НЬЮТОНІАДА,  або ВЕСЕЛА ДИНАМІКА

9-10 класи

Мета уроку:

Навчальна: продовжити вивчення  механіки в логічній наступності – від кінематики до динаміки; змалювати загальну картину і виключне значення законів динаміки І.Ньютона у вивченні класичної механіки і створенні механічної картини світу.

Розвивальна: розвивати пізнавальні інтереси учнів, зацікавленість історією розвитку фізики як невід'ємною частиною історії людства, уявлення про нерозривні зв'язки і наступність епох в розвитку наук, уявлення про аналогії між явищами механіки та електростатики; розвивати почуття прекрасного через поетичну форму побудови уроку.

Виховна: виховувати повагу до людського генію, бажання до пізнання таємниць природи, до творчості й самовдосконалення; виховання почуття патріотизму.

Обладнання: ПК, відеопроектор, екран або мультимедійна дошка, цитати відомих діячів науки про єдність фізики, математики і мистецтва (за наявності); портрет І. Ньютона з біографією; декорації.

Методичні рекомендації.

Запропонований урок за своєю формою і задумом є урок-версія засвоєння нових знань. Віршований текст (25 хв.) за стилем тісно пов'язаний з “Енеїдою” І.П. Котляревського, що сприяє створенню на уроці атмосфери легкого гумору і образного сприймання навчального матеріалу через насиченість тексту численними прикладами з повсякденного життя , а також елементами театрального дійства.

Урок можна провести і як узагальнюючий з теми, але автор вважає за доцільне дати його саме першим уроком, показавши, таким чином, важливість наступного навчального матеріалу.

Текст готувався восени 2003 року, прем’єра відбулася на початку 2004 року. Теперішній варіант зазнав нечисленних літературних правок та отримав мультимедійний супровід.

Урок проводять учитель, асистент з медіа супроводу, 4 ведучих та учень в ролі 

І. Ньютона. Виконавець головної ролі – учень, який (яка) здатен вивчити напам’ять увесь свій текст і має артистичні дані. Для ведучих головне – дикція.

Вимога до учасників постановки: вірші слід читати в помірному темпі, чітко, з відповідними паузами і наголосами, щоб слухачі встигали стежити за ходом думки. Незалежно від британської традиції, прізвище вченого читається з наголосом, доречним місцю слова у строфі: Ньютон або Ньютóн; те ж стосовно окремих інших слів.

В тексті знаком [с N] вказано номер слайда презентації та *  позначено відповідні прізвища; знаком ▼ позначений момент падіння яблука.

Технічна підказка. Яблуко мусить упасти в потрібний момент, а тому до цього слід підготуватися ретельно. Перерізання нитки можливе, але варто від цього варіанту відмовитися: перерізана довга нитка в останній момент десь застрягне,  

а різати коротко – виключити елемент несподіванки. До гілки слід міцно прикріпити спіраль з дротини, вставити в неї дротину з кільцем, хвостик яблука міцно обмотати тонким дротом з петелькою і закріпити, як показано на схемі. Тонку рибальську жилку можна провести за різними конструкціями до місця, де

вчитель непомітним рухом приведе систему в рух в потрібний

момент.

Щоб дротина не випала з котушки і не видала секрету, прив’язується ще й коротка нитка-обмежувач. Зимової пори листя вирізається з паперу. Замість деревини я використав міцну компактну гілку, закріплену на електрощиті так, щоб Ньютон міг зручно розміститися під нею на стільці (пеньочку).

Можна встановити дороговказ зі стрілками London, Sherwudskiy Lis, McDonald's, назва латиною Вашого населеного пункту чи сусідньої пельменної тощо.

Слайди з анімацією асистент освоїть в ході репетицій, вони позначені окремо #. Демонстрацію можна починати з безіменного слайду №2.

Хід уроку.

1. Організаційна частина.

Учитель вітається з класом, присутніми гостями – колегами і учнями паралельного класу. Записується тема уроку “Закони динаміки Ньютона. Закон всесвітнього тяжіння”.

Записується відповідне завдання додому.

2. Мотивація навчальної діяльності. Вчитель нагадує, що попередні уроки були присвячені вивченню кінематики, тобто відповідям на питання, як саме   рухаються фізичні тіла. Сьогодні ж будуть з'ясовані питання про причини , тобто чому ці тіла рухаються саме так, а не інакше.

3. Основна частина.

[c 2]

Виходять учасники.

[c 3#]

Учитель.  Працює думка блискавично –

Відомо всім. І це так звично.

