Урок образотворчого мистецтва "Монументальний живопис.Вітраж" 7 клас

Технологічна карта уроку

7 клас. Мистецтво вітражу. Об’ємно - просторова форма .

Взаємозв’язок внутрішнього та зовнішнього простору.

Композиційне вирішення малюнка.

Цілі уроку:

Очікувані результати: розширити знання учнів про види живопису,зацікавлення учнів різноманітними техніками вітражу, розвинути бажання та сміливість творити художні образи

Тип уроку: урок-відкриття

Методи навчальної взаємодії: індивідуальні

Навчально-методичний супровід:  Підручник Калініченко О. «Образотворче мистецтво. 7 клас» зоровий ряд віртуальних репродукцій, відео-проектор,зразки вітражів.

Епіграф: «Прикрашаючи стелі і стіни храму різними зображеннями і фарбами, ти тим самим даруєш очам віруючого небесний рай, усіяний численними квітами … Спочатку людське око не знає, на чому зупинитися: коли воно дивиться на стелю, розписану квітами, то йому здається, що воно бачить багатобарвну тканину; коли воно дивиться на стіни, то вони видаються йому подібними чудовому саду; коли воно засліплене потоками світла, що проникають крізь вікна, воно захоплюється безмірною красою кольорових вітражів і досконалістю їх виготовлення. Якщо благочестива душа споглядає сцени пристрастей господніх, представлених за допомогою малюнка, то її охоплює почуття жалю». монах Теофіл (ХІІ ст.)

Конспект уроку

Тема. «РайдугаВсесвіту»

Епіграф: «Картини треба НЕ РОЗУМІТИ І ЗНАТИ, а отворами душі ВІДЧУВАТИ. Мистецтво -- це живий лик не розуму, а почуття. Хто не вміє відчувати – тому темне і безголосе мистецтво. Але тільки у ньому він і знайде порятунок. Воно дасть йому і голод і їжу»

В. Кандінський

Цілі уроку:

•        формувати креативні навички учнів засобами монументального живопису як виду образотворчого мистецтва;

•        вдосконалювати художньо-естетичну, духовно-моральну культуру учнів;

•        розвивати чуттєво-емоційну сферу за допомогою сприймання та створення творів мистецтва;

•        розширювати уявлення школярів про вітраж у світовій культурній спадщині;

•        викликати інтерес до взаємозв’язку образотворчого та музичного мистецтва.

Міжпредметні зв’язки:

1.     Лексикологія

лексико-граматичні розряди іменників за семантичними ознаками і морфологічною характеристикою – конкретні й абстрактні іменники;

2.     Музичне мистецтво

Паралелі термінології: композиція, імпровізація, симфонія, емоції.

Словник:

Композиція (лат. compositio — складання, зв'язування, створення, з'єднання), може означати:

•         Процес творчості

•         Завершений твір

Обладнання: Підручник Калініченко О. «Образотворче мистецтво. 6 клас», малюнки учнів, зоровий ряд репродукцій,проектор, інтерактивна  дошка,зразки вітражів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

•        Приваблива мета

o   Для чого створюють вітражі?

•        Проблемна ситуація

Здивуй творчістю! (Закінчи речення)

o   “Щоби здивувати людей, я би створив…”

o   “Щоб увійти в скарбницю світового мистецтва я би створив…”

o   “Щоби картина сподобалася глядачам, вона повинна…”

ІІІ.. Актуалізація опорних знань

—  Які види живопису:

На види живопис поділяється за практичним призначенням і буває: монументальний, станковий, декоративний, декораційно –оформлюючий і мініатюрний.             

Монументальний– великі розміри, узагальнення зображення і колориту, і прикрашає архітектурні споруди ззовні і всередині. Ним розписували стелі, стіни, вікна. Видами є: вітражи, мозаїки, фрески, настінні розписи.

Станковий живопис– це картини виконані на станку, яким є мольберт.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Вітраж (фр . vitrage, від лат. vitrum — скло) — сюжетна декоративна композиція зі скла та інших матеріалів, що пропускають світло.

