Шахтинська справа» відбулася у 1932р.
10.  О.Стаханов встановив свій рекорд по видобутку вугілля у 1935р.
11.  Індустріалізація створювала умови для колективізації сільських господарств.
12.  При проведенні індустріалізації ігнорувалися економічні закони регулювання економіки.

Мотивація навчальної діяльності

     Шлях суспільства до соціалізму більшовики пов’язували  із індустріалізацією країни, при проведенні якої ігнорувалися економічні закони регулювання економіки.  Головна ставка робилася на розвиток важкої та машинобудівної промисловості. Перед радянським керівництвом, що взяло курс на модернізацію промисловості, одразу постало три проблеми: нестача коштів, сировини і робочих рук. Отримати все це за відсутності зовнішніх джерел (кредитів, технологій) можна було лише від селянства, що становило більшість населення. Однак селянин-власник був незручною і небажаною фігурою для партійно-державного апарату. Маючи певний мінімум засобів виробництва, він мало залежав від державних структур. Отже, наступним кроком стало переведенням селянства на рейки великого сільськогосподарського виробництва.

    Колективні господарства (колгоспи) були зручною формою, за допомогою якої можна було викачувати ресурси до державного бюджету та використовувати їх для проведення індустріалізації.

    Як це відбулося і до яких наслідків це призвело ми поговоримо на сьогоднішньому уроці. 

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

План

1. Хлібозаготівельні кризи та перехід до колективізації.
2. Суцільна колективізація. Розкуркулення.
3. Наслідки колективізації.

 

1. Хлібозаготівельні кризи та перехід до колективізації.

Розповідь викладача (з використанням  мультимедійної презентації)

Радянська влада, передавши землю в користування селянам, сподівалася на підтримку ними державної економічної політики. У другій половині 20-х років майже дві третини селян пристало до різних приватних форм сільського господарства. Аграрний сектор мав виробляти зерно, а кошти від його продажу мали б бути спрямовані на закупівлю технічного обладнання. Проте, десять років експериментів у сільському господарстві призвели до проблеми зерновиробництва. Внаслідок ліквідації поміщицьких господарств, які давали 30% товарного хліба, виникає зернова проблема, а згодом – й хлібозаготівельна криза.

Уряд, намагаючись вилучити зерно та аграрну продукцію у селян, започаткував політику «ножиць цін»: штучне завищення цін на промислові товари й зниження на сільськогосподарську продукцію. Проте селяни не хотіли продавати зерно державі.

Внаслідок адміністративного тиску на селян, було прийнято рішення про примусове вилучення в се­лян зернових залишків, кризу вдалося подолати. Хлібозаготівельна криза 1927-1928 рр. переборювалася з допомогою обшуків, величезних штрафів, розпродажу майна неплатників податків і боржників хлібозаготівель та депортацією непокірних у віддалені регіони країни. Всі ці акції проводилися місцевими органами влади під наглядом ДПУ.  Продовж 1928 року було арештовано 33тис. «куркулів».

Куркулями на той час називали заможних селян. Офіційна ідеологія зображувала їх лютими ворогами радянської влади, жорстокими експлуататорами. Насправді лише невелика частка заможних селян використовувала найману працю. До того ж куркуль кінця 1920-х рр. — це селянин, який воював за радянську владу і вірив у більшовицьке гасло «Земля — селянам!». Як правило, основою добробуту таких селян були праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість. У 1927 році «куркульство» в Україні разом із сім’ями становило близько 5,4 % населення.

Куркуль (куркульство) — поширена назва заможного селянства в Україні. Ярлик, який радянська влада навішувала противникам створення колгоспів.

За січень-лютий 1928р. в Україні було заготовлено 70 млн. пудів зерна. Але наступної зими 1928-1929рр. криза повторилася.

Щоб вийти із складної ситуації, влада в червні 1929 р. фактично відновила продрозкладку, а з липня 1929 р. ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову «Про поширення прав місцевих Рад щодо сприяння виконанню загальнодержавних завдань і планів». Сільські ради за цією постановою одержали право накладати штрафи до п’ятиразового розміру від вартості незданого хліба, продавати господарства боржників, порушувати проти них кримінальні справи. Так, по суті, «ліквідація куркулів як класу», розпочалася ще до сталінської вказівки  від січня 1930р.

Більшовицька влада почала вбачати в селянстві консервативну силу, що чинить опір державній економічній політиці. ЦК ВКП(б) починає виношувати плани перетворення селян із приватних господарів на сільськогосподарських робітників, віддалених від власності на засоби виробництва й результатів своєї праці. Першим кроком влади у цьому, стала державна підтримка сільськогосподарської кооперації.