Але й лопату, і скакалку,

І ложку, й колесо, і прялку,

І макогона, й млин, і вершу

Колись і хтось зробив уперше.

І це зробилося не в мить,

А з плином багатьох століть.

1 вед. [c 4] Колумб* Америку відкрив,

[c 5] Да Гама* в Індію приплив.

Минуло потім два століття

(В яких були і лихоліття,

Й великі подвиги, і щастя)

Поки вдалось до купи скласти

Надбання вчених всіх часів

Англійцю знаному – [c 6] Ньютóну* .                     

За сто вісімдесят років

До Ісаакових законів

[c 7]“Джоконду” геній*  дописав.          

А потім двадцять літ минуло,

Щоб мудро [c 8] Магеллан* сказав,

Що є Земля – велика куля.

По тому сорок літ спливло,

Й знов  італійцям повезло

В особі [c 9]славного Кардано*:

Було народам світу дано

Зручне карданове з'єднання

В яке ти хоч застосування.

Пізніше [c 10] Франсуа Вієт*

Свої домислив теореми,

Щоб серед суєти суєт

Позбавить школярів проблеми.

Тоді була лиха година

Інквізиційного дурмáну,

Коли могла звеліть людина

Спалить [c 11] великого Джордано*.

Спалили ж Бруно лиш за те,

Що він посмів сказать не те,

Бо йшов проти католицизму

З засади матеріалізму.                      

Та часу не змогли спинити

Ані багаття, ні тортури,

І не змогли заборонити

Наук, мистецтв, літератури.

2 вед.   Своїм шляхом пішов прогрес.

[c 12] Старий ідальго Сервантéс*

Прославивсь разом з Дон Кіхотом.

[c 13] Шекспірових*  думок польотом

Дивує Гамлет нас і нині.

Але, живучи на твердині,

Людина прагла до зірок.

[c 14] І Йоган Кеплер* дав урок,

Як слід думки впорядкувати,

Сформулювавши ряд законів,

І рух планетний описати

Ще до народження Ньютóна.

Зробив те саме й [c 15] Галілей*:

Ще й Ісаак не народився,

А Галілео ряд ідей

Обмізкував і нагодився

(Устиг, бо ґави не ловив),          

Зумів зробить, тому й довів,

Що і ядро, і горошина,

Гарбуз великий і пір’їна,

Трюмо й фруктовий натюрморт,

Крижина і зефірний торт –

Якщо немає перепони –

Із рівним падають розгоном.

Та не вдалося лиш йому

Те саме пояснить “Чому?”

Цей історичний екскурс нам

Пора вже, мабуть припиняти.

Та, щоб епоху відчувати,

Один лиш штрих іще додам:

Коли побачив білий світ

Папір Ньютóнова трактату,

Спливти устигли тридцять літ[c 16]

Від Переяславської Ради.

То що ж в трактаті тім було?

Навіщо довга ця промова?

На те, що зразу було СЛОВО,

А потім ДІЛО вже було.

3 вед.  Коли подув свіженький бриз

І  з  Альбіона враз відніс 

В холодне море хмари смоґу,

Відкрилася очам дорога.

Дорогою людина йшла,

Приклавши пальця до чола. [c 17]

(**Входить Ньютон в мантії і квадратному капелюшку з китицею.

Відповідно, дається кілька секунд на розглядини персонажу)

Ньютóном та  була людина…

Росла край шляху деревина.

[c 18#] То був не дуб і не каштан,

Не в'яз, не бук і не платан,

Не бульденеж, і не ліщина,

І не тополя, й не калина.

[c 19#] Була, з-між інших, не олива,

Не чорнокорка і не слива,

[c 20#] А просто яблуня була.

Історія не зберегла,

Який то був [c 21#] делікатес:

Чи пепинка, чи делішéс,

Чи старкрімсон, чи симиренка,

Або антонівка смачненька.

А ще вона не зберегла,

Як звали бісову личину, [c 22#]

Що мовчки гілкою брела,

Щоб сотворить якусь причину.

Нічим подумать їй було,

До чого все це призвело.

На яблуко вона сповзла .

Ще й подих не перевела,

І хвостик не перекусила, -

Додолу з фруктом полетіла. [c 23]

 4 вед.    В цей час ученого обсіли

Думки , як завше, й не прості.

І, щоб побуть на самоті,

Або щоб ноги не боліли,

Він сів під тую деревину.

(**Ньютон сідає на стілець точно під потрібним яблуком )

Можливо, щоб поїсти трішки,

Дістав солонії горішки...