Методи виготовлення скла для вітражів.

Лунний -з булька таріка

Халявний- з труби два куска

Гомулки -кругляшки

Вальцювання на металевій або глиняній пластині

Між вальцями - язик - язикове скло. Язиковий вітраж.

Мідна фольга і свинцева фольга

Фольга мідна - Тіфані світильники.

Різали гарячим прутком.Пізніше склорізом

Литий вітраж. Ескізи в Успенській  церкві Петро Холодний

XII століття у Франції – золотий вік вітражу. Простежено «що являв собою французький вітраж?». Центральне місце відведено Шартрському собору, чий ансамбль середньовічних вітражів є чи не найбільшим у Європі. Завдяки майстрам, яким вдалося досягти особливих відтінків синього кольору, його так і називають «шартрська синь». Розкішністю вітражних форм славляться собори – Нотр-Дам де Парі та Реймський. Крім того, акцентовано увагу на характеристиці вітражів у соборах Мана, Анжера, Тура, Пуатьє, Ліона, Руана. Слід відзначити , що у XIV столітті значну роль у вітражному мистецтві почали відігравати нормандські майстерні, вироби яких відзначалися особливою вишуканістю, а також користувалися великим попитом. Як наслідок французький вплив на цей вид мистецтва простежується в архітектурних ансамблях Австрії, Німеччини та інших західноєвропейських країнах.

Ключові слова: готика, собор, вітраж, «роза», мистецтво.

В Україну європейське мистецтво вітражу прийшло разом з культурою католицької Європи. Тому більша частина автентичних історичних вітражів розташована на Західній Україні, яка довший час перебувала у складі європейських держав – Речі Посполитої і Австро-Угорської імперії. Вже 1259 року запис в Галицько-Волинському літописі розповідає, що король Данило Галицький збудував в Хелмі (Холмі) церкву Святого Іоанна Златовуста і прикрасив її вікна "склом римським", тобто вітражем.

Якшо повернутись до появи вітражу в Україні, то згадки про нього є ще з часів Київської Русі. Згадування про церкви Холма, Галича, Перемишля. У період ХVІІІ-ХІХ ст. наявність вітражних майстерень в Україні підтверджується наявністю музейних експонатів. Узагалі перші згадки про виготовлення віконного скла датується 1565 роком.

Під час археологічних розкопок поблизу стародавнього Галича археологам пощастило знайти залишки вітражів у руїнах зведеної в XIII столітті церкви. Храм цей знаходився в заснованому Данилом Галицьким місті Холм (нинішній польський Хелм, а тоді — центр Холмської Русі).

У XVII столітті майстернями з виробництва скла — гутами — прославилася Чернігівщина. Там їх нараховувалося більше сотні, а виготовляли в гутах листове скло, інгредієнти якого — сода, крейда і пісок — відомі кожному школяреві.

Відомий історіограф мистецтва Анрі де Моран вважає, що до Реформації найзлішими недругами вітражів були люди, котрі завжди забували, що прекрасний живопис на склі створювався їм у повчання: значення зображених сцен було завжди зрозуміле, до того ж часто забезпечувався пояснювальними написами. А ще вітражі створювалися, щоб радувати погляд химерною грою світла, що ллється крізь багатоколірне скло.

Здавалося, чого простіше: наріж кольорових скелець, з'єднай їх за допомогою свинцю, встав у віконний отвір і радій життю. Але вітраж, як і будь-яке мистецтво, має не тільки власну історію, а й свої таємниці.

1071 року в монастирі Монтекасина техніка вітражів збагатилася важливою новинкою, що дожила до наших днів. Дерев'яні рами, в яких монтувалося скло, замінили свинцевою арматурою, що допускала більшу різноманітність контурів і розмірів малюнка.

Німецький чернець Теофіл у "Трактаті про різні ремесла" описав спосіб виготовлення вітражів зі скла, що складається з двох частин букової золи й однієї частини добре промитого піску. У XII столітті використали золу папороті. Вже тоді в палітрі майстрів були синій, червоний, зелений, пурпуровий і жовтий кольори.