Запитання до здобувачів освіти:

1. Що таке кооперація?
2. Давайте пригадаємо ленінські принципи кооперації (здобувачі освіти записують їх у робочі зошити, у вигляді таблиці, другу половину, якої заповнять як домашнє завдання)

Ленінські принципи кооперації	Принципи колективізації
Добровільність
Поступовість
Різноманітність форм
Врахування місцевих умов
Перехід від нижчих форм до вищих
Фінансова і матеріальна допомога міста селу.

3. Які типи колективних господарств були поширені у 1917 – 1920 рр.?

• ТСОЗи (Товариства спільного обробітку землі) – колективізувалися лише посіви.
• Артілі – колективізувалися посіви та майно, але залишалася присадибна ділянка та необхідний для обробітку реманент.
• Комуни – селянські господарства повністю розчинялися у колективному.

Викладач підсумовує відповіді здобувачів освіти.

2. Суцільна колективізація. Розкуркулення.

Розповідь викладача (з використанням  мультимедійної презентації)

У грудні 1927 р. на ХV з’їзді ВКП(б) взято курс на створення добровільних і економічно життєздатних форм колективного господарства. Колективізація розглядалася як засіб прискорення індустріалізації, розв’язання хлібозаготівельної проблеми, ліквідації заможного селянства – головного ворога радянської влади.

Колгосп – колективне господарство; форма колективного господарства, що набула поширення в СРСР після проведення колективізації. Землі, реманент, техніка колгоспу з формальної точки зору були власністю тих, хто його утворив. У власності селян залишалася лише присадибна ділянка, птиця, дрібна худоба, корови.

Й. Сталін та його оточення з часом зрозуміли, що краще опиратися на 200-300 колгоспів ніж на 25-30 млн. індивідуальних селянських господарств, що не вони мають залежати від селянських господарств, а селяни мусять перебувати у залежності від держави. 

На початку 1928 р. Й.Сталін висунув гасло суцільної колективізації, а з 1929 р. на пленумі ЦК ВКП(б) був взятий курс на суцільну колек­тивізацію. Одним з її ініціаторів форсування колективізації в Україні став генеральний сек­ретар ЦК ВКП(б)У С.Косіор, який зобов’язався провести ко­лективізацію протягом року. Було прийнято резолюцію «Про сільське господарство України і про роботу на селі», в якій стверджувалося, що Україна має все необхідне, аби йти прискореними темпами попереду інших союзних республік у справі колективізації сільського господарства.

5 січня 1930 р. видана постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву» Україна повинна була закінчити колективізацію до 1931 р. (до середини 1931 р. в Україні було колективізовано 38% селянських господарств)

В цей період село поринуло у вир самознищення. Селянство почало продавати або забивати худобу, ховати чи псувати реманент, було знищено до 50 % поголів’я худоби. Такі темпи суцільної колективізації фактично означали війну проти селянства і викликали його масовий спротив.

На початку березня 1930 р. вийшла стаття Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів». Почався масовий вихід із колгоспів. Але вже наприкінці 1930 р. процес відливу селян із колгоспів було призупинено. У 1930 р. вільну торгівлю фактично було заборонено. Практично вся товарна продукція колгоспів ішла в розпорядження держави. Колгоспники, щоб вижити, могли розраховувати тільки на присадибні ділянки.

30 січня 1930 р. видана постанова ЦК ВКП(б)  «Про заходи ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Починаються масові репресії проти  заможного селянства та всіх, хто не бажав вступати до колгоспу. Починаються масові репресії проти  заможного селянства та всіх, хто не бажав вступати до колгоспу.

Куркуль (куркульство) – поширена назва заможних селян, господарів в Україні. Ярлик, який радянська влада навішувала противникам колгоспного будівництва на селі. Передбачалося знищити як класового ворога.

Розкуркулення – кампанія експропріації селянських господарств у 1930-ті рр., складова частина примусової колективізації. Здійснювалася на основі постанови ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи у справі куркульських господарств у районах суцільної колективізації». Формально спрямована проти найзаможніших селян (в Україні їх було 1,5 %). Поряд із примусовою колективізацією розкуркулення стало передумовою занепаду сільського господарства й голодомору.

Офіційний документ

Гасла до XIV річниці Жовтня:

Боротьба за хліб — боротьба за соціалізм! Міцніше вдар по куркулю, по рвачах, по дезор­ганізаторах хлібозаготівлі! Ні одного центнера приватнику!