(**Дістає і відкриває пакунок)

І в тую самую хвилину

Із гілки яблучко злетіло

І в тім'ячко йому вцілило▼.

(**На голову вченому падає яблуко.

Ведучому слід перечекати можливе пожвавлення, а потім продовжити)

“От, дивина!- хтось усміхнеться.-

В житті і не таке бувало!”

Як спогадами хто займеться –

Кому із нас не попадало: [c 24]

Горіхи, сливи, виноград,

М'ячі, ключі, книжки і град,

Чужії навіть картузи

(Приємно, що не гарбузи!).

На голови Петра, Івана,

Пилипа, Пимона, Мар'яна,

Тетяни, Ганни, Ніни, Нонни...

Та повернімось до Ньютóна.

Бо стало боляче йому,

І він замислився: ”Чому?!” [c 25]

Учитель.    Пора змінити тон розмови

Й поміркувати більш серйозно,

Бо в тім “Чому?!” є дещо нóве.

Невже, насправді, не курйозно,

Що геніальне те “ЧОМУ?”

На думку спало лиш йому?

Ньютон(задумливо, тримаючи те яблуко в руці):   “Чому донизу, а не вгору?

Не тільки яблуко, а все?

Чому струмки тікають з двору,

А Темза в море їх несе?

Питання ж бо кінематичні

Нам зрозумілі всі, практично.

Питання “Як?” ясні! Тому

Пора вже з'ясувать, чому

Летить “Олейна” на підлогу

І маслом – бутерброд на ногу.

Зернина падає в ріллю,

Й вода – туди ж, як розіллю.

Летить і неук вниз з гілляки,

Що сам її і підпиляв.

Яка ж то в світі дивна сила?

Її не можна пересилить,

Щоб, відштовхнувшись від твердині,

Підскочить в синю височинь.

Покійний мудрий Галілео

Довів, що мають всі тіла

(Геть чисто всі, без привілеїв) -

Ядро й пушиночка мала –

Коли ніщо їх не спиняє,

Прискорення, що розганяє

До центру матінки-планети --

ОДНЕ! Загадка -   як   тенета!

Й з моменту світосотворіння

Усі колишні покоління

Не дáли відповідь, ЧОМУ?

То ж доведеться самому.”

1 вед.         Бува в науці, й не одна,  

Проблема, наче й не складна.

Та щось не клеїться, не йде,

Не так щось, не стикується.

Мов чорна кішка перейде –

Й закон не формулюється.

А факт на факт не нанизав –

[c 26] Не жди від Нобеля* приза! 

Тоді збираються світила

Науки звід усіх усюд:

Отак той весь учений люд

Проблема дана сколотила!

І застосовують тоді

[c 27] Метод “мозкóвої атаки”:

Ідеї видають всілякі.

Геть нікудишні, як завжди,

Ураз гуртом і відхиляють.

Та голови усі схиляють

В однім пориві лиш тоді,

Як чують думку геніальну,

І, як ведеться, - тривіальну.

[c 28] Було б, мабуть, так і зробити,

Щоб все з тяжінням роз'яснити,

Усе розкласти по полицях,

Та й по домівках розійтися.

[c 29] Та не було ще телефону

На цій найкращій із планет,

І відеомагнітофону , [c 30]

Hе кажучи про Internet.

2 вед. [c 31] З Ньютóном все було не так.

Був Ньютон парубок моторний,

До всіх наук удавсь проворний,

І вчений – хоч куди! Від так

Не метод мозкових атак,

А допоміг йому... черв'як!

Не містить навіть Internet

Хоча б малий того портрет.

Ми лиш вгадаємо навряд,

Чи волохатий шовкопряд,

Чи, може, п'ядениця гола

Під'їла швидко чи спроквола

Отой кисло-солодкий фрукт.

Але він впав! І дав продукт!

Продукт той – інтелектуальний,

По суті – чисто віртуальний,

Але і досі актуальний.

Бо то був здогад геніальний,

Що

Ньютон.   “У космічній у імлі

І тут, на матінці-Землі,

Тіла різноманітних мас

(Тверді, рідкі і кожен з нас)

Воліють всі попритягатись.

І якщо вже й не позлягатись

В єдине ціле, то, либонь,

Хоч не стояти осторонь.

І прагнення це об'єктивне,

А вже ніяк не суб'єктивне.

І щиро впевнений у тім я:

Не випадковий був політ,

А впало яблуко на тім'я,

До центру тягнучись Землі!