Художні особливості українського скла 16-17 ст., безперечно, залежали від загальноєвропейських тенденцій розвитку цієї галузі. На зміну венеціанським склоробам законодавцями моди стали майстри Богемії та Німеччини . Проте вироби українських осередків відрізняються від західноєвропейських виробів особливим стриманим образним рішенням, своєрідними національними надбаннями.

Колористичну гаму українського скла створювали забарвлені маси, зокрема, так звані кольори білої і зеленої води, золотисто-жовтий і жовто-зелений, різноманітні фіолетові і коричневі відтінки аж до чорного.

На західноукраїнських землях задокументовано діяльність гут (1550-1570рр.) в околицях Старого Галича, Белза і Потелича, а на початок 17 ст. у селі Підгірці на Львівщині. З середини 17 ст. існувало близько двадцяти гут на території Київщини, Полтавщини, Чернігівщини та три гути на Закарпатті. У найбільшому краї гутництва — на Чернігівщині — працювали понад сто двадцять скловарних майстерень. З початку це були невеликі мануфактури, і лише в наступному столітті помітна тенденція до їхнього збільшення. Впродовж століть для українського вітража характерний постійний зв'язок з традиціями минулого, в ньому знаходять відображення ті соціально-економічні та культурні зміни, що відбувались у житті народу в процесі його історичного розвитку.

В архітектурі Львова, як і загалом по всій Україні, потяг до створення нового стилю помітний лише на початку 20 ст. У Львові цей стиль мав віденське забарвлення так званої сецесії , ознаки якої мали більшість будинків цього часу. Пишного розквіту набули стилізаторські і функціональні тенденції, на вікнах — характерні сецесійні елементи.

Серед представників українського модерну - знані архітектори - Т. Обмінській, А. Захаревич,

О. Лушпинській, В. Садловській, Є. Червінській, М. Улям, Ф. Левицький. Ініціатором пов'язання принципів модерну з формами української народної архітектури був архітектор І. Левинський, який впроваджував у декоративне оздоблення фасадів народну орнаментику, переважно гуцульську

Деякі вітражисти цього часу в Європі та в Україні почали експерементувати з різнофактурним прозорим безколірним склом. Приклад такого типу вітража можна побачити у Львові в приміщенні Управління Внутрішніх Справ, виконаному 1910 року. Вітражні полотна, зібрані з кусків прозорого різнофактурного скла, гранчастого та шліфованого, своєю сухою графічністю відповідають архітектурній стриманості будівлі - ліпному декору стін, рисунку кованих балюстрад. Не сперечаються з виглядом з вікна. Незважаючи на сукупність виражальних засобів, вітраж не має аналогів серед зразків львівського вітражного мистецтва.

У такий спосіб можна прослідкувати, що до початку 1920 року сформувалося два шляхи розвитку - консервативний і прогресивний. При цьому в рамках обох течій мали місце регіональні тенденції та характерні художні традиції.

Окремою сторінкою в розвитку вітражного виробництва в Україні є 60-80 роки. Вітражне мистецтво почало частіше використовуватись в інтер'єрах. Характерною ознакою часу була притаманна монументальність та доволі вузький тематичний спекрт. Митці зазнавали всіляких утисків , постійне нав'язування тем, різноманітні заборони не дали розкритися багатьом художникам та вітражистам. Проте прослідковується і певний прогрес у галузі вітража. Це в освновному завдяки новим можливостям і відкриттям в галузі технології. Почали створювати нові для цього часу вітражні об'ємно-просторові композиції, застосовуючи різноманітні техніки кладки та спаювання скла. Вітражисти досягали об'ємності в своєму виробі, і твір можливо було розглядати вже як своєрідний скульптурний твір.

