Урок образотворчого мистецтва "Штрихи осені. Начерки дерев з натури"

                                                      Зміст уроку

Примітка

       І. Організаційна частина.

Перевірка готовності учнів до уроку; наявність необхідного матеріалу.

ІІ. Проблемне питання.

ТЗН (презентація).

Демонстрація картини Катерини Білокур «Все йде все минає». (Учні уже знайомились з творчістю даної художниці на попередніх уроках).

    Аналіз картини

      (На екрані, по черзі, з’являються запитання. Після відповіді

        учнів перше зникає – наступне зявляється і так далі)

• Що зображено на картині?
• Які дерева зображені?
• Який настрій твору?
• Що хотіла передати художниця в своїй роботі?
• Як би ви назвали даний твір?
• Чому?

(Діти намагаються дати відповіді на запитання. Висловлюють свої бачення, доводять судження. Вчитель допомагає. Корегує відповіді). (На єкрані зявляється назва картини).

Запитання:

- Чому, на вашу думку, К. Білокур назвала так картину? (Відповіді учнів).

ІІІ. Повторення.

Запитання.

Як ви думаєте, що ми будемо сьогодні малювати? (Дерева).

Але роботу виконувати будемо з натури на пленері.

Хто може сказати, що таке натура і що означає працювати з натури на пленері?  (відповіді учнів).

Але для кращого виконання даної роботи нам знадобляться попередні знання. Тому спершу ми пригадаємо, що ж саме нам необхідно знати.

Гра «Відповідність».

ТЗН. 1 слайд. На екрані демонструються приклади вивчених пронумерованих ліній. На дошці прикріплений малюнок. (Діти називають відповідність, які  лінї застосовані в  малюнку)

  2 слайд. Демонстрація різних ліній пронумерованих. На планшеті зображені дерева різними лініями. (Учні називають лінії які можна замінити, щоб виконати таке ж дерево але з іншим характером)

 (Продовження уроку на пленері. Перехід з класу на вулицю можна вважати зарядкою).

ІV. Мотивація.

(Діти сідають (стають), залежно від погоди та інших можливостей, колом. Всередині кола – вчитель. Вчитель читає уривки з літературних творів):

«...Понад Россю в лузі стояли рідко розкидані старі дуби, з рідким розкидчастим гіллям, неначе порозпинали сотні рук на всі боки...  Вузлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепленні пальці рук, висіли вниз, як пазурі на пташиних ногах...»

(І. Нечуй-Левицький)

«Високі, стрункі, мов стрілки, здіймаються в чистеє небо чотири тополі зелені, балакають із вітром, вітаються із сонцем, без вітру шепочуться поміж собою...»

«... Вишні і черешні напилися звечора теплого дощу й виструнчили напіврозкриті бруньки на пагінці до сонця, до високого неба... Гілля ярих яблунь, груш, слив, торкаючись одна одної, перемовлялося лагідно, притишено. Їх шемрання зливалося з музикою весни... Дерева переплітали віти-руки в танку, пішли на вітрі в рух то ліворуч, то праворуч...»

(В. Качкан)

«Ліси й ліси... Стоять похмурі, розвісивши свої зелені шати, і гомонять... Про віщо? Хто знає... От зрозуміти б їхню мову...»

(М. Олійник)

Урок починається в класі.

Уривки з літературних творів.

   V. Вступна бесіда

Шановні діти озирніться довкола, яка краса нас оточує. Що ми бачимо навкруги? (Дерева)

Так. Такі мовчазні, привітні дерева. А чи справді вони мовчазні, а чи такі про які говорять у своїх творах письменники?

 А може це про наші дерева розповідають вони у своїх описах? Якраз про це ми сьогодні і поговоримо.

Скажіть, будь ласка, діти, а з чим письменники порівнюють гілочки дерев? З ким розмовляють дерева? (Діти намагаються пригадати про що йшла мова в цитатах)

А чи схожі дерева на людей? Чи мають вони своє життя, свою долю? (Діти висловлюють свої міркування, учитель корегує їх відповіді)

Справді, можна так сказати.

• Люди поділяються на нації, дерева – на породи.
• Люди як і дерева мають однакову будову:
• Людина – голова, тулуб, руки, ноги;
• Дерева – стовбур, гілки, листочки.

Але в кожної людини свої характерні особливості, як зовнішні так і внутрішні. Так само і в рослин. Людина – це особистість, яка має свій життєвий шлях і долю. Хтось живе довго і щасливо, хтось хворіє або трапляються якісь трагічні випадки.