Бо величезна її маса,

І хто зна, скільки треба чáсу,

Щоб навпаки усе це сталось,

І щоб таки планета впала

На яблуко маленьке те?

Таке пояснення просте!”

3 вед.   На серці легко зразу стало!

Лягла на душу благодать,

Бо все, до цього що не мало

Пояснень, – тут же стало мать!

Копернік, Кеплер, Бор і Шарль,

Де Бройль, Кюрі і Гейзенберг,

Капіца,  Йоффе і Паскаль,

Бойль з Маріоттом і Ампер;

Всі чисто, хто жили до того;

Хто буде жити після цього;

Хто ще вивчає “Букварі”

Й хто зна на пам'ять “Кобзарі”,

Різноманітні дисертанти,

Професори і аспіранти;

Пенсіонери і студенти;

Плугатарі і президенти

Тепер вже зможуть пояснити,

[c 32] Чому планети всі кружляють

Навколо Сонця. Не літають,

Куди б хотілось відлетіти.

Бо   біля Сонця і малі

Планети так, як і великі,

І астероїди безликі -

Як яблука біля Землі.

Ньютон.    “А далі – справа вже технічна:

Подать закон математично.

Ряд провести експериментів,

Урахувати ряд моментів;

Щоби не розійтись по суті

Із здогадом своїм “фруктовим”

(Як бачили уже присутні,

Таким  жаданим і раптовим!).

В законі тім – як без прикрас –

Є добуток двох різних мас.

Точніший буде результат,

Коли число те на квадрат

Поділим відстані між ними.

На цім не спинимось коли ми,

То буде зовсім ідеально,

Як впишемо фундаментальний

І сталий множник.” [c 33]

Учитель. Діти, перед Вами – закон все- світнього тяжіння. Він справедливий для будь-яких матеріальних об'єктів, але дію його ми помічаємо, дійсно, головним чи- ном, коли фізичні тіла падають на Землю внаслідок тяжіння. Насправді ж взаємно притягуться  ручки на Ваших партах, ко- жен з Вас – до цього шматка крейди, будівлі школи і дитячого садка тощо. Чому ж ми не помічаємо хоча б щонай-  менших проявів цього притягання?

Погляньте на значення гравітаційної сталої – коефіцієнту пропорційності в цьому законі. Дві матеріальні точки з масами 1кг на відстані 1м притягуються з силою лише 6,67*10^-11  Н ! Ця сила мізерна в порівнянні з силами тертя спокою тих же ручок об поверхню Ваших парт!

 Запишіть в зошити формулювання закону  та подану на екрані формулу.

4 вед.   Відомий фізик  Шарль Кулон*,

[c 34] Француз, через 100 літ відкрив

В електростатиці закон:

Закон Кулона. Й сповістив:

У гравітації – Ньютóна,

В електростатиці – Кулона

Закони зовсім ідентичні,

Як оцінить математично! [c 35]

Якщо ж узяти бік фізичний,

Заряд і маса є, фактично,

Цілком таки аналогічні.

Лиш є відмінними поля 

(Це мусить знати і школяр):

Гравітаційне – більш тендітне,

Тому і є найбільш помітне,

Коли планета тягне нас

До центру всіх наявних мас.

Врахуймо, друзі, цей момент.

Тому ж і коефіцієнт

Є значно менший у Ньютóна,

Ніж відповідний – у Кулона!

Учитель.   

Діти, в курсі фізики 8 класу Ви вивчали цей закон. Зараз же я хочу тільки звернути Вашу увагу на те, якими ідентичними, з точки зору математики, є вище згадані закони, хоча стосуються вони зовсім різних розділів фізики: меха- ніки  і електрики. Та щоб зрозуміти, чому наелектризована волосинка помітно притягується до гребінця (обидва тіла – малої маси!), досить порівняти, на скільки порядків відрізняються коефіціє- нти в цих законах.

Учитель.    Була б великою помилка

Якби забули ми сказать,

Що зміг яскраво показать

Себе не в цих законах тільки

Великий Ньютон. Бо знайшов

(Від Лейбніца*  він незалежно) [c 36]

Нові можливості безмежні

Математичні, бо прийшов

До висновків тих геніальних,

Що й через сотні літ реально

Ніяк не втратили ваги!

Бо всі процеси навкруги

Описуються інтегрально,

Як треба – диференціально,

Бо це – дві сторони медалі,

Що триста літ тому кували

Обоє – Лейбніц і Ньютóн.

І задали в науці тон

Такий, що вже й не застаріє.