У творчості художників, що працювали в архітектурі 60-70 років можна помітити дві крайні тенденції, що іноді змінюють одна одну, а іноді існують одночасно. Одна з них полягає в тому, що художник, створюючи свій твір, підпорядковується стилістиці такого архітектурного об'єкта, хоче розчинитися з ним, співати "в унісон" з будь-якою архітектурою.

Особливу увагу варто звернути на нашого українського художника-вітражиста В. Задорожного. Його вітражні стіни-полотна, пройняті глибоко національним колоритом і традиціями, не можуть не привернути до себе уваги. Застосовуючи стриману невелику палітру, яка в основному складалась з основних кольорів — синього і червоного, із вкрапленнями білого і жовтого, його твори "Наша пісня, наша слава" в Кременчуцькому будинку культури (1072 р.) і "Намисто" в Будинку культури с. Калита (1975 р.), нагадуючи легке ажурне мереживо, містять в собі велике тематичне навантаження, створене на ґрунті місцевих традицій, глибоко пронизане духом і символами України .

Немало художників-вітражистів втілюють свої нові ідеї та задуми. Серед них вирізняється постать Валерія Шаленка , родом із Сокаля. Художник навчався у Львівському інституті декоративного та ужиткового мистецтва на кафедрі скла, та по закінченні навчання захопився вітражами, так як це мистецтво не є настільки поширеним явищем у Львові та й взагалі в Україні, як би хотілося. Його твори відрізняються цікавою тематикою та неординарним підходом.

Можна зробити висновок, що вітражне мистецтво в Україні пройшло непростий шлях, але розвивалось і було поширеним видом мистецтва.

Вітражне мистецтво передає в собі постійний зв'язок з минулим, традиціями, символами, змінами, які відбулися в житті суспільства та культрури. Зараз вітражне мистецтво не є поширеним, але його потрібно розвивати як окремий вид мистецтва, який хоч має складний технологічний прцес виготовлення і водночас чарує своєю прозорістю життя.

2.    Створення ситуації пізнавальної новизни

1.                Фрагмент творчої роботи в техніці вітражу .

2.                Твори художників різноманітних видів живопису(презентація)

3.                Аналіз епіграфу уроку у контексті переглянутих репродукцій

ВИСНОВКИ: Отже, вітраж впливає на глядача такими засобами: фарбою (кольором),грою світло-тіні, формою, тобто розподілом площин і ліній, їх взаємовідношенням (рухом), композицією.

3.  Словникова робота.

Композиція (лат. compositio — складання, зв'язування, створення, з'єднання), може означати:

•         Процес творчості

•         Завершений твір

•         Особливості побудови художнього твору

V. Практична діяльність:

1.Засвоєння провідних ідей теми на основі систематизації набутих знань

—  Складання динамічної схеми методом «мозкової атаки»

«Живописний твір»…це фантазія, свобода, поєднання кольорів, форм, плям, ліній, новаторство, сміливість, особливість, музикальність, ритмічність, імпровізація, спонтанність, енергійність, зухвалість..

2. Конкретизація і закріплення вже набутих знань

—  Зобразити власні почуття та емоції отримані від перегляду відео

—  Назвати власний твір, використовуючи абстрактні іменники (наприклад: симфонія, співзвуччя, ода, радість, єдність, тріумф та ін.)

3. Робота індивідуально

Здобуття нових знань у процесі роботи:

І – створити ескіз вітражу з допомогою гуаші,назвати його,вказати для якого приміщення створено;

ІІ- створити ескіз вітражного абажуру,назвати його,вказати для якого приміщення створено .

VI. Рефлексія. Перегляд робіт

1. Усвідомлення учнями своєї діяльності. Створення ситуації успіху

•        Самоаналіз робіт  та їхніх назв учнями

•        Взаємний аналіз

o   Яка робота вражає найбільше?

o   Яка найнезвичайніша?

2. Звертання до очікуваних результатів

—  Інтерактивна вправа «Мікрофон». Поточне коментоване оцінювання

На уроці я…

- дізнався….      - зрозумів…   - навчився…      - найбільші труднощі я відчув…     - найбільший мій успіх…