За виконання плану хлібо­заготівлі!

                                                                                          газ. «Правда». — 24 жовт­ня 1931р.

 

    Кампанія «ліквідація куркульства як класу» - це форма репресій стосовно селянства.

Куркулів було переділено на три категорії:

1. Активні вороги радянської влади; міра покарання – розстріл або заслання до Сибіру.
2. Активні саботажники колгоспного будівництва; міра покарання – заслання сімей у найвіддаленіші райони.
3. Менш активні саботажники колгоспного будівництва – розселення у спеціальних поселеннях за місцем проживання.

   Перша хвиля розкуркулювання, яка проводилася у січні – березні 1930 р., охопила 76% усіх районів УСРР, друга – припадає на осінь 1930 р.

    Усього за роки колективізації було розкуркулено близько 200 тис. селянських господарств. Разом із членами сімей це становило приблизно 1,2 – 1,4 млн. душ. Половину з них – близько 810 тис. осіб – виселено до Сибіру.

14 березня 1930 р. - постанова ЦК ВКП(б)  «Про перегони в колгоспному будівництві».

1931-1933 рр. – прискорення темпів колективізації. Щоб виправити становище. Що склалося після першої спроби насильно загнати селян до колгоспів, а також надати технічну допомогу колгоспам, держава починає створювати машинно-тракторні станції (МТС). При МТС створювалися політвідділи, які мали і слідчі функції. Наприкінці 1932 р. діяло лише 592 МТС, які обслуговували тільки половину колгоспів республіки. Продовжувала діяти продрозкладка. Становище селян було злиденним. За результатами хлібозаготівельної кампанії 1932 р., запасів продовольства в селян не залишилося. До цього додалося невміле керівництво, яке давало розпорядження, де і що сіяти. Недивно, що селяни вдалися до саботажу хлібозаготівель. Щоб провчити селянство, сталінське керівництво вдалося до терору голодом (Голодомор 1932-1933 рр.). Як наслідок, було зламано опір селянства і до кінця 1933 р. було в основному завершено колективізацію в Україні (колективізовано 70% дворів).                                                                                                                                        1934-1937 рр. – завершальний етап колективізації. У 1933 р. Й. Сталін відмовляється від прискорених темпів колективізації. Викликано це було, звичайно, не гуманними цілями. Необхідно було рятувати посівну кампанію 1933 р. після голодомору. Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) « Про обов’язкову поставку зерна державі колгоспами та одноосібними господарствами» скасовувалася продрозкладка.             

 

3. Наслідки колективізації.

     Здобувачі освіти роблять висновки разом із викладачем та занотовують їх у робочі зошити.

• Цілковите підпорядкування сільського господарства командно-адміністративній системі управління.
• Порушено баланс у розвитку промисловості сільського господарства.
• Постійне відставання сільського господарства від промисловості.
• Руйнування продуктивних сил на селі. Фізичне винищення справжніх господарів.
• Втрата селянами, вироблених століттями, рис – хазяйновитості, ініціативності, працелюбності.
• В життя увійшли зрівнялівка, безгосподарність, відсутність економічних стимулів розвитку, повна незацікавленість селян в ефективній, продуктивній роботі.
• Відбулося державне закріпачення селян.
• Почався розвал сільського господарства та зубожіння селян
• Голодомор 1932-1933 рр. і страшні людські втрати.

 

ІV. Підведення підсумків уроку.

• Фронтальне опитування

1. Що таке колективізація?
2. Яка її мета?
3. Визначте причини суцільної колективізації?
4. Яким було ставлення до колективізації різних прошарків населення?
5. Чому сталінське керівництво здійснювало колективізацію в кілька етапів?
6. Хто такі куркулі?
7. Що означає лозунг «ліквідація куркульства як класу»?
8. Які були наслідки колективізації?

- Оцінювання роботи здобувачів освіти на уроці.

 

V. Домашнє завдання

1. Опрацювати §23 пункт 1-2 підручника Пометун О.І. Історія України: (рівень стандарту): підруч. для 10-го кл. закл. заг. серед. освіти та зробити короткий конспект.
2. Заповнити другу частину таблиці, яку почали складати на початку уроку.

Ленінські принципи кооперації	Принципи колективізації
Добровільність
Поступовість
Різноманітність форм
Врахування місцевих умов
Перехід від нижчих форм до вищих
Фінансова і матеріальна допомога міста селу.

3. Підготувати повідомлення про голодомор 1932-1933 рр. у вашому місті (селі) або родині або про висвітлення проблеми у художніх творах (завдання на власний вибір)