Хто про таке із нас не мріяв?

1 вед.  Ще праці Ньютона вчинили

На оптику гігантський вплив.

Його дослідження відкрили

Нам очі на велике з див – [c 37]

На світло: є воно і хвиля,

І є потік малих часток.

І, отже, стали зрозумілі

Оптичних купа загадок!

Ех! Пізно  Нобель народився!

Якби той швед не забарився

Й раніше премію уклав,

То Ньютон її б першим мав!

Хоча є Ньютон й буде завше

І сам -- з розряду нагород.

Адже, такого сина мавши,

Гордився б будь-який народ!

2 вед.     Тож знову – про земне тяжіння.

Його можливо побороти.

Й, відомо, цілі покоління

Тієї бралися роботи.

І діти багатьох народів

У цій ріці шукали броду.

 Й лиш через 220 літ

Пустила Україна в світ[c 38]

Того Сергія Корольова* ,

Котрий відправив у політ

(І здивував тим цілий світ)

Навкруг Землі супутник нóвий,

А потім дав й людині старт! [c 39]

Гордіться ним, того він варт,

Бо зміг зламати перепони. [c 40]

Знали динаміки закони

Й Кибальчич*, славний наш земляк,

[c 41] І Кондратюк*, що розробляв

Теорії на той політ,

Та не дожив  15 літ...

3 вед. [c 42] Була б неповною картина,

Якби на цім ми зупинились.

Адже велика ця людина

У ті часи ще роздивилась,

Що не буває без причин

В природі щонайменших змін.

Чи в справах суто ботанічних,

Чи у процесах механічних:

Тонкий корінчик ломить скелю,

Підтримує колода стелю,

Ламається від снігу гілля,

Від сталі кришиться вугілля,

І не подужає людина

Змінити довжину години.

То що ж трапляється з вітрилом,

Що вслід за вітром полетіло?

Чи не те саме, що й з горіхом,

Який , не подолавши стріхи,

Покірно котиться додолу,

Щоб розколотися об мур?

Звернімо погляди до столу

І слово надамо тому

Великому серед мужчин,

Хто зміг коротким словом “сила”

Простим зробити й зрозумілим

Пояснення усіх причин!

Ньютон.  “Аби змінити швидкість руху

Фрегата чи з лелеки пуху,

Щоб зупинить політ ядра

Чи по паперу рух пера,

Змінити раптом напрям руху

Газелі, що біжить щодуху, -

Щоб відбулися ці події,

Потрібна тіл взаємодія.

Як молоток по цвяху б'є,

Чи кришить зуб суху “Мівіну”,

Чи струс у груди віддає,

Коли влучає м'яч у спину

Тимощуку чи Циганкову,

Чи з Вас комусь. Чи, отже, знову,

Якийсь предмет влучає в ціль –

Стріла, чи куля, чи підкова –

Все рівно вже мішені цій:

Стару мішень міняй на нóву.

Механіку ж бо не цікавить

Ні колір, ні температура,

Новенький цвях той чи іржавий;
Її цікавить лиш натура,
Лише глибинна суть процесу!

То станьмо ближчі до прогресу!

Коли відкинем все побічне,

А строго, чітко й лаконічно

В випáдках, що перелічили, [c 43]

Ми скажемо, що  ДІЄ СИЛА,

Тоді, чому б там не бувати,

Нам треба лиш порахувати

Наявних сил величину.

Але, скажімо, довжину

Ви звикли метрами метря'ти,

А в тонах – масу виміря'ти.

То щодо вже, конкретно, сили --

Мої нащадки зголосились

На черговій ученій раді

(забув уже, хто дав пораду),

Те, силу в чім вимірювать,

Ньютóном далі називать”.

Учитель.   Тож далі на порядку деннім

Стоїть питання небуденне:

В науці встановить канони,

Назвать динаміки закони.

Берімось, друзі, знов до діла!

Ліричних відступів бо досить.

І проголошення вже просить

ПЕРШИЙ закон:

             Ньютон.   “Фізичне тіло

В системі відліку, буває,

Прямолінійно як біжить,

Своє положення зміняє

Чи рівномірно, чи стоїть,

Хоч рівномірність й ідеальна.

Система та – інерціальна.

Це випадку стосується,

Як сили компенсуються.” [c 44]

Учитель. Запишіть, діти, 1-й закон динаміки. Додайте “Такі системи відліку називаються інерціальними.”

Ньютон.