А чи можна сказати теж саме про дерева? І чим життя людини відрізняється від життя дерев? (Міркування учнів. Вчитель доповнює відповіді)

Отже, можна зробити висновок, що людина сама обирає собі життєвий шлях і це впливає на її долю, але не все залежить від самої людини. А ось життя рослин найчастіше залежить від нас. Дуже просто зламати чиєсь життя, знищити його,  розтоптати...

А чи замислювались ми над тим, що ж відчуває в цей час ця рослинка, чи боляче їй? То ж давайте станемо на захист цих безпомічних створінь природи.

(Вчитель заздалегідь запропонував учням вивчити до уроку вірш. Дві перші стрічки починає вчитель, далі продовжують діти. Останні дві стрічки також закінчує вчитель)

Збережімо деревце в долоні,

Щоб шуміло на тугих вітрах,

Стане більше цвіту в Україні,

В нім зів’є своє гніздечко птах.

Збережімо деревце край лугу –

В затінку його спочине хтось,

І всміхнеться дереву, мов другу,

Що в дорозі стріти довелось.

Збережімо річку  і криницю.

Пізнаваймо глибше до пуття,

Відкриваймо кожну таємницю,

Зберігаймо землю і життя!

Природа рідна – наша втіха.

То ж хай вона не знає лиха!

Запитання до учнів.

Запитання до учнів

А щоб краще дізнатись про природу і отримати відповіді на деякі запитання, які виникли в процесі нашої співбесіди ми спробуємо ближче познайомитися з оточенням, поспілкуватися з деревами.

Ми вже говорили про те, що кожне деревце має свій характер, життя, долю, настрій. Отже, сьогодні ми спробуємо передати той настрій за допомогою ліній і виконаємо начерки дерев.

VІ. Послідовність виконання роботи.

  Виконувати роботу будемо в такій послідовності:

1. Спостереження.
2. Вибір образу.
3. Усний аналіз вибраного.
4. Виконання начерку.
5. Деталі.

(Вчитель поширено пояснює послідовність виконання,

наводить приклади, демонструє на прикладі – педагогічний малюнок).

Під час усного аналізу вибраного образу, спробуйте зрозуміти стан, настрій цього дерева, відчути про що воно думає і переживає. Поспілкуйтесь з ним. Поміркуйте чому саме цей образ ви вибрали. Проаналізуйте, як складається його життєва доля.

(наголошення)

VІІ. Практична робота.

(Вчитель допомагає учням обрати відповідний образ, намагаючись непомітно, ненав’язливо, обережно підштовхнути до правильного вибору).

Діти, розійшовшись по парку, обравши для себе відповідний об’єкт для малювання, саме той, що для них найближчий, найзрозуміліший, спочатку намагаються образно поспілкуватись з ним і приступають до виконання практичної роботи.

На початку практичної роботи вчитель має бути непомітним. Згодом всі проходять по парку, а вчитель направляє роботу дітей, задаючи їм різні запитання та використовуючи інші способи, залежно від етапу роботи та інших факторів.

В своїх практичних роботах діти намагаються передати свої власні відчуття і відношення, виконуючи її різними графічними матеріалами. Після закінчення практичної роботи повертаємось до класу.

 VIІІ. Рефлексія.  

«Скарбничка знань»

(На екрані демонструються приклади завдань. Діти відповідають. Після чого з’являється вірна відповідь).

ТЗН.

1 слайд. Малюнок - Начерк дерева. 2 слайд. Фото – Натура дерева.

ІХ. Аналіз робіт. Оцінювання.

В класі розкладаємо малюнки біля дошки, або на планшетах для перегляду.

Вчитель: дорогі діти, ось  і закінчилась наша спроба створити певний образ дерева… Подивіться, та перед нами ж наш парк. Кожне деревце має свій характер, настрій, кожна рослина неповторна, має свій зовнішній і внутрішній образ. Отже, що ж таке образ і чи можна так говорити про рослини…

Образ – це індивідуальність, неповторність як зовнішнього вигляду, так і внутрішнього стану.

Отже, діти, доведіть, що ваш обраний об’єкт має власний образ. (Учні коротко розповідають про свою роботу, те що вони відчули при зображенні саме цього деревця, що воно їм розповіло)

Вчитель звертає увагу на роботи дітей

  Х. Завершення уроку.

(Діти сідають на свої місця, а «намальований парк» залишається  на планшеті. Музичний фон. Вчитель декламує вірш. В цей час на екрані демонструються фото з процесом роботи учнів на пленері)

В полі, у лісі, над яром –

Квіти, дерева й трава…

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все то окрасою буде

Нашого рідного краю.

(За бажанням діти отримують завдання додому: «Знайди свій двійник», тобто знайти і намалювати деревце схоже на характер того хто малює. Зробити короткий опис – аналіз свого твору, а отже, і свого характеру)

Вчитель завершує урок віршем

П. Сиченко «Вмійте любити природу»