“На черзі – ДРУГИЙ з 3-х законів,

Мабуть, з усіх – найважливіший:

“Під час щоденних перегонів,

Тебе у класі хтось жвавіший

Зненацька як штовхне у спину,

Питання зразу постає:

Чи сила та велика є?

Не трать, мій друже, дарма чáсу,

І поки ще вперед летиш,

То перемнож негайно лиш

Своє прискорення на масу!” [c 45]

Учитель. Запишіть, діти, 2-й закон динаміки.

 З цього закону випливає, що з двох взаємодіючих тіл більшого прискорення зазнає тіло з меншою масою, а тіло з більшою масою – меншого прискорення.

Саме це й мав на увазі сер Ньютон, коли

казав “ І щиро впевнений у тім я:

Не випадковий був політ,

А впало яблуко на тім'я,

До центру тягнучись Землі!

Бо величезна її маса,

І хто зна, скільки треба чáсу,

Щоб навпаки усе це сталось,

І щоб таки планета впала

На яблуко маленьке те?

Таке пояснення просте!”

Ньютон.

“Закон же ТРЕТІЙ – теж цікавий.

От уяви-но, будь ласкавий,

Як у Борисполі зліта

“Руслан” чи ще який літак.

Його на зльоті зустрічає

Маленький комарик,

А в руці його палає

Маленький ліхтарик.

Бац! І красень “Русланець”

Далі пролітає,

Комарів же каганець

Більше не палає.

Тут моралі зразу дві,

Не такі вже і нові:

Цокотухиному другу –

Щоб не ліз на злітну смугу.

Друга – ТРЕТІЙ мій закон.

І не буду я Ньютóн,

Як не на всяку в світі дію

Ми знайдемо протидію!

На комара й на “Русланá”

Сила подіяла одна! [c 46]

Лиш для тих, хто мав контакт,

Завжди різний результат.

І залежить він від мас

Фізичних тіл. До речі, й нас”.                 

Учитель. Запишемо останній, 3-й закон динаміки.

“Будь-яка дія тіл одне на одне має характер взаємодії. Сили, з якими взаємодіють тіла, завжди однакові і протилежні за напрямом.”

Саме це й підкреслював наш шанований гість, кажучи  “І не буду я Ньютóн,

Як не на всяку в світі дію

Ми знайдемо протидію!”

4 вед. [c 47] Був Ньютон хлопець із села.           

А батько-фермер передчасно

Помер. То ж доля не була

Легка у Ньютона і я`сна.

Роботи в полі не любив,

Але тямущо майструвати

І молоток в руках тримати,

Що не кажіть, а добре вмів.

Як учень він не вирізнявсь,

А, кажуть, був середняком.

Але коли його дійняв

Ровесник, що  з Ісаакóм

Надумав “нав'язать вузлів” ,

Тим Ньютона лиш розізлив.

І Ньютон тому носа втер,

Бо сам став в школі відтепер

Він першим учнем! А що далі –

Про це Вам вже розповіли

І дещо, певен, довели.

І хто ще не впустив годину –

Робота зробить з Вас людину,

Хто знає, в чому Ваш є шанс?

Учіться, й буде результат.

Сидить же, може, серед нас

І Нобелів лауреат!

 Ньютон.

[c 48] Хоч і лорд я, я – не гордий.

Не у преміях печаль.

Більш того: навіщо орден?

Згоден я і на медаль.

Хай лишається на згадку

Вам теорія моя:

Житиме про мене пам'ять -

Отже, житиму і я!

Учитель.      Слід би всім запам'ятати

Історичний цей момент.

А лорду Ньютону сказати

Неформальний комплімент:

В житті кожен щось звершає,

Та чи всіх не залишає

Скромність з плином довгих літ?

А людина, котру світ

Знав і знатиме віками,

Як із рівнею – між нами.

Тут і казочці кінець.

Тим, хто готувавсь і мучивсь,

Щиро дякую за участь.

А хто слухав – молодець! [c 49]

Підсумок уроку.

Шановні слухачі. Настав кінець нашому  екскурсу сторінками історії фізики. Сподіваюсь, тепер Ви краще уявляєте епоху, що передувала відкриттю названих законів, а також бачите значення їх для описання величезної кількості явищ, що відбуваються щодня навколо Вас. Та закони, на перший погляд, прості, коли їх прочитати в готовому вигляді, ой, яких  зусиль і часу потребували від тих людей, котрі колись і десь вперше змогли їх відкрити! Нехай же славиться в віках ім'я геніального Ісаака  Ньютона! [c 50]

Успіхів Вам!